В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер

Вид материала

Книга

Содержание Євгенія Володимирівна Ващук Євгенія Володимирівна Ващук

Подобный материал:

• План реалізації стратегії сталого розвитку Рівненської області «Західна Брама», 1796.27kb.
• На період карантину листопад 2009, 302.36kb.
• Реферат на тему "Гідросфера", 187.63kb.
• У початковій школі, 12.27kb.
• Середньостроковий план реалізації Стратегії економічного та соціального розвитку Рівненської, 402.65kb.
• Програма на мові Turbo Pascal, лінійні програми Команди галуження, вибору та мітки, 1485.97kb.
• План І. Загальна частина > 1 Розвиток електроенергетики в Україні ІІ. Спеціальна частина, 382.83kb.
• План вступ Частина I. Сутність фінансового аудиту Частина II. Організація проведення, 445.13kb.
• План вступ Частина I. Сутність фінансового аудиту Частина II. Організація проведення, 459.95kb.
• За підручником Т. М. Байбара, Н. М. Бібік, 1415.26kb.

Євгенія Володимирівна Ващук

м. Новоград-Волинський

41. КОМПЛЕКС ПОШТОВОЇ СТАНЦІЇ, В ЯКІЙ ЗУПИНЯВСЯ ШЕВЧЕНКО Т.Г. ТА ЗНАХОДИВСЯ ШТАБ 45 СТРІЛЕЦЬКОЇ ДИВІЗІЇ (архіт., іст.). Вул.Шевченка, 50 (колишня – вул.Велика Корецька, потім – вул. Леніна). Західна частина міста. Комплекс поштової станції, який складається із поштової станції, ямських служб, каретної, готелю, приворотної будки, що розташовані вздовж периметру прямокутного в плані внутрішнього двору (збереглися до нинішнього часу). Побудований у формах неоготики у сер. 1840-х за розробленим у Санкт-Петербурзі “зразковим” проектом 1843 станційного будинку другого розряду.

1. Будинок поштової станції з ділянкою кам’яного забору і приворотною будкою виходить на червону лінію рядової сучасної житлової забудови правої сторони центральної транспортної магістралі міста. Будинок поштової станції разом з кам’яним забором та приворотною будкою формує південний бік двору. Одноповерховий, Т-подібний у плані: до прямокутного у плані основного об’єму примикає невеличка одноповерхова прибудова. Фундамент стрічковий бутовий. Стіни цегляні з внутрішньою та зовнішньою штукатуркою. Перекриття дерев’яні плоскі, покрівля з асбестоцементних листів на клеєних дерев’яних кроквах, прибудова – дахове залізо. Головний фасад має центрально-осьову симетрію, акцентований слабо виступаючим центральним ризалітом, на вісі якого первісно розміщувався головний вхід (нині перероблений у вікно). Допоміжні входи – у середніх частинах дворових фасадів та через прибудову. Внутрішнє планування – коридорне, з двобічним розташуванням кімнат вздовж поздовжньої та поперечної осей коридорів. Фасадам притаманні лаконізм та виразність, головний мотив – стрілчасті, у стилі неоготики, віконні прорізи, які розчленовують гладку оштукатурену стіну, з профільованими наличниками, підвіконними фільонками і тягами. Первісний характер декоративного оздоблення інтер’єрів втрачений повністю.

2. Будинок ямських служб формує західний бік двору, побудований у класичних формах. Прямокутний у плані, сильно витягнутий у широтному напрямку об’єм, одноповерховий, на підвалах. Висота приміщення 2,60 – 3,50 – 3,90 м. Виходи – у бік двору, до одного з них підведений невисокий кам’яний ганок. Внутрішнє планування з односторонньою (у бік двору) орієнтацією кімнат. Фундаменти бутові стрічкові, стіни цегляні, оштукатурені. Перекриття – дерев’яне, плоске, дах – двоскатний, покриття – азбестоцементні листи. Основним композиційним мотивом фасадів є членування гладко штукатуреної стіни глухою аркатурою з великими прямокутними вікнами. Горизонтальний характер членування підкреслений профільованою тягою і тягнутим карнизом. В окремих приміщеннях збереглись фрагменти тягнутого карнизу. Приміщення використовується як службове. Ймовірно, в основному збережений характер як внутрішнього планування, так і фасадів.

3. Будинок каретної формує північний бік двору, примикаючи до ямських служб, побудований без виразних стилістичних ознак. Прямокутний у плані, одноповерховий, без підвалів, об’єм. Несучі опори – у вигляді квадратних у плані (0,8 х 0,8 м) стовпів, між якими – цегляне заповнення стін. Тильний (північний) фасад членується віконними отворами, дворовий – широкими проїздами. Внутрішнє приміщення зального типу, членується в меридіальному напрямку двома рядами круглих в плані тонких опор. Характер головного (дворового) фасаду визначає ритм виступаючих (у вигляді лопаток) опор і розміщених між ними проїздів. Нині використовується під гараж.

4. Будинок готелю разом з прилеглою до північної частини сучасною прибудовою формує східний бік двору. Побудований у формах класицизму, витягнутий у широтному напрямі об’єм. Прямокутна у плані, одноповерхова будівля. Фундаменти стрічкові, бутові. Стіни цегляні, оштукатурені всередині і ззовні. Товщина стін – 3,5 цеглини, висота 4,30-5,10 м. Перекриття дерев’яні, плоскі, покриття – дахове залізо на похилих дерев’яних стропилах. Будинок розділений на дві частини капітальною стіною. До кожної частини веде окремий вхід з боку двору. Внутрішнє планування кожної – анфіладне. Характер фасадів цілком ідентичний ямським службам, основний мотив – членування гладко оштукатурених стін глухою аркадою з великими прямокутними отворами. Праве крайнє вікно головного (дворового) фасаду – закладено. Асиметрію в 9-осний фасад, вносить розташування входів. Первісний характер декоративного оздоблення інтер’єрів не зберігся. Нині приміщення використовується як службове.

5. Приворотна будка – приміщення без виражених стилістичних ознак, розміщена зліва від воріт, виходить на червону лінію вул. Шевченка, побудована одночасно із приміщеннями комплексу. Квадратний у плані одноповерховий об’єм. У первісному вигляді складався зі суміжних кімнат і прохідного (з вулиці у двір) коридору. У цей час у кімнаті виділено ще одне приміщення з вікном у двір. Зовнішні, більш широкі західна і північна стіни – цегляні, решта – дерев’яні. Дерев’яні також підлога, перекриття і стовпи, які слугують фундаментом. Дах – скатний, покриття – азбестоцементні листи на похилих дерев’яних кроквах. Стіни оштукатурені всередині і ззовні. Характер вуличного (головного) і дворового фасадів – лаконічний, основу членування складають отвори вікна і входу (по одному на кожному).

На поштовій станції у жовтні 1846 зупинявся Шевченко Тарас Григорович (1814-61) – великий український поет, художник, мислитель. 21 вересня 1846 за розпорядженням, підготовленим Археографічною комісією Київського університету та підписаним київським генерал-губернатором Бібіковим Д.Л., Шевченко Т.Г. вирушив у подорож Київською, Подільською і Волинською губерніями для запису народних переказів, легенд і пісень, збирання відомостей про могили й урочища, обстеження та малювання історичних монументальних пам’яток і старовинних будинків, виявлення та придбання старовинних документів. За спеціальним дорученням 10 жовтня 1846 Шевченко Т.Г. вирушив з Житомира до Почаївської Лаври. Згідно з поштовою подорожною його маршрут проходив через Новоград-Волинський. Про перебування у місті поет згадує у повісті “Варнак” (1853-54), основні події якої відбуваються в його околицях. У будинку поштової станції 1935-39 розміщувався штаб 45 стрілецької дивізії, яка була створена у червні 1919 у районі м. Одеси на базі 5 Української дивізії та під командуванням Якира І.Е. протягом 1919-20 діяла на Волині. 17 листопада 1921 удостоєна почесного найменування “Волинська”. 1933 у м. Києві на її базі сформований 45 механізований корпус. Підрозділи, які залишились від цього організаційного заходу, були передислоковані до м. Новограда-Волинського, де 1935 сформована нова 45 стрілецька дивізія Київського Особого військового округу (КОВО). Головним завданням дивізії було зміцнення дільниці державного кордону на Київському стратегічному напрямку, спорудження оборонного рубежу вздовж кордону – Новоград-Волинського укріпленого району, який нараховував в своєму складі близько 300 артилерійських і кулеметних довгочасних вогневих точок. Першим командиром дивізії був комбріг Зусманович Г.М., після нього – комкор Ремезов Ф.М., з 1939 його змінив полковник Корнілов І.О., який до цього командував 131 Таращанським полком (див. ст. № 30). Основні роботи з будівництва укріпрайону, оснащення його зброєю і технічним обладнанням, навчання особового складу гарнізонів були виконані 1939. З 17 вересня 1939 дивізія брала участь у поході до Західної України за напрямком Корець – Рівне, Луцьк – Ковель, Любомль – Холм. Велику Вітчизняну війну почала 21 червня 1941 на лінії Любомль – Шацьк. Брала участь в оборонних боях за Ковель, Коростень, Малин, Київ, Чернігів, Пирятин. 1942 одержала найменування “Щорсівська”. Брала участь у боях за Сталінград (з 1965 – Волгоград, РФ). 1943 переформована у 74-у гвардійську стрілецьку дивізію. За героїзм при форсуванні Дніпра північніше м. Запоріжжя 16 лютого 1944 їй присвоєно почесне найменування “Нижньодніпровської”. 20 квітня 1944 нагороджена орденом Богдана Хмельницького ІІ ст. Брала участь у боях з визволення України, Польщі, Німеччини, відзначилась при прориві оборони на кюстрінському плацдармі і штурмі рейхсканцелярії у м. Берліні (Німеччина). Окремі полки одержали найменування “Лодзинський”, “Познанський”, “Берлінський”. Останній командир дивізії Баканов Д.Є. став Героєм Радянського Союзу (1945). У числі воїнів – 7 Героїв Радянського Союзу (див. додаток 5). 10 червня 1946 дивізія розформована. Прапори та документи передані у Центральний музей Збройних Сил Росії в м. Москві (РФ).

1986 на будинку встановлена бронзова меморіальна дошка (1,0 х 0,8м) з написом, присвяченим 45 стрілецькій дивізії, яка 2001 замінена кам’яною з полірованого лабрадориту (1,0 х 0,8 м). 1993 на будинку встановлено меморіальну дошку з бетону, обкованого міддю (1,35 х 0,80 м) з написом, присвяченим Т.Г.Шевченку. На дошці зображено портрет молодого поета на фоні карти-схеми маршруту пересування поета Київською, Подільською і Волинською губерніями (ск. Коркушко О.О., арх. Черниченко А.П.).

Джерела та література:

Богуцький С., Слюсар П. З історії Таращанського полку.// Звягель древній і вічно молодий. – Новоград-Волинський, 1995. – С.233.

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. В 2-х т. – М., 1987. – Т.1. – С.108.

Жур П. Дума про вогонь: З хроніки життя і творчості Тараса Григоровича Шевченка. К., 1985. – С.135-137.

Загривий Ю. Кобзар і Звягельщина. // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції до 130-річчя Житомирської обласної наукової універсальної бібліотеки. – Житомир, 1996. – С.175.

Загривий Ю. От Таращи до Берлина.// Актуальні проблеми історії і літератури Волині та Київщини. Збірник наукових праць (част. 2). – Житомир, 1999. – С.382, 384, 385.

Історія сіл і міст УРСР. Житомирська область. – К., 1973. – С.462.

Костриця М., Мокрицький Г. Житомирські адреси Кобзаря: Краєзнавча розвідка // Радянська Житомирщина. – 1987. – 13 груд.

Полный Свод законов Российской империи. Собрание 2. – Т.18 , отд.1. – № 16673 и чертежи к нему. – Л.13-18.

Родіонов Б. З когорти щорсівців. // Радянський прапор. – 1987. – 18 вер.

Советский энциклопедический словарь. – М., 1987. – С.1515.

Танана Р. Міста і села Волині у творчості Т.Г.Шевченка. // Історія міст і сіл Великої Волині. Науковий збірник “Велика Волинь” – Т.25 (частина друга) – С.118.

Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814-1861.- 2-е вид., перероб. та доп. – К., 1982. – С.172-176,180,183.

Филоненко С. Воронеж – Сталинград – Берлин. – Воронеж, 1999. – С.49, 111, 118, 119, 139, 141, 177, 181, 182.

Центральний державний історичний архів України. – Ф.442. – Оп.348, 1838г. – Од.хр.26. – Арк.72об. Топографическое и статистическое описание г. Новограда-Волінского.

Шевченко Т. Біографія / АН УРСР, Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка. – К.,1984. – С.174.

Шевченко Т. Варнак // Шевченко Т.Г. Твори: В 5 т. – Т.3. Драматичні твори. Повісті. – К.,1978. – С.130-165.

Юхим Загривий,

Євгенія Ващук,

Олександр Тищенко

Додаток:

1. Центральний державний історичний архів України. – Ф.442. – Оп.348, 1838р. – Топографічний і статистичний опис м. Новограда-Волинського.

2. Напис на дошці 1: “В цьому будинку з 1935 до 1939 року розташовувся штаб 45-ої стрілецької дивізії, що формувалася в місті Новограді-Волинському. В роки Великої Вітчизняної війни за відвагу, мужність і героїзм особового складу отримала найменування гвардійської”.

3. Напис на дошці 2: “У жовтні 1846р. український поет, художник Тарас Григорович Шевченко відвідав місто Новоград-Волинський при виконанні завдань Київської археографічної комісії для запису народних легенд, пісень, опису пам’яток давнини на Волині”. Автори дошки – скульптор Коркушко Олена Олексіївна, архітектор Черниченко Алла Петрівна. Дошка виготовлена в майстернях Житомирського художньо-виробничого комбінату.

4. Аркатура – ряд однакових несправжніх глухих арок на фасаді будівлі або на стінах внутрішніх приміщень.

5. Персоналії: Баканов Дмитро Євстигнійович

Зусманович Григорій Мойсейович

Корнілов Іван Олексійович

Ремезов Федір Микитович

Шевченко Тарас Григорович.

6. Герої Радянського Союзу: Баканов Дмитро Євстигнійович

Бистров Василь Олександрович

Волченко Павло Кузьмович

Гуданов Олександр Микитович

Дюдюкін Георгій Костянтинович

Соколов Василь Павлович

Черепахін Сергій Павлович.

Євгенія Володимирівна Ващук


м. Новоград-Волинський

42. МОГИЛА АГЕВНІНА І.Г. (іст.). Вул. Вокзальна, 17. Західна частина міста, у сквері біля південного бокового фасаду залізничного вокзалу “Новоград-Волинський”. Похований Агевнін Іван Георгійович – полковий лікар, капітан медичної служби. Загинув 6 січня 1944 під час авіабомбардування залізничної станції Новоград-Волинський, де в період боїв за визволення міста був розташований медпункт.

1980 на могилі встановлена стела з неполірованого лабрадориту (вис.2,8 м, шир.0.65 м) з присвятним написом, керамічним фото та надмогильна плита (1.6 м х 0.65 м)

Джерела та література :

Новоград-Волинський МРВК – облікова картка військового поховання.

Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник. – К., 1987. – С.171.

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Напис на пам’ятнику: «Здесь похоронен капитан медицинской службы Агевнин Иван Георгиевич, погибший смертью храбрых в боях за Родину 6 января 1944г.»

2. Персоналії: Агевнін Іван Георгійович

Євгенія Володимирівна Ващук


м. Новоград-Волинський

43. МОГИЛА БАБИЧА Д.В. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, північна частина кладовища. Похований Бабич Дмитро Васильович (1903-45) – підполковник, командир 248 стрілецького полку 31 стрілецької дивізії. Народився у м. Ічня Чернігівської області. У Радянській Армії з 1926, на фронтах Великої Вітчизняної війни з 1941. Відзначився у боях під Харковом, на Дніпрі, Яссами (Молдова), Одері (Німеччина). Нагороджений орденом Червоного Прапора, орденом Леніна (посмертно). Загинув у бою 22 січня 1945 на Сандомирському плацдармі у районі с. Вількау (Польща). Похований на міському кладовищі за заповітом.

1948 на могилі встановлена залізобетонна стела, 1990 замінена на стелу із полірованого лабрадориту (вис.1,6 м, шир. 0.6 м) з присвятним написом, викарбованим портретом та надмогильна плита (1.17 х 0.6 м).

Джерела та література :

Загоруйко В. Портрет воїна. – Кишинів, 1974. – Арк.8, 83-84.

Книга Пам’яті України. Житомирська область. – Житомир, 1995. – Т.7. – С.246.

Новоград-Волинський МРВК. – облікова картка військового поховання.

Євгенія Ващук


Додаток :

1. Напис на стелі: “Командир 248 стрелкового полка подполковник Бабич Дмитрий Васильевич родился 1903 года – погиб 1945 года 22 января. Вечно скорбящая память о тебе”.

2. Персоналії – Бабич Дмитро Васильович.

Євгенія Володимирівна Ващук


м. Новоград-Волинський

44. МОГИЛА ЄМЕЛІНА І.А. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, північно-західна частина кладовища. Похований Ємелін Іван Андрійович (1907-42) – старший лейтенант, підпільник. Народився у с. Старая Сотня Наровчатського району (Пензенська обл., РФ) у селянській сім’ї. У Радянській Армії з 1929. 1937 закінчив Тамбовське кавалерійське училище ім.1-ї Кінної Армії. Воював з перших днів Великої Вітчизняної війни у складі 14 кавалерійської дивізії. В оборонних боях за м. Київ був поранений, попав у полон, втік до м. Новограда-Волинського. Входив до складу підпільної групи маслозаводу, вів роз’яснювальну роботу про положення на фронтах серед населення міста, підбирав надійних людей для участі у підпільному русі. Помер 1 квітня 1942 від незаживаючих поранень. Похований на міському кладовищі.

1990 металевий пам‘ятник замінено на стелу з лабрадориту (вис.1,3 м, шир.0.44 м) у вигляді паруса з керамічним фотопортретом і присвятним написом.

Джерела та література :

Державний архів Житомирської області. – Ф.1376. – Оп.1. – Спр.244. – Арк.10.

Книга Пам’яті України. Житомирська область. – Житомир, 1995. – Т.7. – С.273.

Новоград-Волинський МРВК. – Облікова картка військового поховання.

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис на стелі : “Підпільник старший лейтенант Ємелін Іван Андрійович 1907. Помер від ран 1 квітня 1942 року.”

2. Згідно з архівною спр.244 “Додаткові матеріали на учасників антифашистського руху в місті і селах Новоград-Волинського району під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.”

Євгенія Володимирівна Вашук


м. Новоград-Волинський

45. МОГИЛА ІЛЬЇНА П.С. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, східна частина кладовища, на центральній алеї. Похований Ільїн Петро Сисоєвич (1901-76) – генерал-майор, почесний громадянин м. Новограда-Волинського (1969). Народився у м. Санкт-Петербурзі (РФ) у сім‘ї робітника. 1918 вступив до червоногвардійського загону тютюнової фабрики. Брав участь у громадянській війні у складі 16 стрілецької Богучарської і 20 Кавалерійської дивізії ім. Блінова. Член КПРС з 1920. 1920 закінчив кавалерійську школу, 1936 – військово-політичну академію ім. В.І.Леніна у м. Москва (РФ). Під час Великої Вітчизняної війни воював на Південно-Західному, Сталінградському, Центральному, 1 і 2 Українських фронтах. 3 серпня 1942 до грудня 1944 командував 20 мотострілецькою бригадою 25 танкового корпусу, якій присвоєне почесне найменування “Новоград-Волинська” за визволення міста. Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки і чотирма орденами Червоного Прапора. З 1946 жив у м. Києві. Помер 1976, похований на міському кладовищі за заповітом.

1976 на могилі встановлена стела червоного тесаного граніту (вис.3,3 м, шир.1,25 м) з викарбованим портретом і присвятним написом та надмогильна плита полірованого червоного граніту Омельянівського родовища (2,45 м х 1,3 м).

Джерела та література :

Історія міст і сіл УРСР. Житомирська область. – К.,1973. – С.470.

Ильин П. Героический рейд двадцатой. – Волгоград,1976. – С.51, 52.

Житомирщина в період тимчасової окупації німецько-фашистськими загарбниками. – Житомир,1948. – С.197-198.

Книга Пам’яті України. Житомирська область. – Житомир,1995. – Т.7 – С.243.

Наумець Л. Героїчний рейд // Радянський прапор. – 1983. – 23 лист.

Новоград-Волинський МРВК. – облікова картка військового поховання

Освобождение городов. Справочник городов в период Великой Отечественной войны 1941-1945. – М.,1985. – С.169.

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Напис на стелі: “Генерал-майор Ильин Пётр Сысоевич 02.02.1901-14.04.1976г.г. Командиру 20-й мотострелковой Новоград-Волынской бригады, освобождавшей г.Новоград-Волынский от немецко-фашистских захватчиков. Трудящиеся города”.

Євгенія Володимирівна Ващук


м. Новоград-Волинський

46. МОГИЛА КУЧКОВСЬКОГО Д.Т. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, північно-західна частина кладовища. Похований Кучковський Дмитро Трохимович (1900-19) – підпільник-розвідник часів громадянської війни. Народився у багатодітній сім‘ї, був учнем сапожника. Добре знав польську мову, був засланий у м. Новоград-Волинський для ведення розвідки. У формі офіцера польської армії з відповідними документами виконував завдання, передавав інформацію для Червоної Армії. 1919 створив підпільну організацію в місті, яка знищила комендатуру гарнізону польської армії, у кількох місцях пошкодила залізницю Новоград-Волинський – Шепетівка. Під час перебування у місті військ армії УНР доби Директорії підпільна діяльність Кучковського Д.Т. була викрита за доносом. Його захопили, утримували у в‘язниці, при відступі з міста розстріляли у с. Майдан-Віла. Після вступу до м. Новограда-Волинського військ 1-ї Кінної армії 1920 перепохований на міському кладовищі.

1920 за наказом Будьонного С.М. на могилі встановлений обеліск з сірого граніту (вис.1,3 м, шир.0.44 м) з присвятним написом.

Джерела та література :

Буденный С. Пройденный путь.В 2 т. – М.,1965. – Т.2. – С.168.

Дихне С. Незабутнє // Радянський прапор. – 1982. – 13 бер.

Історія міст і сіл УРСР. Житомирська область. – К., 1973. – С.465.

Наумець Л. В боях за революцію // Радянський прапор. – 1982. – 30 лип.

Новоград-Волинський МРВК. – облікова картка військового поховання

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис на обеліску: “Пролетарии всех стран соединяйтесь. Слава погибшим борцам за свободу. Погибшему от рук контрреволюции 4 сент.1919 г. Дмитрию Трофимовичу Кучковскому”.

Євгенія Володимирівна Вашук


м. Новоград-Волинський

47. МОГИЛА МАКСИМОВА О.Т. (іст.). Вул.Чехова, 7. Південно-західна частина міста, західна частина кладовища. Похований Максимов Олександр Тимофійович (1953-80) – старший лейтенант, командир автомобільної роти важких машин. Народився на ст. Улигир Сковородинського району (Амурська обл., РФ) у робітничій сім’ї. У Збройних Силах СРСР з 1970. Закінчив 1974 вище автомобільне військове командне училище у м. Усурійськ (РФ), проходив службу в Прикарпатському військовому окрузі. У Республіці Афганістан на посаді командира окремої автомобільної роти з квітня 1980. Неодноразово брав участь у перевезенні військових вантажів. Загинув 5 листопада 1980 під час нападу супротивника на автомобільну колону. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

1981 на могилі встановлений пам’ятник у вигляді бетонного бюста на постаменті з лабрадориту (заг.вис.2,15 м, шир.0.64 м) з присвятним написом та надмогильна плита (1.3 х 0.5 м).

Джерела та література:

Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. В 2-х т. – М., 1999. – Т.2. – С.19.

Новоград-Волинський МРВК. – облікова картка військового поховання.

Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України. – К., 1999. – С.182.

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис на обеліску: «Старший лейтенант Максимов Александр Тимофеевич 28.02.1953 – 5.11.1980. Погиб при исполнении служебных обязанностей».

Євгенія Володимирівна Вашук


м. Новоград-Волинський

48. МОГИЛА МАНЦЕВИЧА О.І. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, західна частина кладовища. Похований Манцевич Олександр Іванович (1965-88) – старший лейтенант, начальник групи обслуговування вертолітного полку. Народився у м. Новограді-Волинському (Житомирська обл.). У Збройних Силах СРСР з 1982. Закінчив 1986 вище авіатехнічне училище у м. Калінінград (РФ). У Республіці Афганістан з 1987, брав участь у підготовці авіаційної техніки до бойових вильотів. Загинув 25 травня 1988 в авіакатастрофі при виводі полку із Афганістану.

1988 на могилі стела з полірованого габро (вис.1,95 м, шир.0.94 м) з викарбованим портретом, присвятним написом та надмогильна плита (1.55 х 0.8 м).

Джерела та література:

Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. В 2-х т. – М., 1999. – Т.2. – С.35.

Новоград-Волинський МРВК. – облікова картка військового поховання.

Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України. – К., 1999. – С.182.

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис на обеліску: «Старший лейтенант Манцевич Александр Иванович 25.09.1965 – 25.05.1988. Воину-интернационалисту. Алик, сынок, ты всегда с нами”.

Євгенія Володимирівна Вашук


м. Новоград-Волинський

49. МОГИЛА НЕЙСАЛОВА В.Ф. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, західна частина кладовища. Похований Нейсалов Валерій Федорович (1951-83) – прапорщик, старшина артилерійської батареї. Народився у м. Новограді-Волинському (Житомирська обл.). До служби в армії працював на заводі. У Збройних Силах СРСР з 1969. У Республіці Афганістан з вересня 1982. Брав участь у супроводі колон автомашин за маршрутом Гардез – Кабул, підірвався на мині, помер від поранень 27 червня 1983. Нагороджений медаллю «За відвагу», орденом Червоної Зірки (посмертно).

1984 на могилі встановлена стела з лабрадориту (вис.1,90 м, шир.0.96 м) з викарбованим портретом, присвятним написом та надмогильна плита (1.35 х 0.6 м).


Джерела та література:

Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. В 2-х т. – М., 1999. – Т.2. – С.135.

Новоград-Волинський МРВК. – облікова картка військового поховання.

Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України. – К., 1999. – С.184.

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис «Прапорщик Нейсалов Валерий Федорович 12.03.1951 – 27.04.1983. Погиб при исполнении интернационального долга. Дорогой сыночек! Ты ушел

навсегда в тот неведомый путь, нам тебя никогда не позвать, не вернуть. Мама, сестра, дети, родственники».

Євгенія Володимирівна Вашук


м. Новоград-Волинський

50. МОГИЛА НОВИЦЬКОГО В. І. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, західна частина кладовища. Похований Новицький Василь Іванович (1968-88) – рядовий, розвідник-кулеметник. Народився у с. Куйбишевка (Ленінградський р-н Кокчетавської обл., Казахстан). До армії навчався у Новоград-Волинському ПТУ № 7. У Збройних Силах СРСР з 1986. У Республіці Афганістан з травня 1987. У складі розвідувальної групи виконував бойове завдання щодо пошуку каравану супротивника зі зброєю. 12 березня 1988 під час атаки противника підірвався на мині, важко поранений не покинув поле бою, поки не загинув. Нагороджений медаллю «За відвагу» та орденом Червоної Зірки (посмертно).

1988 на місці поховання рядового Новицького В.І. встановлена стела з полірованого габро (вис.2,0 м, шир.0.7 м) з викарбованим портретом, присвятним написом та надмогильна плита (1.6 х 0.7 м).

Джерела та література:

Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. В 2-х т. – М., 1999. – Т.2. – С.157.

Новоград-Волинський МРВК. – облікова картка військового поховання.

Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України. – К., 1999. – С.185.

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис на обеліску: «Новицкий Василий Иванович 29.05.1965 – 12.03.1988. Погиб при исполнении интернационального долга».

Євгенія Володимирівна Вашук


м. Новоград-Волинський

51. МОГИЛА ОЛЕЙНІКОВА Д.В. /іст./. Вул. Макаренка, 73. Північна частина міста, східна частина кладовища. Похований Олейніков Дмитро Володимирович (1960-83) – лейтенант, командир взводу управління. Народився у м. Лейпциг (Німеччина) у робітничій сім’ї. У Збройних Силах СРСР з 1978. 1982 закінчив вище артилерійське командне училище у м. Хмельницькому. Проходив військову службу у Прикарпатському військовому окрузі. У Республіці Афганістан з листопада 1982. Помер 9 червня 1983 від ран, отриманих при виконанні бойового завдання.

1983 на могилі встановлена стела (вис.1,6 м, шир.0.65 м) з чорного габро з викарбованим портретом, присвятним написом та надмогильна плита (1.8 х 0.87 м).

Джерела та література :

Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. В 2-х т. – М., 1999. – Т.2. – С.175.

Новоград-Волинський МРВК. – облікова картка військового поховання.

Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України. – К.1999. – С.185.

Євгенія Ващук

Додаток :

1. Напис на стелі: “Олейников Дмитрий Владимирович 25.10.1960 – 9.04.1983. Погиб при выполнении интернационального долга в Демократической Республике Афганистан».

Євгенія Володимиріна Ващук


м. Новоград-Волинський

52. МОГИЛА ПАНАСЮКА ВЕРЕСАНТА (іст.). Вул. Чехова,7. Південно-західна частина міста, південно-східна частина міського кладовища, зліва від центральної алеї. Похований Панасюк Вересант Миколайович (1929-43) – юний піонер-підпільник, спалений живцем 11 вересня 1943 разом із сім’ями Опанасюків, Нестеруків, Михальчуків (див. ст. № 17, 18) під час проведення німецько-фашистськими окупантами каральної операції. Народився у сім’ї залізничника, навчався в школі № 40 (нині – ЗОШ № 9). Був зв’язківцем підпільної групи Новоград-Волинського пивзаводу, вів розвідку за завданням уповноваженого ЦК ВКП(б) з підпільної роботи на тимчасово окупованій території Колесника Д.Л. Підпільне призвісько – Гаврош. Посмертно нагороджений медаллю “За відвагу”.

1986 на могилі встановлена надмогильна плита (0.9 х 0.5 м) та стела у вигляді паруса з полірованого лабрадориту (вис.1,4 м, шир.0.5 м) з присвятним написом та викарбованим портретом.

Джерела та література :

Василенко Ж. Юні месники Поліського краю. // Новоград-Волинський, 1997. – С.5.

Державний архів Житомирської області. – Ф.2636. – Оп.1. – Спр.65. – Арк.7. – Ф.1376. – Оп.1. – Спр.244. – Арк.15.

Книга Пам’яті України. Житомирська область. – Житомир,1995. – Т.7. – С.242, 312.

Новоград-Волинський МРВК. – облікова картка військового поховання

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Напис на стелі: “Панасюк Вересант 1929-1943 замучен фашистами 11 сентября”.

Євгенія Володимирівна Ващук


м. Новоград-Волинський

53. МОГИЛА ПАНКРАТОВА Й.М. (іст.). Вул.Шевченка, 22. Південна частина міського парку культури і відпочинку. Похований Панкратов Йосип Миколайович (1897-1945) – генерал-майор (1942), командир 287 стрілецької дивізії. Народився у с. Дворець Богородської волості Смоленської губернії (нині Смоленська обл., РФ). Учасник першої світової та громадянської воєн, відзначений Георгієвським хрестом. 1916-18 перебував у німецькому полоні. 1919 у лави Червоної Армії поступив добровільцем. Брав участь у розгромі Руської армії під командуванням барона Врангеля П.М., штурмі Перекопу, визволенні Криму. На фронтах Великої Вітчизняної війни з 1941. Брав участь в оборонних боях під Ленінградом, в операції на Орловсько-Курській дузі, визволенні Лівобережної України. З 10 травня 1942 командував 287 стрілецької дивізією, яка у складі 13 армії 1-3 січня 1944 визволяла м. Новоград-Волинський від німецько-фашистських загарбників, за що їй присвоєно почесне найменування “Новоград-Волинська”. Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1 та 2 ст., Червоної Зірки, 5 орденами Червоного Прапора, медалями. Загинув 25 квітня 1945 під час наступальної Берлінської операції біля м. Пейтц (Німеччина). Похований у м. Новограді-Волинському за заповітом у квітні 1945.

1973 на могилі встановлена стела з сірого тесаного граніту (вис.3 м, шир.1.35 м) з барельєфним портретом на лицьовому полірованому боці, присвятним написом та надмогильна плита (1.84 х 0.93 м).

Джерела та література :

Житомирщина в період тимчасової окупації німецько-фашистськими загарбниками. – Житомир, 1948. – С.197-198.

Історія міст і сіл УРСР. Житомирська обл. – К.,1973. – С.470.

Ильин П. Героический рейд двадцатой. – Волгоград,1976. – С.51, 52.

Кисельников Я.. Життя, віддане народу // Радянський прапор. – 1984. – 13 січ.

Книга Пам’яті України. Житомирська область. – Житомир,1995. – Т.7 – С.243.

Новоград-Волинський МРВК. – Облікова картка військового поховання

Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник. – К., 1987. – С.171.

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Напис на пам’ятнику: “Генерал-майор Панкратов Иосиф Миколайович 1897-1945рр. Командиру 287 стрілецької Новоград-Волинської дивізії, яка приймала участь у звільненні Новоград-Волинського від німецько-фашистських загарбників. Трудящі міста”.

2. Вул. Шевченка, 22 – адреса міського парку культури і відпочинку, на території якого розташована могила Й.М.Панкратова.

3. Персоналії: Врангель Петро Миколайович

Панкратов Йосип Миколайович.

Євгенія Володимирівна Ващук


м. Новоград-Волинський

54. МОГИЛА РАСПОПОВА І.Є. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, східна частина кладовища. Похований Распопов Іван Єгорович (1918-61) – Герой Радянського Союзу (1946). Народився у с. Курдюки (нині Інжавинський р-н Тамбовської області, РФ), у сім‘ї селянина. У Радянській Армії з 1939. Закінчив артилерійське училище у м. Тбілісі (Грузія) 1943. На фронтах Великої Вітчизняної війни з 1943. Командир батареї 18 винищувального протитанкового артилерійського полку старший лейтенант Распопов І.Є. відзначився у боях 9-12 лютого 1945 у районі с. Ясениця (півд.-зах. м. Краків, Польща). Бійці батареї під його командуванням, відрізані від основних сил, за 4 дні відбили 8 контратак, підбили 2 танки, штурмову гармату, знищили БТР з піхотою, 4 кулеметні точки і велику групу гітлерівських вояків. У критичні моменти тричі піднімав бійців у рукопашний бій. Двічі поранений, залишився у строю. З 1946 жив і проходив військову службу в м. Новограді-Волинському. Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського, Вітчизняної війни 2 ст., медалями. З 1950 працював директором млина с. Олександрівка Новоград-Волинського р-ну, з 1953 – директором пивоварного заводу м. Новограда-Волинського. Помер 1961.

1976 на могилі встановлена стела у вигляді парусу з чорного габро (вис.1,8 м, шир.0.8 м) з присвятним написом, викарбуваним портретом та надмогильна плита (1.5 х 0.7 м).

Джерела та література :

Герои Советского Союза : Краткий биографический словарь.В 2-х т. – М.,1988. – Т.2. – С.346.

Книга Пам’яті України. Житомирська область. – Житомир,1995. – Т.7 – С.242, 243.

Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник. – К., 1987. – С.172.

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Напис на стелі: “Герой СССР Распопов Иван Егорович 15.01.1919-29.01.1961. Дорогому мужу от жены и детей».

Євгенія Володимирівна Ващук

м. Новоград-Волинський

55. МОГИЛА РОДИНИ БОБРОВИХ (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, східна частина кладовища. Поховані Бобров Микита Леонідович (1900-43) і його дочка Лідія (1924-43) – члени підпільної організації залізниці, яка входила до складу міської підпільної організації. Під час окупації Бобров М.Л. працював завідувачем господарством на залізниці у м. Новограді-Волинському, передавав партизанам зброю. Його дочка 1939 вступила до ВЛКСМ, 1941 закінчила середню школу № 40 (нині – ЗОШ № 9). Влаштувалась на роботу до пункту “Заготзерно”, підтримувала зв‘язок з партизанським загіном ім. Фурманова з’єднання Скубка І.Є., виконувала доручення щодо розвідки на залізничній станції Новоград-Волинський-1, вузькоколійці Новоград-Волинський – Городниця. Поширювала листівки, відомості Радінформбюро. У грудні 1943 батько і донька заарештовані і розстріляні.

1990 на могилі встановлена стела з лабрадориту (вис. 1,8 м, шир.0.7 м) з присвятним написом та надмогильна плита з лабрадориту (1,3 х 0,6 м).

Джерела та література :

Державний архів Житомирської області. – Ф.1376. – Оп.1. – Спр.244. – Арк.11.

Загривий Ю. Партизанські сім’ї // Лесин край. – 1995. – 14січ.

Иванов Г. Пока бьётся сердце. Записки подпольщика. – Чебоксары, 1974. – С.41.

Книга Пам’яті України.Житомирська область. – Житомир, 1995. – Т.7. – С.251.

Новоград-Волинський МРВК – Облікова картка війського поховання.

Юношев Г. Спогади // Тих грізних днів свідки живі. – Новоград-Волинський, 1999. – С.17.

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Напис на стелі: “Підпільники Бобров Микита Леонідович 1900р.н. Боброва Лідія Микитівна 1924 р.н. розстріляні німецько-фашистськими окупантами в грудні 1943р.”
   

2. Архівні відомості із спр.244 “Додаткові матеріали на учасників антифашистського руху в місті і селах Новоград-Волинського району під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр”.

3. Персоналії: Бобров Микита Леонідович

Боброва Лідія Микитівна

Скубко Іван Євменович.

Євгенія Володимирівна Ващук


м. Новоград-Волинський

56. МОГИЛА ФІЛОСОФОВА О.О.(іст.). Вул. Чехова,7. Південно-західна частина міста, східна частина кладовища, на центральній алеї. Похований Філософов Олександр Олександрович (1924-84) – Герой Радянського Союзу (1945). Народився у с. Веска (Переяславський р-н Ярославської області, РФ) у сім‘ї селянина. У Радянській Армії з 1942. 1943 закінчив військове піхотне училище у м. Новограді-Волинському і направлений на фронт. Командир взводу протитанкових рушниць 294 стрілецької дивізії лейтенант Філософов О.О. при прориві оборони противника 7 серпня 1944 на лівому березі р. Неман у районі хут. Тупики (Шакайський р-н, Литва) підбив 3 танки. 15 серпня 1944 у бою біля с. Слабадай (Вілкавишський р-н, Литва) замінив пораненого командира стрілецької роти, повів бійців в атаку. 24 березня 1945 присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського, Вітчизняної війни 1 та 2 ст., Червоної Зірки, медалями. Після війни продовжував службу в Радянській Армії. З 1971 жив у м. Новограді-Волинському, працював інженером на заводі сільгоспмашин. Помер 1984.

1984 на могилі встановлена стела в формі паруса з лабрадориту (вис.2,1 м, шир.0.63 м) з викарбованим портретом, присвятним написом та надмогильна плита (1.2 х 0.55 м).

Джерела та література :

Герои огненных лет. 3-е изд. – Ярославль, 1985. – С.403-405.

Герои Советского Союза : Краткий биографический словарь. В 2-х т. – М.,1988. – Т.2. – С.656.

Книга Пам’яті України. Житомирська область. – Житомир,1995. – Т.7 – С.243.

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Напис на стелі: “Герой Советского Союза гвардии полковник Философов Александр Александрович 03.11.1924 – 28.08.1984”.

Євгенія Володимирівна Ващук


м. Новоград-Волинський

57. МОГИЛА ФЕЄРБЕРГА МОРДЕХАЯ-ЗЕЄВА (МОРДКА-ВОЛЬФА) (іст.). Вул.. Коростенська, 5. На західній окраїні міста, у південно-західній частині старого єврейського кладовища. Похований Феєрберг Мордехай-Зеєв (Мордко-Вольф) (1874-99) – єврейський письменник (див. ст. № 32). Народився у м. Новограді-Волинському в ортодоксальній хасидській сім’ї. Дитячі роки його пройшли у с. Гульськ Новоград-Волинського повіту, 1885 сім’я повернулась до м. Новограда-Волинського, де пройшли дитинство і юність письменника. До 14 років навчався у хедері, де отримав традиційну освіту. Самостійно вивчав талмудичні учення і літературу – поезію Агади та Каббалу. Захоплення ідеями Гаскали породило конфлікт між ним та батьком, що привело до необхідності самому заробляти на життя. Вивчав російську, німецьку мови, почав писати на івриті перші вірші та оповідання. У 20 років захворів на туберкульоз горла. 1896 у Варшаві, перебуваючи на лікуванні, опублікував декілька оповідань на івриті у газеті “Га-Цефира”. Редактор газети Соколов Н. та єврейський письменник Перець І.-Л. помітили літературний талант, порадили писати прозу. Повернувшись до Новограда-Волинського, Феєрберг переїхав до приміського с. Смолка (нині південний район міста) і повністю присвятив себе літературі. Цей період життя співпав з початком сіоністського руху, який захопив письменника. Він організовував сіоністські гуртки, вів активну пропаганду за повернення до Палестини. 1896-97 Феєрберг М.-З. опублікував цикл статей “Листи з Волині”, де описав життя єврейської общини міста. В останні роки життя, які відзначені злетом його літературного таланту, були написані кращі оповідання та автобіографічна повість “Куди?”. Твори опубліковані газетами та часописами, що виходили на івриті у Варшаві (Польща), Одесі, Санкт-Петербурзі (Росія). 2 березня 1899 Феєрберг М.З. помер від прогресуючої хвороби. Літературна спадщина письменника перекладена російською, англійською, польською, німецькою мовами та ідіш.

Надгробок на могилі, виконаний з червоного граніту у традиційній формі «валянка» з поверненням ступні на захід, зберігся у первісному вигляді. Вертикальна частина (вис. 1,32 м, шир. 0,46 м) первісно була заокругленої форми, нині частково зруйнована. Горизонтальна частина (довж. 1,70 м, шир. 0,39 м, вис. 0,26 м) збереглася повністю. Напис, викарбований на західному боці вертикальної частини, зберігся частково, у 2005 відреставрований. У тому ж році між вертикальною і горизонтальною частинами пам’ятника під кутом 60^о встановлена плитка з полірованого габро (0,15 м х 0,25 м) з присвятним написом російською мовою, могила огороджена металевою огорожею (2,85 м х 1,04 м, вис. 0,74 м), яка пофарбована чорною фарбою.

Джерела та література :

Державний архів Житомирської області. – Ф.67. – Оп.3. – Спр.598. – Арк.55об, 56 № 127.

Еврейская энциклопедия. – С.-Пб,1906-1913. – Т.15. – С.199-201.

Іващенко О. Євреї Волині – кінець ХVІІІ-початок ХХ століття. – Житомир, 1998. – С.146.

Коган Л. Наш земляк М. З. Фейерберг.// Предисловие до книги М. З. Фейерберга «Свет и тени». – Новоград-Волинський, 2003. – С.3-10.

Передмова до оповідання М.З. Феєрберга «Вечером».// П’ятниця. – 1995. – 19 січ. – С.15

Євгенія Ващук

Додатки:

1. Напис на пам’ятнику (переклад з івриту Л.Г.Когана): Тут спочиває чоловік молодий, великого обдарування Мордехай Зеєв Феєрберг, син реба Шимона шойхета і контролера, який народився у Звягелі 9 тишрея 5675 року. Да спочиває його душа у спокої.

2. Напис на плитці: Писатель Фейерберг Мордехай-Зеэв 1874-1899.

3. Хедер – початкова єврейська релігійна школа.

4. Могила знайдена у 2005 році місцевим краєзнавцем Коганом Леонідом Григоровичом.

5. Персоналії: Соколов Нахум (1859-1936), єврейський письменник, піонер сучасної журналістики на івриті, Перець Іцхак-Лейбуш (1851-1915), єврейський письменник, писав на івриті та ідіші, Феєрберг Мордехай-Зеєв.

Євгенія Володимирівна Ващук


м. Новоград-Волинський

58. МОГИЛА ХЕЛМОВСЬКОГО І.К. (іст.).Вул.Чехова, 7. Південно-західна частина міста, північно-західна частина кладовища. Похований Хелмовський Іван Костянтинович (1856–1910) – старший лікар 18-го Вологодського полку, який помер від зараження крові 1910 під час епідемії, рятуючи хворих солдат у гарнізоні.

1910 на могилі військового лікаря Хелмовського І.К. встановлений чотириступінчастий обеліск із лабрадориту (заг. вис.2,8 м, шир. 1.35 м, 1.0 м, 0.7 м, 0.47 м) з присвятним написом польською та російською мовами, могила (2,9 м х 3,05 м) обгороджена бордюром з полірованих гранітних плит.

Джерела та література :

Памятная книжка Волынской губернии на 1910 год. – Житомир,1909. – С.154

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Написи на обеліску російською і польською мовами: “Здесь покоится прах старшего врача 18-го Вологодского Его Величества Короля Румынского полка Ивана Константиновича Хелмовского, погибшего от заражения крови, делая операцию солдату. Род. 1 ноября 1856 г. Умер 23 марта 1910 г. Честь твоему имени”.

Євгенія Володимирівна Ващук

м. Новоград-Волинський

59. МОГИЛА ЧЕРНИШЕНКА М.С. (іст.). Вул.Чехова, 7. Південно-західна частина міста, західна частина кладовища. Похований Чернишенко Микола Семенович (1946-83) – прапорщик, начальник складу речового постачання. Народився у с. Плисецьке (Васильковський р-н Київської обл.) у селянській сім’ї. Навчався у сільгосподарському технікумі в м. Васильків. У Збройних Силах СРСР з 1965. У Республіці Афганістан з жовтня 1981. Загинув 2 жовтня 1983 у результаті порушення заходів безпеки.

1984 на могилі встановлений обеліск з полірованого габро (вис.1,95 м, шир.0.6 м) з викарбованим портретом і присвятним написом та надмогильна плита (1.5 х 0.7 м).

Джерела та література:

Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. В 2-х т. – М., 1999. – Т.2. – С.592.

Новоград-Волинський МРВК. – Облікова картка військового поховання.

Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України. – К., 1999. – С.192.

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис на обеліску: «Чернышенко Николай Семенович 14.02.1946 – 02.10.1983. Память о тебе мы навсегда сохраним в своих сердцах. Жена, дети, родные.»

Євгенія Володимирівна Вашук


м. Новоград-Волинський

60. МОГИЛА ШЕВЧЕНКА М.С. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, східна частина кладовища, на центральній алеї. Похований Шевченко Михайло Степанович (1911-92) – Герой Радянського Союзу (1946). Народився у с. Чорна Кам’янка (нині Маньківський р-н Черкаської обл.) у сім’ї селянина. У Радянській Армії з 1930. 1936 закінчив курси молодших лейтенантів. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941. З 14 квітня до 1 травня 1945 11 гвардейський кавалерійський полк під командуванням підполковника Шевченка М.С. у взаїмодії з стрілецькими і танковими частинами форсував канал Грос і оволодів м. Фрізак (Німеччина). Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 15 травня 1946. Нагороджений орденом Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденом Суворова, 2 орденами Вітчизняної війни 1ст., 2 орденами Червоної Зірки. Після Великої Вітчизняної війни служив у рядах Збройних сил СРСР, з 1959 полковник Шевченко М.С. – у запасі, проживав у м. Новограді-Волинському, працював начальником ДТСААФ. Помер 1992.

1992 на могилі встановлено обеліск з полірованого лабрадориту (вис.1,6 м, шир. 0.7 м) з присвятним написом та надмогильна плита (2.45 х 1.23 м).

Джерела та література:

Герои Советского Союза : Краткий биографический словарь. В 2-х т.. – М., 1988. – Т.2. – С.771.

Они отстояли мир. – Днепропетровск, 1985. – С.357-358.

Ханджапов С. Мои однополчане. 2-е изд., испр.и доп. – Улан-Удэ, 1985. – С.67-69.

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис на обеліску: «Герой Советского Союза полковник Шевченко Михаил Степанович 22.05.1911 – 5.09.1992. Вечная память прекрасному человеку, дорогому мужу, отцу. Скорбят по тебе жена, дочь, сыновья, внуки, правнуки”.

Євгенія Володимирівна Вашук


м. Новоград-Волинський

61. МОГИЛА ШУЛЬГИ В. М. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, західна частина кладовища. Похований Шульга Віктор Михайлович (1960-84) – прапорщик, начальник складу паливно-мастильних матеріалів. Народився у м. Новограді-Волинському Житомирської області, у робітничій сім’ї. У Збройних Силах СРСР з 1981. У Республіці Афганістан з жовтня 1983. Помер 6 травня 1984 внаслідок важкої хвороби.

1985 на могилі встановлений обеліск з полірованого габро (вис.1,87 м, шир.0,6 м) з викарбованим портретом і присвятним написом та надгробна плита (1,4 х 0,6 м).

Джерела та література:

Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. В 2-х т. – М., 1999. – Т.2. – С.648.

Новоград-Волинський МРВК. – Облікова картка військового поховання.

Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України. – К., 1999. – С.193.

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис на обеліску: «Погиб при исполнении интернационального долга Шульга Виктор Михайлович 24.02.1960 – 6.05.1984. Дорогой сыночек, не выстрадать горя, не выплакать слез, ты счастье и радость с собою унес. Скорбящие о тебе мама, папа, брат, сын и родные».

Євгенія Володимирівна Вашук


62. МОГИЛИ ЗВЯГЕЛЬСЬКИХ ЦАДИКІВ (іст.). Вул. Коростенська, 5. Західна частина міста, західна частина єврейського кладовища. Поряд розташовані дві могили звягельських цадиків р. Іхила-Михла (Єхіеля-Михеля) та р. Мордке (Мордехая) Голдманів. Реб Іхил-Михл (Єхіель-Михель) Голдман – другий звягельський цадик, син р. Мойше (ок.1770-1837) – першого звягельського цадика, онук відомого магида р. Іхила-Михля (Єхіеля-Михеля) із Злочіва (нині – м. Золочев Львівської обл.), учня Бешта – засновника хасидізма. Народився у 1788, помер 11 жовтня 1856. Реб Мордке (Мордехай) Голдман – третій звягельський цадик, син р. Іхила-Михла (Єхіеля-Михеля) Голдмана. Народився у 1825, помер 7 жовтня 1900. Нащадки у 1920-х виїхали за межі України, де подовжили хасидську династію.

Надгробки на могилах виконані у традиційній формі «валянка» з орієнтацією ступні на захід із вапняно-цементного розчину. Надгробок з написом на могилі р. Іхила-Михля (Єхіеля-Михеля) зберігся повністю (вертикальна частина – вис. 1,44 м, шир. 0,48 м, горизонтальна частина – довж. 1,68 м, шир. 0,39 м, вис. 0,34 м). Надгробок на могилі р. Мордке (Мордехая) у вертикальній частині частково зруйнований (вис. 0,97 м, шир. 0,50 м), горизонтальна частина збереглася повністю (довж. 1,80 м, шир. 0,42 м, вис. 0,21 м), напис зберігся частково. У 2003 на кошти ізраїльських хасидів пам’ятники пофарбовані серебряною, літери – чорною фарбою. Тоді ж майданчик (3,0 м х 3,57 м), на якому розташовані могили, замощений цементним розчином, обгороджений загальною металевою огорожею (вис. 1,03 м), пофарбованою чорною фарбою. Над могилами встановлений загальний двосхилий навіс із азбестоцементних листів, пофарбований зеленою фарбою.

Євгенія Ващук

Джерела і література:

1. Альфасі І. Хасидізм з покоління в покоління. На івриті. – Єрусалим. – Т.1. – С.107-122.

2. Боне (Бібер) М. Тора, хасидизм і Гаскала. // Звіл – Новоградволинськ. На івриті. – Тель-Авив. – 1962. – С. 70.

3. Гешурі М.Ш. Звягель – місто хасидізма. – Там же. – С.71-73.

Додатки:

1. Напис на 1 пам’ятнику на івриті: «Відомий хасидський раввін, світоч благочестивий, святий і аскетичний, милий і приємний, добрий до небес і людей, який страшиться гріха… Святий і чистий родовид… Раввін р. Єхіель-Михель, син цадика р. Моше (блаженної пам’яти праведника)… Помер 12-го числа місяця тишрей 5617 р. Да буде душа його безсмертною».

2. Частина напису на 2 пам’ятнику на івриті: «…у Торі, повазі і великій скромності… у його щиросердності в ученні істини і служінні цілодобово своїми величними справами, які зроблені правдиво і чесно… Його тіло і душа багато постилися, і був він названий святим і чистим з юності…».

3. Переклад написів на могилах та літератури з івриту Л.Г.Когана.

Євгенія Володимирівна Ващук


м. Новоград-Волинський

63. ПАМ’ЯТНЕ МІСЦЕ СПАЛЕННЯ ПІДПІЛЬНИКІВ (іст.). Вул.Героїв Перекопу, 30. Північна частина міста, зліва від воріт ВАТ “Новоград-Волинський завод будівельних матеріалів”. Тут у період німецько-фашистської окупації, 11 вересня 1943 під час проведення каральної операції, спрямованої проти підпільників, у двох будинках живцем були спалені сім’ї Михальчуків, Опанасюків, Нестеруків, Панасюк Вересант (див. ст. № 17, 18, 48).

1992 на місці спалення дванадцяти громадян міста, з яких шестеро були дітьми, за зв’язок із партизанами встановлений пам ятний знак. Автори – ск. В. Таранченко, арх. М. Марчук. Висота найвищої частини пам’ятника – 3,5 м. У підніжжя пам’ятника встановлена з нахилом 20⁰ плита з полірованого габро (1,15 х 0,9 м) з присвятним написом. Пам’ятник розташований на невисокому земляному насипу, який має в плані форму неправильного трикутника, складається з двох частин червоного граніту неправильної форми, що з’єднуються між собою системою вертикальних і горизонтальних металевих елементів чорного кольору, що символізує спалені вікна. На лівій глибі (вис. 2,0 м) – барельєфне зображення жінки із закинутими у відчаї головою і рукою. Права частина викладена з трьох елементів червоного тесаного граніту (заг. вис. 3,5 м). Два нижні елементи – кубічної форми, верхній – несиметричний, трапецієподібний, сильно витягнутий доверху елемент подібний до пічної труби, яка залишилась від спаленого будинку. У середньому елементі вибито барельєфний портрет піонера-партизана В. Панасюка, який згорів в одному зі спалених будинків. Композиція, пластичне і емоційне рішення пам’ятника підкреслюють трагізм події, яка відбулася на цьому місці. Від вулиці до пам’ятника – доріжка, вимощена брекчією з червоного і сірого полірованого граніту. У навколишньому середовищі пам’ятник чітко акцентує увагу, органічно вписується у одноповерхову забудову вулиці, є її мистецькою домінантою.

Джерела та література :

Державний архів Житомирської області.- Ф.2636. – Оп.1. – Спр.65. – Арк.7.; – Ф.1376. – Оп.3. – Спр.244. – Арк.14,15.

Архівний відділ Новоград-Волинської міської ради. – Ф.413. – Оп.1. – Спр.4. – Арк.9.

Книга Пам’яті України. Житомирська область. – Житомир, 1995. – Т.7. – 303, 304, 307, 310.

Юні месники Поліського краю.// Упорядник Василенко Ж.І.. – Новоград-Волинський, 1997. – С.4.

Загривий Ю. Пам’ять про патріотів живе.// Лесин край (Новоград-Волинський). – 1997. – 1 січ.

Супрунов М. Ціна Перемоги.// Лесин край (Новоград-Волинський). – 1995. – 7 січ.

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Напис на плиті: “В цьому районі 11 вересня 1943 року німецькими карателями були живцем спалені у своїх будинках Михальчук Федір Михайлович, 1896 р.н., Михальчук Ганна Хомівна, 1894 р.н., їх син Петро, 19 років, дочка Надія, 17 років, дочка Валентина 15 років, Опанасюк Марія Іванівна 1905р.н., Олександра Трохимівна 1915р.н., Опанасюк Валентина Йосипівна 11 років, Галина Йосипівна 7 років, Нестерук Володимир Олександрович, 15 років, Надія Олександрівна 13 років, Панасюк Вересант Миколайович, 14 років.”

2. В архівній спр. 244 та Книзі Пам’яті України помилково дано прізвище Нестерчук.

5. Автори пам’ятника – скульптор Таранченко Віктор Олександрович, архітектор Марчук Микола Герасімович.