Львівський державний університет внутрішніх справ

Вид материала

Документы

Содержание Розділ 1 історія формування та розвитку ідеї людської гідності у філософії права Розділ 2 філософсько-правова характеристика людської гідності Розділ 3 людська гідність – антропологічна передумова природного права Розділ 4 філософія людської гідності у позитивно-правовому вимірі ВСТУПАктуальність теми дослідження. Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Мета і завдання дослідження. Об’єктом дослідження Методи дослідження Наукова новизна одержаних результатів Практичне значення одержаних результатів Особистий внесок здобувача. Апробація результатів дисертації. Структура дисертації Історія формування та розвитку ідеї людської гідності у філософії права 1.4. Відродження ідеї людської гідності та природного права у сучасній філософії права Філософсько-правова характеристика Умова виконання дії, тобто наявність активної поведінки, котру людина здійснює керуючись певними мотивами і метою. Умова не нав’язаного вибору. Умова оцінювання, тобто людина має перебувати у стані, котрий є сприятливому для оцінювання тих діянь, які вона обирає. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Львівський державний університет внутрішніх справ затверджую, 527.45kb.
• Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 793.22kb.
• Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ кафедра теорії та історії, 341kb.
• Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ, 867.02kb.
• Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ, 511.83kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ, 647.37kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ, 628.82kb.
• Львівський державний університет внутрішніх справ, 937.23kb.
• Львівський державний універститет внутрішніх справ на правах рукопису, 1556.23kb.
• Національний університет внутрішніх справ, 291.69kb.

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


На правах рукопису


ГРИЩУК ОКСАНА ВІКТОРІВНА


УДК 340.12


ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ У ПРАВІ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ


Спеціальність 12.00.12 – філософія права


Дисертація

на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук


Науковий консультант

доктор юридичних наук, професор

Сливка Степан Степанович


Львів – 2007

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………5


РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ІДЕЇ ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ У ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

1.1. Ідея людської гідності в період становлення філософії та юриспруденції……………………………………………………………...….17

1.2. Розвиток ідеї людської гідності в епоху Ренесансу та Новий час………………………………………………………….…………………...30

1.3. Проблеми людської гідності у Німецькій класичній філософії…………………………………………………………………… ....40

1.4. Відродження ідеї людської гідності та природного права у сучасній філософії права……………………………………………. .… …....57

Висновки до розділу 1 ………………………………………………..65


РОЗДІЛ 2 ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ

1. Автономія людини - передумова людської гідності…………....68
   
2. Поняття, сутність та правова конструкція людської гідності…………………………………………………………………………..78
   
3. Правові цінності, що випливають з людської гідності:……….....................................................................................................91
   

2.3.1. Справедливість………………………………………..………...99

2.3.2. Формальна рівність …………………………………..…….....114

2.3.3. Свобода……………………………………………………...…119

Висновки до розділу 2………………………………………………136

РОЗДІЛ 3 ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ – АНТРОПОЛОГІЧНА ПЕРЕДУМОВА ПРИРОДНОГО ПРАВА

3.1. Природне право як спосіб прояву природи (сутності) людини…………………………………………………………………………142

3.2. Місце і роль людської гідності у біосоціодуховній природі людини...............................................................................................................155

3.3. Взаємозв’язок людської гідності та духовного буття людини……………………………………………………………………..….177

3.4. Особливості відображення потреб та інтересів людини у людській гідності і природному праві……………...…………………… …202

Висновки до розділу 3………………………………………………217


РОЗДІЛ 4 ФІЛОСОФІЯ ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ У ПОЗИТИВНО-ПРАВОВОМУ ВИМІРІ

4.1. Становлення, місце і роль людської гідності в системі міжнародних стандартів прав і основних свобод людини.

4.1.1. Особливості формування міжнародного права прав людини…………………………………………………………………223

4.1.2. Основні етапи формування міжнародного механізму захисту прав людини………………………..………….………… …228

4.1.3. Деякі питання співвідношення міжнародного та внутрідержавного права щодо прав людини………………………..239

4.2. Джерела прав і свобод людини у правових актах Організації Об’єднаних Націй.

4.2.1. Загальна характеристика підстав утворення та діяльності ООН.....................................................................................253

4.2.2. Онтологічна основа прав і свобод людини у правових актах ООН…………………………………………………………….262

4.3. Людська гідність як стандарт прав і основних свобод людини у діяльності Ради Європи.

4.3.1. Загальна характеристика правового статусу Ради Європи………………………………………………………………. 276

4.3.2. Міжнародні договори у рамках Ради Європи, як ефективний засіб забезпечення людської гідності та прав людини…………………………………………………………….. .. 279

4.3.3. Механізм захисту прав людини, що створено в рамках Ради Європи……………………………………………….……… …285

4.3.4. Впровадження європейського механізму захисту прав людини в національне законодавство держав-учасниць……… … 306

4.4. Людська гідність у правових актах Організації з безпеки та співробітництва в Європі…………………..……………………………….. 314

4.5. Імплементація міжнародних стандартів щодо людської гідності в національну юридичну практику України.

4.5.1. Особливості міжнародно-правової співпраці України щодо прав людини……………………..……………………………..318

4.5.2. Деякі питання впровадження принципу пріоритету міжнародного права в Україні…..…………………………………...325

4.5.3. Гарантії прав та свобод людини в Україні………..…334

Висновки до розділу 4……………………………………….349


ВИСНОВКИ….……………………………..………………………356

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…..…………….… …..370


ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Проблема взаємозв’язку людини і права є однією з найбільш актуальних у філософії права. Вона включає в себе дослідження сутності, природи та призначення людини, її сучасного та майбутнього буття, а також особливостей буття права, розуміння його змісту та структури. Сьогодні право розглядається як невід’ємне від форм буття людини, воно органічно вплетене у суспільні відносини і є ефективним засобом для задоволення потреб та інтересів людей.

Особливістю права є те, що воно, з одного боку, випливає з сутності людини, є результатом гармонізації між її біологічним, соціаль­ним та духовним буттям та формується в результаті діяльності спрямованої на впорядкування суспільних відносин. З іншого боку, право формує ті умови і способи життєдіяльності, які об’єктивно необхідні для нормального існування людини, функціонування суспільства і держави. Отже, людина формує у своїй свідомості право як ідеальну модель, прагнучи, в той же час, відповідати цій моделі. Такий взаємозв’язок на сьогодні можна вважати вирішальною та визначальною умовою прогресивного розвитку суспільства в цілому, конкретної людини і права як ефективного регулятора суспільних відносин. Саме тому важливим є дослідження підстав, які визначають високозначуще місце права у людському бутті. Справедливим видається шукати ці підстави у людській природі, а саме у духовній її складовій, що і визначає цінність людини, – людській гідності.

Тлумачення змісту людської гідності зазнало впливу різних факторів: позитивних (філософія, релігія, розвиток культури і цивіліза­ції) та негативних (приниження людини, масові вбивства людей, тоталітарні, расистські та нацистські ідеології, а також збудовані на них політичні системи). Особливої гостроти питання людської гідності набуло після Другої світової війни, яка була найбільшою за людськими жертвами. Людська гідність у той час почала пов’язуватися з правами людини, що викликало так звану «революцію людської гідності». Права людини почали тлумачитись як такі, що покликані утверджувати людську гідність, високі духовні і моральні якості, а головне - захищати людину від сваволі державної влади.

У той час було зроблено успішну спробу надати універсального характеру ідеї гідності людини, закріпивши це спеціальними політич­ними і юридичними міждержавними і неурядовими механізмами. Світове співтовариство почало формулювати певні міжнародні стандарти і вимоги до держав, що пов’язані із забезпеченням міні­мальних гарантій гідного існування і розвитку людини в будь-якому суспільстві. У цьому напрямі було прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів (зокрема, в рамках ООН), котрі визна­чають людину найвищою цінністю суспільства, а належне забезпе­чення її прав і свобод – головним обов’язком демократичної держави. Так, преамбула до Загальної Декларації прав людини (1948) закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав, є основою свободи, справедливості та загаль­ного миру. Преамбули до Міжнародного пакту про економічні, соціаль­ні та культурні права (1966) і Пакту про громадянські та політичні права (1966) проголошують, що всі права людини випливають із властивої людській особі гідності.

Це знайшло відображення й у Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпека є найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини – головним обов’язком держави (ст. 3).

Дослідженню проблем людської гідності присвячені праці багатьох учених, які є представниками різних наук. Значний внесок у дослідження проблематики людської гідності зробили А. Анісімов, Л. Архангельський, Г. Бандзеладзе, Б. Безлепкін, А. Власов, М. Гурен­ко-Вайцман, В. Капіцин, А. Козловський, М. Козюбра, А. Ковлер, Є. Лукашева, С. Максимов, В. Малахов, М. Малеїн, М. Малеїна, І. Марогулова, В. Мархотін, М. Марченко, Є. Міхно, Т. Москалькова, В. Паращенко, М. Придворов, М. Проніна, П. Рабінович, А. Саідов, С. Сливка, І. Солод­кін, Р. Стефанчук, О. Тихомиров, С. Чернишова, В. Ященко та інші.

Серед зарубіжних вчених слід виділити F. Bartolomei, Th. Buergenthal, J.M. Cardoso da Costa, P. Czarny, F. Delperee, F. Fernandez Segado, J. Gajda, M. Gobert, M. Jablonski, J. Kozielecki, B. Mathieu, F.J. Mazurek, M.J. Mejer, A.S. Mic, J. Miranda, J.W. Montgomery, I. Munch, M. Ossowska, M.L. Pavia, S. Retterer, P. Serna Bermudez, E. Soto Kloss, F. Sudre, K. Wojtyczek.

Проте монографічних досліджень цієї проблеми в Україні донині не було. Вищевикладене говорить про необхідність нового осмислення людської гідності саме з точки зору філософії права.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою тем Львівського державного університету внутрішніх справ «Методологія вивчення державно-правових явищ; філософії права; стану і перспектив розвитку ОВС України» державний реєстраційний номер 0106V003648 на 2006–2009 рр. та «Сучасні пробле­ми захисту прав людини, удосконалення діяльності органів держави і місцевого самоврядування в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні» державний реєстраційний номер 0106V003640 на 2006–2009 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є створення цілісної концепції людської гідності як онтологічної підстави права. Для досягнення цієї мети видавалось за необхідне вирішити наступні завдання:

• проаналізувати історію формування та розвитку ідеї людської гідності у філософії права;
  
• дослідити автономію людини, як передумову людської гідності;
  
• визначити поняття, сутність та правову конструкцію людської гідності;
  
• дослідити правові цінності, що випливають з людської гідності: справедливість, формальна рівність, свобода;
  
• розглянути людську гідність як антропологічну основу природ­ного права;
  
• дослідити природне право як спосіб прояву природи (сутності) людини;
  
• визначити місце і роль людської гідності у біосоціодуховній приро­ді людини;
  
• дослідити філософію людської гідності у позитивно-правовому вимірі.
  

Об’єктом дослідження є сфера суспільних відносин, в якій відбувається реалізація цінності людини як антропологічної основи права.

Предметом дослідження виступають зміст та загальні закономір­ності формування і розвитку людської гідності у філософії права.

Методи дослідження обрані з врахуванням його теми, мети та завдань дослідження. Методологічну основу складають положення та висновки загальної теорії пізнання. В дисертації використані праці з проблем філософії, соціології, психології, теорії держави та права, кримінального, конституційного, міжнародного, права. З урахуванням комплексного підходу до вирішення філософсько-правових проблем в роботі були використані такі методи пізнання:

• аксіологічний метод став основою запропонованої цілісної концепції людської гідності;
  
• історичний метод дозволив показати генезис ідеї людської гід­ності починаючи з античності й до сьогодення;
  
• функціональний метод був використаний при розкритті змісту людської гідності, природи людини, біологічної, соціальної та духовної її складових;
  
• формально-логічний метод дозволив сформулювати дефініцію людської гідності, виявити взаємозв’язок людської гідності та духовного буття людини;
  
• за допомогою системно-структурного методу виявлено правові цінності, що випливають із людської гідності (справедливість, формальна рівність, свобода), виявлено місце і роль людської гідності в системі міжнародних стандартів прав і основних свобод людини;
  
• методи тлумачення (герменевтики) права застосовувались при з’ясуванні змісту правових норм, які регламентують людську гідність;
  
• метод порівняльного аналізу дав можливість порівняти юридичну регламентацію людської гідності у міжнародному та національ­ному праві.
  

У дослідженні також застосовувалися також закони і методи аналізу та синтезу, дедукції, індукції та аналогії, порівняння та проти­ставлення у систематизації емпіричного матеріалу й отриманні власних теоретичних результатів для досягнення поставленої мети.

Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що дисертація є першим в українській юридичній науці монографічним дослідженням закономірностей формування і розвитку людської гідності у праві, шляхом визначен­ня її природи, змісту та значення. Особистим внеском автора є розробка понять та класифікацій філософсько-правової концепції людської гідності.

У дисертації обґрунтовуються нові в концептуальному плані і важливі для практики поняття, поло­ження і висновки, одержані особисто здобувачкою, які виносяться на захист.

Уперше:

1. Досліджено історію форму­вання та розвитку ідеї людської гідності, яка у всі часи була онтологічно пов’язана з природним правом. Людська гідність тлумачилась як прояв природи людини, її духовного начала, а тому розглядалась як підґрунтя, базис природного права. У зв’язку з чим розглянуто людську гідність у поєднанні з природним правом і саме через призму сутнісної природи людини.
   
2. Запропоновано розглядати людську гідність як антропологічну основу природного права. Людська гідність, як багатоаспектна цінність людини, глибоко проникла у зміст права. Ознаки і якості, що характеризують та визначають людську гідність, складають онтологічну основу прав і свобод людини, її правового статусу. В свою чергу, людська гідність через систему соціальних зв’язків є вихідною у взаємовідносинах між людьми і знаходить своє безпосереднє відображення у гідності кожної людини.
   
3. Запропоновано розглядати справедливість, формальну рівність та свободу як правові цін­ності, що випливають із людської гідності. Оскільки правові цінності набувають великого регулятив­ного значення, насамперед, у сфері правосвідомості, яка є необхідним елементом генезису, функціонування та розвитку права, то аксіологічне дослідження права дає можливість звернути увагу на соціальні, культурні детермінанти права, а також дослідити його духовну основу, відображені ним ідеали.
   
4. Визначено місце і роль людської гідності у біосоціодуховній природі людини. Розуміння людини як біосоціальної істоти з неминучістю вимагає визнання певного рівня цінності людини, але підставою такої цінності є не наявність біологічних ознак і не можливість групового існування (що притаманно і тваринам), а саме духовний елемент, який є специфіч­ною, притаманною лише людині формою буття. Тому досліджено біосоціодуховну сутність людини, як таку, що максимально характеризує людину у всіх формах її буття.
   
5. Проаналізовано взаємо­зв’язок людської гідності та духовного буття людини. Духовність надає людині цілісності та єдності із світом, що згодом знаходить свій вираз у гармонії особи і суспільства. Така цілісність на індивідуальному рівні відчувається людиною шляхом тих відчуттів, які дані їй як людській істоті. Цілісність, внутрішня гармонія є основою духовності, що дає людині мир, внутрішній спокій, радість буття, відсутність роздвоєності, відчуття власної цінності – гідності людини.
   
6. Розглянуто становлення, місце і роль людської гідності в системі міжнародних стандартів прав і основних свобод людини. Міжнародне право прав людини визнає гідність людини, її права і свободи гуманітарною підвалиною, ціннісним орієнтиром загальнолюдської ідентифікації.
   
7. Досліджено людську гід­ність як онтологічну основа прав і свобод людини у правових актах ООН, Ради Європи, Організації з безпеки та співробітництва в Європі.
   

Набули подальшого розвитку ідеї та положення:

- про визначення поняття, сутність та правову конструк­цію людської гідності, як виразу цінності людини. Запропоновано авторське розуміння гідності, що складається з таких елементів: об’єктивна сторона (людська гідність); суб’єктивна сторона (гідність людини); суб’єкт (носій) та об’єкт (зміст, змістовна сторона) гідності.;

- про питання автономії людини, як перед­умови людської гідності. Автономія розглядається здобувачкою як кінцева мета, стосовно якої всі інші цінності є або її складниками, або ж засобами її досягнення. автономна особа, яка має чітко виражену індивідуальність, чіткий життєвий план, сформовані погляди на життя, власну систему цінностей, здійснює зважений, самостійний вибір, є носієм гідності. Саме автономія вирізняє людину з-поміж інших форм буття, формує ідеал, до якого слід прагнути кожній людині. Таким ідеалом, беззаперечно, виступає людська гідність;

- про універсальну сутнісну природу людини, яка відображає глибинну реальність людини як індивідуальності і як представника роду через пізнання людського буття. Буття людини є вищим ступенем буття світу, воно характеризується якісно новими, порівняно з природними, показниками (якостями). Виділено біологічне, соціальне буття людини та буття людини як духовного феномена. Єдність біологічного і соціального буття стає можливою лише внаслідок наявності духовної складової в бутті людини. Ці форми буття людини лише в єдності можуть розкрити її сутність (природу);

- про культуру, як вираз духовності суспільства, що може привести суперечності між вітальним, духовним та соціальним життям людини, у стан гармонії. Завдяки культурі, в тому числі і правовій, людина розвивається, самовдосконалюється, осягає своє місце в світі та соціумі. Культура вимагає, щоб людина як істота соціальна виконувала певні суспільні функції, в той же час не заперечуючи її вітальних потреб та волі до життя.

- про природне право як прояв сутнісної природи людини. Норми природного права є похідними від природного порядку речей, світобудови та природи людини як невід’ємної частини світобудови. Тому особливістю природного права є його прямий і безпосередній зв’язок з людиною та її буттям;

- про права людини, які розгядаються як форма виразу особистісної цінності (цінності для людини) природного права. Фактично існуючі соціальні можливості людини визнаються її правами на противагу існуючому юридичному статусу людини. Без цього певного протиставлення, без необхідності тлумачення соціальних можливостей з точки зору справедливого та ідеального, питання прав людини втратило б свою актуальність. Сутність прав людини полягає у визначенні певного мінімуму загальнолюдських вимог до правового і соціального статусу людини, який є необхідним для її нормального існування;

- про право, що є багатозначним феноменом і проявляється як мінімум у двох площинах: як природне право і як позитивне право. Природне право відображає, так би мовити, суб’єктивну сторону права, його духовний зміст. Позитивне ж право є вираженням предметної (об’єктивної) сторони права і являє собою систему юридичних норм. Природне право існує поряд з позитивним правом як сукупність вимог, що породжені об’єктивними умовами життєдіяльності людини, самим життям суспільства. Тому природне право містить такі можливості (права) людини, які зумовлені особливостями її сутнісної природи, а також відповідають досягнутому рівню розвитку суспільства;

- про регламентацію філософії людської гідності у позитивно-правовому вимірі. Необхідні передумови процесу впроваджен­ня прав людини у позитивне право держав виникли у ХХ ст. Ігнору­вання та пряме порушення людської гідності та прав людини об’єктивно примусили людство створити відповідні міжнародні загальновизнані стандарти з прав людини шляхом створення відповідних міжнародних організацій та прийняття міжнародно-правових актів;

- про особливості імплемен­тації міжнародних стандартів щодо людської гідності в націо­нальну юридичну практику України.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації положення можуть бути враховані законодавчим та іншими нормотворчими державними органами України при удосконаленні юридичного права. Такі положення будуть корисні також для право­застосовних (насамперед судових) органів держави. Вони можуть бути використані адвокатами, громадськими правозахисними організа­ціями, окремими громадянами у процесі реалізації та захисту прав людини, а також для подальших наукових досліджень даної проблематики.

Окрім того, матеріали дослідження можуть застосовуватися при викладанні в юридичних та інших гуманітарних навчальних закладах таких курсів, як «Філософія права», «Загальна теорія держави та права», «Соціологія права», «Права людини», «Конституційне право», «Між­народне право». Деякі положення роботи вже використовувалися у 2002–2007 роках при проведенні лекцій та семінарських занять з курсу «Філософія права», «Загальна теорія держави та права», «Соціологія права» на юридичному факультеті Львівського державного університе­ту внутрішніх справ.

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені авторкою особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, в дисертації не використовуються. Висновки та положення дисертації повністю самостійні.

У монографії «Право людини на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспекти)» дисертанткою написано розділ 1 (с. 8–38) «Загальнотеоретична характеристика права людини на компенсацію моральної шкоди (загально соціальні та юридичні аспекти)» та розділ 2 (с. 38–59) «До історії юридичного забезпечення права людини на компенсацію моральної шкоди (законодавчі та доктринальні аспекти)». У навчальному посібнику «Філософія права» містяться особисті міркування на с. 184–193. У статті «Проблема психічного стану людини у випадку заподіяння їй моральної (психічної) шкоди» дослі­джено механізм впливу правопорушення на людину та її гідність. У статтях «Право людини на компенсацію моральної шкоди (загально­теоретичні аспекти)» та «Гідність людини як фундамент її природного права на компенсацію моральної шкоди» розширила зміст поняття «гідність» та сформулювала низку пропозицій.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до дисертації, оприлюднені на міжнародних та національних науково-практичних конференціях, симпозіумах, «круглих столах», семінарах. Серед них: Регіональні науково-практичної конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні», що проводились юридичним факультетом Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 рр.); Всеукраїнські науково-практичні конференції «Сучасні проблеми захисту прав людини в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні», що проводились юридичним факультетом Львівського державного університету внутрішніх справ (м. Львів, 2004, 2005, 2006, 2007 рр.); Міжнародні конференції, що проводились юридичним факультетом Хмельницького інституту регіонального управління та права (м. Хмельницький, 2004, 2005, 2006, 2007 рр.); Міжвузівські науково-практичної конференції «Актуальні питання реформування правової системи України», що проводились юридичним факультетом Волинського державного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк, 2004, 2005, 2006, 2007 рр.); Міжнародний науково-практичний семінар «Європейські інтеграційні процеси та трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі», що проводилась юридичним факультетом Київського національного університету внутрішніх справ (м. Київ, 2005 р.); Всеукраїнські «круглі столи» «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (м. Львів, 2005, 2006, 2007 рр.); ІІ Всеукраїнський «круглий стіл» «Актуальні проблеми філософії права (аксіологічний аспект) (м. Одеса, 2007 р.)

Авторка дисертації проходила наукові стажування за темою дисертації у Віденському, Вроцлавському та Люблінському Католиць­кому університетах.

Дисертантка є учасником регіональної ініціативи Інституту від­критого суспільства OSI «Регіональний семінар для вдосконаленні у викладанні» міжнародної програми підвищення кваліфікації на 2007–2009 рр. за напрямком «Сучасна теорія права».

Отримані авторкою дисертації результати застосовуються в навчальному процесі Львівського державного університету внутрішніх справ.

Публікації. За результатами дослідження дисертанткою підготов­лено 41 наукову публікацію, із них - дві монографії, 25 статей у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації. Структура роботи обумовлена завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 418 сторінок, із них основних текст – 369 сторінок. Список використаних джерел становить 50 сторінок (518 найменувань).