Geum.ru

Ects – інформаційний пакет хімічний факультет

Вид материалаДокументы

Содержание


Сучасні органічні матеріали
Органічної та біологічної хімії
Мета курсу
Синтез гетероциклічних сполук
Мета курсу
Систематика і номенклатура гетероциклічних сполук. Тривіальні назви найпростіших циклічних систем. Систематична номенклатура. Но
фізичної та колоїдної хімії
Мета курсу
Подобный материал:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23



Дисципліна

Сучасні органічні матеріали

Семестр
9

Кафедра

Органічної та біологічної хімії

Кількість годин аудиторної роботи
36 (з них: лекційнй заняття – 18; лабораторні роботи – 18

Мета курсу
Поглибити знання студентів про основні типи органічних матеріалів, які широко використовуються у сучасній техніці та електроніці.

Загальний опис курсу (розділи та теми)
  1. Вступ до матеріалознавства.
  2. Поняття про супрамолекулярну хімію. Фулерени, Каліксарени. Циклодекстрини. Дендримери.
  3. Органічні люмінофори. Флуоресцентні зонди.
  4. Фотосенсибілізатори та сонячні концентратори на основі барвників. Матеріали для запису інформації. Лазери на основі органічних барвників.
  5. Рідкокристалічні речовини. Типи рідких кристалів: смектичні, холестеричні, нематичні, дискотичні, методи їх одержання. Застосування рідкокристалічних речовин. LCD-монітори, принципи утворення чорно-білого та кольорового зображення.
  6. Пестициди: хімія та застосування. Пестициди та екологія. Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ), діоксин. Піретрини та піретроїди 1-3 поколінь.:перметрин, дельтаметрин, фенвалерат, флувалінат.
  7. Хімія відчуттів. Рецепція смаку. Харчові добавки. Біологічні стимулятори.
  8. Хімія відчуттів. Рецепція запаху. Запашні речовини. Парфюмерна хімія Феромони та аттрактанти.
  9. Детергенти.
  10. Бойові отруйні речовини.

Результати навчання
Користуючись навчальною та довідковою літературою, передбачати властивості та можливе застосування органічних та елементорганічних сполук.

Вміння розпізнавати основні типи сучасних органічних матеріалів.

Бібліографія

  1. Нейланд О.Я. Органическая химия. М.: Высш. школа, 1990.
  2. Гудман М., Морхауз Ф. Органические молекулы в действии. М.: Мир, 1977.- 335 с.
  3. Эткинс П. Молекулы. М.: Мир, 1991.- 216 с.
  4. Мельников Н.Н. Химия и технология пестицидов.- М.: Химия, 1987.- 354 с.

Інтернет-файли.



Дисципліна

Синтез гетероциклічних сполук

Семестр
10

Кафедра
Органічної та біологічної хімії

Кількість годин аудиторної роботи
36 (з них: лекційні заняття – 18; лабораторні роботи –18)

Мета курсу
Поглибити знання студентів про основні класи гетероциклічних сполук (будова, ізомерія, номенклатура, методи одержання, фізичні та хімічні властивості, знаходження в природі та застосування).

Навчити основних методів синтезу гетероциклічних сполук з дотриманням правил техніки експерименту та техніки безпеки.

Загальний опис курсу (розділи та теми)

Систематика і номенклатура гетероциклічних сполук. Тривіальні назви найпростіших циклічних систем. Систематична номенклатура. Номенклатура замісників.

Загальні методи синтезу гетероциклічних сполук. Реакції циклоприєднання, їх класифікація і застосування в хімії гетероциклічних сполук.


Фізичні методи дослідження гетероциклів. Застосування УФ, ІЧ, масс-спектроскопії, рентгеноструктурного аналізу для ідентифікації структури і реакційної здатності гетероциклів. Спектроскопія ЯМР.

Моногетероатомні п’ятичленні цикли. Будова п’ятичленного гетероциклу і характер гетероатома. Загальні методи синтезу п’ятичленних гетероциклів. Група фурану і його бензоаналогів. Група тіофену, піролу, індолу.

Шестичленні гетероцикли з одним гетероатомом. Піридин і його гомологи. Група хіноліну, ізохіноліну, пірану.

Група азолів. Група піразолу, імідазолу, триазолу, тетразолу.

П’ятичленні гетероцикли з двома і більшим числом різних гетероатомів. Група ізоксазолу, ізотіазолу, оксазолу, тіазолу

Азотисті бігетероцикли. Група пурину (нуклеозиди і нуклеотиди). Група птеридину.

Поняття про трьох-, чотирьох-, семичленні і макроцикли. Гетероцикли, що містять бор, кремній, фосфор, селен, метали.

Результати навчання
Користуючись навчальною та довідковою літературою, передбачити властивості гетероциклічних сполук. Проводити елементарні дослідження гетероциклічних сполук за літературними методиками. Вміти синтезувати і ідентифікувати найпоширеніші гетероциклічні сполуки.

Бібліографія

  1. Джилкрист Т. Химия гетероциклических соединений: Пер. с англ. –М.: Мир, 2003. –С. 192.
  2. Котрицкий А. Химия гетероциклов. –М.: “Химия”, 1976. –С. 433.
  3. Общая органическая химия / Под ред. Кочеткова Н.К., Т. 8. Азотсодержащие гетероциклы. –М.: “Химия”, 1985. –С. 430.
  4. Общая органическая химия / Под ред. Д. Бартона и У.Д. Оллиса Т. 9. Кислородсодержащие, серосодержащие и другие гетероциклы. –М.: “Химия”, 1985. –С. 430.
  5. Роберт Дж., Касерио М. Основы органической химии / Под ред. академика А.Н. Несмеянова. –М.: Мир, 1978. –С. 342.




Дисципліна
Трикомпонентні системи

Семестр
IX

Кафедра
Фізичної та колоїдної хімії

Кількість годин аудиторної роботи
72 (з них: лекційні заняття – 36, лабораторні роботи – 36)

Мета курсу
Вивчення фазових рівноваг в трикомпонентних системах.

Загальний опис курсу (розділи та теми)
1. Трикомпонентні системи з необмеженою розчинністю компонентів в рідкому і твердому стані: будова просторової діаграми стану, проекція поверхні ліквідусу, політермічні та ізотермічні перерізи.

2. Трикомпонентна система із моноваріантною евтектичною рівновагою: будова просторової діаграми стану, проекція поверхні ліквідусу, політермічні та ізотермічні перерізи.

3. Трикомпонентна система із моноваріантною перитектичною рівновагою: будова просторової діаграми стану, проекція поверхні ліквідусу, політермічні та ізотермічні перерізи.

4. Трикомпонентна система із нонваріантною евтектичною рівновагою: будова просторової діаграми стану, проекція поверхні ліквідусу, політермічні та ізотермічні перерізи.

5. Трикомпонентна система із нонваріантною перитектичною рівновагою: будова просторової діаграми стану, проекція поверхні ліквідусу, політермічні та ізотермічні перерізи.

6. Трикомпонентна система із утворенням бінарної сполуки, яка плавиться конгруентно: будова просторової діаграми стану, проекція поверхні ліквідусу, політермічні та ізотермічні перерізи.

7. Трикомпонентна система із утворенням бінарної сполуки, яка плавиться інконгруентно: будова просторової діаграми стану, проекція поверхні ліквідусу, політермічні та ізотермічні перерізи.

8. Триангуляція трикомпонентних систем.

Результати навчання
Уміння побудови на основі експериментальних даних діаграм стану трикомпонентних систем.

Бібліографія

  1. Воловик Б.Е., Захаров М.В. // Тройные и чеверные системы. – М.: “Металлургиздат” – 1948. – 227 с.
  2. Аносов В.Я., Озерова М.И., Фиалков Ю.Я. // Основы физико-химического анализа. – М.: “Наука”, 1976.
  3. Захаров М.В. Диаграммы состояния двойных металических систем – М.: “Высшая школа”, 1978.
  4. Алесковский В.Б. // Химия твердых веществ. – М.: “Высшая школа”, 1978.




Дисципліна
Каталітична хімія

Семестр
10

Кафедра
Фізичної та колоїдної хімії

Кількість годин аудиторної роботи
36 (з них: лекційні заняття – 18, лабораторні роботи – 18)

Мета курсу
Поглиблене вивчення каталітичних процесів: детальне вивчення теорій гомогенного і геторогенного каталізу. Проведення лабораторного практикуму із вивчення кінетики гомо та гетерогенних каталітичних процесів.

Загальний опис курсу (розділи та теми)
1. Загальні відомості про гомогенний каталіз та каталізатори: коротка історична довідка, каталітична активність і селективність, поняття про компенсаційний ефект, співвідношення Бренстеда-Поляні..

2. Класифікація та механізми протікання гомогенних каталітичних реакцій: загальний кислотно-основний каталіз, специфічний кислотно-основний каталіз, механізми протікання каталітичних процесів, кислотні функції, електрофільний та нуклеофільний каталіз, окисно-відновні каталітичні реакції, каталіз комплексними сполуками перехідних металів.

3. Кінетика гомогенних каталітичних реакцій.

4. Ферментативні каталітичні реакції

5. Автокаталітичні реакції.

6. Гетерогенний каталіз: загальні відомості про гетерогенний каталіз, області протікання гетерогенних каталітичних реакцій, кінетика гетерогенно-каталітичних реакцій, адсорбційно-каталітичні явища на неоднорідних поверхнях, теорії гетерогенного каталізу.

Результати навчання
В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати: суть та механізми каталітичних процесів; методи математичного опису каталітичних процесів; будову технологічних установок для проведення каталітичних процесів; вплив різноманітних факторів на протікання каталітичних процесів; теорії каталітичних процесів; роль і місце каталітичної хімії в сучасній хімії.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні вміти: давати визначення основним поняттям каталітичної хімії; виконувати розрахунки каталітичних реакцій; самостійно виконувати основні лабораторні прийоми.

Бібліографія

  1. Панченков Г.М., Лебедев В.П. Химическая кинетика и катализ. – М.: “Химия”, 1985.
  2. Рогинский С.З. Химическая кинетика и катализ. – М.: “Наука”, 1966.
  3. Денисов Е.Т. // Кинетика гомогенных химических реакций. – М.: “Высшая школа”, 1988.
  4. Киперман С.Л. Введение в кинетику гетерогенных каталитических реакций. – М.: “Наука”, 1964.
  5. Иоффе И.И., Решетов В.А., Добротворский А.М. Гетерогенный катализ. – Л.: “Химия”, 1985.



Дисципліна

Електрохімія розчинів

Семестр
10

Кафедра

фізичної та колоїдної хімії

Кількість годин аудиторної роботи
44 (з них: лекційні заняття – 20; лабораторні роботи – 24)

Мета курсу
Поглиблене вивчення рівноважних та нерівноважних явищ в розчинах електролітів та електродних процесів.

Загальний опис курсу (розділи та теми)
ВСТУП. Мета і зміст спецкурсу. Предмет і зміст електрохімії. Предмет електрохімії розчинів.

РІВНОВАГА В РОЗЧИНАХ ЕЛЕКТРОЛІТІВ. Теорія електролітичної дисоціації. Енергетика процесів сольватації та гідратації електролітів. Модельні методи розрахунків енергій гідратації іонів. Числа гідратації іонів. Протолітична теорія кислот і основ.

ТЕОРІЯ МІЖІОННОЇ ВЗАЄМОДІЇ. Активність і коефіцієнт активності. Іонна сила розчину. Основи теорії міжіонної взаємодії. Термодинамічні співвідношення. Розподіл іонів у розчині за Арреніусом та Гхошем. Теорія Дебая і Хюккеля. Вплив іонної асоціації на рівновагу в розчинах електролітів. Вплив іонної сили розчину на швидкість іонних реакцій.

НЕРІВНОВАЖНІ ЯВИЩА У РОЗЧИНАХ ЕЛЕКТРОЛІТІВ. Електропровідність розчинів електролітів. Вимірювання електропровідності розчинів. Методи визначення чисел переносу та іонних рухливостей. Експериментальні дані з електропровідності розчинів електролітів. Кондуктометрія. Класична кондуктометрія. Теоретична інтерпретація електропровідності електролітів. Основні положення теорії електропровідності Дебая-Онзагера. Ефект Віна і дисперсія електропровідності. Теоретичне тлумачення чисел переносу.

ЕЛЕКТРОДНА РІВНОВАГА. Рівноважні електродні потенціали. Термодинамічне трактування рівноважних електродних потенціалів. Міжнародна конвенція про електрорушійну силу і електродні потенціали. Класифікація електродів. Електроди першого та другого роду. Газові, амальгамні, окисно-відновні електроди. Стандартні електродні потенціали. Електрохімічні системи. Електрохімічні кола. Класифікація електрохімічних кіл. Типи електрохімічних кіл. Фізичні, концентраційні та хімічні кола. Потенціометрія.

Результати навчання
Розуміння теорій розчинів електролітів; вміння визначати електропровідність розчинів; вміння вимірювати ЕРС та розраховувати електродні потенціали; вміння визначати рН розчинів; вміння розв”язувати задачі

Бібліографія

  1. Антропов Л.І. Теоретична електрохімія. К.:Либідь,1993. 544 с.
  2. Дамаскин Б.Б., Петрий О.А. Электрохимия. М.:ВШ,1987. 400 с.
  3. Багоцкий В.С. Основы электрохимии. М.: Химия, 1988. 391 с.
  4. Практикум по электрохимии / Под ред. Б.Б.Дамаскина. М.: ВШ, 199. 288 с.

5. Марчук О.В., Янчук О.М. Фізична хімія. Збірник задач. Луцьк: РВВ “Вежа”, 2006. 332 с.



Спеціальність „Екологія”