Навчально-методичний комплекс львів 2010 Форма № н 03

Вид материала

Содержание

Робоча програма навчальної дисципліни
Геологічний факультет
Лосик Ореста Миколаївна
1. Опис навчальної дисципліни
Рік підготовки
Самостійна робота
3. Програма навчальної дисципліни
Тема 2. Стародавня філософія Сходу: становлення і еволюція традиції (лекція 2)
Тема 3. Буття світу та людини в античній філософії (лекція 3)
Тема 4. Буття Бога, світу та людини у філософії Середньовіччя та Відродження (лекція 4)
Тема 5. Проблема субстанцій та Абсолюту у новочасній філософії
Тема 6. Гносеологічні парадигми новочасної філософії (лекція 5)
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Філософське розуміння світу
Тема 8. Онтологія та її проблематика у класичному та некласичному періодах
Тема 9. Парадигми розвитку науки: класична, некласична, постнекласична
Тема 10. Методологія гуманітарного пізнання та знання
Тема 11. Концепції сутності людини людини в новітній філософії
Тема 12. Соціальна філософія: класичний підхід і некласичні інтерпретації
Тема 13. Культура та цивілізація: філософський аналіз
Тема 14. Філософські основи науки і техніки
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет

імені Івана Франка

ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра філософії

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

ЛЬВІВ 2010

Форма № Н - 3.03

Затверджено наказом МОН України

від “___” ___________ 20 __ р. №___

Львівський національний університет імені Івана Франка

(повна назва вищого навчального закладу)

Кафедра філософії

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з навчальної роботи

___________________________

“______”_______________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Філософія

(шифр і назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки 01 – філософія

(шифр і назва напряму підготовки)

для спеціальності

7.070701 геологія

(шифр і назва спеціальностей)

Геологічний факультет

(назва інституту, факультету, відділення)

Кредитно-модульна система

організації навчального процесу

Філософія

(назва дисципліни)

Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки 01 – філософський.

2010 р.

Розробник: Лосик Ореста Миколаївна, доцент кафедри філософії, кандидат філософських наук

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри філософії

Протокол № 15 від “17”травня 2010 р.

Завідувач кафедрою філософії

___________________ ( Карась А.Ф. )

(підпис) (прізвище та ініціали)

“_____”___________________ 2010 р.

Схвалено Вченою радою філософського факультету за напрямком підготовки: 01 – філософія

(шифр, назва)

Протокол № 125/7 від “15”вересня_2010 р.

“_____”________________2010 р. Голова _______________ ( Мельник В.П. )

(підпис) (прізвище та ініціали)

 Ореста Лосик, 2010

 Львівський національний

університет ім. І. Франка, 2010

1. Опис навчальної дисципліни

“Філософія”

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
		денна форма навчання
Кількість кредитів – 3	Галузь знань 01 – філософія ^{(шифр, назва)}	Нормативна
Модулів – 2	Напрям ^{(шифр, назва)}	Рік підготовки:
Змістових модулів – 2	Спеціальність: 6.030.401 Правознавство	2-й
		Семестр
Загальна кількість годин – 108		ІII-й
		Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 3 самостійної роботи студента – 3	Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	16 год.
		Cемінарські
		32 год.
		Самостійна робота
		60 год.
		ІНДЗ:
		Вид контролю:

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання 3 :3

Робоча навчальна програма з курсу “Філософія” розроблена на основі нормативної частини освітньо-професійної прогреми галузевого стандарту підготовки фахівців Львівського національного університету імені Івана Франка.

Програма навчальної дисципліни розрахована на 48 аудиторних годин (3 тижневі години) і 60 годин самостійної роботи (3 тижневі години). Загальна кількість — 108 годин. Аудиторні заняття проводяться у формі лекцій (16 годин) та семінарів (32 години). Відвідання практичних занять є обов’язковим.

Виклад матеріалу відбувається у формі лекцій та семінарського обговорення ключових тем на основі самостійної домашньої підготовки студентів і опрацювання рекомендованих обов'язкових та допоміжних джерел до курсу.

Курс передбачає також проведення консультацій та позааудиторної самостійної роботи (60 годин): знайомство з текстами першоджерел та додатковою науковою літературою до курсу; написання письмових робіт в межах індивідуально-дослідних завдань; підготовка до поточного, проміжного та підсумкового контролю.

Лекційний курс складається з 2-х частин, що відповідають логіці викладу дисципліни “Філософія” для нефілософських спеціальностей у вищому навчальному закладі та підсумовуються змістовими модулями:

Змістовий модуль 1. Історія філософської проблематики Заходу і Сходу

(теми 1 — 6);

Змістовий модуль 2. Філософське розуміння світу: теоретичні та прикладні виміри (теми 7 — 14).

Кожна з лекційних тем опрацьовується студентами на семінарських заняття і/або додатково самостійно відповідно кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Самостійна робота студента передбачає опрацювання опрацювання студентом додаткових тем, які не входять до переліку питань, винесених на семінарські заняття, або поглиблене опрацювання винесених на семрінські заняття тем в межах індивідуального завдання.

Прослуханий курс завершується іспитом. Іспит проходитиме у вигляді усної відповіді за екзаменаційними білетами, складеними у відповідності до програми курсу.

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета курсу:

прищепити студентам основи світоглядної культури і навичок абстрактного мислення, які відповідають сучасним вимогам і є необхідним мінімумом для розвитку творчого мислення, спроможності до критичного аналізу ідей, позицій, думок самостійно мислячої особи, громадянина, вченого.

Завдання курсу:

а) ознайомити студентів з головними філософськими проблемами, поняттями, концепціями і підходами, що лежать в основі розвитку предмету філософії;

б) проаналізувати основи та особливості філософського мислення у контексті гуманітарного знання;

в) розглянути історію та проблематику української філософської думки на всіх етапах її розвитку у контексті світової історіософії, науки та культури;

г) навчити студентів систематизувати та порівнювати традиції філософування у Західній та Східній цивілізаціях;

д) розкрити фундаментальні основи філософського ставлення до світу і людини в умовах сучасної світоглядної трансформації цивілізаційних парадигм;

На основі вивчення курсу “Філософія” студент повинен:

знати: основні періоди розвитку історії світової філософії, час і передумови виникнення філософських парадигм, основних представників історії філософської думки, провідні філософські напрямки, школи та їх вчення.

вміти: розрізняти особливості вчень філософських шкіл і представників філософської думки; аналізувати смисли основних філософських концепцій та тексти європейської та української традицій, спираючись на історію філософських вчень; формувати власну філософську позицію зі світоглядних питань; якісно опрацьовува вибрані уривки філософських першоджерел.

Місце дисципліни в навчальному процесі

Курс “Філософія” є частиною циклу суспільно-гуманітарних дисциплін, завдання яких - загальнокультурна та світоглядна підготовка студента вишу незалежно від спеціалізації. Курс викладається на IІ курсі в ІII семестрі. У процесі викладання використовуються знання студентів, отримані в середній школі та знання з прослуханих гуманітарних дисциплін у виші.

Значення дисципліни

Знання філософії підвищує культуру мислення, посилює чіткість, послідовність, аргументовану доведеність суджень, ознайомлює з правилами дискусії, посилює ефективність і переконаність мови, дає змогу знаходити помилки в усній мові та письмових творах людей, відшукати правильні і найкоротші шляхи для їх подолання, виводити з одних істинних суджень інші, заперечувати хибні судження і неправильно побудоване доведення. Філософія допомагає раціонально відібрати з потоку наукової інформації необхідний матеріал. Філософська культура сприяє становленню самосвідомості та інтелектуальному розвитку.

3. Програма навчальної дисципліни

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ I. Історія філософської проблематики Заходу і Сходу

Тема 1. Філософія, її предмет та призначення в культурно-цивілізаційному поступі (лекція 1)

Філософія як “любов до мудрості” і як теоретичний вираз світоглядного ставлення до світу. Основні підходи до означення “філософії”. Історичні передумови виникнення філософського знання. Етапи розвитку та еволюція філософської проблематики в історії ідей. Західна та Східна традиції філософування.

Філософські дисципліни у системі теоретичних знань. Ділянки філософії: онтологія, епістемологія (гносеологія), аксіологія. Прикладні теми філософії. Характерні риси філософського мислення.

Структурні рівні та історичні типи світогляду: мітологія, релігія, філософія. Філософія та світогляд в контексті історично-культурного поступу. Співвідношення філософії, науки, мистецтва та релігії. Гуманістичний дух філософії. Значення філософії для людини. Взаємозв'язок світогляду, філософії та культури. Філософія та національність. Філософія як рефлексія духовності в культурі. Особливості національного світобачення.

Тема 2. Стародавня філософія Сходу: становлення і еволюція традиції (лекція 2)

Історична, культурно-релігійна, етично-духовна специфіки східного способу філософування. Джерела і ключові поняття (нірвана, карма, сансара, майя, дгарма, агімса).

Онтологічна та гносеологічна проблематики у вченнях Стародавнього Сходу: загальна характеристика. Східне розуміння “істини”, “раціональності”, “тотожності” (на прикладі буддизму, індуїзму та конфуціанства). Порятунок душі як практична мета східної філософії. Поняття і концепція східної аскези. Критично-філософська думка сучасного Сходу (Китай, Японія, Індія). Аксіологічні змісти східного філософування. Суть орієнталізму (аналіз концепції Е. Саїда).

Тема 3. Буття світу та людини в античній філософії (лекція 3)

Культурно-історичні передумови виникнення філософії у Стародавній Греції. Особливості античної “софійності” як передумови європейського світогляду: mithos – kosmos – logos. Періодизація, еволюція провідних ідей, головні представники.

Грецька філософія природи: головні засади. Мілетська школа (Талес, Анаксимандр, Анаксимен): навколо “архе”. Проблеми змінності та розумного порядку Всесвіту (Геракліт, школа елеатів, Парменід). Механіко-матеріалістична концепція дійсності (Демокріт та школа атомістів). Апорії Зенона: до парадоксів концепції руху. Філософське вчення Пітагора.

Орієнтири “класичного” етапу античної філософії. Парадигма “людини як міри всіх речей” у школах софістів, киренаїків, мегарійців. Сократ: філософський життєпис та погляди. Метафізичні, антропологічні, епістемологічні, етичні, політичні, мистецькі й космологічні засади філософії Платона. Теорія ідей та речей. Дуалізм душі і тіла. Теорія анамнези. Теорія чотирьох цнот та концепція любові. Концепція ідеальної держави. Доктрина неоплатонізму в історії філософії.

Філософська спадщина Арістотеля. Суть філософської полеміки Арістотеля та Платона. Арістотелівська логіка як наука про принципи мислення. “Гіломорфізм” - дуалізм матерії та форми. Космологічне пояснення першопричини. Три види душі. Евдеймонія як найвище добро людини. Суспільно-політична модель державного устрою та поняття “доброго громадянина”. Естетичні аспекти філософії Арістотеля: мімезис та катарсис.

Морально-етична проблематика у філософських школах елліністичного періоду (стоїки (Сенека), епікурейці (Епікур), скептики (Піррон), кініки). Ремінісценція етичної проблематики у літературі та мистецтвах. Предмет філософії у світоглядному контексті епохи Стародавнього Риму: погляди Цицерона, Марка Аврелія.

Тема 4. Буття Бога, світу та людини у філософії Середньовіччя та Відродження (лекція 4)

Історична доля християнської релігії у період Римського царства: Христос contra культи. Впливи античності та релігій Сходу. Монотеїстична суть Біблії та християнська аксіологія. Грецький Ерос та християнська Агапе: порівняння філософських настанов. Етапи розвитку християнської філософії у Середньовіччі. Християнізація платонізму та християнський арістотелізм.

Філософія як “служниця теології”. Ірраціоналізм християнського містицизму. Особливості гностичних та маніхейських поглядів (Оріген, Псевдо-Діонісій Ареопагіт, Боецій).

Філософське вчення св. Августина: теорія пізнання, теорія буття, концепція людини, етичні погляди. Співвідношення вічності і часу. Історія суспільства як моральна еволюція. Проблема свободи людини. Суть полеміки навколо універсалій. Номіналізм. Зацікавленість індивідуальним існуванням речей. Зв'язок між античною та середньовічною філософією.

Зародження, розквіт та занепад схоластики: загальна характеристика філософської проблематики у розуміннях Ансельма Кентерберійського, Росцеліна, Абеляра, Еріугени, Аверроеса, Дунса Скота, Оккама). Філософська система св. Томи з Аквіну: між вірою та знанням. Томістична етика: навколо тлумачення моральності.

Суть “сутінків Середньовіччя” для філософських знань. Роль Реформації та Контрреформації у початках новочасного світогляду. Гуманізм та проблема гідності людини. Характерні особливості “відродження” ідеалів античності: романський і германський типи Ренесансів. Ідеї природного права та права на сумнів. Науково-філософські змісти пантеїзму. Іронія Антропоцентрична парадигма: особливості історіософської, наукової та культурознавчої рецепції. “Нове” мислення ренесансних гуманістів-філософів (Данте, Л. да Вінчі, М. Фічіно, Е. Роттердамський, М. Де Монтень, М. Кузанський, Дж. Бруно, Ф. Бекон, Т. Мор, Н. Макіавеллі, Т. Кампанелла). Ідейно-ідеологічні змісти “утопій”: від часів Ренесансу до сьогодення. Геліоцентризм Коперника.

Тема 5. Проблема субстанцій та Абсолюту у новочасній філософії

Раціоналізм та емпіризм як світоглядні орієнтири Нового часу. Три версії вчення про субстанцію у філософії Нового часу. Дуалізм Р. Декарта у вченні про дві субстанції. Післякартезіанські інтерпретації проблеми субстанції. Оказіоналізм Мальбранша. Пантеїзм Б. Спінози. Матеріалізм Т. Гоббса. Монадологія Г.В. Ляйбніца.

Французький матеріалізм XVIII ст. та його риси у філософській спадщині Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, К. Гельвеція, П. Гольбаха.

Інтерпретація Абсолюту в німецькій класичній філософії. Об'єктивний та абсолютний ідеалізм Гегеля. “Філософія духу” у розумінні Гегеля. Німецька філософія після смерті Гегеля: молодогегельянці (Л. Фойєрбах, К. Маркс, Ф. Енгельс). Л. Фоєрбах про природну сутність людини. Основні положення вчення Й.Г. Фіхте, Ф. Шеллінга.

Тема 6. Гносеологічні парадигми новочасної філософії (лекція 5)

Картезіанство, його змісти та значення в науковій методології. Внесок Рене Декарта у заснування модерної філософії: від методичного сумніву до “cogito ergo sum”. Гносеологічні потенціали “соgito” у європейській філософії.

Новочасні різновиди емпіризму. Теоретико-пізнавальні позиції Ф.Бекона: практичне ставлення до науки, теорія “привидів”. Генетичний емпіризм Дж. Лока: емпіричне походження знання, два види досвіду, властивості речей. Радикальний сенсуалізм Дж. Берклі. Скептицизм Д. Г'юма: критика причинності та субстанції.

Трансценденталізм та коперніканський переворот. Критика здатності пізнавати у вченні І. Канта: чуттєвість, розсудок, розум. Агностицизм І. Канта. Учення про феномен та феномен. Вчення про категорії. Практична філософія І. Канта: етичний імператив. Характеристика діалектичного методу пізнання Г.Ф.Г. Гегеля. Принцип тотожності мислення і буття. Категорії та принципи саморозвитку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Філософське розуміння світу:

теоретичні та прикладні виміри

Тема 7. Філософські традиції в Україні X-XXI ст. (лекція 6)

Традиції українського філософування: світоглядні витоки, джерела, періодизація. Традиції українського філософування: арістотелізм та платонізм. Філософські ідеї в Україні Княжої доби (І. Дамаскін, митр. Іларіон, “Ізборнік Святослава” та ін.).

Вплив ідей італійського гуманізму на духовні процеси в Україні. Ідеї Відродження у братніх школах. Ще раз про “національність” філософських постетей та їх спадку (на прикладі Ю. Дрогобича, С. Русина та ін.). Полемічна література. Історіософська та морально-етичні погляди П. Скарги та І. Вишенського.

Своєрідність “барокової” філософії. Філософське вчення Г. Сковороди: дві натури, три світи. Концепція “спорідненої праці” та “нерівної рівності”. Філософія серця П. Юркевича. Персоналістичний напрям в українській філософії: від Г. Сковороди до О. Кульчицького.

Проява професійної філософії. Проблематика філософських курсів професорів Києво-Могилянської Академії.

Філософія національної ідеї в Україні XIX-XX ст. Кирило-Методієвське товариство: початки національної історіософії. Філософські змісти творчості Т. Шевченка.

Філософські аспекти спадщин М. Драгоманова, І. Франка, П. Куліша, В. Липинського, М. Міхновського, Д. Донцова.

Філософське осмислення світу в українській художній культурі початку ХХ ст (Леся Українка, В. Винниченко). Історико-філософські та культурознавчі дослідження І. Мірчука, О. Кульчицького та Є. Маланюка. Космологічні погляди С. Подолинського та В. Вернадського.

„Національне питання” у радянський період історії українського філософування: ідейно-ідеологічні стандарти. Історіософська думка України в контексті вибору між Сходом і Заходом. Денаціоналізація як українська проблема ХХ ст. (Є. Маланюк). Філософія в незалежній Україні: школи, напрямки, персоналії.

Тема 8. Онтологія та її проблематика у класичному та некласичному періодах

Предмет метафізики. Основні значення буття. Рівні та форми буття. Перші принципи і “буття як таке”. Трансценденталіїї та чисті досконалості. Суть та існування. Типи існування. Вчення Арістотеля про акт і потенцію, матерію і форму. “Буття в найбільш властивому значенні” (to ontos on). Метафізика як усіолоґія (філософія субстанції). Буття як філософська категорія. Форми існування матерії. Рух як філософська категорія. Жива і нежива матерія.

Простір і час як найзагальніші характеристики буття. Субстанційна та релятивістська концепції простору та часу. Буття людини як єдність тілесного і духовного. Поняття першої та другої природи. Співвідношення філософських, наукових та релігійних поглядів на матерію.

Внутрішня логіка проблеми буття та її розуміння в історії філософії: порівняння класичних та некласичних підходів. Статус “метафізики” у філософських традиціях: від античності до постмодерну. Онтологічні вчення у некласичних інтерпретаціях (Е. Гуссерль, М. Гайдеггер). Персоналістична метафізика (персонолоґія).

Тема 9. Парадигми розвитку науки: класична, некласична, постнекласична

Філософська рефлексія над наукою. Наука як спеціалізована форма пізнання. Прикмети наукової раціональності. Метод і методологія. Наукова картина світу. Природа наукових абстракцій. Наукові революції. Динаміка наукового знання. Види наукової раціональності. Наука і позанаукове пізнання. Роль парадигм в науці.

Епістемологія та її проблематика. Конституювання класичної науки. Перший позитивізм. О. Конт. Методологія феноменального узагальнення. Філософія як система однорідної науки. Кумулятивна модель класичної науки.

Конституювання некласичної науки. Емпіричний та теоретичний рівні наукового знання. Риси некласичної науки. Критичний раціоналізм. Ґ. Башляр. Методологія некласичниї науки. Лінійна, некумулятивна модель некласичної науки. Плюралізм моделей наукових досліджень. К. Попер. Розвиток науки як зміна науково-дослідницьких програм. І. Лакатос.

Постнекласична наука. Розвиток науки як зміна парадигм. Т. Кун. Нелінійна, некумулятивна модель науки. Методологія самоорганізуючих і саморегулюючих систем (синергетика). І. Пригожин. Методологія анархізму постнекласичної науки. П. Фойєрабенд. Віртуалізація та перспективи розвитку науки в ХХІ ст.

Тема 10. Методологія гуманітарного пізнання та знання

Рівні наукового пізнання і критерії їх розрізнення. Методологічні особливості гуманітарного пізнання.

Класична герменевтика та її проблематика (Ф. Шляйєрмахер, В. Дільтай). Філософська герменевтика та її специфіка (М. Гайдеґер).

Лінгвістична філософія та її проблематика. Мова як особлива реальність. Г.-Ґ. Ґадамер. Принципи філософської герменевтики. Принципова відкритість інтерпретацій. Філософія мови О. Потебні. Формально-логічний аналіз повсякденної мови (Л. Вітгенштайн).

Структуралізм як метод соціогуманітарного пізнання. Етапи еволюції структуралізму. Лінгвістичний структуралізм Ф. де Сосюра. Етно-культурний структуралізм. К. Леві-Строс. Постструктуралізм. Ж. Дерріда, Ж.-Ф. Ліотар.

Пізнання як особлива форма духовного освоєння світу та самовизначення людини. Чуттєве, а раціональне та ірраціональне пізнання. Суб'єкт та об'єкт пізнання. Вихідні принципи раціональності людського пізнання. Історичні форми діалектичних суперечностей. Види знання. Свідомість як філософська категорія. Розуміння свідомості у різних філософських системах. Феноменологічна версія свідомості і концепція інтенціональності. Структура пізнавального процесу. Особливості філософського пізнання. Еволюція форм свідомості. Проблема практики у (науковому, філософському, художньому) пізнанні. Класичні і некласичні концепції істини. Суть “філософської істини”.

Гносеологічний оптимізм діалектико-матеріалістичної філософії. Принцип відображення. Модель пізнання. Кореспондентна істина. Теорія істини: поняття об’єктивної, абсолютної та відносної істини. Практика як критерій істини.

Гносеологічний релятивізм прагматизму. Ч. Пірс. Модель пізнання у прагматизмі. В. Джемс. Теорія інструменталістської істини. Прагматичний метод. Дж. Д’юї. Реконструкція соціального досвіду.

Аналітична інтерпретація наукового знання. Логічний позитивізм. Поняття наукового факту та теоретичних наукових конструкцій. Р. Карнап. Принцип верифікації та його еволюція. Практична і логічна істини. Конвенціоналізм наукових істин (К. Попер, Р. Карнап). Принципи фальсифікації і демаркації.

Феноменологічна інтерпретація наукового знання. Феноменологія Е. Гусерля як теорія пізнання нового типу. Критика психологізму. Криза об’єктивізму. “Життєвий світ” як безумовна основа пізнання. Феноменологічний метод. Очевидність як критерій істинності знання.

Природа техніки: “технічне” як сутнісно-атрибутивна характеристика людської діяльності. Людські виміри техніки та технології. Ідеали науковості. Межі наукового пізнання. Етика науки та відповідальність вченого.

Тема 11. Концепції сутності людини людини в новітній філософії:

субстанційний та функціональний підходи (лекція 7)

Специфіка філософського підходу до людини. Субстанційно-соціальна концепція людини в марксизмі та екзистенціалізмі. Людина як сукупність суспільних взаємин у марксизмі. Відчужене існування людини фізичної праці та його екстраполяція на суспільство в цілому. Свобода, вибір і відповідальність людини у філософії екзистенціалізму. Ж.-П. Сартр. Істотність людини як власний проект спрямований у майбутнє. Гуманізм як єдине подолання абсурдності життя. А. Камю.

Вклад З. Фройда, А. Адлера та К.Г. Юнга у психоаналітичні інтепретації людського буття та соціальності. Поняття індивідуального несвідомого. Структура особи за З. Фройдом. Людина як конфлікт між “Воно” і “Над-Я”, індивіда і культури. Натуралістична інтерпретація людини в бігевіоризмі та соціобіології.

Концепція людини у марксистській філософії: теоретичні та практичні наслідки.

Функціонально-ціннісна інтерпретація людини у філософії життя Ф. Ніцше. Розуміння “надлюдини” як досконаломудрого.

Філософська антропологія та її проблематика. Духовна сутність людини у концепції М. Шелера. Ексцентрична сутність людини у філософії Г. Плеснера. Цінності як визначальні характеристики людського буття. Сутність людини як іманентна суперечність буття в гуманістичному неопсихоаналізі Е. Фромма.

Сучасна католицька філософія: неотомізм та персоналізм. Концепція людини як особи (Ж. Марітен). Концепція “двох відчужень” (Е. Муньє). Персоналістичний напрям в українській філософії: від Г. Сковороди до О. Кульчицького.

Етика чеснот Е. Макінтайра як спроба подолання морального хаосу нашої доби. Моральні факти та правдивість моральних переконань. Ціннісні орієнтації постмодерну.

Тема 12. Соціальна філософія: класичний підхід і некласичні інтерпретації

суспільства (лекція 8)

Духовний характер суспільної свідомості. Суспільсво як форма об'єктивної реальності. Філософські основи і методи аналізу суспільства. Громадянсько-національна ідентичність. Громадянське суспільство і правова культура.

Моделі історичного процесу. Формаційний та цивілізаційний підходи до розвитку суспільства. Рушійні сили історії. Єдність і багатоманітність історії. Ідеологія як культурний феномен. Позитивні і негативні аспекти ідеології. Утопія у сфері суспільної уяви (у текстах Маркса, Вебера, Альтюсера, Габермаса, Гірца). Взаємодія ідеології та утопії.

Специфіка соціальної філософії. Конституювання соціальної філософії в добу Просвітництва. Англійське просвітництво. Обґрунтування суверенітету людини, як громадянина. Т. Гобс, Дж. Лок. Природа та сутність соціальних законів і людських взаємин у французькому просвітництві. Теорія “суспільного договору”, правової держави та громадянського суспільства. Роль природної обдарованості та виховання у розвитку людини. Ш.Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, Ф. Вольтер.

Позитивістський підхід до осмислення суспільства. Діалектико-матеріалістична концепція суспільства. Історичний матеріалізм про матеріалістичне розуміння історії та рушійні сили розвитку суспільства. Ідеологічний волюнтаризм в практичній реалізації концепції. Суспільство як відкрита система (К. Поппер). Структурно-функціональний підхід до розуміння суспільства (Е. Дюркгайм). Інтерпретація суспільного поступу в філософії Х. Ортеґи-і-Ґасета.

Відкрите і закрите суспільство. Справедливість як чесність (Дж. Ровлз) і як чеснота (А. Макінтайр). Національно-громадянська ідентисність і демократія. Громадянське суспільство та українська культурна спадщина. Громадянство та патріотизм.

Тема 13. Культура та цивілізація: філософський аналіз

Основні підходи до визначення “загальнолюдського” та “національного” у гуманітарних науках. Культура як єдність духовного і матеріального. Чи може цивілізація бути “смертю культури” (за О. Шпенглером). Схід-Захід-Україна: цивілізаційні типи. Українська національна традиція в контексті культури. Культура як “сукупність символів” (Е. Кассірер), “форма розумної дії” (М. Вебер), “прояв релігійного духу” (Ж. Марітен), “система комунікації” (К. Леві-Строс), “гра” (Й. Гайзінга).

Позитивні начала спільного людського буття і діяльності. Людські традиції у духовній біографії людства. Філософське розумівння культури. Механізми смислотворення у культурі. Формування глобальної цивілізації. Етичні і політичні дилеми багатокультурності.

Тема 14. Філософські основи науки і техніки

Філософська рефлексія над наукою. Наука як спеціалізована форма пізнання. Прикмети наукової раціональності. Метод і методологія. Наукова картина світу. Природа наукових абстракцій. Наукові революції. Динаміка наукового знання. Види наукової раціональності. Наука і позанаукове пізнання. Роль парадигм в науці. Рівні наукового пізнання і критерії їх розрізнення. Методологічні особливості гуманітарного пізнання. Природа техніки: “технічне” як сутнісно-атрибутивна характеристика людської діяльності. Людські виміри техніки та технології. Ідеали науковості. Межі наукового пізнання. Етика науки та відповідальність вченого.

4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем		Кількість годин (геологічний ф-т)
		Денна форма						Заочна форма
		Усього	у тому числі					Усього	у тому числі
		Усього	л	п	лаб	інд	ср	Усього	л	п	лаб	інд	ср
1		2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Модуль 1
Змістовий модуль 1.
Тема 1. Філософія, її пред-мет та призначення у культурно-цивілізаційному поступі		7	2	2			6
Тема 2. Стародавня філософія Сходу: становлення і еволюція традицій		7	2	2			3
Тема 3. Буття світу та лю-дини в античній філософії		12	2	4			6
Тема 4. Буття Бога, світу та людини у філософії Середньовіччя та Відродження		12	2	4			6
Тема 5. Проблема субстанції та Абсолюту в новочасній філософії		5		2			3
Тема 6. Гносеологічні парадигми новочасної філософії		7	2	2			3
Разом – зм. модуль 1		53	10	16			27
Модуль 2
Змістовий модуль 2.
Тема 7. Філософські традиції в Україні	15		2	4			9
Тема 8. Онтологія та її проблематика у класичному та некласичному періодах	5			2			3
Тема 9. Парадигми розвитку науки: класична, неклачисна, постнекласична	5			2			3
Тема 10. Методологія гуманітарного знання та пізнання	5			2			3
Тема 11. Розуміння людини у новітній філософії: субстанційний та функціональний підходи	7		2	2			3
Тема 12. Соціальна філо-софія: класичний підхід та некласичні інтерпретації суспільства	10		2	2			6
Тема 13. Культура та цивілізація: філософський підхід	5			2			3
Тема 14. Філософські основи науки й техніки	3						3
Разом – зм. модуль 2	55		6	16			33
Усього годин	108		16	32			60

5. Теми семінарських занять

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Тема 1. Філософія в системі теоретичного знання та культурно-цивілізаційного поступу: предмет, структура, функції, призначення та науковий статус	2
2	Тема 2. Стародавня філософія Сходу: становлення та еволюція традицій	2
3	Тема 3. Буття світу та людини в античній філософії	4
4	Тема 4. Буття Бога , світу та людини у філософії Середньовіччя та Відродження	4
5	Тема 5. Проблема субстанції та Абсолюту в новочасній філософії	2
6	Тема 6. Гносеологічні парадигми новочасної філософії	2
7	Тема 7. Філософські традиції в Україні	4
8	Тема 8. Онтологія та її проблематика у класичному та некласичному періодах	2
9	Тема 9. Парадигми розвитку науки: класична, некласична, постнекласична	2
10	Тема 10. Методологія гуманітарного знання та пізнання	2
11	Тема 11. Розуміння людини у новітній філософії: субстанційний та функціональний підходи	2
12	Тема 12. Соціальна філософія: класичний підхід та некласичні інтерпретації суспільства	2
13	Тема 13. Культура та цивілізація: філософський підхід	2
	Разом	32

8. Самостійна робота

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Олександр Кульчицький. Визначення поняття філософії, її предмет, методи та значення. Сергій Кримський. Запити філософських смислів	3
2	Дмитро Чижевський. Філософія і національність.	3
3	Платон. Апологія Сократа. Сенека. Вибрані листи.	6
4	Боецій. Розрада від Філософії. Аврелій Августин. Аналіз поняття часу.	3
5	Еразм Роттердамський. Похвала Глупоті. Ніколо Макіавеллі. Володар.	3
6	Рене Декарт. Розмисел п’ятий. Розмисел шостий. Ґеорг Гегель. Передмова: про наукове пізнання.	3
7	Володимир Вернадський. Кілька слів про ноосферу.	3
8	Григорій Сковорода. Байки Харківські. Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті. Панфіл Юркевич. Серце та його значення в духовному житті за вченням слова Божого.	6
9	Іманіїл Кант. Трансцендентальна естетика. Трансцендентальна аналітика. Трансцендентальна діалектика.	3
10	Вільям Джемс. Що таке прагматизм?	3
11	Володимир Мельник. Наукова методологія та її рівні. Карл Поппер. “Злиденність історизму”.	3
12	Фрідріх Ніцше. Так казав Заратустра (вибрані уривки).	3
13	Хосе Ортеґа-і-Гасет. Бунт мас. Чарльз Тейлор. Етика автентичності (вибрані уривки)	3
14	Анатолій Карась. Інтерпретація громадянського суспільства в ХХ ст.	3
15	Микола Костомаров. Книги буття українського народу. Михайло Драгоманов. Шевченко, українофіли і соціалізм.	3
16	Іван Франко. Що таке поступ? Мічіо Кайку. Межі майбутнього.	3
	Разом	54

9. Індивідуальні навчально-дослідні завдання

Представники Мілетської школи Талес, Анаксимен, Анаксимандр вбачали «основу основ» світу у різних явищах – воді, повітрі чи апейроні. Чому така розбіжність у представників однієї школи? У чому значення філософій давньогрецьких передсократиків (натурфілософів) для подальшого розвитку філософської та наукової думки?
Давньогрецький філософ Геракліт вважав: «Світ не створений ні з богів, ні з людей, а був, є і буде вічним вогнем, який то спалахує, то згасає». Що означає «вогонь» у розумінні Геракліта: просте фізичне явище, чи жива розумна сила? Відповідь можна розширити.
«Будь-які речі, які доступні нашому пізнанню, володіють числами, й ніщо не може бути ані зрозумілим, ані пізнаним без обрахунку». Які спостереження привели пітагорейців до такого переконання? Чому у їх розумінні числа були формою Всесвіту?
Чому Сократ віддавав перевагу діалогу над письмовою фіксацією думок?
Чи є можливою, згідно Аристотеля, ситуація, у якій якісь річ постає з матерії випадково? Відповідь аргументуйте, використовуючи погляди філософа.
«Єдине, що (я) знаю, це те, що нічого не знаю…». Чому цей афоризм Сократа містить в собі іронію?
Платон мовив: «Мислити (про) те, що правдиве, відчувати те, що прекрасне, та кохати те, що добре – у цьому цілі розумного життя». Поясність, як цей філософ розумів зв’язки поміж правдою, красою та добром. На чому полягав його ідеал калокагатії (з гр. kalos – гарний, agathos – добрий)?
«Платон мені товариш, але істина дорожча (amicus Plato, sed magis amica veritas)», - казав Аристотель. У чому принципова відмінність філософських поглядів Платона та Аристотеля?
Пригадайте «метафору печери» Платона. В чому полягає різниця між людськими припущеннями й правдивим знанням?
Аристотель користувався повагою і середньовічних філософів, і ренесансних гуманістів. Як Ви вважаєте, чим можна пояснити таку авторитетність його філософії?
Яку роль у людському та спільнотному житті, згідно Аристотеля, відіграє «катарсис» (katharsis – очищення)? З якої сфери людської діяльності філософ запозичив цей термін?
Які риси приписує Платон людській душі? У чому, за Платоном, полягає ув’язнення людської душі у тілі?
«Горе мені, я навіть не знаю, чого не знаю!». У цьому вислові св. Августин відкликується, звичайно, до відомого виразу Сократа – «Я знаю, що я нічого не знаю». Як належить розуміти цю фразу у випадку першого і другого філософів?
«Вірую, аби пізнати; пізнаю, аби вірити (Credo ut intelligam; intelligo ut credam). Яким чином висловлений у цьому вислові принцип вплинув на подальший розвиток середньовічної філософії? У відповіді використайте з цією метою погляди св. Томи Аквінського про віру та розум.
У Середньовіччі найбільш знаною працею св. Августина була «Про Град Божий», сьогодні, без сумніву, найчастіше читається його «Сповідь». Спробуйте пояснити причину змін у симпатіях читачів: чому людина Середньовіччя охочіше зазирала до «Граду Божого», а сучасна людина – до «Сповіді»?
Св. Августин твердив, що «зло є лише браком добра». Напишіть арґументи «за» і «проти» цієї тези. Чи це переконання пояснює усі ситуації, коли маємо справу зі злом?
У чому полягала проблема для св. Августина, коли він пробував пояснити явище часу?
Який погляд на пізнання розумом мав св.Августин? Чи збігається він з поглядами давніх античних філософів? На чому полягає принципова відмінність поміж ними (св. Августином та античними філософами)?
Яку роль, згідно св. Томи Аквінського, виконує розум у процесі пізнання?
У чому різниця, на думку св. Томи Аквінського, між філософією та теологією?
Св. Августина та св. Тому Аквінського вважають мислителями, які у найповнішому значенні сформували філософію епохи Середньовіччя. Спробуйте окреслити, у чому погляди цих постатей були між собою найбільш подібними, а в чому – найбільш відрізнялися?
Дайте визначення ключовим поняттям християнської філософії: «екзегеза», «геоцентризм», «провіденціалізм».

10. Методи контролю

Навчальна дисципліна “Філософія” оцінюється за модульно-рейтинговою системою, яка складається з 2 модулів.

1 модуль проводиться на 8 тижні II семестру

2 модуль – на 16 тижні II семестру

Оцінювання відбувається за такими формами контролю:

Поточний контроль, модульний контроль, іспит.

11. Розподіл балів, що присвоюються студентам

Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою.

Максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів становить за поточну успішність впродовж семестру не менше 26 балів і не більше 50-ти балів.

Поточний контроль:

Усна відповідь – 3–5 балів

Доповнення – 1–2 бали

При оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.

Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS

Оцінка ECTS	Оцінка в балах	За національною шкалою
Оцінка ECTS	Оцінка в балах	Екзаменаційна оцінка, оцінка з диференційованого заліку		Залік
А	90 – 100	5	Відмінно	Зараховано
В	81-89	4	Дуже добре
С	71-80	4	Добре
D	61-70	3	Задовільно
Е	51-60	3	Достатньо

Протягом семестру проводиться не менше двох модулів або колоквіумів чи контрольних робіт або інших видів контролю. Максимальна кількість балів, яка встановлюється для цих видів контролю, а також відповідність оцінок FX та F у шкалі ECTS, у балах та національній шкалі визначається викладачем і погоджується кафедрою філософії та Вченою радою факультету.

Критерій оцінювання знань студентів та ефективності засвоєння ними курсу ґрунтується на таких формах участі студентів у навчальному процесі, які підлягають поточному контролю:

виступ з основного питання
доповнення, запитання до виступаючого, рецензія на виступ
участь у дискусіях
аналіз джерельної і монографічної літератури
письмові завдання (тестові, контрольні роботи)

1. Виступ / усна презентація конкретного питання з програми курсу за темою семінарського заняття на основі використання основної та додаткової літератури, посібника, курсу лекцій, читанки до курсу, а також ресурсів Інтернету. Виступ/презентація повинна розпочинатися з чіткого формулювання тез та їх доведення чи спростування. У виступі/презентації мають бути наведені різні погляди (погляди різних вчених), запропоновано їх порівняння, а також висловлена й обґрунтована власна позиція. Виступ студента оцінюється викладачем на основі врахування: текстуальної і наукової коректності запропонованих тверджень, логічної послідовності і несуперечності викладу думки, посиланнями на підручникові та літературні джерела, самостійності викладу думки, запропонованого (чи відсутнього) висновку до власних тез.

2. Опонування / рецензія на виступ / презентацію. Критерієм оцінки такої форми участі у занятті є вміння студента критично оцінювати виступ свого одногрупника і коректно висловлювати власні погляди, грунтуючи їх на конкретних джерелах, літературі; висунення власної тези, позиції та її доведення; аналітичний коментар виступу / презентації.

3. Запитання до виступу / презентації студента. Активність під час заняття у формі влучно і коректно поставлених запитань до виступаючого та вміння відповісти на власне запитання самостійно, або ж обґрунтування його.

4. Участь у дискусіях. Студент зобов'язаний брати активну участь у дискусіях, що засвідчуватиме його готовність до семінару. Неучасть студента у дискусіях чи у формі запитань до виступаючих, або доповнень до них, прирівнюється до його відсутності на занятті і свідчитиме про непідготовленість, тобто виставляється оцінка «нуль».

5. Модульна контрольна перевірка знань у формі тестування або контрольної роботи проводиться за темами першого і другого модулів робочої програми програми курсу.

Кожна тема курсу, що винесена на лекційні і семінарські заняття має бути відпрацьована студентом у тій чи іншій формі, наведеній вище.

Результати поточного контролю заносяться до журналу обліку роботи академічної групи. Позитивна оцінка поточної успішності студента за відсутності пропущених і невідпрацьованих семінарських занять, позитивні оцінки за модульні роботи є підставою допуску до підсумкової форми контролю – іспиту.

Бали за аудиторну роботу не відпрацьовуються у разі пропусків без поважної причини. Якщо студент жодного разу не відповідав на семінарських заняттях, матиме відповідний поточний контроль – 0 балів.

Іспит проводиться у вигляді усної відповіді за екзаменаційними білетами, складеними у відповідності до програми курсу. Одне з трьох запитань екзаменаційного білету повинне бути написаним студентом під час відведеного часу для підготування до відповіді.

Під час семестрового контролю враховуються результати здачі усіх видів навчальної роботи згідно із структурою кредитів.

12. Методичне забезпечення

Людмила Рижак. Філософія як рефлексія духу. Навч. посібник. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. 640 с.
Людмила Рижак. Філософія як рефлексія духу. Хрестоматія. Львів: видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. 538 с.
Програма курсу (електронний варіант).
Плани семінарських занять (електронний варіант).
Питання до іспиту (електронний варіант).
Рейтингова оцінка знань студентів (електронний варіант).

13. Рекомендована література

Людмила Рижак. Філософія як рефлексія духу. Хрестоматія. Львів: видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. 538 с.
Людмила Рижак. Філософія як рефлексія духу. Навч. посібник. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. 640 с.
Захара І. Лекції з історії філософії. – Львів, 1997.
Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Актуальні проблеми сучасності / Філософія: підручник для вищих навчальних закладів. – ч.1, 2. – К., 2002.
Гордер Ю. Світ Софії. Роман про історію філософії. – Львів, 1997.
Горський В.С. Історія української філософії: навч. Посібник. – К., 1996.
Гусєв В. ”Історія західноєвропейської філософії XV-XVII ст.”. Курс лекцій. – К., 1994.
В.Касьян Філософія. Відповіді на питання екзаменаційних білетів. Навч. посібник - К., 2006.
Карась А. Філософія: предмет та історія: Текст лекцій. – Львів, 1994.
Кримський С. Запити філософських смислів. – К., 2002.
Кондзьолка В.В. Платон: філософія добра // Платон. Діалоги. – К., 1995. – С. 5-20.
Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. – Мюнхен-Львів, 1995.
Пашук А. Філософський світогляд Івана Франка. – Львів, 2007.
Петрушенко В.П. Основи філософських знань: курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. – Львів, 2003.
Петрушенко В. Л. Тлумачний словник основних філософських термінів. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2009.
Подольська Є.А.. Кредитно-модульний курс з філософії. – К.,2006.
Предмет і проблематика філософії: Навчальний посібник. За заг. ред. М.Скринника і З.Скринник.-– Львів, 2001.
Рассел Б. Історія Західної філософії. – К.,1995.
Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. Панорама новітньої науки. - ссылка скрыта
Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. Хрестоматія: Навч. посібник. – К., 1996.
Татаркевич В. Історія філософії. – т. 1, 2, 3. Антична і середньовічна філософія. – 2006.
Філософія: фрагменти творів видатних зарубіжних та українських філософів. – Кам’янець-Подільський, 2002.
Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К., 1992.
Читанка з історії філософії. – кн.6. – Київ, 1993.

Форма № Н - 3.03

Затверджено наказом МОН України

від “___” ___________ 20 10 р. №___

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра філософії

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з навчальної роботи

___________________________

“______”_______________2010 р.

Blog

Навчально-методичний комплекс львів 2010 Форма № н 03

Содержание

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“Філософія”

Усього годин

Відмінно

Зараховано