Geum.ru

Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього кодекс

Вид материалаКодекс

Содержание


Розділ viii. екологічний податок
Подобный материал:
1   ...   98   99   100   101   102   103   104   105   ...   138

Стаття 235.Індексація ставок податку

    1. З 1 січня року набрання чинності цим Кодексом щороку наростаючим підсумком проводиться індексація ставок податку за формулою:

Сі = Сб х дІ,

де Сі – проіндексована ставка податку у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків після коми) за 100 куб. сантиметрів об’єму циліндрів двигуна (1 кВт потужності двигуна; 100 сантиметрів довжини; кілограмів);

Сб – базова ставка податку, гривень за 100 кубічних сантиметрів об’єму циліндрів двигуна (1 кВт потужності двигуна; 100 сантиметрів довжини; кілограмів);

дІ – добуток індексів споживчих цін (індексів інфляції) за попередні роки, починаючи з року, який передує року набрання чинності цим Кодексом, десятковим дробом з точністю до чотирьох знаків;

І – індекс споживчих цін (індекс інфляції), встановлений законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, у відсотках.

    1. У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100 відсотків.

    2. Під час проведення індексації базовими вважаються ставки податку, встановлені цим розділом.


Стаття 236.Пільги щодо податку

    1. Від сплати податку звільняються легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. сантиметрів, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України.




Стаття 237.Податковий період

    1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.




Стаття 238.Строк сплати податку

    1. Податок сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів.


Стаття 239.Порядок обчислення і сплати податку

    1. Сума податку обчислюється стосовно кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування, ставки (проіндексованої ставки) податку та відповідного коефіцієнта, зазначеного у пункті 234 статті234 цього розділу.

    2. Податок сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.

    3. Юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми податку за такі транспортні засоби за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби. До розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

    4. Платники податку зобов’язані при першій реєстрації в Україні пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату податку з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати податку, – відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.

    5. У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні не проводиться.

    6. Органи, що проводять державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані повідомляти органи державної податкової служби про зареєстровані транспортні засоби, а також про осіб, на яких вони зареєстровані. Форма та порядок подання інформації затверджуються центральним органом державної податкової служби за погодженням з відповідним центральним органом, який реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху і державної реєстрації транспортних засобів.


РОЗДІЛ VIII. ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК


Стаття 240.Платники податку

    1. Платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарської (підприємницької) діяльністі, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:
      1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
      2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
      3. розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;
      4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
      5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.
    2. Платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарської (підприємницької) діяльністі, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.
    3. Не є платниками податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) суб’єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, які:
      1. до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, у якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до підприємства – виробника такого джерела;
      2. здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов’язаної з такими відходами.
    4. Не є платниками податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, державні спеціалізовані підприємства з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких є зберігання, переробка та захоронення тих радіоактивних відходів, що знаходяться у власності держави, а також дезактивація радіаційно-забруднених об’єктів.
    5. Не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об’єктах), та надають послуги у цій сфері.