В І д д І лосв І т и дунаєвецької районної державної адміністрації районний методичний кабінет інформаційна культура як складова загальної культури особистості бібліотечні урок

Вид материалаУрок

Содержание


Тема : “ про книгу і бібліотеку “
Роль книги в житті людини
Бібліотечний урок
Словники – перекладачі
Ось мене ви і забули
Я велика й дуже мудра –
Конкурсно-розважальна гра
Словник іншомовних слів
Бібліотечний урок
1-а ведуча.
Тлумачний словник.
2-а ведуча.
Словник української мови.
2-а ведуча.
Слів тисяч аж 120.
Є словник ДІАЛЕКТИЗМІВ
1-а ведуча.
Юного техніка словник.
Виконає книга, що значить “коло знань“
1-а ведуча.
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3
ТЕМА : “ ПРО КНИГУ І БІБЛІОТЕКУ “


4 клас


Мета: Викликати в учнів почуття поваги і шанобливого ставлення до книги, виробленню в них потреби користуватися бібліотекою.


РОЛЬ КНИГИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

  1. Історія виникнення книги.
  2. Найбільші бібліотеки світу.
  3. Міні-вікторина. З історії виникнення книг.


І. Виставка книг


ІІ. Виступ бібліотекаря

Діти! Як виглядає сучасна книжка? Ви знаєте. Красива картонна палітурка, білий папір, чіткий шрифт, яскраві малюнки.

Є зовсім маленькі книжки, їх можна покласти в кишеню, і великі томи. Є тоненькі, не товстіші зошита, і є такі, що й за місяць не прочитаєш. Чи завжди вони мали такий вигляд? Якими були перші книжки? Як давно з’явилися вони?

Книжкам вже кілька тисяч років. Але тоді в сиву давнину, вони мали зовсім інший вигляд. Важко повірити, що можливі книжки без паперу. Але вони були. В давнину матеріалом для письма служили стіни печер, скелі, кам’яні плити, кістки, дерево, метал, листки і кора дерев, шкіра і кукурудзяні стебла. Були книжки і з інших матеріалів.

Зручний матеріал для письма був у Єгипті, на берегах Нілу ріс у величезній кількості високий очерет – папірус. З нього єгиптяни навчились робити матеріал для письма. Майстри очищали стебла від шкірки, розрізали їх на тонкі смужки і розкладали на столі поруч одна з одною, поперек розкладали другий шар. Обидва шари змочували клеєм, прасували, просушували, а потім полірували.

Матеріал за назвою рослин назвали папірус. Він був світло-коричневого кольору, тонкий, гладенький, дуже крихкий. Писали на папірусі загостреними паличками або пензликами, змочуючи їх у фарбі.

Листи папірусу, завширшки як наш зошит, склеювали в стрічку, звивали, скручували в трубку, яка нагадувала шматок шпалер. Називали їх сувоями.

Звичайна довжина такого сувою – до 6метрів.

Але зустрічались сувої із 45-ти метрової довжини. Зберігались вони в ящиках, в глеках або в спеціальних футлярах з тканини, шкіри або дерева.

У другому столітті до нашої ери майстри в Перганькому царстві навчились вичиняти з шкірок тварин новий матеріал для письма – пергамент. Це був білий тонкий і дуже міцний матеріал. На ньому писали гусячими перами з обох боків. Пергамент можна було перегинати і листи складали у вигляді зошита.

Слово “зошит“ (“тетрадь“) походить від грецького слова “тетрадион“, що означає складено вчетверо. Називались вони кодексами. Ці кодекси вже нагадували наші перші книжки. Робили їх з великою старанністю і любов’ю.

Всім був відомий пергамент: і міцний, і довговічний, і зручний для письма. Тільки обходився дуже дорого. Для однієї книжки потрібні були шкірки цілого стада тварин. Купувати такі книжки могли лише багаті.

А на чому писали у древній Русі? Літописи, церковні книжки, державні документи, що дійшли до нас написані на пергаменті. Але найдешевшим і найрозповсюдженішим матеріалом для письма була берестяна тонка і гнучка березова кора. На ній робили буденні записи. Багато берестяних грамот знайшли археологи при розкопках у Новгороді. Найбільш ранні з них відносяться до ХІ віку.

З того часу, як люди навчились писати, всю свою мудрість вони довіряли книгам. Вони навчились створювати і зберігати їх. Ви можете запитати: “Коли ж з’явився папір?“ На Русь він вперше потрапив у ХІV ст. , а виготовляти його почали в ХVІ ст.

Папір виявився відмінним матеріалом для письма. Він був набагато дешевшим, ніж пергамент, але книжки залишались і надалі дорогими. Книжки були недоступними для народу. Треба було зробити їх дешевими і доступними для всіх. Це зробило друкарство.

Книгодрукування винайшов німець Йоган Гутенберг у ХV ст. Та не лише в цьому цінність винаходу Гутенберга. Він винайшов друкарський верстат, що прискорило друкування книг. Першу книгу він надрукував у 1456 році. Так в середині ХV ст. з’явилася перша друкарня.

Першу російську книгу надрукував Іван Федоров і його помічник Петро Мстиславець у Москві в 1564 році.

За своє життя І. Федоров надрукував кілька книг. Серед них був і перший російський підручник – граматика. Деякі книжки тих далеких часів, так, як і окремі папіруси та рукописні книжки, збереглись до наших днів. Вони знаходяться у великих бібліотеках і музеях світу.

  

З незабутніх часів з’явилися бібліотеки. Слово це грецького походження і означає “зібрання“, “сховище книг“.

Справжньою перлиною державної епохи вважають бібліотеку, царя Асірії Ашшур – баніпала. Вона була створена в VІІ ст. до нашої ери в столиці Асірії Ніневії. Цю бібліотеку розкопали археологи понад сто років тому.

Найбільшою в стародавньому світі вважалась бібліотека в Єгипетському місті Александрії. Її називали одним із семи “чудес світу“.

Що нам відомо про перші древні бібліотеки на Русі? Перша древня бібліотека на Русі була створена в Києві в ХІ ст. Ярославом Мудрим.

Були бібліотеки при соборах у Новгороді, Чернігові, Суздалі і Полоцьку, Смоленську і Рязані. Славились своїми бібліотеками Ростов і Володимир. Створювались бібліотеки в монастирях . Тут вводилась особлива посада: бібліотекар, книгохранитель.


Найбільша сучасна бібліотека знаходилась в Москві. Бібліотеці більше ста років. У ній зберігається 30 мільйонів книг, журналів, газет.

Тут живуть книги – великани висотою понад півтора метра; книжки – малята величиною з поштову марку. Тут зберігається література 203 мовами світу.

Другою великою бібліотекою є Державна Публічна бібліотека ім. Салтикова-Щедріна в Санки-Петербурзі. Фонд її нараховує понад 19 мільйонів примірників мовами майже усіх країн світу. Хто тільки не побував в цій бібліотеці? Тут читали О.Пушкін і О.Некрасов, В.Короленко, Л.Толстой, А.Чехов.

На Україні діє понад 68500 різних бібліотек з загальним книжковим фондом близько 612 мільйонів примірників.

Найбільші з них: державна історична бібліотека України Міністерства культури, Львівська наукова бібліотека академії наук України ім. Стефаника, Одеська державна наукова бібліотека ім. Горького, Харківська державна наукова бібліотека ім. Б.Короленка Міністерства культури України.

Зустріч з хорошою книгою, завжди радісне свято. Дорослих і дітей супроводить вона в життя, як чудовий порадник, як засіб пізнання натхнення і краси.

Людина, яка любить і вміє читати – щаслива людина. Навколо неї завжди багато – багато розумних, добрих і вірних друзів.

Друзі – книги.

БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК

Довідкова література.

Словники. Довідники. Енциклопедії


Мета уроку: дати учням поняття про довідкову літературу, розкрити її значення в житті людини. Навчити користуватись словниками, довідниками, енциклопедіями. Допомогти дітям проникнути у світ нового і цікавого, прищепити любов до читання довідкової літератури.

Не бійтесь заглядати у словник,

Це пишний сад, а не сумне провалля.

М. Т. Рильський

Діти, давайте уважно прочитаємо епіграф до нашого уроку, вдумаємось у ці слова. Яку думку хотів висловити Рильський? Що це за “пишний сад“ і що таке “сумне провалля“?

От бачите, як високо цінував книгу і, зокрема словник, видатний український поет.

А хто може пригадати чи то вірш, чи то загадку або прислів’я про книгу, щоб показати, як людство високо цінувало наше духовне багатство – книги.

На сьогоднішнім уроці ми познайомимося з довідковою літературою.

Кожного дня у нас виникає багато нарізно-манітніших питань: чому буває день і ніч, яка професія найцікавіша, чи є життя на інших планетах ...Хто? Що? Чому? Навіщо? Як же знайти відповіді на ці багато численні запитання?

У цьому вам можуть допомогти батьки, вчителі, товариші. Якщо хтось не зможе відповісти на запитання, нічого дивного не буде.

В цьому вам допоможуть спеціальні книги, вони написані для того, щоб відповісти на різні питання.

Найточніше і найкраще пояснення на поставленні запитання дадуть вам довідкові видання, які є в кожній бібліотеці. (можливо ви знаєте які?) Так, з довідковою літературою ви вже частково знайомі: переглядали дитячі енциклопедії, користувались словником.

Отже, довідкові видання – це видання, які допомагають нам про щось довідатись, уточнити певні поняття, перекласти слово з однієї мови на іншу.

До них належать словники, довідники, енциклопедії. Словник – це зібрання слів, розміщених в алфавітному порядку, з поясненням, тлумаченням чи перекладом іншою мовою.

Всім привіт! Словник я звуся.

В море слів із вами йду,

Говорить, писать навчу я,

В світ широкий поведу.

Я не сам живу на світі –

Маю інших ще братів.

Мудрість їх також освітить

Вам дорогу у житті.

Словники бувають різні:
  • тлумачні;
  • орфографічні;
  • іншомовних слів;
  • спеціальні (географічні, технічні, фізичні, хімічні)


Тлумачний словник – його ще називають універсальним.

А ось я – словник тлумачний,

Всі слова в мені живі,

Що вони у мові значать

Я повідаю тобі.

Орфографічний словник – з нього можна довідатись, як правильно писати те чи інше слово, як правильно вимовляти наголошуючи слова.

Я – словник орфографічний,

Що як пишеться с кажу.

Якщо з письмом проблематично,

Я на поміч прибіжу.


Словники – перекладачі – переклад слів з однієї мови на іншу.

Ви мене чекали в гості?

Не чекали – сам прийду

На двох мовах дуже просто

Я розмову поведу.

I like to sing – люблю співати,

Чарую словом я серця.

І найдорожче molher - мати

Грайливе child - мале дитя ...


Словник іншомовних слів – значення слів іншомовного походження.

У нашій країні словники з’явилися за часів Київської Русі, у ХІІІ ст. Спочатку всі відомості розміщувалися без будь-якої послідовності, а вже з ХVІ ст. стали розташовуватися за алфавітом, їх почали називати “азбуковниками“.

Потрібно пам’ятати, що основна структура всіх словників спільна. Слова розташовуються в алфавітному порядку. Щоб відшукати незрозуміле слово, знаходять сторінку з літературою, з якої починається розшукуване слово, а за літературою знаходять і потрібне слово, читаючи відповідне пояснення (прик.)

Всі словники мають супровідні розділи, які допомагають нам у роботі з ними (прикл.) (передмова, складсловника, структура словника, список скорочень, алфавіт).

Широких відомостей словники не дають. Якщо ви хочете дізнатись про різні явища природи, про видатних людей, історичні події, звертайтеся до енциклопедичних словників. У словниках – довідниках зібранні знання нагромаджені багатьма поколіннями. Ці словники розширюють наш кругозір, дають нові відомості з різних галузей науки, техніки, мистецтва і літератури, розвивають культуру мовлення.

Коли вам потрібні детальніші відомості, то словника вже недостатньо.

Звертаємось до довідника.

Ось мене ви і забули,

Хоч до цього я не звик.

Ви про мене, діти, чули

Я – розумний довідник.

Довідки про все я маю,

Але чимсь одним займаюсь,

Спеціальним я буваю,

Але комплексним назвусь,

Всі статті теж назви мають,

Зручно їх вам відшукать

Бо порядок поважають –

За абеткою стоять.

Довідники бувають із різних галузей знань.

Подібний матеріал у довідниках знаходять за змістом, за алфавітом.

Найбільше за обсягом інформації є довідкове видання, яке зветься енциклопедією.

Це систематизоване зведення знань.

Я велика й дуже мудра –

Все на світі знаю.

Дарувати людям розум

Над усе бажаю.

Алфавіт потрібно знати,

Щоб знайти що-небудь

Третю букву слова також

В пам’яті тримати.

Можу я про все, що хочеш,

Вам розповідати,

Або щось одне, й не більше

Дуже добре знати.

Слово енциклопедія у перекладі з грецької означає “коло знань“. Перші книги енциклопедичного характеру з’явилися у Стародавньому Китаї. Пізніше центром енциклопедичної літератури став Єгипет.

У Росії 1825 року московський видавець Селіванський видав енциклопедію, яка за обсягом складалася з 45 томів.

В нашій країні створено багато різних енциклопедій. Найголовніша серед них Велика Радянська Енциклопедія. Вона видана для дорослих.

Вперше в нашій країні була видана для дітей Дитяча Енциклопедія. В її створені брали участь вчені, педагоги, письменники, художники. Вона складається з 12 томів.

Нині виходять друком сотні назв літератури енциклопедичного характеру.

За своїм характером енциклопедії містять відомості з різних галузей знань: вони називаються універсальними і з різних галузей знань – галузевими (прикл.)

Треба мати на увазі, що всі слова, терміни, статті в енциклопедії розташовано в суворому алфавітному порядку.

У кожному слові, яке є назвою статті поставлено наголос. Таким чином навіть незнайоме слово ви можете прочитати правильно.

У біографічних статтях після прізвища, імені, по-батькові стоять дати народження і смерті.

Крім того, в енциклопедіях є карти, таблиці, схеми, діаграми.

Для економії місця часто вживані слова подаються скорочено. Оскільки всі слова в енциклопедіях розміщено за алфавітом то на одній сторінці може йти мова про найрізноманітніші речі, явища та предмети. ( прикл.)

Нерідко наприкінці статті подано список літератури або бібліографія.

Він дає можливість детальніше ознайомитися з тими відомостями, що вас цікавлять.

У багатьох із вас вдома є різні додаткові видання. Хто хоче ознайомити нас із ними?


Конкурсно-розважальна гра

Країна Мудрагелія“


Закріплення знань, отримана на бібліотечних уроках по самостійній роботі з довідковою літературою.


Питання.
  1. Які видання належать до довідкової літератури?
  2. Яка основна структура всіх довідкових видань?
  3. Чим відрізняється словник від енциклопедії?
  4. Яка мета словника?
  5. Чим розпочинається орфографічний словник?
  6. Розміщення слів енциклопедії.


Завдання.
  1. Дати визначення слова “атлас“.
  2. Що означає слово “подорож “.
  3. Підібрати синоніми до слова “вчити“.
  4. Що означає слово “синонім“.
  5. Де можна знайти відомості про країни світу?
  6. Що означає слово “гетьман“.
  7. Підберіть синоніми до слова “активний“.
  8. Дати визначення слова “арка“.
  9. Що означає слово “бібліотекар“.
  10. Де можна знайти відомості про світовий океан?



Робота з словниками.
  1. Що таке періодична преса? (Словник іншомовних слів)
  2. В якому словнику можна знайти значення слова місія? (Тлумачний словник)
  3. Що таке формуляр? (Словник іншомовних слів)
  4. У якому словнику можна знайти пояснення фразеологізмам:

Сім п’ятниць на тиждень;

У ногах правди немає;

Держати язик за зубами?

(Словник фразеологізмів)
  1. У якому словнику ви будете шукати значення слів лірика, інститут? ( Словник іншомовних слів)
  2. Дати пояснення слова культура. (Тлумачний словник)


Конкурс. Намалювати поговірки:

одна голова добре, дві краще;

на чужий коровай, рот не відкривай.


Перекласти на українську мову слова:

груздь, поле, юг, содержание, ужас, покушение, занавіска, парус, гребец, опилки.


Віднови прислів’я

Жить, книга, як, вчить, світі, на.

Ось, навчання, читання, найкраще.

Не, мудрим, вродився, а, ніхто, навчився.

Це, це, вікно, сонце, знання, книга.


Конкурс “Я знаю все“

  1. Хто був першим друкарем в Україні ?
  2. Як називається письмо за допомогою малюнків?
  3. Де в коника стрибунця вухо?
  4. Як називається наука про розділові знаки?
  5. Хто і коли відкрив Америку?
  6. Як називається мистецтво танців?
  7. Чому качка не намокає?
  8. Найвища гора.
  9. Як називається художник, який малює море?
  10. Чим є шишка для хвойних дерев?
  11. Перша назва міста Хмельницького.
  12. Столиця Англії.
  13. Як називається матеріал виготовлений зі шкіри молодих тварин?
  14. Хто автор Державного гімну України?



БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК


ЗАПРОШУЮ ВАС НА РОЗМОВУ ПРО

ЛІТЕРАТУРУ ДОВІДКОВУ


5 клас


Мета уроку: дати учням загальні відомості про довідкову літературу, розкрити її значення в житті людини, навчити користуватися словниками, довідниками, енциклопедіями.

Допомогти дітям проникнути у світ нового і цікавого.

Прищепити любов, навички та інтереси до читання довідкової книги.


Епіграфи:


1. Не бійся заглядати у словник.

Це пишний сад , а не сумне провалля.

М. Т. Рильський

2. Не день, не два, не один вік

Нам чесно служить довідник.


3. В тому сила вся моя,

Що я – ЕНЦИКЛОПЕДІЯ !


Обладнання: плакат “Схема довідкової літератури.


Хід уроку


Бібліотекар. Читаючи книгу, газету, журнал, слухаючи радіо, чи дивлячись телевізор, спілкуючись із друзями чи дорослими, ви, напевне, зустрічали цілі вирази або окремі слова, значення яких вам незрозумілі. Тоді, звичайно, виникає потреба вияснити їх значення.

Постає запитання: до яких книг звернутися у таких випадках, де знайти відповідь? Звичайно, можна запитати батьків, учителів, бібліотекарів але куди корисніше і цікавіше знайти потрібну інформацію самому. Найточніше і найкраще пояснення на поставлене запитання дадуть вам довідкові видання, які є в кожній бібліотеці. Що це за книги?

Прошу звернути увагу на стелаж, який має назву “Довідково-інформаційний фонд“. На перший погляд може здатися, що тут стоять ті самі книги, що й на інших стелажах. Але це враження помилкове. Бо саме тут зібрані й упорядковані книги, які за змістовними ознаками призначені для швидкого і якісного задоволення інформаційних потреб читачів.

Різні за тематикою і цільовим призначенням ці книги є обов’язковою частиною бібліотечного фонду. Іншими словами довідкові видання – це ті джерела інформації, які допомагають нам про щось довідатись, уточнити про те чи інше поняття, перекласти слово з однієї мови на іншу і багато іншого. До таких книг слід віднести:
  1. Словники;
  2. Довідники;
  3. Енциклопедії.

Високо цінував словникові видання відомий український поет М. Т. Рильський. В його поетичній скарбниці є прекрасний вірш “Мова“. У цьому вірші як прекрасна порада для нас звучать такі слова: “Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний сад, а не сумне провалля“. Уважно вдумайтеся у ці слова і ви зрозумієте, що з самої вершини своєї мудрості М.Т.Рильський у воістину народній формі оповідає нібито про прості, але разом з тим такі необхідні речі. У нашому випадку – це словники. Поет знайшов для висловлення своїх думок таке прекрасне словесне втілення, яке і є своєрідним епіграфом для нашого уроку.

Відомий український письменник Дмитро Білоус присвятив цілий вірш одному із видів словників. Давайте разом пригадаємо що це за вірш.

1-а ведуча.

Буває, що слово відоме давно,

А знає не кожен, що значить воно.

І тут у пригоді стає визначник

Скарбів наших мовних –

ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК.

У нашій бібліотеці є декілька таких словників. Найбільший – тлумачний словник Володимира Даля. Це явище виняткове, єдине, цікаве не тільки за змістом, а й за будовою.

У своїй поезії М. Рильський радить нам:

2-а ведуча.

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Словник В.Даля складається з 4-х книг. Виданий у 1956 році, але не втратив своєї цінності і до наших днів.

1-а ведуча.

Правильно і чітко висловлювати думки.

Вміло користуватися рідним словом.

Для цього послужить КОРОТКИЙ

СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

Погляньте, в моїх руках такий словник. Основна його мета – дати коротке пояснення найбільш вживаних слів. Адже в сучасній українській літературній мові виникають певні труднощі при написанні багатьох слів. У процесі тієї чи іншої роботи виникає запитання “А як правильно написати?“ Відповідь ви зараз почуєте з уст моєї помічниці.

2-а ведуча.

Якщо не знаєш як писати

Слово “АТЛАНТИЧНИЙ“,

Допоможе тобі в цьому

Словник ОРФОГРАФІЧНИЙ.

І не тільки написати,

Як правильно ще й вимовляти.

Поглянь уважно, а від так

Над кожним словом ти побачиш

Тонесенький цікавий знак.

Наприклад: б’ють, б’ємо, б’єте,

Печеш, печемо, печете,

Ось що я хочу вам сказати

Знак наголосу“ його звати.

(Бібліотекар в цей час бере різні орфографічні словники, що є в даній бібліотеці і показує їх учням).

Бібліотекар.

Ось в цьому словнику

Слів тисяч аж 120.

Та не потрібно вам лякатись,

Бо строго, як за заповітом,

Стоять слова за алфавітом.

(Потім відбувається знайомство з іншими словниками).

Бібліотекар.

Ще є словник ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ,

Є словник ДІАЛЕКТИЗМІВ,

Є словник АНТОНІМІВ.

Ось словник синонімів – братів,

А є ще й ІНШОМОВНИХ СЛІВ.

(Демонструються такі словники. У разі їх відсутності в даній бібліотеці, необхідно повідомити учнів, що вони є в інших бібліотеках міста).

1-а ведуча.

Про планети хочеш знати,

Про зірки, тож будь знайомий.

Бери в руки ти сміливо

Словник Юного Астронома.

Бібліотекар.

Скажіть, кого із вас цікавлять

Чудеса різні технічні?

Хто хоче знать про літаки?

Про кораблі нові космічні?

2-а ведуча.

Про двигуни і про машини,

Що шиють одяг із тканини.

Про ті станки, що коври тчуть,

Про печі, що нам хліб печуть?

Бібліотекар.

Розповість вам всім про них

ЮНОГО ТЕХНІКА СЛОВНИК.

Діти! Потрібно запам’ятати, що основна структура всіх словників спільна. Слова розташовуються в алфавітному порядку. Щоб відшукати необхідну інформацію, необхідно знайти сторінку з літерою, з якої починається розшукуване слово і, будь-ласка, читайте відповідне пояснення.

(Наводяться приклади з різних словників, про які розповідалося вище).

Словник – найпростіше довідкове видання. Далі йдуть ДОВІДНИКИ. Але найбільше за обсягом інформації є довідкове видання, яке називається ЕНЦИКЛОПЕДІЄЮ.

Ведуча.

Не сотню і не тисячу завдань

Виконає книга, що значить “коло знань“,

За словник не менша ані трохи,

Відображає життя нашої епохи,

Їй нема ціни, скажу вам я,

Бо це ж ЕНЦИКЛОПЕДІЯ!

(Бібліотекар розповідає про це видання. До стелажа запрошується бажаючі учні і за допомогою енциклопедії розшукують інформацію на запити своїх товаришів).

1-а ведуча.

Ось таке у нас багатство!

Довідкове ціле братство.

А зараз ми в історію поринем,

В століття те де вперше їх створили.

(Після цього виходять два учні, бажано хлопці. Одягнуті у одяг, з елементами, що відображають той історичний період, про який вони будуть говорити).

1-й учень. У нашій країні словники “незрозумілих слів“ з’явилися ще в часи Київської Русі. Я завітав до вас з ХІІІ ст., щоб власною персоною засвідчити цей історичний момент. Сказати сьогодні вам мушу таке: спочатку всі відомості у так званих словниках розміщувались без будь-якої послідовності. А вже з ХVІ ст. слова стали розташовувати за алфавітом (азбукою). Їх почали називати “азбуковими“.

2-й учень. А я прибув до вас із Стародавнього Китаю і хочу засвідчити про те, як створювались енциклопедії. Було це ще в ХІІ–Х ст. до нашої ери. Слово “енциклопедія“ в перекладі з грецької мови означає “коло знань“.

1-й учень. Нещодавно я зустрічався з самим головним книгарем Єгипту. Він мені повідомив, що саме його держава стала центром енциклопедичної літератури.

2-й учень. У ХVІІІ ст. в Європі з’явилась “Енциклопедія“, автором якої був відомий письменник, філософ Д.Дідро. Він залучив до створення своєї “Енциклопедії “багатьох прогресивних письменників і вчених Франції – Вольтера, Руссо, Монтеск’є. Про них ви дізнаєтесь з уроків історії та зарубіжної літератури у 8–9 класах.

1-й учень. У Росії 1825 році московський видавець Селіванський видав “Енциклопедію“, яка за обсягом складала 45 томів.

2-й учень. У 1890 році у Петербурзі вийшов Енциклопедичний словник “Блокгауза і Ефрона“, який налічував 62 томи та ще й 4 додаткові томи. Тут було зібрано статі з усіх галузей знань світу. Цей словник був високо оцінений як довідкове видання і в наш час має велике значення.

Бібліотекар. Нині виходять з друку сотні назв літератури енциклопедичного характеру. Одні з них містять відомості з різних галузей знань (універсальні). До них відносяться:
  • Большая советская Энциклопедия,
  • Українська радянська енциклопедія.

З окремих галузей знань:
  • Географічна енциклопедія України,
  • літературна енциклопедія України.

Ведуча.

Вас поведе в круїз обширний

Географічна енциклопедія України.

Про моря й річки блакитні,

В місця природно-заповідні.

Якщо ж бажаєте узнати,

Літературного життя перлини.

Заглядайте часто-густо

В Літературну енциклопедію України.

Тут можете знайти і карти,

Народження й життя всі дати,

Таблиці, схеми, діаграми,

Немов комп’ютерні програми.

Бібліотекар.

У нашім фонді хоч і не нове

Є ще одне видання цікаве довідкове.

До книги до цієї тягне, як магнітом,

А називається вона так просто

АТЛАС СВІТУ“.

Про книгу цю теж вам знати варто,

З її сторінок промовляють карти.

І поведуть вас на моря і океани,

Про які ви ще не чули і не знали.

Ведуча.

Про птахів, рибок, про тваринок дбає,

Без них життя не уявляє:

Про нього скажуть, що це господар

Його величності природи!

Бібліотекар.

Знайомтесь!

Ось для любителів природи невеличка

Довідникових книг поличка!

Чудесний світ, представлений з умінням

Живих істот, що мешкають

В річках, морях, у горах й на рівнинах.

Складалися ці книги з крупинок, із зернин,

І називаються “ЖИТТЯ ТВАРИН“.

В семи томах-малюнки, фотографії,

макети ...

Ці книги – плід дослідників планети.

Ведуча.

Читайте, пізнавайте і вивчайте,

Звідуйте маршрути ці стократ,

Крилатим вислів став народним:

Юннат – комашкам, птахам і тваринам
брат.


(Заключне слово бібліотекаря).


БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК

ЩО ТАКЕ БІБЛІОГРАФІЯ ТА ДОВІДКОВИЙ АПАРАТ КНИГИ ?


Мета. Ознайомити учнів з наукою бібліографією, розкрити її суть, навчити користуватися енциклопедіями, словниками, довідковим апаратом книги.


Хід уроку


Слово бібліотекаря. Люди не мислять свого життя без книг. Адже книги – це знання, дружна бесіда, відпочинок. Чим дорослішими ви стаєте, тим ширше і серйозніше коло питань, які у вас виникають. Де знайти відповідь на всі ці запитання. Звичайно – в книгах. Як же відшукати найкращі з них і найкорисніші для вас? Адже тепер на нашій планеті нараховується понад 100 млн. творів друку.

Книг стільки, що, читаючи навіть все життя, не перечитаєш.

Проте засмучуватися не варто, адже читати абсолютно всі книги необов’язково і неможливо, головне зуміти вибрати те, що найбільш потрібне. А допоможе нам у цьому бібліографія.

За допомогою бібліографії завжди можна знайти потрібну книгу. Не випадково ще стародавні часи бібліографію називали “золотим ключем до скарбниці знань – книг“. Слово бібліографія – іноземного походження. У перекладі з грецької “бібліон“ – книга і “граф“ – пишу.

В наш час терміном “бібліографія“ називають діяльність підготовки й передачі читачам інформації про твори друку.

Завдання бібліографії не тільки вести опис книг (вказувати прізвище автора, назву книги, місце видання), але й ознайомлювати зі змістом книги. Бібліографія відбирає і рекомендує читачам самі кращі книги. Так само допомагає читачеві й бібліограф. Він підказує, яка література є з того чи іншого питання, які книги кращі. Ви вже не раз зустрічалися з бібліографією, хоча можливо, і не підозрювали цього. Згадайте списки “Що читати влітку?“, або списки позакласного читання, картотеки в бібліотеці, перелік книг, які порадив прочитати вчитель.

Кожен з нас, купуючи нову книгу, намагається відразу дізнатися про короткий зміст цієї книги і в цьому нам завжди допомагає анотація, яка в кількох реченнях передає зміст книги. Анотацію ви зможете знайти, перегорнувши титульну сторінку, або на обкладинці книги (демонструються книги, зачитуються анотації ).

Майже кожен із вас одержує газети, журнали. На їх сторінках ви часто зустрічаєте цікаві розповіді про нові книги, поради, що читати учням того чи іншого класу. Це і є бібліографія.

Згадайте, в яких газетах і журналах ви зустрічали бібліографічні списки, або розповіді про книги?

(Відповіді учнів).

Слово бібліотекаря. Інформують про різно-манітну літературу спеціальні бібліографічні видання: друковані каталоги, бюлетені, покажчики, плани читання, пам’ятки, бесіди (кожний вид покажчиків демонструється учням ).

Книги про книги це є бібліографічні покажчики.

Покажчики за змістом бувають різні. Одні з них рекомендують літературу з різних галузей знань – це загальні бібліографічні покажчики.

(Показати декілька таких покажчиків учням).

Більшість покажчиків – тематичні, тобто рекомендують літературу на певну тему.

Покажчик “Дивосвіт рідної природи“ познайо-мить нас із книгами про природу (зробити його короткий огляд).

(Ознайомити з покажчиками, що рекомендують художню літературу, розповісти про них, зробити огляд окремих покажчиків).

Ми познайомилися з деяким бібліографічними покажчиками. А як користуватися ними? Читати все підряд не обов’язково. Спочатку треба прочитати передмову. З неї ви дізнаєтесь, з яких розділів складається покажчик, яка література в нього включена, загляньте також у зміст. Це полегшить знаходження потрібного матеріалу. В кінці багатьох покажчиків є допоміжні списки. (Навести приклад).

Чим відрізняється покажчик від систематичного каталогу? Каталог відображає літературу, яка є в книжкових фондах даної бібліотеки. Бібліографічні покажчики містять найкращу літературу, незалежно від того, є вона в даній бібліотеці чи ні. Це дозволяє одержати більш повніше уявлення про те, яка література існує по тому чи іншому питанню. В покажчику про книжку дається інформація значно більша, ніж на картотеці в каталозі. А головне те, що покажчик ви можете взяти додому. Але він швидко старіє. До нього не записали нову книгу, що тільки вийшла з друку. А у каталозі всі нові надходження відразу ж відображаються, тому при виборі літератури потрібно звертатися і до каталогу, і до покажчика. Не забувайте їх переглядати, і ви завжди будете своєчасно дізнаватися про новини літератури. Звичайно, у будь-якому випадку бібліотекар допоможе вам знайти найкращу книгу, але вчіться самостійно користуватися бібліографічними посіб-никами. Вони стануть вашими наставниками в читанні.

А тепер ми познайомимося з довідковим апаратом книги. Це і передмова, і післямова, різного роду покажчики (географічний, хронологічний, іменний, алфавітний і т. д. ), словники.

Всім нам відома книга “Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики“. За ред. В.Яременка, Є.Федоренка. – в 4 кн. – К: 1994). Так от, в четвертому томі, на сторінці 688 додається іменний покажчик авторів, де в алфавітному порядку розміщені прізвища всіх письменників, твори яких вміщені в хрестоматії. І головне, на якій сторінці, в якому тому слід шукати про них інформацію.

Наприклад:

Антонич Богдан Ігор ІІ: 695–698

Барка Василь І: 286–294, 542–550; ІІ: 642–686

Кобилянська Ольга ІV: 16–33.

Візьмемо інше видання: Довідник з історії України (А–Я). – 2 вид. – К.; 2001. В кінці довідника на сторінці 1135 є список умовних скорочень в алфавітному порядку. Всі скорочення, які подавалися в тексті, зібрані й розшифровані, наприклад:

адм.-тер. – адміністративно-територіальний

чл.-кор. – член-кореспондент

шт. – штат

та інше.

У Великій енциклопедії школяра. – К.: Махаон – Україна., 2001 подається на ст.249 алфавітний покажчик, наприклад:

Американські індіанці – 213

Афіни – 236

Бурштин – 60, 61

Чумацький шлях – 15, 17.

З нього ви дізнаєтеся, на якій сторінці знаходиться та інформація, яка вам потрібна. Отже, покажчик полегшує пошук потрібної вам інформації. Візьмемо іншу книгу цього ж видавництва. У Великій ілюстрованій енциклопедії тварин. – К.: Махаон – Україна, 2001. – 240 ст.: іл., крім алфавітного покажчика на сторінці 230 вміщено словник. Наприклад: довкілля – середовище, в якому живуть рослини і тварини.

Комахоїдні – тварини, що харчуються комахами. І так далі.

Розглянемо книгу: Золоте слово. Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХ–ХV ст. – в 2-х кн. / Упоряд. Василь Яременко, Оксана Сліпушко. – К.: Аконіт, 2002. В першій книжці на сторінці 782 подається короткий словник історичної термінології. Наприклад:

Кордон – від слова “корда“, мотуза, на якій ганяють або припинають коня, установлюють нею межі свободи, границі бігу, звідси – кордон.

В другій книзі подається така бібліографія: вибрані наукові джерела до вивчення літератури України-Русі епохи середньовіччя. Якщо читачу потрібна інформація в широкому аспекті по цій тематиці, то завдяки цьому списку він знайде інші джерела.

(Індивідуальна робота учнів з картками.)

Мета – навчити, як користуватися довідковим апаратом книги (різними видами покажчиків: географічним, хронологічним, іменним, алфавітним і т. д. ).

Підсумок уроку

Отже, на сьогоднішньому уроці ви дізнались, що таке бібліографія, яке її призначення. Ознайомилися з бібліографічними показниками на навчилися працювати з довідковим апаратом книги.

Домашнє завдання:
  1. Роздати кожному учневі покажчик для ознайомлення.
  2. Скласти за покажчиком списки книг для читання. Не забути правильно вказати відомості про книгу: прізвище автора, назву книги і т.д.



БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК

КАТАЛОГИ І КАРТОТЕКИ

ШКІЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ


Мета. Навчити дітей, як правильно вибирати книги. Надати дітям бібліотечно-бібліо-графічні знання: розповісти про різні види каталогів, які є в бібліотеках і різні види картотек. Навчити дітей за каталогами і картотеками знаходити необхідну їм літературу.


Обладнання. Виставка літератури “Бібліотечно-бібліографічні знання – дітям“; бібліотечні картки для каталогів; картотека газетно-журнальних статей, тематична картотека, методична картотека; авторські таблиці; таблиці ББК; кросворд.

Бібліотекар. Діти! Сьогодні ми з вами познайомимося з важливою темою: як знайти необхідні вам книги в бібліотеці. Тема нашого уроку: “Каталоги та картотеки дитячої бібліотеки“.

Учень.

У кожнім домі, в кожній хаті,

У містах і на селі,

Хто навчився вже читати ,

Має книгу на столі.

Дружба з книгою – це свято,

Не було б його у нас, –

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час ...

Скільки всюди гарних книг!

Як же розібратись в них!

Прочитати хочеться багато,

Та часу вже малувато.

Бібліотекар. Жодна людина в світі не може прочитати всі книги, що видаються. Вміти читати – справжнє мистецтво, якому можна і необхідно вчитися. Кожна бібліотека відкриває читачам свої скарби за допомогою каталогів і картотек. Що ж таке “Каталог“ і “Картотеки“.

Учень. (читає вірш про каталожну картку).

Хоч я карточка маленька,

В каталозі я важненька,

Я про книжку усе знаю

Й залюбки розповідаю.

Про автора й назву

Скажу вам одразу.

Це казка чи повість –

Читаємо потім.

Хто малюнки малював,

Коли хто книгу видавав –

Все розповім вам я,

Бо балакуча вся моя сім’я.

Каталог бібліотечний

“Каталог бібліотечний“ – це перелік творів друку та інших документів, що є у фонді бібліотеки або групи бібліотек, складений за визначеним принципом. Найбільш поширеними в бібліотеках є такі види каталогів:
    1. Алфавітний каталог.
    2. Систематичний каталог.
    3. Предметний каталог.
    1. Алфавітний каталог – найбільш зручний у користуванні. Всі книги подаються тут за алфавітом прізвищ авторів або назв книг (якщо автор відсутній).

(Діти виходять з буквами і стоять в алфавітному порядку ).

А“.

Я – алфавітний каталог,

Знаю все тут на зубок –

Які є книги в бібліотеці

І де їх місце на полиці.

Б“.

Я складаюся з карток,

Які стоять в один рядок.

Найбільше я люблю порядок –

Тут алфавітний розпорядок.

В“.

Всі картки в алфавіті

Гарненько тут поставлені,

Якщо уважно прочитаєш –

Про книгу ти багато взнаєш.

Г“.

І з мене карток не виймай;

Лиш обережно погортай,

І найцікавіші книжки

Сам у зошит запиши.

Д“.

Коли прийдуть книжки нові –

Буде поповнення мені,

На кожну з них напишуть картку

Й поставлять в каталог на згадку.

Е“.

Хто зі мною щиро дружить,

Тому книга гарно служить.

То й книжковому морі

Не заблудиться ніколи.

Бібліотекар. В алфавітному каталозі всі книги зібрані за алфавітом, тому тематика книг тут різна: разом можуть стояти і підручник, і художня книга, і наукова книга. Є спеціальні видання.

Авторські таблиці“ (Л.Б. Хавкиної )

Іноді в алфавітному каталозі відступають від алфавітного порядку: наприклад, твори одного автора розкладають за жанрами.

Якщо у книги 2-3 автора, картки з бібліографічними описами розкладаються за прізвищами кожного з авторів книги. Картки підручників, словників, довідників і книг, у яких не вказано автора на титульному аркуші, оформлюються за заголовком книги.

Щоб полегшити пошук книг в алфавітному каталозі, вводяться посилочні та довідкові картки.

За алфавітним каталогом встановлюється, чи є в бібліотеці та книга, автор і назва якої відомі; які твори цього автора є в бібліотечному фонді, коли вони виходили та в яких виданнях. До алфавітного каталогу звертаються у зв’язку з бібліографічною обробкою книг. За ним перевіряється, чи є така книга в бібліотеці та який у неї індекс. Якщо є, то на неї нова каталожна картка не заводиться, а лише приписується інвентарний номер повторного примірника цієї книги на звороті картки (в лівому кутку), яка вже є в алфавітному каталозі. На дублетний примірник переноситься шифр попереднього примірника книги.


Систематичний каталог

Систематичний каталог складніший. У ньому картки (бібліографічні записи на книги) розставлені залежно від змісту книги – за розділами. Розділи відокремлюються каталожними роздільниками, на яких вказано назву відділу. Зацікавившись книгами на якусь тему, потрібно у відповідному ящику каталогу переглянути всі картки і відібрати потрібні.

Роздільник

Це спеціальна картка з цупкого картону з виступом у верхній частині. Для молодших дітей роздільники можуть бути кольоровими та ілюстрованими. Картки в каталозі розміщуються згідно з розділами ББК (“Таблиці ББК“). Наприклад, кожна галузь знання отримує цифрове позначення:

2. – Природні науки.

22.1 – Математика.

22.3 – Фізика.

22. 6 – Астрономія.

3. – Техніка .

4. – Сільське та лісове господарство.

5. – Охорона здоров’я та медицини.

60. – Суспільні науки.

63. – Історичні науки.

65. – Політика.

67. – Держава та право.

68. – Військова наука.

71. – Культура.

72. – Наука.

73. – Інформатика.

74. – Народна освіта.

75. – Фізкультура і спорт.

76. – Друк. Радіомовлення. Телебачення.

77. – Клубна справа.

78. – Бібліотечна справа.

80. – Філологічні науки.

81. – Мовознавство.

82. – Фольклористика.

83. – Літературознавство.

85. – Мистецтво.

86. – Атеїзм . Релігія.

87. – Філософські науки.

88. – Психологія.

90. – Література універсального змісту.

91. – Бібліографічний зміст. Видання.

92. – Довідкові видання.

93. – Журнали.

На основній каталожній картці у правому нижньому кутку на першому місці проставляється індекс відділу, в якому вміщена книга на полиці, а додаткові індекси пишуться в такій послідовності, за якою вони подані в таблицях ББК.

Для того щоб виділити літературу про видатних людей: вчених, діячів науки та мистецтва, техніки тощо, в систематичному каталозі створюються персональні розділові картки, на яких вміщені короткі відомості про життя тієї чи іншої особи.

На розділових картках усі необхідні дані записуються чітким бібліотечним почерком чорною тушшю. Або друкуються на друкарській машинці.

Предметний каталог

Картки в ньому розташовуються за алфавітом предметних рубрик. Предметні рубрики – це короткі словесні вирази предмета творів друку.

У систематичному каталозі кожний предмет розглядається з точки зору обмеженої галузі знань.

У предметному: література про предмет збирається в одному місці.

Наприклад. Література про місцезнаходження вугілля розташовується в систематичному каталозі в розділі “Гірнича справа“, про використання вугілля – в розділі “Енергетика“. А в предметному каталозі ця література буде зібрана під предметною рубрикою “Вугілля“.

Учень.

Каталоги й картотеки –

Гордість це бібліотеки.

Ви із ними подружіться –

Це в житті вам пригодиться.

Бібліотекар. Крім каталогів у бібліотеках є і картки, за допомогою яких ви можете знайти необхідні вам твори. Які картотеки найбільш поширені в бібліотеках?

Картотека

Це систематизоване зібрання карток, що містять дані довідкового чи іншого характеру. Картотека доповнює каталог, розкриває фонд бібліотеки ширше. Поширені картотеки:
  1. Краєзнавча картотека – література рідного краю.
  2. Картотека заголовків художніх творів – картки розташовані за алфавітом заголовків.
  3. Картотек нових надходжень.
  4. Картотека періодики (газетно-журнальних систем) – схожа на систематичний каталог.
  5. Тематичні картотеки (з найактуальніших проблем сьогодення). Наприклад, картотека

з народознавства, “Валеологія“, “Підступні
руйнівники здоров’я“ та інші.

Для молодших школярів існує тематична ілюстрована картотека – в ній картки та книги розставлені за розділами, на яких вказано назву теми.

Учень.

Нещодавно дуже дивно

Здавалося мені:

І як шукають діти

Найцікавіші книжки?

І навіть на полицях

Я впоратись не міг,

Шукаю й не знаходжу,

Що до душі мені.

А потім , як на диво,

Натрапив каталог.

Як все тут просто, вміло,

Картки стоять в рядок.

Я все знайшов швиденько:

Незнайку“ і казки.

Подякував чемненько.

І вже зібрався йти.

Але я хочу, дітки,

У вас щось запитати.

Мені цікаво, скільки

Ви могли запам’ятати?

Вікторина

( на закріплення уроку )
  1. Що таке каталог?
  2. Які каталоги ви знаєте?
  3. Що таке алфавітний каталог?
  4. Що таке систематичний каталог?



  1. Як розташовуються картки в предметному каталозі?
  2. Які картотеки ви знаєте?
  3. Які тематичні картотеки ви знаєте?
  4. Що таке картотека?
  5. В якому каталозі ви будете шукати книгу Т.Г.Шевченка “Малий Кобзар“?
  6. В якому каталозі ви зможете знайти книгу по математиці? А по географії?
  7. В якому каталозі ви будете шукати книгу про білочку чи про зайця? (В предметному – під рубрикою “Тварини“)
  8. А де ви знайдете книгу про Велику Вітчизняну війну? (У систематичному каталозі, в розділі “Історичні науки“)
  9. Де ви знайдете книгу про волейбол? (У систематичному каталозі, в розділі “Фізкультура і спорт“)
  10. На яке прізвище ви будете шукати книгу: Іванов С., Горячий В., Димкін О. Слово про тварин. (В алфавітному каталозі, на одне з прізвищ )
  11. Що є основою каталогів і картотек?

Бібліотекар. Добре, діти. Ви все добре запам’ятали. Запишіть, будь-ласка, домашнє завдання.
  1. Виписати з “короткого тлумачного словника“ назви і зміст слів – “каталог“, “картотека“, “рубрика“.
  2. Записати в зошиті: чим відрізняються систематичний і алфавітний каталоги.
  3. Запишіть три приклади книг, кожну з яких ви будете шукати в алфавітному, систематичному та предметному каталогах.

Вікторина
  1. Яку роль відіграють у шкільній бібліотеці каталожні картки?
  2. Як заповнити каталожну картку?
  3. З якої країни прийшло до нас слово “каталог“? (З Греції)
  4. З чого були зроблені перші каталоги?

(З глиняних табличок)
  1. З чим часто порівнюють каталог?

( З компасом )
  1. В якій державі з’явився перший глиняний каталог? (В Ассирії)
  2. По якій книжці визначають авторський знак книги? (Авторські таблиці)
  3. Іноді в алфавітному каталозі відступають від алфавітного порядку. Коли? (Коли треба представити твори одного автора за жанрами)
  4. Які додаткові картки вводяться в алфавітний каталог? (Посилочні та довідкові картки)
  5. Що таке роздільник?
  6. Які розділи систематичного каталогу ви знаєте?
  7. В яких випадках у систематичному каталозі створюються персональні розділові картки? (Коли потрібно виділити літературу про видатних людей: вчених, діячів науки та мистецтва, техніки та ін.)
  8. Які картотеки ви знаєте?
  9. Яка картотека створюється в бібліотеці по літературі рідного краю?
  10. З якої картотеки ви можете дізнатися про нові надходження бібліотеки?
  11. В якій картотеці розміщені матеріали періодики?

Виписка з “Короткого тлумачного словника “
  1. Картотека “ – систематизоване зібрання карток, що містять дані довідкового чи іншого характеру.
  2. Каталог“ – укладений у певному порядку, перелік яких-небудь однорідних предметів.
  3. Рубрика“ – розділ у газеті, журналі, та ін.; назва розділу, підрозділу.
  4. Роздільник“ – спеціальна картка з цупкого картону з виступом у верхній частині.


БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК

КРАЇНА КАЗКОВА – КРАЇНА

КНИЖКОВА


( П о с в я ч е н н я п е р ш о к л а с н и к і в

у ч и т а ч і )


Мета. Розширювати читацький світогляд, уявлення учнів про значення книги у житті людини; сприяти розвитку допитливості, інтересу до книжок; формувати читацькі смаки; виховувати любов та бережливе ставлення до книжок, прагнення до знань.


Обладнання. Плакати з народними прислів’ями та приказками про книгу; виставка книг “Нам без книг ніяк не можна“; квітка-семицвітка; речі літературних героїв.

Бібліотекар. Любі діти! Вітаю вас, ваших батьків, гостей зі святом. Нещодавно ви стали школярами, вперше переступили поріг нашої школи. А сьогодні настав час завітати до нашої шкільної бібліотеки.

Бібліотека – це приміщення, де зібрані різноманітні книжки, це місце, де ви можете почитати цікаву книгу або взяти її додому на деякий час.

Книги зустрічають кожного з нас уже в ранньому дитинстві. Спочатку батьки читали вам, а тепер ви самі можете читати і вірші, і оповідання, і, особливо казки.

1-й учень.

Коли умієш сам читати –

Не треба мамі докучати.

До бабусі теж не треба йти:

Ну почитай, мовляв, хоч ти!“

2-й учень.

Сестру просити теж не треба,

Щоб почитала щось для тебе,

Ані благати, ні чекати,

А просто взяти й почитати.

Бібліотекар. Готуючись до зустрічі з вами, ми запросили деяких героїв казок, проте вони не змогли приїхати, а лише прислали телеграми і забули їх підписати. Діти, а ви зможете відгадати від кого ці телеграми? Тож давайте спробуємо.

1 телеграма

“Дуже засмучена. Мишка випадково розбила яєчко, прийти не зможу“. (Курочка Ряба)

2 телеграма

“З’їв семеро козенят, болить живіт“. (Вовк і семеро козенят)

3 телеграма

А це вже, любі діти, щось зовсім незрозуміле, і підписи якісь дивні. Ось телеграма, спробуйте її прочитати:

“Л ю б і д і т и В і т а ю з п о с в я т о ю в ч и т а ч і Б а ж а ю у с п і х і в-у н а в ч а н н і“.

(наЗйок, лоб Коок, тіу Барно).

(У зал вбігає Незнайко).

Незнайко.

Я летів сюди, як птиця,

Щоб поспіть до вас лишень,

Познайомлюсь, як годиться,

З вами в цей чудовий день.

Я тут швидко з вами розберуся,

Ви чому сюди прийшли?

Читачами стати захотілось?

Більше справи не знайшли?

Бібліотекар. Так! Постій, постій, Незнайку! Що ти хочеш нам сказати? Ти упевнений, що малятам не слід читати? А як же далекі моря, океани, а як же айсберги, що ніколи не тануть? Малятам дізнатись про це так важливо, тому їм без книги ніяк не можливо.

1-й учень.

Свято книги зазвучало

Серед міста, як сигнал.

За годину місто стало,

Як один читальний зал.

2-й учень.

Всі читають урочисто –

І безвусі, й вусачі.

Скільки мешканців у місті,

Стільки в місті й читачів.

3-й учень.

У тролейбусі читають,

Щось мугикають під ніс,

Сторінки перегортають

Під ритмічний стук коліс.

4-й учень.

Лиш з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

Їх ніяк не відігнати.

5-й учень.

В кожнім домі, в кожній хаті –

У містах і на селі,

Хто навчився вже читати,

Має книжку на столі.

6-й учень.

Дружба з книгою – це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

7-й учень.

Все ми в книзі знайдемо,

Кращої не знаємо –

Доброї і вірної

Подруги малят!

8-й учень.

Книгу зрозумілу,

Чесну, добру і сміливу

І дівчатка й хлопчаки –

Хочуть всі читать.

9-й учень.

Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті –

І улюблені герої

Будуть друзями завжди.

10-й учень.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброму навчать –

Працювати і учитись,

Батьківщину шанувать.

Бібліотекар. Ну, що, Незнайку, переконався, що у нас малята молодці. Назвати можна їх знавцями. Бо вміють уже вони читати і рахувати, і писати, і вірші можуть розказати, і пісню дружно заспівати.

(Звучить пісня “Про порвану книжку ...” ).

(Інсценізація “Хвора книжка“).

(Стук у двері).

Книга.

Ой-ой-ой!

Не маю сили!

Ви на мене наступили?

Незнайко. Що це тут валяється?

Вчителька. Книжка, виявляється!

Книга.

Я, подерта, я потерта,

Кінчики загнуті,

Сторінки пом’яті.

Він мене скалічив,

Мені потрібні ліки.

Бібліотекар. Діти, цій книзі потрібна допомога. Куди слід віднести цю книжку, щоб їй допомогли?

Діти (разом). В бібліотеку!

Бібліотекар. А що є в бібліотеці для того, щоб полікувати цю книгу.

Діти (разом). Книжкова лікарня і лікар Айболить.

(Виходить лікар Айболить).

Лікар.

Я – лікар книжковий,

Я книги лікую.

Я хворі сторінки їм ремонтую,

Мої пацієнти брудні і з дірками.

Кому з вас погано – ходімо із нами!

Я дам вам сорочку з паперу і клею,

Щоб книги зцілити в лікарні усе є.

(Лікар бере книжку і веде у лікарню).

Бібліотекар. Діти, Знайко, Буратіно, Колобок прислали не тільки вітальну телеграму, а й ось цю посилку. Давайте розкриємо і подивимося, що там є?

(Бібліотекар дістає квітку-семицвітку).

Бібліотекар. Діти, що це? Чому пелюстки різнокольорові? Як називається ця квітка? З якої вона казки? (В. Катаєв “Квітка - семицвітна“)

Бібліотекар. А ось на пелюстках щось написано. Діти, це загадки. Ви любите розгадувати загадки? І поки Айболить лікує нашу книгу, ми з вами розгадаємо загадки, які заховалися під пелюстками семицвітки.

(Розгадування загадок).

  1. Поясок ясний зіткала,

Небеса оперезала,

Після дощику з’явилась,

Ніжнобарвно засвітилась. (Веселка)
  1. Гарне дерево, міцне,

Листя різьблене, ясне.

А на гілочках крислатих

Дуже жолудів багато. (Дуб)
  1. Хто свого гнізда не має,

Яйця іншим підкидає,

Сидить в лісі в холодку,

Все кує “Ку-ку, ку-ку“. (Зозуля)
  1. Сам вусатий, а у нього

Довгі вуха, довгі ноги.

Дім його завжди на волі:

Під кущем, у лісі, в полі.

Навіть пень його страхає.

Хто лякливого вгадає? (Заєць)
  1. Повсідались коло пня

В капел юшечках рідня.

Ніжки в них тоненькі,

Звати їх ... (опеньки)
  1. Коло нірки поміж трав

Мишенятко шильцем хвостик –

На сніданок.

Молока попив по тому,

Обійшов навколо дому,

Умивавсь коло воріт

Називається він ... (кіт)
  1. Полетіли парашути,

Не догнати, не вернути.

Де на землю впали –

Сонечками стали.

Кожне вбралось в білу шапку

Щоб впізнать, кого ж ... (кульбабку)

Бібліотекар. Із загадками ви справилися відмінно. А чи добре ви знаєте казки ?

(Діти відгадують казки за уривками, які зачитує бібліотекар).

Бібліотекар. А ось я знайшла ще якісь папірці з незрозумілими написами. Діти, ви знаєте що це?

Діти (разом). Ребуси!

Бібліотекар. А чи важко їх розгадати?

Діти (разом ). Ні!

Бібліотекар. Тож давайте розгадаємо їх.

( Розгадування ребусів).

Бібліотекар. Шановні діти, щоб правильно себе поводити на вулиці, у школах, у музеї, в театрі існують певні правила – пам’ятки. Така пам’ятка є і в нашій бібліотеці – “Як поводитися з книгою“. Зараз я вам її зачитаю.
  • Беріть книгу чистими руками.
  • Обережно гортайте сторінки, не слиньте при цьому пальців, не загинайте сторінок.
  • Не пишіть, не малюйте на книзі.
  • Не закладайте сторінки ручками, олівцями.
  • Користуйтеся закладками.
  • Кладіть книгу на певне місце.

(Виходить відремонтована книга).

Книжка. Ось мене відремонтував книжковий лікар.

І знову я щаслива,

Мудра, правдива і жартівлива,

Я – книжка!

Я – товариш твій!

Ти берегти мене зумій.

Бібліотекар. Ой, книжко, як вчасно ти повернулася. То й пам’ятку нашим дітям ти вручила сама.

(Незнайко наштовхується на вказівник “Стіл знахідок“. На килимі – літакові розклеєно речі казкових героїв :кришталевий черевичок, золотий ключик, чобітки кота, рукавичка. Здвигає плечима, приміряє чобіток, бере ключик).

Незнайко. Що це за речі, мені не знайомі, на мене малі.

Бібліотекар. Ой, Незнайку! ти не знаєш чиї це речі і хто їх тут загубив? Тож давай попросимо наших дітей, щоб вони тобі допомогли.

Діти, допоможемо?

Діти (разом). Допоможемо! Допоможемо!

(Діти відгадують чиї це речі та з якої казки).

Бібліотекар. От бачиш, Незнайку, наші діти вміють і читати, і писати, і загадки відгадувати, тому можуть стати читачами нашої країни “Читалії“, і, як кожен громадянин цієї країни, вони повинні дати обіцянку.

(Діти читають обіцянку).

Урочиста обіцянка.

Я, учень _____ класу, вступаючи в ряди читачів шкільної бібліотеки, урочисто обіцяю:

Поважати книгу, виконувати всі правила користування книгою!

Не рвати, не бруднити, не малювати її.

Всі (разом). Обіцяю!

Якщо якійсь книжці потрібна допомога – зробимо все, щоб книга не “хворіла“.

Всі (разом). Обіцяю!

Ніколи не проходити спокійно повз тих, хто “ображає“ книгу.

Всі (разом). Обіцяю! Обіцяю! Обіцяю!

Бібліотекар. Дорогі діти! Ось і підходить до завершення наша година спілкування. Бажаємо вам приємної зустрічі з мудрими книжками, які навчать вас виконувати домашні завдання лише на відмінно, рости чемними, добрими, ввічливими, завжди з повагою ставитися до вчителів та батьків. І зараз наші казкові герої: лікар Айболить, Незнайко, Книжка вручать вам пам’ятку “Я читач“ та “Формуляр читача“.

Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки нової книги.

(Звучить пісня).


БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК

ВИБІР ЛІТЕРАТУРИ ЗА