Geum.ru

3 Розділ Життєвий та творчий шлях М. Довнар-Запольського

Вид материалаДокументы

Содержание


2.2. Дослідження проблеми економіки Росії XVI-XІХ ст. в працях науковця
2.3. М. В. Довнар-Запольський як декабристознавець
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

2.2. Дослідження проблеми економіки Росії XVI-XІХ ст. в працях науковця


Постійна увага до соціально-економічних проблем привела Довнар-Запольського до вивчення історії економіки Московської Русі і насамперед російського міста XVI-XVII ст. Написані на значному джерельному матеріалі, його статті із зазначеної проблеми продовжили дискусію про цеховий устрій російського середньовічного ремесла, розпочату ще в середині IX ст., яка, проте, згасла через відсутність нових джерел. Виявлені вченим архівні матеріали дали йому можливість зробити висновок про існування у Москві корпорації срібляників, яка нагадувала західноєвропейські цехи. Дискусія з цього питання тривала до 50-х років XX ст.

До дослідження проблем історії Московської держави М.В.Довнар-Запольський залучав і своїх учнів, які згодом стали відомими вченими. Вони вивчали мисцеві книги Російської держави XVI-XVII ст. і внесли в історичну науку, як зазначав відомий учений В.О.Романовський, "большой и свежий научный материал". Довнар-Запольський та його учні проаналізували проблеми заселення, землеволодіння, землекористування та інші питання розвитку сільського господарства. На праці Н.Ф.Яницького, А.М.Гнєвушева, .Г.Курца, П.П.Смирнова та інших посилалися у солідних наукових виданнях радянських часів. Тому, як зазначав В.О.Романовський, "школа Довнар-Запольського оставила большой и плодотворный след в исторической науке".

Дослідження різних проблем економічного розвитку Великого нязівства Литовського та Московської Русі привели вченого до узагальнення процесу розвитку народного господарства Росії. Показовою в цьому є його праця "История русского народного хозяйства", в основі якої матеріали вузівського лекційного курсу. У вступі автор наголошував на тому, що закони розвитку ще не відкриті економічною наукою, або з їх формулюванням не всі можуть погодитися. Він вважав, що тогочасні економічні теорії мали головну ваду - вони розкривали економічні закони розвитку господарства лише Західної Європи і не були універсальними для всіх країн. Проаналізувавши праці з економічної теорії Ф.Ліста, Б.Пільдебрандта, К.Маркса та Ф.Енгельса, російських економістів П.Маслова, Н.Рожкова, М.Туган-Барановського та інших, Довнар-Запольський зупинився на теорії К.Бюхера, викладеній у праці "Возникновение народного хозяйства", яку Митрофан Вікторович, детально проаналізував. Значну увагу він приділив огляду умов економічного розвитку Росії, сформулювавши його загальну концепцію. Вчений показав вплив географічного фактора на клімат та економіку країни.

Довнар-Запольський охарактеризував перший період історії Русі. Він визначив, що переважаючими галузями тодішнього господарства були бортництво і полювання на хутрового звіра. Перший період історії Русі, як вважав учений, закінчився приблизно у XII ст. з виснаженням природних багатств на півдні, втратою східного ринку та зменшенням потреб західного ринку в продуктах харчування. Наступив "ойкосний", тобто замкнений період в історії країни, коли життя перемістилося на північний схід[22,с.169].

Відсутність у "верхів" засобів до існування призвела до прикріплення селян до землі. З розвитком землеробства відбулося перетворення Русі з торгової країни на землеробську. "Ойкосний" період тривав до другої половини XVI ст., коли господарська криза спричинила порушення замкненості, зменшення оброблюваної площі ріллі. Розвиток торгівлі продуктами сільськогосподарського виробництва призвів до повторного закріпачення. Ці тенденції простежувалися до кінця XVIII ст., коли хліб зайняв домінуюче становище в експорті й відбувся перехід до капіталізму.

Концепція історії Росії Довнар-Запольського зводилася, таким чином, до зміни періодів торгівлі та натурального ("ойкосного") господарства, в якому економічний устрій підпорядковував відносини політичні та соціальні. Отже, політична історія в його концепції відігравала другорядну роль.

Значну увагу у працях ученого приділено історії Росії XIX ст. У 1899- 1901 pp. і пізніше, коли Довнар-Запольський читав спецкурс про добу Олександра І, у своїх лекціях, які згодом було опубліковано, він висвітлив політичну та соціально-економічну історію Російської імперії XIX ст., суспільно-політичні рухи, проблеми релігії та освіти.

Високо оцінив учений малодосліджені в той час реформи М.М.Сперанського, його політичні ідеали. Довнар-Запольський показав, що державний діяч прагнув створити в Російській імперії в умовах "истинной" монархії такі форми правління, які зробили б громадянина вільним, а закони забезпечили б громадянські та політичні права особи та її участь в управлінні державою.

Своєрідним підсумком досліджень вченим історії Російської імперії XIX ст. став перший том праці "Обзор новейшей русской истории". Другий том, який історик присвятив добі Миколи II, пропав у роки громадянської війни.

Велику увагу вчений присвятив суспільно-політичним рухам XIX ст. Однією з перших його розвідок була рецензія на книгу декабриста С.Г.Волконського.

В 1907 р. вийшли у світ ще дві праці Довнар-Запольського про декабристів. Реакція, яка почалася після революції 1905-1907 pp., не дозволила вченому завершити публікацію циклу творів з декабристознавства. її заключну частину було видано лише у 1917 р. " В працях відчувається деяка поспішність, яка, проте, компенсується значною джерельною базою, насамперед архівними матеріалами, які вперше вводилися в науковий обіг.

Оригінальними були і висновки вченого. Так, він, чи не вперше, заявив про поєднання чинників, які справили вирішальний вплив на декабристів, - російської кріпосницької дійсності та західної політичної думки і революційних подій. Крім того, Довнар-Запольський показав, що Товариство об'єднаних слов'ян ще до злиття з Південним товариством у вересні 1825 р. мало самостійно розроблені документи. Він звернув увагу на цілісність ідеології першого і дійшов висновку, що головною метою організації була зміна політичного ладу в Російській імперії, а ідея створення федерації слов'янських республік відігравала другорядну роль. Ці висновки поділяють і сучасні дослідники.

Погляди на переважаюче значення економіки в суспільстві вчений розвинув у працях, присвячених зовнішньоекономічній політиці Російської імперії на початку XX ст. Так, у розвідці "Русский вывоз и мировой рынок", підготовленій на основі матеріалів всеукраїнської виставки, проведеної влітку 1913 р. в Києві за участю Південно-Західного відділення Російської експортної палати, головою якої був Довнар-Запольський, подано аналіз структури російського експорту. Автор показав його зростання з 1827 по 1911 р. утричі.

Він визначив стратегію розвитку зовнішньої торгівлі Росії і вказав її головний напрям на схід, оскільки в Європі вона мала сильних конкурентів по вивозу хліба: США, Аргентину і Австралію.

За даними наукового аналізу Довнар-Запольського, експорт хліба з Росії зріс на 46,9%. Інші статті експорту - льон, коноплі, ліс та лісоматеріали, корисні копалини - становили незначний відсоток. Учений висловив ряд цінних порад щодо поліпшення структури російського експорту, який сприяв би відродженню економіки Російської імперії.

В іншій своїй праці "Задачи экономического возрождения России" вчений закликав дивитися на торгівлю не тільки як на засіб прибутку, але і як на велику державну справу. Він показав, як німецька торгівля захопила російські ринки і поставила Російську імперію у залежність від постачання німецьких товарів. Так, у 1911 р. з Німеччини Росія отримала 58,2% матеріалів і продуктів хімічного виробництва на 32,2 млн.руб. Таким чином, учений показав значення зовнішньої торгівлі для стабільного становища держави та її вплив на політику Російської імперії.

Значною проблемою для дослідників - істориків у XIX - на початку XX ст. була розпорошеність джерел по різних архівах України, Росії, Польщі та інших країн, доступ до архівосховищ яких був дуже обмежений. Тому видання виявлених дослідниками документів, а отже, введення їх до наукового обігу, було дуже важливою справою. До її вирішення значних зусиль доклав М.В.Довнар-Запольський. Працюючи у Московському архіві Міністерства юстиції над упорядкуванням Литовської метрики, він видав дві збірки документів. Перша з них - "Документы Московского архива Министерства юстиции", яка побачила світ у Москві у 1897 р. Друга збірка - "Акты Литовско-Русского государства", що була опублікована в четвертій книзі "Чтений в Обществе истории и древностей российских" за 1899 р. До складу обох збірок увійшли документи Литовської метрики.[22,с.170]

У 1906 р. Довнар-Запольський опублікував збірник документів з історії декабристського руху. У передмові до видання він зазначив, що слідчі справи декабристів довгий час були недоступні для дослідників. Отже, Митрофан Вікторович став одним із перших, хто не тільки ознайомився із слідчими справами декабристів, а й, видавши їх, зробив доступними широкому колу читачів. У передмові він подав детальний опис документів, зазначивши, що вони мали характер мемуарів з викладом історії таємних товариств та аналізом їх діяльності.

Вчений вказав також на основні принципи передачі тексту документів у збірнику. Він здійснював їх публікацію "с соблюдением орфографии подлинника и стиля", виправляючи в тексті лише суттєві помилки та розділові знаки. Місця, підкреслені у свідченнях декабристів, у збірнику набрано курсивом. Автор відмовився від коментарів до тексту, оскільки виходила у світ його праця "Идеалы декабристов".

У збірнику "Мемуары декабристов" М.В.Довнар-Запольський опублікував записку М.Орлова про таємне товариство, свідчення полковника Н.Комарова про діяльність на півдні Союзу благоденствія, конституцію Миколи Муравйова та його аналіз діяльності товариства, записки князя С.Трубецького тощо.

Вчений опублікував також ряд інших джерел: Баркулабівський літопис, веревні й розрубні книги російських вотчин Миколо-Корельського монастиря, до яких написав передмови. У 1905 р. Довнар-Запольський підготував, а в 1907 р. Комісія для розгляду давніх актів видала восьму частину 5 тому "Архива Юго-Западной России". У ній зібрано актові матеріали з історії української адміністрації XVI XVII ст. Кожному документу збірки передував короткий зміст, дата написання документа, вказувався адресат, діловодний номер у легенді, місцезнаходження документа.

Довнар-Запольський написав передмову до даного видання. У ній він проаналізував функції воєвод, старост, війтів та інших посадових осіб української адміністрації XVI-XVII ст., реформу 1565 р. і наступні зміни в адміністративному устрої українських земель у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського. Передмова "Украинские староства в первой половине XVI в." вийшла у 1908 р. окремим виданням.

У 1913 р. вчений підготував до друку ще два томи документальних матеріалів: до історії населення Волинського воєводства в XVI-XVIII ст. та до історії кріпацької вотчини. За даними О.П.Оглобліна, ці матеріали були надруковані, але в світ не вийшли. За публікаційними планами Київської тимчасової комісії для розгляду давніх актів, Довнар-Запольський підготував три збірники документів з історії Волині XVI-XVIII ст., які мали скласти 9-й том VIII частини "Архива Юго-Западной России". Перші два випуски в останній редакції дістали назву "Акты по статистике и экономическому положению населения Волыни в XVI-XVII вв." За даними на 1917 р., перший випуск був практично видрукований, а за станом на 1922 р. обидва випуски ще знаходилися в друкарні, яка вимагала грошей від Академії наук. Подальша доля підготовлених ученим видань по Волині невідома.

Поряд із науковими дослідженнями Довнар-Запольський як редактор і автор брав участь у підготовці і виданні фундаментальних праць, які мали компілятивний характер і були призначені для навчальних потреб. Важливе місце серед них займало 3-томне видання "Русская история в очерках и статьях". До участі у виданні М.В.Довнар-Запольський запросив відомих учених, професорів та викладачів вузів. Статті у збірник було підготовлено В.Б.Антоновичем, П.В.Голубовським, І.І.Смирновим, Н.Д.Полонською та іншими. Значну кількість статей написано Довнар-Запольським. Кожна стаття збірника завершувалася списком літератури. Незважаючи на науково-популярний характер статей, вони відповідали рівню тогочасної історичної науки й заслужили визнання. 21 травня 1913 р. Міністерство освіти повідомило Довнар-Запольському про те, що "Русская история в очерках и статьях" внесена до списку книг, якими поповнюються бібліотеки навчальних закладів.

Отже, під впливом творів новітніх філософів, соціологів, економістів та істориків, висновків та спостережень представників "староісторичної" та "новоісторичної" (історико-економічної) наукових шкіл М.В.Довнар-Запольський обрав головною проблематикою всіх досліджень соціально-економічні проблеми. Він порушив і успішно вирішив проблеми становлення та розвитку економічних та соціальних відносин у Литовсько-Руській державі, виявив зв'язок і поступальність розвитку за часів Давньоруської і Литовсько-Руської держав, Московської Русі та Російської імперії. Оцінюючи власні наукові здобутки, Довнар-Запольський зазначав: "Не мне судить о значении моих трудов, но как специалист я знаю, что мною поставлены многие новые вопросы, добыты новые материалы и указаны новые методы их исследования.

Велику увагу вчений приділяв аналізу історіографічного 1087 процесу в Російській імперії, визначенню наукових шкіл та напрямів. Він показав значення наукової та педагогічної спадщини В.Б.Антоновича для історичної науки України та дав їй високу оцінку.

Значним був внесок Довнар-Запольського у розвиток джерелознавства і археографії. Він виявив велику кількість матеріалів з різних проблем історії України, Росії та Білорусії, видав збірки документів, які і сьогодні не втратили наукового значення.

Довнар-Запольський був талановитим лектором і педагогом. Він створив київську наукову школу істориків-економістів, з якої вийшла плеяда відомих учених, що продовжила дослідження соціально-економічних проблем різних періодів історії України, Росії та Білорусії.

У київський період наукової та педагогічної діяльності сформувалися методологічні погляди М.В.Довнар-Запольського. Він пройшов складний шлях від позитивістської концепції школи В.Б.Антоновича з притаманними їй документалізмом, проблемою факту та його критичним осмисленням до економічної доктрини марксизму, прийнявши ідеї "легальних марксистів". У той же час марксистську концепцію історичного процесу він вважав недостатньо обгрунтованою.

Більшість праць вченого не втратила своєї актуальності та наукового значення і сьогодні. На них спирається сучасна наука. Позначені новизною, твори науковця дали поштовх науці та внесли в неї багато нових документів, що на довгий час увійшли до історичних джерел.

Видатний учений та організатор науки, талановитий педагог М.В.Довнар-Запольський гідно прожив нелегке життя й зробив значний внесок у розвиток історіографії.

2.3. М. В. Довнар-Запольський як декабристознавець

Розвиток декабристознавства в Україні тісно пов'язаний з життям і науковою діяльністю не одного покоління істориків Київського університету. Біля витоків університетської і практично всієї української школи декабристознавства, стояли талановиті вчені — професори університету св. Володимира В. С. Іконников і М. В. Довнар-Запольський. Одним з найважливіших завдань української історії на сучасному етапі є вивчення творчого доробку корифеїв вітчизняної науки. Тому аналіз наукової спадщини М. В. Довнара-Запольського, зокрема його внеску в дослідження руху декабристів, набуває особливої актуальності.

Сьогодні важко зі всією точністю відповісти на питання, коли ж вчений почав цікавитися проблемами руху декабристів. Можна припустити, що ще під час роботи в архівах Москви і Петербурга він мав можливість користуватися слідчими справами «апостолів свободи». 18 квітня 1899 р. в листі до В. С. Іконникова М. В. Довнар-Запольський просить його «оголосити в університеті курс», присвячений «правлінню Олександра І». Дослідження цієї епохи, безперечно, було неможливе без розгляду питань декабристського руху.

Багато своїх наукових праць вчений присвятив аналізові теоретичних і конкретно-історичних проблем декабризму. Найбільш відомими серед них є «Ідеали декабристів», «Таємне товариство декабристів» та «Груднева революція 1825 р.», які об'єднані спільним задумом — показати рух споборників святої волі в усіх його аспектах. Свого роду рефератом цих досліджень виступає розділ «Декабристи» в книзі «Огляд новітньої російської історії» .

Цінність праць М. В. Довнара-Запольського полягає в тому, що вони написані із залученням широкого кола джерел, адже саме в цей. період вчені отримали можливість користуватися слідчими справами декабристів. М. В. Довнар-Запольський зробив вагомий внесок в публікацію архівних матеріалів з історії декабризму. Він, зокрема, вперше опублікував повні тексти програмних документів Товариства об'єднаних слов'ян — «Правил» і «Клятви». Чималу увагу дослідник приділив розгляду діяльності окремих членів таємних організацій. Так, М. В. Довнар-Запольський намагається зрозуміти поведінку керівника Васильківської управи Південного товариства С. І. Муравйова-Апостола під час підготовки повстання Чернігівського піхотного полку і у ході самого збройного виступу декабристів на Київщині. Сьогодні, як ніколи, потрібен глибокий аналіз висновків М. В. Довнара-Запольського щодо джерел формування ідеології «апостолів свободи», адже в сучасному декабристознавстві точиться дискусія з цього питання. В працях дослідників часто аналізується методологічний аспект: які чинники справили вирішальний вплив, а які — другорядний. Деякі автори віддають перевагу такому з них, як російська кріпосницька дійсність, інші — західноєвропейській суспільно-політичній думці та революційним подіям в Європі. М. В. Довнар-Запольський чи не вперше вказав на органічне поєднання цих чинників. «Якщо одні з членів таємних товариств вперше здобували освіту на західноєвропейському ґрунті, то інші приходили до тих же висновків самостійно, придивляючись до російського життя»,— зазначав вчений .[11,с.81]

М. В. Довнар-Запольський досить повно висвітлив історію такої неординарної організації, як Товариство об'єднаних слов'ян, яка і сьогодні, на наш погляд, вивчена ще недостатньо. До того ж нині робляться спроби розглядати це таємне товариство як організацію, що діяла одночасно з декабристськими товариствами, але автономно, хоча мала багато спільного з ними щодо програмних завдань". Тому сьогодні було б доцільним ще раз звернутися до думок М. В. Довнара-Запольського, адже саме він підкреслював, що Товариство об'єднаних слов'ян до злиття з Південним товариством декабристів у вересні 1825 р. мало самостійно розроблені програмні документи, висунуло цілком серйозну мету і намітило шляхи її досягнення. Дослідник зазначав, що таємна організація діяла автономно і на початку 1825 р. достатньо розрослась, і серед її членів помітне намагання енергійної діяльності. До речі, П. Павлов-Сільванський в своїй рецензії в жодному рядку не критикує висновки і оцінки М. В. Довнара-Запольського щодо історії створення та діяльності Товариства об'єднаних слов'ян .[11,с.82]

М. В. Довнар-Запольський пояснив значення умовних знаків у «правилах». Вчений також навів девіз товариства у вигляді відбитку восьмикутної печатки з умовними позначками і подав їх зміст. В. Довнар-Запольський вважав, що ні «Правила», ні «Клятва» не дають повного уявлення про мету таємної організації. Якщо проаналізувати мемуарні джерела, зокрема «Записки» І. І. Горбачевського, то, на думку дослідника, вони свідчать, що «мета Товариства об'єднаних слов'ян з'являється перед нами в значно серйознішому вигляді» і зовсім не заслуговує на те іронічне ставлення, що його бачимо у донесенні Слідчої комісії і працях історика офіційно-охоронного напряму ХІХ ст. М. І. Богдановича. Останній вважав, що Товариство об'єднаних слов'ян не мало значимості ні за кількістю його членів, ні за їх особистими якостями. М. В. Довнар-Запольський, на противагу цьому, писав, що члени таємної організації «слов'ян» справляють симпатичне враження, приваблюють своєю щирістю, відданістю справі і рішучістю у діях .

Як відомо, Товариство об'єднаних слов'ян виникло на ґрунті Товариства першої згоди і Товариства друзів природи, що їх заснували брати Андрій та Петро Борисови. Серед дослідників, у тому числі і сучасних, немає одностайності в питанні про дату заснування цих ранніх організацій. М. В. Довнар-Запольський, як і інший декабристознавець дожовтневого періоду Н. І. Коробка, а також видатний український історик Д. І. Багалій, вважає датою створення Товариства друзів природи 1817 р. Пізніше, в радянській історіографії, усталилась думка про те, що перша таємна організація була заснована у 1818 р. Однак Б. С. Абаліхін в одному з своїх новітніх досліджень зазначає, що Товариство об'єднаних слов'ян веде свою історію від 1817 р., і повертається, таким чином, до думок М. В. Довнара-Запольського. Отже, твердження М. В. Довнара-Запольського знаходять прибічників і серед сучасних вчених.

Розглядаючи Товариство друзів природи, М. В. Довнар-Запольський дійшов висновку, що воно «здається, не мало політичної мети» З цим можна погодитися, беручи до уваги той факт, що Слідча комісія у справі декабристів не виявила у діяльності організації замаху на державний устрій Російської імперії. Проте радянські декабристознавці, зокрема М. В. Нєчкіна і М. П. Савичев, підкреслюють, що Товариство друзів природи висунуло таку політичну мету, як боротьба за республіку. Наведені факти свідчать, на наш погляд, що зараз назріла необхідність по-новому проаналізувати історію виникнення і діяльність ранніх організацій — попередниць Товариства об'єднаних слов'ян [11,с.82].

М. В. Довнар-Запольський цілком вірно підкреслює, що найбільш діяльними серед «слов'ян» були брати Андрій та Петро Борисови, які й заснували цю таємну організацію разом з польським шляхтичем Ю. К. Люблінським. В історіографії декабристського руху існують різні погляди на те, хто саме — брати Борисови чи Люблінський — був ініціатором створення Товариства об'єднаних слов'ян, кого вважати головним ідеологом і автором програмних документів. Так, Н. І. Коробка віддавав перевагу Ю. К. Люблінському, а Ю. Конарський (Мошинський), М. В. Нєчкіна, І. С. Достян — Петру Борисову. М. В. Довнар-Запольський висловлює інше судження: він намагається довести, що ініціатором заснування Товариства об'єднаних слов'ян був Андрій Борисов. В той же час М. В. Довнар-Запольський зазначає, що «Правила» і «Клятва» написані у «тісному гуртку трьох друзів», тобто разом братами Борисовими та Люблінським. На нашу думку, сьогодні важко дати однозначну відповідь на питання про ініціатора створення таємної організації «слов'ян» і автора її програмних документів. До того ж, і до нинішнього часу лишається загадкою, чиєю рукою написані наявні у слідчій справі Петра Борисова «Правила» і «Клятва».[11,с.83]

Зупиняючись на питанні про формування світогляду членів Товариства об'єднаних слов'ян, М. В. Довнар-Запольський пише, що спостереження за російською дійсністю примусили молодих офіцерів критикувати тогочасний державний лад. Разом з тим вчений не принижує і значення впливу творів західноєвропейських мислителів. Важко, на наш погляд, не погодитися з думками М. В. Довнара-Запольського.

В новітніх дослідженнях істориків України і Росії порушується проблема зв'язку братів Борисових і створених ними товариств з масонством. М. В. Довнар-Запольський не виділяє окремо це питання, але наводить факт, що може бути аргументом на користь існування такого зв'язку: О. С. Пестов, один з членів Товариства об'єднаних слов'ян, закликаючи А. В. Веденяпіна до вступу в таємну організацію, запитав, чи не хоче той бути масоном.

Аналізуючи програмні документи Товариства об'єднаних слов'ян і слідчі справи його членів, М. В. Довнар-Запольський дійшов висновку, що головною метою цієї організації була зміна політичного ладу в Російській імперії, а ідея створення федерації слов'янських республік відігравала другорядну роль. Такий висновок витримав випробування часом: його поділяють і сучасні дослідники, зокрема І. С. Достян та М. П. Савичев.

М. В. Довнар-Запольський висловив своє судження з проблеми тактики Товариства об'єднаних слов'ян, яка викликає суперечки у дослідників. М. В. Нєчкіна висунула положення про те, що члени цієї таємної організації були противниками воєнної революції і прибічниками народної революції. Проти такої оцінки виступили М. М. Лисенко та І. В. Порох, вважаючи, що «слов'яни», як і декабристи Південного і Північного товариств, мали намір здійснити свої задуми шляхом воєнної революції . М. В. Довнар-Запольський підкреслював, що в теорії члени Товариства об'єднаних слов'ян не були прибічниками воєнної революції, але вони завжди були готові до збройного виступу, могли, не вагаючись, віддати життя за ідею свободи. Проте він ніколи не зображував «слов'ян» апологетами народної революції.

У підсумках аналізу програмних документів Товариства об'єднаних слов'ян і свідчень його членів під час слідства М. В. Довнар-Запольський пише про те, що ця організація разом з політичними ставила етичні і просвітницькі завдання, особливо підкреслюючи саме їх. Отже, вчений майже впритул наблизився до оцінки Товариства об'єднаних слов'ян як організації «просвітницької конспірації», що була зроблена С. С. Ландою у 1975 р. і одержала схвальні відгуки . Таким чином, М. В. Довнар-Запольський вперше звернув увагу на цілісність ідеології Товариства об'єднаних слов'ян[11,с.84].

Вчений докладно висвітлив історію об'єднання таємної організації «слов'ян» з Південним товариством декабристів у вересні 1825 р. Він зазначив, що після цієї події Південне товариство значно посилилось і «головним чином отримало те, чого йому не вистачало,— людей, які прирекли себе до царевбивства». На думку М. В. Довнара-Запольського, М. П. Бестужев-Рюмін, один з керівників Васильківської управи «південців», вбачав у членах Товариства об'єднаних слов'ян саме «змовників»-царевбивць, яких, проте, в Південному товаристві «чітко відокремлювали від членів». Дослідник підкреслив «докорінну різницю» між цими двома таємними організаціями, яка полягала у ставленні до солдатських мас. М. В. Довнар-Запольський пише, що діячі Південного товариства були більш далекими від народного середовища і тому мали менше можливостей до зближення з солдатами. Він відзначає, що своєю агітацією серед солдатів члени Товариства об'єднаних слов'ян значно допомогли «південцям» у справі підготовки до збройного виступу .

М. В. Довнар-Запольський розглянув також дії «слов'ян» в період підготовки та під час повстання Чернігівського піхотного полку на Київшині. Вчений зазначає, що після отримання звістки про смерть імператора Олександра І вони одразу ж зрозуміли «необхідність негайних дій», в той час як керівники Васильківської управи Південного товариства виявили нерішучість. М. В. Довнар-Запольський проаналізував план збройного виступу, розроблений членами Слов'янської управи, наголосивши, що подібного плану не було у «південців», в першу чергу, С. І. Муравйова-Апостола. Дослідник звернув увагу на те, що «слов'яни» вважали за необхідне залучити до повстання поляків, а також проголосити визволення селян негайно після його початку. [11,с.83]

М. В. Довнар-Запольський наводить досить цікавий і маловідомий факт: Петро Борисов хвилювався з приводу якості артилерійських снарядів, враховуючи досвід кавказької війни. Вчений підкреслив гуманізм цього декабриста: Петро закликав «утримувати солдат від вбивств та насильства». М. В. Довнар-Запольський докладно висвітлив поїздки Андрія Борисова по Волині і Поділлю з метою підняти підрозділи Пензенського піхотного полку на допомогу чернігівцям. Зупиняючись на причинах поразки повстання Чернігівського піхотного полку, декабристознавець зазначає, що С. І. Муравйов-Апостол не спромігся поінформувати діячів Слов'янської управи про свої наміри, а ті чекали вказівок з боку керівників Васильківської управи.

М. В. Довнар-Запольський, на жаль, не приділив достатньої уваги періоду сибірського заслання «слов'ян», як, до речі, і членів інших таємних організацій. Проте це не зменшує значимості його досліджень. адже у М. В. Довнара-Запольського можна знайти оригінальні висновки з багатьох питань декабристського руху, чимало яких і до нинішнього часу залишаються дискусійними. Ось чому, на наш погляд, назріла необхідність перевидання праць талановитого київського декабристознавця. Потребує детального вивчення епістолярна спадщина М. В. Довнара-Запольського, було б доцільним опублікувати його листи, а також інші рукописні матеріали вченого, які зберігаються в Державному архіві м. Києва та в Інституті рукописів Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернадського Національної академії наук України. Настав час створити науково-біографічне дослідження, присвячене М. В. Довнару-Запольському, в якому розкрити внесок історика в розвиток вітчизняної науки.


Розділ 3.

Внесок Довнар-Запольського в українську архівну справу