Життєвий І творчий шлях
Вид материала | Документы |
СодержаниеОсновний зміст повідомлень вчителя (ведучого) і учнів. Зенона Храпливого |
- Реферат з української літератури Тема: "Я вибрала Долю собі сама": життєвий І творчий, 311.61kb.
- 3 Розділ Життєвий та творчий шлях М. Довнар-Запольського, 941.49kb.
- Уроку: Іван Франко. Життєвий І творчий шлях письменника, 257.07kb.
- Життєвий І творчий шлях Василя Стуса, 146.47kb.
- Реферат на тему: "Життєвий І творчий шлях В. Булаєнка", 52.3kb.
- Розділ І. Життєвий І творчий шлях письменника, 590kb.
- Михайло драй-хмара життєвий І творчий шлях, 63.18kb.
- Михайло драй-хмара життєвий І творчий шлях, 62.16kb.
- «вічних», 5789.01kb.
- Собчук Наталія Миколаївна 2011 урок, 193.91kb.
Міністерство освіти і науки України
Тернопільське вище професійне училище № 4
ім. Михайла Паращука
Усний журнал на тему:
”Їх знав ввесь світ –
не знали ми”
(до 101 річниці від дня народження Зенона Храпливого,
фізика – нашого земляка)
Підготували
викладачі фізики
м. Тернопіль
Тема: Життєвий і творчий шлях
Зенона Храпливого
Мета:
Навчальна - Вивчити наукову і технічну діяльність З. Храпливого;
Виховна - Ознайомити учнів з неповторним життєписом визначної постаті серед відомих людей України – З.Храпливого;
Розвиваюча - Розвивати пізнавальні здібності учнів, зацікавленість історією рідного краю та її майбутнім; виховувати постійну потребу в поповненні знань, гордість до співвітчизників, які зробили неоціненний вклад у розвиток світової науки; формування почуття патріотизму та національної гордості.
Обладнання – Стіл, на якому розміщено портрет З.Храпливого, підсвічник, над столом – українська символика.
Виходить група учнів і розміщується в ряд. З групи на середину сцени виходить учениця в українському строї з дзвоном в руках і дзвонить, дзвонить, дзвонить…
Цим дзвоном ми будимо Вас до національної свідомості, до утвердження свого українського “Я” на цій Землі, до усвідомлення того, “чиї сини і чиїх батьків” ми діти, до повернення славних українських імен до пам’яті нашої.
Верни до мене, пам'яте моя
Нехай на серце ляже ваготою
моя земля з рахманною журбою.
Хай сходить співом горло солов'я
в гаю нічному. Пам'яте, верни із
чсбреця, із липня жаротою.
Хай яблука останнього достою
В мої червонобокі виснуть сни.
Нехай Дніпра уроча течія
бодай у сні у маячні струмує.
І я гукну. І край мене почує.
Верни до мене, пам'яте моя!
Нині повертаємо до пам’яті ім’я Зенона Храпливого. Хто є він? Який він? І чому ми віддаємо данину шани цьому вченому мужові?
Основний зміст повідомлень вчителя (ведучого) і учнів.
Тернопільська земля дала світу цілу плеяду українських науковців, громадських та релігійних діячів, митців. Але чи не найбільше дарувала ця земля світові видатних учених, зокрема, у галузі фізики. Професори Іван Пулюй, Олександр Смакула, Володимир Левицький, Зенон Храпливий - ось далеко не повний перелік тих тернополян, хто ввійшов до золотого фонду світової фізичної науки.
Після довгих років замовчування перша офіційна згадка про вченого Зенона Храпливого прозвучала 1990 року на загальних зборах відродженого Наукового товариства імені Шевченка НТШ у Львові. Зенон Храпливий увійшов в історію української фізичної науки як один із фундаторів релятивістської квантової механіки та нелінійної квантової електродинаміки.
Його батько - Василь Храпливий - довгий час працював директором школи в селі Лисівцях Заліщицького повіту на Тернопільщині. Але його захоплювала не лише педагогічна праця. Учитель і директор надзвичайно цікавився агрономією та тримав зразкове сільське господарство. 15 березня 1904 року в сім'ї Храпливих народився четвертий син - Зиновій. Та не судився батькові довгий вік. Він раптово помер, і мати залишилася сама з чотирма синами.
Родина переїжджає до Тернополя, де Зиновій закінчує народну школу. Перша світова війна застає Храпливих на канікулах у Карпатах. Фронт наближався. Родина не могла залишатися між двома вогнями - австрійським та російським, бо залежала від цісарської пенсії. Поспіхом емігрували товарним поїздом через Закарпаття, Моравію - до Відня, де вже зупинилися далекі родичі, і зібралася значна українська громада. Старших братів мобілізують до австрійської армії, а Зиновій відвідує гімназійні курси. Оскільки ж Відень був просто переповнений переселенцями, то мати із сином переїздять до західної Австрії. Тепер хлопець міг учитися тільки заочно.
Після війни, у 1918 році, Софія Храплива із сином повертаються до Збаража, де мешкала її сестра. Місто досить знайоме Зиновію, бо проводив тут літні канікули. Допомагаючи матері, хлопець працює на пивному заводі. Щоденна самоосвіта дала можливість 1923 року заочно скласти іспити на атестат зрілості в Тернопільській гімназії - закладі, що його в різний час закінчили відомі вчені Іван Пулюй, Іван Горбачевський, Олександр Смакула та інші.
Зиновій записується на студії одночасно у Віденському й Краківському університетах. Але матеріальна скрута змусила юнака залишити навчання. Лише через три роки він вступає до Львівського університету, а по закінченні складає іспит на звання вчителя фізики й математики.
Педагогічна стезя Храпливого починається в Перемишлі, де він викладає спочатку в приватній жіночій, а відтак у чоловічій державній українській гімназії. 1936 року повертається до Львова. Про викладання в університеті годі було мріяти. і Зиновій працює вчителем фізики 1-ї академічної української гімназії. Його учні характеризують професора Храпливого як справедливу й педантичну людину, що користувалася авторитетом. Він чи не єдиний з-поміж гімназійних учителів не мав прізвиська.
Зважаючи на катастрофічну нестачу української книжки в школі, уже 1938 року Зиновій Храпливий видає <Нарис фізики> - підручник для старших гімназійних класів. Це була своєрідна реакція українського науковця й педагога на спробу тотальної полонізації освіти в Західній Україні. За рівнем викладу підручник відповідав кращим німецькомовним аналогам. Принаймні так вважали деякі представники польської освітньої еліти.
Одночасно З.Храпливий поринає в науку. Навіть викладаючи в Перемишлі, він бере участь у роботі наукового семінару інституту теоретичної фізики при Львівському університеті. Вражав високий науковий рівень семінару. Сучасники відзначали ще й іншу перевагу цього товариства високоосвічених людей - тут не було польського шовіністичного духу. А контакти з відомими вченими того часу - Войцехом Рубіновичем, Стефаном Щеньовським, Станіславом Лорією, які керували семінаром, - підштовхували Зиновія до активних наукових пошуків.
У той період формувалися основи сучасної квантової фізики, які дали нове бачення атомних явищ та визначили подальший науково-технічний прогрес. Англійський вчений Поль Дірак заклав підвалини релятивістської квантової механіки, що поєднувала теорію відносності із квантовою механікою. Дослідження, які проводилися в провідних наукових центрах світу - щодо з'ясування від'ємних рівнів енергії в теорії Дірака, - захопили й Зиновія Храпливого. В основу його докторату (1932 р.) лягли дві праці - <Про від'ємні рівні в теорії Дірака> та <Про власний потенціал електрона у хвильовій механіці>. Згодом вони були опубліковані у відомому на той час польському журналі . Храпливий довів хибність пояснень деякими авторами <від'ємних> розв'язків рівняння Дірака. Протягом двох десятиліть З.Храпливий продовжує розвивати релятивістську квантову механіку. Результати його досліджень будуть опубліковані в провідному американському фізичному журналі та представлені на багатьох міжнародних наукових конференціях.
Успіхи Зенона Храпливого гідно поцінував український науковий світ. У 1934 році його обирають дійсним членом НТШ, яке на той час прирівнювалося до Академії наук. Наступним науковим зацікавленням Храпливого стала ідея нелінійної електродинаміки, Прихід більшовиків у 1939 році доктор Храпливий відчув не відразу. Хоча діяльність НТШ у Львові було припинено, на викладацьку роботу до університету нова влада запросила його відомих представників -Василя Щурата, Філарета Колессу, Івана Крип'якевича, Кирила Студинського, Володимира Левицького, Мирона Зарицького та інших. Зиновію Храпливому запропонували посаду професора кафедри теоретичної фізики, і навіть призначили його проректором із навчальної роботи. Після десятиліть польського панування кафедри університету та інших вузів, нарешті, відкрилися для українців, почалося викладання українською мовою. Однак ейфорія тривала недовго: дуже скоро університет заполонили агенти КДБ, викладачів і студентів стали масово звинувачувати в буржуазному націоналізмові. Усе закінчилося масовими арештами:
Фашистська окупація перервала творчі плани вченого. Коли 1941 року у Львові утверджувалася німецька влада, Храпливий був у відрядженні. Повернутися додому йому вдалося лише через два місяці. Університет закрили. Щоб вижити, професор влаштувався редактором у <Видавництво шкільних книжок. Львів. Краків>.
Перед новим приходом радянської влади Храпливий встиг емігрувати на Захід, бо зрозумів, що залишатися в Україні просто небезпечно. Він знав про арешт і розстріл більшовиками своїх авторитетних колег-членів НТШ - Кирила Студинського, Петра Франка, Володимира Старосольського, Івана Фещенка-Чопівського. Емігрант спочатку живе у Відні, а потім переселяється до Мюнхена. У столиці Баварії Храпливий певний час працює професором і керівником кафедри фізики Міжнародного вільного університету, організованого ООН для біженців, а відтак - викладає фізику в Українському техніко-господарському інституті. Мине три роки, і його запросять на посаду професора фізики в католицький університет міста Сент-Луїс у США: Професор Храпливий був дійсним членом американського НТШ, членом Нью-Йоркської академії наук, членом Американського фізичного товариства:
Уже вийшовши на пенсію, Зиновій Храпливий читає спецкурси в американських університетах, займається перекладами, укладає словник української технічної термінології. Точніше, продовжує працю, започатковану на початку 30-х маленьким українсько-польським словником фізичних термінів, що був оригінальним додатком до підручника з фізики, та вже більшим Українсько-німецько-англійсько-французьким словником 1948 року, виданим під псевдонімом д-ра З.Лисівецького.
Зиновій Храпливий відійшов у вічність 1 жовтня 1983 року. Поховали його на цвинтарі Св.Андрея в Баунд-Бруку - у пантеоні визначних українців Америки. А в столітній ювілей український вчений повертається в Україну - принаймні у своїх наукових та педагогічних здобутках.
Хтось сказав, що генії вмирають на землі від вибухів своїх сердец. Вогонь його серця незгасний!
Сьогодні наш видатний земляк – гігант наукового інтелекту – повернувся на батьківщину її гордістю. І будемо сподіватися, що назавжди.