Geum.ru

Максима Едуардовича "Походження та рання історія міста Катеринослава"

Вид материалаДокументы

Содержание


Кавун М.Е.
Ковальова І.Ф.
Кавун М.Е.
Ковальова І.Ф.
Журба О.І.
Болебрух А.Г.
Болебрух А.Г.
Болебрух А.Г.
Голоси з залу.
Подобный материал:
1   2   3   4   5
Світленко С.І. На сторінці 16 автореферату у висновках ви пишете, що “дослідження феномену міста на теренах Південної України має проводитись з урахуванням регіональних особливостей урбанізації”. Чи не могли б ви виділити такі особливості регіональні особливості урбанізації.

Кавун М.Е. Зрозуміло. На нашу думку, головною особливістю урбанізації Півдня України є те, що дійсно в різні епохи тут розвивалися різні урбанізаційні потоки, породжені різними чинниками – зовнішніми, внутрішніми, які скеровувалися різними чинниками – це геополітичне зацікавлення різних держав, внутрішній чинник – це чинник господарського засвоєння. І ці урбанізаційні потоки не мають, або мають між собою опосередковану спадкоємність. Тобто, по перше, змінювалися дуже типологічні ознаки: ці потоки відрізняються за домінуючими ознаками міст, тобто, як я вже казав, припустимо, військове місто, місто-фортеця, чи місто – поліфункціональний центр. А також друга особливість – це зміна інтенсивності, тобто, ці різні потоки вони проходили з різною інтенсивністю на території чорноморського узбережжя, скажімо, і на території Степової України. Причому на Степовій Україні ці урбанізаційні процеси в усі фази вони були менш інтенсивні, ніж на чорноморському узбережжі.

Відповіді на питання професора Ковальової. Який зміст ми вкладаємо в термін “походження”? Справа в тому, що термін “походження” дуже корегується з терміном “виникнення”, але в самому змісті цього терміну є наголос на генетичний зв’язок, припустимо, міста, з урбаністичною традицією, потоками, скажімо, урбанізаційними, з конкретною культурою. Тобто, “походження” і “генезис”, скажімо, вони є різні терміни, але “походження” це є наголос на тому, що дане місто відноситься до якоїсь дійсно традиції, тобто, це вже в соціокультурному контексті.

Ковальова І.Ф. Наслідування якоїсь історичної традиції?

Якунін В.К. И с другой стороны – это процесс, так?

Болебрух А.Г. Може й обставини, походження – обставини, а генезис як традиція.

Кавун М.Е. Стосовно урбанізаційних процесів в Надпорожжі. Які центри могли сформуватися в Надпорожжі? Таким центром, скажімо, виходячи з нових досліджень лабораторії археології Подніпров’я ДНУ, є місто Самар й Новобогородицька фортеця. Тобто, урбанізаційні процеси в Надпоріжжі, вони мали не тільки три фази, а є й інша особливість, тобто, що вони проходили по-різному на правобережній частині й на лівобережній частині. І, на моє переконання, ці процеси на правобережній, на лівобережній частині – вони не стикалися, тобто вони розійшлися ще в добу Київської Русі, в ХІ – ХІІІ століттях, і вони сходяться воєдино тільки з утворенням Катеринослава ІІ, тобто, з перенесенням функцій міста Катеринослава І на Катеринослав ІІ і з занепадом Катеринослава І й взагалі будь-якого міського життя в тому регіоні. Відомо, що там були колонії німецькі.

Чи можливо відносити Дніпропетровськ до Надпоріжжя? Справа в тому, що під Надпоріжжям... Зараз мені просто пораджують застосовувати цей термін, зокрема, критики окремі, однак термін Надпоріжжя... він розуміється по-різному. Тобто, частина вчених вважає “Надпоріжжя” – це власне зона порогів, до сучасного Запорожжя. А на моє переконання, це є оцей вузол в гирлі Самари, коли вона впадає в Дніпро, це є власне Надпоріжжя. Можна залучати територію Порогів, тобто, на протиставлення Запоріжжю, власне Запоріжжю, тобто, цей термін він має більш локальний характер, не можна говорити, що Надпоріжжя – це все що було до Порогів.

Ковальова І.Ф. Ні – то Передпоріжжя, все що було до Порогів.

Кавун М.Е. Я розумію. Я висловлюю власну точку зору. На мій погляд, це є значення “Надпоріжжя”. Тобто, якщо ділити на “Перед-“, “Над-“ і “Запоріжжя”, то я визнаю, що це є думка слушна, а якщо ділити на Надпоріжжя та Запоріжжя, то Надпоріжжя – цей вузол оцей в гирлі Самари.

Відповіді на питання шановного доцента Журби. Чим обґрунтовані хронологічні межі? Хронологічні межі... Я прошу вибачення, це стосується Катеринослава на Дніпрі чи взагалі?

Журба О.І. Вашої теми.

Кавун М.Е. Зрозуміло. Ну, час виникнення та становлення Катеринослава на Дніпрі. Оскільки Катеринослав на Дніпрі виникає в 1780-х рр. Верхня межа роботи визначається такими тезами: що в 1860 – 1870-х рр. проходить зміна, кардинальна зміна характеру розвитку міста. Вона була підготовлена всім попереднім розвитком, але вона чітко відокремлює цей попередній етап, тобто перші сто років, від наступних. Однак ми наполягаємо на тому, що ця зміна, вона відбулася не в 1880 році і пізніше, а вже в 1860 – 1870-х роках, тобто це, що стосується Катеринослава на Дніпрі. Це є період, ну, перше століття, фактично, після цього виникає інший, зовсім відмінний період в розвиткові міста. Щодо генезису міста, то ХІ століття – це, на думку археологів, виникнення міста на Ігрені, зокрема, Телєгіна, тобто, перша фаза урбанізаційних процесів, і до кінця XVIII ст., коли утворення Катеринослава означило вже локалізацію сталих міських ознак на території сучасного Дніпропетровська. Що стосується про урбанізаційні процеси, які сягають в добу Київської Русі. Чи можливо тоді продовжувати до доби неоліту? Маю таку думку з цього приводу. Про урбанізаційні процеси в добу Київської Русі в Надпорожжі є багато досліджень, зокрема дослідження Добровольського, Телєгіна, всю другу половину ХХ ст. тобто фіксуються в цьому ареалі досить розвинуті організми, які, як пише Сміленко, і як пише Телєгін, можна відносити до міських, можна з зауваженнями. Домінувала соціально-економічна функція. Скажімо, місто на Ігрені, я знову ж посилаюсь тільки на дослідження Телєгіна та Сміленко, воно взагалі не мало військових ознак, тобто, не було фортеці. Соціально-економічний фактор домінував, тобто це є місто. І розміри міста, його довжина, в зоні Ігрені, вони дають право говорити, що це було саме місто. Я відповів на ваше питання? Дякую.

Болебрух А.Г. Все?

Кавун М.Е. Все.

Болебрух А.Г. Спасибі. Немає ще запитань? Немає. Сідайте, будь ласка. Слово має науковий керівник, професор Іваненко Валентин Васильович.

Іваненко В.В. Шановні колеги! Шановні члени спеціалізованої вченої ради! Сьогодні на захист в нашій раді винесена дисертаційна робота Максима Едуардовича Кавуна, яка присвячена, на мій погляд, досить актуальній, я б навіть сказав, і психологічно, і науково гострій науковій проблемі, яка протягом особливо останнього часу стала об’єктом гострої дискусії в науковій періодиці, на наукових конференціях і т.д. Я не думаю, що є потреба в цій аудиторії десь позначати межі цих дискусій. Хочу лише відзначити, що підготовлена два роки тому книга з історії міста, нашого міста Дніпропетровська, до речі, одним з авторів якої був також наш сьогоднішній здобувач, дістала неабиякий резонанс в наукових колах, в тому числі і негативним таким забарвленням. І тому от, не так давно, за погодженням, і після тривалих таких переговорів, з ініціативи нашого факультету, науковців нашого факультету, підтримане й керівництвом міської ради, прийняте рішення про підготовку фундаментальної наукової історії міста Катеринослава – Дніпропетровська. Ця робота зараз триває, і я сподіваюсь, так сказати, що вона завершиться все-таки виданням тієї синтетичної праці, в якій, очевидно, знайдуть відповіді на ті гострі питання, які до цього часу хвилюють науковців. Це перший момент, який я хотів би наголосити в своєму виступі. Друге. Нинішня дисертаційна робота Максима Едуардовича є результатом десятирічних пошуків, наукових пошуків цієї молодої людини. Я маю на увазі його роботу ще в Малій Академії наук, до вступу в наш університет на початку 1990-х рр., коли він ще був школярем і зацікавився цією проблематикою. Потім продовжив під час навчання в університеті, на історичному факультеті, і, звісно, і в аспірантурі після закінчення. Причому під час от цієї свої роботи, особливо коли він був студентом, він дуже активно брав участь в різного роду фахових студентських олімпіадах, наукових конкурсах і т.д., і неодноразово виходив переможцем, призером цих конкурсів. Тобто, досить відома серед молодих науковців постать Максима Едуардовича. Третє, на що мені хотілося б наголосити, як науковий керівник, я вважаю, що в цій дисертаційній роботі використано максимально можливе коло історичних джерел з означеної проблематики, причому виявлених не тільки в архівосховищах, наукових бібліотеках України, нашого регіону, а й за кордоном. Маються на увазі ті, ну, безцінні архівні документи, які зберігаються сьогодні і в Санкт-Петербурзі, і в Москві. В такому разі, стосовно означеної теми дисертації, як мені здається, Максим Едуардович вивчив, систематизував і ввів до наукового обігу чимало цікавих, нових документів. Четверте, на що мені хотілося б зробити акцент, це те, що робота написана грамотною науковою мовою. Він вдало, з моєї точки зору, вдало полемізує з своїми опонентами з цієї проблематики, причому робить це дуже коректно, виважено, і з відповідним обґрунтуванням власної версії. Можна по-різному ставитись до цієї дисертації, особливо з урахуванням першого моменту, на якому я зупинився, але в тому, що така робота з власною версією нашого молодого дослідника має право на існування, я абсолютно впевнений. І нарешті, мій загальний висновок полягає в тому, що ця робота, дисертаційна робота, з моєї точки зору, повністю відповідає вимогам Вищої Атестаційної комісії, вона є завершеним, абсолютно самостійним дослідженням науковим, яке певною мірою заповнює ті прогалини, що існують в сучасній історіографії з цієї проблематики. А тому думаю, що винесена на захист сьогодні дисертація повинна знайти і належну оцінку з боку нашої поважної спеціалізованої ради. Дякую за увагу.

Болебрух А.Г. Спасибі. Слово має вчений секретар для зачитання відзивів.

Кривий І.О. Вчена рада має витяг з протоколу засідання кафедри російської історії нашого Дніпропетровського університету. Складено заключення щодо роботи й зроблено висновок, що робота може бути поставлена на захист у нашій спеціалізованій раді. Компетентна комісія спеціалізованої вченої ради на чолі на чолі з Сергієм Івановичем Світленко у складі професора Ковальової Ірини Федорівни та Варфоломія Степановича Савчука зробили висновок по цій роботі і теж підтвердили, що вона рекомендується до захисту. Рішенням спеціалізованої вченої ради робота була направлена на рецензію в Інститут історії України Національної Академії наук України. Ми отримали відзив провідної організації. Він затверджений директором Смолієм академіком та підписаний завідуючим відділом регіональних проблем історії України академіком Національної Академії наук України Троньком. Відзив повністю відповідає вимогам Вищої Атестаційної комісії. У відзиві говориться, що цілком закономірно, що в своїй роботі дисертант перш за все прагне розкрити сутність процесу виникнення Катеринослава на Дніпрі, проаналізувати специфіку розвитку населеного пункту через дослідження особливостей архітектурно-планувального, економічного, демографічного, соціально-політичного, культурного розвою міста від часу заснування до середини ХІХ ст. Дисертант досить вдало доводить – дослідження питання виникнення і ранньої історії міст Півдня та Сходу України протягом ХІХ – ХХ ст. й до сьогодні зазнало потужного впливу політико-ідеологічних чинників. Дослідження ґрунтується на широкій джерельній базі. Текст дисертації свідчить, що в роботі використано широке коло історіографічних джерел, архівних та опублікованих матеріалів. Важливим теоретичним здобутком автора роботи є визначення ряду нових положень і визначень в історичній урбаністиці. Можна погодитися з Кавуном, що дослідження феномену міста на теренах Південної України слід здійснювати з урахуванням регіональних особливостей урбанізації, де в різні історичні епохи кардинально змінювалися інтенсивність та домінуючі типологічні ознаки урбанізаційних процесів (вказані сторінки). Характерно, що досліджуючи історичну специфіку формування й еволюції Катеринослава, автор вдається до сполучення двох підходів – системного підходу до міста як складного організму з комплексом міських ознак та підходу до міста як до багатовимірного феномена. Разом з тим, опонуюча організація робить автору деякі побажання та критичні зауваження. Відзначаючи позитивні риси дисертаційної роботи, хотілося зауважити наступне:

  1. Варто дати більш змістовну оцінку узагальнюючим працям з історії Дніпропетровська, що виходили друком у 1950-1980-х рр.; особливо “Історії міст і сіл України” (с. 17-18).
  2. При аналізі урбанізаційних процесів у Південній Україні деякої конкретизації потребує теза про те, що характер урбанізаційних процесів визначався переважно зовнішніми чинниками (с. 62).
  3. На наш погляд, слід було повніше аргументувати висновок про наявність у Г.О. Потьомкіна чіткої програми утворення Катеринослава на Дніпрі (с. 118), враховуючи неоднозначну характеристику цієї історичної особистості.
  4. Необхідно скорегувати тезу про те, що з початку ХІХ ст. суб’єктивні чинники втрачають домінуюче значення у розвиткові Катеринослава на користь об’єктивних чинників (с. 157, 220); оскільки до кінця ХІХ ст. суб’єктивні чинники помітно впливали на розвиток міста (наприклад, діяльність О.М. Поля).
  5. В дисертації можна було більш ґрунтовно розкрити важливу тезу автора, що міські ознаки сформувалися на місцевій підоснові, а процес цей зазнав впливу місцевої культурної традиції (с. 207).
  6. Перспективним виглядає продовження розробки історії Катеринослава, як одного з елементів системи міст Півдня України ХІХ – ХХ ст., з акцентом не тільки на специфічних рисах розвитку міста (с. 6), а з пошуком спільних з розвитком інших міст рис, що допоможе глибше вписати історію міста у всеукраїнський історичний процес.

Висновок опонуючої організації є позитивний.

Ми маємо цілу низку відгуків на автореферат, і я прошу членів ради дозволити мені зупинитися тільки на критичних зауваженнях.

Болебрух А.Г. Немає заперечень? (відповіді з залу – Немає!).

Кривий І.О. З самого початку хочу зазначити, що висновки у всіх відгуках є позитивними.

Це відгук директора Дніпропетровського історичного музею імені Яворницького Капустіної, і також підписаний й головою Науково-методичної Ради. Тут зроблено рекомендація автору про те, що “не дивлячись ні на які протиріччя, слід було згадати праці Юрія Андрійовича Мицика”.

Далі. Відгук завідувача кафедри історії України Прикарпатського університету імені В. Стефаника, доктора історичних наук, академіка Грабовецького. Він затверджений на засіданні кафедри історії України. Автору зроблено такі зауваження. У третьому розділі доцільно було звернути увагу на економічне життя, розвиток культури та освіти в Катеринославі у першій половині ХІХ ст. І друге: доцільно було б з’ясувати особливості формування й еволюції Катеринослава порівняно з іншими містами Південної України.

Відгук декана історичного факультету Харківського національного університету імені Каразіна, кандидата історичних наук, професора Посохова, теж затверджений на засіданні кафедри історії України. Зроблені такі зауваження: в авторефераті слід було більш чітко окреслити значення праці Д.І. Яворницького в історіографії ранньої історії Катеринослава й показати відмінності між концепцією та методологією цієї роботи та дисертаційної праці. І друге: на наш погляд, дещо перебільшена роль Г.О. Потьомкіна у розбудові Катеринослава, оскільки він був насамперед, реалізатором загальнодержавної політики в Північному Причорномор’ї.

Відзив завідуючого кафедрою історії України і допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету, кандидата історичних наук, професора Шарапи. Обговорений та затверджений на засіданні цієї кафедри. Він є позитивним, але теж зроблені такі зауваження: при аналізі чинників утворення Катеринослава кінця XVIII ст. потребує конкретизації теза про значну роль «грецького проекту», зважаючи на полярні оцінки цього явища в історіографії. І друге: наголошуючи на еволюційній траєкторії розвитку Катеринослава у ХІХ ст., слід було більш змістовно розкрити ознаки формування міського середовища як рушійної сили розвитку міста.

Відзив декана історичного факультету Ніжинського державного педагогічного університету імені Гоголя кандидата історичних наук, доцента Бойко. Перше зауваження: в авторефераті не оговорено, чи вперше в історіографії розрізняються міста Катеринослав І та Катеринослав ІІ як дослідницькі об’єкти. І друге: вимагає більш змістовного пояснення теза про те, що міські ознаки Катеринослава сформувалися протягом першої половини ХІХ ст. під впливом місцевої культурної традиції.

В цілому позитивний відгук завідувача кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії Донецького національного університету, доктора історичних наук, професора Пірко.

І відзив Прикарпатського університету імені Стефаника, кафедра історіографії й джерелознавства за підписом доктора історичних наук, професора Савчука. Тут такі рекомендації. Слід було б більш рельєфно показати причини занепаду наприкінці XVIII ст. локальної міської традиції на теренах Дніпровського Надпорожжя в руслі колоніальної політики Російської імперії на новоприєднаних землях. Друге. Перспективним, на наш погляд, є вивчення впливу зовнішніх чинників на характер урбанізації різних регіонів України, в контексті колонізаційної політики різних держав, імперій і т.ін., не обмежуючись рамками Півдня України. І третє. Глибоке опрацювання автором різноманітних архівних джерел дає підстави вважати можливим розглядати дану роботу як наукове дослідження, яке проведено на стику спеціальностей: 07.00.01 – Історія України та 07.00.06 – Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни.

Болебрух А.Г. Спасибі!

Кривий І.О. Я закінчив.

Болебрух А.Г. Запитання є до вченого секретаря? Немає. Тоді закінчили. Слово має офіційний опонент, професор...

Голоси з залу. А відповіді?

Болебрух А.Г. Будь ласка, Максим Едуардович. Тільки прохання лаконічно, дуже стисло.

Кавун М.Е. Відповіді на зауваження шановної провідної установи – Інститут історії України НАН України.

Варто дати більш змістовну оцінку узагальнюючим працям з історії Дніпропетровська 1950-1980-х рр.; особливо “Історії міст і сіл України”. Мається на увазі мабуть теза, що ці праці, як згадано в авторефераті, ігнорують безліч історичних фактів, подій та персоналій. Це об’єктивно щодо місцевих історико-краєзнавчих робіт, які готувалися дійсно на замовлення партійних органів, місцевих органів самоврядування. Меншою мірою це характерно для “Історії міст і сіл України”. Але, водночас, зауважимо, що це видання... в ньому є численні лакуни, відсутні цілі проблеми з історії міста, тобто міське самоврядування (на це вже вказувала шановна Валентина Іванівна Лазебник), відсутні безліч прізвищ, персоналій, тобто губернатори, міські голови і т.ін. І ще хочеться сказати з цього приводу, що оці праці 1950 – 1980-х рр., на мою думку, вони негативну зіграли роль в історіографічному процесі з приводу чого... з приводу того, що в них є безліч помилок фактологічних; і ці помилки вони повторюються і в сучасних роботах, тобто, фактично треба було проводити верифікацію багатьох фактів, явищ і процесів ранньої історії міста.

При аналізі урбанізаційних процесів у Південній Україні деякої конкретизації потребує теза про те, що характер урбанізаційних процесів визначався переважно зовнішніми чинниками. Ну, це доводиться тим, що на Причорномор’ї домінувала традиція, тобто, з самого початку це була грецька колонізація, потім генуезька колонізація, скажімо, турецько-татарська колонізація, згадаймо фортеці в гирлі Дніпра і вище гирла Дніпра. Тобто, все ж таки фактор господарського засвоєння цієї місцевості, враховуючи незначну заселеність, незначну порівняно з іншими регіонами, то він не мав домінуючого значення. Можна конкретизувати цю тезу стосовно Дніпровського Надпорожжя, оскільки дійсно фактично перша фаза урбанізаційних процесів доби Київської Русі... місто на Ігрені... воно виникає... не зовнішній чинник мав вирішальне значення, а внутрішній чинник – це чинник торгівельний, це чинники економічний.

Слід було повніше аргументувати висновок про наявність у Г.О. Потьомкіна чіткої програми утворення Катеринослава на Дніпрі. Справа в тому, що цей висновок, він не заперечує висновок, що ця програма не була здійснена, тобто є висновок тільки про наявність чіткої програми. В історіографії ці “прожекти” (вони й називаються “прожекти”, “потьомкінські прожекти”, “гігантоманія”) вони трактуються, що це взагалі був план нібито в уяві Потьомкіна, нібито якась його частина залишилася на папері. Ну, наш погляд, недостатньо підстав для такого висновку, тобто, що стосується чіткої програми, то простежуються наступні напрямки: архітектурно-планувальний розвиток, власне утворення міста, тобто формування соціально-економічного підґрунтя для його розвитку, формування соціальної структури, й також формування культурно-освітніх закладів, це програма університету. Тобто, я не хочу сказати, що ця програма, вона була цілком реальна, але вона була, тобто не якийсь задум, якась мрія, це була все ж таки програма. І вона не втілилася в життя завдяки впливу не суб’єктивного, а більшою мірою об’єктивного чинника.

Необхідно скорегувати тезу про те, що з початку ХІХ ст. суб’єктивні чинники втрачають домінуюче значення у розвиткові Катеринослава на користь об’єктивних чинників; оскільки до кінця ХІХ ст. суб’єктивні чинники помітно впливали на розвиток міста. Стосовно цього дійсно можливо простежити навіть три фази ранньої історії міста, коли домінуючими є різні чинники. Спочатку це все ж таки домінує суб’єктивний чинник – особи Потьомкіна, Коховського та ін. В першій чверті ХІХ ст. домінує об’єктивний чинник, оскільки економіко-географічне положення міста не стало підґрунтям його розвитку, і місто фактично залишилося напризволяще зі своїми проблемами розвитку, і його розвиток визначався загальними господарськими, колонізаційними процесами на Півдні України. Суб’єктивні чинники поступово починають знову впливати вже в середині ХІХ ст., коли, наприклад, діяльність Фабра, на нашу думку, це є суб’єктивний чинник, це його, так би мовити, соціокультурна ідентифікація, оскільки його батько був відомий садівник, то це його особисте бажання побудувати, скажімо, цей бульвар, і ця реконструкція міста, здійсненна за його наказом. Тобто, це є дійсно вплив суб’єктивного чинника. І далі, щодо діяльності Поля не маємо ніяких заперечень.

Можна було більш ґрунтовно розкрити важливу тезу автора, що міські ознаки сформувалися на місцевій підоснові, а процес цей зазнав впливу місцевої культурної традиції. Стосовно цього можна навести приклад, скажімо, архітектурно-планувального розвитку. Оскільки ідея Катеринослава виникла в руслі, в контексті соціальних, естетичних ідей епохи Просвітництва, тобто, ну центр, припустимо, планувався на горі, відомі порівняння Потьомкіна його з Новими Афінами, тобто, мабуть, зразком цього є Акрополь, є його вірш, зберігся. Тобто, це була класицистична схема, однак розвиток міста в першій половині ХІХ ст., він зосереджується фактично на базі колишньої Половиці. Причому планування було змінене повністю, але до класицистичного планування, до такої схеми фактично дійшли тільки в кінці ХІХ ст. Тобто, ці залишки Половиці, вони сформували планування, зараз це залишки ці – Каміння, як його називають в місті. Тобто, і, скажімо ще одне – планування споруд окремих й їх екстер’єр, та, мабуть, інтер’єр, вони обумовлювалися місцевою будівничою традицією. Це є свідчення як подорожніх, як мемуаристів того часу. Тобто, це були одно-, двоповерхові будинки, які не мали класицистичних рис. І ця теза, вона дійсна тільки до середини ХІХ ст. Все ж таки завдяки, мабуть, адміністративному чинникові розвиток Катеринослава був спрямований до оцих класицистичних схем, оскільки все ж таки забудова “гори”, т.зв. Соборної гори була здійснена за цим генеральним планом 1817 р. І вона проводилася і на початку ХХ ст.

Перспективним виглядає продовження розробки історії Катеринослава, як одного з елементів системи міст Півдня України ХІХ – ХХ ст., з акцентом не тільки на специфічних рисах. Щодо цього. На наш погляд, таке завдання є дуже широким. Тобто, ми мали на увазі... Чому ми зосередилися на специфічних рисах розвитку міста? Оскільки треба було верифікувати багато фактів, процесів, явищ, то, без цієї верифікації неможливо було зробити порівняльний аналіз Катеринослава з іншими містами Півдня України. Тобто, ця робота є перший крок в такому аналізі. Мабуть це тема не одного дослідження – порівняльний аналіз системи міст Півдня України. Що стосується Катеринослава, то є підстави вважати, що все-ж таки історія його стала більш-менш дослідженою. Стосовно окремих фактів – вони були підтверджені або спростовані. Наступний етап вже, він дійсно допоможе глибше вписати історію міста у всеукраїнський історичний процес. Це були відповіді на зауваження провідної установи.

Стосовно відгуків. Відгук Дніпропетровського історичного музею. В авторефераті, “не дивлячись ні на які протиріччя, слід було згадати праці Ю.А. Мицика та його однодумців, які висловлювали своє оригінальне, можливо, дуже дискусійне, бачення проблеми виникнення міста”. Цілком погоджуємось, оскільки в авторефераті ми зосередили увагу на монографічних виданнях, тобто статті, нотатки, критичні есе сюди не ввійшли. Вони всі є в дисертації. На Юрія Андрійовича шановного фактично більше всього посилань, в цій дисертації.

Стосовно відгуку – Івано-Франківськ, кафедра історії України. “У третьому розділі”, – це стосується автореферату, – “доцільно було б звернути увагу на економічне життя, розвиток культури та освіти в Катеринославі...”. Дійсно, ну, це все є в дисертації, тобто, в авторефераті ми зупинили увагу на головних тенденціях, тобто, без конкретно-історичного матеріалу. Стосовно історичного центру міста, еволюційної траєкторії розвитку – мабуть, дійсно, слід було дати більш конкретно-історичний матеріал. “Доцільно було б з’ясувати особливості формування й еволюції Катеринослава порівняно з іншими містами Південної України”. Ну, в принципі в авторефераті все це представлене. Якщо акцентувати, то головна особливість його формування – що він виникає на стиці двох потоків, причому ці потоки – вони були фактично... Взагалі переміг російський колонізаційний потік, однак перший потік, ця козацька міська традиція – Старий Кодак, Новий Кодак, фактично вона була дуже інтенсивною. Тобто, Катеринослав протягом перших років існування, він конкурував серйозно з Новим Кодаком. Тобто, ми маємо не синтетичне, а, скоріше, синкретичне поєднання в Катеринославі оцих рис і одного, і другого потоків. Тобто, перший, російський потік – це, зрозуміло, ідея міста, класицистичне планування, формування соціальної структури згідно з тогочасними правовими нормами. Але, стосовно впливу слободи Половиці на розвиток міста, я вже сказав, тобто, це був вплив минулої цієї традиції. І ще одна особливість – це те, що Катеринослав, на наш погляд, був зовсім новим містом на теренах Степової України. Тобто, це була спроба, причому спроба, як показало життя, все ж таки вдала, формування поліфункціонального центру. І особливість звертає увагу – що зовсім без якогось натяку на військові функції. Тобто, в планах міста вже не було натяку на військові функції: ні фортеці немає, ні валів. Старов планував місто з бульварами, і взагалі, дуже багато садів, так би мовити.

Стосовно відзиву шановного декана історичного факультету Харківського університету Посохова. “В авторефераті слід було більш чітко окреслити значення праці Д.І. Яворницького... й показати відмінності між концепцією та методологією цієї роботи та дисертаційної праці”. Відмінності виходять перш за все від різниці в завданнях, як ставили автори. Тобто, Д.І. Яворницький ставив завдання, на нашу думку, написати не монографію синтетичну, а все-ж таки нарис, який міг би підняти, так би мовити, повсякденну історичну свідомість мешканців Катеринослава, тоді Дніпропетровська, вже, на якийсь, може новий рівень. Тобто, подати основні факти. Стосовно методології. У Д.І.Яворницького домінує описовий підхід, там немає навіть проблемно-хронологічного підходу, тобто, там взагалі дуже багато в нього фактологічних помилок, я прошу вибачення, але це є реальність. Концепція праці фактично, вона надає домінуючого значення суб’єктивному чинникові в розвиткові міста. Тобто, він пише, що “город Екатеринослав есть творение князя Потемкина”, однак він не конкретизує цю тезу, в якому значення вона наведена. Тобто, на наш погляд, все ж таки розвиток міста, він на першому етапі спрямовувався суб’єктивним чинником, однак він був, все ж таки, потім вже домінуючим були об’єктивні чинники.

Стосовно ролі Потьомкіна в розбудові Катеринослава, “оскільки він був насамперед, реалізатором загальнодержавної політики в Північному Причорномор’ї”. Стосовно співвідношення впливу суб’єктивних та об’єктивних чинників. Взагалі це дуже складне питання, тобто, де в його діяльності мав місце саме суб’єктивний чинник, де був об’єктивний чинник. Але такий приклад, наведу. На наш погляд, місце конкретне для розбудови Катеринослава все ж таки обиралося або особисто Потьомкіним, або за його переконаннями. Оскільки є вірш його, в якому він називає Катеринослав Новими Афінами, і на оцій горі, де ми зараз з вами знаходимось. Він, мабуть, пов’язував це з Афінським Акрополем. Чому всі десятиліття намагалися забудувати цю територію, незважаючи на проблему з водопостачанням? Тобто, це його була “керуюча рука” тут. І “рука” в контексті ідей того часу. Тобто, місце для міста, і фактично оцей парадокс існування його – два центри і два міста – на горі і внизу, і ця тенденція перших ста років його існування – все ж таки він якось виступав як, скажімо, “деміург”. Тобто, це є продукт його ідей, і він заклав цей парадокс в розвиткові міста. Така наша особиста думка. Можливо, хтось з нею не погодиться.

Відзив шановного завідуючого кафедрою історії України і допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету В.Ф. Шарапи. Зауваження таке: “при аналізі чинників утворення Катеринослава кінця XVIII ст. потребує конкретизації теза про значну роль «грецького проекту...”. Дійсно, “грецький проект” отримав дуже полярні оцінки, особливо в радянській історіографії. Якщо російська історіографія розглядала його, вона не заперечувала сам факт його існування, розглядала як продукт то дій Безбородька, то дій Потьомкіна, то дій взагалі Безбородька, Катерини ІІ та Потьомкіна; в радянський період історіографія взагалі відкинула існування “проекту”. В статті Маркової 1959 р. зауважено, що “грецький проект” не існував. Сьогодні російські історики... за десятиліття напрацьована вже багата база по вивченню “грецького проекту”, зокрема, статті й монографії Єлисєєвої, монографії Черкасова та ін. Тобто, “грецький проект” вважається явищем, фактом. Це був все ж таки проект захоплення Константинополя, утворення Східно-Візантійської імперії...