Законодавство України щодо попередження насильства в сім’ї
| Вид материала | Закон |
- Інформаця про особливості роботи відділу у справах сім`ї та молоді, міського центру, 63.45kb.
- Мвс 26. 11. 2008 №367, 284.48kb.
- Соціально-педагогічний аспект насильства в сім’ї, що вчиняється неповнолітніми, 583.88kb.
- Управління у справах сім’ї та молоді, 546.14kb.
- Міська комплексна програма профілактики злочинності на 2011-2015роки (далі Міська комплексна, 217.97kb.
- Комплексний план заходів Близнюківської районної державної адміністрації щодо попередження, 61.99kb.
- Правовий захист дітей від насильства в сім’ї, 57.31kb.
- Законодавство щодо вільних економічних зон України, 457.19kb.
- Рекомендації за результатами засідання Міжвідомчої координаційно методичної ради, 745.25kb.
- Кабінету Міністрів України від 22. 11. 2010 №2140-р Про затвердження плану заходів, 42.72kb.
2.4. Нормативно-нравові акти, спрямовані на подолання насильства в сім'ї
Рішучім кроком уперед у сфері подолання насильства в сім'ї було прийняття наприкінці 2001 року Верховною Радою України Закону України "Про попередження насильства в сім'ї". Цей Закон визначив основні принципи і напрямки боротьби з цим явищем, а також способи надання допомоги постраждалим. Зокрема, законом передбачене винесення особі, винній у скоєнні насильства в сім'ї, офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства (за умови відсутності в діях цієї особи ознак злочину), взяття такої особи на профілактичний облік, а також винесення захисного припису, який забороняє певні дії особі, що чинить насильство, відносно жертви насильства в сім'ї.
Після прийняття Закону на порядку денному стало створення механізму його виконання. Важливим етапом у реалізації принципів, закладених у Законі "Про попередження насильства у сім'ї", стало прийняття у квітні 2003 р. Кабінетом Міністрів України Постанови № 616 "Про затвердження порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу". Концептуально важливим є те, що затверджений Порядок передбачає залучення до розгляду таких заяв, крім представників служби дільничних інспекторів міліції, також представників управлінь або відділів у справах сім'ї та молоді, центрів соціальних служб для молоді, а в разі необхідності, також і працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх, служби у справах неповнолітніх та представників органів опіки та піклування.
У травні 2003 року Верховна Рада України доповнила Кодекс про адміністративні правопорушення статтею 173-2 "Вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису". Тим самим була ліквідована велика прогалина у законодавстві, оскільки до цього часу не передбачалось ніяких покарань за порушення офіційного попередження про неприпустимість насильства в сім'ї або захисного припису.
Зараз діяльність працівників органів внутрішніх справ, а також тих установ, з якими вони співпрацюють у сфері попередження насильства в сім'ї регламентують такі накази:
• Спільний наказ Держкомсім'ямолоді, МВС, МОН, МОЗ від 16.01.2004 р. № 5/34/24/11 "Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення".
• Спільний наказ Мінсім'ямолоді і МВС від 09.03.2004р. №3/235 "Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім'ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї.
Прийнятий у жовтні 2003 року Наказ МВС України № 1212-03 "Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України" регламентує зокрема діяльність дільничних інспекторів по виконанню Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" згідно із вказаними вище наказами і постановами.
Такими є основні нормативно-правові акти, спрямовані на попередження насильства в сім'ї. Вони не компенсують відмічених вище прогалин, які існують у галузі кримінального переслідування осіб, що чинять насильство у сім'ї, але можуть відіграти значну роль у його подоланні.
2.5. Допомога жертвам насильства в сім ї
Часто першою особою, яка спілкується з жертвою насильства в сім'ї, є дільничний інспектор міліції. Крім припинення самого акту насильства, профілактичної роботи з винуватцем, інших дій, які він виконує згідно зі своїми професійними обов'язками, дільничний інспектор може надати, виходячи з конкретних обставин, й іншудопомогу жертві насильства. Він повинен пояснити жертві, які її права були порушені і в який спосіб вона може їх захистити. Дільничний інспектор також може порадити, до яких установ та організацій, зокрема громадських, може звернутися жертва, і яку допомогу може надати кожна з організацій. Дільничний інспектор як авторитетна і неупереджена особа, яка користується довірою учасників сімейного конфлікту може також виступити як посередник з тим, щоб допомогти у розв'язанні конфлікту. Детальніше про принципи і методику посередництва сказано далі у розділах 5.5 і 5.6. Також роль посередника у конфлікті може відіграти і соціальний працівник.
Серед державних установ та організацій проблемами жертв насильства в сім'ї опікуються обласні, міські та районні центри соціальних служб для молоді, управління, відділи, комітети у справах сім'ї та молоді відповідних держадміністрацій та міськрад. Права дітей і неповнолітніх захищають служби у справах неповнолітніх, а також органи опіки і піклування.
У багатьох містах сьогодні існують так звані гарячі телефонні лінії, які мають на меті надання допомоги жінкам, які страждають від насильства в сім'ї. Іноді такі лінії працюють цілодобово. Чергові на таких лініях уважно вислуховують тих, хто телефонує, дають найпростіші поради, а також інформують, куди жертва може звернутись, щоб одержати більш ґрунтовну допомогу. Такі лінії врятували від небезпечних і необміркованих кроків, у тому числі від спроб вчинення суїциду багатьох, хто знаходився у відчаї.
Значні можливості з надання комплексної допомоги жертвам домашнього насильства мають деякі жіночі громадські організації. Вони можуть надавати безплатну юридичну й психологічну допомогу, що є дуже актуальним, враховуючи скрутне матеріальне становище багатьох жертв насильства. Кваліфіковані юристи в таких організаціях допомагають жертвам домашнього насильства захистити свої права. Як правило, жертви насильства потребують психологічної допомоги, адже вони знаходяться у розпачі, втратили віру в себе, багато хто вважає саму себе винною в тому, що стала жертвою насильства. Психологічна допомога має сприяти жінці набути впевненості в собі, переконати, що існує вихід зі, здавалося б, безвихідного становища, допомогти позбутись почуття провини за насильство, яке чиниться над нею, відчути себе повноцінною
особистістю, здатною вирішувати власну долю. Крім кваліфікованих психологів, які можуть надати таку допомогу, при деяких жіночих організаціях існують так звані групи самопідтримки, до яких входять жінки, які потерпають або колись потерпіли від домашнього насильства. Ці групи мають на меті допомогти кожній учасниці групи розв'язати подібні психологічні проблеми, а також особисто прийняти таке рішення щодо способів припинення насильства, яке найбільше відповідає її інтересам і почуттям. Допомагають психологічній реабілітації жертви насильства і тренінги з підвищення самооцінки та розвитку навичок жіночого лідерства.
Непростою проблемою, що часто ускладнює становище жертви насильства в сім'ї, є економічна залежність від насильника. Допомогу жінці у вирішенні цієї проблеми можуть надати районні та міські центри зайнятості, які не тільки пропонують робочі місця, але й допомагають у набутті нових спеціальностей. Значні можливості з надання такої допомоги мають деякі жіночі громадські організації, де існують безплатні курси для безробітних жінок. На таких курсах можна здобути спеціальності, що користуються попитом на ринку праці, або навчитись основам започаткування і ведення власного бізнесу.
Однією з найбільш важливих проблем, що стосуються допомоги жінкам, які страждають від насильства, є відкриття кризових центрів та центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї, створення яких передбачене Законом України "Про попередження насильства в сім'ї*". Ряд кризових центрів вже відкрито, поступово такі центри планується створити в усіх областях України. Працівники кризових центрів організують надання необхідної психологічної, педагогічної, юридичної допомоги членам сім'ї, які стали жертвами насильства. При необхідності кризові центри надають також притулок для їх тимчасового перебування. Центри медико-соціальної реабілітації призначені для перебування в них жертв насильства в сім'ї протягом часу, необхідного для їхнього лікування та психолого-соціальної реабілітації. Центри медико-соціальної реабілітації мають надавати жертвам насильства в сім'ї первинну медико-санітарну і психологічну допомогу, окремі види психіатричної допомоги. На жаль досі в Україні не відкритий жоден такий центр.
Проблемою кризових центрів є те, що в більшості з них за санітарними нормами не можуть знаходитись матері з дітьми.