Законодавство України щодо попередження насильства в сім’ї

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3

Насильство — це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують її права і свободи і відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, що страждає від цих дій.

Підкреслимо, що коли у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством. Наприклад, якщо відсутнє порушення прав і свобод людини, це буде не насильство, а правомірне застосування сили.

Важливо підкреслити, що особа, яка чинить насильство, відрізняється від того, хто чинить правомірний примус, тим, що її дії не санкціоновані законами, нормативними актами, інструкціями тощо. Ця особа не уповноважена якимись державними органами на ці дії, а робить це з власної ініціативи з метою досягнення певних власних цілей. Звичайно, найголовнішою з таких цілей є встановлення домінування, контролю над поведінкою іншої особи.

Якщо відсутня остання ознака - значна перевага сил, то це строго кажучи, не насильство, а конфлікт із застосуванням сили. Відмітимо, що Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" дає практично таке саме означення насильства, як наведене вище, але не згадує про перевагу сил. Інакше кажучи, означення насильства, наведене в Законі, об'єднує поняття насильства і конфлікту із застосуванням сили. З практичної точки зору таке об'єднання, очевидно, є доцільним.

Щоб сформулювати поняття жертви насильства звернемось до Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 29.11.1985 p. Згідно з Декларацією, "Під терміном "жертва" треба розуміти осіб, яким індивідуально або колективно була заподіяна шкода, включаючи тілесні ушкодження, моральну шкоду, душевні страждання, матеріальні збитки або істотні обмеження їхніх основних прав в результаті дій або бездіяльності, яка порушила чинні національні кримінальні закони. ... Та чи інша особа може вважатись жертвою, незалежно від того, чи був встановлений, затриманий, відданий до суду, або засуджений правопорушник, а також незалежно від родинних стосунків між правопорушником і жертвою".

Часто насильство є не окремим актом, а тривалим процесом, при якому складається специфічна система стосунків між насильником і жертвою насильства. Так відбувається, як правило, тоді, коли насильник і жертва є членами однієї родини, одного колективу, формального (військовослужбовці одного підрозділу, учні класу) або неформального (члени молодіжної компанії). Таке насильство будемо називати систематичним. В цьому випадку насильство має певні типові риси. Однією з найбільш характерних є його циклічність, якій далі присвячений спеціальний розділ. Насильство, яке не зустріло рішучої відсічі, має тенденцію до посилення.

Основною метою насильства є домінування над іншою особою та контроль її поведінки. Безпосереднім поштовхом до актів насильства є внутрішній психологічний імпульс насильника. Але важливо пам'ятати, що людина має свободу волі і здатна керувати своїми вчинкам, тому відповідальним за насильство завжди є сам насильник. У зв'язку з цим виникає питання про те, як ставитись до таких ситуацій, коли виникає підозра, що у конфлікті, який призвів до вчинення насильства, винні обидві сторони. Відмітимо,

що в будь-якому разі не можна перекладати відповідальність з насильника на жертву, оскільки це фактично виправдовує насильника та унеможливлює боротьбу з насильством. Тому важливо пам'ятати, ЩО відповідальність за насильство завжди лежить на тому, хто його чинить і не може бути знята ніякими посиланнями на провокаційну поведінку жертви. Більш грунтовно не питання розглянуте у п.4.4.

1.7. Насильство в сім'ї

Перейдемо до визначення поняття "насильство в сім'ї*". Залежно від мети можна виділити два підходи до його визначення: широкий, який має на меті всебічно охопити це явище, і вузький, який стосується дій, що мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, або правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Досить широко охоплює це поняття визначення, наведене у Законі України Ііро попередження насильство в сім'ї*⁵':

Насильство в сім "і — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'/ по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім "і як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров 'ю.

При визначенні поняття "насильство в сім'ї" важливими є поняття "сім'я", "члени сім'ї". У ст. З Сімейного кодексу України сказано:

"Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не приживає.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства".

Відмітимо, що шлюб, тобто сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану є лише однією з багатьох підстав створення сім'ї. Про те, що - дріб'язковий контроль за всіма витратами, вимога звітувати за них;

- демонстрація того, що домашня робота не має ніякої економічної цінності;

- позбавлення можливості користуватись своїм власним або спільним майном;

- пошкодження або знищення майна іншого члена сім'ї або спільного майна.

Часто важко провести межу між різними формами насильства в сім'ї. Так, одні дослідники відносять позбавлення сну до психологічного насильства, інші до фізичного. Так само, пошкодження або знищення особистих речей, нанесення шкоди домашнім тваринам або їх вбивство може, в залежності від обставин, виступати як психологічне або економічне насильство.

1.10. Насильство над дітьми в сім "ї.

Насильство над дітьми в сім'ї заслуговує окремого розгляду, оскільки діти, особливо у молодшому віці, є особливо уразливими і беззахисними і вимагають для свого повноцінного розвитку спеціальної уваги і піклування. В той же час проблемі насильства над дітьми в сім'ї приділяється значно менше уваги, ніж проблемі насильства, наприклад, над жінками, оскільки в останньому випадку існують потужні жіночі організації, як національні так і міжнародні, які постійно привертають увагу до проблеми насильства над жінками. Насильство над дітьми в сім'ї є явищем ще більш прихованим, ніж насильство над іншими членами сім'ї, оскільки можливості дитини поскаржитись або попросити про захист набагато менші, ніж в дорослої особи. Відомими стають лише найбільш жахливі випадки, які приголомшують нелюдською жорстокістю.

Наведемо кілька таких випадків, оприлюднених у газеті "Глос України" у № 11 від 21 січня 2004 р. У короткій статті "Діагноз, не сумісний з життям" Георгій Воротнюк розповідає, що в Одеській обласній лікарні протягом одного тижня померли двоє трирічних дітей — хлопчик і дівчинка. Смерть наступила в результаті жорстоких побоїв, завданих їм дорослими. Обох дітей доставили до лікарні у вкрай тяжкому стані. У хлопчика, який мешкав в Одесі, лікарі констатували тяжку черепно-мозкову травму, перелом плечей, носа, вибиті зуби. Дитина була настільки переохолоджена, що температура її тіла опустилася до 34°. Не в кращому стані була і дівчина, яку доставили з одного з віддалених районів Одеської області. У неї теж виявили тяжку черепно-мозкову травму, чисельні переломи кісток, синці від ударів. В ході розслідування виявилось, що хлопчик загинув від рук няньки, яку мати найняла доглядати за дитиною. Нянька заперечувала свою причетність до побиття, стверджували, що травми були наслідком нещасного випадку, однак слідчі виявили навіть металеві предмети, за допомогою яких жінка систематично, протягом кількох місяців "виховувала" дитину.

У іншому дописі у цьому ж номері розповідається і про інші жахливі випадки насильства над дітьми. У Красноармійську п'яний батько забив до смерті восьмимісячного сина, бо його дратував дитячий плач. Замовкнути дитину примусили чисельні розриви селезінки і печінки. Медики "швидкої допомоги", які прибули за викликом, констатували смерть дитини від крововтрати, викликаної травмою черевної порожнини, спричиненою тупим предметом. За тиждень до того у Краматорську від знущань бабусі, якій також не подобався дитячий крик, загинуло ще одне немовля.

У вказаній вище статті Г. Воротнюка наводиться жахлива цифра - в одній лише Одеській області насильницькою смертю щорічно гине близько 200 дітей, нерідко через жорстокість близьких людей, зокрема батьків.

Насильство в сім'ї над дітьми не є, звичайно, проблемою лише України. За даними МВС Росії, приблизно дві тисячі дітей щорічно гинуть від насильства в сім'ї.

Як вказує у своїй статті Заступник Генерального секретаря Ради Європи М. де Буккікіо ( "Голос України", №67 від 12.04.2006 р.) за тиждень у багатьох європейських країнах в результаті насильства з боку батьків або опікунів гине щонайменше три дитини. За 12 місяців у найбагатших країнах світу через фізичне насильство або недогляд гинуть майже 3500 дітей, які не досягли 15-річного віку.

Розповсюдженість насильства над дітьми в Україні, тяжкі його наслідки були причиною появи спільного наказу Держкомсім'ямолоді, МВС, МОН та МОЗ України від 16.01.2004 р. № 5/34/24/11 "Про Порядок розгляду звернень та повідомлень щодо жорстокого поводження з дітьми або реальної його загрози." Над дитиною можуть чинитися ті ж самі види насильства, що і над дорослою людиною - фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, але в тих випадках, коли вони спрямовані проти дітей, ці види насильства мають свою специфіку.

Особливістю фізичного насильства в сім'ї над дитиною є те, що воно може залишатись непоміченим, якщо немає зовнішніх ознак ( синців, подряпин тощо). Дитина з різних причин не завжди може розповісти про знущання над нею. Наприклад, в одній із сімей довго залишались невідомими випадки побиття вітчимом своєї падчерки з розумовими вадами, яку він бив кулаками по потилиці. Так само можуть залишатись нерозпізнаними ушкодження внутрішніх органів дитини.

Сексуальним насильством над дітьми є будь-які стосунки сексуального характеру між дорослими і дітьми, незалежно від того, чи був примус до таких стосунків з боку дорослої особи чи ні. Часто сексуальне насильство супроводжується погрозами, залякуванням з боку дорослої особи, щоб зберегти в таємниці факти сексуального насильства. Непоодинокими є випадки, коли мати" знає або здогадується про те, що батько чи вітчим чинить сексуальне насильство над дітьми, але не тільки не вживає рішучих заходів для його припинення, але і бере участь у його приховуванні. В таких випадках жертва насильства не зустрічає співчуття, не знаходить моральної підтримки, навпаки, жертві прищеплюють думку, що вона сама винна в тому, що з нею відбувається.

Сексуальне насильство, пережите в дитинстві, особливо тривале або таке, що неодноразово повторювалось, має руйнівний вплив на стосунки в сім'ї, знищує довіру між батьками ( або усиновителями) і дітьми.

Психологічне насильство є найбільш розповсюдженим видом насильства над дітьми в сім'ї. Його прояви такі самі, як і у випадках насильства над дорослою людиною. Насильство проти іншого члена сім'ї, яке відбувається на очах дитини, є також психологічним насильством проти неї.

Психологічне насильство над дитиною спричиняє, в силу її особливої вразливості і несформованості характеру, значно більшу шкоду, ніж дорослій людині. У дитини формується занижена самооцінка, невпевненість в собі, гальмується формування вольових якостей.

Економічне насильство над дитиною виступає у вигляді умисного позбавлення чи жорсткого обмеження благ, необхідних для нормального фізичного і розумового розвитку дитини, - їжі, одягу житла. Таке поводження батьків чи осіб, які їх замінюють, підпадає під дію ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає накладання штрафу за ухилення від виконання передбачених законом обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. В більш тяжких випадках такі дії або бездіяльність можуть кваліфікуватись за ст. 166 Кримінального кодексу "Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування". Як економічне насильство можна також розглядати випадки, коли батьки виганяють дітей з дому або примушують їх займатись жебрацтвом.

Відмітимо також такі порушення прав дитини в сім'ї, які строго кажучи, не є насильством над дитиною, але близько межують з ним. Це, перш за все, нехтування дитиною, позбавлення її необхідної турботи, залишення без догляду, медичної допомоги тощо. Найчастіше це буває результатом безвідповідального ставлення батьків, або осіб, які їх замінюють, до своїх батьківських обов'язків. Одним з таких порушень є і трудова експлуатація дитини, коли їй доводиться працювати набагато більше, ніж це необхідно для залучення дитини до праці або для виконання дитиною своїх домашніх обов'язків. Найчастіше це спостерігається у сільській місцевості, де іноді дітей примушують працювати поруч з дорослими на присадибній ділянці чи в полі протягом всього світлового дня, часом відриваючи дитину від школи.

Як вже відмічено вище, дитина є особливо вразливою і має дуже обмежені можливості захистити себе від насильницьких дій у сім'ї. Наслідки таких дій можуть бути для дитини значно тяжкими, ніж для дорослої людини, оскільки дитина знаходиться у процесі формування, як фізичного, так і розумового. Це означає, що дитина потребує особливого захисту від насильницьких дій, тим більше, що України ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини. Конвенція визнає, що "...кожна дитина має право на життя", а держави-сторони Конвенції "забезпечують у максимально можливій мірі виживання та здоровий розвиток дитини". Крім того, Конвенція передбачає, що "держави-сторони вживають всіх необхідних законодавчих та інших заходів, щодо здійснення прав, визнаних у цій Конвенції*". Кримінальний кодекс України, на жаль, не повністю відповідає цим вимогам. Як вказують автори навчального посібника "Правові та кримінологічні засади запобігання насильству в сім'ї" за редакцією О.М. Джужі, І.В. Опришка, О.Г. Кулика, Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 2005р., "Кримінально-правова охорона неповнолітніх, питання захисту прав неповнолітніх у чинному Кримінальному кодексі України, на жаль, як і в попередньому Кримінальному кодексі 1960 року, залишається невирішеним". Далі там же вказується, що "в окремих статтях чинного Кримінального кодексу не передбачено посиленого захисту неповнолітніх від злочинних посягань. Встановлення підвищеної відповідальності за умисне вбивство не малолітнього, а неповнолітнього в п. 2 ч.2 ст. 115 Кримінального кодексу України дозволило б ефективніше захищати життя осіб у віці до 18 років. Тобто, за межами посиленої кримінально-правової охорони опинилися неповнолітні у віці від 14 до 18 років.

Статті 121-122, 125-126 Кримінального кодексу України, що встановлюють відповідальність за умисні тілесні ушкодження, побої й мордування, не визначають кваліфікуючими обставинами вчинення цих злочинів стосовно неповнолітнього. Умисне заподіяння дитині тілесного ушкодження (особливо - тяжкого) становить значну небезпеку для здоров'я неповнолітніх, адже їх організм лише формується, а названі ушкодження можуть перервати нормальний фізичний розвиток.

Так, заподіяння ушкодження неповнолітньому говорить про підвищену суспільну небезпечність особи злочинця, і тому в законі необхідно передбачити адекватне покарання за вчинення подібних злочинів.

На жаль, чинний Кримінальний кодекс України не передбачає підвищеної відповідальності за катування неповнолітніх. І хоча до Кримінального кодексу України було введено ст. 127, якою передбачається встановлення кримінальної відповідальності за катування, але і тут неповнолітні позбавлені спеціального посиленого захисту. Не враховується те, що особа, яка катує дитину, користується тим, що жертва, в силу свого віку, часто не може чинити опір злочинцю.

Необхідно також передбачити у ст. 126 Кримінального кодексу України більш суворе покарання за побої чи мордування, вчинені стосовно неповнолітнього, адже організм останніх чуттєвіший до болю. Крім того, подібні дії можуть заподіяти дитині ще й психічну травму, яка негативно позначиться на подальшому її розвитку".

Проблема насильства в сім'ї також тісно пов'язана з проблемою тілесних покарань дітей. Справді, межа між тілесними покараннями і фізичними насильством над дитиною практично не існує. В той час, як "умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень", якщо це вчинено проти дорослої особи, карається штрафом до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до одного року, ( ст. 126 ККУ "Побої і мордування"), ці ж самі дії, вчинені батьками щодо дитини, розглядаються як "виховання". Одним словом "Все найкраще - дітям".

Багато батьків вважають дитину своєю власністю і можливість фізично її карати розглядають як своє невід'ємне право. Серед них немало і таких, які відчувають потяг до виховання саме тоді, коли вони добряче напідпитку.

У суспільстві немає єдиної думки щодо припустимості фізичних покарань. Багато людей вважають, що вони не виросли б гідними громадянами, якби їх самих не карали фізично у дитинстві. Саме по собі думка про неприпустимість фізичних покарань дітей у суспільстві не сформується. Повинна, звичайно, вестись просвітницька робота, формуватись громадська думка, разом з тим необхідні і рішучі кроки у законодавстві. Рішення повинно прийматись з урахуванням світового досвіду, думок авторитетних фахівців, в тому числі закордонних, громадських організацій тощо, але не капітулюючи перед твердженням типу "суспільство до цього ще не готове". До рішучих кроків в такому напрямку суспільство в цілому не буває готовим ніколи. Треба чітко усвідомлювати, що доки суспільство буде терпимо ставитись до тілесних покарань дітей, доти буде існувати загроза фізичного насильства над дітьми. Більше того, чітко висловлена на державному рівні недопустимість фізичних покарань дітей буде сприяти і руйнуванню таких тендерних стереотипів, за якими чоловік має право карати жінку, сприяти зниженню рівня насильства у суспільстві.

Європейська громадськість так само стурбована розповсюдженістю фізичних покарань дітей. У зв'язку з цим Рада Європи вже робить рішучі кроки до викорінення фізичних покарань дітей. Як пише у своїй статті Заступник Генерального секретаря Ради Європи М. де Буккікіо ( "Голос України", №67 від 12.04.2006 р.) "Рада Європи переконана в тому, що таке насильство є неприпустимим. Європейський суд з прав людини враховує цей аспект, піддаючи осуду подібні дії і вимагаючи від держав ухвалити закони, які унеможливлять в майбутньому таке насильство. Комітет Ради Європи з питань Соціальної хартії висловив, можливо, найбільш осудливе обвинувачення після того, як розглянув стан застосування тілесних покарань щодо дітей. На початку 2006 року Рада Європи виступила ініціатором кампанії "Будуємо Європу для дітей та з дітьми". Однією з цілей цієї кампанії є зміна ставлення закону до дітей з країн Європи з тим, щоб підвищити рівень їх захисту.

1.11. Кримінальні злочини і адміністративні правопорушення, які можуть бути пов'язані з насильством в сім'ї Дії, пов'язані з насильством в сім'ї, якщо вони мають ознаки кримінального злочину, можуть кваліфікуватись за такими статтями Кримінального кодексу України:

- ст.115. Умисне вбивство

- ст.116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

- ст. 120. Доведення до самогубства

- ст.121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

- ст. 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

- ст. 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання

- ст.125. Умисне легке тілесне ушкодження

- ст. 126. Побої та мордування

- ст. 127. Катування

- ст. 129. Погроза вчинити вбивство

- ст.. 135. Залишення в небезпеці

- ст.. 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані ст.146. Незаконне позбавлення волі

- ст. 152. Зґвалтування

- ст.153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

- ст. 154 Примушування до вступу у статевий зв'язок

- ст.155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

- ст. 156. Розбещення неповнолітніх

- ст. 166. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

~ ст.167. Зловживання опікунськими правами

- ст.194. Умисне знищення або пошкодження майна

- ст.. 195. Погроза знищення майна

- ст.296. Хуліганство

Покарання за насильство в сім'ї передбачає ст. 173-2 "Вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису", а також ст. 184 "Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей" Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Поняття "насильство в сім'ї"" стало досить уживаним у нормативно-правових документах. В той же час широко використовується і поняття "правопорушення на побутовому ґрунті". Тому важливо усвідомити зв'язок і співвідношення цих понять. Правопорушення на побутовому ґрунті - це правопорушення, які скоюються внаслідок тривалих неприязних стосунків, що виникли в результаті спільного проживання. Ці правопорушення мають насильницький характер, але не обов'язково скоюються в межах однієї сім'ї. З іншого боку, не кожний акт насильства в сім'ї є правопорушенням, але кожний акт насильства в сім'ї, який є правопорушенням, в той же час є правопорушенням на побутовому ґрунті. Співвідношення різних типів правопорушень і насильства в сім'ї може проілюструвати така схема. захистити тих, хто страждає від насильства і змінити ситуацію на краще. Вони досить обмежені у засобах впливу на бешкетників, особливо після того, як відійшла в минуле практика направлення на примусове лікування від алкоголізму. Така ситуація давно непокоїть громадськість, зокрема жіночі і правозахисні громадські організації, які вже досить тривалий час ведуть кампанію, спрямовану на подолання насильства в сім'ї. Одним з головним напрямків такої кампанії є сприяння удосконаленню нормативно-правової бази у цій сфері і покращення практики її застосування.

Blog

Законодавство України щодо попередження насильства в сім’ї