Geum.ru

Правовий захист дітей від насильства в сім’ї

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
Правовий захист дітей від насильства в сім’ї


Права дітей закріплюються Конвенцією ООН про права дитини, Конституцією України, Сімейним кодексом України, Законом України «Про охорону дитинства» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини в цій сфері. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом (стаття 52).

На підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини 26 квітня 2001 р. в Україні був прийнятий Закон «Про охорону дитинства», який визначає охорону дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Так, у ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» відзначено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Держава здійснює захист дитини від:

- усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють; втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

- залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Законодавством встановлюється процедура розгляду звернень з приводу жорстокого поводження, насильства і знущання над дітьми в сім'ї, поза її межами. Порядок розгляду скарг затверджений спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 16 січня 2004 р. № 5/34/24/11 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення».

Звернення чи повідомлення про факти жорстокого поводження з дитиною подаються самою дитиною, фізичними особами за місцем її проживання та приймаються посадовими особами:

- органів внутрішніх справ;

- органів та закладів освіти;

- органів охорони здоров'я;

- управлінь (відділів) у справах сім'ї та молоді;

- центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Кримінальна міліція у справах дітей цілодобово приймає інформацію про випадки жорстокого поводження з дітьми. Після перевірки викладених фактів приймається рішення про притягнення винних осіб до відповідальності. У разі потреби термінового вилучення дитини з сім’ї, де батьки чи особи, що їх заміняють, жорстоко поводяться з нею, працівники кримінальної міліції у справах дітей спільно із службами у справах дітей вирішують питання подальшого влаштування дитини.

Виявлення фактів жорстокого поводження також здійснюється: під час проведення рейдів служб у справах дітей; рейдів кримінальної міліції у справах дітей; через мережу телефонів довіри.

У цьому разі кожен виявлений факт документується і передається до територіального підрозділу служби у справах дітей за місцем проживання дитини, яка і здійснює загальний облік дітей, стосовно яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення, та сімей, у яких діти зазнали насильства.

В Володимирецькому районі діють телефони довіри, які безкоштовно, конфіденційно та анонімно надають консультації і психологічну допомогу дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження з нею. У районі таку допомогу чи консультацію неповнолітні можуть отримати за номером телефону районного центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді 2-49-42 (крім суботи та неділі).

У статті 12 цього ж Закону визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Обов'язки батьків щодо виховання й розвитку дитини закріплені статтею 150 Сімейного кодексу України, якою батьки зобов'язуються виховувати своїх дітей, проявляти турботу про їхнє здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Сімейний кодекс України надає дитині право самостійно звертатися до суду та до інших компетентних органів держави — в центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, в органи опіки та піклування, органи освіти та охорони здоров'я та інші в разі порушення її прав у сім'ї, насильства та жорстокого поводження.

Стаття 180 КУпАП встановлює, що доведення неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 184 визначає адміністративну відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей. Встановлено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, може бути призначене стягнення у вигляді штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми діянь, які містять ознаки злочину і відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягали віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує Кримінальний кодекс України (далі — КК). Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров'я та недоторканності неповнолітнього. До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :

- доведення до самогубства (стаття 120 КК);

- умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК);

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 КК);

- умисне легке тілесне ушкодження (стаття 125 КК);

- побої й мордування (стаття 126 КК);

- необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття

128 КК);

- погроза вбивством (стаття 129 КК);

- неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (стаття 137 КК);

- зґвалтування (стаття 152 КК);

- насильницьке задоволення полової пристрасті неприродним способом (стаття 153 КК);

- примушування до вступу в статевий зв'язок (стаття 154 КК);

- статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (стаття 155 КК);

- розбещення неповнолітніх (стаття 156 КК);

- злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо яке встановлена опіка чи піклування (стаття 166 КК);

- втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (стаття 304 КК);

- схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або ї аналогів (стаття 315 КК);

- спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (стаття 323 КК);

- схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (стаття 324 КК).

Разом з тим, слід зазначити, що, якщо стосовно малолітнього чи неповнолітнього, котрий не може самостійно захистити свої законні інтереси, вчинено фізичне насильство в сім’ї зі сторони батьків та заподіяно легкі тілесні ушкодження чи нанесено побої, за ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України кримінальну справу вправі порушити тільки прокурор або суд за скаргою потерпілого неповнолітнього чи його представника.


Головний спеціаліст

Володимирецького районного

управління юстиції

Шурко І.В.