Закону України "Про зайнятість населення"

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5

2) у статті 7 Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2000р., № 27, ст. 211):

у реченні першому абзацу п’ятого слова “робочих місць” виключити;

абзаци шостий та сьомий викласти у такій редакції:

“У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян у межах встановленої квоти з підприємств, установ та організацій стягується штраф у розмірі, встановленому в частині четвертій статті 13 Закону України “Про зайнятість населення”.

Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для забезпечення зайнятості молоді шляхом направлення державною службою зайнятості на працевлаштування з подальшим відшкодуванням витрат роботодавця на заробітну плату за рахунок коштів цього Фонду та її професійну підготовку і перепідготовку.”;

у абзаці десятому слова “за наявності в них відповідного дозволу, виданого державною службою зайнятості” виключити;

у абзаці одинадцятому слово “інформацію” замінити словами “доступ до інформації”;

3) у Законі України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 22, ст. 171; 2006 р., №32, ст. 271):

у абзаці дев’ятому статті 2 слова “та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації” виключити;

частину першу статті 3 доповнити абзацом другим такого змісту:

“На регулювання відносин у сфері страхування на випадок безробіття не поширюється дія норм бюджетного законодавства.”;

у статті 7:

абзац четвертий частини першої виключити;

у частині другій:

у абзаці другому слова “професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації” замінити словами “професійне навчання безробітних”;

абзац четвертий викласти у такій редакції:

“пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом направлення на працевлаштування з подальшим відшкодуванням витрат роботодавця на заробітну плату за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;”;

у абзаці п’ятому слова “організація оплачуваних громадських” замінити словами “суспільно-корисних”;

у абзаці сьомому слова “професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа” замінити словами “професійного навчання безробітний”;

у абзаці дев’ятому слова “професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй” замінити словами “професійного навчання та йому”;

абзац другий пункту п’ятого частини другої статті 12 після слів “Державної податкової адміністрації України” доповнити словами “інших органів, зазначених у частині першій статті 20 цього Закону”;

у статті 16:

абзац другий частини другої доповнити словами “та надання інформаційно-консультаційних послуг роботодавцям, передбачених статтею 35 цього Закону”;

абзац третій частини третьої викласти у такій редакції:

“До коштів страхування на випадок безробіття застосовується казначейська форма обслуговування. Обслуговування коштів здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується Фондом та Державним казначейством України. Розрахункове обслуговування органів Фонду здійснюється відповідно до умов договорів між органами Державного казначейства України і власниками рахунків.”;

абзац другий частини першої статті 20 після слів “органами виконавчої влади” доповнити словами “місцевого самоврядування”;

у статті 22 частини восьму та дев’яту виключити;

статтю 27 виключити;

статтю 30 викласти у такій редакції:

“Стаття 30. Працевлаштування безробітних з подальшим відшкодуванням витрат роботодавця на заробітну плату

1. Фондом може здійснюватись відшкодування витрат роботодавця на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище середньої заробітної плати, що склалася за всіма видами економічної діяльності у відповідному регіоні за минулий місяць, або обчисленої з неї відповідної суми в разі, якщо особа працювала неповний місяць) та сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що сплачують роботодавці відповідно до закону, в розрахунку на рік.

2. Можливості та обсяги відшкодування витрат роботодавця визначаються правлінням Фонду виходячи з фінансового стану Фонду.

3. Порядок працевлаштування безробітних з подальшим відшкодуванням витрат роботодавця на їхню заробітну плату встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.”;

у статті 31:

у пунктах 4, 14 та 15 частини першої слова “професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації” замінити словами “професійного навчання”;

частину другу виключити;

у частинах третій та четвертій слова “матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації” виключити;

у частині п’ятій:

у абзаці першому слова “матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації” виключити;

у абзаці другому слова “професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації” замінити словами “професійного навчання”;

у статті 33:

частину другу виключити;

у частині четвертій слова “матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації” виключити;

у статті 35;

частину першу доповнити абзацом четвертим такого змісту:

“на одержання інформаційно-консультаційних послуг відповідно до законодавства про страхування на випадок безробіття”;

абзац другий пункту 3 частини другої доповнити словами “а також виконання фізичними особами робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами”;

у абзаці другому частини третьої статті 36 слова “професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації” та “професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації” замінити відповідно словами “професійного навчання” та “професійне навчання”;

4) у Законі України “Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю“ (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 2, ст. 40):

назву Закону викласти у такій редакції:

“Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем”;

у преамбулі слова “надання дотації роботодавцю” замінити словами “працевлаштування з подальшим відшкодуванням витрат роботодавця на виплату їм заробітної плати”;

у назві та абзаці першому статті 1 слова “з наданням дотації роботодавцю” виключити;

статті 2 - 9 викласти у такій редакції:

“Стаття 2. Органи, що забезпечують молодь першим робочим місцем

Забезпечення молоді першим робочим місцем шляхом працевлаштування з подальшим відшкодуванням витрат роботодавця на виплату їм заробітної плати здійснює державна служба зайнятості.

Стаття 3. Умови відшкодування витрат роботодавця на виплату заробітної плати молоді, яка працевлаштовується на перше робоче місце

Відшкодування витрат роботодавця на виплату заробітної плати молодого громадянина, який працевлаштовується на перше робоче місце, за направленням державної служби зайнятості, за отриманою відповідною професією (спеціальністю), здійснюється у разі прийняття роботодавцем такого працівника строком на два роки та за умови відсутності в нього протягом останніх шести місяців скорочення чисельності працюючих за професією (спеціальністю), за якою працевлаштовується цей громадянин.

Державна служба зайнятості може здійснювати відшкодування витрат роботодавця на заробітну плату прийнятої на перше робоче місце молоді з дня прийняття її на роботу.

Перелік професій та спеціальностей, щодо яких може здійснюватись відшкодування витрат роботодавця для забезпечення молоді першим робочим місцем, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відшкодування витрат роботодавця на заробітну плату працевлаштованої на перше робоче місце молоді здійснюється в межах асигнувань Державного бюджету України, передбачених на такі цілі, та коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, які стягуються як фінансові санкції з підприємств, установ і організацій відповідно до частини шостої
статті 7 Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” . Можливості та обсяги відшкодування витрат роботодавця визначаються щорічно правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виходячи з фінансових можливостей Фонду та з урахуванням асигнувань Державного бюджету України.

Стаття 4. Обов'язки роботодавця, якому здійснюється відшкодування витрат на заробітну плату працевлаштованої на перше робоче місце молоді

Роботодавець, якому здійснюється відшкодування витрат на заробітну плату працевлаштованої на перше робоче місце молоді, зобов'язаний забезпечити гарантії зайнятості для таких осіб та не розривати трудовий договір з ними за скороченням чисельності або штату працівників протягом двох років.

У разі розірвання трудового договору з таким працівником у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи
трудового договору надані кошти мають бути повернуті роботодавцем у повному обсязі з урахуванням індексації на рівень інфляції.

Стаття 5. Розмір відшкодування роботодавцю витрат на заробітну плату працевлаштованої на перше робоче місце молоді

Відшкодування витрат роботодавця на виплату заробітної плати молодого громадянина, який працевлаштовується на перше робоче місце, здійснюється щомісячно протягом року в розмірі фактичних витрат на основну та додаткову заробітну плату такої особи (але не вище середньої заробітної плати, що склалася за всіма видами економічної діяльності у відповідному регіоні за минулий місяць, або обчисленої з неї відповідної суми в разі, якщо особа працювала неповний місяць) та сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що сплачують роботодавці відповідно до закону.

Стаття 6. Порядок та строки відшкодування роботодавцю витрат на заробітну плату працевлаштованої на перше робоче місце молоді

Порядок та строки відшкодування роботодавцю витрат на заробітну плату працевлаштованої на перше робоче місце молоді встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Стаття 7. Державний нагляд за дотриманням законодавства про відшкодування роботодавцю витрат на заробітну плату працевлаштованої на перше робоче місце молоді

Державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем шляхом відшкодування роботодавцю витрат на заробітну плату таких осіб здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Метою державного нагляду є контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем шляхом відшкодування роботодавцю витрат на заробітну плату таких осіб.

Державна служба зайнятості та роботодавці зобов'язані надавати посадовим особам органу державного нагляду документи, необхідні для здійснення ними контролю.

Стаття 8. Обов'язковість проведення перевірки окремих роботодавців

Якщо є письмове звернення фізичної або юридичної особи про факти порушення роботодавцем умов, необхідних для отримання коштів для відшкодування витрат на заробітну плату працевлаштованої на перше робоче місце молоді, та порядку їх використання, відомості, заявлені одержувачем таких коштів, підлягають негайній перевірці в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики відповідно до Закону України “Про звернення громадян”.

Стаття 9. Громадський контроль

Державна служба зайнятості співпрацює з професійними спілками та організаціями роботодавців для забезпечення дотримання умов відшкодування роботодавцю витрат на заробітну плату працевлаштованої на перше робоче місце молоді та поширення інформації про надання таких коштів.

Уповноваженим органом можуть передаватися професійним спілкам та організаціям роботодавців окремі функції щодо поширення інформації про відшкодування роботодавцю витрат на заробітну плату працевлаштованої на перше робоче місце молоді із забезпеченням фінансування.

Інформація про обсяги відшкодованих роботодавцям витрат є загальнодоступною і підлягає вільному поширенню та публікації в засобах масової інформації.

Професійні спілки та організації роботодавців мають право вимагати від державної служби зайнятості інформацію про дотримання умов відшкодування роботодавцю витрат на заробітну плату працевлаштованої на перше робоче місце молоді, у тому числі про окремі випадки відшкодування.“;

у пункті 3 Прикінцевих положень слова “з наданням дотації роботодавцю” замінити словами “шляхом відшкодування роботодавцю витрат на заробітну плату таких осіб”;

5) у Законі України “Про рекламу” (Відомості Верховної Ради України, 2009, № 44, ст.655):

у статті 24:

у пункті першому після слів “страхових, інвестиційних” доповнити словом “працевлаштування”;

доповнити частиною третьою такого змісту:

“3. Реклама про діяльність агентств зайнятості, які здійснюють діяльність, пов’язану з наданням послуг із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном повинна супроводжуватися текстами попередження про те, що відповідно до законодавства агентства зайнятості не мають права справляти плату за надані послуги наперед, поки не працевлаштовано особу, а також відомості про серію та номер ліцензії, дату прийняття рішення про її видачу, строк її дії та інформацію про номер телефону органу, за допомогою якого можна отримати відомості про дійсність ліцензії на посередництво у працевлаштуванні громадян за кордоном.”;

частину першу статті 27 доповнити абзацом другим такого змісту:

“Норми цієї статті на поширюються на порушення статті 9 Закону України “Про зайнятість населення”;

6) у підпункті 7 пункту “б” частини першої статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997, № 24, ст. 170) слова “оплачуваних громадських” замінити словами “суспільно-корисних”;

7) у пункті 3 статті 24 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 20-21, ст. 190) слова “оплачуваних громадських” замінити словами “суспільно-корисних”;

8) статтю 7 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (Відомості Верховної Ради України, 1994, № 23, ст. 161) після слів “без громадянства” доповнити словами “які постійно проживають в Україні або ті, які мають посвідчення (картку) трудового мігранта, видану не менш ніж на один рік”;

9) статтю 42 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 25, ст. 1172) доповнити новим абзацом шостим такого змісту:

“Іноземці та особи без громадянства, які мають намір стати підприємцями в Україні, крім вищезазначених документів подають державному реєстратору за місцем проживання копію посвідки на постійне проживання в Україні або копію посвідчення (картки) трудового мігранта, видану не менш ніж на один рік”.

4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк після набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у
відповідність з цим Законом;

розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.

Blog

Закону України "Про зайнятість населення"