26. Які перешкоди заважають підвищенню прибутковості Вашого господарства

Вид материала

Документы

Содержание Рівненська область Сільське господарство

Подобный материал:

• 1 Принципи та методичні підходи до визначення прибутковості скотарства, 1046.03kb.
• Конкурс сприятиме підвищенню знань дітей про довкілля. Асаме: вивчення лісових екосистем, 27.42kb.
• 1.  Що було головною причиною вибору Вашого вузу I спецiальностi?, 139.79kb.
• Формули мовленнєвого етикету християн, 30.11kb.
• Томас Роберт Мальтус вивів закон зменшуваної прибутковості. Відповідно до цього закон, 244.07kb.
• 7. Населення, чисельність, віково-статева структура, національний склад, рівень життя, 531.42kb.
• Cols=2 gutter=175> центр правових досліджень фурси, 4765.05kb.
• Роль І місце готельного господарства І туризму в народногосподарському комплексі України, 120.62kb.
• Значення ресторанного господарства в сучасному суспільстві, 679.17kb.
• 1. Інженер з механізації та автоматизації виробничих процесів належить до професійної, 72.2kb.

Рівненська область

Населення області станом на 1 січня 2006 року становило 1156,5 тис. осіб (2,4% населення України), у тому числі 546,5 тис. осіб (47,3%) – міського та 610,0 тис. осіб (52,7%) сільського населення. Щільність населення – 58 осіб на 1 кв. кілометр.

В усіх сферах економічної діяльності зайнято 461,6 тис. осіб, у тому числі у промисловості – 68,4 тис. осіб, сільському господарстві – 95,2 тис. осіб, будівництві – 25,4 тис. осіб. За 2005 рік кількість населення в цілому по області зменшилась на 4,2 тис. осіб або на 0,4%. Зменшення кількості жителів області відбулося внаслідок природного скорочення на 1,9 тис. осіб (46% загального зменшення) та міграційних процесів – на 2,3 тис. (54%).

Починаючи з 2004 року природне скорочення населення відбувалось тільки у сільській місцевості, тоді як у міських поселеннях зареєстрований природній приріст. Природний рух населення області характеризується перевищенням смертності над народжуваністю. Прогнозується середньорічне зменшення чисельності населення області на рівні 2 тис. осіб, починаючи з 2015 року – поступове збільшення чисельності населення.


Сільське господарство

Рівненська область за виробничим потенціалом відноситься до промислово-аграрних регіонів України. У валовій доданій вартості найбільшу питому вагу займають промисловість – 23,6%, сільське господарство - 20,6 відсотка.

Основними напрямами розвитку сільського господарства є виробництво зерна, цукрових буряків, картоплі, продукції тваринництва.

В структурі валової продукції сільського господарства (за всіма категоріями господарств) галузь тваринництва складає 43%, рослинництва – 57%.

Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 872,1 тис.га, у тому числі орних земель – 626,6 тис. га.

До складу агропромислового комплексу області входять 346 приватних сільськогосподарських формувань (120 сільськогосподарських виробничих кооперативів, 114 приватних та приватно-орендних підприємств, 73 великотоварних селянсько-фермерських господарств, 39 інших аграрних формувань) та 4 державних сільськогосподарських підприємства. Крім того, функціонує 505 фермерських господарств та понад 200 тис. особистих селянських господарств.

Таблиця 8

Сільське господарство

	Кількість господарств, тис.	Загальна площа земельних ділянок, тис.га	У т.ч. для ведення особистого селянського господарства, тис.га	Чисельність худоби, тис. голів
				великої рогатої худоби	у т.ч. корів	свиней
Рівненська	194,8	252,3	139,3	154,9	115,4	272,4

Функціонує акредитована товарна біржа та регіональне відділення аграрної біржі, торгово-біржовий дім і 24 районних агроторгових доми.

У сільській місцевості діють 1096 заготівельних формувань та 34 обслуговуючих кооперативи. З метою удосконалення структури товарного виробництва, оптимізації розмірів аграрних формувань розроблено модель оптимального розвитку малих сільськогосподарських підприємств з врахуванням грунтово-кліматичних умов та виробничих напрямів їх діяльності. Передбачено, що середньорічна чисельність працюючих складатиме до 50 чол., максимальна площа сільськогосподарських угідь – до 900 га.

Зокрема, в південній частині області сільськогосподарським підприємствам пропонується займатися вирощуванням продовольчого озимого та ярого зерна, пивоварного ячменю, зернової кукурудзи, цукрових буряків, круп’яних культур, у тваринництві – виробництвом молока, м’яса, інтенсивним розведенням племінних порід молочного напряму, свинарством, птахівництвом.

У північній частині області вказаною моделлю розвитку передбачена спеціалізація господарств на веденні інтенсивного тваринництва, зокрема м’ясного скотарства, вирощуванні племінного молодняка цих порід; у рослинництві господарствам пропонується удосконалювати кормовий клин, формувати високопродуктивні пасовища, сінокоси, займатися картоплярством, відроджувати хмелярство, у достатніх обсягах висівати зернові культури.

Збільшилось виробництво м’яса (в живій вазі) - на 3,9% Зросла чисельність поголів’я ВРХ – на 0,8%, свиней – на 11,9%, птиці - на 8,7%, овець і кіз – на 10,2%

У агропромисловому комплексі внаслідок низьких закупівельних цін на молоко за січень-листопад 2006 року допущено спад чисельності поголів’я корів на 1,4% Це стало причиною зменшення виробництва молока на 1,2%, при прогнозованому річному прирості на 1,9%.


Основними проблемами є:

• низька ефективність виробництва в сільськогосподарських підприємствах;
  
• низький рівень забезпечення інвестиційними та кредитними ресурсами аграрного сектора;
  
• постійне зростання диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію;
  
• у структурі виробництва валової продукції сільського господарства переважає дрібнотоварне виробництво з низьким рівнем застосування сучасних технологій, де її виробляється майже 80 відсотків ;
  
• фізичне, технологічне та моральне зношення основних виробничих фондів: технологічна потреба сільськогосподарського виробництва у машинах та обладнанні задовольняється менш як на половину;
  
• низький рівень заробітної плати працівників, зайнятих у сільському господарстві та висока заборгованість з її виплати;
  
• зниження родючості ґрунтів та зростання їх ерозії;
  

• недостатнє фінансування з Державного та місцевих бюджетів робіт з проведення земельної реформи та заходів із забезпечення раціонального використання та охорони земель;
  

• відсутність законодавчої бази для забезпечення відкритого і прозорого ринку земель.