Конспект лекцій Хмельницький, 2005 Снозик О. В. Безпека життєдіяльності
| Вид материала | Конспект |
- Конспект лекцій, 1500.74kb.
- Освітня програма підготовки бакалавра за напрямом «Фінанси І кредит» Цикл дисциплін, 42.22kb.
- Конспект лекцій Серія а 4 Київ 2005 Головний редактор Ярослав Головко, 4770.79kb.
- Як конспект лекцій Дніпропетровськ Нметау 2008, 735.01kb.
- Робоча навчальна програма модуля " Безпека життєдіяльності" для студентів 3 курсу спеціальності, 358.2kb.
- Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності», 1503.15kb.
- Конспект лекцій по дисципліні Інформаційні моделі "великих" систем, 1986.92kb.
- Освітня програма підготовки бакалавра за напрямом «Управління персоналом І економіка, 33.27kb.
- Безпека, 3519.8kb.
- Конспект лекцій до дисципліни Безпека програм та даних, 855.96kb.
4.4.2. Дії при повенях
Під час повені велике значення має своєчасне проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин та матеріальних цінностей.
Усі громадяни перед евакуацією проводять підготовчі роботи: перекривають крани газу і води, відключають електропостачання, переносять на верхні поверхи будинку цінні предмети, інколи двері та вікна забивають дошками. Приводять в дію доступні плавзасоби та роблять їх з підручних матеріалів: дощок, колісних камер, бочок тощо.
При піднятті рівня води люди займають підвищені місця, вилазять на дерева, дахи будинків. При необхідності пересуваються по затопленій території, використовуючи підготовлені плавзасоби. Попавши в воду, необхідно звільнитись від зайвого одягу і плисти під кутом до течії в напрямку незатоплених місць і предметів. Особливо слід остерігатись схованих під водою і плаваючих предметів, які можуть нанести травми, а також електропроводки і підключених електропристроїв.
Кожен громадянин повинен бути впевненим, що всім буде надана необхідна допомога, своїм прикладом впливати на інших людей для недопущення паніки.
4.5. Урагани і захист населення від них
Ураган – це вітер величезної руйнівної сили і тривалості із швидкістю 30-50 м/с і більше. Він виникає внаслідок нерівномірного нагрівання повітря і різниці тиску в різних місцях приземної атмосфери.
Ураганний вітер руйнує будівлі і лінії електропередач, вириває дерева і руйнує посіви, знищує матеріальні цінності і призводить до гибелі людей.
Урагани періодично завдають значної шкоди населенню України. Для захисту від них за декілька годин до приходу урагану (смерчу, бурі) метеослужбою видається штормове попередження. Отримавши його необхідно:
а) зачинити вікна, двері, горища, вентиляційні канали;
б) закріпити слабкі конструкції, прибрати незакріплені предмети з балконів;
в) забити щитами великі вікна, вітрини;
г) подбати про аварійне освітлення, медикаменти, продукти харчування;
д) радіоприймачі і телевізори тримати ввімкненими для прослуховування вказівок штабу цивільної оборони.
Під час урагану чи бурі в будинку слід перейти в найбільш стійкі приміщення, краще підвальні, найбільше остерігатись поранень склом.
Рух поза будинками різко обмежується. Перебуваючи на вулиці, при сильних поривах вітру слід заховатись у будь-якій виямці і лежати там, щільно притиснувшись до землі.
Основну небезпеку для людини складають зірвані шматки покрівлі, скла, гілки дерев та інші вирвані предмети.
4.6. Гроза
Грозою називають процес конденсації водяної пари в атмосфері, який супроводжується блискавкою і громом та, як правило, дощем, градом або снігом.
Головну небезпеку під час грози представляє блискавка - велетенська електрична іскра до кількох кілометрів завдовжки і напругою від 10 до 100 і більше мільйонів вольт. Ударяючи в наземні предмети та будівлі, вона спричиняє пожежі, звалює дерева та вражає людей. Найнадійнішім засобом захисту від неї є блискавковідвід - високий металевий стержень, сполучений з надійним заземлювачем.
Під час грози потрібно перебувати якнайдалі від стержня блискавковідводу, високих труб, дерев (особливо листяних і дуба), подалі від води, металевих предметів та радіоелектронних пристроїв. Перебуваючи в приміщенні слід закрити вікна, димарі, вимкнути телевізор.
При ударі блискавка викликає опіки, судоми, занепад серцевої і дихальної діяльності, втрату свідомості та клінічну смерть. Тому невідкладна допомога повинна надаватись негайно, кваліфіковано - відповідно до стану потерпілого.
4.7. Зсуви і селі
Зсув - це ковзне зміщення маси гірських порід вниз по схилу гори, яке виникає при порушенні рівноваги і може зумовлюватися різними причинами: підмив порід водою, ослаблення їх міцності та ін. Швидкість повільних переміщень складає декілька сантиметрів на рік, середніх - декілька метрів на добу, швидких - декілька метрів за секунду.
Це небезпечне явище виникає і на Україні. Наприклад, у Дніпропетровську повністю пішов під землю дев’ятиповерховий будинок, два дитсадки, школа, інші будівлі. Час від часу інформація про зсуви надходить і з інших місць (Чернівці, Київ та ін.).
Захист від зсувів здійснюється відведенням підземних вод у колектори, зменшенням стрімкості берегів, укріпленням схилів деревонасадженнями та спеціальними інженерними спорудами.
Сель (від арабського “сайль” – бурхливий гірський потік) - це потік води, піску, глини, землі, каміння, що виникають на крутих схилах та в руслах гірських річок після великих злив. За зовнішнім виглядом селевий потік - це вируюча хвиля заввишки з п’ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною із швидкістю від 10 до 30 км/год і знищує все на своєму шляху.
Для боротьби з селями використовують відвідні дамби, канали, підпірні стінки, добрий ефект дає заліснення схилів, переведення пасовищ під сінокоси, повна заборона розорювання земель на крутих схилах, агротехнічні прийоми захисту від ерозії ґрунту.
4.8. Екологічна обстановка на Україні та можливий характер катастроф
В останнє десятиріччя відмічалось погіршення екологічної обстановки на території України і до цього часу вона оцінюється як несприятлива. Інтенсивний розвиток енерго - і хімікотехнологічних центрів привів до того, що значна частина міст віднесена до категорії несприятливих, а окремі міста (Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг) - надзвичайно несприятливі для мешкання населення.
Положення посилюється наслідками Чорнобильської катастрофи (1986 р.), періодично виникаючими аваріями на підприємствах хімічної промисловості і хімічно небезпечних підприємствах, на яких виробляються або використовуються великі кількості сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). На території України прокладено аміакопровід Тольятті - Одеса, а також декілька нафтопроводів. Автотранспортом та залізницею кожного дня перевозять сотні тон СДОР і при цьому постійно існує небезпека аварій.
Створення на Україні хіміко-технологічних центрів привело до того, що в атмосферу кожного року викидається до 45 млн. тон твердих речовин (сажа) і не менша кількість шкідливих газів (аміак, сірководень та ін.). Викид стічних вод складає до 180 млн. тон агресивних і неочищених стоків. В перерахунку на 1 га викиди стічних вод складають до 95 м3 . Це привело до забруднення хімікатами практично всіх рік України. На території України є 5 діючих АЕС, більше 3 тис. підприємств використовують в виробництві, наукових дослідах, медичній практиці радіоактивні речовини.
Внаслідок Чорнобильської катастрофи значна частина території України (3420 км2) стала забрудненою радіонуклідами, на частині якої (640 км / мешкати людям заборонено.
Значна частина території України (27000 км2) сейсмогенна. У Криму можливі землетруси до 9 балів, Південно-Західному регіоні - 7 балів, у Києві - 4-6 балів. На Україні можливі смерчі і циклони. Так, 20.07.87 р. смерч в Волинській області знищив 2500 га землі, збитки склали 5 млн. крб.
На ріках України створено каскад гідровузлів (біля 2000 плотин). При їх руйнуванні в зоні затоплення може опинитися декілька сотень населених пунктів. Тільки в межах Києва зона затоплення може складати 42 км2 , де мешкає 400 тис. чоловік.
При несприятливій екологічній обстановці на території України можливі в майбутньому аварії і катастрофи на виробництві, транспорті, а також і природні катаклізми (землетруси, повені, циклони, пожежі), які називаються стихійним лихом. Все це створює надзвичайні ситуації, ліквідація яких вимагає значних матеріальних коштів.
5. Захист від випромінювань
5.1. Поняття при іонізуючі випромінювання
Іонізуюче випромінювання (ІВ) будь-яке випромінювання, що здатне при взаємодії з речовиною утворювати в ній іони - заряджені атоми і молекули.
Більшість ІВ пов’язані з ядерними реакціями і явищем радіоактивності, що при цьому виникає. Радіоактивність – це властивість атомних ядер самовільно перетворюватись в ядра інших елементів, випромінюючи при цьому -, - і - промені. Це випромінювання часто ще називають радіацією.
Різні види випромінювань супроводжуються вивільненням різної кількості енергії, володіють різною проникаючою здатністю та по різному беруть участь у формуванні дози опромінення.
За своєю природою усі випромінювання поділяються на корпускулярні (-, - і нейтронні) та електромагнітні (ультрафіолетові, рентгенівські та - випромінювання).
(альфа) – випромінюванням називається потік ядер гелію, які виходять при радіоактивному розпаді деяких речовин. З ядра речовини вилітає порівняно важка -частинка, що має початкову швидкість 20000 км/с, високу енергію 5...10 еВ (майже в мільйон разів більша ніж енергія електрона в атомі). Таким чином, маючи велику масу, заряд і низьку швидкість, - частинки мають велику іонізаційну можливість, але незначну проникаючу здатність.
Довжина пробігу - частинок в повітрі складає від 2 до 12 см. Вони повністю затримується двома-трьома аркушами паперу, одягом.
Більшу проникаючу здатність має (бета) – випромінювання. Воно проникає в організм людини на глибину до 2 см, а в повітрі пробіг може досягати 13 м. - частинками називаються електрони або позитрони, що мають швидкість близько до швидкості світла – 300 000 км/с і випромінюють енергію. Їх заряд менший, а швидкість більша, ніж в -частинок, тому вони мають порівняно меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність.
- і - проміння практично не впливають на дозу зовнішнього опромінення, за винятком безпосереднього контакту високоактивного джерела зі шкірою або слизовою оболонкою. Основна їх небезпека виникає при попаданні всередину організму з їжею чи повітрям.
Нейтронне випромінювання – це потік нейтронів. Вони не мають заряду, тому легко проникають в ядра атомів, викликаючи при цьому ядерні реакції з вильотом -квантів, протонів, - частинок та ін. Нейтронне випромінювання призводить до найбільшого руйнування біологічних тканин, бо, крім іонізації, викликає збудження ядер атомів тканини, в результаті чого вона сама стає радіоактивною. Джерелами випромінювань нейтронів можуть бути ядерні реактори, експериментальні реактори з прискорювачами, джерела, що випускають нейтрони під час бомбардування -частинками, а також атомний вибух.
Ослаблення нейтронного випромінювання ефективно відбувається на ядрах легких елементів, особливо водню, воді, парафіні, поліетилені та інших.
Ультрафіолетове (довжина хвилі =410-7... 110-9 м) – має слабку іонізуючу здатність, яка зростає із зменшенням довжини хвилі. Найчастіше його шкідлива дія проявляється під час тривалого перебування людини під прямим сонячним промінням.
Рентгенівське (=110-9 … 110-12 м) - має високу іонізуючу і проникаючу здатність, виникає під час бомбардування речовини прискореними зарядженими частинками в так званих рентгенівських апаратах і т.п.;
(гама) - випромінювання (=110-12 ...10-15 м) - короткохвильове електромагнітне випромінювання, що виникає при ядерних реакціях, а також при проходженні швидких заряджених часток крізь речовину; розповсюджується з швидкістю світла; має найбільшу енергію і проникаючу здатність. Незважаючи на слабшу, ніж в - і - променів, іонізуючу здатність, є основним фактором вражаючої дії радіоактивних випромінювань. Ефективно затримати - випромінювання може тільки свинцева плита (товщиною не менше 25 см), або товсте бетонне перекриття.
5.2. Кількісні характеристики іонізуючих випромінювань
Час, за який розпадається в середньому половина усіх радіонуклідів даного типу в будь-якому радіоактивному джерелі, називається періодом напіврозпаду даного ізотопу.
Число розпадів в секунду називається активністю радіоактивного джерела. Одиниця вимірювання активності в системі СІ називається бекерель (Бк), позасистемна – кюрі (Кі) (табл.5.1).
Таблиця 5.1 - Одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань
| Фізична величина та її символ | Позначення одиниць | Співвідношення між одиницями | |
| в системі СІ | поза- системне | ||
| Активність А | Бк (бекерель) | Кі (кюрі ) | 1Бк = 1 розпад за 1с = =2,710-11 Кі; 1Кі = 3,71010 Бк |
| Експозиційна доза Х | Кл/кг (кулон на кілограм) | Р (рентген) | 1 Кл/кг=3,88103 Р 1 Р=2,5810-4 Кл/кг |
| Поглинута доза D | Гр (грей ) | Рад (рад) | 1 Гр=1 Дж/кг=100 рад 1рад=0,01 Гр= 0,01 Дж/кг= =100 ерг/г 1 рад=0,01 Гр= 100 ерг/г |
| Еквівалентна доза Н | Зв (зіверт) | Бер (бер) | 1 Зв=100 бер 1 бер=0,01 Зв |
Кількісною оцінкою іонізації є доза опромінення. Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дози опромінення.
Експозиційна доза характеризує іонізаційну здатність випромінювання в повітрі. Експозиційна доза вимірюється в Кл/кг (кулон/кілограм), позасистемною одиницею - і рентгенівського випромінювання є рентген (Р). 1 Р – це така доза (кількість енергії) - випромінювання, при поглинанні якої в 1 см3 сухого повітря (при температурі 0С і тиску 760 мм рт. ст.) утворюється 2,083 мільярда пар іонів, кожний з яких має заряд, що дорівнює заряду електрона (див. табл. 5.1).
Характеристикою ступеня дії випромінювання є потужність експозиційної дози (часто її ще називають “рівень радіації”) - це доза, яка накопичується протягом одиниці часу. Одиниці
, або позасистемна 
, і кратні їй 
, 
.Поглинена доза точно характеризує дію іонізуючого випромінювання на різні біологічні тканини організму (які мають різний атомний склад і щільність). Її одиниці - грей (Гр), а позасистемна - рад (Рад).
Еквівалентна доза введена для оцінювання небезпеки опромінення людини з урахуванням виду випромінювання:
(5.1)де k – коефіцієнт якості випромінювання, який залежить від його іонізуючої здатності.
Цей коефіцієнт може мати такі значення:
k=1 - при рентгенівському і - випромінюванні;
k=1 - при - частинках;
k=3..10 – при потоку нейтронів (залежно від їх енергії);
k=20 - при - випромінюванні.
Таким чином еквівалентна доза враховує, що біологічна дія - випромінювання в 20 разів ефективніша ніж - випромінювання.
Еквівалентна доза вимірюється в зівертах (Зв), в позасистемна одиниця – бер (біологічний еквівалент рентгена).
Для полегшення запам’ятовування одиниць доз ІВ можна вважати, що експозиційна, поглинена та еквівалентні дози рентгенівського і - випромінювання практично рівні: 1 рентген =1 рад= 1бер.
5.3. Вплив іонізуючих випромінювань на живий організм
Небезпека ІВ має такі особливості:
- жодний орган людини не сигналізує про безпосередню дію ІВ;
- ІВ мають високу руйнівну ефективність, навіть малі кількості енергії можуть викликати глибокі біологічні зміни в організмі людини;
- наявність прихованого періоду явного благополуччя; при малих дозах опромінення він може бути досить довгим, що тільки підвищує небезпеку;
- вплив від малих доз може складатись або накопичуватись; цей ефект називають кумуляцією; тому прийнято вважати, що навіть найменша доза опромінення є шкідливою;
- органи живого організму мають різну чутливість до опромінення;
- випромінювання впливає не лише на даний живий організм, але й на його нащадків; цей ефект називають генетичним.
Внаслідок дії ІВ на організм людини в тілі можуть відбуватися хімічні, фізичні та біологічні процеси. Завдяки тому, що близько 70% складу тканин становить вода, однією з реакцій є радіоліз, тобто розщеплення Н2О на водень Н+ і гідроксильну групу ОН-. Вільні радикали утворюють високоактивні продукти – оксид НО2 та перекис водню Н2О2 і вступають в реакцію з молекулами білка та ферментами, руйнуючи їх і утворюючи неправильні амінокислоти. Внаслідок цього порушується обмін речовин, зупиняється ріст тканин, виникають сполуки, що не властиві організму, наприклад - ракові клітини та інші. Найбільш небезпечними наслідками опромінення є зміни в генах і виникнення мутацій.
За ступенем чутливості до опромінення всі органи і тканини можна розділити на 3 групи:
- дуже чутливі (кровотворні і лімфатичні тканини, статеві органи, епітелій шлунково-кишкового тракту і кришталик ока), загалом – клітини з дуже високим рівнем відновлення (процесів поділу);
- менш чутливі (нирки, легені, печінка, шкіра, жирові клітини);
- стійкі (нервові клітини, кістки, хрящі, мускулатура), тобто тканини з уповільненим поділом клітин.
Крім того, неоднакову вразливість мають організми різного віку. Чим молодший організм , тим він чутливіший до опромінення. Це правило також відноситься і до розвитку плоду вагітної жінки.
Найбільш уразливі при опроміненні - червоний мозок і інші органи кровотворної системи. Вони втрачають здатність до функціонування при дозах 0,1…1 Гр (50..100 бер ). Їх ураження призводить до різкого зменшення кількості лейкоцитів і зниження опірності організму інфекційним захворюванням. Зменшення кількості еритроцитів викликає кисневе голодування тканин, знижує здатність згортання крові, що в свою чергу призводить до крововиливів в товщу шкіри і слизові оболонки.
Опромінення буває одноразовим і багаторазовим. Одноразовою вважають дозу, отриману за перші чотири доби. Опромінення отримане за час, що перевищує 4 доби, вважається багаторазовим.
Одноразове опромінення сім’яників чоловіків дозою лише 0,1 Гр (10 бер) приводить до їх тимчасової стерильності, а доза більше 2 Гр (200 бер) - до постійної стерильності. Подібну дію на жінок чинить доза понад 3 Гр (300 бер). Проте, для цих органів сумарна доза, отримана за кілька разів, є більш небезпечною, ніж одноразова.
5.4. Джерела природних і штучних випромінювань. Радон
За джерелами походження іонізуюча радіація поділяється на природну (фонову), тобто не пов’язану з діяльністю людини, і штучну, яка виникає в результаті її діяльності.
До першої категорії відносяться випромінювання, що проникають до нас із космосу, а також зумовлені вмістом радіоактивних елементів в надрах, ґрунтах, предметах і організмах навколишнього середовища. Інтенсивність космічної радіації зростає із висотою над поверхнею землі. Тому екіпажі і пасажири літаків, що літають на висотах 8…11 км можуть одержати підвищені дози радіації.
Рівні земної природної радіації залежать від залягання уранових руд, радіоактивних сланців, фосфоритів, торієвих пісків та радонових мінеральних джерел. На Україні районами з максимальним рівнем радіації є м. Хмільник, м. Жовті Води, с. Миронівка та інші. В цих місцях природний радіоактивний фон в десятки і сотні разів більший ніж в інших.
Будівельні матеріали теж можуть бути суттєвими джерелами природної радіації. Наприклад, високу радіоактивність мають кальцій, фосфогіпс, деяка червоноглинна цегла, силікатний, доменний і вугільний шлаки. Так, порівняно із дерев’яними будинками, кам’яні, бетонні і цегляні можуть давати рівень радіації в 2…3 рази більший, а споруджені із шлакоблоків (відходи ТЕЦ) – в десятки разів більший.
Однак останні дослідження вчених показали, що найсуттєвішим із усіх природних джерел радіації є газ радон. Це невидимий, без смаку, і запаху газ, в 7,5 разів важчий за повітря, з періодом напіврозпаду 3,6 доби. Він утворюється і поступає в атмосферу в результаті розпаду радіоактивних елементів (урану і торію) в ґрунті і предметах навколишнього середовища.
Люди піддаються опроміненню радоном, проживаючи в будинках з поганою вентиляцією. Радон накопичується в них, проникаючи головним чином із ґрунту, будівельних матеріалів, природного газу і, навіть, води. Як правило його концентрація найвища на нижніх поверхах будинків, куди він проникає крізь підлогу з ґрунту.
1987 р. в Лісабоні відбувся 4-ий Міжнародний симпозіум з питань природної радіації в навколишньому середовищі, на якому радон був визнаний найбільш серйозною причиною радіоактивного опромінення людей. Наприклад, якщо концентрація радону сягає 150...200 Бк/м3 , то захворюваність на рак зростає вдвічі.
Проведені експериментальні дослідження в Україні показали, що в селах Кіровоградської області в кожному другому будинку концентрація радону перевищувала 100 Бк/м3 , в кожному п’ятому - 200 Бк/м3 , в 7% будівель рівень перевищував 300 Бк/м3 . При чому ці приголомшливі результати отримано влітку, коли приміщення часто провітрюють.
В розвинених країнах на боротьбу із радоном щороку виділяються десятки мільйонів доларів На жаль в Україні держава цій проблемі майже не приділяє уваги. Тому мешканцям потрібно самостійно виконувати такі рекомендації:
по-можливості самостійно провести дослідження рівнів радіації і концентрації радону в усіх житлових приміщеннях;
в будівництві використовувати матеріали з потенційно малою радіоактивністю і обов’язково перевірені;
обов’язково усі приміщення повинні мати ефективну систему вентиляції, яка б перевірялась не рідше 2 разів на рік;
нижні і, особливо, підвальні поверхи краще займати під нежитлові приміщення із тимчасовим перебуванням людей;
при використанні води намагатись не допускати її розпилення і випаровування (під час купання, прання чи готування їжі);
приміщення, де працюють газові прилади, повинні безперервно провітрюватись, а потужні газові прилади (котли, колонки) слід використовувати з примусово вентильованою камерою згоряння;
підлоги перших поверхів робити максимально герметичними.
Поряд з природним рівнем радіації людина піддається впливу штучно створених джерел. Найважливіші з них:
атомні електростанції (на Україні діють 5 АЕС з 16 реакторами) із щоденними та аварійними викидами;
підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, захоронення ядерних відходів;
дослідні реактори (в м. Києві та Сімферополі);
ядерні енергетичні установки на транспортних об’єктах;
радіоактивні відходи атомних електростанцій (накопичено 70000 м3);
радіоактивні відходи уранодобувної та переробної промисловості (65,5 млн. тонн);
медичні, наукові та інші заклади, що використовують джерела ІВ;
зона відчуження Чорнобильської АЕС.
На думку вчених, вплив різних джерел в загальній дозі річного опромінення людини розподіляється таким чином: радон – 54 %, природна радіація – 27 %, медичні обстеження – 14 %, штучна радіація – 3 %, випробування ядерної зброї – 2 %.
5.5. Захист людини від зовнішнього і внутрішнього опромінення
В практиці радіаційної безпеки розрізняють зовнішнє опромінювання людини, коли джерело випромінювань розміщене за межами організму, і внутрішнє, коли радіоактивний пил або аерозоль разом з повітрям попадають всередину організму.
При зовнішньому опроміненні існує три способи захисту - за допомогою екранів, захист відстанню і захист часом.
Захист екрануванням базується на законі ослаблення випромінювання при проходженні через речовину. Конструктивно захист організовується влаштуванням стаціонарних або пересувних екранів, що виготовляються з матеріалів із добрим поглинанням ІВ. При необхідності індивідуального захисту використовують захисні фартухи і костюми.
Для захисту від - випромінювання найрозповсюдженішими матеріалами є свинець, залізобетон, вода, свинцеве скло, рідше вісмут, тантал та інші важкі речовини.
Для перетворення швидких нейтронів в теплові використовують речовини з малим атомним номером. Найефективнішими матеріалами є бетон, парафін, поліетилен та інші пластмаси. Після того, як нейтрони уповільнились, вони можуть бути поглинені. Для цієї мети використовують матеріали з великим поглинанням: бор та матеріали з його добавками – борні сталі, борний графіт і карбід бору.
Захист відстанню базується на тому, що робочі місця віддаляють від джерела випромінювання. Збільшення відстані від джерела до людини забезпечується використанням дистанційного управління.
Захист часом - проводиться шляхом зменшення часу перебування людини в радіаційній обстановці. Такий спосіб використовується при ремонтних або аварійних роботах. При цьому робітник, що отримав дозу, більшу за допустиму, виводиться із небезпечної зони.
Внаслідок високої радіочутливості внутрішніх органів і тривалості процесу виведення радіоактивних ізотопів з організму внутрішнє опромінення людини вважається більш небезпечним порівняно із зовнішнім. Захист від внутрішнього опромінення базується на виключенні попадання радіоактивного пилу або аерозолів в організм людини.
Для цього радіоактивні речовини потрібно тримати в герметичних посудинах, при роботі з ними використовувати респіратори, гумові рукавиці, протигази . Приміщення повинні бути обладнанні вентиляційними системами з кратністю 5…10 разів за годину. Під час роботи, обов’язково проводиться дозиметричний контроль. Після цього дезактивується одяг, взуття і вся поверхня тіла людини.
6. Безпека життєдіяльності в системі