Конспект лекцій Хмельницький, 2005 Снозик О. В. Безпека життєдіяльності

Вид материала

Конспект

Содержание 3. Правила пожежної безпеки 3.2. Пожежі і пожежна безпека 3.3. Техніка гасіння пожежі 3.4. Засоби гасіння пожежі Вуглекислотні вогнегасники Порошкові вогнегасники 3.5. Небезпека отруєння чадним газом 4. Збереження життя людини в умовах надзвичайних ситуацій природного походження 4.2. Загальний план боротьби із стихійними лихами Перший етап Другий етап Третій етап 4.3. Землетруси та захист від них 4.3.2. Завчасні заходи від землетрусу 4.3.3. Правильні дії населення під час землетрусу 4.3.4. Дії після припинення поштовхів 4.4. Повені і боротьба з ними 4.4.1. Характеристика причин повеней і заходів боротьби з ними

Подобный материал:

• Конспект лекцій, 1500.74kb.
• Освітня програма підготовки бакалавра за напрямом «Фінанси І кредит» Цикл дисциплін, 42.22kb.
• Конспект лекцій Серія а 4 Київ 2005 Головний редактор Ярослав Головко, 4770.79kb.
• Як конспект лекцій Дніпропетровськ Нметау 2008, 735.01kb.
• Робоча навчальна програма модуля " Безпека життєдіяльності" для студентів 3 курсу спеціальності, 358.2kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності», 1503.15kb.
• Конспект лекцій по дисципліні Інформаційні моделі "великих" систем, 1986.92kb.
• Освітня програма підготовки бакалавра за напрямом «Управління персоналом І економіка, 33.27kb.
• Безпека, 3519.8kb.
• Конспект лекцій до дисципліни Безпека програм та даних, 855.96kb.

3. Правила пожежної безпеки

3.1. Основи теорії горіння


Горіння – швидкодіюча хімічна реакція сполучення речовини з окислювачем, яка супроводжується виділенням тепла і випромінювання світла. Для виникнення і протікання процесу горіння необхідна наявність горючої речовини, окислювача і джерела енергії для запалювання. Як правило, горіння відбувається внаслідок взаємодії горючої речовини з киснем повітря. Добрими окисниками є також хлор, фтор, бром, йод, окисли N. Водень і деякі метали можуть горіти в атмосфері хлору, мідь – в парах сірки, магній у вуглекислому газі.

Горіння може бути повним і неповним. При надмірній кількості кисню в повітрі горіння буде повним. При цьому продуктами згоряння будуть двооксид вуглецю СО₂, вода, азот, сірчаний ангідрид. При недостатній кількості кисню згоряння буде неповним з виділенням таких продуктів як оксид вуглецю СО, спирти, кетони, альдегіди тощо.

Розрізняють такі види процесу горіння: вибух, спалах, займання, тління, самозаймання, горіння.

Вибух – процес надзвичайно швидкого горіння пило- та гозоподібних речовин, який супроводжується миттєвим зростанням температури і тиску. Якщо в повітряному середовищі виникає концентрація пилу, парів або газів в межах між нижньою і верхньою концентраційною межею займання, то при появі джерела вогню стається вибух.

Спалах – швидкоплинний процес згоряння парів горючої речовини, що виникає при їх контакті з відкритим джерелом вогню, при цьому надлишковий тиск не виникає. Під час кожного імпульсу спалаху виділяється недостатньо теплоти, щоб забезпечити концентрацію парів, необхідну для постійного горіння. Залежно від температури спалаху, рідини поділяються на легкозаймисті ЛЗР і горючі ГР. До легкозаймистих належать – ацетон, бензин, гас, скипидар, спирт, сірководень, ефір та інші; до горючих – машинні масла, олія, оліфа тощо.

Загоряння – тривалий процес горіння, який виникає від джерела вогню і триває доти, поки з горючої речовини виділяються пари. Горючі речовини не перестають горіти і після видалення джерела запалювання.

Загоряння відбувається при температурах вищих за температуру спалаху: для ЛЗР – на 2-5^оС, а для горючих – на 5-30^оС.

Самозагоряння – процес горіння, який виникає від теплоти, що нагромадилась в речовині внаслідок біологічних або фізико-хімічних процесів. Здатність до самозагоряння в повітрі мають зволожені зерно, сіно, полова, костриця, трав’яне борошно, вугілля, торф, промаслені ганчірки тощо, а також при змішуванні марганцевокислий калій і гліцерин; ацетилен, водень, метан і етилен з хлором.

3.2. Пожежі і пожежна безпека

Неорганізоване і неконтрольоване горіння, внаслідок якого знищуються матеріальні цінності, називається пожежею. Температура у вогнищі пожежі досягає 700-900^оС, тому займання інших предметів можливе не лише при дії вогню, а й внаслідок нагрівання розжареними продуктами горіння.

Аналіз причин пожеж по місту Львову за 1997-1991 роки: через несправність електрообладнання – 38%, необережне поводження з вогнем – 16%, дитячі пустощі – 16%, несправне пічне опалення – 15%. Близько 50% всіх пожеж у житлових будинках пов’язані з п’янством. Ще один важливий факт із статистики США: близько 28% всіх пожеж стаються в житлових приміщеннях, однак кількість смертних наслідків в них складає 81% від усіх загиблих в пожежах.

Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому унеможливлюється виникнення пожежі, а у випадку її виникнення виключається можливість дії на людей небезпечних факторів і забезпечується захист матеріальних цінностей. Забезпечення пожежної безпеки є невід»ємною частиною діяльності держави щодо охорони життя і здоров»я її людей, національного багатства, навколишнього природного середовища і виконується відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» та Правил пожежної безпеки в Україні і забезпечується комплексом організаційних, технічних, експлуатаційних і режимних заходів.


3.3. Техніка гасіння пожежі


Відповідно до умов, за який відбувається процес горіння, припинення пожежі може досягатись такими методами:

• Припинення доступу необхідної кількості кисню (чи іншого окисника);
  
• Охолодження зони горіння;
  
• Розбавлення горючих речовин негорючими;
  
• Гальмуванням швидкості екзотермічних реакцій;
  
• Механічним відривом полум’я сильним струменем повітря або води.
  

Найпоширеніші вогнегасні речовини:

1. Вода. Переваги – доступність і дешевизна, висока теплоємність, транспортабельність, хімічна нейтральність і не отруйність. Недоліки – замерзання, неможливість гасіння легких рідин (які спливають на поверхню води) та електроустановок (через електропровідність).
   
2. Піна - ефективніша за воду, припиняє доступ кисню.
   
3. Водяна пара - зволожує горючі речовини і припиняє доступ кисню.
   
4. Інертні негорючі гази – знищують концентрацію О₂ і гальмують процес горіння в невеликих приміщеннях.
   
5. Пісок - ефективний засіб гасіння пально-мастильних матеріалів, гасіння відбувається внаслідок поглинання тепла і припинення доступу кисню.
   
6. Покривні матеріали (азбестові полотна, брезент, повсть, земля) - застосовуються для гасіння джерела вогню на початку загоряння.
   

3.4. Засоби гасіння пожежі

Всі протипожежні засоби поділяються на:

• Первинні засоби гасіння
  
• Пожежна сигналізація
  
• Пожежні машини
  
• Установки автоматичного гасіння пожежі.
  

Первинні засоби вогнегасіння застосовуються для боротьби з початковим і невеликим вогнищем. До них належать: пожежні крани з шлангами, вогнегасники, ручні насоси, резервуари з водою, ящики з піском, покривала азбестові, повстяні та брезентові, ручний пожежний інструмент (відра, лопати, багри, ломи, сокири).

Вогнегасники бувають: хімічно-пінні, вуглекислотні, порошкові та інші, з них найбільш ефективними і перспективними є порошкові. Букви означають марку вогнегасника, цифри - величину його заряду в літрах.

На даний час найпоширенішими є хімічно-пінні вогнегасники ВХП-10. Вони мають стальний балон з ручкою для перенесення, горловину з отвором для виходу піни, і закріплену наверху похилу ручку. Безпосередньо перед використанням необхідно проколоти голкою паперову мембрану в соплі. Вогнегасник приводять в дію поворотом ексцентричної ручки на 180^о і перевертанням його догори дном. Внаслідок цього змішується кислотна і лужна частина заряду вогнегасника і відбувається хімічна реакція з виділенням вуглекислого газу і піни. Час його дії ~ 60 с, довжина струменя 6-8 м. Термін придатності заправки – 1 рік. ВХП не можна використовувати для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою, а також лужних металів.

Вуглекислотні вогнегасники ВВ-2, ВВ-2А, ВВ-5, ВВ-8 мають стальний балон місткістю 2,5 і 8 л, до горловини якого вкручено вентиль і приєднано розтруб. Заповнюється він зрідженим вуглекислим газом під тиском 70 ат і може використовуватись багаторазово. При відкриванні вентильного або пістолетного пристрою вуглекислота виривається назовні і перетворюється в снігоподібну масу з температурою t= –79^оС. Порядок гасіння такий: спочатку розтруб направляють на горючу речовину, а тоді відкривають кран, остерігаючись обморожень від переохолодження розтруба. Застосовують їх для гасіння загорянь на транспорті, в електроустановках під напругою, в приміщеннях з дорогоцінними предметами. Довжина струменя 2 м, тривалість дії 20-60 с. Придатність до використання перевіряється зважуванням.

Порошкові вогнегасники є переносні (ВП-1 «Момент», ВП-1 «Турист», ВП-2, ВП-2Б, ВП-10) та пересувні (ВП-100) на візках. Вони зручні в експлуатації, не бояться мінусових температур до –50^оС, служать для гасіння загорянь лужних металів, електроустановок під напругою до 1000 В, легкозаймистих рідин та твердих матеріалів, в складах та на транспортних засобах. Вогнегасник містить певну кількість порошку і стиснутий газ (повітря, СО₂, N₂) для його виштовхування. Період дії – 10...30 с, довжина струменя - до 5 м.

Всі вогнегасники мають наклеєну інструкцію з правилами застосування і терміном дії.


3.5. Небезпека отруєння чадним газом


Виникає при неповному горінні – тобто при горінні з недостатньою кількістю кисню. Найчастіші випадки отруєння СО: горіння в печах при відсутності тяги, використання газових приладів при закритих кватирках і недостатній тязі в вентиляційних каналах, робота двигунів внутрішнього згоряння в закритих приміщеннях (гаражах), тютюнопаління. Вміст СО в сигаретному димі досягає 1-1,5% (100-150 мг/л). Особлива його небезпека полягає в тому, що СО не має прямих ознак, за якими людина могла б встановити його присутність. Газ СО не має кольору, запаху, смаку.

При вдиханні газ СО утворює з гемоглобіном крові стійку сполуку – карбоксигемоглобін, яка нездатна постачати кисень до тканин організму. В результаті настає кисневе голодування з такими симптомами: головний біль, дзвін в вухах, блідість, нудота, запаморочення, при значному отруєнні – втрата свідомості і смерть.

При наданні першої допомоги необхідно потерпілого негайно винести на свіже повітря і викликати швидку допомогу. При потребі роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.

Санітарними нормами, що діють в Україні, встановлена гранично допустима концентрація чадного газу в повітрі - 0.003 мг/л.


4. Збереження життя людини в умовах надзвичайних ситуацій природного походження


4.1. Класифікація стихійних лих

За ступенем небезпеки надзвичайні ситуації природного характеру поділяються на 4 категорії:

1. Екстремальні природні явища - відхилення від середніх багаторічних показників закономірного вияву природних ресурсів, типових для даної території.

2. Стихійні природні явища - знищують матеріальні цінності, які створені людьми і загрожують здоров'ю та життю населення.

3. Стихійні лиха - явища природи, що приводять до різкого порушення нормального способу життя великих груп людей, до пошкодження, а часом і до знищення значних матеріальних цінностей та загибелі людей.

4. Природні катастрофи - це стихійні процеси особливої руйнівної дії, що розповсюджуються на великі території та приводять до масової загибелі людей і завдають значних збитків навколишньому середовищу.

За даними Міжнародного Червоного Хреста, стихійні лиха та катастрофи за останні 100 років забрали більше 11 млн. людських життів, в т. ч. повені - 9 млн., урагани - 1 млн., землетруси - 1 млн. Ці дані мають тенденцію до зростання і за останні 20 років кількість жертв склала 3 млн.

Великий видобуток корисних копалин, інтенсивне використання лісових, земельних, водних та енергетичних ресурсів, необдумане осушення і зрошення земель, прокладання інженерних комунікацій, приводить до порушення природного балансу. Все це сприяє активізації і посиленню стихійних явищ.

Відомо понад 30 особливо небезпечних природних явищ, які об'єднуються в 3 групи:

а) літосферні – землетруси, вулкани, гірські обвали, ерозія ґрунтів.

б) гідросферні - цунамі, повені, сельові потоки, снігові лавини, ожеледиця, обмерзання суден та гідротехнічних споруд.

в) атмосферні - бурі, смерчі, урагани, грози, снігопади, ожеледь, посухи, заморозки, обмерзання високих споруд та літальних апаратів.

В залежності від характеру відрізняють миттєво розповсюджуванні (землетрус) і поступово розповсюджувані (ураган, бурі, повені) стихійні лиха

4.2. Загальний план боротьби із стихійними лихами

План боротьби із стихійними лихами може мати в загальному три етапи, які конкретизуються залежно від виду стихійного лиха і характеру його розповсюдження.

Перший етап - проведення профілактичних робіт, головною метою яких є недопущення стихійного лиха (коли це можливо) чи зменшення його наслідків (коли біда неминуча). Такі роботи проводяться задовго до початку дії сил стихії і можуть охоплювати тривалий відрізок часу.

Другий етап - роботи з локалізації і ліквідації стихійного лиха в період його дії. Мета цих робіт - максимально зменшити зони найбільш тяжких наслідків, звести їх до мінімуму, надати своєчасну допомогу потерпілим, терміново ліквідувати найнебезпечніші аварії, що виникли.

Третій етап - ліквідація наслідків стихійного лиха після того, як сили стихії заспокоїлися. На цьому етапі продовжують надавати допомогу потерпілому населенню і проводять комплекс відновлювальних робіт.

Найбільш складним і відповідальним є другий етап, так як доводиться працювати в умовах безпосередньої дії стихійних сил. Найбільш трудомісткий – третій етап. Він залежить від об’єму руйнувань і може тривати навіть декілька років.


4.3. Землетруси та захист від них

4.3.1. Поняття про землетрус. Основні характеристики землетрусів

Землетрус – це підземні поштовхи або коливання ґрунту, викликані раптовим розривом гірських порід та розповсюдженням вивільненої енергії. Місце, де виник розрив порід, називається гіпоцентром, а його проекція на поверхню землі – епіцентром. Хвилі, які поширюються в усі боки від центру землетрусу, називаються сейсмічними, їх швидкість залежно від щільності породи сягає від 2 до 6 км/с.

Загальна енергія землетрусу характеризується магнітудою, яка визначається як десятковий логарифм максимальної амплітуди коливань ґрунту, виміряної в мікронах на відстані 100 км від епіцентру землетрусу. Магнітуда за шкалою Ріхтера може складати від 0 до 9 балів.

Для оцінки інтенсивності поштовхів в країнах Європи з 1964 року використовується 12-бальна шкала MSK (Медвєдєв, Спонхевер, Карнік), яка характеризує землетрус за спричиненими наслідками (табл. 1).

Щороку Японія, Турція, Греція, Чілі, Перу та інші країни потерпають від землетрусів. Вважається, що в Україні є 2 сейсмічно небезпечні зони: Крим і Карпати. Один із найсильніших землетрусів на Україні стався 1927 року в Ялті. Його сила складала 9 балів.

В світі встановлено близько 400 тисяч сейсмічних станцій, які слідкують за коливаннями землі і мають найголовніше завдання – навчитися передбачати землетруси. На жаль на сьогодні рівень розвитку науки поки що не завжди дозволяє отримувати завчасне передбачення. Добрими провісниками є тварини: вони виявляють підвищений неспокій, кричать, втікають подалі від небезпечних будівель.


4.3.2. Завчасні заходи від землетрусу

Кожна людина, що живе в сейсмонебезпечному районі, повинна свідомо планувати свої дії на випадок землетрусу. Завчасно намітьте найбільш безпечні шляхи виходу з будинку. Визначте найбільш безпечні місця в будинку (внутрішні кути біля капітальних стін, прорізи дверей, місця під столом і т. п.). Навчіть інших членів родини займати ці безпечні місця.

Виясніть, як відключається електроенергія, газ, вода у вашому будинку, зверніть увагу чи є ключі на всіх кранах і можливість термінового доступу до них.

Майте напоготові аптечку з недоторканим запасом медикаментів та ліхтарик з батарейками.

Не тримайте важкі речі на шафах і полицях. Прослідкуйте, щоб ліжка стояли подалі від великих вікон, дзеркал та інших предметів, що можуть впасти. Якщо потрібно, надійно прикріпіть до стін високі шафи та інші меблі, що можуть перекинутись.

Перевірте стан вашого будинку, визначте заходи, необхідні для його укріплення.


Таблиця 4.1

Бали	Сила землетрусу	Характеристика ознак землетрусу
1-3	слабкий	Коливання фіксуються приладами та деякими людьми
4	помірний	Дзеленчить скло, скрип дверей
5	достатньо сильний	Коливання люстр, меблів, в будинках відчувається всіма людьми
6	сильний	Легкі пошкодження елементів будинків, штукатурки
7	дуже сильний	Тріщини у стінах, відколювання штукатурки
8	руйнівний	Падіння димових труб, тріщини стін і завалювання, людям важко встояти на ногах
9	спустошувальний	Обвалювання стін, перекриттів
10	нищівний	Обвали гірських порід, руйнування більшості будинків, тріщини у ґрунті до 1 м
11	катастрофічний	Широкі тріщини на земній поверхні, руйнування будівель до фундаменту
12	дуже катастрофічний	Значні зміни рельєфу, жодна споруда не видержує

4.3.3. Правильні дії населення під час землетрусу

При землетрусі грунт коливається протягом незначного проміжку часу – тільки декілька секунд, найбільше хвилину – при сильному землетрусі. Тому дуже важливо зберігати спокій і самовладання, діяти спокійно та, в той же час, грамотно і свідомо. Пам’ятайте, що найбільша небезпека походить від предметів, що падають.

Якщо ви в приміщенні, найкраще протягом 10-20 секунд вибігти з нього на відкриту місцевість. Якщо це неможливо - негайно займіть заздалегідь продумане безпечне місце, станьте в просвіт дверей або в кутку біля капітальних стін, залізьте під стіл або ліжко. Тримайтеся подалі від скла, пічок і високих важких предметів, які можуть впасти або перекинутися.

Не вибігайте з висотної будівлі - на виходах обов’язково виникають небезпечні натовпи, затори. Крім того, сходові площадки і ліфти найперше можуть обвалитися. Найбезпечніше перечекати поштовхи, а потім перейти в більш безпечні місця.

Якщо ж ви знаходитесь в невисокій слабкій будівлі – краще вибігти з неї, остерігаючись на відкритій ділянці падаючих частин будинку, проводів тощо.

Не стрибайте з вікна без крайньої необхідності.

Перебуваючи на вулиці, відійдіть на достатню віддаль від високих будинків, а якщо це неможливо – зайдіть у під’їзд.

Перебуваючи в автомобілі зупиніться подалі від високих будівель, мостів і естакад.

4.3.4. Дії після припинення поштовхів

Зберігаючи спокій, уважно оцініть обстановку для виявлення вогнищ пожеж, витоку газу та інших небезпечних факторів, які можуть різко погіршити ситуацію.

Надайте невідкладну допомогу потерпілим і пораненим.

Приступіть до гасіння пожеж та ліквідації інших небезпечних наслідків, якщо ви впевнені, що зможете справитись з ними власними силами і засобами.

Потім огляньте всі комунікації і перекрийте їх (газ, воду, електрику) до тих пір, поки не впевнитесь, що вони не мають пошкоджень. Ліквідуйте пролиті небезпечні рідини.

Потім приступайте до ліквідації інших наслідків. Не заходьте без крайньої потреби в пошкоджені будівлі – вони можуть зруйнуватись в будь-який момент, особливо після приходу повторних поштовхів.

Якщо ви потрапили в завал – найперше спокійно оцініть обстановку. Надайте невідкладну допомогу собі та оточуючим: зупиніть кровотечу, накладіть пов’язку, заспокойте панікерів.

Постарайтесь встановити зв’язок з іншими людьми за допомогою голосу, стуку. Спокійно продумайте план самостійного звільнення із завалу, остерігаючись гіршого завалювання. Об’єднайте свої зусилля з тими людьми, які не впали в паніку.

Якщо самостійно звільнитися не під силу – пам’ятайте, що допомога буде надаватись обов’язково. Головне економте сили і періодично давайте знати про себе постукуванням чи голосом.

4.4. Повені і боротьба з ними

4.4.1. Характеристика причин повеней і заходів боротьби з ними

Повінь - це тимчасове затоплення суші, внаслідок піднімання рівня води в річках та озерах. За масштабами наслідків в Україні повені займають перше місце з усіх виникаючих стихійних лих. За даними ООН за останні 10 років у всьому світі від повеней постраждало більше 100 мільйонів чоловік.

Залежно від причин виникнення, повені розділяють на три групи:

1) викликані великими зливами чи інтенсивним таненням снігу. Особливо небезпечні повені пов'язані з льодоходом. Під час льодоходу виникають затори, підйоми рівня води і затоплення нових територій, а при прориві утворюється стрімка хвиля, яка раптово затоплює території, розташовані нижче;

2) виникають під дією нагінного вітру. Такі повені спостерігаються на морських узбережжях і в гирлах рік, що впадають в море. Нагінний вітер затримує воду в гирлі, в результаті чого підвищується рівень води в річці;

3) спричинені підводним землетрусом, внаслідок чого виникають гігантські морські хвилі - цунамі. У відкритому морі цунамі пологі і несуттєві для суден. Але з наближенням до берега їх крутизна швидко зростає. Біля пологих берегів їх висота складає 5-6 м, а на ділянках з вузькими бухтами - до 15-20 м.

При повені вода за короткий термін заливає вулиці, підмиває і руйнує будівлі, розмиває транспортні магістралі, викликає аварії на комунально-енергетичних об’єктах. Великих збитків завдала повінь 1998 року на Закарпатті, спричинена сильними дощами і значним підйомом води в річках. Крім того, мало місце неправильне використання природних ресурсів, що посприяло значному розвитку стихії.

Основний напрям боротьби з повенями полягає в зменшенні максимальної витрати води в річці шляхом вчасного перерозподілу стоку, насадження лісозахисних смуг, розорювання землі, збереження прибережних водоохоронних смуг, рослинності та ін. Добрий ефект дає обладнання водосховищ і дамб.

Для зменшення масштабів наслідків повені велике значення має своєчасне оповіщення населення і правильні його дії. В ймовірних зонах затоплення до відома населення доводиться:

а) можливі зони затоплення;

б) очікуваний рівень підйому води;

в) час приходу води;

г) тривалість затоплення.

Одночасно визначається місце та зона евакуації населення при загрозі затоплення.