Дипломна робота на тему: Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція

Вид материала

Содержание

Структура та компетенція міжнародного кримінального суду
2.2. Компетенція Міжнародного кримінального суду
Судові палати.
Канцелярія прокурора

Подобный материал:

1 2 3 4 5

РОЗДІЛ 2

СТРУКТУРА ТА КОМПЕТЕНЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ,

ПОРЯДОК ПРИЙНЯТТЯ ТА ВИКОНАННЯ ЙОГО РІШЕНЬ

2.1. Структура Міжнародного кримінального суду

Згідно з Римським статутом (ст.3) місцем перебування Міжнародного кримінального суду є Гаага, Нідерланди («держава перебування»), але поки що тимчасово Суд знаходиться у передмісті Гааги у приміщенні «De Arc» з наступним переміщенням у 2007-2009 р. у постійне приміщення в «Alexanderkazere».

У лютому 2003 року було формально обрано на 9-річний строк перші 18 суддів МКС. Обрані судді є незамінними впродовж найближчих 9 років, окрім як за власним бажанням або за станом здоров’я. У процесі обрання перших 18 суддів брали участь кандидати, серед яких були й колишні судді міжнародних військових трибуналів ad hoc, колишні голови верховних національних судів, генеральні прокурори та міністри юстиції. Судді збираються на пленарні засідання якнайменше 1 раз на рік для виконання своїх функцій відповідно до Статуту, Правил процедури доведення та Регламенту Суду [23].

Отже, згідно зі статтею 34 Статуту Суд складається з наступних органів:

Президія;
Апеляційна палата, Судова палата і Палата попереднього провадження;
Канцелярія прокурора;
Секретаріат.

Як бачимо, Міжнародний кримінальний суд є органом, де зосереджені майже всі стадії кримінального процесу, тобто органи попереднього розслідування та досудової підготовки, власне суд, що розглядає справу по суті, апеляційна інстанція, а також координуючі та допоміжні органи.

Та перш, ніж безпосередньо перейти до характеристики органів Суду, варто згадати і про інший орган, який, хоч і не входить до його складу, проте є не менш важливим, оскільки забезпечує формування суду. Йдеться про Асамблею держав-учасниць Римського договору (надалі – Асамблея).

Кожна з держав-учасниць Римського договору представлена в Асамблеї одним представником. Держави, які лише підписали Договір про створення Суду можуть бути присутніми у цій Асамблеї на правах спостерігачів [1].

Відповідно до Статуту (ст. 112) Асамблея обирає на своїх засіданнях суддів, прокурора та його помічників і, як випливає зі змісту п. 5 цієї статті, може за певних умов контролювати діяльність Суду.

Згідно з п. 6 ст. 36 Статуту судді Міжнародного кримінального суду обираються шляхом таємного голосування на засіданні Асамблеї. На противагу цьому положенню Статуту суддів Югославського та Руандійського Трибуналів обирала Генеральна Асамблея ООН [24, с.568]. Обраним до складу Суду вважається той кандидат, за якого проголосувало більше 2/3 держав-учасниць Асамблеї, що присутні на засіданні та беруть участь у голосуванні. Зокрема, до складу суду можуть входити лише 18 осіб, тому обраними вважаються ті 18 кандидатів, які набрали найбільше голосів. Статут також передбачає і довибори суддів у разі, якщо загальну кількість суддів (18 осіб) не було обрано на першому засіданні [1].

До кандидатів на посаду судді Міжнародного кримінального суду застосовуються загальні та спеціальні вимоги. До загальних належать:

1) високі моральні якості;

2) незалежність та неупередженість;

3) знання хоча б однієї з робочих мов Суду (російської, англійської, арабської, іспанської, французької чи китайської);

4) наявність громадянства держави-учасниці.

Серед спеціальних (професійних) вимог до кандидатів на посаду судді можна відзначити володіння визнаною компетенцією:

а) у сфері кримінального та процесуального права та досвідом роботи в якості судді, прокурора, адвоката чи на іншій посаді у сфері кримінального судочинства;

б) у відповідних сферах міжнародного права – міжнародному гуманітарному праві, правах людини та з досвідом професійної юридичної діяльності, яка має відношення до предмету судової діяльності Суду.

Крім цих спеціальних вимог, кандидат повинен відповідати також вимогам, що ставляться державами-учасниками до осіб, які претендують на вищі судові посади.

Кандидатури на посаду суддів можуть висуватись кожною державою-учасницею шляхом подання до Асамблеї відповідної заяви. Передбачається, що кандидат, якого висунула на обрання держава-учасниця не обов’язково повинен бути її громадянином, а може мати громадянство іншої держави-учасниці Римського договору.

Для проведення виборів формуються два списки кандидатів (п. 5 ст. 36 Статуту). До першого списку (список А) вносяться кандидатури тих осіб, що мають достатню кваліфікацію у кримінальному праві та процесі, а до другого (список В) – особи, які є визнаними фахівцями у міжнародному праві.

За першим разом до складу суду обирається не менше 9 кандидатів зі списку А та не менше 5 кандидатів зі списку В з наступним заповненням решти вакансій при збереженні пропорцій кандидатів котрі проходять за списками А і В. Тобто перевага надається юристам, що спеціалізуються у кримінальному праві, що засвідчує кримінально-правову сутність Суду [25, с.37].

При обранні суддів держави-учасниці повинні також враховувати дотримання в складі суду наступних критеріїв:

представництва основних правових систем світу;
справедливого географічного представництва;
справедливого представництва суддів жіночої та чоловічої статей;
осіб, що мають досвід юридичної діяльності в спеціальних сферах.

18 обраних суддів повинні представляти 18 держав-учасниць. Варто також відзначити, що кількість суддів може бути збільшена у разі необхідності. Пропозиція про проведення такої зміни вноситься Президією Суду на розгляд Асамблеї, котра має право прийняти чи відхилити таку пропозицію (п. 2 ст. 36 Статуту).

Судді Міжнародного кримінального суду обираються терміном на 9 років без права переобрання. Це правило не поширюється на перші вибори суддів, коли одна третина суддів, відібрана жеребкуванням, залишається на посаді протягом трьох років, друга третина – протягом шести років, а решта – на повний термін [1].

Стаття 36 (п. 10) Статуту містить застереження про те, що суддя, призначений до Судової чи Апеляційної палати, незалежно від спливу три- чи шестирічного терміну продовжує залишатись на посаді до закінчення відповідного провадження. Цю норму Статуту цілком справедливо можна розглядати як забезпечення одного з важливих принципів кримінального процесу – про незмінність складу суду.

Судді, які обрані на засіданні Асамблеї до складу суду виконують свої функції на постійній основі та перебувають у розпорядженні Суду. Після їх обрання вони самостійно формують Президію та відповідні відділення і Палати.

Президія Суду формується у складі голови та першого і другого віце-голови, що обираються суддями абсолютною більшістю голосів. Як зазначено у п. 3 ст. 38 Статуту, Президія відповідає за: а) належне управління справами Суду, крім канцелярії Прокурора, та б) інші функції, віднесені до його компетенції Статутом, що безпосередньо не пов’язані з судочинством (внесення пропозиції про збільшення кількості суддів, тощо).

Отже, Президія – це незалежний орган в системі Міжнародного кримінального суду, безпосередньо не пов’язаний із здійсненням правосуддя та відповідальний за належне управління справами, що віднесені до його компетенції.

Після утворення Президії судді формують відділення Суду. Таких відділень Статутом передбачено три: відділення попереднього судочинства, судове відділення та апеляційне відділення [1].

Відповідно до п. 1 ст. 39 Статуту відділення попереднього судочинства формується не менш як з 6 суддів. Цей орган відповідальний за забезпечення передбаченого Статутом комплексу заходів при проведенні попереднього (досудового) слідства. До безпосередньої участі у судовому розгляді це відділення не залучається.

Така функція Статутом передбачена у повноваженнях Судового відділення, яке, як і відділення попереднього судочинства, повинно мати у своєму складі не менш як 6 суддів.

Третім відділенням є найменше за чисельністю (Голова та чотири судді) апеляційне відділення, до компетенції якого входить перегляд вироку та апеляційне провадження.

З наведеної характеристики можна зробити висновок, що всі три судові відділення МКС разом складають власне Суд як орган, що безпосередньо розглядає кримінальні справи у злочинах, віднесених до юрисдикції МКС згідно зі Статутом та у відповідності до його процесуальних правил шляхом здійснення правосуддя.

Створення “трьохрівневого” судового органу є нововведенням у порівнянні з Міжнародними кримінальними трибуналами, що існували ad hoc. Так, Трибунали по колишній Югославії і Руанді складались із двох палат – Судової та Апеляційної, а Статут Нюрнбергзького воєнного трибуналу взагалі не передбачав жодної апеляції.

Наступним органом Суду відповідно до ст. 34 Статуту є Канцелярія прокурора [1]. У п. 1 ст. 42 Статуту зазначено, що “Канцелярія прокурора діє незалежно як окремий орган суду”. Вона відповідає за отримання будь-якої обґрунтованої інформації про злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду та здійснення розслідування і підтримання обвинувачення під час судового процесу.

До складу Канцелярії прокурора входять:

прокурор;
один чи декілька заступників;
кваліфікований персонал (слідчі); та
консультанти прокурора зі спеціальних питань.

Інакше кажучи, Канцелярія прокурора це незалежний орган у складі Суду, який безпосередньо відповідає за весь комплекс заходів, пов’язаних з попереднім розслідуванням кримінальних справ.

Канцелярію очолює прокурор, який обирається шляхом таємного голосування на асамблеї держав-учасниць. Нею ж обираються і заступники прокурора. До кандидатів на посаду Прокурора та заступників прокурора висуваються такі вимоги: високі моральні якості, висока кваліфікація, досвід в галузі кримінального переслідування чи ведення кримінальних справ, знання і володіння як мінімум однієї робочої мови Суду. Прокурор та його заступники повинні представляти різні держави.

Допоміжним несудовим органом Міжнародного кримінального суду, який відповідає за несудові аспекти управління справами та відає обслуговуванням інших органів є Секретаріат (п. 1 ст. 43 Статуту) [1].

Секретаріат очолює Секретар, що є головною адміністративною посадовою особою Суду. Він здійснює свої функції під керівництвом Голови суду.

Секретар обирається суддями шляхом таємного голосування на 5 років. Він повинен володіти високими моральними якостями, мати достатню кваліфікацію та досконало знати принаймні одну робочу мову Суду і розмовляти нею. Будь-яких особливих професійних вимог (стаж роботи в певній сфері діяльності тощо) Статутом для Секретаря не передбачено.

Але крім зазначених органів МКС, організована Група з надання допомоги потерпілим та свідкам (п.6 ст.43 Статуту), до компетенції якої належить:

інформувати про відповідні права та можливості щодо Статуту та Правил;
забезпечувати своєчасне ознайомлення з відповідними рішеннями МКС з дотриманням положень, що стосуються конфіденційності;
узгоджувати з державами питання, що стосуються переселення або надання допоміжних послуг по відношенню до травмованих або зазнавши погроз потерпілих, свідків та інших осіб, яким загрожує небезпека через їх показання;
надавати адміністративну та технічну допомогу свідкам, потерпілим, що виступають у Суді, та іншим особам, яким загрожує небезпека через їх показання на всіх етапах судового провадження;
проводити інструктаж свого персоналу щодо безпеки, фізичної недоторканності та захисту гідності потерпілих та свідків, включаючи також питання, що стосуються гендерної та культурної специфіки.

Загалом за перші 12 місяців з початку роботи Суду кількість його персоналу зросла з 7 до 55 осіб. Співробітники Суду є міжнародними цивільними службовцями. Вони мають не національні, а виключно міжнародні зобов’язання та повинні дотримуватися основні цінності діяльності Суду, як-от: незалежність від національної приналежності, відданість Суду та високий рівень сумлінності. Вони повинні підтримувати та керуватися принципами, викладеними у Статуті, включаючи віру у права людини, гідність та цінність людської особистості, а також рівноправність чоловіків та жінок. Саме тому співробітники повинні проявляти повагу до усіх культур, не допускаючи дискримінації щодо якої-небудь особи або групи осіб або будь-яких чином зловживати своїми владою та повноваженнями, якими вони наділені. Співробітники також не повинні використовувати своє службове положення або інформацію, що стала їм відома при здійсненні службових функцій, задля фінансової або іншої особистої вигоди або задля вигоди 3-ьої сторони, включаючи сім’ю, друзів та ін. Співробітники не мають права отримувати від будь-якого уряду або від неурядового джерела ніяких почесних звань, нагород, послуг, подарунків або винагород без попередньої згоди Секретаря або Прокурора. Співробітники не наділені правом активно брати участь в управлінні або мати фінансову зацікавленість у діяльності будь-яких прибуткових комерційних підприємств, якщо така участь дозволяє співробітнику або підприємству вилучати вигоду щодо службового положення співробітника.

МКС повинен позбавити імунітету будь-яку свою посадову особу, щодо якого було порушено кримінальну справу будь-яким національним судом.

Судді, Прокурор, його заступники та секретар користуються тими ж привілеями та імунітетами, що й голови дипломатичних представництв. Судово-процесуальний імунітет по відношенню до усього сказаного або написаного ними, включаючи їхні офіційні дії, буде й надалі надаватися їм навіть після завершення строку їх повноважень (ст.48 Статуту).

Матеріальна база МКС формується за рахунок обов’язкових членських внесків держав-учасниць, добровільних внесків міжнародних організацій, урядів, юридичних та фізичних осіб, а також за рахунок коштів, наданих ООН, зокрема таких, що пов’язані із передачею ситуації Радою безпеки. Порядок сплати членських внесків а також спосіб їх нарахування встановлюється у відповідності із спеціальною шкалою, яка є аналогічною до шкали ООН, прийнятою для формування її власного бюджету.

Щодо витрат, які нестимуть держави у зв’язку із співпрацею із Судом, то такі покриваються ними особисто, за певними винятками. Так, Суд повністю відшкодовує державі витрати, пов’язані із поїздками та забезпеченням безпеки свідків і експертів, а також передачею арештованих осіб, витрати, пов’язані з перекладами та кошти на проведення експертиз.

Отже, Міжнародний кримінальний суд, як будь-який інший міжнародний орган, має достатньо розгалужену внутрішню структуру (див. Додаток 1).

2.2. Компетенція Міжнародного кримінального суду

Як було зазначено вище, Суд має чітко визначену Римським статутом структуру (ст.34). Кожний орган має певну специфіку роботи, тому буде доречно розглянути компетенцію кожного органу окремо.

Президія. Судді, що входять до складу Президії, виконують свої функції на постійній основі з моменту свого обрання. Голова та перший та другий заступники Голови обираються абсолютною більшістю голосів суддів. Вони виконують свої функції протягом 3-річного строку або до завершення строку їх повноважень як суддів, в залежності від того, який з цих термінів збігає раніше. Вони можуть бути переобрані лише один раз.

Перший заступник Голови виконує повноваження Голови у випадку, якщо Голова відсутній або відведений. Другий заступник здійснює функції Голови у випадку, якщо Голова або перший заступник Голови відсутні або відведені. Голова зі своїми заступниками утворюють Президію, яка несе відповідальність за:

сумлінне ведення справ Суду, за винятком Канцелярії Прокурора;
інші функції, що покладені на нього.

При виконанні своїх обов’язків, зазначених вище, Президія координує діяльність Суду разом з Прокурором та отримує згоду останнього з усіх питань, що мають спільний інтерес.

До компетенції Президії МКС належить:

назначати державу відбування покарання щодо особи засудженої до позбавлення волі (далі – держава виконання вироку);
вирішувати питання про виключення тієї чи іншої держави зі списку держав, які повідомили про готовність приймати засуджених на своїй території, якщо вона (Президія) не погоджується з висунутими вимогами такої держави. З приводу цього Президія має право робити запит щодо додаткової інформації від цієї держави до прийняття відповідного рішення;

затверджувати будь-які поправки або додатки до вимог держав щодо питань, зазначених вище;
розглядати питання щодо клопотання засуджених осіб або Прокурора про призначення або зміну держави виконання вироку. Має право зробити запит до держави виконання вироку, щоб та розглянула усне або письмове клопотання засудженої особи;
визначаючи межі необхідності, надає дозвіл на отримання засудженою особою будь-якої допомоги, включаючи надання кваліфікованого усного перекладача;
виконує нагляд за виконанням рішень Суду;
делегує суддю Суду або його співробітника Суду, якому доручається – після повідомлення держави виконання вироку – зустрітися з осудженою особою та заслухати його думки без присутності національних представників влади;
приймати рішення щодо дозволу тимчасової видачі засудженого до 3-ьої держави для здійснення переслідування лише при умові достатніх гарантій, що засуджений буде перебувати під вартою у цій державі та його буде повернуто до держави виконання вироку після здійснення переслідування;
після проведення консультацій з Прокурором, засудженою особою, потерпілими або їх представниками приймає рішення щодо розпорядження майном чи активами або їхнього розподілу, що здійснюється під час впродовж виконання вироку Суду;
встановлювати строки, в межах яких засуджені особи можуть можуть звертатися за наданням допомоги або оскаржувати рішення Суду.

Президія має коло повноважень щодо розпорядження бюджетними коштами Суду.

Судові палати. Саме ці органи покликані забезпечити виконання головної мети створення Міжнародного кримінального суду – це притягнення до відповідальності осіб винних у скоєнні міжнародних злочинів. Як зазначалося раніше до складу МКС входить 3 судові палати: Палата попереднього провадження, Судова палата та Апеляційна палата.

Палата попереднього провадження (далі – ППП) розпочинає свою діяльність фактично після звернення Прокурора щодо необхідності отримання інформації або заяв свідків, вивчення, збору та перевірки доказів, що можуть стати недоступними під час судового провадження (п.1(а) ст.56 Статуту). За проханням Прокурора ППП також може вдаватися до заходів, що можуть бути необхідними для забезпечення ефективності та послідовності судового переслідування та для забезпечення прав захисту:

дача рекомендацій або розпоряджень щодо процедур, яких варто дотримуватися;
дача вказівок щодо ведення протоколів провадження у справі;
призначення експерту для надання допомоги;
видавати дозвіл захиснику особи, що була арештована, брати участь у розгляді справи, або, якщо арешту не було чи викликана особа не з’явилася, чи не було визначено захисника, призначає іншого захисника для участі у справі та представництва інтересів захисту;
видавати розпорядження одному зі своїх членів, у разі необхідності, здійснювати нагляд та давати рекомендації або розпорядження щодо збору та зберігання доказів і допиту осіб;

Якщо Прокурор не вважає за потрібне застосування таких заходів, ППП консультується з Прокурором та з’ясовує чи є його небажання не застосовувати такі заходи ґрунтовним. Якщо воно є неґрунтовним, то ППП має право вдаватися до вище зазначених заходів за власною ініціативою.

Разом з попередніми функціями ППП також може за проханням Прокурора видавати такі ордери та розпорядження, що можуть бути необхідними для цілей проведення розслідування. За проханням особи, що була арештована або з’явилася за наказом, може видавати розпорядження, необхідне для надання допомоги такій особі або для підготовки його захисту. На ППП покладаються функції щодо забезпечення захисту та недоторканності приватного життя потерпілих та свідків, зберігання доказів та захисту інформації, що стосується національної безпеки, а також щодо видачі Прокуророві дозволу на застосування спеціальних заходів для проведення розслідування у межах території держави-учасника, якщо така держава не надала своєї згоди через відсутність у неї органу або елементу судової системи, що унеможливлює співробітництво з Судом (п.3(d) ст.57 Статуту).

Стаття 61 (п.11) говорить: «Після затвердження обвинувачень відповідно до даної статті Президія створює Судову палату, що відповідає за проведення подальшого розгляду справи та може виконувати будь-яку функцію Палата попереднього провадження, що має відношення до такого розгляду». Визначивши момент початку відправлення функцій Судовою палатою, можна безпосередньо перейти до характеристики його компетенції.

Судова палата забезпечує справедливість та швидкість судового розгляду при повному дотриманні прав обвинувачуваного та з урахуванням захисту потерпілих та свідків. Коли справа направлена на розгляд, Судова палата може:

радитися зі сторонами та встановлювати такі процедури, які б забезпечували справедливість та прискорювали б розгляд справи;
визначати мову або мови, що будуть використовуватися під час розгляду справи;
звертатися з попередніми питаннями до Палати попереднього провадження;
повідомив сторони, може розпорядитися про об’єднання або розподіл обвинувачень проти більш ніж одного обвинувачуваного;
вимагати явку свідків, дачу ними свідчень, а також пред’явлення документальних доказів;
забезпечувати нерозповсюдження конфіденційної інформації;
приймати рішення щодо інших питань, що мають відношення до справи;
забезпечувати захист обвинувачуваного, свідків та потерпілих;
встановлювати, що за певних обставин, розгляд справи буде закритим;
зачитувати обвинувачуваному звинувачення після чого намагається встановити, чи розуміє обвинувачуваний зміст звинувачень. Дає можливість обвинувачуваному визнати свою вину або заявити про свою невинуватість;
приймати рішення щодо допустимості або відносності доказів;
застосовувати необхідні заходи для підтримання порядку під час розгляду;
складати повний протокол судового розгляду, що точно відображає послідовність процесу.

Судова палата розглядає справу по суті та приймає заключне рішення, що не повинно виходити за рамки фактів та обставин, викладених у звинуваченні. Для цієї Палати встановлюється також обов’язок обґрунтувати таке рішення з посиланням виключно на докази, представленні у Суді та використані ним під час судового розгляду. У випадку встановлення вини особи, звинуваченої у скоєнні злочину, Суд приймає рішення про призначення покарання. При цьому Судова палата може провести додаткове судове засідання для визначення конкретної міри покарання.

Апеляційна палата є органом нетиповим для міжнародних судових установ. Сторони процесу можуть звертатися до нього у випадку оскарження рішень двох інших судових палат. При розгляді справи вона користується тими ж повноваженнями, що й Судова палата, проте його рішення є остаточними та оскарження не підлягають.

Якщо Апеляційна палата приходить до висновку, що оскаржений судовий розгляд був несправедливим і це ставить під сумнів довіру до рішень або вироків Суду, або що при винесенні вироку були зроблені суттєві помилки щодо факту або права, або відбулося процесуальне порушення, воно має право:

а) відмінити або внести зміни до рішення чи вироку;

b) розпорядитися про проведення нового судового розгляду, але вже іншою судовою палатою.

Канцелярія прокурора діє незалежно як окремий орган Суду. Вона відповідає за отримання будь-якої інформації про злочини. Канцелярія очолюється Прокурором, який має усі повноваження щодо керівництва Канцелярією, включаючи персонал, приміщення та інші ресурсі. Прокурор розпочинає розгляд справи на підставі інформації про злочини, що належать до юрисдикції Суду. Він перевіряє серйозність отриманої інформації, а потім, якщо робить висновок про наявність достатніх підстав для порушення справи, звертається до Палата попереднього провадження з проханням видати санкцію на проведення розслідування.

Прокурор обирається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів Асамблеї держав-учасниць. Цю посаду, а також посаду заступника Прокурора може зайняти особа, якій властиві високі моральні якості, висока кваліфікація та великий досвід у переслідуванні або веденні кримінальних справ. Вони мають досконало знати хоча б одну з робочих мов Суду та вільно говорити ним.

До повноважень Прокурора відносять призначення консультантів з досвідом юридичної діяльності щодо спеціальних питань, які стосуються ґвалтування, гендерного насилля та насилля по відношенню до дітей, але не обмежуючись лише цими питаннями. Держави, що ратифікували Римський статут, а також Рада Безпеки ООН може звертатися до Прокурора з проханням розслідувати один або декілька злочинів, якщо вони належать до юрисдикції Суду (ст.42 Статуту).

Секретаріат відповідає за несудові аспекти управління справами та обслуговування Суду без нанесення шкоди для функцій та повноважень Прокурора відповідно до ст.42 Статуту. Секретаріат очолюється Секретарем, який є головною адміністративною посадовою особою Суду. Він виконує свої функції під керівництвом Голови Суду. Саме Секретар створює у структурі Секретаріату Групу з надання допомоги потерпілим та свідкам. Секретар за згодою Президії та Прокурора пропонує Положення про персонал, що містить умови, за яких персонал Суду призначається, отримує винагороди та звільнюється. Секретар бере участь у розробці Регламенту Суду та будь-яких додатків до нього шляхом проведення консультацій разом з Прокурором (п.2 ст.52). У Секретаря зберігається точний протокол з кожної справі, укладений Судовою палатою, а також перелік держав-учасниць, що готові надати свою територію для відбування покарання засуджених осіб.

До функцій Секретаря Суду віднесені повноваження отримувати, відшукувати та представляти інформацію, встановлювати канали зв’язку з такими цілями, регулярно вести архіви Суду та бази даних, у яких містяться конкретні відомості щодо кожної справи. Секретар відповідає за підтримання внутрішньої безпеки Суду у консультаціях з Президією, Прокурором та приймаючою державою. Секретар зобов’язаний передавати адвокатам інформацію та інші дані про прецедентне право МКС, а також співробітничати з національними асоціаціями юристів та адвокатів для сприяння їх спеціалізації та навчанню щодо правових норм, встановлених Римським статутом та Правилами процедури та доведення.

Юрисдикція. Вище неодноразово з’являлося поняття «юрисдикції» Міжнародного кримінального суду. Розкрити його виявилося необхідним, адже жодна справа не порушується Судом, якщо діяння, яке засуджується, не входить до юрисдикції МКС.

Юрисдикція МКС є лише доповненням до національної юрисдикції та виступає як самостійна лише у випадку, коли національні системи правосуддя не діють. МКС діє лише у тих випадках, коли національні правоохоронні структури не здатні або навіть не намагаються боротися з підсудними їм злочинами проти миру та безпеки людства, наприклад, коли держава не зацікавлена у переслідуванні своїх громадян, особливо якщо вони займають «високі» посади, або коли правова система держави не функціонує внаслідок внутрішнього конфлікту, внутрішній суд відсутній, а суди іноземних держав не мають права розповсюджувати свою юрисдикцію. Окрім цього, повноваження МКС обмежені у часі та просторі. По-перше, Суд уповноважений розглядати лише ті злочини, що були скоєні після 1-го липня 2002 р. Усі злочини, скоєні до моменту вступу у силу Римського статуту, випадають з юрисдикції цього Суду (ст.11, 12 Статуту). До того ж, по відношенню до злочинів, що підпадають під юрисдикцію Суду, Статут не встановлює строку давності (ст.29), що відповідає духу Конвенції про незастосування строку давності до військових злочинів або злочинів проти людства, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1968 р. По-друге, до Суду притягаються лише ті злочинці, що є громадянами держав, які ратифікували Статут, або ж ті, що скоїли злочини на території таких держав. По-третє, Суд має юрисдикцію щодо злочинів, які викликають обурення усього світового співтовариства [28]. Останні викладені у ст.5 Статуту:

злочини геноциду;
злочини проти людяності;
військові злочини;
злочини агресії.

Геноцид підпадає під юрисдикцію Суду відповідно до положення ст.2 Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 р. Геноцид – це дії, спрямовані на знищення частини або цілої групи людей. Наявність свідомого плану досягнення цієї мети відрізняє геноцид від інших злочинів проти людства.

Наступні 5 діянь, якщо вони здійснені з наміром винищити повністю або частково групу людей певної національності, етнічної, расової або релігійної приналежності, можуть бути віднесені до геноциду:

вбивство членів такої групи;
нанесення серйозного фізичної або духовної шкоди членам групу;
навмисне фізичне винищення групи через вплив на її умови життя;
створення умов, що мають за мету припинення народжуваності у середині групи;
насильне переселення дітей з одної групи до іншої.

Слід зазначити, що культурний геноцид, тобто навмисні дії, що перешкоджають члену групи розмовляти власної мовою, дотримуватися власної релігії або слідувати своїм культурним традиціям, не підпадає під юрисдикцію Суду згідно зі Статутом, окрім випадків, коли це супроводжується одним з п’яти зазначених вище діянь. Те ж саме стосується екоциду (навмисні дії спрямовані на підрив або винищення екосистеми певної території).

Відповідно до п.3 ст.25 Статуту той, хто наказує, закликає або змушує будь-кого до здійснення геноциду, або той, хто допомагає, заохочує чи інакше підтримує здійснення геноциду, винний у геноциді. Проте, на відміну від ст.3 Конвенції про геноцид 1948 р., змова з метою його здійснення окремо у Римському статуті не згадується. Однак за змістом п.3(d) ст.25 йдеться майже саме про такі дії. Для віднесення злочину до геноциду зовсім не обов’язково, щоб була зроблена спроба або дійсно винищена ціла група людей або значна її частина. Достатньо звинувачення про намір та злочинну ціль знищити велику кількість членів групи певної спільноти. У геноциді може бути звинувачений не лише голова держави або урядовий міністр, що планує та віддає наказ здійснити такі дії, але й той, хто безпосередньо ці дії скоює.

Перелік злочинів проти людяності закріплений у п.1ст.7 Статуту (в цілому 11 видів діянь), а у п.2 надаються визначення цих злочинів та складових їх термінів (наприклад, «винищення», «тортури», «переслідування»). При цьому Суд відрізняє злочини проти людяності, що входять до його юрисдикції від звичайних злочинів за 3-ьома ознаками:

діяння має бути здійснено «як складова частина широко використовуваних та методичних атак», як це пояснюється в Елементах злочинів. Термін «Атака» означає не лише військові дії, але й може включати такі заходи, як депортація або насильне переселення;
діяння має бути спрямовано проти цивільного населення. Якщо серед цивільного населення є солдати, воно не втрачає статусу цивільного;
діяння повинно бути скоєно відповідно до політики держави або організації. Несистематичні та випадкові дії, що не відповідають рівню злочинів проти людяності, Судом не переслідуються.

Усі військові злочини поділяються на дві групи. Першу складають злочини, зазначені у Женевських конвенціях 1949 р. за умови, що вони здійснені відносно тих, хто знаходиться під захистом цих конвенцій, включаючи поранених солдатів, потерпілих від аварій на суднах, військовополонених, цивільне населення на окупованих територіях. Другу групу складають порушення міжнародних правових норм (Гаазькі конвенції, І протокол до Женевських конвенцій).

Окремо слід виділити злочини агресії, оскільки до тепер не було розроблено прийнятних для всіх держав визначення цього злочину. Було прийнято рішення розглядати це питання на спеціальній сесії Асамблеї держав-учасниць Статуту через 7 років після його вступу у силу, тобто у 2009 р. У Заключному акті Римської конференції було рекомендовано також переглянути питання щодо включення міжнародного тероризму та міжнародної торгівлі наркотиками у перелік злочинів, що підпадають під юрисдикцію МКС [29].

Окрім цих 4-х «основних категорій злочинів» МКС має право приймати санкції відносно цілого ряду «додаткових» злочинів та порушень, що здійснюються під час розслідування або судового процесу. МКС має юрисдикцію щодо наступних навмисно скоєних злочинів проти здійснення правосуддя:

дача неправдивих свідчень після прийняття зобов’язання давати правдиві свідчення;
пред’явлення завідомо неправдивих або сфальсифікованих доказів;
протиправне здійснення впливу на свідка, створення перешкод присутності свідка або дачі ним свідчень, знищення доказів або перешкоджання їх збору;
залякування або протиправний вплив на посадову особу з метою примусу або переконання його не виконувати свої обов’язки;
вимагання або отримання хабара посадовою особою у зв’язку зі своїми офіційними зобов’язаннями (ст. 70).

Міри покарання за такі злочини в Статуті не вказані, але вони включені в проект Правил процедури та доведення. В основному це штраф, і лише у випадку відмови сплачувати штраф може застосовуватися позбавлення волі.

Отже, розглядаючи компетенцію органів МКС, можна дійти висновку, що чіткий розподіл функцій та повноважень між ними не є випадковим, а є результатом професійно спланованих організаційних засад діяльності Суду його засновниками. Специфіка компетенції Суду полягає у тому, щоб найбільш мобільно та ефективно провести розслідування міжнародних злочинів, що підпадають під його юрисдикцію, та встановити справедливість, покаравши тих, чию вину доведено у скоєнні таких злочинів.

Blog

Дипломна робота на тему: Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція

Содержание