Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5398.07kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2792.72kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2580.69kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 3726.97kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Черкаська обласна рада, 58.32kb.
- Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
- Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.
ПЕРЕДМОВА
Слово "Пожежа" завжди викликає у людини велику тривогу і хвилювання. І це зрозуміло, тому що вогнем нерідко знищуєть-ся майно, руйнуються і згорають житлові будинки, школи, і гро-мадські будівлі, об’єкти господарської діяльності, завдається значної шкоди навколишньому природному середовищі, страж-дають люди, зазнаючи опіків, травм, а іноді і гинучи. Сьогодні нема в державі жодного дня щоб вогонь не приводив до важких наслідків з загибеллю людей і значного матеріального ущербу.
На території України знаходяться десятки тисяч промислових, енергетичних, транспортних, сільськогосподарських та лісогос-подарських об’єктів, які знаходяться у незадовільному стані: мають значний знос основних фондів (від 60 до 85 %), часті від-ключення від енергоносіїв, незадовільний стан пожежної безпе-ки, відсутність резервів матеріально-технічних ресурсів, незадо-вільний стан комунального господарства, недотримання вимог техніки безпеки виробництва і санітарного стану. Все це приво-дить до появи значної кількості аварій (катастроф) на об’єктах, які є передумовами пожеж (вибухів), що зачіпають не тільки працюючий персонал, а і населення, яке попадає у зони уражен-ня, а також призводять і до значних екологічних катастроф, що охвачують значні території у всіх реґіонах держави.
Всі пожежі (вибухи) діляться: в спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промислових об’єктів; на об’єк-тах розвідки, видобування, переробки, транспортування та збе-рігання легкозаймистих, горючих, а також вибухових речовин; на транспорті; в шахтах, підземних та гірничих виробках; в бу-дівлях та спорудах громадського призначення; на радіаційних, хімічних та біологічних небезпечних об’єктах. Крім того, окре-мий вид пожеж у навколишньому природному середовищі: лісові, торф’яні та степові.
Для характеристики пожеж (вибухів) та дій при їх виник-ненні вживається ряд термінів і визначень, основні із них:
Пожежа – неконтрольований процес горіння, який супровод-жується знищенням матеріальних цінностей та створює небез-пеку життю і здоров’ю людей.
Пожежна безпека – стан захисту населення, об’єктів господарської діяльності та іншого призначення, а також довкілля від небезпечних факторів і дії пожежі.
Забезпечення пожежної безпеки – прийняття і дотримання нормативних правових актів, правил і вимог пожежної безпеки, а також виконання протипожежних заходів.
Пожежна небезпека – можливість виникнення або розвитку пожежі, яка міститься у якійсь речовині, становищі або процесі.
Вимоги пожежної безпеки – спеціальна умова або правило організаційного і (або) технічного характеру, що встановлено з метою забезпечення пожежної безпеки спеціально уповноваженим державним органом в діючому законодавстві або нормативних технічних документах.
Протипожежний захід – захід організаційного і (або) техніч-ного характеру, що спрямований на дотримання протипо-жежного режиму, створення умов для завчасного запобігання і (або) швидкого гасіння пожежі.
Пожежна охорона – головна частина системи пожежної безпеки, що з’єднує органи управління, сили і засоби, які створюються в установленому порядку з метою захисту життя і здоров’я людей, об’єктів господарської діяльності і довкілля від НС, що спричинені пожежами.
Пожежовибухонебезпечний об’єкт - об’єкт, що виробляє, використовує, перероблює, зберігає або транспортує легко-займисті і пожежо- та вибухонебезпечні речовини, які ство-рюють реальну загрозу виникнення техногенної надзвичайної ситуації.
Вибух – процес фізичних і хімічних перетворювань речовин, що швидко протікає і супроводжується звільненням значної кількості енергії в обмеженому об’ємі, внаслідок чого в навко-лишньому просторі виникає і розповсюджується ударна хвиля, яка може привести або приводить до виникнення техногенної надзвичайної ситуації.
Вибухонебезпечна речовина – речовина, яка може вибухнути при дії полум’я або виявляти чуткість до струсу чи тертя більше, ніж динітробензол.
Природна пожежа - неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в довкіллі, який супровод-жується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоду об’єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу.
Лісна пожежа – неконтрольований процес горіння в лісах, що виникає стихійно або внаслідок зневажливого поводження людей з вогнем і розповсюджується по території лісу.
Степова пожежа – неконтрольований процес горіння, що виникає стихійно або внаслідок штучного палу в степу.
Торф’яна пожежа – загорання торф’яного болота, осуше-ного або природного, при перегріві його поверхні променями сонця або внаслідок зневажливого поводження людей з вогнем.
Зона пожежі – територія, в межах якої в результаті стихій-ного лиха, аварій, катастроф або необережної дії людей виникають і розповсюджуються пожежі.
Від дотримування кожним громадянином правил пожеж-ної безпеки на виробництві та у побуті дозволяє запобігти виникненню пожеж (вибухів) та підвищити безпеку проживання своїх рідних, знайомих та сусідів та функціо-нування об’єктів виробничого, громадського, комунально-побутового та соціального призначення.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ПОЖЕЖО- ТА ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ОБ’ЄКТИ
НА ВИРОБНИЦТВІ ТА У ПОБУТІ”.
Техногенні пожежі і вибухи, які виникають на об’єктах, при-водять до виникнення таких факторів ураження як повітряна ударна хвиля і теплове випромінювання. На характер і масштаби таких аварій суттєво впливають такі показники: кількість, тип і категорія вибухових і пожежонебезпечних речовин; вогнестійкість будівель і споруд; пожежна небезпека виробництва; стан систем з гасіння пожеж на об’єктах; метеоумови та інші.
Ступінь ураження об’єктів господарської діяльності при поже-жах і вибухах може бути мінімальним, якщо дотримуватись обґрунтованих вимог з обмеження запасів пожежо- і вибухових речовин на об’єкті, які не повинні перебільшувати для: займистих газів –200 тон, легко займистих рідин – 0000 тон, високотоксич-них речовин – 20 тон, токсичних речовин – 500-200 тон, окис-лювачів – 500-200 тон, вибухових речовин – 200-50 тон, рідин, що спалахують – 200 тон, речовин, що небезпечні для навко-лишнього природного середовища – 200 тон.
По вибуховій, вибухово-пожежній і пожежній небезпеці всі ВПНО діляться на шість категорій: А, Б, В, Г, Д і Є.
Категорія виробництва А (вибухові і пожежонебезпеч-ні) - горючі гази, нижня межа вибуховості, яких не більше 10% від об’єму повітря; рідини з температурою спалаху до 28 С при умові, що указані гази і рідини здатні утворювати вибухо-небезпечні суміші ; горючі гази, нижня межа вибуховості, яких не більше 10 % від об’єму повітря; рідини з температурою спалаху до 28 С при умові, що указані гази і рідини здатні утворювати вибухонебезпечні суміші у об’ємі, який перевищує 5 % об’єму приміщення. Речовини, які здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним. Речовини, які здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним.
Категорія виробництва Б (вибухові і пожежонебезпеч-ні) – горючі гази, нижня межа вибуховості, яких не більше 10 % від об’єму повітря; рідини з температурою спалаху від 28 до 61 С включно; рідини, які в умовах виробництва нагріваються до температури спалаху і вище; горючі пилі або волокна, нижня межа вибуховості яких 65 г/м3 і менше до об’єму повітря, при умові, що вказані гази, рідини і пилі можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об’ємі, що перевищу 5 % об’єму приміщення.
Категорія виробництва В (пожежонебезпечні) – рідини з температурою спалаху вище 61С; горючі пилі або волокна, нижня межа вибуховості яких понад 65 г/м3 до об’єму повітря; речовини, які здатні тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним; тверді горючі речовини і матеріали.
Категорія виробництва Г (пожежонебезпечні) – не горючі речовини і матеріали у гарячому, розжареному чи розплав-леному стані, процес обробки яких супроводжується виді-ленням променевого тепла, іскор і полум’я; тверді, рідкі і газо-подібні речовини, які згорають чи утилізуються в якості палива.
Категорія виробництва Д (пожежонебезпечні) – не горючі речовини і матеріали в холодному стані.
Категорія виробництва Є (вибуховонебезпечні) – горючі гази без рідкої фази і вибухонебезпечні пилі в такій кількості, що вони можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об’ємі, що перевищує 5 % об’єму приміщення, і в якому за умов технологічного процесу можливий тільки вибух (без послідую-чого горіння). Речовини, здатні вибухати (без послідуючого горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним.
За ступенями вогнестійкості (1-У) будинки і споруди визначаються мінімальними межами вогнестійкості будівельних конструкцій і загорання матеріалів, із яких ці конструкції збудовані (стіни, колони, сходові площадки, косоури, східці, балки і сходові марші, несучі конструкції перекриття, елементи покриття), максимальна межа вогнестійкості яких складає 2,5 г.
Основними параметрами факторів ураження пожеж (вибухів) є: повітряна ударна хвиля (надмірний тиск в фронті повітряної ударної хвилі), теплове випромінювання (щільність теплового потоку), токсичні навантаження (гранично допустима концент-рація, токсична доза).
Стандартна модель виникнення і розвитку аварії на пожежо-вибуховонебезпечному об’єкту складається із п’яти фаз:
1 фаза – накопичування дефектів в обладнанні, відхилення від передбачених реґламентом процедур виконання технологічного процесу персоналом, а також неякісне проектування і будівництво об’єкту;
11 фаза –Порушення цілості технологічних установок, комунікацій і т.д., викидів небезпечних речовин, виникнення пожежі;
111 фаза – розповсюдження небезпечних речовин чи пожежі в навколишнє середовище;
1У фаза – укриття і евакуація населення, проведення роз-відки, зонування території. Надання медичної допомоги потерпілим. Локалізація осередку аварії з метою закінчення викиду або пожежі.
У фаза - повна дезактивація або дегазація зараженого ґрунту і т.д. Лікування потерпілих та відновлення при можливості функціонування об’єкту.
Вибуховими речовинами називають хімічні сполуки або суміші, що під впливом зовнішніх дій здатні до швидкого хімічного само розповсюдженого перетворювання з виник-ненням сильно нагрітих і з великим тиском газів, які проводять механічну роботу розширенням .
Вибухові перетворювання в залежності від властивостей вибухових речовин і виду дії на нього може протікати в формі горіння або вибуху.
Всі вибухові речовини поділяються на три основні групи: ініціюючі, бризантні та кидальні вибухові речовини.
Ініціюючі вибухові речовини мають велику чутливість до зовнішньої дії (удару, тертю і дії вогню) і до них відносяться: гримуча ртуть, азид свинцю, тенерес, капсульні сполуки.
Бризантні вибухові речовини більш сильніші і значно менш чутливі до різних видів зовнішньої дії, ніж ініціюючі вибухові речовини. По потужності бризантні вибухові речовини поділяю-ться на ВР підвищеної, нормальної і зниженої потужності. До підвищеної потужності відносяться: тен, гексоген, тетрил; до
нормальної потужності відносяться: тротил, пикрінова кислота, пікрати, пластичні ВР; зниженої потужності відносяться: аміач-на селітра, аміачні селітряні ВР.
Кидальними вибуховими речовинами (порохами) називаю-ться такі речовини, які основну форму вибухового перетво-рювання є горіння і до них відносяться димний і бездимний порох.
У народному господарстві використовуються наступні вибу-хові речовини: 62% важко замерзаючий динаміт, детоніт 10А, амоніт скелястий, амонал водостійкий, амоніт 6ЖВ, амоніт В-3, зерногрануліт 80/20, ігданіт, гранулотол, алюматол, амоніт ПЖВ-20, победіт ВП-4, амоніт АП-4-ЖВ.
Далі керівник заняття знайомить навчаємих з пожежонебез-печними об’єктами суб’єкта господарської діяльності.
Керівник ставить два-три запитання до навчаємих з метою вияснення стану засвоєння матеріалу, при необхідності робить додаткові пояснення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“РЕКОМЕНДАЦІЇ НАСЕЛЕННЮ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ТА ДІЙ ПРИ ВИНИКНЕННІ
ПОЖЕЖ ТА ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ВИБУХОВОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ”.
Масштаби і характер пожеж залежать від типу і об’ємів ураження унаслідок НС, характеристик забудови, пожежної небезпеки об’єктів, метеорологічних умов та інших факторів.
Під пожежною обстановкою треба розуміти масштаби і щільність ураження пожежами населених пунктів, об’єктів і прилягаючих до них лісних масивів, що оказують вплив на ро-боту об’єктів господарської діяльності, життєдіяльність насе-лення, а також на організацію і проведення рятувальних та не-відкладних робіт.
Попередня оцінка пожежної обстановки має ціль виявити можливі осередки виникнення суцільних пожеж і огневих штор-мів та спланувати проведення попереджувальних протипожеж-них заходів, а також розробити план ліквідації суцільних пожеж та огневих штормів на випадок їх виникнення.
При оперативній оцінці пожежної обстановки визначаються зони суцільних пожеж, протяжність фронту вогню в осередках ураження і кількість протипожежних сил, необхідних для ліквідації пожеж. Всі розрахунки проводяться в залежності від ступеню ураження міста (населеного пункту) та їх площі.
Пожежі і вибухи на об’єктах господарської діяльності з ура-женням житлової зони можуть виникати не тільки в результаті виникнення осередків пломені, але і при руйнуванні елементів об’єктів, а також при раптовому припиненні подання електрич-ної енергії, води, газу, пару і т.д.
Вірогідність перетворювання осередків пломені в окремі або суцільні пожежі в значній мірі залежить від вогнестійкості бу-динків і споруд, щільності забудови і ступені руйнування. Три-валість суцільної пожежі може змінюватися в широких межах.
При руйнуванні об’єктів, які мають запаси або використо-вують в виробництві вибухові небезпечні речовини (метан, про-пан, бутан, етан, пропилен, бутилен та інші) виникають газопо-вітряні і вуглецеві повітряні суміші.
Пломінь приводить до вибуху суміші з великою силою, що завдає значної шкоди (руйнування будинків і споруд, будівель-них конструкцій і обладнання та інженерних комунікацій), а іноді приводить і до втрат серед населення.
При вибуху вуглецевих повітряних сумішей, виникають дві зони ураження: детонаційна хвиля з тиском біля 17 кгс/см2 в межах хмари газоповітряної суміші з радіусом Rо і повітряна хвиля за його межами. Так наприклад, радіус ураження при вибуху газоповітряної суміші при кількості продукту в 10 тон складає 45 метрів, а при вибуху 50 тон – 100 метрів.
Протипожежні сили, які створені в державі на базі Голов-ного управління протипожежної охорони МВС України та його територіальних структурних підрозділів з залученням відомчих сил, повинні забезпечити локалізацію і гасіння масових пожеж в умовах надзвичайних ситуацій, з метою створення умов для проведення РіНАВР та збереження від знищення вогнем різних матеріальних цінностей в осередках ураження і зонах стихій-ного лиха.
Протипожежні сили складаються із воєнізованих загонів, команд, професійних команд та добровільних формувань (команди, ланки).
Особливе значення мають інженерно-технічні протипо-жежні заходи ЦО, що проводяться завчасно:
устрій під’їздів і пристосувань на берегах річок і водо-сховищ для забору води пожежними машинами;
створення протипожежних розривів в міській забудові, в лісовій і сільській місцевості;
підвищення вогнестійкості будинків і споруд та зниження го-рючості їх елементів;
підвищення стійкості роботи водопровідних систем і споруд;
захист горючих конструкцій будинків і споруд в населених пунктах і на об’єктах (вогнезахисне насичування), зніс мало-цінних горючих будівель;
проведення планових організаційних і протипожежних профілактичних заходів на об’єктах лісного і сільського господарства;
створення запасів води для цілей гасіння пожеж в населених пунктах і на об’єктах (будівництво водоймищ, запруд і т. д.);
обвалування складів (ємностей) з паливом та інші невідкладні протипожежні заходи.
Необхідно враховувати, що в зонах масових пожеж виникає різке пониження газових параметрів повітряного середовища; в диму можуть знаходитися різні токсичні продукти згорання), чому в зонах задимлення виникає небезпека отруєння людей, особливо коли швидкість приземного вітру не перевищує 10 км/г. Тривалість пожеж на складах і базах нафтопродуктів складає декілька діб, яка супроводжується вибухами і сильним задим-ленням місцевості, і залежить від швидкості вигорання горючих рідин.
Пожежна техніка розділяється на пожежні машини основного призначення, пожежні машини спеціального призначення і техніку народного господарства, що може бути пристосована для цілей гасіння пожеж.
Велике значення має обладнання засобами первинного пожежогасіння суб’єктів господарської діяльності в залежності від призначення об’єкту (пожежні машини, пожежний водопровід, гідранти, резервуари з водою, вогнегасники, пожежні пости та щити тощо).
Профілактичні протипожежні заходи населенням прово-дяться як у період загрози виникнення надзвичайної ситуації, так і повсякденно з однією з метою зменшення можливості виникнення і розповсюдження пожеж.
Своєчасне проведення попереджувальних заходів населенням знизить можливість виникнення пожеж і займань і зменшує імо-вірність їх швидкого розповсюдження.
Для попередження пожеж у квартирі треба зняти з вікон завіски і тканинні штори, замість них повісити штори із білого паперу або тканини, попередньо просочені розчином борної кис-лоти або бури. Таке просочення надає паперу або тканині вогне-тривкості. По можливості треба зробити на вікні дерев'яні ві-конниці (щити), пофарбувавши їх ззовні у білий колір або пок-ривши вогнетривкою речовиною. Шибки вікон бажано покрити розчином вапна або крейди. Для отримання вапняного розчину треба змішати 10 вагових частин вапна, 1 частину жиру і З час-тини води. Легкозаймисті предмети (картини, меблі) слід пос-тавити у простінки. Одяг, взуття, книги, якими не користуються, треба скласти у шафи або валізи. Гас, бензин та інші горючі матеріали необхідно винести із будинку і тримати у безпечних місцях.
Дерев'яні споруди (сараї, паркани), що не являють собою особливої цінності, слід розібрати (дошки і колоди можна використовувати при будівництві укриттів). Старі дерев'яні будівлі для підвищення їх вогнетривкості обмазуються гли-няним або вапняним розчином. Усі горища, сходові клітки, там-бури і комори повинні бути звільнені від громіздких і непот-рібних речей. На горищах дерев’яну тирсу, торф, мох, що вико-ристовуються для утеплення, по можливості замінити вогне-тривкими матеріалами: піском, шлаком, сухою землею, глиною. Захисний шар повинен бути 5-10 см., наскільки дає можливість перекриття.
Перевірте, чи добре відчиняються двері, що ведуть у кори-дори і на сходові площадки. Стіни та інші частини дерев'яного будинку обмажте глиняним розчином - вони будуть більш вог-нетривкими.
Необхідно підготувати засоби пожежогасіння: налити воду у діжки, баки і ванни. Заповнити піском ящики і поставити їх так, щоб вони не заважали вільному виходу із квартири. Підготувати наявний протипожежний інвентар (відра, багри, драбини та ін.). Слід перевірити справність пожежних кранів і вогнегасників і у випадку необхідності вжити заходів до їх виправлення або заміни.
Дуже важливо, щоб кожний житель будинку ознайомився з розташуванням вводів і пристроїв відключення будинкових комунальних мереж. Це дасть можливість своєчасно відключити їх у випадку пошкодження.
Залишаючи будинок, не можна кидати ввімкнутими електро-прилади, запалені газові плити, примуси і керосинки, що горять, плити, що топляться, особливо уважним слід бути після оголо-шення загрозливого положення.
Крім того, кожній людині необхідно знати елементарні правила гасіння займань і пожеж і діяти у боротьбі з вогнем сміливо і енергійно.
З настанням холодної погоди небезпека виникнення пожеж значно збільшується. Пожежі у цей період частіше за все вини-кають від неправильного топлення печей і плит, від відігрівання замерзлих трубопроводів відкритим вогнем, від впущеного вог-ню при палінні, несправності електропроводки, від залишених і невимкнутих електронагрівальних приладів, дитячих пустощів з вогнем та інших причин.
Профілактичні протипожежні заходи в будинку (квар-тирі), житловому секторі і на виробництві.
Для того, щоб звести до мінімуму кількість пожеж після надзвичайної ситуації, обмежити їх поширення і забезпечити необхідні умови для ліквідації, необхідно завчасно провести відповідні пожежо-профілактичні заходи.
Відповідальними за проведення заходів по забезпеченню по-жежної безпеки є керівники об'єктів (організацій, підприємств, установ). Вони повинні: організувати вивчення робітниками, службовцями і інженерно-технічними працівниками протипо-жежних заходів; призначити відповідальних за пожежну безпеку цехів, відділів, складів, майстерень і службових приміщень; ви-магати від начальників цехів (відділів, складів і т.д.) суворого додержання протипожежного режиму, вжиття заходів до вияв-лення і усунення причин, що можуть викликати пожежу, прове-дення бесід з робітниками і службовцями на протипожежні теми, а також утримання засобів пожежогасіння у справності і бойовій готовності; своєчасно і повністю забезпечити об'єкт засобами пожежогасіння, зв'язку та сигналізації; широко запро-ваджувати автоматичні засоби оповіщання про пожежі і стаціо-нарні автоматичні системи пожежогасіння; забезпечити цехи (склади, установки і окремі пожежовибухонебезпечні агрегати і приміщення) інструкціями про заходи пожежної безпеки.
Основними інженерно-технічними заходами цивільної обо-рони по підвищенню протипожежної безпеки об'єктів господар-ської діяльності є: підвищення вогнетривкості нових будівель, а також будівель, що реконструюються та розширюються; знос малоцінних легкозаймистих будівель; просочування вогненебез-печних конструкцій вогнезахисними речовинами; зниження по-жежонебезпечних властивостей оздоблювальних матеріалів і покриттів; розробка неперервних технологічних процесів вироб-ництва, що виключають наявність проміжних ємкостей з поже-жовибухонебезпечними продуктами; зниження ємності вироб-ничої апаратури і складів пожежовибухонебезпечних речовин, а також віддалення цих складів від технологічних установок на безпечні відстані; захист ємкостей і комунікацій від розливу речовин (прокладка на низьких опорах, в землі, обваловування, підземне зберігання, влаштування зворотних клапанів самозачи-нювання, піддонів, пасток і резервуарів з направленим стоком); захист технологічного устаткування, апаратів, ємкостей від дії надзвичайних ситуацій (фарбування у білий колір, влаштування екранів); розробка і впровадження автоматичних систем вияв-лення і гасіння пожеж на найбільш важливих об'єктах та ін.
На об'єктах господарської діяльності, окрім вказаних заходів по підвищенню протипожежної стійкості, можливе проведення наступних заходів: збільшення запасів води для цілей поже-жогасіння шляхом будівництва відкритих водоймищ, заплав на мілких ріках, струмках; заповнення водою природних і штучних котлованів, виробничих складських ємкостей; улаштування до-даткових під'їздів до рік, природних і штучних водоймищ; спо-рудження для подачі води тимчасових насосних станцій з двигунами внутрішнього згоряння на берегах морів, річок, озер, ставків, на причалах, паромах і судах річкового і морського флоту; вивільнення від легкозаймистих і спалахуючих рідин ре-зервуарних парків і окремих резервуарів, що створюють у випадку руйнування ємкостей загрозу для житлових районів або об'єктів господарської діяльності тощо.
Крім проведення профілактичних заходів кожній людині необхідно знати елементарні правила гасіння пожеж. Цим правилам слід активно навчатися на заняттях з цивільної оборони і в інших можливих випадках.
Додержання правил поводження з електронагрівальними приладами, газовими і електричними плитами.
В осінньо-зимовий період підвищене навантаження несуть електропроводи, електрообладнання, електронагрівальні прила-ди. І там, де це не враховується і не приділяється потрібної уваги питанням пожежної безпеки, нерідко виникають пожежі.
Щоб уникнути пожеж з цієї причини, електропроводку і електричні прилади необхідно завжди тримати у справному стані. Старі електропроводи слід замінити новими, провислі - натягнути на ролики, оголені місця проводів - ізолювати. Несп-равні лампові патрони, штепселі, вимикачі - відремонтувати.
У цілях пожежної безпеки все населення у повсякденному житті повинно виконувати певні профілактичні протипожежні правила:
1. Обережно поводитися із газовими і електронагрівальними приладами.
2. Не користуватися несправними газовими апаратами і електронагрівальними приладами.
3. Не залишати працюючі газові і електронагрівальні прилади на довгий час без нагляду.
4. Не дозволяти користуватися газовими і нагрівальними приладами дітям і особам, що не знайомі з правилами корис-тування.
5. Не розбирати і не ремонтувати газові і електронагрівальні прилади власними силами і засобами.
6. При користуванні електронагрівальними приладами –прас-ками, чайниками, плитками - їх слід встановлювати на вогне-тривкі підставки (керамічні, бетонні, цегляні).
7. Виходячи з дому, слід потурбуватися про те, щоб не зали-шати ввімкнутими електричні прилади, газові плити, примуси, гасівки, що горять і печі, що топляться.
Для зменшення можливості виникнення пожеж кожний гро-мадянин повинен суворо дотримуватись встановлених правил і обов'язків по їх попередженню у житлових будинках, на лісових масивах, на промислових підприємствах та в інших місцях. Порушники цих правил підлягають штрафу, що стягується в адміністративному порядку, а злісні порушники, з вини яких виникли пожежі, що завдали значних матеріальних збитків, притягуються до кримінальної відповідальності.
Але якщо лихо з якихось причин все ж таки прийде в дім, і трапиться пожежа, треба негайно викликати пожежну команду по встановленому для даної місцевості номеру телефона. Частіше за все - це телефон 01.
Про пожежу можна сповістити по телефону 01! Коротко, виразно і спокійно повідомити: де виникла пожежа, що горить і хто повідомляє про пожежу.
По кнопковому повідомлювачу спеціальної пожежної сиг-налізації: для повідомлення про пожежу необхідно розбити скло будь-яким предметом, після чого натиснути до відмови пускову кнопку і відпустити її; не очікуючи прибуття пожежної коман-ди, одразу ж розпочинайте гасіння пожежі, використовуючи для цього первинні засоби гасіння - вогнегасники: воду, пісок, цупке покривало і т.ін.; зволікання із викликом пожежної команди і невміння користуватись первинними засобами пожежогасіння може привести до великих пожеж.
На початковій стадії пожежі вогонь, як правило, поширюєть-ся досить повільно, і вогнище його може бути ліквідоване за короткий час обмеженими силами і засобами населення, робіт-никами і службовцями без залучення пожежних команд.
Тому населення повинне оволодіти простішими прийомами гасіння займань.
Починати гасіння пожеж треба з того місця (ділянки), де вогонь може створити загрозу для людей, заподіяти найбільші матеріальні збитки, викликати вибух або руйну-вання конструкцій.
Гасіння пожеж у будинках включає два періоди:період лока-лізації;період ліквідації пожежі.
У перший період основною задачею є - обмежити розповсюд-ження полум'я і одночасно здійснити заходи по рятуванню лю-дей із палаючих будівель.
На другому етапі - здійснюються заходи по безпосередній ліквідації горіння. При цьому розміри вогнища пожежі можуть бути різними. В окремих випадках займання можна ліквідувати первинними засобами пожежогасіння, а саме: заливанням вогнища водою із відра, використовуючи воду із водопроводу або сторонніх ємкостей; засипанням вогнища пожежі вогнем або землею, використовуючи лопати і пісок із ящика, встанов-леного біля входу в будівлю; заливанням вогнища пожежі водою із внутрішніх пожежних кранів; гасіння вогнища пожежі за допомогою вогнегасників.
Засоби гасіння пожеж. Засоби безпеки при гасінні пожеж.
Первинні засоби гасіння пожеж призначені для гасіння пожеж на початковій стадії їх розвитку і можуть застосову-ватися для спасіння людей. До них відносяться: вогнегасники, внутрішні пожежні крани; відра; ломи; пісок (земля) та інші речовини і матеріали. У цілях ефективного використання пер-винних засобів і протипожежного інвентарю обладнуються протипожежні пости.
Пожежний пост обладнується пожежним щитом, на якому розміщуються: вогнегасники - 2 шт; лопати - 2 шт; ломи - 2 шт;
відра - 2 шт; сокири - 2 шт; багри - 2 шт; кошма - 1 шт. Крім то-го, біля щита встановлюється діжка з водою місткістю не менш як 200 л і ящик з піском місткістю не менш як 0-5 куб. м.
Вогнегасники - надійний засіб гасіння займань до прибуття пожежних підрозділів, випускаються наступні типи вогнегас-ників: вуглекислотні, пінні, порошкові і аерозольні.
Ручні вуглекислотні вогнегасники ОУ-2, 02-5, ОУ-8, ОУ-10 і ОУ-25. Вони призначені для невеликих початкових осередків спалахування займистих речовин і електроустановок. Являють собою стальні балони ємністю 2, 5, 8, 10 і 25 л. У горловині кожного ввергнутий запірний вентиль з сифонною трубкою, вентиль має запобіжний пристрій, що спрацьовує при пере-вищенні тиску. Вага вогнегасників - від 7 кг і більше.
Щоб привести вогнегасник у дію, необхідно закрутити махо-вичок вентилю проти годинникової стрілки до відмови. Розтруб, із якого викидається вуглекислий сніг і газ, спрямовують на палаючий предмет ще до відкривання вентиля. Дальність подачі струменю - 1,5-3,5 м. Час дії 25-30 секунд або 35-40 секунд.
Пінний вогнегасник ОП-5 призначений для гасіння почат-кових вогнищ пожежі на площі до 1 кв. м. Він представляє со-бою сталевий зварний балон. У верхнє днище вварена горло-вина, закрита чавунною кришкою з запірним пристроєм, що складається з гумового клапану, укріпленого на штоку, пружи-ни, що притискує клапан до горловини кисневого стакану при закритому положенні рукоятки. За допомогою цієї рукоятки здійснюється піднімання і опускання клапану. Сприск вогне-гасника розташований на горловині і закритий спеціальною мембраною. Лугова частина заряду розчинена у 8,5 л води і залита у корпус вогнегасника, кислотна частина також розчи-нена у воді і залита у поліетиленовий кислотний стакан ємністю 0,15 л. При застосуванні забезпечує подачу повітряно-меха-нічної піни, чим досягається велика ефективність гасіння.
Порошковий вогнегасник ОП-1 ("Супутник-1") застосовує-ться для гасіння невеликих займань автомобілів, лужних мета-лів, електроустановок, що знаходяться під напругою, легко-займистих і горючих рідин. Вогнегасник складається з цилінд-ричного корпусу з похилою горловиною, що забезпечує розпи-лення порошку. Заряд складається із порошків ПСБ і ПС-1, що видаляють кисень із зони горіння; порошки не електропровідні. При гасінні відкривають кришку вогнегасника і енергійним струшуванням висипають порошок на вогонь так, щоб він утворив хмарку над полум'ям.
Аерозольні бромметилові вогнегасники типу ОА і ОУБ застосовуються для гасіння горючих і тліючих матеріалів (ба-вовни, текстилю), а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 380 В. Промисловість випускає вуглекислотно-бромметилові вогнегасники ОУБ-3 і ОУБ-7, котрі аналогічні за конструкцією, але відрізняються лише розмірами.
Вогнегасник являє собою сталеву тонкостінну посудину, у верхній частині якої приварена бобижка, у яку угвинчують вен-тиль з насадкою для створення струменя і ручкою для пере-несення. В середині балону мається сифонна трубка.
Для приведення вогнегасника в дію необхідно:
1. Звільнити запор кронштейна і піднести вогнегасник до вогнища пожежі, тому що виробники залишають вогнегасники у зарядженому стані з опломбованими запірними вентилями.
2. Узявшись лівою рукою за рукоятку вогнегасника, правою рукою відкрити вентиль, обертаючи маховичок проти годин-никової стрілки до відмови.
3. Спрямувати струмінь на місце найбільш інтенсивного горіння.
Приведення в дію вогнегасників. Вогнегасник вуглекислот-ний типу ОУ-2, ОУ-5 або ОУ-8: повернути маховичок вентиля проти годинникової стрілки до відмови: розтруб спрямувати на палаючий предмет ще до відкриття вентиля.
Пінний вогнегасник ОП-5: рукоятку клапану повернути на 180°, перевернути вогнегасник догори дном, струмінь спряму-вати на місце горіння.
Порошковий вогнегасник ОП-1: відкрити кришку вогнегас-ника, обертаючи у напрямку стрілки, нанесеної на кришці; узяти вогнегасник за нижню частину корпусу і енергійно струшувати, спрямовуючи порошок у вогонь.
Аерозольний вогнегасник типу ОУБ: звільнити запор кронштейну і піднести вогнегасник до вогнища пожежі; узятися лівою рукою за рукоятку вогнегасника, правою відкрити вентиль, обертаючи маховичок проти годин-никової стрілки до відмови; спрямувати струмінь на місце найбільш інтенсивного горіння.
Гасіння легкозаймистих і горючих речовин, що зберігаються на складах у резервуарах різної ємності і будови, а також у тарі - залізних бочках, на об'єктах господарської діяльності можливі випадки зберігання їх у різній тарі (бочках, бідонах і т.д.) , у побутових умовах зберігаються у металевій і пластмасовій тарі (бідонах, каністрах тощо), має ряд особливостей і включає два періоди: період локалізації і період ліквідації.
У перший період основною задачею є обмеження поширення вогню, рідин, що розлилися, на інші ємкості. На другому етапі здійснюються заходи по безпосередній ліквідації горіння.
Невеликі вогнища горіння розлитої рідини чи займання рідини в окремій тарі можна ліквідувати первинними засобами пожежогасіння, а саме: ізоляцією шляхом засипання вогнища горіння рідини піском (землею); ізоляцією вогнища горіння шляхом накриття вогнища горіння кошмою (брезентом); гасін-ням горючої рідини шляхом використання пінних і порошко-подібних вогнегасників.
Для гасіння займань не завжди можна користуватися водою або піною. Небезпечно спрямовувати, наприклад, водяний стру-мінь на палаючу електропроводку чи на електроустановки, що знаходяться під напругою, так як при цьому людина може бути уражена струмом, оскільки вода є гарним провідником. Тому перед початком гасіння необхідно зняти напругу з палаючих електропроводок і електромереж.
Якщо цього зробити не можна, то для гасіння необхідно застосовувати вуглекислотні (ОУ-2, ОУ-5) або порошкові (ОП-1) вогнегасники, склади яких не проводять електрич-ний струм.
При гасінні пожеж у будівлях необхідно дотримуватися заходів безпеки:
1. Згідно діючих правил, до безпосереднього гасіння пожеж не допускаються підлітки до 18 років, вагітні і годуючи груддю жінки, інваліди, глухонімі і психічно хворі.
2. Кожний працюючий по гасінню пожежі зобов'язаний слід-кувати за зміною обстановки, станом перекриттів, стін, сходо-вих клітин, щоб уникнути загибелі людей при їх обваленні і у випадку виникнення небезпеки негайно попередити всіх працівників на ділянці і керівника гасіння.
3. При явній загрозі обвалення особовий склад виводиться у безпечне місце. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у небезпечній зоні, керівники гасіння пожежі встановлюють єдині сигнали і доводять їх до всього працюючого складу.
4. При роботі слід враховувати можливе отруєння людей окис-лом вуглецю. Необхідно передбачити використання ізолюючих протигазів (або протигазів з додатковими патронами ДП-1) або, за їх відсутності, частіше підмінювати пожежників, особли-во тих, що працюють на верхніх поверхах приміщень.
5. Для захисту тіла від опіків пожежники повинні бути одяг-нуті у відповідний одяг, мати протипожежне спорядження: ста-леві каски, рукавиці, пояси, сокири. Працювати без бойового одягу і спорядження забороняється.
6. При наявності даних про витік газу необхідно входити в приміщення в ізолюючих протигазах і провітрювати його.
7. При роботі на височині слід застосовувати запобіжні прис-тосування - для виключення можливості падіння працюючих.
8. Заборонено залишати без нагляду ствол, навіть після при-пинення подачі води.
9. До початку вскриття і розбирання конструкції необхідно відключити розташовані на ділянці роботи електричні мережі, відключити всі газові мережі і прилади.
10. При необхідності звалювання димових труб, обгорілих опор чи частин будівлі повинно проводитися під керівництвом керівника гасіння пожежі і після виведення з небезпечної зони людей і техніки.
При гасінні легкозаймистих і горючих рідин:
1. Гасіння пожеж з горючими рідинами може ускладнюва-тись розривами резервуарів, вскипанням і викидами нафтопро-дуктів і розповсюдженнях вогню на місцевості. Кожний робіт-ник зобов'язаний слідкувати за зміною обстановки, при явній загрозі вибуху, викидів і розтікання горючої рідини особовий склад виводиться у безпечне місце.
2. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у небез-печній зоні, керівник гасіння пожежі зобов'язаний встановити єдині сигнали і довести їх до всього особового складу.
3. Працюючи із піною, розчинами піноутворювачів, особовий склад повинен уникати потрапляння їх на шкірні покрови і особ-ливо на слизову оболонку очей. При потраплянні піноутворю-вача ОП-1 слід промити очі 2-процентним розчином борної кислоти.
4. Пінні вогнегасники не допускається застосовувати для гасіння приладів і устаткування, що знаходиться під напругою електричного струму більш як 36 В, а також для гасіння речовин і матеріалів, що взаємодіють із водою.
5. Перед застосуванням пінного вогнегасника його вихідний отвір необхідно прочистити підвішеною до ручки шпилькою.
6. Перед пуском у дію вуглекислотного (бромметиленового) вогнегасника розтруб (розпилювач) повинен бути спрямований у сторону вогню. Братися рукою (голою) за розтруб працюю-чого вуглекислотного вогнегасника не можна.
При рятуванні потерпілих із будинків, що палають, і при гасінні пожежі, дотримуйтесь наступних правил:
перш ніж увійти в приміщення, що палає, накрийтесь мокрим покривалом, пальтом, плащем, щільною тканиною;
двері в задимлене приміщення відкривайте обережно, щоб уникнути займання вогню від великого притоку свіжого повітря;
у дуже задимленому приміщенні рухайтесь повзком або пригнувшись;
для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволо-жену тканину.
Запам’ятайте! Маленькі діти від страху часто ховаються під ліжками, в шафах, забиваються в куток;
якщо на вас загорівся одяг, лягайте на землю і, перевертай-тесь, щоб збити полум’я; бігти не можна - це ще більше розду-ває вогонь;
побачивши людину в одязі, що горить, накиньте на нього пальто, плащ або яке-небудь покривало і щільно притисніть його. На місце опіків накладіть пов’язки і відправте потерпілого в медичний заклад;
при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні крани, а також воду, пісок, землю, покривала та інші засоби;
речовини, що гасять вогонь, направляйте в місця найбільш інтенсивного горіння і не на полум’я, а на поверхню, яка горить;
якщо горить вертикальна поверхня, воду подавайте в верхню її частину;
в задимленому приміщенні використовуйте розпилений стру-мінь, який сприяє осадженню диму і пониженню температури;
горючі рідини гасіть сумішами, які викликають піну, заси-пайте піском або грунтом, а також накривайте невеликі осеред-ки покривалами, одягом, брезентом і т.д.;
якщо горить електродріт, спочатку виверніть пробки або вимкніть вимикач, а потім починайте гасити вогонь;
виходити із зони пожежі необхідно в навітряну сторону, туди звідки дує вітер.
Найбільш доступними засобами гасіння займань і пожеж є вода, пісок, або грунт, ручні вогнегасники, азбестові і брезентові покривала і навіть гілки дерев або одяг.
Запам’ятайте! Дотримання і своєчасне проведення профі-лактичних протипожежних заходів знизить можливість виникнення пожеж і займань у вашому домі (квартирі) та зменшують імовірність їх швидкого розповсюдження.
У разі виникнення пожежі при необхідності викликайте пожежну команду за телефоном - 01.
Уразі виявлення вибухонебезпечних предметів (авіабом-би, артилерійські і мінометні боєприпаси, протитанкові і протипіхотні міни, ручні гранати, вибухівку та підозрілі вибухові устрої тощо) виконуйте наступні правила:
не піднімайте і не розбирайте вибухонебезпечні предмети;
огородіть місце знаходження вибухонебезпечних предметів;
виставте при можливості охорону місця знаходження вибухо-небезпечних предметів;
повідомте про знахідку органи місцевої виконавчої влади, військкомат, міліцію, відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення рай (міськ)адміністрації.
Керівник заняття знайомить навчаємих зі станом пожежної охорони на об’єкті, його протипожежними силами і засобами і місцем їх розташування.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз'яс-нення, після чого робить короткі підсумки і ставить завдання на підготовку до наступного заняття.
ТЕМА 18.
"МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ. ПСИХОЛОГІЯ НАТОВПУ. БЕЗПЕКА ПРИ МАСОВИХ СКОПИЩАХ ЛЮДЕЙ”.
Навчальна ціль:
Вивчити основи морально-психологічної підготовки населення до дій в надзвичайних ситуаціях і психологію натовпу та безпеки при масових скопищах людей.
Вид навчальних занять - групове заняття. Тривалість заняття - 1 година. Метод проведення заняття - бесіда, розповідь, показ. Місце проведення заняття - клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 5 хв.
Навчальне питання: Морально-психологічна підготовка насе-лення до дій в надзвичайних ситуаціях. Психологія натовпу. Безпека при масових скопищах людей.” 40 хв.
Підсумки. 5 хв.
Навчальна література і посібники:
1. Закон України "Про Цивільну оборону України", ВРУ, № 2974-ХП, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.
2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299,1994 р., Київ.
3. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення НС, Указ Президента України, № 234, 1999 р., Київ.
4. Журнал "Надзвичайна ситуація", МНС України, Київ, 1998-2000рр.
5. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.
6. Науковий журнал “Питання психології”. Видавництво “Педагогіка”, Москва, 1992 р.
7. Формування цивільної оборони в боротьбі з стихійними лихами. А.Т. Алтунін, Воєнвидав, Москва, 1986 р.
9. ГСРФ "Безпека в надзвичайних ситуаціях", Стандартвидав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
Матеріальне забезпечення: (стенди або схеми в класі):
- Законодавча база ЦО України.
- Нормативна база ЦО України.
- Структура цивільної оборони України.
- Концепція захисту населення і територій в НС.
- Дії органів управління і сил ЦО та населення в НС.
- Захист населення у надзвичайних ситуаціях.
6. Само- і взаємодопомога при НС.
- Рятувальні і невідкладні аварійно - відновлювальні роботи при НС.
ПЕРЕДМОВА
В складних техногенно небезпечних умовах сучасних вироб-ничих процесів і технологій, несприятливих впливах різних природних явищ безпека кожної людини у більшості залежить від її опиту, знань, високої відповідальності за доручену дільницю роботи та уміння у випадку аварій, катастроф і стихійних лих захистити себе, свою сім’ю, надати допомогу постраждалим.
Обов’язки населення щодо виконання завдань цивільної оборони і дій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру включають:
По-перше, населення повинно оволодіти необхідними знан-нями щодо захисту від наслідків надзвичайних ситуацій і його мінімуму, що визначений програмами підготовки населення способам захисту.
По-друге, населення повинно виконувати правила захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, уміти діяти за сигналом цивільної оборони “Увага всім!” та мовній інформації та уміти підвищити захисні властивості свого житла.
В-третіх, населення повинно приймати активну участь у заходах цивільної оборони.
У четвертих, виховання у себе, своїх рідних і знайомих високих морально-політичних і психологічних якостей і готов-ності до дій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
"МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ. ПСИХОЛОГІЯ НАТОВПУ. БЕЗПЕКА ПРИ МАСОВИХ СКОПИЩАХ ЛЮДЕЙ”.
До основних форм морально-психологічної підготовки насе-лення до дій у надзвичайних ситуацій відносяться:
теоретична підготовка, яка реалізується в ході занять, що проводяться методом лекцій, групових занять, диспутів і вікто-рин, усних часописів, зустрічей, а також рядом інших методів, що дозволяє розширити кругозір і об’єм знань тих, яких нав-чають. Для теоретичної підготовки широко використовуються можливості радіо, телебачення, художні і хронікально-докумен-тальні фільми. Свій внесок у теоретичну підготовку вносить правильно оформлена наочна агітація. Особливо дуже важливу роль грає самостійна робота тих, яких навчають, із необхідною навчальною літературою, матеріалами газет і часописів;
практична підготовка реалізується в ході занять, які про-водяться методом практичних занять, навчань і тренувань з цивільної оборони, при цьому практичні заняття повинні бути максимально наближені до реальних умов можливих надзви-чайних ситуацій на даній території (в місті, районі, населеному пункті, на об'єкті господарської діяльності), що при мінімаль-ному відриві робітників, службовців і населення дозволить досягти високих результатів у їхній підготовці.
Все доросле населення, у тому числі і не зайняте на вироб-ництві, навчається з використанням теоретичних і практичних форм. Конкретні методи реалізації форм навчання, їхній обсяг визначається місцевими органами виконавчої влади.
Далі роздивимося основні вимоги до тієї частини прово-диних занять, що повинні забезпечити необхідний рівень мора-льно-психологічної підготовки населення до дій в умовах над-звичайних ситуацій. Так, події не настільки далекого минулого показали, що ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи залежала від багатьох чинників, насамперед від чинників, що характеризували соціально-політичні, економічні, науково-тех-нічні і військові можливості товариства в цілому. Основним із них необхідно визначити соціально-політичний, виділивши йо-го моральну основу.
Моральний чинник - це найбільше активна сторона духов-ної сили товариства, сукупність ідейно-політичних, моральних і соціально-психологічних явищ і принципів у суспільних відно-синах, що визначає духовні сили народу і його готовності лік-відувати наслідки катастрофи. Виходячи з цього матеріал для заняття повинний забезпечувати формування в населення необ-хідного рівня морально-психологічної підготовки і сприяти: формуванню стійкої психіки людини як основи і передумови успішної діяльності; створення у населення психологічної го-товності до дій в екстремальних ситуаціях; розвитку надійності функціонування психіки людини в ході проведення рятувальних і інших невідкладних робіт; створення морально-психологічної настроєності на активну діяльність; зімкнення інтересів колек-тивів рятувальників і населення на успішне виконання заходів цивільної оборони.
При доборі матеріалу до занять необхідно враховувати такі напрямки формування морально-психологічної підготовки насе-лення (причому матеріал необхідно включати в усі види занять):
політична спрямованість, що базується на відношенні людей до суспільного ладу, до керівних органів республіки в цілому і тієї політичної лінії, що проводить президент України, КМУ та інші органи управління;
історична спрямованість, що базується на історично сформо-ваних моральних нормах людського гуртожитку, моральні нор-ми яких складалися десятиліттями (дружба, товариство, взаємо-допомога й ін.);
урахування індивідуально-психологічних і національних особ-ливостей груп населення, колективів та окремих громадян: не перекручування інформації про сформовану обстановку; вив-чення й урахування психологічного стана і поводження людей.
Необхідно знати і враховувати, що не урівноважений пси-хічний стан у людей може бути викликаний цілим рядом чин-ників, які повинні враховуватись при масових скопищах людей, особливо небезпечних з урахуванням психології натовпу:
чинниками фізичного стану: фізична втома людини; стан змореності; відсутність нормального тривалого сну, погане хар-чування; знижена свідома активність;
психічні чинники: підвищення збудженості; неясність ситуа-ції; переживання крайньої небезпеки; почуття безсилля перед небезпекою; активізація уяви;
соціальні чинники: утрата віри в керівництво; несподіване і раптове наростання катастрофи;
постійністю і послідовністю морально-психологічного підго-товки, її планування;
правове забезпечення соціального захисту населення в умо-вах надзвичайних ситуацій.
При підготовці матеріалу занять необхідно враховувати такі принципи морально-психологічної підготовки:
1. Усвідомлення неминучості природних і техногенних ава-рій, катастроф, стихійних лих;
2. Формування свідомого героїзму;
3. Реальність підготовки населення до ліквідації наслідків конкретних аварій, катастроф, стихійних лих;
4. Вироблення почуття впевненості у своїх силах і можли-востях;
5. Розвиток спроможності реально сприймати ситуацію в надзвичайних ситуаціях;
6. Виробітку почуття боргу, свідомого перебування в складі невоєнізованих формувань;
7. Проведення занять в обстановці максимально наближеної до умов у надзвичайних ситуаціях;
8. Виробітку позитивного і стимулюючого впливу на почуття небезпеки на психіку людини.
Теоретичні і практичні заняття повинні забезпечити населен-ню спроможність правильно діяти в будь-яких умовах надзви-чайних ситуацій, свідомо зустрічати небезпечні явища. "Коли людина йде на смерть у голові в нього завжди яке-небудь міцне почуття, переконання, вірування, через яке він мириться з нею". (І. І. Сєченов).
У зв'язку з цим рекомендується за доцільне здійснити хоча б загальний аналіз становлення уяви Чорнобильської атомної катастрофи і людської уяви, як важливого компонента сучас-ного комплексного, екологічного мислення і регулятора повод-ження людей у різноманітних регіонах. Дослідницька група наводить дані за 1986-1991 р., що були проведені в Київській, Житомирській, Львівській, Запорізькій, Тернопільській облас-тях та місті Києві, у Ленінградській області і місті Москві. Ці дані отримані на основі бесід. Було проаналізовано більш 30 самоспостережень, а дослідженнями охоплено понад 1500 чоло-вік (школярі, студенти, дорослі різноманітного віку і фахів).
Перед комісією були поставлені задачі:
1. Вивчити загальну структуру уяви Чорнобильської атомної катастрофи.
2. Здійснити аналіз динаміки становлення уяви.
3. Проаналізувати регулярну роль у поводженні людей, що підвергались прямому і непрямому впливу Чорнобильської атомної катастрофи.
Перед тим, як перейти до розгляду конкретних проявів люд-ської уяви, дослідницька комісія з'ясовувала, як досліджувані оцінюють екологічний стан у різних регіонах. Для цього зада-валося одне питання: « Як Ви оцінюєте екологічний стан сучас-оного світу?"
Відповіді в різних регіонах оцінюються в такому вигляді:
школярі - погана, дуже погана - З7%, нормальна - 14%, гарна -8%, не знаю, важко сказати - 41%;
студенти - погана, дуже погана - 56%, нормальна -8%, гарна -30%, не знаю, важко сказати - 33%;
дорослі - погана, дуже погана - 63%, нормальна - 9%, гарна -6%, не знаю, важко сказати - 22%.
Найбільше критично оцінюють екологічну обстановку сту-денти, що пояснюється головним чином їх кращою інфор-мованістю, начитаністю, тим, що вони більш зацікавлено став-ляться до цих проблем. Серед доросли найбільше благодушно настроєні особи у віці 30-35 років, молоді і старше більш песимістичні, у школярів великий розкид думок, туманність уявлень, достатньо висока безтурботність.
Проте, перехід до питання Чорнобильської катастрофи змінює картину (особливо близько розташованих регіонів). На питання: "Як Ви оцінюєте наслідки Чорнобильської катастрофи для навколишнього середовища? ", відповіді були такі:
школярі - погано, дуже погано - 69%, без особливих наслід-ків - 16%, важко сказати - 15%;
студенти - погано, дуже погано - 82%, без особливих наслід-ків - 8 %, важко сказати - 10%;
дорослі - погано, дуже погано - 76%, без особливих наслідків - 11%, важко сказати - 13%.
Жодний з опитаних не сказав, що Чорнобильська атомна катастрофа принесла що-небудь позитивне в навколишнє сере-довище. Характерно, що чим ближче до епіцентру події, тим більше негативними і максималістками були оцінки. З цього ми можемо зробити висновки, як правильно побудувати роботу серед населення в різноманітних регіонах по прищеплюванню високих морально-психологічних якостей до дій в екстре-мальних умовах.
Необхідно відзначити, що усе ж основу формування, як та-кого повинні складати навички і знання, вироблені в ході теоре-тичних і практичних занять різноманітними методами прове-дення.
Пропаганда цивільної оборони не має своїх специфічних окремих форм і методів, вона користується всім багатством про-пагандистської діяльності держави. У такий спосіб промова може йти лише про ті форми і методи, що найбільше часто зустрічаються у практиці, закріплені в трудових колективах.
Розвивати і виховувати в керівного складу, особового складу формувань і населення прагнення свідомо і відповідально ста-витися до участі в заходах цивільної оборони. Підвищити ефек-тивність, змістовність і наочність пропаганди, використовувати її як спонукальний чинник для вивчення населенням питань цивільної оборони. Повніше використовувати в пропаганді ци-вільної оборони можливості преси, радіо, телебачення, кіно.
Активізувати усну пропаганду на місцях, удосконалювати її форми і методи, ширше використовувати такі форми, як бесіди за круглим столом, диспути, вечора питань і відповідей, зустрічі з учасниками ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Наглядно показувати приклади мужності і героїзму, само-відданих дій людей при виконанні задач цивільної оборони, наполегливо формувати у населення високі морально-політичні і психологічні якості, готовність до активних дій у НС.
Заступник Начальника Цивільної оборони України-Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у Організаційно-методичних рекомендаціях щодо навчання населення України з питань захисту та дій в умовах надзвичайних ситуацій на 2008 рік вимагає:
нарощувати обсяги пропаганди знань, спрямованих на дії населення при виникненні надзвичайних ситуацій, зокрема, у зимовий період, можливій паводковій обстановці, поведінці на воді, дотриманню правил пожежної безпеки, санітарно-гігієніч-ннх норм, виникненні епідемій та отруєнь серед населення здійснювати за сприянням громадських товариств, організацій через всі наявні засоби масової інформації, друковані матеріали та мережу навчально-консультаційних пунктів при житлово-експлуатаційних органах та сільських радах. Основну увагу звернути на населення, яке проживає поряд з потенційно небез-печними об'єктами та у сільській місцевості;
при організації навчання населення, яке не зайняте у сфері виробництва та обслуговування, основну увагу приділяти ство-ренню мережі навчально-консультаційних .пунктів при жит-лово-експлуатаційних органах, сільських радах, в діяльності яких мати і використовувати інформацію про рівень небезпеки та можливості використання зовнішніх систем захисту насе-лення за місцем проживання та необхідні інформаційно-нав-чальні матеріали щодо правильних дій в умовах надзвичайних ситуацій;
передбачити протягом року у місцевих періодичних видан-нях публікування матеріалів з питань розвитку громадської свідомості щодо власної і колективної безпеки, продовжити роз-робку та розповсюдження пам'яток для населення щодо дій у надзвичайних ситуаціях та інших навчально-пізнавальних мате-ріалів. Організувати та здійснити за сприянням профспілкових, громадських організацій і товариств, місцевих засобів масової інформації просвітницьку роботу з населенням;
пропагандистську роботу спрямувати на аргументоване роз'яснення спеціально-економічного значення заходів єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, її завдань і ролі в загальній системі політичних, екологічних, правових заходів щодо захисту населення і територій від наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, ліквідації наслідків НС.
Таким чином, основними формами пропаганди цивільної оборони виступають: усна пропаганда (лекції; доповіді і бесіди; семінари; науково-практичні конференції; тематичні вечора; усні часописи; зустрічі з ветеранами тощо); преса; телебачення; радіо; кіно; наочна пропаганда.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз'яс-нення, після чого робить короткі підсумки і ставить завдання на підготовку до наступного заняття.