Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5398.07kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2792.72kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2580.69kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 3726.97kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Черкаська обласна рада, 58.32kb.
- Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
- Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.
Керівник підводить короткі підсумки проведеного заняття і ставить завдання навчаємих на самостійну підготовку до наступного заняття.
Т Е М А 14.
“ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН І РОСЛИН ВІД ЗАРАЖЕННЯ. ОБСЕРВАЦІЯ І КАРАНТИН.”
Навчальна ціль:
Вивчити організацію захисту сільськогосподарських тварин і рослин від зараження та основні визначення обсервації і карантину.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1-2 години.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальна площадка або містечко.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова. 5 хв.
1. Організація захисту сільськогосподарських тварин від зара-ження. 20 (50) хв.
2. Організація захисту сільськогосподарських рослин від зара-ження. 15 (30) хв.
Підсумки. 5 хв.
Навчальна література і посібники:
1. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стандартвидав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
2. Дія населення в НС, РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.
3. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 1997-2000 рр., Київ.
4. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1995- 2000 рр., Москва.
5. Нормативно-методична література. Міністерства і відом-ства України, 1990-2000 рр., Київ.
6. Сильнодіючі отруйні речовини, Укртехногрупа, Київ, 1998 р.
7. Цивільна оборона. Під редакцією генерала армії А.Т. Алтуніна. Воєнвидав, 1986 р., Москва.
8. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, Київ, 1998 р.
9. Періодична література, Мінагропром України,1990-2000 рр., Київ.
Матеріальне забезпечення
(стенди або схеми в класі):
1. Захист сільськогосподарських рослин і тварин від НС.
2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.
3. Рятувальні та інші невідкладні роботи.
4. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
ПЕРЕДМОВА
Внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру значна частина територій може опини-тися в зонах радіаційного, радіаційного і бактеріологічного зара-ження. Велика кількість сільськогосподарських рослин і тварин буде заражена радіонуклідами і отруйними речовинами та бак-теріальними засобами.
Необхідно враховувати не тільки то, що певні ділянки місце-вості зберігають природні осередки інфекційних захворювань, а і можливість завезення таких збудників при імпортуванні із закордону свійських і диких тварин та рослин, продуктів харчу-вання та фуражу.
Необхідно враховувати також транснаціональні аварії і ката-строфи з викидом радіоактивних і отруйних речовин та прикор-донні сезонні міграції тварин, які найчастіше приводять до заб-руднення навколишнього природного середовища, особливо атмосфери і гідросфери та розповсюдження інфекційних захво-рювань диких тварин.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН ВІД ЗАРАЖЕННЯ”.
Захист сільськогосподарських тварин досягається їх укрит-тям в обладнаних тваринницьких приміщеннях і захисних спо-рудах; забезпеченням особливо цінних тварин індивідуальними засобами захисту; захистом запасів кормів і вододжерел, своєчасною евакуацією тварин на безпечну відстань від примі-ських господарств великих міст і зон можливого затоплення, зараження.
Після виникнення аварій на АЕС і об’єктах із СДОР основ-ними заходами є: вивід незахищених тварин із районів з висо-кими рівнями радіації і зон зараження отруйними речовинами на незаражену територію або на ділянки з більш низькими рівнями зараження; проведення ветеринарної обробки уражених тварин і надання їм лікувальної допомоги, знезараження тваринницьких приміщень та інших місць розміщення тварин, кормів і води; постійний контроль за ступенем зараженості тварин і об'єктів.
Герметизація приміщень. Основним і найбільш надійним способом захисту тварин є укриття їх в обладнаних (загермети-зованих) приміщеннях або спеціальних захисних спорудах. Прис-тосовані для захисту тварин спеціальні приміщення дерев'яного типу зменшують ступінь опромінення укритих там тварин у середньому у 2-3 рази, а кам'яні і залізобетонні - у 10 разів.
Герметизація приміщень полягає у промазуванні стелі глиня-ним, вапняним або цементним розчином, з насипкою зверху нього шару шлаку або піску. Цими ж розчинами замазують щілини у стінах, стелях, віконних рамах, дверях. Великі щілини перед промазуванням проконопачують мохом, клоччям або ган-чір'ям. Щоб підвищити захисну потужність дерев'яних стін при-міщень, зовні їх роблять ґрунтове обсипання до висоти вікон. Підпільні і напільні отвори наглухо закривають. На вікнах з зов-нішнього боку влаштовують з’ємні щільні щити з дощок або іншого матеріалу. Там, де немає шибок, віконні рами з обох бо-ків забивають щитами (дерев'яними, з соломи або очерету) і засипають поміж них пісок, торф, тирсу або землю. Двері обши-вають толем. Між дверима і дверними рамами набивають шар гуми, повсті і щільно закривають двері нижніми запорами. Із внутрішнього боку двері завішують зволоженим брезентом. У витяжні вентиляційні і пічні труби вставляють засувки, що щільно закриваються. Припливні вентиляційні труби облад-нують простішими фільтрами з мішковини, повсті, вати, сіна. Для захисту тварин можна пристосувати овочесховища, сараї та інші сільськогосподарські будівлі.
В обладнаних приміщеннях створюють запаси корму і води на 5-7 діб, розміщуючи їх у кормових проходах, кормокухнях, коморах, тамбурах. Краще, якщо корми будуть упаковані в тару, а вода налита в діжки, цистерни та інші ємності. На території тваринницької ферми створюють запаси кормів на 7-10 діб і надійно їх укривають.
Для захисту обслуговуючого персоналу у тваринницькому приміщенні обладнують спеціальну кімнату або поблизу нього будують протирадіаційні укриття.
Одночасно з герметизацією приміщень провадять протипо-жежні заходи. Приміщення на горищі звільняють від займистих предметів, встановлюють там ящики з піском, діжки з водою і протипожежний інвентар. На горища, сіновали і дахи встанов-люються зовнішні драбини, а на крутих дахах приміщень, крім того, роблять трапи. Для надання більшої вогнетривкості дере-в'яним будівлям або дерев'яним частинам споруд їх білять вап-ном. За відсутності вапна для обмазування використовують гли-ну, змішану з солом'яною різкою. Така обмазка підвищує вогне-тривкість споруд і їх захисну потужність. Непотрібні дерев'яні тини поблизу приміщень розбирають. На відстані 20-30 м від споруд ставлять і обладнують протипожежні щити. Навколо скирт сіна, соломи зорюють загороджувальні смути шириною 4-5 м. Вживають заходів щодо забезпечення пожежних машин водою, підготовлюють під’їздні шляхи до водоймищ і місць забору води.
На відгінних пасовищах для захисту тварин використо-вують яри, лощовини, ліси, штучні виробки, підвітряні скати гір. Для захисту від радіоактивного пилу можна використовувати ліс з великими деревами.
Для влаштування укриттів риють траншею глибиною 2,5-3 м і шириною 3-4 м. Стелю роблять із колод і засипають шаром землі товщиною 40-50 см. При слабкому грунті стіни укріплю-ють плітям або дошками. Двері і вентиляцію обладнують так само, як і у тваринницьких приміщеннях.
Індивідуальні засоби захисту (захисні маски, панчохи і накидки) виготовляють із підручних матеріалів. Захисну маску для тварин, що має вигляд циліндричного мішка, шиють із трьох шарів мішковини з прокладкою між ними двох шарів клоччя. На боці маски пришивають гнізда для каркасних паличок, до дна - залізний обруч. Довжина кола верхнього краю бокової стінки 65 см, висота 35 см. Для забезпечення щільного прилягання вер-хньої частини маски її край загинають і роблять додатковий валик (обідок), котрий прошивають нитками. На цьому обідку роблять 5-6 шльонок, через які пропускають кругову тасьму, при затягуванні вона щільно притискає край маски до морди тварини. Дві тасьми на потилиці фіксують захисну маску за вухами (рогами). Маска затримує до 85% радіоактивного пилу. Панчохи шиють з брезенту, мішковини або іншого матеріалу і зав'язують на кінцівках. Знизу на панчоху пришивають по формі копита шматок гуми, шкіріміту. Накидки виготовляють із будь-якої цупкої тканини (поліетиленової плівки) і укріплюють на спині тварини тасьмами.
Захист тварин при перевезеннях і перегонах. Одним із способів захисту тварин є їх евакуація із приміських госпо-дарств, розташованих поблизу великих міст, а також із районів, заражених радіоактивними, хімічними речовинами.
Евакуація тварин із приміських господарств у безпечні райо-ни в умовах незараженої місцевості провадиться по заздалегідь наміченим маршрутам, котрі повинні передбачати місця водо-пою, годування і відпочинку тварин.
При перегоні тварин через ділянки зараження не допускають поїдання ними зараженої рослинності і пиття води із заражених водоймищ. Для цього тваринам завчасно надягають торби, захисні маски або навіть перев'язують морду мотузкою. На кін-цівки надягають захисні панчохи. Для перегону тварин оби-рають шляхи з твердим грунтом без пилу або ж ділянки з низь-кою рослинністю.
При перевезеннях тварин по зараженій місцевості на автома-шинах кузови їх зверху затягають брезентом або іншим матеріа-лом, на дно кузова насипають шар землі, щілини в бортах затуляють.
Захист тварин від інфекційних захворювань. Найбільш дієвим і ефективним засобом захисту тварин від інфекційних захворювань є профілактичні щеплення тваринам.
При підозрі на виникнення інфекційних захворювань серед тварин на території колгоспу встановлюється режим обсервації до остаточного виявлення збудника захворювання. У цей період забороняється ввід, вивід і транзитний прогін тварин через осе-редок зараження.
При карантині, окрім заходів, проваджуваних при обсервації, передбачені додаткові заходи, що включають охорону осередку ураження, обмеження в'їзду і заборона виїзду з нього.
Карантин знімають після проведення протиепідемічних захо-дів в осередку зараження, заключної дезинфекції і закінчення строку карантину, встановленого для даного захворювання.
До способів захисту кормів належать: зберігання їх у загер-метизованих приміщеннях (складах, амбарах, підвалах, овоче-сховищах); укриття спеціальними або підручними матеріа-лами; застосування захисної тари (упаковки) і спеціального транспорту для перевезення.
Герметизація складів, овочесховищ, амбарів та інших примі-щень здійснюється тими ж засобами, що й герметизація тварин-ницьких приміщень. Крім того, на засклені вікна з внутрішнього боку встановлюють дерев'яні знімні щити, обшиті толем, для охорони зерна від осколків скла. Щоб до складу не проникали гризуни, на вентиляційних отворах, віддушинах, вікнах, дверних прорізах і лазах встановлюють дрібні металеві сітки. Нижню частину дверей оббивають смужкою листової сталі або заліза.
Якщо зерно або фураж знаходиться у полі, на току, вживають заходів щодо його якнайшвидшого перевезення на склад. Час-тину, що залишилася, зсипають у мішки, складають на майдан-чику і накривають брезентом, синтетичними плівками або бага-тошаровими паперовими полотнищами.
Зерно і фураж, що знаходяться в розсипу, накривають бре-зентом, поліетиленовою плівкою або солом'яними матами тов-щиною 20-30 см і притискають зверху дошками, жердинами.
Для захисту сіна і соломи використовують накриття, сараї і клуні. Якщо сіно зберігається в стогах (скиртах), його закрива-ють зверху шаром соломи або дрібних гілок висотою 15-20 см, брезентом, поліетиленовою плівкою, а зверху накладають зв'яза-ні у верхній частині жердини. Узимку з метою захисту на по-верхню копиці можна заморозити шар льоду.
Купи картоплі або інших коренеплодів, що знаходяться у полі, укривають матами із очерету, соломи або шаром соломи на 20-30 см, потім засипають землею на 20-30 см.
При перевезенні кормів у металевих кузовах машин само-скидів їх укривають брезентом, котрий зверху і з боків закріп-люють, а при перевезенні кормів на звичайних бортових маши-нах брезент укладають на дно кузова.
Не упаковані корми перевозять у спеціально обладнаних фур-гонах, рефрижераторах, контейнерах, кузови і двері яких герме-тизують. Рідини перевозять в цистернах або бідонах.
Для захисту шахтного колодязя з дерев'яним зрубом навко-ло нього у діаметрі 1-1,5 м викопують заглиблення у 50 см і замість вийнятого грунту укладають і утрамбовують глину (гли-няний замок), котру засипають піском (заливають бетоном або асфальтом).
Виступаючу частину зрубу щільно обшивають дошками на відстані 15-20 см від зрубу, між дошками і зрубом набивають глину. Кришку для отвору шахти роблять із двох шарів дощок з прошарком між ними толю, брезенту, листового заліза або полі-етиленової плівки. Зверху кришку додатково оббивають листо-вим залізом. Якщо колодязь має механічне обладнання або коловорот, то над зрубом треба зробити двоскатне покриття, яке наглухо закриває верхній отвір колодязя і коловорот.
Для захисту джерела на його місці риють котлован, розчи-щають місце виходу води, укріплюють його стінки і дно. Над джерелом зводять дерев'яну або іншу надбудову, котру обклада-ють глиною. У надбудові роблять отвір, що закривається щіль-ною кришкою. Для відводу води влаштовують зливну трубу або лоток.
У водонапірних баштах герметизують двері, вікна, баки. Водо-забірні колонки закривають дерев'яними ковпаками, обшитими толем або залізом. Водопійні корита для тварин закривають щі-льними кришками. За відсутності кришок після кожного водо-пою корита перевертають догори дном.
У народному господарстві є багато підприємств, котрі виробляють або використовують у виробництві, а також збері-гають або транспортують хімічні речовини, які мають високу токсичність, здатні викликати масове ураження тварин.
На території можуть знаходитися водопровідні і очисні спо-руди; підприємства харчової, м'ясо-молочної промисловості; за-лізничні станції, що мають шляхи відстою рухомого складу зі СДОР; склади і бази речовин для дезинфекції і дегазації; склади і бази з запасами СДОР.
У цілях своєчасного захисту свійських тварин і обслуго-вуючого персоналу, необхідно швидко приймати обгрунтовані рішення на ліквідацію наслідків аварій.
Найбільш небезпечними для тварин є поширення хмари парів СДОР. При отриманні відомостей про просування хмари у нап-рямку тваринницьких ферм, при знаходженні там тварин, необ-хідно негайно укрити їх у заглиблених спорудах і залізо-бетонних тваринницьких приміщеннях. За відсутності таких -укрити в наявних приміщеннях, охороняючи тварин від випа-діння із хмари краплиннорідких отруйних речовин, оскільки при охолодженні хімічної хмари частина пари адсорбується, тобто перетворюється на рідину, групується у краплини, котрі під своєю вагою випадають на землю у вигляді дощу і заражують місцевість. У той же час ці приміщення слід якомога краще за-герметизувати і особливо з тієї сторони, звідки рухається хмара СДОР. Необхідно зачинити двері, вікна, по можливості законо-патити всі щілини, щоб повітря не могло проникнути у примі-щення. Закрити витяжні отвори. Для створення підпору повітря у приміщенні включити вентиляційну систему (якщо вона мається у тваринницькому приміщенні). Зробити все можливе, щоб тварини якомога менше дихали отруєним повітрям.
У випадку неможливості повної герметизації тваринницького приміщення застосовують індивідуальні засоби захисту.
Тривалість перебування у приміщеннях, пристосованих до укриття тварин, залежить від швидкості вітру, температури зовнішнього повітря, кількості тварин. Як показала практика, у цегляному типовому приміщенні (при нормі 16 м3 - на корову, 12-13 м3 - на голову молодняку крупної рогатої худоби до дво-річного віку і 6 м3 - на свиню) тварин можна утримувати без шкоди для їх здоров'я; у зимовий період при добових коли-ваннях температури зовнішнього повітря від -20 до -"С і швид-кості вітру 2-4 м/сек. -до 72 годин; при вітрі 5-6 м/сек. до 90 годин; при температурі повітря від +8 до + 16°С- до 34 годин.
Якщо відмічено, що у тварин почастішало дихання, з'явилася слинотеча і пітливість, підвищилася на 1-1,5°С температура тіла (вимірюється у 2-3 тварин, розміщених у середній частині), виходить, підвищився вміст вуглекислого газу (запалений сір-ник миттю згасає якщо в повітрі 5 процентів СО2), і їм не вистачає кисню. В цьому випадку треба негайно провітрити приміщення, відкривши вікна і двері з підвітряної сторони, висунувши засувки вентиляційних труб. Їх можна відкрити і після проходження зараженої хмари, якщо немає вітру.
Тварини утримуються в приміщенні доки не буде ліквідована небезпека ураження, тобто рівень зараження місцевості не зни-зиться до встановлених норм. Перше годування і доїння тварин слід провести через 4-6 годин після укриття.
Телят-молочників бажано тримати разом з підсосними коро-вами, що зменшує можливість виникнення запалення вим'я (мастита) у корів. У подальшому годування і доїння проводять один раз на добу. Корм і вода подаються одночасно. При нестачі води слід використовувати соковиті корми - картоплю, буряки, турнепс, капусту, моркву та інші коренеплоди. Сіль на цей період із раціону виключається.
Мінімальна добова норма на одну голову складатиме: круп-ній рогатій худобі: 5-6 кг сіна або 4-5 кг сіна та 1-2 кг кон-центратів, 20-30 л води; вівцям і козам - 0,5-1 кг сіна, 4-5 л води; свиням - 2-3 кг концентратів, 6-8 л води. Годувати тварин у початковий період після випадіння опадів або проходження зараженої хмари рекомендується чистими кормами.
При виникненні необхідності евакуації тварин у першу чергу це здійснюється із району, що безпосередньо прилягає до місця аварії, а також із пасовищ, де вони знаходились на цей час, якщо слід зараженої хмари розповсюджується в їх напрям-ку. Виведення тварин з пасовищ провадиться під кутом 90° до сліду хмари по найбільш безпечним маршрутам і вживаються всі заходи захисту як і при дії у випадку радіаційного зараження місцевості.
А як діяти у ситуації, що склалася, із домашніми кішками, собаками, декоративними птахами? За умови компактного утри-мання їх можна ( із дозволу органів служби захисту рослин і тварин ЦО) евакуювати разом з господарями, але тільки після огляду і хімічного контролю. Тварин, що утримуються па вули-ці. відновлюють. У залежності від отриманого зараження і стану здоров'я вони можуть бути повернені власникові або направлені на лікування у найближчу ветеринарну лікарню.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яс-нення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОСЛИН ВІД ЗАРАЖЕННЯ”.
Захист рослин від радіоактивних речовин зводиться до змен-шення можливостей додаткового збільшення зараження їх ра-діоактивними речовинами, що лежать на поверхні грунту, а також максимальному і швидкому видаленню радіоактивних часток з поверхні рослин, насіння і овочів, зменшенню поступу радіоактивних речовин з грунту в рослини шляхом проведення комплексу відповідних заходів.
Перелік основних заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин від РР
| Заходи | Зони радіоактивного зараження місцевості | |||
| М і А | Б | В | Г | |
| Пониження переходу стронцію-90 і цезію-137 з грунту в рослини | Звичайна оранка грунту. | Внесення підвищеної кількості мінера-льних і органічних добрив в залежності від типу і хімічного складу грунтів; вап-нування кислих грунтів. | | |
| Внесення мінеральних і органічних добрив в встановлених нормах для різних типів грунтів. | Ретельний догляд за посівами, додатковий полив, зовні корінне підгодовування, про- міжрядна обробка. | При гибелі 50 % і більше осівів за- ражені рослини скошують, виво- зять в спеціально відведені місця. | | |
| | Переорання грунту на глибину 30 см з перевертанням пласту. | Переорання грунту на глиби-ну 60-70 см з перевертанням пласту. | | |
| Пересів іншими культурами. | | |||
| Використання земель для сільськогосподарського використання | Без обмежень | Без обмежень | Часткове використання для вирощування кормових і технічних культур, зерна на фураж. | |
| Заходи | Зони радіоактивного зараження місцевості | |||
| М і А | Б | В | Г | |
| Використання земель для сільськогосподарського виробництва | На периферії зони при щільності зараження стронцієм-90 до 2 Ки/ км2 землі переключа-ються на виробництво овочів. Дозволено роз-водити скот на влас-них кормах. В середи-ні зони можливо ви-рощування продово-льчих зернових і бо-бових культур. | На зовнішній межі зони можливо виро-щування насінних, кормових культур і овочів для м’ясного і робочого скота, на іншій території – вирощування тех-нічних і зернобо-бових культур. | Виробництво сільськогосподар-ських культур, заготовлення фу-ражу і випас тва-рин не рекомен-дується. На пери-ферії зони мож-ливо вирощуван-ня технічних ку-льтур на насіння і фуражні цілі з дотриманням норм радіаційно-го контролю. | |
| Збирання врожаю і порядок використання сільськогосподарської продукції | Збирання проводиться в першу чергу; використання врожаю за призначенням з дотриманням радіологічного контролю. | Приймаються заходи щодо недо-пущення вторинного зараження продуктів. В залежності від ступеню заражен-ня РР зібраний врожай відправляє-ться на дезактивацію з наступним використанням за призначенням. Виконується збирання технічних і маслянистих культур любого ступе-ню зараження і відправка їх на тех-нічну переробку. | | |
Ефективність заходів з захисту сільськогосподарських куль-тур від хімічних отруйних речовин залежить від своєчасного їх виявлення та визначення ділянок і ступеню зараження.
При летальному і сильному ступеню зараження радіоактив-ними речовинами (70-100 %) рослини скошують і вивозять за межі поля, а поле переорюють і проводять пересів іншими куль-турами. При середній (50-70 %) і слабкій (10-30 %) ступенях зараження проводять пересів культур і здійснюється ретельний догляд за посівами.
При зараженні посівів біологічними засобами проводять об-роблення посівів пестицидами – інсектицидами і фунгіцидами.
Важливими заходами щодо захисту рослин від бактеріальних засобів є проведення карантину з метою запобігання заносу збудників хвороб, шкідників і бур’янів сільськогосподарських культур, а також районування сортів сільськогосподарських ку-льтур.
При проведенні заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів необхідно використовувати комплексний підхід і врахо-вувати місцеві умови вирощування сільськогосподарських рослин.
Обробка посівів сільськогосподарських культур,
які заражені біологічними засобами
| Захворювання сільськогоспо-дарських культур | Сільськогоспо-дарська культура | Фунгіциди | Норма витрат фунгіциду, кг/га |
| Стеблова ржа | Пшениця, жито, овес | Цинеб 80 % | 4 |
| Полікарбацин 75 % | 4 | ||
| Бура ржа | Пшениця, жито | Цинеб 80 % | 4 |
| Полікарбацин 75 % | 4 | ||
| Жовта ржа | Пшениця | Цинеб 80 % | 4 |
| Полікарбацин 75 % | 4 | ||
| Фітофтороз | Картопля | Хлорокисьміді 90% | 2,2 |
| Цинеб 80 % | 2,5 | ||
| Полікарбацин 80 % | 2,5-3 | ||
| Купрозан | 3 | ||
| Цирам 86 % | 3 | ||
| Полікарбацин 80 % | 3 | ||
| Пірікуляріоз рису | Рис | Цинеб 80 % | 3-4 |
| Полікарбацин 75 % | 2,5-3 | ||
| Гомоз бавовнику | Бавовник | Фентиурам | 8-10 кг/т |
| Трихлор фенолят міді 20 % | 6-7 кг/т | ||
| Примітка: Для наземної обробки використовуються обприскувачі ОН-10, ОВ-1А, ОП-450, ОРР-ЕРА-1, для авіаційної обробки сільськогосподарських угідь використовуються літаки типу АН-2, АН-28. | |||
Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу вико-ристовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запа-сами сільськогосподарською продукцією і фуражу, що упакова-ні в тканинні мішки, необхідно укривати брезентом або полі-етиленовою плівкою, а в складах, що не піддаються герметизації – подвійним шаром брезенту або поліетиленової плівки.
При зберіганні продукції на відкритому повітрі необхідно прийняти заходи до її складування або упаковки незахищеної продукції і фуражу.
Для упаковки використовують крафтпаперові мішки з підви-щеною механічною міцністю. Можливо використання бочок, щільних ящиків, контейнерів та інших ємностей, що мають за-хисні властивості і здібні для зберігання сільськогосподарської продукції і фуражу.
При зберіганні відкритим способом в полі сільськогосподар-ську продукцію, що знаходиться в насипах, укривають брезен-том, поліетиленовою плівкою або укривають підручними мате-ріалами і буртують.
Площадку під бурт зерна очищають від трави, сміття і утрам-бовують. По її периметру відривають канаву глибиною не мен-ше 20 см (для стоку води). Потім встановлюють і закріпляють дерев’яні щити, обшиті зовні руберойдом або іншим щільним матеріалом, затуляють місця їх стиків і на загороджену пло-щадку настилають шар соломи (сіна, гілок), після чого заси-пають туди 3-метровий шар зерна, який зверху покривають бре-зентом. При цьому під брезент кладуть шар соломи, що обе-рігають його від проникнення аерозолів. Кінці матеріалів для укриття ретельно закріплюють.
Бурти картоплі і коренеплодів укривають спочатку 20-30 сан-тиметровим шаром соломи, а потім засипають 40-50 сантимет-ровим шаром землі, по периметру відривають стічні канави. На-дійно можливо захистити картоплю і коренеплоди укриттям їх в ямах.
Стоги сіна і соломи накривають брезентом, плівкою або не-кормовою соломою (шаром в 20-30 см). Для захисту сіна від біо-логічних аерозолів стоги необхідно обкласти тюками соломи.
Сінаж і силос при звичайному зберіганні, як правило, надійно захищені від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів.
При перевезенні сільськогосподарської продукції і фуражу в умовах зараження навколишнього середовища РР, ОР і БЗ в пер-шу чергу необхідно використовувати спеціальні транспортні за-соби (зерновози, муковози), а також спеціальну м’ягку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами, багатошарові крафт-мішки).
В цих умовах також можуть бути використані суцільно-металеві залізничні вагони з ущільненням дверей і люків; суці-льнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і мор-ські ізотермічні ємності та судна та інші аналогічні транспортні засоби.
При перевезенні зернофуражу насипом і в м’якій тарі борто-вими автомобілями і причепами для їх захисту від радіоак-тивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів повинні вико-ристовуватися матеріали для укриття (брезент, плівка тощо).
Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріаль-ними засобами сільськогосподарська продукція і фураж підля-гають обов’язковому обеззаражуванню і контролю ступеню зара-ження до відповідних допустимих величин.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яс-нення, після чого робить короткі підсумки і ставить завдання на підготовку до наступного заняття.
Т Е М А 15.
“ЕВАКУАЦІЯ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЕВАКУАЦІЇ. ЕКСТРЕННА ЕВАКУАЦІЯ ТА ТИМЧАСОВЕ ВИВЕДЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ІЗ ЗОН ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ ТА ЗДОРОВ’Ю”.
Навчальна ціль:
Вивчити порядок організації та проведення
евакозаходів при загрозі виникнення та
виникненню надзвичайних ситуацій.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1 година.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальна площадка або містечко.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 2 хв.
Навчальне питання: “Порядок дії органів управління і сил ЦО та населення при евакуації із районів стихійних лих, аварій, ка-тастроф, зон зараження і затоплення”. 40 хв.
Підсумки. 3 хв.
Навчальна література і посібники:
- Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ,
№ 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.
2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.
3. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.
4. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Президента Украї-ни,1999 р., Київ.
5. Довідник з цивільної оборони, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.
6. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.
7. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 1997-2000 рр., Київ.
8. Рекомендації з питань евакуації населення в умовах НС, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.
9. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стандарт-видав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
Матеріальне забезпечення
(стенди або схеми в класі):
1. Захист населення у НС.
2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у над-звичайних ситуаціях.
3. Евакуаційні заходи в умовах НС.
4. Управління, оповіщення і зв’язок ЦО.
5. Концепція захисту населення і територій в НС.
ПЕРЕДМОВА
Стихійне лихо, аварії і катастрофи, викиди (виливи) сильно-діючих отруйних і радіаційних речовин призводять до значних руйнувань і створення надто великих зон радіаційного забруд-нення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного за-топлення у яких можуть опинитися велика кількість населення.
З метою завчасного виводу (вивозу) населення із районів сти-хійних лих, аварій, катастроф та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення у якості одного із засобів захисту від можливих факторів ура-ження здійснюється евакуація населення, якщо життю і здоро-в’ю людей буде загрожувати небезпека.
Евакуація широко застосовувалась при веденні війн у мину-лому, зокрема, у другу світову війну, у тому числі і у Велику Вітчизняну війну. Однак, евакуаційні заходи, що здійснювалися у минулому, зокрема у Велику Вітчизняну війну, принципово відрізняються від евакуаційних заходів, намічених на випадок стихійних лих, аварій і катастроф. Сучасна евакуація передбачає вивід (вивіз) населення із найбільш імовірних зон руйнування, стихійних лих, аварій, катастроф. Евакуація в багато разів зни-жує щільність населення, а іноді і зовсім його ліквідує (як це трапилося у м. Чорнобилі), що в значній мірі сприяло збережен-ню життя і здоров'я людей у цьому районі. На місці події зали-шаються формування цивільної оборони і частина населення, яка приступає до ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф.
Об’єми і терміни проведення заходів щодо завчасної підго-товки системи захисту населення визначають виходячи із прин-ципу розумної достатності в забезпечення безпеки населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу.
Заходи щодо захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і проводити при раціональному викорис-танні матеріальних і фінансових ресурсів, максимальному вико-ристанню існуючих, дообладнаних і знову створених вироб-ництвах, будинках і спорудах, рятувальних засобах, пристосу-ваннях, спеціальної оснастки, профілактичних і лікувальних препаратах та іншого майна.
Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є фактичні показники стану наявної обстановки в разі надзви-чайної ситуації та відповідне рішення органів управління у сфе-рі цивільної оборони, захисту населення і територій від надзви-чайних ситуацій.
НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
«ПОРЯДОК ДІЇ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ І СИЛ ЦО ТА НАСЕЛЕННЯ ПРИ ЕВАКУАЦІЇ ІЗ РАЙОНІВ СТИХІЙНИХ ЛИХ, АВАРІЙ, КАТАСТРОФ, ЗОН ЗАРАЖЕННЯ І
ЗАТОПЛЕННЯ».
Евакуація – це організований вивід (вивіз) населення (у то-му числі і персоналу суб’єктів господарської діяльності) із осе-редків ураження внаслідок аварій, катастроф і стихійного лиха та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зара-ження та катастрофічного затоплення.
Евакуація із районів стихійних лих, а також аварій і катаст-роф організується начальниками цивільної оборони міст і райо-нів та їх органами управління ЦО, з питань надзвичайних ситуа-цій та цивільного захисту населення. Безпосередньо проведен-ням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб'єктів господарської діяльності, керівники домоуправ-лінь та житлово-експлуатаційних контор під керівництвом ева-куаційних комісій, що створюються у містах (районах) та на об’єктах господарської діяльності.
Евакуація проводиться у найкоротші строки після її ого-лошення. Для здійснення цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними вироб-ничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна частина населення, що підлягає евакуації, може виводитися пішим порядком.
З отриманням розпорядження на проведення евакуації нача-льники і органи управління цивільної оборони, захисту насе-лення і територій від надзвичайних ситуацій разом з евакуа-ційними комісіями і службами ЦО у відповідності з певними планами проводять оповіщення керівників підприємств і уста-нов, навчальних закладів, домоуправлінь тощо, а через них робітників і службовців, їх сімей та іншого населення про час прибуття на збірні евакуаційні пункти для евакуації. Для опові-щення населення використовуються різного роду системи оповіщення, а також засоби масової інформації - радіо, теле-бачення, преса тощо.
Автотранспорт у більшості випадків використовується для вивозу евакуйованих на невелику відстань. При перевезеннях автотранспортом окрім пасажирських автобусів застосовуються пристосовані для перевезення людей вантажні автомобілі Підви-щуються норми завантаження автотранспортних засобів. Авто-транспорт зводиться в автоколони по 25-30 машин.
Для вивозу населення залізницею і водним транспортом використовуються не лише пасажирські залізничні состави і судна, але й інші засоби, що звичайно не застосовуються у нор-мальних умовах для перевезення людей, - товарні вагони і напів-вагони, вантажні судна, баржі, платформи тощо. Передбачається більш ущільнене завантаження вагонів і суден, а також збіль-шення довжини поїздів.
Колони евакуйованих пішим порядком, як правило, фор-муються поблизу збірних евакопунктів. У цілях кращої органі-зації переходу практикується розбивання колон за цехами та ін-шими виробничими підрозділами. На чолі колон ставляться дос-відчені і авторитетні керівники. Вивід населення пішки здійс-нюється по дорогам, а також по маршрутам і колонним шляхам. Марш піших колон планується звичайно на відстань одного до-бового переходу із задачею вийти із зони можливих руйнувань (зараження).
Евакуйовані розселяються у населених пунктах місць ева-куації як у громадських будівлях, так і у житлових будинках місцевих жителів (у порядку їх ущільнення).
Питання комунально-побутового обслуговування евакуйо-ваного населення вирішуються за рахунок розширення існую-чих у сільській місцевості і створення додаткових комунальних установ. Медичне обслуговування забезпечується існуючою мережею лікарень, поліклінік, медичних пунктів, аптек. Еваку-йованим дітям надається можливість продовжувати навчання у школах за місцем евакуації
Місцеві органи управління, куди евакуюються люди із райо-нів стихійних лих, аварій, катастроф, а також керівники під-приємств, установ, організацій повинні виявляти постійну тур-боту про населення, що евакуюється, вживати заходів щодо його працевлаштування та всебічного забезпечення.
Евакуація населення з районів стихійних лих буде прова-дитись всіма наявними способами евакуації. Перевага буде надаватись автомобільному та залізничному транспортові. Так, землетрус у Вірменії у грудні 1988 року завдав величезної шкоди республіці, знищив багато населених пунктів, призвів до загибелі десятків тисяч людей. Евакуація з районів лих почалася одразу ж після землетрусу пішим порядком, авіаційним транс-портом, а у подальшому - автомобільним і залізничним у міру розчищення і відновлення шляхів. Все це наклало відбиток на характер дій при стихійному лиху. Населення, що потерпіло у результаті землетрусу, вивозилося у райони республіки, що не потерпіли, а також за її межі. Своєчасні і енергійні заходи керівництва країни разом з місцевими органами влади створили передумови для збереження життя і здоров'я тисяч людей, що потерпіли від землетрусу.
При аварії на підприємствах або катастрофах на транс-порті силами керівників підприємств та місцевих органів здійс-нюється евакуація робітників і службовців, а у необхідних ви-падках і місцевого населення, що проживає поблизу аварії або катастрофи, що сталася, а також потерпілих. При евакуації можуть бути внесені корективи у попередні розрахунки у зв'язку із обстановкою, що склалася. Події на Чорнобильській АЕС по-казали, що евакуацію пішки, з огляду на обстановку, що скла-лася, довелося відмінити і евакуювати населення автомобільним транспортом, а невелику частину населення - залізницею. Що і було зроблено. Автотранспорт подавався просто до під'їздів бу-динків. Завантаження людей і необхідного майна йшло швидко, але без поспіху і метушні. Брали з собою лише саме необхідне - документи, гроші, продукти, одяг, фотографії рідних і близьких. Всі евакуйовані були вивезені у безпечні райони і за допомогою місцевих органів були забезпечені житлом, харчуванням, одя-гом, роботою, дошкільними закладами. Такі аварії приносять великі людські жертви і коштують великих матеріальних затрат.
При катастрофі на ст. Армавір, де вибухнули декілька вагонів із вибуховими речовинами, евакуація місцевого населення не проводилася, оскільки не було зараження території і повітря, але евакуювалися із зони руйнування люди, що потерпіли від вибуху. Вони виносилися у безпечне місце і звідти вивозилися автотранспортом у найближчі лікувальні заклади. У цій роботі приймали участь підрозділи цивільної оборони.
Про евакуацію на випадок катастрофічного затоплення (повені) як правило, повідомляється спеціальним розпоряджен-ням комісії по боротьбі з паводком (повінню, катастрофічним затопленням) через органи цивільної оборони, захисту населен-ня і територій від надзвичайних ситуацій. Розпорядження про початок і порядок евакуації передається по всіх каналах зв'язку, телебачення, для всього населення, а працюючі, крім того, опо-віщуються через адміністрацію підприємств, установ, навча-льних закладів. Населення, що не зайняте у сфері виробництва і обслуговування сповіщається через житлово-експлуатаційні кон-тори і домоуправління, населенню повідомляються місця роз-гортання збірних евакопунктів, строки явки на ці пункти, марш-рути проходження при евакуації пішим порядком, а також інші відомості, що узгоджуються із місцевою обстановкою, очікува-ним масштабом лиха, часом його упередження.
При наявності достатнього часу населення із загрожуваних районів евакуюється разом з майном. З цією метою кожній сім'ї надається автомобільний або інший транспорт із указівкою часу його подачі.
Евакуація проводиться у найближчі населені пункти, що зна-ходяться поза зоною затоплення. Розселення населення здійює-ться у громадських будівлях або на житловій площі місцевого населення.
У зонах можливого затоплення тимчасово припиняють робо-ту школи і дошкільні дитячі заклади. Дітей переводять у школи і дитячі заклади, які знаходяться у безпечному місці.
У випадку раптової повені (катастрофічного затоплення) попередження населення провадиться усіма наявними засобами оповіщення, у тому числі і пересувними гучномовними уста-новками.
Раптовість виникнення повені (катастрофічного затоплення) виклакає необхідність в особливих діях і поводженні населення. Якщо люди проживають на першому поверсі або на інших ниж-ніх поверхах і на вулиці спостерігається підйом води, необхідно залишити квартиру, піднятися на верхні поверхи; якщо будинок одноповерховий - зайняти приміщення на горищі. При знаход-женні на роботі за розпорядженням адміністрації слід, додержу-ватись встановленого порядку, зайняти підвищені місця.
Пошук людей на затопленій території здійснюється і органі-зується негайно, для цього залучаються екіпажі плаваючих засобів формувань цивільної оборони і всі інші наявні сили і засоби, у тому числі і вертольоти. При рятувальних роботах необхідно виявляти витримку і самовладання, суворо додержу-ватись вимог рятівників.
Успіх евакуації багато у чому буде залежати від самого населення (персоналу об’єктів), що підлягає евакуації, від його організованості і дисциплінованості при здійсненні цих заходів.
Дізнавшись про наступну евакуацію, громадяни, кого стосує-ться цей захід, негайно готуються до виїзду (виходу) із осередку (зони) ураження (зараження, затоплення): збирають необхідні речі, підготовлюють засоби індивідуального захисту (обов'язко-во засоби захисту органів дихання), документи і гроші; у квар-тирі (будинку) знімають гардини і завіски з вікон, прибирають у тіньові місця легкозаймисті речі, безпосередньо перед зали-шенням квартири (будинку) вимикають електроприлади і газ, зачиняють кватирки, вікна і двері.
Із речей береться саме необхідне - одяг, взуття, білизна. У комплекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм; взуття перважно має бути гумовим або на гумовій основі. Ці види одя-гу та взуття найбільш придатні для використання як засобів захисту шкіри у випадку радіо-активного, хімічного або бакте-ріологічного зараження. Обов'язково слід взяти теплі (вовняні) речі, навіть якщо евакуація провадиться улітку.
Необхідно також узяти з собою продукти харчування і трохи питної води. Продукти харчування беруть на 2-3 діб: краще брати продукти, що не швидко псуються, зручно зберігаються і не потребують тривалого готування перед вживанням: консерви, концентрати, галети, сухарі тощо. Воду доцільно зберігати у флязі.
Найбільш необхідне, що треба узяти з собою при евакуації: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне пос-відчення, диплом (атестат) про закінчення навчального закладу, свідоцтво про шлюб та народження дітей.
Кількість речей і продуктів харчування має бути розрахова-на на те, що людині доведеться нести їх самій. При евакуації на траспортних засобах загальна маса речей і продуктів харчування має складати приблизно 50 кг на дорослу людину, при евакуації пішки вона має бути значно меншою, у відповідності з фізич-ною витривалістю кожної людини.
Усі речі і продукти харчування повинні бути запаковані у рюкзаки, мішки, сумки, валізи або зв'язані у вузли. При ева-куації пішки їх слід запакувати у рюкзаки і речові мішки, щоб зручніше було їх нести. До кожного місця з речами і продуктами прикріплюється бирка з позначенням на ній прізвища, імені і по батькові, адреси постійного місця проживання і кінцевого пунк-ту евакуації їх власника. Відповідним чином треба підготувати до евакуації дітей дошкільного віку.
У призначений час евакуйовані повинні прибути на вказані їм збірні евакуаційні пункти (ЗЕП) для відправлення у поза-міську зону. Якщо хтось захворів і не зможе з'явитися на ЗЕП, він повинен через родичів або сусідів повідомити про це началь-нику цивільної оборони об'єкту (керівнику домоуправління), який вживатиме необхідних заходів для вивозу такої людини на станцію завантаження. Хворі, що перебувають на лікуванні у медичних закладах, евакуюються разом із цими закладами; окре-мі хворі можуть бути виписані і евакуйовані разом із своїми родинами.
До станцій (пристаней) посадки населення, що вивозиться у позаміську зону на транспортних засобах, із збірних евакуацій-них пунктів направляється організовано. Для цього поблизу ЗЕП воно зводиться у колони (групи) - по ешелонам і вагонам, судам та їх приміщенням, автоколонам і машинам, які прямують на станції (пристані) завантаження, як правило, пішим і порядком.
Посадку евакуйованих у вагони, на судна і автомобілі орга-нізують старші цих транспортних засобів. Кожний громадянин повинен суворо дотримуватися встановленого порядку посадки. Не можна допускати давки і штовханини біля дверей вагонів, трапів суден або бортів автомобілів; кожний зобов'язаний зайня-ти своє місце у вагоні, на судні або в автомобілі у передбаче-ному порядку і у встановлений час.
Після завершення посадки на транспорт нікому не дозволяє-ться виходити з вагонів, залишати судна або виходити з автомо-білів. У дорозі без дозволу відповідних начальників ніхто не має права виходити на зупинках або переходити із вагонів, пере-саджуватись з одного судна в інше, з одного автомобілю на другий.
При пересуванні пішки необхідно суворо додержуватись дис-ципліни маршу; виконувати всі команди і сигнали, що подаю-ться керівниками маршу; дотримуватись темпу руху і дистанції під час руху; на привалах і проміжних пунктах додержуватись правил пожежної безпеки; приймаючі участь у марші зобов'яза-ні надавати допомогу один одному, особливо знесиленим і від-стаючим.
По прибутті на станцію (пристань вивантаження) висадка евакуйованих провадиться за командою старших вагонів, суден і автомобілів. Усі громадяни, що прибули у позаміську зону, по-винні пройти реєстрацію на прийомних евакуаційних пунктах і розселитися на місце проживання за вказівкою робітників цих пунктів.
Населення, що прибуло за евакуацією, зобов'язане виконува-ти усі вказівки місцевих органів влади, приймати активну участь у будівництві (дообладнанні) протирадіаційних укриттів, необ-хідних для захисту у випадку радіоактивного зараження, і ство-ренні певних побутових умов для проживання. Непрацюючі або ті, що втратили роботу у зв'язку з евакуацією, зобов'язані праце-влаштуватись. Не допускається самовільне, без особливого доз-волу на це місцевих органів, залишення евакуйованими місця розселення, переїзд з одного населеного пункту в інший. Міс-цеве населення, до якого будуть підселюватись громадяни у порядку ущільнення, повинно приймати діяльну участь у підго-товці житла для евакуйованих. У цій справі треба широко засто-совувати досвід прийому і розміщення робітників і службовців, що прибувають у колективні сільськогосподарські підприємства для участі у сезонних сільськогосподарських роботах.
Патріотичний обов'язок кожного громадянина - надати необ-хідну допомогу людям, що вимушені залишити свій дім, поки-нути своє майно. Зрозуміло, що ці люди спочатку будуть мати необхідність у таких предметах, як посуд, а іноді і спальні речі, і в цьому їм треба допомогти.
Доброзичлива зустріч місцевим населенням втомлених і часом занепокоєних людей, що прибули з міста, - одна із умов подолання труднощів влаштування їх на новому місці.
Органи управління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту беруть участь у плануванні евакуаційних заходів і всебічно сприяють підготовці евакоорганів до дій за призначенням.
Для транспортного забезпечення здійснення зазначених захо-дів залучається у мирний час весь транспорт, що є на відпо-відній адміністративній території, а у воєнний час -той, що не поставляється до Збройних Сил України.
Планування проведення евакуаційних заходів на випадок виникнення надзвичайних ситуацій є одним із головних завдань начальників і управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуа-цій і цивільного захисту населення районів, міст обласного під-порядкування, місцевих органів самоврядування, суб’єктів гос-подарської діяльності.
Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є фактичні показники стану наявної обстановки в районі над-звичайної ситуації та відповідне рішення на їх проведення.
Управління (відділи) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення беруть участь у плануванні евако-заходів і всебічно сприяють підготовці евакуаційних органів до дій за призначенням.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що містяться у зонах можливого катастрофічного за-топлення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, прогнозованого виникнення локальних збройних кон-фліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах виник-нення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо ви-никає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоро-в’ю людини).
У мирний час практичні заходи евакуації населення, як орга-нізованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків НС (якщо виникає безпосередня загроза жит-тю та заподіяння шкоди здоров’ю людини), плануються на ви-падок: загальної аварії на АЕС; всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпо-середня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людей, що проживають у зоні можливого ураження; загрози катастро-фічного затоплення місцевості; масових лісових і торф’яних по-жеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеороло-гічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.
Основним документом, який визначає об’єм, зміст, строки проведення та порядок виконання евакозаходів, є план цивіль-ної оборони (план дій у НС), який розробляється органами уп-равління з питань НС та ЦЗН усіх рівнів на основі досягнутого економічного рівня з врахуванням річних та перспективних пла-нів розвитку територій, суб’єктів господарської діяльності і особливостей, які властиві кожній території чи об’єкту, і який щорічно корегується.
Основними вихідними даними для планування евако-заходів є:
характеристика міста, району, території, суб’єктів господар-ської діяльності;
характеристика можливих надзвичайних ситуацій та їх нас-лідків;
можливості міста, району, суб’єктів господарської діяль-ності щодо розміщення еваконаселення;
можливості транспорту, що залучається до виконання ева-козаходів;
дорожня мережа, її стан і пропускні можливості за евако-напрямками;
можливості інженерного та технічного забезпечення вико-нання евакозаходів;
можливості системи охорони громадського порядку під час проведення евакозаходів;
засоби зв’язку та системи управління і оповіщення населен-ня про початок проведення евакозаходів;
можливості системи охорони здоров’я, що залучається для забезпечення евакозаходів;
місцеві умови та сезонні кліматичні умови, які впливають на проведення евакозаходів.
Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих орга-нів виконавчої влади, виконавчих органів Рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідних рівнів.
Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів (відселен-ням або евакуацією працівників, службовців та населення) зай-маються начальники і штаби ЦО та з НС суб’єктів господарської діяльності (підприємств, установ та організацій) під керівницт-вом районної (міської) евакуаційної комісії.
Евакооргани створюються: у районах (містах обласного підпорядкування) - рішенням районної державної адміністрації (виконкому міської Ради); у сільських (селищних) Радах – рішенням виконкому сільської (селищної) Ради; у суб’єктів господарської діяльності -наказом керівника підприємства, уста-нови або організації. До евакоорганів відносяться: евакокомісії (районні, міські, селищні, сільські і суб’єктів господарської діяльності); приймальні та збірні евакуаційні пункти.
Головою евакокомісії району (міста, села, селища), як прави-ло, призначається заступник голови райдержадміністрації (ви-конкому міської, селищної або сільської Ради), а головою ева-кокомісії суб’єкта господарської діяльності – один із заступни-ків керівника об’єкту. До складу евакокомісії входять представ-ники адміністрації (від відділів: організаційного, загального, кад-рів, соціального захисту населення, народної освіти та інших), служб ЦО (зв’язку і оповіщення, медичної, матеріально-техніч-ної, охорони громадського порядку та транспорту).
Особовий склад районної (міської) евакокомісії може міня-тися у залежності від особливостей району (міста).
Евакооргани створюються у всіх населених пунктах району, на підприємствах, в установах і організаціях. Чисельний склад евакоорганів залежить від обсягів завдань, які покладені на них.
Для особового складу усіх евакоорганів розробляються фор-малізовані документи, завдання, функціональні обов’язки поса-дових осіб, списки обліку особового складу, розрахунки транс-портних засобів, плани-розрахунки проведення евакозаходів та інші документи.
Евакуаційна комісія суб’єкта господарської діяльності є робочим органом начальника цивільної оборони та з надзви-чайних ситуацій підприємства, установи або організації, який забезпечує проведення у життя комплексу заходів щодо орга-нізованого вивозу (виводу) працівників, службовців та населен-ня, яке мешкає у відомчому житловому фонді, із районів можли-вого впливу наслідків НС, якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров’ю людини.
Евакокомісія створюється за наказом керівника суб’єкта гос-подарської діяльності, підзвітна і підконтрольна йому.
Евакокомісія у своїй роботі керується законодавчими і нор-мативними актами України, рішеннями і розпорядженнями ра-йонної державної адміністрації (виконкому міської Ради), нака-зами і розпорядженнями НЦО району (міста обласного підпо-рядкування), відділу з питань надзвичайних ситуацій та циві-льного захисту населення, голови районної (міської) евакокомі-сії, рішеннями та розпорядженнями місцевого органу самовря-дування, наказами та розпорядженнями керівника суб’єкту гос-подарської діяльності, прийнятими в межах їх компетенції.
Основними завданнями евакокомісії суб’єкта господар-ської діяльності є:
розроблення планів евакуації (відселення) працівників, служ-бовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому сек-торі, на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техноген-ного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру;
організація та проведення у НС (відселення) працівників, служ-бовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі та забезпечення їх життєдіяльності;
координація в межах її діяльності структурних підрозділів підприємства, установи чи організації щодо забезпечення прове-дення евакозаходів та організація життєзабезпечення евакуйо-ваного (відселеного) населення ;
визначення основних напрямів роботи щодо проведення ева-козаходів та соціальному захисту працівників, службовців та на-селення, яке мешкає у відомчому житловому секторі, які пост-раждали внаслідок НС;
підготовка і перепідготовка особового складу евакокомісії суб’єкта господарської діяльності до дій в умовах НС.
Евакокомісія, відповідно до покладених на неї завдань:
організує розроблення і здійснення евакозаходів на випадок виникнення НС та соціальним захистом працівників, службовців та населення, які постраждали від них;
керує проведенням евакозаходів на підприємстві, в установі чи організації і забезпечує готовність евакоорганів до дій за призначенням;
бере участь у розгляді та опрацюванні пропозицій щодо матеріально-технічного забезпечення проведення евакозаходів суб’єктом господарської діяльності;
контролює виконання завдань щодо створення для евакуйо-ваного (відселеного) населення необхідних соціально-побутових умов та забезпечення його продуктами харчування і предметами першої необхідності;
організовує в установленому порядку надання допомоги пра-цівникам, службовцям та населенню, які потерпіли внаслідок НС;
бере участь в організації фінансового, матеріального, техніч-ного та інформаційного забезпечення проведення евакозаходів суб’єктом господарської діяльності;
забезпечує розроблення плану дій евакокомісії суб’єкта гос-подарської діяльності (підприємства, установи чи організації) щодо організації, матеріально-технічному та іншим видам забез-печення евакозаходів;
організовує взаємодію з іншими органами управління і сила-ми цивільної оборони щодо організації і проведення евакоза-ходів суб’єктом господарської діяльності;
здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.
Евакокомісія має право:
одержувати від адміністрації суб’єкта господарської діяль-ності інформацію, документи і матеріали, необхідні для вико-нання покладених на неї завдань;
заслуховувати керівників структурних підрозділів суб’єкту господарської діяльності про хід виконання завдань щодо підготовки, проведення і забезпечення евакуаційних заходів;
залучати для проведення евакозаходів органи управління, сили і засоби суб’єкта господарської діяльності (підприємства, установи чи організації);
проводити комплексні перевірки стану готовності структурних підрозділів суб’єкта господарської діяльності до дій за призна-ченням та інших служб забезпечення щодо проведення евако-заходів.
Евакокомісія у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами суб’єкта господар-ської діяльності, евакокомісіями населеного пункту та району (міста), відділами з питань НС та цивільного захисту населення.
План проведення евакозаходів в надзвичайних ситуаціях суб’єкту господарської діяльності складається з пояснювальної записки і плану у вигляді таблиці. Він розробляється по видам надзвичайних ситуацій і включає:
найменування надзвичайних ситуацій, які можуть бути на території суб’єкту господарської діяльності та у які осередки ураження попадає об’єкт при стихійних лихах і аваріях (катаст-рофах) на сусідніх техногенно небезпечних об’єктах, що загро-жують життю і здоров’ю персоналу і населення, що мешкає у відомчому житловому фонді;
чисельність населення (персоналу), що підлягає евакуації або відселенню;
терміни виконання евакозаходів;
транспорт, що залучається для проведення евакозаходів;
матеріально-технічне та інші види забезпечення евакуацій-них заходів;
порядок приведення в готовність евакоорганів суб’єкта госпо-дарської діяльності.
Для кожного суб’єкта господарської діяльності робиться ви-писка із районного (міста обласного підпорядкування) плану проведення евакозаходів по видам НС.
Плани проведення евакозаходів на території суб’єкта госпо-дарської діяльності розробляються евакокомісією разом з шта-бом ЦО та з НС об’єкту з урахуванням наявних сил і засобів і затверджуються НЦО (керівником підприємства, установи, ор-ганізації) об’єкту і погоджується з вищестоящою евакокомісією.
Керівник ставить 2-3 запитання навчаємим з метою визна-чення стану засвоєння матеріалу, при необхідності робить до-даткові пояснення, а після підводить короткі підсумки і ставить завдання навчаємих на самостійну підготовку до наступного заняття.