Львівський державний універститет внутрішніх справ на правах рукопису
| Вид материала | Документы |
- Львівський державний університет внутрішніх справ затверджую, 527.45kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх, 842.55kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Кравчук Валентина, 1959.42kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису шинкарук ярослав, 1124.82kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Марценюк Олександр, 1452.87kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Калюк Олексій, 942.48kb.
- Львівський державний університет внутрішніх справ, 2418.04kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Орлова Олена, 2415.77kb.
- Харківський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису, 1578.49kb.
- Національний університет внутрішніх справ на правах рукопису, 844.32kb.
Висновки до розділу ІІ.
- кримінально-правові ознаки: 69 % злочинів учинялися групою осіб, серед яких значна кількість (27 %) були вчинені організованою групою, у 67 % випадках групи складалися з двох осіб, у 26 % – 3-4 осіб, у 7 % – 5 і більше осіб; 43 % осіб учиняли злочини у стані наркотичного сп’яніння, а 67 % – в стані алкогольного сп’яніння; 89 % засуджених неповнолітніх не були раніше судимі, 11 % - мали одну судимість; у 100 % вироків як обтяжуюча обставина визнавався факт учинення злочину в стані сп'яніння; у 11 % – вчинення злочину особою, яка має судимість, у 27 % – вчинення злочину організованою групою, у 8 % - втягнення неповнолітніх до участі у вчиненні злочину. Пом'якшуючими обставинами були визнані: вчинення злочину неповнолітнім (100 %), вчинення злочину під впливом погрози чи примусу (18 %), щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину (27 %), позитивна характеристика винного (12 %), явка з повинною (3 %).
РОЗДІЛ ІІІ. Система заходів запобіжного впливу щодо злочинів, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння 3.1. Загальносоціальні заходи запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння Значне ослаблення форм соціального контролю, негативний вплив масової культури, що орієнтують на святково-розважальні форми проведення вільного часу, зумовлюють зміни способу життя і структури потреб молоді, в зокрема й ставленняя до алкоголю і наркотиків. Це потребує корегування всієї запобіжної і педагогічної роботи, що проводиться в навчальних закладах учителями та медичними працівниками, а також представниками правоохоронних органів, посилення державного контролю за обігом алкогольних напоїв та наркообігом і вжиття жорстких заходів щодо до правопорушників. Ми погоджуємось з Тузовим А.П., який писав, що «профілактика правопорушень серед молоді сприяє, з іншого, − правильному вихованню підростаючого покоління, а з другого – викорененню правопорушень у цілому» [247, с. 62]. Пияцтво і наркотизм як негативні соціальні явища, що руйнують суспільні відносини, потребують детальної розробки і створення загальнодержавної системи запобігання незаконному наркообігу, скорочення попиту та вживання алкоголю і наркотиків різними категоріями населення, але перш за все неповнолітніми та молоддю. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html В останні роки це питання дуже активно обговорюється як науковцями, так і юристами-практиками на різноманітних конференціях та міжнародних зустрічах. Так, на одній з останніх зустрічей представників судової системи України з канадськими експертами, яка відбулась 10 та 13 вересня 2007 р., голова Верховного Суду України зазначив, що злочинність неповнолітніх у нас є складною проблемою, а відсутність ювенальної юстиції призведе до втрати майбутнього [165, с. 49]. Ювенальний суд як базовий орган у системі ювенальної юстиції має не тільки з’ясовувати обставини злочину, а й ретельно вивчати причини та умови, що сприяли асоціальній поведінці підлітка, вживати заходів для їх усунення, з’ясовувати ступінь антисоціальних установок і, виходячи з нього, застосовувати адекватні заходи кримінально-правового впливу, контролювати діяльність інших органів, що входять до цієї системи. Метою діяльності такого суду є не покарання неповнолітнього, а здійснення щодо нього комплексу заходів, спрямованих на індивідуальне піклування, виховання, захист від негативного впливу оточення [223, с. 5]. Однак ювенальна юстиція – це не тільки комплекс заходів, а й політика держави, зорієнтована на виховання молоді в дусі поваги і любові до батьків, близьких, поваги до чужої праці та власності, виховання підлітка таким чином, щоб у нього не виникало бажання порушити закон, а у випадку, коли це сталося, існувала б реальна можливість виправлення, реабілітації, професійного навчання та працевлаштування у майбутньому. Як вірно зазначають Мачужак Я. В. та Лавровська І. Б., ювенальна юстиція має вирішувати не проблему неповнолітніх в цілому, а конкретну проблему неповнолітнього правопорушника в певній ситуації. І таке правосуддя має ґрунтуватися не на поблажливому ставленні до неповнолітнього правопорушника, а на з’ясуванні причин його неправомірної поведінки та пошуку ефективних способів впливу на винних осіб з урахуванням їх вікових особливостей [153, с. 42]. Тому варто погодитись із думкою колишнього голови Верховного Суду України Маляренком В.Т., що створення та розвиток системи ювенальної юстиції в Україні дозволило б ефективно виявляти ті глибинні процеси, які породжують злочинність неповнолітніх, адекватно реагувати на них, запобігати злочину, здійснювати правовий вплив на неповнолітніх, що вчинили суспільно небезпечні діяння, та на осіб, які сприяли антисоціальній поведінці підлітків, забезпечити соціальну реабілітацію неповнолітніх правопорушників та адаптацію їх у суспільстві [136, с. 4]. 7. Ще одним заходом, на нашу думку, має стати обов’язкове введення посади психолога у школі та створення в школах кабінету психологічної та юридичної допомоги, де юридичні консультації змогли би надавати вчителі правознавства чи юристи-практики (оформлені, наприклад, на 0,5 ставки). Завдання психологічної служби системи освіти України дуже важливі − полягають: у сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, у створенні умов для формування в них мотивації до самовиховання і саморозвитку; у забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі психолого-педагогічного вивчення; у запобіганні й корекції відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку дитини. Виконуючи ці завдання, практичний психолог школи здійснює психологічний супровід розвитку учнів, що і є основним змістом превентивної роботи з подолання проблем девіантної поведінки школярів. Запобігання правопорушенням серед неповнолітніх практичний психолог школи розпочинає, здійснюючи психологічний супровід пристосування першокласників до шкільного життя та виявлення дітей «групи ризику» у початковій школі. Практичний психолог має запобігти дезадаптації учнів під час переходу з початкової до середньої школи, а також конфліктам в учнівських колективах, він працює з підлітками «групи ризику», орієнтує дітей на здоровий спосіб життя в різних вікових групах. Необхідною є робота з оптимізації навчально-виховного процесу, насамперед його гуманізації та демократизації, що передбачає активні форми роботи з педколективом, батьками, громадськими організаціями тощо. На думку Дубчак Л.С., щоб запобігти зростанню злочинності неповнолітніх, необхідно підсилити роботу психологічної служби в системі освіти через її реорганізацію у службу комплексного консультування та підтримки, що передбачає введення до її складу, крім посад практичного психолога та соціального педагога, лікаря і юриста. Служба має діяти на постійній основі й виконувати такі завдання: надавати дітям необхідну правову, психологічну та медичну допомогу; організовувати правові лекторії з питань профілактики правопорушень, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, суїцидів, проституції дітей; координувати діяльність навчального закладу щодо запобігання злочинності неповнолітніх в Україні з іншими суб’єктами запобігання злочинності неповнолітніх; уносити пропозиції з удосконалення системи профілактично-виховної роботи з дітьми у навчальному закладі [61, с. 19]. Ми підтримуємо позицію Дубчак Л.С. і вважаємо, що реорганізація психологічної служби в навчальних закладах дійсно принесла більше позитивних змін, ніж сучасна система організації психологічної служби в школах. Важливою умовою успіху в реалізації завдань мають бути систематичні групові та індивідуальні зустрічі психолога з учнями. Для психолога, який проводить індивідуальну бесіду з «важким підлітком», важливо встановити психологічний контакт із ним, розкрити його внутрішній світ, виявити соціально корисні інтереси і захоплення. Пояснивши підлітку, що йому надана необхідна допомога, в тому числі медична, важливо підкреслити, що здебільшого подолання труднощів у родині, навчальному або трудовому колективі залежить саме від підлітка, його бажання змінити свій погляд на життя, ставлення до вживання наркотиків тощо [267, с. 148]. Проте результати нашого дослідження свідчать, що робота психолога з учнями не носить системного характеру. Так, майже третина (32,5 %) респондентів зазначили, що психолог зустрічався з ними тільки один раз протягом навчального року, а четверта частина (26 %) опитаних учнів вказали, що жодного разу протягом року не зустрічалися з психологом. Окрім того, неабиякої гостроти ця проблема набуває з огляду на відсутність у багатьох школах посади психолога. Особливо це стосується шкіл у сільській та гірській місцевості. Зазначене питання вже привернуло увагу урядовців тому, що за 2006 р. психологічна служба системи освіти України набула свого подальшого розвитку. Так, на початок 2006/2007 н.р. чисельність служби склала 13 тис. 355 фахівців (у 2005/2006 н.р. - 11 261 осіб). Із них: 10141 практичних психологів, 2689 соціальних педагогів, 701 методист. Порівняно з 2005/2006 н.р. особливо інтенсивно служба розвивалась у Луганській (у 1,52 рази), Вінницькій (у 1,37 рази), Харківській (у 1,34 рази). Донецькій (у 1,32 рази), Львівській (у 1,30 рази) областях. Невисокими були темпи росту служби в Запорізькій, Дніпропетровській (у 1,07 рази), Черкаській (у 1,08 рази) областях [32]. Однією з форм корекційної роботи психолога мають бути лекції, рольові ігри, тренінги, практикуми, міні-тести тощо. Як зазначає Благута Р.І., підлітковий вік сам собою є значним девіантним чинником у житті неповнолітнього [14, с. 6]. Саме тому обов’язковим завданням психолога має бути тестування учнів для визначення акцентуацій характеру та темпераменту з метою більш адекватного прогнозування їхніх агресивно-деструктивних проявів [80, с. 17]. Визначення акцентуацій є вкрай важливим, оскільки акцентуація – це надмірне вираження, загострення окремих рис характеру та їх поєднань, що є крайнім варіантом норми і спричиняє відхилення у поведінці та діяльності. Найчастіше вона виникає у підлітковому віці, може переходити у приховану (латентну) форму та компенсуватися за рахунок інших рис [154, с. 62]. У процесі проведення свого дослідження Благута Р.І. з’ясував, що ймовірну делінквентну значущість мають певні типи акцентуацій характеру (гіпертимний, епілептоїдний, істероїдний, лабільний, нестійкий, конформний), а також затримки психічного розвитку та межовий розумовий розвиток, соціально дезадаптована та адиктивна поведінка [14, с. 6]. Як вірно зазначає Максимова Н.Ю., навіть ті діти, які живуть у гармонійній родині, у підлітковому віці можуть стати соціально дезадаптованими за рахунок проявів психопатичного розвитку або декомпенсації деяких акцентуацій характеру. А якщо до акцентуйованого підлітка застосовується правильний педагогічний підхід, його загострені риси характеру згладжуються, компенсуються [41, с. 35]. 8. Необхідною умовою успішного запобігання поширенню шкідливих звичок неповнолітніми та їх девіантній поведінці має стати відродження діяльності спортивних клубів, гуртків, секцій тощо та створення нових. У радянський період їхнє антикриміногенне значення було очевидним, оскільки вони організовували і наповнювали змістом стихійне вуличне дозвілля дітей та підлітків, допомагали знайти друзів за інтересами, забезпечували вибір занять, у тому числі і для осіб із невисоким культурним рівнем, значно полегшували соціальний контроль за їх поведінкою [196, с. 152]. А сьогодні в нашій країні замість підліткових клубів діють гральні зали. І така ситуація характеризується сумною тенденцією. Так, за 10 років у Києві зникли 128 дитячих садків, стадіони. А на їх місці з’явилися численні зали гральних автоматів, десятки, а то й сотні казино [90, с. 12]. Вирішення питання проведення вільного часу підлітками є надзвичайно важливим для того, щоб відвернути увагу особи від уживання алкоголю і наркотиків [267, с. 147]. Тому в першу чергу необхідно активно залучати неповнолітніх до ведення здорового способу життя. На допомогу у реалізації цього напряму мали би прийти не тільки загальноосвітні школи, а й недержавні спортивні школи. Потрібно залучати для створення центрів організованого дозвілля населення і комерційні структури, різні добродійні організації, фонди, громадські об'єднання [196, с. 156]. Проте сьогодні спостерігається невтішна ситуація із функціонуванням спортивних споруд у регіонах. Так, тільки 59 % загальноосвітніх навчальних закладів та 85,2 % професійно-технічних навчальних закладів мають спортивні зали, які відповідають стандартам, а у сільських школах цей показник становить лише 51 % у загальноосвітніх навчальних закладах та 76 % у професійно-технічних закладах. За останні два роки не побудовано жодного спортивного об'єкта у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Херсонській областях та м. Севастополі. В той же час в Одеській, Рівненській областях збудовано 12, в Івано-Франківській – 9 спортивних об'єктів. Окрім того, служби у справах дітей багатьох областей залишаються осторонь вирішення проблеми організації дитячого дозвілля. Перевірки стану виховної роботи за місцем проживання неповнолітніх практично не проводяться, питання діяльності дитячих гуртків, клубів, спортивних секцій здебільшого не контролюється. Разом із тим триває процес комерціалізації дитячого дозвілля, що позбавляє дітей із малозабезпечених сімей можливості відвідувати такі заклади. Так, у Вінницькій області відсоток дітей, охоплених організованими формами відпочинку, становить лише 10,5, у Закарпатській — 10,6, у Хмельницькій — 13,5. Водночас на цьому тлі з’явилося безліч комерційних комп’ютерних клубів, де підлітки за плату мають доступ до ігор, зміст яких ніким не контролюється і які, як правило, пропагують культ насильства і жорстокості. Втім порушення вимог чинного законодавства України, спрямованого на зміцнення моральних засад суспільства, розвиток духовності та формування здорового способу життя громадян, незайнятість дітей та підлітків корисними і змістовними видами дозвілля негативно впливає на стан злочинності та бездоглядності у молодіжному середовищі [266]. Беручи до уваги, що одним з основних напрямів позашкільної освіти є фізкультурно-спортивний, його успішна реалізація значною мірою залежить від діяльності дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Порівняно з 2005 р. у 2006 р. кількість ДЮСШ збільшилась у 4 рази. Відкрились нові спортивні школи: по 1 школі в Донецькій, Херсонській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Чернігівській областях, 2 школи – у Львівській області, 3 школи в м. Києві. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Реалізація загальносоціальних заходів попередження злочинності взагалі створює необхідні підстави для застосування спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння. 3.2. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння У системі ефективного запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми у стані сп’яніння, закономірно посідають чільне місце й заходи спеціально-кримінологічного запобігання, які повинні доповнювати заходи загальносоціального запобігання. Погоджуючись із Закалюком А.П., вважаємо, що заходи спеціально-кримінологічного запобігання здійснюються на загальнодержавному, регіональному та галузевому рівнях стосовно всього або окремих категорій населення, зокрема: неповнолітніх та молоді; пацієнтів медико-лікувальних наркологічних установ; раніше засуджених після відбуття ними покарання та проходження антинаркотичного та антиалкогольного лікування в установі виконання покарань, якщо таке було призначено; засуджених, які нині перебувають у цих установах; колективів за місцем навчання, роботи, проживання; середовища, в якому поширено вживання наркотиків [68, с. 298]. На нашу думку, заходами спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння мають бути: 1. Систематичне інформування учнів педагогами про негативні наслідки вживання алкоголю і наркотиків. Як свідчать результати нашого анкетування, зазначений захід є найпоширенішою відповіддю на запитання анкети: «Які заходи, на Ваш погляд, можуть вплинути на запобігання вживання неповнолітніми алкоголю і наркотиків та вчинення ними злочинів?», яку вибрали 70 % респондентів. Трохи більше половини (57 %) опитаних учнів Івано-Франківської обл. вважають такий захід результативним. А найбільше учнів, які підтримали цей варіант, мешкають у м. Севастополі (80 %). Вважаємо, що такий захід був би досить ефективним, оскільки вчителі у школі, на думку самих респондентів, є одним з основних джерел інформування про алкоголь і наркотики. Окрім того, результати анкетування, відображені в таблиці 2.3.1. та описані в розділі ІІ, засвідчили, що проведення такого заходу є вкрай необхідним тому, що проводиться він у школах дуже рідко і не систематично. На нашу думку, проведення таких заходів має бути передбачено у індивідуальних планах роботи вчителя, причому не рідше одного разу на місяць. Окрім того, ми вважаємо, що такого роду інформація повинна доноситись до учнів не тільки систематично, щоб в пам’яті учнів її постійно відновлювати, а вона повинна бути ще й якісною та доступною, її потрібно подавати учням у різних формах, щоб якомога більше інформації можна було запам’ятати. Таким чином, для успішної роботи у справі запобігання вживання неповнолітніми алкоголю і наркотиків необхідна грамотна, послідовна робота з корекції відхилень у поведінці дітей, глибокий аналіз факторів, причин і обставин, які зумовлюють вчинення злочину. На жаль, необхідних знань учителям інколи не вистачає, оскільки в педагогічних інститутах студентів дуже поверхово готують до роботи з важковиховуваними дітьми, присвячуючи цій темі поодинокі лекції, а то й лише їх фрагменти. Не кращі справи і на курсах перепідготовки, підвищення кваліфікації вчителів. Ось і виходить, що вчитель опиняється наодинці з цією складною проблемою. Тому не поодинокими є випадки, коли відхилення в поведінці дітей відбуваються з вини педагогів. Адже нетактовність, байдужість, несправедливість, жорстокість вчителя у ставленні до учнів – самі собою криміногенні. І некваліфікованість педагогів може штовхнути дитину до вчинення правопорушення [187 с. 8-9]. 2. Проведення для батьків спеціальних лекцій із питань шкідливого впливу на дітей алкоголю і наркотиків. Як свідчить практика, батьки не завжди можуть розповісти своїм дітям про шкідливість алкоголю і наркотиків тому, що самі не завжди добре володіють такою інформацією. З огляду на цей факт вважаємо, що потрібно створити цикл передач для батьків із метою підвищення рівня їх обізнаності про характерні ознаки того, що дитина спілкується з наркоманами чи навіть вживає, виготовляє (або переховує) наркотичні речовини. Також варто було би подати інформацію про найбільш розповсюджені види наркотичних засобів, процес їх приготування і вживання. Виявлення подібних речовин, препаратів чи пристроїв у підлітка або в його оселі дало би підстави припускати, що цей підліток є споживачем наркотичних засобів або психотропних речовин [267, с. 136], що дало би змогу, у випадку необхідності, вжити батьками відповідних заходів. Ці передачі мають бути побудовані в формі інтерв'ю з фахівцями, які підкажуть батькам, що робити в разі виявлення фактів нарковживання їх сином чи донькою. Корисною буде інформація і про те, які існують наркологічні клініки, лікувально-діагностичні центри, які є методи лікування алкоголізму та наркоманії, а також про Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Впливає на ефективність запобіжної роботи і відсутність комплексної, чіткої, скоординованої програми взаємодії між державними, правоохоронними органами та громадськими організаціями, без чого неможливо серйозно розраховувати на послідовне зменшення поширення пияцтва, наркотизму та злочинності серед неповнолітніх. Проте перші кроки для вирішення цих проблем наша держава вже робить. Так, 18.10.2001 р. з метою підвищення рівня правової освіти населення, створення належних умов для набуття громадянами правових знань, а також забезпечення їх конституційного права знати свої права і обов'язки указом Президента України затверджено Національну програму правової освіти населення [248]. В ній зазначається, що становлення України як демократичної правової держави, формування засад громадянського суспільства зумовлюють необхідність підвищення рівня правової культури населення. Потребують вирішення на державному рівні питання подальшого розвитку правосвідомості населення, подолання правового нігілізму, задоволення потреб громадян в одержанні знань про право. Національною програмою передбачено, що правова освіта є складовою частиною системи освіти і має на меті формування високого рівня правової культури та правосвідомості особистості, її ціннісних орієнтирів та активної позиції як члена громадянського суспільства. Надання правової освіти має здійснюватися в усіх дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах. Обсяг і зміст обов'язкового курсу з правознавства визначається для загальноосвітніх навчальних закладів потребою суспільства у вихованні правосвідомого громадянина. Також наприкінці 2003 р. в приміщенні Київської облдержадміністрації відбулося чергове засідання Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення. Учасники засідання дійшли висновку, що правова освіта для сучасної України є необхідною умовою розвитку особистості, запорукою нарощення інтелектуального потенціалу суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній арені. Складовою вдосконалення правової освіти населення на шляху формування правового світогляду є перебудова системи вивчення правових дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах, цілеспрямована правовиховна робота у дитячому середовищі зі збереженням наступності у викладанні правових дисциплін протягом усього навчального процесу, починаючи з дошкільного віку [137, с. 156]. Отже, за сучасних умов існує нагальна потреба у цілеспрямованій систематичній правовиховній роботі серед неповнолітніх, від якої залежатиме не тільки стан правопорядку у державі, а й здоров’я нації. Для цього необхідно скоординувати зусилля всіх державних, громадських організацій, церкви, громадськості і спрямувати їх на здійснення правовиховної і профілактичної роботи. Позитивне вирішення цих питань сприятиме докорінному поліпшенню формування правосвідомості і правової культури у процесі правового виховання молодого покоління України. 6. Подолати проблему вживання наркотиків та скоротити попит на алкоголь неповнолітніми неможливо без діяльності працівників правоохоронних органів, тобто без участі у цій роботі відповідних служб. Запобігання незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є одним із пріоритетних завдань ОВС. Проте діяльність ОВС ще не набула необхідної активності й не стала повсякденною. Мають місце недоліки у викритті осіб, що займаються розкраданням, незаконним виготовленням, перевезенням і збутом наркотичних засобів, втягують у їх вживання інших громадян. Допускаються прорахунки у процесі розслідування кримінальних справ, пов'язаних з незаконним наркообігом, не завжди встановлюються джерела придбання наркотиків. Ще бракує конкретності профілактичним заходам, які майже не проводяться за місцем проживання серед молоді [172, с. 18]. До основних суб’єктів запобігання пияцтву і наркотизму неповнолітніх належать КМСД, ВБНОН та ДІМ. Так, у структурі МВС функціонує Департамент КМСД, одним з провідних напрямів роботи якого є профілактика правопорушень у молодіжному середовищі. Підрозділами КМСД щороку розкривається велика кількість злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин, а також учинених у стані сп’яніння, здійснюються відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр.» від 20.12.2006 р. № 1767 в усіх регіонах профілактичні заходи під умовними назвами «Діти вулиці», «Вокзал», «Підліток», «Генофонд», «Канікули», «Літо», «Ялинка», Всеукраїнський рейд «Урок», спрямовані на соціальний та правовий захист дітей, запобігання їх бездоглядності та безпритульності, профілактику правопорушень, влаштування безпритульних і бездоглядних дітей до закладів соціального захисту, вжиття заходів впливу до дітей, які вживають алкогольні напої, наркотичні засобі або психотропні речовини. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» [79] КМСД зобов’язана: - виявляти, припиняти та розкривати злочини, вчинені неповнолітніми, вживати з цією метою оперативно-розшукових і профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; - виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, вживати в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; брати участь у правовому вихованні неповнолітніх; - вести профілактичний облік неповнолітніх правопорушників, інформувати відповідні служби у справах неповнолітніх про необхідність застосування до них запобіжних заходів; - відвідувати неповнолітніх правопорушників за місцем їх проживання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками (усиновителями) або опікунами (піклувальниками); - виявляти, вести облік осіб, які втягують неповнолітніх в антигромадську діяльність. Існуючий сьогодні в системі МВС України ДБНОН не тільки керує діяльністю підрозділів БНОН на місцях, але й відповідає за вироблення спільно з іншими органами центральної виконавчої влади єдиної стратегії боротьби з незаконним обігом наркотиків, планування та здійснення заходів протидії їх розповсюдженню, здійснює організаційно-методичне керівництво і координацію діяльності галузевих служб та підрозділів органів міліції з виявлення, попередження, припинення та розкриття злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, займається викриттям найбільш небезпечних злочинних груп з міжнародними зв’язками, а також забезпечення виконання міжнародних зобов’язань стосовно контролю за обігом наркотиків [28, с. 13]. Заходи, які здійснюються підрозділами БНОН щодо запобігання злочинам, спрямовані передусім на:
Вагомий внесок для запобігання наркотизму серед неповнолітніх роблять і дільничні інспектори міліції, оскільки реалізація діючого законодавства із запобігання злочинності складає один із важливих напрямів адміністративно-юрисдикційної діяльності служби ДІМ. Відповідно до наказу МВС «Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС» [178], служба ДІМ виконує такі завдання: здійснює контроль і профілактичну роботу з особами, які були визнані в установленому порядку наркоманами, токсикоманами або вживають наркотичні засоби чи психотропні речовини без призначення лікаря; виявляє на адміністративній дільниці осіб, які допускають вживання наркотичних засобів і психотропних речовин без призначення лікаря, вживає до зазначених осіб своєчасні заходи профілактичного впливу з метою недопущення вчинення ними злочинів та адміністративних правопорушень; встановлює місця збору криміногенного елементу, осіб, які надають приміщення для вживання наркотиків і психотропів, розпиття алкогольних напоїв і розпусти, втягування неповнолітніх у злочинну діяльність; встановлює серед мешканців дільниці осіб, які незаконно виготовляють, зберігають, перевозять, пересилають і збувають наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори, а також займаються незаконним посівом або вирощуванням заборонених до вирощування наркомістких рослин та інші заходи. Одним із методів запобігання поширенню наркотизму має бути робота ОВС із виявлення так званих «чорних ринків», де нелегально продаються наркотики, а також місця збору наркоманів зі стажем і «початківців-любителів» (притонів). Однак виявлення таких ринків збуту та притонів є досить складною справою і потребує високого професіоналізму та знання тонкощів адміністративного, кримінально-процесуального та кримінального законодавства. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Тому поряд з організаційно-медичними й організаційно-правозастосовними заходами можуть і мають бути вжиті спеціальні заходи протидії наркотизму в усіх сферах і на всіх рівнях державної влади з метою запобігання розбалансованості напрямів і утворення прогалин у боротьбі з наркотизмом [206, с. 124]. Отже, вважаємо, що заходами спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння мають бути:
- проведення загальнодержавного і регіональних моніторингу та оцінки стану поширеності вживання підлітками алкоголю та наркотиків, а також з’ясування проблем, які турбують підлітків, та заходів, які, на їхню думку, покращили би ситуацію в молодіжному середовищі. |