Львівський державний універститет внутрішніх справ на правах рукопису
| Вид материала | Документы |
- Львівський державний університет внутрішніх справ затверджую, 527.45kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх, 842.55kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Кравчук Валентина, 1959.42kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису шинкарук ярослав, 1124.82kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Марценюк Олександр, 1452.87kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Калюк Олексій, 942.48kb.
- Львівський державний університет внутрішніх справ, 2418.04kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Орлова Олена, 2415.77kb.
- Харківський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису, 1578.49kb.
- Національний університет внутрішніх справ на правах рукопису, 844.32kb.
1.2. Пияцтво і наркотизм у системі негативних соціальних явищ та їх криміногенні властивості в структурі злочинності неповнолітніх Як зазначає головний нарколог Міністерства охорони здоров’я України Вієвський А.М.: «психоактивні речовини, у першу чергу, алкоголь і наркотики займають особливе місце у житті суспільства, що дозволяє провідним міжнародним агенціям ООН визначати їх як «соціальні продукти», що справляють на громадян низку негативних наслідків» [33, с. 29]. І справді, алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління та інші види хімічної залежності є пріоритетною соціальною проблемою як в Україні, так і у всьому світі, набуваючи характер пандемії, про що свідчить низка нормативних актів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), загальна кількість хворих внаслідок вживання алкоголю і наркотиків (не враховуючи причин, пов’язаних із вживанням тютюну) складає 500 млн. осіб у всьому світі, в тому числі, понад 3 млн. – в Україні. Як зазначає ВООЗ, зловживання алкогольними напоями – одна з найбільших небезпек, яка загрожує здоров’ю людей по всьому світі [259, с. 20]. Така тривожна ситуація, в першу чергу, зумовлена тим, що наприкінці 70-х – на початку 80-х р.р. в СРСР фахівці в галузі боротьби з наркоманією (медики, психіатри, юристи), в силу певних ідеологічних причин, стверджували, що «в нашій країні наркоманія не є значущою проблемою». При цьому всі добре усвідомлювали, що це не так. Наслідки подібних далеких від дійсності «досліджень» і «прогнозів» призвели до того, що населення країни сприймало обман «за чисту монету», а конкретним результатом стала широко розповсюджена в країні наркоманія, і як наслідок – ліквідація на початку 80-х років в СРСР наркологічної служби через «непотрібність» [135, с. 157]. Щодо збільшення поширеності вживання алкогольних напоїв у вказаний період, то першопричиною була затяжна соціально-економічна криза, яка на початку 90-х рр. зруйнувала стабільність, породила безліч взаємопов’язаних проблем в різних сферах суспільних відносин і, внаслідок чого значна частина працездатного населення опинилась без роботи і зневірилась в собі. Окрім того, як вірно зазначає Клименко О.П., «на державному рівні існувала певна недооцінка значення роботи запобіганню пияцтву. В основі такої ситуації була в цілому пасивна позиція держави і суспільства в питаннях боротьби з самогоноварінням і в забезпеченні суворої державної монополії на виробництво та продаж алкогольних напоїв» [98, с. 18]. Окрім того, «перебудова» в СРСР багато чого «превернула догори ногами», і вже в 1990 році молодь значно випередила старших за віком людей щодо вчинення злочинів. Особливо активізувалась кримінальна діяльність підлітків у віці 14-17 р. а також 18-24 р [188, с. 189]. Тому, найбільш незахищеними від соціальних потрясінь і вразливими до впливу криміногенних факторів стали неповнолітні. Наявне соціальне середовище, в якому вони росли і виховувались, було значно віддалене від позначки відносного благополуччя. Зволікання з вирішенням молодіжних та пов’язаних з ними проблем призвело до небажаних наслідків, які урізноманітнились та набули усе більш загрозливих форм і розмірів [62, с. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html На нашу думку та думку деяких дослідників, однією з причин вживання неповнолітніми алкоголю та наркотиків є відсутність достатніх знань наслідки їх вживання [31, с. 174; 116, с. 101-127; 169, с. 59-60]. Саме тому нами в анкету було включено запитання, яке визначало ступінь поінформованості учнів щодо негативних наслідків вживання алкоголю та наркотиків. Таблиця 1.2.3. Ступінь поінформованості респондентів щодо негативних наслідків вживання алкоголю та наркотиків, (%), n=1340
Аналіз результатів, відображених у таблиці, свідчить, що учні в однаковій мірі (88 %) добре володіють інформацією про негативні наслідки вживання як алкоголю так і наркотиків. Можна помітити, що найбільш поінформованими є учні 8-9 класів – 89,6 % стосовно наркотиків і 92 % відносно алкоголю. У 10-11 класі – 88 і 87,5 % відповідно, а найнижчий рівень інформованості в 6-7 класах: 83 % щодо наркотиків і 84 % щодо алкоголю. Незначним є число учнів, які вказали, що ніколи не чули про негативні наслідки вживання алкоголю та наркотиків (0,5-1 %) і не вбачають в цьому ніякої загрози (4-5 %). Здебільшого це учні, які виховуються у неповних сім’ях, або проживають лише з бабусею чи дідусем. Якщо ж розглядати це питання в регіональному аспекті (див. таблицю 1.2.4.), то виявляється, що найбільш інформованими є учні, які проживають в західному та центральному регіонах. Дещо нижчий рівень ступінь поінформованості в учнів Миколаївської обл. та в м. Севастополі. Окрім цього, 11 % респондентів з Тернопільської обл. і 9 % з м. Севастополя відзначили, не вбачають у вживанні алкоголю і наркотиків ніякої загрози. Значна частка таких учнів в Черкаській (8 %) і Житомирській (7 %) областях. І всього лиш 3 % серед респондентів Вінницької та Миколаївської областей. Таблиця 1.2.4. Ступінь поінформованості респондентів щодо негативних наслідків вживання алкоголю та наркотиків по регіонах, (%), n=1340
З огляду на це, дуже важливим є питання про основні джерела інформування учнів про алкоголь і наркотики. Результати різноманітних досліджень свідчать, що основними джерелами інформування учнів є газети, телебачення, радіо [132, с. 24]. Цей факт підтверджують і дані нашого дослідження, що відображені в додатку В.
Наприклад, за обставинами кримінальної справи № 208659 за 2002 р. в нічний час П. і Д.розпивали алкогольні напої в квартирі останнього. З ними були неповнолітні К. та Г., які курили «марихуану» (за висновками судово-психіатричної експертизи почали курити з 9 класу). Після цього П. і Д., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та неповнолітні К. та Г., які перебували в стані наркотичного сп’яніння, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, безпричинно, з хуліганських мотивів, повалили огорожу господарства К.М., 1934 р.н. Почувши шум, остання вийшла на вулицю і почала сваритися з хлопцями. Продовжуючи свої злочинні дії, з метою позбавлення життя вказані особи нанесли сильні удари К.М., після яких остання впала. Згодом на вулицю вийшла донька К.М. – М., 1954 р.н., яку зловмисники вдарили і відтягнули від будинку. Надалі П., Д., К. та Г. з хуліганських мотивів з особливою жорстокістю, діючи спільно і погоджено за попереднім зговором групою осіб, з єдиним умислом, з метою приховати вчинені ними злочини і полегшити подальше їх вчинення, вчинили вбивство двох жінок, поєднане з неодноразовим зґвалтуванням та насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом [145].
Наприклад, відповідно до матеріалів кримінальної справи № 247620 за 2004 р. повнолітній Б., попередньо домовившись зі своїм товаришем неповнолітнім І., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, підготували баночку з ефіром, клаптик матерії та взявши з собою ніж, замовили заздалегідь вибране таксі і з метою подальшого усипляння таксиста ефіром та заволодіння автомобілем виїхали в м. Т. На околиці м. Т., вибравши безлюдне місце, Б. та І. вбили водія таксі шляхом колотих та ріжучих ударів ножем в ділянку шиї та ударів каменем у вискову ділянку голови. Після цього труп таксиста затягнули у водостічну трубу, а самі на автомобілі вбитого поїхали в напрямку м. Ч., з метою продати там даний автомобіль [147].
Наприклад, за обставинами кримінальної справи № 234659 за 2003 р. неповнолітні Д. та Л. у будинку Д. спільно вживали каннабіс («маріхуану»). Після цього між Д. та Л., які перебували в стані наркотичного сп’яніння, виникла суперечка з приводу користування обрізом дрібнокаліберної гвинтівки, якою незаконно володів Л. В процесі сутички Л. відібрав у Д. обріз, який був на той момент заряджений, і умисно з віддалі вистрілив в ділянку живота Д. Після вбивства труп останнього вивіз одноколісним візком із дому і заховав його в підвалі школи, а обріз продав [145]. При виявленні злочину ми насамперед установлюємо його об’єктивні ознаки, тобто конкретну форму поведінки суб’єкта, яка викликає суспільно небезпечні наслідки. Наступним елементом складу злочину є об’єктивна сторона, відсутність якої вказує на відсутність події злочину. У такому випадку кримінальна справа не може бути порушена, а вже порушена кримінальна справа підлягає закриттю [175, с. 586]. Об’єктивна сторона злочину є одним з елементів складу злочину, яка характеризує прояв конкретної суспільно небезпечної поведінки, що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту злочину і включає в себе такі ознаки: суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між небезпечними діяннями і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановку, способи та засоби вчинення злочину. Сукупність ознак, які характеризують об’єктивну сторону злочину, поділяється на дві групи: обов’язкові і факультативні. До обов’язкових ознак ознак належить діяння у формі дії чи бездіяльності. До факультативних ознак: суспільно небезпечні наслідки, причиновий зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя і засоби вчинення злочину. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Ми підтримуємо позицію зазначених вчених і також вважаємо, що мотив є обов’язковою та невід’ємною знакою злочин і він є присутнім у кожній із складових частин злочинного діяння – як дії так і бездіяльності. Найпоширенішими мотивами аналізованих нами злочинів є корисливість, сексуальний, насильницький, хуліганський мотив, що підтверджують вищенаведені нами приклади. В сучасній науці кримінального права поняття мотивації злочину так само, якщо не більше, потребує свого визначення і конкретизації, як і поняття мотиву злочину. Значна кількість р ізних дефініцій мотивації дозволяє стверджувати, що в юридичному аспекті, так само в психологічному, загальне поняття мотивації ще не розроблено. І все таки вчені-юристи переважно схильні вбачати у мотивації злочину процес формування мотиву. У такому випадку, мотивація є: процесом формування мотиву, співвідношення його з метою, засобами, обстановкою дії, зіставлення об’єктивних і суб’єктивних факторів цього процесу; процесом визначення особистістю характеру і спрямованості поведінки, процесом формування її мотиву; процесом формування та виникнення мотиву злочину тощо [215, с. 35]. Отже, мотивація – це процес формування мотиву злочину. Так, Савченко А.В., злочини, що вчиняються в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, відносить до імпульсивних злочинів. Оскільки, як вважає вчений, вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин не належить до органічних потреб людини і само по собі не має спонукальної сили. Внаслідок сп’яніння особа зазнає приємний стан збудження, відчуженість від усіх турбот тощо. З часом прагнення знову зазнати такого стану починає опредмечуватися вже у самому злочині, що руйнує попередню систему мотивів. А там, де «зелений змій» чи «дурман», дуже часто мають місце правопорушення. Вчинення злочинів у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння відповідає сценарію імпульсивних злочинів: бездумність, безцільність, невідповідність зовнішнім приводам [215, с. 62-63]. Ми погоджуємось з позицією вченого, оскільки вважаємо, що вчиняючи, наприклад, крадіжку з метою незаконного збагачення чи необхідності здобути кошти для придбання алкоголю чи наркотиків, умисел на вчинення злочину виникає спонтанно, імпульсивно, тобто в силу прояву бажання збагатитись чи отримати наступну «дозу» наркотику або алкоголю. Варто зазначити, що в суспільстві існує така думка, немовби особа, яка перебуває в стані наркотичного сп’яніння не хоче, а, інколи, і не може вчинити злочин, оскільки «насолоджується ейфорією», яку викликають вживані наркотики. Проте, це може стосуватися тих споживачів, які вживають наркотики з групи опіатів чи антидепресантів. Однак, дані справ свідчать, що більшість неповнолітніх вживають не дорогі по ціні наркотики, такі як, первітин, маріхуана, гашишна олія, «анаша». Ці наркотики також користуються популярністю і в студентському середовищі. Хоча трапляються випадки коли наркоторговці пропонують спочатку «новачкам» дорогі наркотичні засоби (кокаїн, екстазі, ЛСД та ін.), з метою викликати швидку залежність споживачів від «яскравих відчуттів». «Популярні» серед неповнолітніх наркотики, якраз володіють збуджуючою дією на центральну нервову систему, і відповідно – на організм (хоча координація рухів і відчуття простору буває порушена), тому, це часто є тим фактором, тобто мотивом, що підштовхує підлітка на вчинення злочину в стані наркотичного сп’яніння. Наступним елементом суб’єктивної сторони складу злочину є його мета, тобто уявна модель майбутнього результату, досягнення якого прагне особа при вчиненні злочину, тобто уявлення про бажаний результат. Мета, на відміну від мотиву по-різному характеризує вольовий процес: якщо мотив відповідає на запитання: чим керується особа при вчиненні злочину, то мета визначає спрямованість дій [102, с. 71-72]. Особи, що вживають алкоголь і наркотики – це особи з яскраво вираженими хибними потребами, що впливає на мету вчинення злочину. Це пов'язане, по-перше, з тим, що систематичне зловживання алкогольними напоями та наркотичними засобами потребує значних грошей; по-друге, руйнівно впливає на особу, на її соціальні, фізіологічні структури, що погіршує вольове втручання особи при конкуренції мотивів. Отже, як свідчать результати дослідження матеріалів кримінальних справ мета вчинення розглядуваних нами злочинів є різною: заволодіння грошима, чужим майном, незаконного збагачення, мета приховати інший злочин та ін. Наприклад, відповідно до обставин кримінальної справи № 266245 за 2007 р. неповнолітній Л. (займався бродяжництвом, вживав «маріхуану» протягом трьох останніх років), перебуваючи в стані наркотичного сп’яніння, був затриманий нарядом патрульної служби залізничного вокзалу за грабіж жінки, в якої ривком вихопив з рук сумочку. Під час поверхневого огляду у нього виявлено паперовий згорток з сухою, подрібненою масою рослинного походження, яка виявилась наркотичним засобом (канабіс («маріхуана»)), вагою 5,5 гр. В ході допиту з’ясувалось, що винний придбав її для власного використання [149]. Таким чином, ми бачимо, що обидві злочинні дії винного характеризувались прямим умислом. При грабежі винний, зриваючи сумочку, робить це всупереч волі жінки і знає, що не має права на це майно. В даному випадку, має місце корисливий мотив, а мета – забрати гроші з гаманця, продати за безцінь сумочку або речі, які там знаходились. При зберіганні наркотичного засобу суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом і метою – для власного вживання наркотика. Мотивом виступає наркозалежність, з огляду на значний досвід вживання наркотика. Пияцтво і наркотизм є тим соціальним злом, що тісно корелює зі злочинністю. Саме тому, помітне місце у структурі злочинності як дорослих так і неповнолітніх займають злочини, які вчиняються в стані сп’яніння. Проаналізувавши диспозиції статей КК, статистичні дані та матеріали кримінальних справ, бачимо, що зазначені злочини можуть вчинятися не тільки в сфері незаконного наркообігу, а й посягати на різні об’єкти та вчинятися з різними мотивами. Таким чином, ці дані надають нам можливість для класифікації злочинів, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння. Питання про класифікацію злочинів у кримінальному праві України посідають чільне місце і мають важливе теоретичне та практичне значення. КК 1960 р. не закріплював класифікації злочинів, що викликало значні суперечки як серед теоретиків кримінального права, так і серед практиків. Слід зазначити, що це питання має не тільки теоретичний, а й значний практичний характер, тому, що надзвичайно тісно пов’язане із застосуванням кримінально-правових норм [254, с. 44-45]. Отже, на основі об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочинів аналізовані злочини можна розділити на чотири групи: 1) злочини, які вчиняються у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення (передбачені ст.ст. 305-318, 321-322 КК); 2) злочини, які вчиняються з корисливих мотивів (умисні вбивства з корисливих мотивів (п.6 ч.2 ст. 115), незаконне позбавлення волі або викрадення людини з корисливих мотивів (ч.2 ст. 146), крадіжки (ст. 185), грабежі (ст. 186), вимагання (ч.1, 2 ст. 189), шахрайства (ст. 190), незаконні заволодіння транспортним засобом (ч. 1 ст. 289) тощо); Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html 5. В процесі класифікації ми з’ясували, що злочини, вчинені неповнолітніми в стані сп’яніння в переважній більшості належать до категорії тяжких – 38 %, 36 % – середньої тяжкості, особливо тяжкі злочини складають 26 %. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||