Кримінальний процесуальний кодекс України
Вид материала | Кодекс |
СодержаниеГлава 6. Повідомлення Стаття 109. Місце вручення повідомлення Стаття 111. Виняткові засоби повідомлень Глава 7. Процесуальні строки |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 3774.84kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 386.04kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
Глава 6. Повідомлення
Стаття 106. Поняття повідомлення в кримінальному провадженні
1. Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої орган досудового розслідування, державний обвинувач чи суд забезпечують з’явлення певного учасника кримінального провадження для проведення відповідної процесуальної дії.
2. З’явлення за повідомленням не є обов’язковим для особи, яка повідомляється.
Стаття 107. Спосіб повідомлення
1. Повідомлення особи здійснюється у письмовій формі.
2. Повідомлення повинно бути відправлене з таких розрахунком, щоб бути врученим особі не пізніше ніж за три дні до події, про яку їй повідомляється.
3. Повідомлення вручає особі працівник органів зв’язку.
Стаття 108. Зміст повідомлення
1. Повідомлення повинно містити:
1) найменування органу, що надсилає повідомлення та його адресу, номер телефону чи інших засобів зв’язку;
2) ім’я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адресу;
3) назву процесуальної дії, про яку повідомляється;
4) час, день, місяць, рік і місце процесуальної дії, про яку повідомляється;
5) підпис особи, яка надсилає повідомлення.
Стаття 109. Місце вручення повідомлення
1. Повідомлення особи здійснюється за адресою, вказаною цією особою. Повідомлення може бути здійснено також за адресою, яка відома органу досудового розслідування, державного обвинувача, суду як місце проживання (перебування) чи місцезнаходження цієї особи.
Стаття 110. Вручення повідомлення
1. Повідомлення вручається безпосередньо особі, якій воно адресовано, а за її відсутності - члену сім’ї особи або особі, яка з нею проживає..
2. Забороняється вручати повідомлення малолітній особі і психічно хворій особі.
3. Якщо місцем проживання особи є багатоквартирний будинок, гуртожиток або готель, то за відсутності осіб, зазначених у частині першій цієї статті, повідомлення вручається начальнику житлово-експлуатаційної установи, черговому або особам, які виконують їхні обов’язки, які зобов’язані передати повідомлення особі в можливо короткі строки.
4. Повідомлення неповнолітніх осіб здійснюється через їхніх батьків (усиновлювачів) або законних представників.
5. Повідомлення обмежено дієздатних осіб здійснюється через їхніх піклувальників.
6. Особа може підтвердити отримання повідомлення своїм підписом. Якщо особа не підтвердить своїм підписом отримання повідомлення, вручення повідомлення може бути підтверджене показанням особи, яка вручила повідомлення.
Стаття 111. Виняткові засоби повідомлень
1. Якщо цим Кодексом передбачено скорочені строки проведення процесуальної дії, допускається
повідомлення телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном, через друкований засіб масової інформації.
2. Повідомлення, здійснені засобами, передбаченими цією статтею, повинні містити відомості, зазначені у статті 90 цього Кодексу.
Глава 7. Процесуальні строки
Стаття 112. Поняття процесуальних строків
1. Процесуальні строки – це встановлені законом, державним обвинувачем або судом проміжок часу, у межах якого вчиняються процесуальні дії.
2. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
3. Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, встановленого цим Кодексом, з урахуванням обставин відповідного кримінального провадження.
Стаття 113. Обчислення процесуальних строків
1. Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями.
2. При обчисленні строку годинами строк закінчується у відповідну хвилину останньої години.
3. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків затримання, тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
4. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останньої доби дня строку. Якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.
5. При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який немає відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
6. Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається останній робочий день перед днем фактичного закінчення строку.
Стаття 114. Додержання процесуальних строків
1. Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, коли скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, що тримаються під вартою, або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-виховній установі, коли скаргу або інший документ подано посадовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Стаття 115. Поновлення процесуального строку
1. Пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи постановою державного обвинувача чи ухвалою суду.
2. Постанова державного обвинувача чи ухвала суду про поновлення чи відмову у поновленні процесуального строку можуть бути оскаржені в порядку, визначеному цим Кодексом.
3. Подання клопотання заінтересованою особою про поновлення пропущеного строку не припиняє виконання рішення, оскарженого з пропущенням строку.