Кримінальний процесуальний кодекс України
| Вид материала | Кодекс |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 3774.84kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 386.04kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
Розділ VIІ. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
Стаття 549. Умови відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
1. Відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду чи постановленням ухвали суду про закриття кримінального провадження.
Стаття 550. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
1. Втрачені матеріали кримінального провадження можуть бути відновлені за заявою сторони кримінального провадження. Близькі родичі обвинувачуваного, який помер, мають право подати відповідну заяву, якщо це необхідно для його реабілітації.
Стаття 551. Підсудність заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
1. Заява про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження подається до суду, який ухвалив вирок або постановив ухвалу про закриття кримінального провадження.
Стаття 552. Зміст заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
1. У заяві повинно бути зазначено, про відновлення яких саме матеріалів просить заявник, чи був ухвалений вирок або постановлена ухвала про закриття кримінального провадження, якою саме стороною кримінального провадження був заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у судовому розгляді, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про обставини втрати матеріалів кримінального провадження, про місцезнаходження копій документів кримінального провадження або відомостей щодо них, поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення.
2. До заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у заявника.
Стаття 553. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова у відкритті провадження або залишення заяви без розгляду
1. Якщо у заяві не зазначено мету відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або відомості, необхідні для її відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків.
2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.
Стаття 554. Підготовка заяви до розгляду
1. Одержавши заяву про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, суддя вживає заходів до одержання від державного обвинувача відомостей та копій відповідних процесуальних документів, які стосуються відновлюваних матеріалів.
Стаття 555. Судовий розгляд
1. Під час судового розгляду суд використовує ту частину матеріалів кримінального провадження, що збереглася, документи, видані фізичним чи юридичним особам до втрати матеріалів кримінального провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються цього провадження.
2. Суд має право допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у судовому розгляді, а в необхідних випадках — осіб, які входили до складу суду, що здійснював судовий розгляд, а також осіб, які виконували судове рішення.
Стаття 556. Рішення суду
1. На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
2. У рішенні суду про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників кримінального провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися.
3. За недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз'яснює сторонам право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
4. Строк зберігання матеріалів кримінального провадження не має значення для вирішення заяви про їх відновлення.
Розділ VIIІ. Виконання судових рішень
Стаття 557. Набрання судовим рішенням законної сили
1. Вирок або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
2. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, вирок або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
4. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що вирок чи ухвала суду не набрала законної сили.
5. Вирок або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
6. Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту проголошення.
Стаття 558. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням
1. Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов’язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Стаття 559. Порядок виконання судових рішень в кримінальному провадженні
1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
3. Виправдальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинувачуваного з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання.
4. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження, одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене також в інших випадках, встановлених цим Кодексом.
5. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень в кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Стаття 560. Звернення судового рішення до виконання
1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не встановлено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної, касаційної інстанції чи Верховного Суду України.
2. Суд разом зі своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.
3. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
4. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачуваний, який перебуває під вартою, не може бути переведений у місця позбавлення волі в іншу місцевість.
Стаття 561. Відстрочка виконання вироку
1. Виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено:
1) при тяжкій хворобі засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, – до його видужання;
2) при вагітності засудженої або при наявності у засудженого малолітніх дітей – на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким;
3) коли негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім’ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім’ї тощо) – на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.
2. Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.
Стаття 562. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків
1. Під час виконання вироків відповідний суд, який постановив вирок або в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, має право вирішувати такі питання:
1) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
2) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким;
3) про звільнення від відбування покарання осіб, які досягли пенсійного віку, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
4) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;
5) про скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
6) про звільнення від покарання за хворобою;
7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;
8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, чи повне звільнення його від покарання;
9) про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням;
10) про направлення до місця відбування покарання засуджених до обмеження волі;
11) про заміну штрафу;
12) про застосування покарання при наявності декількох вироків;
13) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена.
Стаття 563. Питання, які вирішуються судом після виконання вироку
1. Після відбування покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження волі суд має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.
Стаття 564. Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку
1. Питання, які виникають під час звернення вироку до виконання, під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням державного обвинувача, засудженого, його захисника чи представника.
2. Клопотання повинно бути розглянуте протягом п’яти днів з моменту його надходження до суду.
3. Питання, пов’язані з виконанням вироку, вирішуються суддею одноособово в судовому засіданні за обов’язкової участі державного обвинувача, засудженого, його захисника чи представника.
4. Під час судового розгляду сторони мають право викликати та допитати будь-яку особу, показання якої мають значення для вирішення питання, що розглядається, а також надати інші докази.
5. За наслідками розгляду питань, пов’язаних із виконанням вироку, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 565. Зарахування у строк відбування покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі
1. Час перебування засудженого в лікувальній установі під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі зараховується у строк позбавлення волі.