Кримінальний процесуальний кодекс України
| Вид материала | Кодекс |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 3774.84kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 386.04kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
Глава 2. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
Стаття 501. Особи щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження
1. Вимоги цієї Глави застосовуються у кримінальному провадженні стосовно:
1) народного депутата України;
2) професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;
3) кандидата у Президенти України;
4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
5) державного обвинувача;
6) слідчого;
7) адвоката.
8) співробітника кадрового складу розвідувального органу України.
Стаття 502. Висунення обвинувачення
1. Висунення обвинувачення здійснюється:
1) кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, народному депутату України, професійному судді, судді Конституційного Суду України, присяжному, народному засідателю на час здійснення ними правосуддя, - державним обвинувачем-Генеральним прокурором України за згодою Верховної Ради України;
2) Генеральному прокурору України – державним обвинувачем-заступником Генерального прокурора України;
3) заступникам Генерального прокурора України, прокурору області та прирівняних до них прокурорам – державним обвинувачем-Генеральним прокурором України;
4) іншим державним обвинувачам, слідчому, адвокату, співробітнику кадрового складу розвідувального органу України – державним обвинувачем-Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором області та прирівняним до них прокурором.
Стаття 503. Особливий порядок затримання і обрання запобіжного заходу
1. Професійний суддя, народний депутат України, затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, повинен бути негайно звільнений після встановлення його особи.
2. Затримання або обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо народного депутата України, професійного судді до ухвалення судом вироку може бути здійснено лише за згодою Верховної Ради України.
Стаття 504. Особливий порядок проведення окремих процесуальних дій
1. Обшук народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, житлового чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі надання Верховною Радою України згоди на висунення йому обвинувачення, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
2. Проникнення в житло чи службове приміщення професійного судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук професійного судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися тільки на підставі рішення окружного кримінального суду.
Стаття 505. Інформування державних та інших органів чи службових осіб
1. Про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку повідомляються:
1) щодо адвокатів – відповідні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатів;
2) щодо інших категорій осіб, зазначених у статті 502 цього Кодексу, – органи і службові особи, які їх обрали чи призначили або відповідають за заміщення їх посад.
Глава 3. Кримінальне провадження щодо кримінальних правопорушень неповнолітніх підозрюваних, обвинувачуваних
§ 1. Загальні правила кримінального провадження щодо кримінальних правопорушень неповнолітніх підозрюваних, обвинувачуваних
Стаття 506. Порядок кримінального провадження щодо кримінальних правопорушень неповнолітніх підозрюваних, обвинувачуваних
1. Порядок кримінального провадження щодо кримінальних правопорушень неповнолітніх підозрюваних, обвинувачуваних визначається загальними правилами цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цією Главою.
2. Положення цього параграфу застосовуються щодо кримінального провадження щодо кримінальних правопорушень неповнолітніх підозрюваних, обвинувачуваних у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Стаття 507. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень неповнолітніх підозрюваних, обвинувачуваних
1. Під час досудового розслідування та судового розгляду справ про кримінальні правопорушення неповнолітніх підозрюваних, обвинувачуваних, крім обставин, зазначених у статті 86 цього Кодексу, також з’ясовуються:
1) повні і всебічні дані про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру;
2) умови життя та виховання неповнолітнього;
3) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
Стаття 508. Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного
1. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.
2. Для з’ясування рівня розвитку, інших соціально-психологічних рис особи неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного, які необхідно враховувати при призначенні покарання і обранні заходу виховного характеру, призначається психологічна експертиза.
Стаття 509. З’ясування умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного
1. При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного належить з’ясувати:
1) склад сім’ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім’ї;
2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;
3) зв’язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.
Стаття 510. Участь захисника у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень неповнолітніх підозрюваних, обвинувачуваних
1. Участь захисника в кримінальному провадженні є обов’язковою з моменту затримання, визнання неповнолітнього підозрюваним чи висунення йому обвинувачення.
Стаття 511. Участь законного представника неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного
1. Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного.
2. Законні представники викликаються в судове засідання. Їхня неявка не зупиняє судового розгляду, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового розгляду, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.
3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного, суд за його клопотанням, клопотанням державного обвинувача чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.
4. Законний представник неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного користується правами особи, яку він представляє.
Стаття 512. Порядок виклику неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного
1. Неповнолітній підозрюваний, обвинувачуваний повідомляється або викликається органом досудового розслідування, державним обвинувачем чи судом через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами кримінального провадження.
Стаття 513. Висунення обвинувачення неповнолітньому
1. Висунення обвинувачення неповнолітньому здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у присутності захисника і законного представника.
Стаття 514. Допит неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного
1. Допит неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного провадиться за правилами, передбаченими цим Кодексом, у присутності захисника. Під час допиту може бути присутнім законний представник, якщо він або неповнолітній заявили про це клопотання.
2. Допит неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад чотири години на добу.
Стаття 515. Участь педагога, психолога або законного представника в допиті неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного
1. У випадку, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при висуненні йому обвинувачення та його допиті за розсудом органу досудового розслідування, державного обвинувача або суду або за клопотанням захисника забезпечуються участь педагога, психолога або законного представника.
2. До початку допиту педагогу, психологу або законному представнику роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити запитання неповнолітньому підозрюваному, обвинувачуваному.
Стаття 516. Застосування до неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного запобіжного заходу
1. За наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного з урахуванням його віку і роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
2. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного лише в разі, якщо він підозрюється або йому висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
3. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов’язково сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють.
Стаття 517. Передання неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного під нагляд
1. Передання неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації письмового зобов’язання забезпечити з’явлення неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного до органу досудового розслідування, державного обвинувача, суду, а також його належну поведінку.
2. Передання під нагляд батьків та інших осіб можлива лише за їхньої на це згоди та згоди неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного. Особа, яка взяла зобов’язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання цього зобов’язання, заздалегідь про це повідомивши.
3. До передання неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного під нагляд суд зобов’язаний зібрати відомості про особу батьків, опікунів або піклувальників, їхні стосунки з неповнолітнім і впевнитися в тому, що вони можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітнім.
4. При відібранні зобов’язання про взяття під нагляд батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер обвинувачення, висунутого неповнолітньому, і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов’язання.
Стаття 518. Виділення в окреме провадження щодо кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім
1. Якщо неповнолітній підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування.
Стаття 519. Закритий судовий розгляд за участю неповнолітніх обвинувачуваних
1. Судовий розгляд за участю неповнолітніх обвинувачуваних здійснюється в закритому судовому засіданні.
Стаття 520. Тимчасове видалення неповнолітнього обвинувачуваного із залу судового засідання
1. Суд, вислухавши думку державного обвинувача, захисника і законного представника неповнолітнього обвинувачуваного, має право своєю ухвалою видалити його із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього.
2. Після повернення неповнолітнього обвинувачуваного головуючий знайомить його з результатами дослідження обставин, проведеного у його відсутності, і надає йому можливість поставити запитання особам, які були допитані у його відсутності.
Стаття 521. Участь у судовому розгляді служб у справах неповнолітніх
1. Про час і місце судового розгляду за участю неповнолітнього обвинувачуваного суд повідомляє районну, міську службу у справах неповнолітніх. Суд має право також викликати в судове засідання представника цієї служби.
2. Представник служби у справах неповнолітніх має право заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинувачуваному, його законному представнику, потерпілому, свідкам, судовому експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу найбільш доцільних заходів щодо обвинувачуваного з метою його перевиховання.
Стаття 522. Порядок застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів виховного характеру
1. Якщо під час досудового розслідування державний обвинувач дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується вперше у вчиненні кримінального проступку або злочину невеликої тяжкості, без застосування кримінального покарання, він складає акт про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду. Такий самий акт складається, якщо неповнолітній обвинувачуваний не повністю усвідомлював фактичні ознаки або суспільну небезпечність свого діяння внаслідок відставання в розумовому розвитку.
2. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, акт про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів виховного характеру може бути складений і надісланий до суду лише після висунення обвинувачення і за умови, що неповнолітній обвинувачуваний та його законний представник проти цього не заперечують.
3. Під час судового розгляду суд за наявності підстав, зазначених у частині першій цієї статті, може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
§ 2. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності
Стаття 523. Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру
1. Підставою для застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених кримінальним законом, до неповнолітнього, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, є вчинення ним суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
2. Примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які на час вчинення суспільно небезпечного діяння досягли одинадцятирічного віку.
Стаття 524. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру
1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру провадиться за правилами, встановленими цим Кодексом.
2. Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.
3. За наявності до того підстав, за клопотанням державного обвинувача суд має право постановити ухвалу про поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника для неповнолітніх на строк до тридцяти діб. Під час розгляду клопотання і постановлення ухвали суддя вивчає матеріали кримінального провадження, вислуховує думку сторін, опитує неповнолітнього, його захисника і законного представника.
4. Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.
5. У випадку відсутності підстав для закриття кримінального провадження, державний обвинувач складає акт про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 525. Порядок судового розгляду
1. Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю державного обвинувача, законного представника, захисника та представника служби у справах неповнолітніх згідно з загальними правилами цього Кодексу.
2. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Стаття 526. Ухвали суду в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру
1. Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
3) чи слід застосовувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
2. Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї із обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини першої цієї статті, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.
3. При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи суд має право помістити його до приймальника-розподільника для неповнолітніх строком до тридцяти діб. У цьому випадку на приймальник-розподільник покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи.
4. Ухвала, постановлена за наслідками розгляду акту про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 527. Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру
1. Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексу.
2. Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання державного обвинувача, підтриманого радою спеціальної навчально-виховної установи, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання.