Загальні положення
| Вид материала | Документы |
- І. Загальні положення, 60.53kb.
- Загальні положення, 157.52kb.
- Ббк 9(4укр)301я73 Г64 Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення, 2089.93kb.
- Положення про методичну раду освітньої установи Загальні положення, 138.49kb.
- И в срок Вступ 3 Розділ І загальні положення про право інтелектуальної власності, 107.82kb.
- І. Загальні положення, 36.77kb.
- 1. загальні положення, 89.5kb.
- Положення про загальні збори учасників публічного акціонерного товариства комерційного, 272.94kb.
- Закон україни, 706.59kb.
- Закон україни, 745.76kb.
Стаття 320. Окрема ухвала апеляційного суду
1. Апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд може також постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.
1. Коментованою статтею передбачене аналогічне праву суду першої інстанції право апеляційного суду на постановлення окремої ухвали. Таке право апеляційного суду реалізується на підставі і в порядку, визначеному ст.211 ЦПК. Таке право передбачене з метою повного реагування і усунення всіх, виявлених під час розгляду справи, порущень.
Така ухвала надсилається відповідним органам та особам для усунення причин та умов, що сприяли вчиненню виявлених судом правопорушень. Про вжиті для цього заходи ці органи та особи повинні повідомити апеляційний суд. Така окрема ухвала може бути об’єктом окарження особами, інтересів яких вона стосується.
2. Апеляційний суд вправі постановити окрему ухвалу щодо дій суду першої інстанції. Така ухвала є формою реагування апеляційного суду на процесуальні порушення суду першої інстанції, які не є підставою для скасування його рішення чи ухвали. Однак постає питання, хто повинен реагувати на цю ухвалу.
Відповідно до ст. 211 ЦПК суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу. Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, залежно від підстав для постановленням окремої ухвали, вона направляється або до суду першої інстанції або до кваліфікаційної комісії. Суддя, щодо дій якого постановлено окрему ухвалу, вправі оскаржити її в касаційному порядку.
Стаття 321. Оформлення судових рішень, видача або направлення їх сторонам та іншим особам, які брали участь у справі
1. Судові рішення апеляційного суду оформлюються, видаються або надсилаються в порядку, встановленому статтею 222 цього Кодексу.
2. Копії судових рішень апеляційного суду повторно видаються судом першої інстанції, де зберігається справа.
1. Коментована стаття передбачає такий же порядок оформлення і видачі судових рішень та направлення їх сторонам іншим особам, які брали участь у розгляді справи, але при цьому встановлює виняток із загального правила про видачу копії судового рішення.
2. Судове рішення (ухвала чи рішення) апеляційного суду виготовляється письмово, підписується колегією суддів, яка його ухвалила, і скріплюється печаткою суду. Копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше 5 днів з дня проголошення рішення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, копії судового рішення апеляційного суду надсилаються протягом 5 днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення (це обов’язок, а не право апеляційного суду).
3. Повторна видача копії судового рішення апеляційного суду здійснюється вже судом першої інстанції, куди у семиденний термін повертається справа і де вона зберігається. Повторна видача копії судового рішення здійснюється за плату у розмірі, встановленому законодавством.
Стаття 322. Повернення справи
1. Після закінчення апеляційного провадження справа у семиденний строк направляється до суду першої інстанції, який її розглянув.
1. Коментована стаття передбачає обов’язок суду апеляційної інстанції після розгляду справи надіслати її до суду першої інстанції в семиденний строк. Особи, які бажають одержати копію рішення повинні звернутися до апеляційного суду в межах , передбаченого ст.222 ЦПК п’ятиденного терміну.
- Справа, що була розглянута в апеляційному попядку і по якій постановлено відповідне рішення чи ухвала апеляційного суду, після її направлення зберігається в суді першої інстанції, який постановив відповідне судове рішення, що стало об’єктом апеляційного оскарження.
ГЛАВА 2
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Касаційна система перегляду цивільних справ походить з Франції. Сам термін “касація” походить від французького слова «саssе» — ламати, руйнувати. У Франції в період правління Людовика XIV раді короля, яка діяла від його імені, було надано право касувати, тобто скасовувати рішення (не тільки суду), які не відповідали законам королівства, і надсилати такі справи до парламенту для нового розгляду. Пізніше ця система була сприйнята іншими державами.
Суд касаційної інстанції не вдається у перевірку фактичних обставин справи, оскільки їх встановлення вважається прерогативою судів першої та апеляційної інстанції. Він перевіряє справу тільки з точки зору дотримання судами нижчого рівня матеріального і процесуального права, питання права, і тільки в межах доводів, вказаних у скарзі. Інші, навіть дуже важливі порушення закону не можуть впливати на вирішення справи, тому що касатор їх не торкається. В різних країнах мають місце певні відступи від такої класичної моделі касаційного перегляду справ.
В окремих країнах (ФРН, Австрії) існує ревізійний порядок перегляду справ. Ревізійний суд користується значно ширшими повноваженнями, не пов’язаний межами, вказаними у скарзі, в окремих випадках може переглянути рішення, не передаючи справу на новий розгляд. В Україні суд касаційної інстанції має елементи ревізійного порядку перегляду справ.
Касаційне провадження є самостійною формою забезпечення однакового застосування законодавства судами першої та апеляційної інстанцій (ст. 39 Закону «Про судоустрій»).
Стаття 323. Суд касаційної інстанції
1. Касаційною інстанцією у цивільних справах є суд, визначений Законом України "Про судоустрій України" як суд касаційної інстанції у цих справах.
1. Коментована стаття зазначає, що судом касаційної інстанції є суд, визначений Законом України «Про судоустрій». Відповідно до ст. 32 – 37 зазначеного Закону розгляд справ в касаційному порядку покладався на Касаційний Суд України. Однак Рішенням Конституційного Суду N 20-рп/2003 від 11.12.2003р. у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини другої статті 18, статей 32, 33, 34, 35, 36, 37, підпункту 5 пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій України" (справа про Касаційний суд України), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про судоустрій України" щодо:
утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України (пункт 3 частини другої статті 18);
складу Касаційного суду України, його повноважень, повноважень суддів, статусу голови, заступників голови та президії Касаційного суду України (статті 32, 33, 34, 35, 36, 37);
строку утворення і початку здійснення Касаційним судом України повноважень щодо розгляду справ (підпункт 5 пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення").
2. Відповідно до підпункту 9 пункту 3 перехідних положень Закону “Про судоустрій” Верховний Суд України здійснює передбачені цим Законом повноваження Верховного Суду України. До законодавчого визначення суду, який буде здійснювати повноваження касаційної інстанції у цивільних справах, його утворення і початку діяльності перегляд цих справ у касаційному порядку здійснює Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.
Стаття 324. Право касаційного оскарження
1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. (Частина перша статті 324 в редакції Закону № 3570-IV від 16.03.2006 р.)
2. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
1. Право касаційного оскарження судових рішень є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у справі. Касаційна інстанція покликана перевіряти законність оскаржених рішень суду першої інстанції та своєчасно усувати помилки і порушення у роботі судів по розгляду цивільних справ. Крім того, така перевірка забезпечує формування єдиної практики застосування судами норм матеріального й процесуального права.
2. Право касаційного оскарження належить, насамперед, особам, які брали участь у справі. Перелік цих осіб міститься у ч. 1 ст. 26 ЦПК. Сторони (позивач і відповідач) мають самостійне право на касаційне оскарження рішення суду і в тих випадках, коли в справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів — співучасники (ст. 32 ЦПК) або коли судом здійснена заміна неналежної сторони (ст. 33 ЦПК). Якщо позивач не погоджується на заміну відповідача і суд притягає до участі в справі іншу особу як співвідповідача, обидва відповідачі вправі оскаржити рішення в касаційному порядку. Таким же правом користуються процесуальні правонаступники сторін (ст. 37 ЦПК) та інших осіб, які беруть участь в справі, коли за законом таке правонаступництво може мати місце.
Право касаційного оскарження судових рішень надано також третім особам як з самостійними, так і без самостійних вимог (ст. ст. 34, 35 ЦПК), а також заявникам і заінтересованим особам по справах наказного та окремого провадження.
Право касаційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки. Зазначені особи можуть подати касаційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або про їх обов‘язки. Тому, за загальним правилом, у цих осіб відсутні правові підстави для касаційного оскарження ухвал суду (оскільки ухвалами не вирішуються питання про спірні права та обов‘язки), а також оскарження рішень суду, які в майбутньому лише можуть вплинути на права та обов‘язки осіб, які не залучалися до справи. Особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в касаційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов‘язки цих осіб.
3. Предметом касаційного оскарження можуть бути рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду.
Будь-які рішення суду можна оскаржити в касаційному порядку повністю або частково. Зокрема, коли сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не оспорюючи резолютивної частини рішення, не згодні з його мотивувальною частиною, вони вправі оскаржити його лише в цій частині.
Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку, лише якщо вони прямо передбачені законом, а саме це ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої ст. 293 ЦПК, а також ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі (про закриття провадження у справі, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження у справі).
Зокрема, не підлягають касаційному оскарженню ухвали суду першої інстанції після їх перегляду апеляційним судом, що стосуються:
- забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;
- відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;
- передачі справи на розгляд іншому суду;
- відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
- визнання мирової угоди за клопотанням сторін;
- визначення розміру судових витрат;
- внесення виправлень у рішення;
- відмови ухвалити додаткове рішення;
- роз'яснення рішення;
- поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;
- тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;
- оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;
- примусового проникнення до житла;
- виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;
- звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника.
4. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На відміну від апеляційних судів, суд касаційної інстанції не перевіряє обґрунтованості рішень та ухвал. Тому в касаційній скарзі недоцільно покликатися на неправильне дослідження чи оцінку фактичних обставин справи судом першої або (та) апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 335 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 325. Строк на касаційне оскарження
1. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
2. . У разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк. (Частина друга статті 325 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3570-IV від 16.03.2006 р.)
3. Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено. (Частина третя статті 325 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3570-IV від 16.03.2006 р.)
4. Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем, про що постановляється відповідна ухвала. (Частина четверта статті 325 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3570-IV від 16.03.2006р.)
1. Відповідно до коментованої статті касаційна скарга може бути подана протягом 2 місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. Законом чітко визначено дату, з якої слід обчислювати перебіг строку на оскарження рішення суду - це день набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. Відповідно до ст. 319 ЦПК рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.
У разі пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження з поважних причин, суд касаційної інстанції може за заявою скаржника цей строк поновити.
Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується ухвалою суду касаційної інстанції.
2. Касаційну скаргу, подану після закінчення строку, залишають без розгляду. В разі, коли касаційна скарга надійде після закінчення строку оскарження, касаційне провадження може бути порушене лише після вирішення судом питання про поновлення цього строку. Якщо особи, які брали участь у справі, пропустили передбачений законом строк оскарження рішення в касаційному порядку, суд вправі поновити його, коли визнає причини пропуску поважними (хвороба, службове відрядження, стихійне лихо, та ін.).
Належним чином мотивовану заяву про поновлення пропущеного строку разом з касаційною скаргою слід надсилати до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
Питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується одноособово суддею-доповідачем.
Стаття 326. Форма і зміст касаційної скарги
1. Касаційна скарга подається у письмовій формі.
2. У касаційній скарзі повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;
4) рішення (ухвала), що оскаржується;
5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
6) клопотання особи, яка подає скаргу;
7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.
3. Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником.
4. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. (Частина четверта статті 326 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3570-IV від 16.03.2006 р.)
5. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій. (Частина п'ята статті 326 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3570-IV від 16.03.2006 р.)
1. Касаційна скарга - це письмовий документ, адресований Верховному Суду України, в якому скаржник наводить аргументи та доводи, що свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення.
В тексті касаційної скарги зазначається:
а) суд, якому адресують скаргу: Верховний Суд України;
б) прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання особи, яка подає касаційну скаргу, або найменування особи;
Необхідно зазначати повне ім‘я (найменування) особи, яка подає касаційну скаргу, її повну адресу та процесуальний статус. Наприклад: “Особа, яка подає касаційну скаргу – відповідач Кравчук Володимир Миколайович. Адреса: 79008, м.Львів, вул. Винниченка, 12. тел. (0322) 742053”. Часто особу, яка подає касаційну скаргу, називають касатором. Однак такий термін не передбачено законом, тому його бажано уникати.
в) прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання осіб, які беруть участь в справі, або найменування цих осіб;
Зазначається процесуальний статус цих осіб, у такій послідовності: позивач, його представник, третя особа на стороні позивача та її представник, відповідач, його представник, третя особа на сторононі відповідача та її представник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, її представник, інші особи, які беруть участь у справі.
На нашу думку, якщо окрім сторін та третіх осіб у справі беруть участь їх представники, то їх необхідно зазначати окремо, оскільки вони є особами, які беруть участь у справі, і мають самостійний правовий статус.
У разі, якщо під час розгляду справи відбулася зміна складу осіб, які беруть участь у справі (наприклад, внаслідок заміни відповідача, процесуального правонаступництва, припинення повноважень представника), то в касаційній скарзі зазначаються лише ті особи, які брали участь у справі, з урахуванням змін.
г) рішення (ухвала), що оскаржується;
Слід коротко, але вичерпно навести суть цивільного спору, дату й резолютивну частину оскаржуваного рішення, а також точне найменування суду першої інстанції, на рішення (ухвалу) якого подають касаційну скаргу, зміст та дату постановлення рішення (ухвали) апеляційним судом.
д) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
Ця частина касаційної скарги має найбільш важливе значення, оскільки саме тут скаржник повинен навести свої аргументи, доводи та міркування щодо незаконності оскарженого ним судового рішення. Обгрунтовуючи в чому саме полягає незаконність рішення, скаржник повинен чітко зазначати яку саму норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати (на думку заявника) до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення спору.
е) клопотання особи, яка подає скаргу;
При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ст. 336 ЦПК за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;
2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;
3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом;
4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду;
5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;
2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції;
3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;
4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.
є) перелік письмових матеріалів, що їх додають до скарги – додатки: квитанція про сплату судового збору, копії касаційних скарг для осіб, які брали участь у справі, довіреність, копії судових рішень суду першої та апеляційної інстанції тощо.
2. Касаційну скаргу підписує особа, яка її подає. Підписати касаційну скаргу може також представник скржника, який має відповідні повноваження. Однак на нашу думку, в такому випадку саме представник вважається особою, яка подає касаційну скаргу, оскільки він теж є особою, яка бере участь у справі, і має самостійне право на подання касаційної скарги.
Якщо скаргу подає представник, до скарги додається довіреність, або інший документ, що посвідчує повноваження представника, коли в справі відсутній такий документ.
До касаційної скарги додаються її копії та копії доданих документів відповідно до числа осіб, які беруть участь в справі, копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій, а також документ, який підтверджує сплату судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Копії оскаржуваних рішень (ухвал) суду першої та апеляційної інстанції доцільно замовляти в суді, а не подавати ксерокопії, оскільки в такому випадку касаційний суд може залишити касаційну скаргу без руху.
Поданя копій оскаржуваних рішень дозволяє Верховному Суду України попередньо з‘ясувати обгрунтованість касаційної скарги без витребування справи з суду.
3. Відповідно до п.10 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 за касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після перегляду його в апеляційному порядку, касаційну скаргу на рішення апеляційного суду, витрати оплачуються в розмірі, передбаченому за позовну заяву, заяву, клопотання до суду першої інстанції.
Стаття 327. Порядок подання касаційної скарги
1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим статтею 326 цього Кодексу. (Частина перша статті 327 в редакції Закону № 3570-IV від 16.03.2006 р.)
2. У разі надходження касаційної скарги, не оформленої відповідно до вимог, встановлених статтею 326 цього Кодексу, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення статті 121 цього Кодексу, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала.
1. Передбачене законом обов'язкове правило про подачу касаційної скарги безпосередньо в касаційний суд має на меті прискорити розгляд справи. Суддя, одержавши скаргу, перевіряє її оформлення, вживає заходів до усунення можливих недоліків.
2. Касаційна скарга на рішення суду повинна бути оформлена відповідно до вимог, передбачених ст. 326 ЦПК, й оплачена судовим збором та витратами на інформаційно-технічне забезпечення у встановленому розмірі. Якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 326 ЦПК або не оплачена судовим збором, суддя постановляє ухвалу про залишення її без руху (ст. 121 ЦПК). Про це повідомляють особу, яка подала скаргу, і надають їй певний строк для виправлення недоліків. Якщо особа відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, касаційна скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подавала .
Про повернення касаційної скарги суддя постановляє ухвалу. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення.