Пам’ятки допомогти громадянам знайти правильні відповіді на питання, які виникають під час відбування покарання в місцях позбавлення волі та після звільнення
| Вид материала | Документы |
- Реферат на тему: " Амністія, помилування та інші форми звільнення від покарання", 178.98kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
- Кодексу України, 527.92kb.
- Історичні джерела кримінальної відповідальності жінок в Україні, 115.66kb.
- Вопросы, которые встречались в новых тестах на квалифэкзаменах: Закарпатье, я Вам очень, 1412.23kb.
- Проблеми смертної кари Додаток Ответы на вопросы по содержанию осужденных с пожизненным, 728.73kb.
- Н. А. Позбавлення волі: адаптація українського закон, 143.68kb.
- Пропонуємо визначити правильні відповіді на наступні тестові питання. За кожну правильну, 821.75kb.
- Проблемні питання, які виникають під час проведення семінарів для голів сільських, 343.5kb.
- При звільненні засудженої особи від відбування покарання з випробуванням на підставі, 31.5kb.
Які дії, прирівняні до нотаріально посвідчених, може вчиняти начальник виправної установи та у яких випадках особі може бути відмовлено у їх вчиненні?
Відповідно до статті 245 Цивільного кодексу України довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі. Такі довіреності прирівнюються до нотаріально посвідчених довіреностей.
Порядок і умови посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених конкретизуються Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 419 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2006 № 940) (далі-Порядок). Відповідно до вказаного Порядку начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів мають право посвідчувати заповіти і довіреності осіб, що тримаються в таких установах. Разом з тим, начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою,
службою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа.
Пунктом 12 Порядку передбачені підстави для відмови у посвідченні заповіту чи довіреності посадових, службових осіб, які вправі посвідчувати заповіти і довіреності, прирівняні до нотаріально посвідчених. Так, відповідно до вказаної норми, начальники місця позбавлення волі відмовляють у посвідченні заповіту чи довіреності, якщо:
- вчинення такої дії суперечить законодавству;
- не подано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
- дія не підлягає вчиненню начальником установи виконання покарання, слідчого ізолятору;
- у нього є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства.
Начальник місця позбавлення волі на прохання фізичної особи, якій відмовлено у посвідченні заповіту чи довіреності, повинен викласти причини відмови у письмовій формі і порядок її оскарження.
Скарга на неправильне посвідчення заповіту чи довіреності або на відмову у їх посвідченні подається до суду за місцезнаходженням установи виконання покарань, слідчого ізолятора.
Які підстави позбавлення батьківських прав та хто має право звернутися до суду з позовом, правові наслідки відносно осіб, позбавлених батьківських прав?
Законодавство, а саме Сімейний кодекс України, встановлює підстави позбавлення батьківських прав, а не батьківства, як іноді говорять люди. Батьківство базується на кровному спорідненні, а тому ні відібрати, ні позбавити його неможливо.
Позбавлення батьківських прав – це з одного боку спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому в кожному випадку суд повинен виявити та оцінити той позитивний результат у долі дитини, який має настати. З іншого боку – це санкція за протиправну поведінку матері або батька.
Позбавлення батьківських прав встановлюється лише до настання повноліття дитини (18 років).
Наведемо перелік підстав позбавлення батьківських прав (стаття 164 Сімейного кодексу України). Отже мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона:
1. Не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявили щодо неї батьківського піклування. Обов’язок забрати дитину з пологового будинку або іншого лікувального закладу встановлюється статтею 143 Сімейного кодексу України;
2.Ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини. Ухилення від виконання юридичного обов’язку – це завжди свідома поведінка, оскільки особа (мати або батько) має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Наприклад, батько буде вважатись таким, що ухиляється від обов’язку по вихованню дитини, якщо він ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє до неї найменшої батьківської турботи, хоч і має таку можливість.
Разом з тим, не можна позбавити батьківських прав того батька або мати, які намагались, але так і не змогли виховати дитину доброю і порядною людиною;
3. Жорстоко поводяться з дитиною. Це можуть бути різні прояви: тілесне покарання, мордування голодом, психічне насильство, споювання алкоголем, втягування до вживання наркотичних засобів тощо.
Одним із прикладів може стати така проста життєва ситуація. З метою помсти дружині, яка оголосила про намір розірвати шлюб, чоловік викинув чотирирічну доньку з вікна, але вона на диво не постраждала. За рішенням суду він був позбавлених батьківських прав і засуджений за вчинення злочину;
4. Є хронічними алкоголіками або наркоманами. Ця обставина існує, як правило, сукупно з іншими підставами для позбавлення батьківських прав;
5. Вдаються до будь – яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва. Конвенція ООН про права дитини у статтях 32, 34 та 36 забороняє економічну, сексуальну та інші види експлуатації дитини, які завдають шкоду будь – якому аспекту добробуту дитини. Про експлуатацію дитини може йти мова у разі залучення її для непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю;
6. Засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Цей перелік підстав є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.
При цьому варто застережити, що позбавлення батьківських прав відбувається не тільки по відношенню до повнолітніх батьків. Неповнолітні (до 18 років) мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав лише у двох випадках:
1. Якщо не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявили щодо неї батьківського піклування;
2. Жорстоко поводяться з дитиною.
Якщо мати, батько страждають на душевну хворобу та у зв’язку з цим визнані недієздатними, вони не можуть бути позбавлені батьківських прав. Захист прав дитини у цій ситуації може відбуватися за допомогою інших правових засобів, зокрема, відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав (стаття 170 Сімейного кодексу України).
Для вирішення питання про позбавлення батьківських прав не вимагається, щоб до винуватих матері, батька застосовувались заходи попереднього, досудового впливу (накладання адміністративної відповідальності, розгляд їх поведінки органом опіки та піклування, виховний вплив з боку дільничного уповноваженого міліції тощо).
Суд не одразу може вирішити таку справу, суду не заборонено відкласти розгляд справи на певний час для з’ясування, наскільки після каяття змінилася поведінка того, до кого пред’явлено позов про позбавлення батьківських прав. Суд також може відмовити у позові, попередивши відповідача (матері, батька), що у разі продовження протиправної поведінки він буде позбавлений батьківських прав, і дитина буде у нього відібрана. У багатьох випадках така практика судових попереджень є виправданою.
Хто ж може звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав? Статтею 165 Сімейного кодексу України таке право надається:
- одному з батьків;
- опікуну;
- піклувальнику;
- особі, в сім’ї якої проживає дитина;
- закладу охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладу, в якому вона перебуває;
- органу опіки та піклування;
- прокурору;
- самій дитині, яка досягла 14 років.
У статті 166 Сімейного кодексу України визначаються також наслідки позбавлення батьківських прав. Отже така особа:
1. Втрачає особисті немайнові права дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання. Це стосується, наприклад, обов’язку батьків зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану (стаття 144), визначення прізвища, імені, по батькові дитини (статті 145 - 147), виховання дитини, піклування про її здоров’я, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, виявлення поваги до дитини та інше.
2. Перестає бути законним представником дитини. Отже не може бути учасником процесуальних дій, які за законом мають вчиняти батьки, наприклад, бути присутньою при допиті дитини як свідка.
3. Втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми.
4. Не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником.
5.Не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6. Втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Отже, на таку особу не розповсюджуються правові норми, де носіями права є „батьки”, „мати” та „батько”. Зокрема, особі, позбавленій батьківських прав, повторні свідоцтва про народження дітей не видаються (пункт 7 розділу VI Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 із наступними змінами).
Які особливості реєстрації дітей, народжених жінками, які утримуються у виправних установах чи слідчих ізоляторах?
Ізоляція людини в місцях позбавлення волі не може бути абсолютною. У зв’язку з цим закон встановлює певні її межі, закріплюючи їх у вигляді суб’єктивних прав чи законних інтересів засуджених.
Відповідно до частини 3 статті 63 Конституції України та норм Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та цим Кодексом і встановлених вироком суду.
Зокрема, держава гарантує всім засудженим жінкам право на реєстрацію народження дитини.
У разі народження дитини жінкою, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, реєстрацію народження проводиться на підставі заяви матері та одного із документів, що посвідчує факт народження, визначених в пункті 2 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 22.11.2007 №1154/5)(далі - Правил), а саме: медичне свідоцтво про народження; медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, заява двох свідків, присутніх при пологах, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я; акт, складений відповідними посадовими особами за участю двох свідків і лікаря або фельдшера, у випадку народження дитини у потязі або в іншому транспортному засобі; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть, у разі мертвонародження.
При відсутності вищезазначених підстав для реєстрації народження реєстрація проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження дитини даною жінкою.
Одночасно з заявою матері про реєстрацію народження подається:
- паспорт або паспортний документ уповноваженого представника адміністрації установи чи слідчого ізолятору, який реєструє дитину.
Паспорт або паспортний документ матері подається тільки в тому разі, якщо він зберігається в її особовій справі;
- документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб батьків, заява матері, спільна заява матері та батька дитини, заява батька про визнання батьківства). За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини.
Яким органом і в який термін проводиться реєстрація дитини та яким документом засвідчується реєстрація народження дитини?
Реєстрація народження дитини жінкою, яка утримується в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі проводиться в органі реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи уповноваженим представником адміністрації установи чи слідчого ізолятору, який після реєстрації отримує документ про народження, що надалі зберігається в особовій справі жінки.
Визначення походження дитини проводиться в момент реєстрації її народження, яка має бути здійснена невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини.
При реєстрації народження дітей, народжених при багатоплідних пологах, про кожного з них складається окремий актовий запис про народження і видається окреме свідоцтво про народження.
ДОДАТКИ
Зразок
Д О В І Р Е Н І С Т Ь
м.Чернігів четвертого серпня дві тисячі дев'ятого року
Я, Петрова Марина Михайлівна, 4 травня 1968 року народження, індентифікаційний номер 1285326746, паспорт серії НК № 264215, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 21 квітня 2005 року, в даний час відбуваю міру покарання у виправній колонії №44, що знаходиться в м.Чернігові, вул. Промислова,38.
Згідно з попереднім усним договором, цією довіренністю уповноважую
Новікова Миколу Петровича, який мешкає у місті Чернігові, вул.Доценка, буд. 26, кв.45, паспорт серії НК № 244731, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 24 травня 2001 року: подавати від мого імені в бюро технічної інвентаризації та в управлінні земельних ресурсів будь-які документи, включаючи заяви, і представляти мої інтереси з усіх питань в бюро технічної інвентаризації та в управлінні земельних ресурсів та інших установах та організаціях, отримувати необхідні довідки, документи, оформлені на моє ім'я, сплачувати належні з мене платежі, включаючи державне мито, розписуватись в одержанні документів, одержувати видані на моє ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом та зареєструвати їх у відповідних органах, одержувати державний акт на право власності на землю, одержувати витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно (довідку-характристику) в бюро технічної інвентарізації та довідку про грошову нормативну оцінку в управлінні земельних ресурсів та вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю.
Положення пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та статті 65 Сімейного кодексу України мені начальником установи роз'яснено.
Довіреність видана без права передоручення.
Довіреність видана строком на два роки та дійсна до четвертого серпня 2011 року.
Підпис ___________ ( Петрова М.М.)
Четвертого серпня дві тисячі дев'ятого року дана довіреність посвідчена мною, Михайловим Миколою Івановичем, начальником Чернігіської ВК №44.
Довіреність підписана Петровою Мариною Михайлівною у моїй присутності.
Особу її встановлено, дієздатність перевірено.
Зареєстровано в реєстрі за №________.
Начальник Чернігівської виправної колонії №44_________(Михайлов М.І.)
М.П.
Зразок
Д О В І Р Е Н І С Т Ь
м. Чернігів четвертого травня дві тисячі дев'ятого року
Я, Порошко Людмила Іванівна, 12 січня 1978 року народження, ідентифікаційний номер 2468963475, паспорт серії НК № 978746, виданий Прилукським ВМ УМВС України в Чернігівській області 27 березня 2002 року, в даний час відбуваю міру покарання у виправній колонії №44, що розташована в м.Чернігові, вулиця Промислова, 38.
Даною довіреністю уповноважую
Свою матір, Порошко Марину Олегівну, яка зареєстрована в м.Прилуках, вулиця
Сумська буд.23, кв.17, паспорт серії НК № 042718, виданий Прилукським ВМ УМВС України в Чернігівській області, вести від мого імені в усіх державних установах справи
по приватизації 2-кімнатної квартири, яка знаходиться у м.Прилуках по вул.Весняній, в будинку №6, кв.27.
Для цього надаю їй право: подавати від мого імені заяви, отримувати необхідні довідки, документи, розписуватись за мене та виконувати всі інші дії, пов'язані з даною довіреністю.
Повноваження за даною довіреністю не можуть бути передані іншим особам.
Довіреність видана строком на один рік та дійсна до четвертого травня дві тисячі десятого року.
Підпис __________ (Порошко Л.І.)
Четвертого травня дві тисячі дев'ятого року дана довіреність посвідчена мною, Михайловим Миколою Івановичем, начальником Чернігівської ВК №44.
Довіреність підписана Порошко Людмилою Іванівною у моїй присутності.Особу її встановлено, дієздатність перевірено.
Зареєстровано в реєстрі за №_______.
Начальник Чернігівської виправної колонії №44____________(Михайлов М.І.)
МП
Зразок
Д О В І Р Е Н І С Т Ь
м.Чернігів четвертого серпня дві тисячі дев'ятого року
Я, Маркова Марія Степанівна, 5 січня 1986 року народження, індентифікаційний номер 1532837654, паспорт серії НК № 234679, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 12 березня 1998 року, в данний час відбуваю міру покарання у Чернігівській виправній колонії №44, що знаходиться в м. Чернігові, вул.Промислова,38.
Цією довіреністю уповноважую Петрову Ніну Миколаївну, мою сестру, яка мешкає у місті Чернігові, вул.Кирпоноса, буд.15, кв.34, паспорт серії НК № 768754, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 12 травня 2003 року, від свого імені: РОЗПОРЯЖАТИСЬ всім моїм майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, укладати всі дозволені законом правочини з розпорядження майном: купувати, продавати, приймати у дар, обмінювати, заставляти і приймати під заставу будови та інше майно, здавати в оренду, проводити розрахунки з укладених договорів, розривати договори, отримувати належне мені майно, гроші (вклади), цінні папери, а також документи від усіх осіб, установ, підприємств, організацій, у тому числі з відділень банків, поштових відділень зв'язку та телеграфу на всіх підставах, відкривати рахунки, в тому числі валютні, в установах банку та розпоряжатися ними, отримувати поштову, телеграфну і всякого роду кореспонденцію, у тому числі, грошову та посилочну, бути моїм представником в ЖРЕД, відділі внутрішніх справ з питання зняття з реєстраційного обліку та постановки на реєстраційний облік, телефонному вузлі з питання переоформлення телефону, в бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з питання одержання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно (довідку-характеристику) та реєстрації договорів.
Вести від мого імені справи у всіх державних, коперативних і громадських організаціях, а також мої справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу та третій особі, у тому числі з правом визнання або відмови від позовних вимог, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду, отримання або пред'явлення виконавчих документів до стягнення, отримання майна або грошей.
Для чого надаю їй право: подавати від мого імені заяви, отримувати необхідні довідки, документи, дублікати документів, розписуватись за мене та виконувати всі інші дії, пов'язані з даною довіреністю.
Положення пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та статті 65 Сімейного кодексу України мені начальником установи роз'яснено.
Довіреність видана на три роки та дійсна до четвертого серпня дві тисячі дванадцятого року.
Підпис ____________ (Маркова М.С.).
Четвертого серпня дві тисячі дев'ятого року дана довіреність посвідчена мною, Михайловим Миколою Івановичем, начальником Чернігівської ВК №44.
Довіреність підписана Марковою Марією Степанівною у моїй присутності.
Особу її встановлено, дієздатність перевірено.
Зареєстровано в реєстрі за №________.
Начальник Чернігівської виправної колонії №44 __________(Михайлов М.І.)
М.П.
Зразок
Д О В І Р Е Н І С Т Ь
місто Чернігів двадцять шостого квітня дві тисячі дев’ятого року
Я, Леляк Світлана Миколаївна, 29 грудня 1978 року народження, ідентифіка-ційний номер 2885219164, паспорт серії МЕ № 678109, виданий Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві 21 липня 2005 року, відбуваю міру покарання у виправній колонії № 44, що знаходиться в м. Чернігові, вул. Промислова, 38
Даною довіреністю уповноважую
Венгір Ірину Петрівну, яка зареєстрована в м. Києві, вул.Героїв Дніпра, буд. 38 Г, кв. 93 , паспорт серії СО № 038185, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 21 січня 1999 року, від мого імені отримати мою трудову книжку та гроші, які будуть нараховані мені при звільненні з приватного підприємства "Торговий Дім "Вест Лайн", м. Києв, вул. Героїв Сталінграду, 27-б.
Зміст ст.ст. 244, 248, 249 Цивільного кодексу України мені роз’яснено.
Довіреність видана без права передоручення .
Довіреність видана строком на два роки та дійсна до двадцять шостого квітня дві тисячі одинадцятого року.
Підпис ______________ (Леляк С.М.)
Двадцять шостого квітня дві тисячі дев’ятого року дана довіреність посвідчена мною, Михайловим Миколою Івановичем, начальником Чернігівської ВК № 44.
Довіреність підписана Леляк Світланою Миколаївною у моїй присутності.
Особу її встановлено, дієздатність перевірено.
Зареєстрована в реєстрі за № __________
Начальник Чернігівської виправної колонії №44 _______________ ( Михайлов М.І. )
М.П.