Пам’ятки допомогти громадянам знайти правильні відповіді на питання, які виникають під час відбування покарання в місцях позбавлення волі та після звільнення

Вид материала

Документы

Содержание Покарання в установах виконання покарань Зустрічі з адвокатами Та медичне обслуговування засуджених

Подобный материал:

• Реферат на тему: " Амністія, помилування та інші форми звільнення від покарання", 178.98kb.
• Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
• Кодексу України, 527.92kb.
• Історичні джерела кримінальної відповідальності жінок в Україні, 115.66kb.
• Вопросы, которые встречались в новых тестах на квалифэкзаменах: Закарпатье, я Вам очень, 1412.23kb.
• Проблеми смертної кари Додаток Ответы на вопросы по содержанию осужденных с пожизненным, 728.73kb.
• Н. А. Позбавлення волі: адаптація українського закон, 143.68kb.
• Пропонуємо визначити правильні відповіді на наступні тестові питання. За кожну правильну, 821.75kb.
• Проблемні питання, які виникають під час проведення семінарів для голів сільських, 343.5kb.
• При звільненні засудженої особи від відбування покарання з випробуванням на підставі, 31.5kb.

ПРАВИЛА

внутрішнього розпорядку установ виконання покарань

(витяги)

Розділ VI.ДЕЯКІ УМОВИ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО

ПОКАРАННЯ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

28. Взаємовідносини персоналу установ виконання покарань і засуджених

Взаємовідносини персоналу установ виконання покарань із засудженими ґрунтуються на суворому дотриманні законності.

Персонал установ зобов'язаний постійно зміцнювати правопорядок в установах виконання покарань, проводити цілеспрямовану виховну роботу серед засуджених, виявляти та попереджувати вчинення правопорушень з їхнього боку, уміло поєднувати високу вимогливість з уважним ставленням до кожного засудженого. Їм категорично забороняється входити у неслужбові стосунки із засудженими та їх родичами, що не викликані інтересами служби, а також користуватися їх послугами.

Засуджені зобов'язані бути ввічливими з персоналом установ виконання покарань, виконувати їх законні вимоги.

Засуджені звертаються до персоналу установ виконання покарань на "ви", називають їх по імені та по батькові або "громадянин", "громадянка" і далі за званням чи займаною посадою.

Персонал установ виконання покарань звертається до засуджених на "ви" і називає їх "засуджений", "засуджена", "громадянин", "громадянка" та прізвище. У виховних колоніях персонал звертається до засуджених на "ти" і може звертатись до них словами "вихованець", "вихованка" та називати їх по імені.

29. Правила поведінки засуджених

Засуджені мають право:

на особисту безпеку;

одержувати інформацію і роз'яснення про умови відбування і порядок виконання покарання, а також їх права;

користуватися послугами, які надаються в установах виконання покарань, у тому числі додатковими, оплачуваними (підстригання; ремонт одягу, взуття, годинників тощо)

отримувати медичну допомогу і лікування, у тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких;

розпоряджатися грошовими коштами (для засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації та виправних центрах), придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами, використання яких не заборонено;

здійснювати листування з особами, які перебувають за межами установ виконання покарань та не відбувають покарання, вести з ними телефонні розмови;

одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі в порядку, установленому цими Правилами;

зустрічатися з родичами та іншими особами у відповідності до обмежень, передбачених для різних категорій засуджених;

подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі з питань, що стосуються їх особисто;

брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртків соціально корисної спрямованості, займатися фізичною культурою і спортом;

придбавати, користуватися і зберігати предмети першої потреби, періодичні видання, літературу, продукти харчування в асортименті та кількості, установленій цими Правилами (додаток 7 до цих Правил);

розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня, не порушуючи при цьому правил поведінки;

брати участь у трудовій діяльності;

одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту за умови, що це не суперечить установленому порядку відбування покарання;

одержувати правову допомогу в порядку, передбаченому статтею 107 Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 );

користуватися у приміщеннях для вживання їжі індивідуальними водонагрівальними електрокип'ятильниками заводського виготовлення потужністю до 0,5 КВт;

відправляти поштою або передавати родичам під контролем адміністрації установи особисту літературу і періодичні видання;

придбавати для загального користування за рахунок коштів, які перебувають на особистих рахунках, телевізори, холодильники з розрахунку: телевізор - один на відділення або жилу секцію та холодильник - один на відділення. ( Абзац дев'ятнадцятий пункту 29 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 213 ( z1481-04 ) від 09.11.2004 )

Засуджені зобов'язані:

суворо дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами;

утримувати в чистоті жилі й службові приміщення, робочі місця, за встановленим зразком заправляти ліжка, дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, зберігати продукти харчування і предмети особистого використання у відведених для цього та спеціально обладнаних місцях;

виконувати всі законні вимоги персоналу установи;

у встановленому порядку виконувати роботи з благоустрою установи виконання покарань та прилеглої до неї території, а також для поліпшення культурно-побутових умов засуджених;

дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці;

дбайливо ставитися до державного майна;

сумлінно ставитися до праці;

за межами локальних секторів на території виправних колоній пересуватися тільки строєм;

носити встановлені нагрудні знаки згідно із затвердженим зразком (додаток 8 до цих Правил);

під час відбування покарання у камерах виходити на прогулянку і дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки, за графіком чергувати в камерах;

при зустрічі з персоналом установ виконання покарань та іншими посадовими особами, які відвідують установи, вставати і вітатися з ними;

бути ввічливими між собою.

Засудженим забороняється:

самовільно порушувати лінію охорони та встановлені межі установ виконання покарань;

спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням установлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій;

придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в установах (додаток 9 до цих Правил);

продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні;

заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі і з допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров'ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов'язків;

завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну, завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, а також

обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях;

уживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби;

чинити опір законним діям персоналу установи, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених;

відправляти листи, у яких є нецензурні або інші неприпустимі вислови;

організовувати та грати в настільні та інші азартні ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди, а в гральні карти - взагалі;

уживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська;

самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об'єктах, на яких вони не працюють;

мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, установлені переліком (додаток 7 до цих Правил);

курити в не відведених для цього місцях, а у виховних колоніях - курити взагалі;

направляти й отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому цими Правилами;

наносити собі або іншим особам татуювання;

тримати тварин, займатись городництвом (у виховних колоніях можуть організовуватися куточки живої природи);

вивішувати фотографії, репродукції, листівки, вирізки з газет та журналів на стінах, тумбочках, ліжках та робочих місцях;

самовільно переплановувати, змінювати конструктивні елементи будівель та споруд установ виконання покарань, споруджувати на виробничих об'єктах різні будови (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення

і т.ін.);

користуватися заточувальним обладнанням, інструментом, електроенергією, механізмами та іншими матеріалами з особистих мотивів.

30. Особливості правил поведінки засуджених у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах, дільницях соціальної реабілітації та засуджених жінок, які мешкають за межами колонії

Засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах та дільницях соціальної реабілітації:

Мають право:

займатися сільським господарством;

пересуватися без строю, не носити розпізнавальні нагрудні знаки, носити цивільний одяг;

мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;

мешкати в разі наявності сім'ї з дозволу адміністрації в особистих будинках або приватних квартирах у межах населенного пункту за місцем дислокації установи.

Забороняється:

самочинно залишати межі виправної колонії, виправного центру та дільниці соціальної реабілітації;

придбавати, зберігати будь-яку вогнепальну або холодну зброю, а також транспортні засоби і користуватися ними.

Зобов'язані:

у разі проживання із своїми сім'ями не менше одного разу на день (у виправних центрах - до чотирьох разів на тиждень) у встановлений розпорядком дня час з'являтися до ЧПНУ або до начальника відділення для реєстрації у спеціальному журналі;

за відсутності сім'ї мешкати в гуртожитках виправної колонії, виправного центру та дільниці соціальної реабілітації і дотримуватися встановленого розпорядку дня.

Пересування засуджених територією житлової зони в час, відведений для сну, за винятком випадків, передбачених розпорядком дня, повністю виключається.

Засуджені жінки, які мешкають за межами колоній у період звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку:

Мають право:

займатися сільським господарством;

не носити розпізнавальні нагрудні знаки, носити цивільний одяг;

мешкати в приватних квартирах або будинках.

Забороняється:

самочинно порушувати межі території, визначені начальником колонії;

придбавати, зберігати будь-яку вогнепальну або холодну зброю, а також транспортні засоби і користуватися ними.

Зобов'язані:

не менше одного разу на день, у встановлений час, з'являтися до ЧПНУ або чатового КПП для реєстрації у спеціальному журналі.

Розділ VII. РОЗПОРЯДОК ДНЯ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

31. Поняття розпорядку дня

У кожній установі виконання покарань організовується суворо регламентований розпорядок дня з урахуванням особливостей роботи з відповідним складом засуджених, оперативної обстановки, пори року, місцевих умов та інших конкретних обставин.

Розпорядок дня включає в себе час підйому, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві, перевірку наявності засуджених, проведення загальноосвітнього та професійно-технічного навчання (у виховних колоніях), виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходів тощо. При цьому передбачаються безперервний восьмигодинний сон засуджених і надання їм особистого часу в межах, установлених кримінально-виконавчим законодавством України.

Не менше одного разу на місяць у неробочий час організовуються перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану одягу і взуття засуджених.

Розпорядок дня установи передбачає порядок та час роботи всіх відділів, служб, об'єктів та дільниць установи, у тому числі ДІЗО, ПКТ, медичної частини, їдальні, перукарні, лазні-пральні, крамниці.

Розпорядок дня, розроблений відповідно до типового (додаток 10 до цих Правил), затверджується наказом начальника установи, узгоджується з начальником територіального органу управління Департаменту, доводиться до відома засуджених і персоналу та вивішується на стенді в черговій частині, місцях цілодобового несення служби черговою зміною та в місцях надання побутових послуг засудженим.

32. Організація розпорядку дня

Начальники установ виконання покарань організовують роботу підлеглих служб за змінним графіком таким чином, щоб представники адміністрації перебували в цих установах від підйому засуджених до відбою, а в разі тризмінної роботи виробництва - і в нічний час.

У вихідні, святкові та неробочі дні, а також у разі ускладнення оперативної обстановки в установах організовується цілодобове чергування керівного складу. До контролю за поведінкою засуджених, виконання ними розпорядку дня та забезпечення належного функціонування колонії залучається весь персонал за окремими графіками.

Наказами начальників установ виконання покарань установлюється система подачі сигналів та команд для забезпечення виконання засудженими розпорядку дня.

33. Проведення перевірок наявності засуджених

В установах виконання покарань перевірки наявності засуджених організовуються щоденно, уранці та ввечері у години, визначені розпорядком дня, а також додатково в час перед прийманням їжі засудженими або після цього. У разі потреби вони можуть проводитися у будь-який час доби. Наявність засуджених перевіряється за поіменними картками (додаток 8 до цих Правил). У нічний час доби перевірка засуджених здійснюється на спальних місцях візуально, без підняття засуджених

Для поіменної перевірки всі засуджені шикуються відділеннями у спеціально відведених місцях. Від поіменної перевірки звільняються тільки особи, які відпочивають після роботи, або звільнені через хворобу з постільним режимом, а також зайняті на роботах, які залишити неможливо.

Персональні списки таких засуджених затверджуються начальниками установ виконання покарань. Перевірка їх наявності проводиться за місцем перебування.

У негоду і при низькій температурі, коли проведення таких перевірок на відкритому повітрі не бажане, вони можуть проводитися у приміщеннях відділень.

Ранкові та вечірні перевірки не повинні тривати більше 30 хвилин. На перевірках почергово повинні бути присутні начальники установ, їх заступники та керівники частин і служб.

У разі виявлення відсутності засудженого інші засуджені залишаються на місці перевірки до з'ясування причин його відсутності.

Організація перевірок і відповідальність за них покладається:

а) у житлових зонах - на ЧПНУ, начальників відділень і молодший інспекторський склад чергових змін;

б) на виробничих об'єктах - на представників адміністрації установ виконання покарань, зайнятих на виробництві, і молодший інспекторський склад чергових змін. На тимчасових виробничих об'єктах, де працюють невеликі групи засуджених, - на начальників

варт, молодший інспекторський склад чергових змін, членів оперативних груп установи.

Перевірки наявності засуджених у виправних колоніях максимального рівня безпеки з триманням засуджених у ПКТ, секторах максимального рівня безпеки та дільницях посиленого контролю, арештних домах, ПКТ (ОК) виправних колоній, а також у ДІЗО та

карцерах організовуються покамерно. Перевірки проводяться з обов'язковим шикуванням засуджених та відвідуванням камер. Вечірні перевірки засуджених до довічного позбавлення волі здійснюються з відкриванням перших дверей камер та їх шикуванням. ( Абзац восьмий

пункту 33 із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного департаменту України з питань виконання покарань N 99 (z0668-05 ) від 06.06.2005, N 158 ( z1159-05 ) від 21.09.2005 )

З метою здійснення перевірки стану здоров'я засуджених та санітарного стану камер до проведення перевірок залучається черговий медичний персонал.

Результати перевірки відображаються в документації ЧПНУ.

34. Розвід засуджених на роботу

У встановлений розпорядком дня установи час засуджені шикуються відділеннями та бригадами в спеціально відведених місцях для розводу на роботу. Під час проведення розводу засуджених на роботу або зняття з роботи в обов'язковому порядку повинні бути присутні представники виробничого персоналу установи та начальники відділень, бригади яких задіяні у виробництві. При цьому перевіряються зовнішній вигляд засуджених, стан одягу та взуття і, у разі потреби, уживаються заходи щодо усунення недоліків.

Начальниками установ та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов установлюється порядок поведінки засуджених на виробничих об'єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність засуджених на об'єктах,

інструктаж їх начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здачі робочих місць, підведення підсумків роботи, інші питання.

За виконання та приведення до належних умов внутрішньо-цехового режиму на виробництві колонії несе відповідальність заступник начальника установи з працевикористання спецконтингенту.

35. Порядок приймання засудженими їжі

Приймання засудженими їжі проводиться в години, установлені розпорядком дня, окремо за структурними дільницями колонії, відділеннями та бригадами з урахуванням їх надійної ізоляції в їдальні, а на контрагентських об'єктах - на спеціально відведених

для цього місцях.

Якщо їдальня розташована на межі житлової і виробничої зон, приймання їжі робочою зміною може організовуватися в їдальні, але із забезпеченням вимог ізоляції засуджених, які перебувають в житловій зоні, від засуджених, які працюють на виробництві.

Засуджені, яких тримають у камерах, їжу приймають у жилих або робочих камерах.

З метою підтримання належного порядку під час приймання їжі засудженими в їдальнях в обов'язковому порядку повинні бути присутні представники адміністрації установ та молодший інспекторський склад чергової зміни.

36. Особисте приймання засуджених

Особисте приймання засуджених здійснюється керівництвом установ виконання покарань, а також начальниками частин і служб за графіками.

Облік прийнятих осіб ведеться в спеціальних журналах (додаток 11 до цих Правил), що зберігаються на робочих місцях осіб, які здійснюють особисте приймання засуджених.

Персонал Департаменту, його територіальних органів управління приймає засуджених з питань у межах своєї компетенції при кожному відвідуванні установ.

Особисте приймання засуджених до довічного позбавлення волі здійснюється у спеціальних приміщеннях (камерах), які обладнуються відповідно до пункту 8 цих Правил, а засуджених, які тримаються в ДІЗО, ПКТ (ОК) та карцері, - в окремому приміщенні (камері).

Начальники установ виконання покарань або уповноважені ними особи не менше одного разу на місяць перевіряють виконання рішень, прийнятих під час особистого приймання засуджених.

Розділ VIII. ПРИДБАННЯ ЗАСУДЖЕНИМИ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ, ПРЕДМЕТІВ ПЕРШОЇ ПОТРЕБИ, ОТРИМАННЯ НИМИ ПОСИЛОК, ПЕРЕДАЧ, БАНДЕРОЛЕЙ

37. Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби

Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби в межах сум та в порядку, установленому кримінально-виконавчим законодавством України.

Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, установлюється переліком (додаток 7 до цих Правил).

Для придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби в установах організовуються ларки, які працюють щоденно. При цьому адміністрація забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати ларьок не менше 3-4 разів на місяць у час, відведений розпорядком дня.

Особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні і потребують постійного догляду, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби з дозволу лікаря через начальника відділення або особу, яка виконує його обов'язки.

Осіб, які тримаються у камерах колоній (секторів) максимального рівня безпеки, дільницях посиленого контролю, засуджених до довічного позбавлення волі та арешту, виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби забороняється. Для таких осіб продукти харчування і предмети першої потреби придбання здійснюють начальники відділень за заявою засудженого, погодженою з начальником установи. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів

харчування і предметів першої потреби, видаються для заповнення бланки-заяви (додаток 12 до цих Правил).

Придбаний товар видається засудженому під його особистий підпис на заяві. Придбання продуктів харчування і предметів першої потреби для таких осіб проводиться два рази на місяць.

38. Порядок одержання засудженими посилок (передач)

{ Дію норми абзацу першого пункту 38 зупинено на 2007 рік згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 16 ( z0147-07 ) від 05.02.2007 } { Дію норми абзацу першого пункту 38 зупинено на 2006 рік згідно з Наказом

Державного департаменту України з питань виконання покарань N 40 ( z0247-06 ) від 23.02.2006 } Засудженим, які відбувають покарання в установах виконання покарань, дозволяється одержувати посилки (передачі) у кількості, установленій Кримінально-виконавчим кодексом України ( 1129-15 ).

{ Дію норми абзацу другого пункту 38 зупинено на 2007 рік згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 16 ( z0147-07 ) від 05.02.2007 } { Дію норми абзацу другого пункту 38 зупинено на 2006 рік згідно з Наказом

Державного департаменту України з питань виконання покарань N 40 ( z0247-06 ) від 23.02.2006 } Тяжкохворі засуджені, вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої та другої груп незалежно від призначеного їм виду

виправної колонії можуть одержувати додаткові посилки (передачі) і бандеролі в кількості й асортименті, які визначаються медичним висновком.

{ Дію норми абзацу третього пункту 38 зупинено на 2007 рік згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 16 ( z0147-07 ) від 05.02.2007 } { Дію норми абзацу третього пункту 38 зупинено на 2006 рік згідно з Наказом

Державного департаменту України з питань виконання покарань N 40 ( z0247-06 ) від 23.02.2006 } Засудженим дозволяється в рахунок належних їм посилок (передач) у встановленій кількості й асортименті придбавати у ларку колонії продукти харчування і

предмети першої потреби за кошти, зароблені в установі або одержані за переказами.

Для приймання передач обладнуються спеціальні кімнати, вхід у які вільний для громадян. У цих кімнатах установлюються столи з письмовим приладдям і контрольними вагами, стільцями або лавками, скриньки для заяв і скарг. На видних місцях вивішуються витяги з нормативно-правових актів, що визначають порядок надання побачень, прийняття передач і встановлюють відповідальність громадян за його порушення, а також графік приймання громадян та інформація щодо можливості придбання особами, які прибули на побачення, продуктів харчування і предметів першої потреби у ларку колонії за власні кошти через касу установи. Молодші інспектори, які приймають передачі, в обов'язковому порядку повинні дотримуватися правил гігієни та санітарії.

Особа, яка доставила передачу, складає та підписує заяву у двох примірниках за встановленим зразком (додаток 13 до цих Правил). Вартість бланка заяви встановлюється адміністрацією установи з урахуванням витрат на їх виготовлення і сплачується у касі установи особою, яка доставила передачу, або відраховується з особистого рахунку засудженого. Передача та обидва примірники заяви здаються молодшому інспектору, який зобов'язаний перевірити наявність у засудженого права на отримання передачі, про що зробити відповідну відмітку на заяві, і отримати письмовий дозвіл у начальника установи або першого заступника, або осіб, які виконують їх обов'язки на її прийняття. Після цього молодший інспектор у присутності особи, яка доставила передачу, перевіряє вагу кожного найменування, про що робить відмітки у заявах (у вагу передачі не зараховуються предмети одягу, взуття, особистої гігієни, першої потреби, ліки і медпрепарати), та асортимент і, прийнявши передачу, перший примірник заяви повертає особі, яка її доставила, з особистою відміткою (підписом) про прийняття, а другий з відміткою про вагу передачі долучає до окремої справи після особистого підпису засудженого про одержання передачі. { Дію норми другого речення абзацу шостого пункту 38 зупинено на 2007 рік згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 16 ( z0147-07 ) від 05.02.2007 } { Дію норми другого речення абзацу шостого пункту 38 зупинено на 2006 рік згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 40 ( z0247-06 ) від 23.02.2006 } Вага однієї передачі не може перевищувати встановленої поштовими правилами граничної ваги посилки. Посилки, які одночасно (протягом 5 діб) надійшли на адресу одного й того самого засудженого, і якщо їх загальна вага не перевищує встановленої граничної ваги, вважаються як одна посилка за умови наявності права на їх отримання.

Предмети та продукти харчування, що не передбачені переліком (додаток 7 до цих Правил), повертаються особі, яка їх доставила, із зазначенням причин повернення. За фактами виявлення в передачах предметів, виробів і речовин, які могли б бути використані засудженим із злочинною метою, у встановленому порядку проводяться службові розслідування.

{ Дію норми першого речення абзацу восьмого пункту 38 зупинено на 2007 рік згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 16 ( z0147-07 ) від 05.02.2007 } { Дію норми першого речення абзацу восьмого пункту 38 зупинено на 2006 рік згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 40 ( z0247-06 ) від 23.02.2006 } Посилки від підприємств зв'язку приймаються тільки на адресу тих засуджених, які мають право на їх отримання. Посилки, адресовані засудженим, переведеним в інші установи виконання покарань, пересилаються за рахунок установ за місцем їх нового тримання.

Посилки, що надійшли на адресу засуджених, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), видаються після відбуття ними стягнення. Посилки, що надійшли на адресу засуджених, які звільнилися або померли, повертаються відправникам накладною платнею з приміткою "підлягає поверненню". ( Абзац дев'ятий пункту 38 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 213 ( z1481-04 ) від 09.11.2004 )

Огляд передач здійснюється молодшим інспектором, який перевіряє їх вагу та асортимент. Вкладення перевіряються ретельно і акуратно. У необхідних випадках хлібобулочні вироби та інші продукти розрізаються, сипучі продукти пересипаються, а інші ретельно оглядаються. Особлива увага приділяється консервним банкам та різним упаковкам, у яких можуть бути спиртні напої, наркотичні речовини, гроші та інші предмети, заборонені для зберігання та використання засудженим в установах виконання покарань, у разі необхідності вони розкриваються і оглядаються.

Відкриття й огляд умісту посилки проводиться молодшими інспекторами нагляду і безпеки в присутності адресата, у разі його відсутності - комісійно. Під час огляду і перевірки речей та продуктів, що надійшли в посилках, дотримується такий самий порядок, що й під час приймання передач.

Уміст посилок реєструється в спеціальній книзі (додаток 14 до цих Правил).

Не раніше як за місяць до звільнення засуджений може отримати поштою або доставлені безпосередньо в установу одяг та взуття цивільного зразка за сезоном, який зберігається на складі і видається йому за день до його звільнення. Такі відправлення не вважаються посилкою або передачею.

39. Порядок приймання та вручення засудженим бандеролей

{ Дію норми абзацу першого пункту 39 зупинено на 2007 рік згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 16 ( z0147-07 ) від 05.02.2007 } { Дію норми абзацу першого пункту 39 зупинено на 2006 рік згідно з Наказом

Державного департаменту України з питань виконання покарань N 40 ( z0247-06 ) від 23.02.2006 } Засудженим, які відбувають покарання в установах виконання покарань, дозволяється отримання бандеролей у кількості й асортименті, що передбачені Кримінально-виконавчим кодексом України ( 1129-15 ) та цими Правилами. Бандеролі,

одержані з книготорговельної мережі на замовлення засуджених, до чергових не зараховуються.

{ Дію норми абзацу другого пункту 39 зупинено на 2007 рік згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 16 ( z0147-07 ) від 05.02.2007 } { Дію норми абзацу другого пункту 39 зупинено на 2006 рік згідно з Наказом

Державного департаменту України з питань виконання покарань N 40 ( z0247-06 ) від 23.02.2006 } Стосовно бандеролей, що надійшли на адресу засуджених, які вибули до інших установ, а також тих, які не мають права на їх отримання (крім випадків, передбачених

частиною 6 цього пункту), адміністрація діє в порядку, визначеному пунктом 41 цих Правил.

З урахуванням того, що з продуктів харчування згідно з поштовими правилами в бандеролях можуть пересилатися тільки сухі кондитерські вироби, вони підлягають врученню засудженим у повному асортименті. З предметів культурно-побутового вжитку, що надходять у бандеролях, засудженим видаються такі предмети, зберігання яких їм не заборонено.

Уміст бандеролей реєструється в спеціальній книзі (додаток 14 до цих Правил).

У разі виявлення в бандеролях заборонених предметів вони повертаються відправникам накладною платнею. Подібним чином адміністрація установ діє з друкованими виданнями, що надійшли в бандеролях не через книготорговельну мережу.

Бандеролі, адресовані засудженим, які відбувають стягнення у виді переведення до ПКТ (ОК) або поміщення у ДІЗО, карцер, видаються в порядку, визначеному пунктом 38 цих Правил.

40. Відповідальність за зберігання вмісту посилок і бандеролей

У разі повернення відправникам посилок і бандеролей у зв'язку з порушенням ними асортименту вмісту адміністрація установ виконання покарань відповідальності за збереження якості вмісту не несе. Адміністрація установ забезпечує зберігання вмісту посилок і бандеролей за умов, якщо вони не були вручені засудженим у зв'язку з відбуванням ними дисциплінарного стягнення, однак у разі їх природного псування через тривале зберігання відповідальності не несе.

41. Перелік і кількість предметів, виробів і речей, які засудженим дозволяється зберігати при собі

Засудженим дозволяється зберігати при собі предмети, вироби і речі в асортименті та кількості, що визначені переліком (додаток 7 до цих Правил).

Предмети, вироби і речі, не заборонені для використання в установах виконання покарань, але які перебувають у засуджених в асортименті та кількості понад установлених норм, вилучаються та здаються на склад для зберігання, про що складається акт. Акт обов'язково підписує засуджений, у якого були вилучені речі понад встановленої кількості, та особа, яка прийняла ці речі на склад.

Якщо предмети, вироби і речі, що зберігаються на складі, знадобляться засудженим і не будуть перевищувати встановленого асортименту та кількості, вони на підставі заяви видаються власникам.

42. Порядок вилучення у засуджених предметів, виробів та речей, збереження яких їм заборонено, а також продуктів харчування, придбаних незаконним шляхом

Згідно з кримінально-виконавчим законодавством України виявлені в засуджених гроші і цінні речі вилучаються і, за рішенням суду, можуть бути передані в дохід держави.

Вилучені гроші і цінні речі згідно з протоколом посадової особи, яка їх вилучила, негайно, але не пізніше трьох діб, здаються ЧПНУ до бухгалтерії. Вилучене реєструється у спеціальному журналі.

Якщо через конкретні умови буде визнано недоцільним зарахування вилучених грошей і цінних речей у дохід держави, то гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого, а цінні речі здаються на склад або в бухгалтерію для збереження.

Предмети, вироби і речі, збереження яких заборонено або які придбані незаконним шляхом, перелік яких визначений нормативно-правовими актами Департаменту, підлягають вилученню і зберіганню. Речі, вилучені з обігу, знищуються, гроші, цінності та інші речі за рішенням суду можуть бути передані в дохід держави.

Про вилучення предметів, виробів і речей посадовою особою установи виконання покарань складається протокол (додаток 15 до цих Правил).

За фактом вилучення предметів, виробів і речей, які могли б бути використані із злочинною метою, проводиться розслідування.

Розділ IX. ПОРЯДОК ЛИСТУВАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ. НАПРАВЛЕННЯ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ, ПОБАЧЕННЯ З РОДИЧАМИ ТА ІНШИМИ ОСОБАМИ,

ЗУСТРІЧІ З АДВОКАТАМИ

43. Порядок відправлення засудженими листів

Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення редставникам адміністрації. Листування між засудженими, що перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації установи виконання

покарань. { Абзац перший пункту 43 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 90 ( z0604-06 ) від 06.05.2006 }

Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді.

Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням. Доплатні листи оплачуються за рахунок адресата.

Листи, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що містять відомості, які не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, засудженим не вручаються, вилучаються і знищуються. { Абзац четвертий пункту 43 в редакції Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань N 146 ( z0958-06 ) від 09.08.2006 }

Кореспонденція, яку одержують і відправляють засуджені, підлягає перегляду.

Листування засуджених з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Європейським судом з прав людини, а також іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженими особами таких міжнародних організацій та прокурором переглядові не підлягає і не пізніше як у добовий строк (в неробочі чи святкові дні не пізніше доби з їх завершення) надсилається за належністю або вручається засудженим у запечатаному вигляді (конверті). { Абзац шостий пункту 43 в редакції Наказу Державного департаменту України з питань виконання

покарань N 90 ( z0604-06 ) від 06.05.2006 }

За фактом отримання кореспонденції засуджений власноручно складає розписку (додаток 44), яка долучається до особової справи засудженого. У разі відмови засудженого отримувати кореспонденцію з Європейського суду з прав людини складається акт у двох примірниках (додаток 45), який підписується особою, яка здійснює перегляд кореспонденції, начальником відділення соціально-психологічної служби та завідуючим канцелярією установи. Перший примірник акта та запечатаний конверт долучаються до особової справи засудженого. Другий примірник акта про відмову отримувати кореспонденцію з Європейського суду з прав людини підшивається в хронологічному порядку до номенклатурної справи особи, яка здійснює перегляд кореспонденції. { Пункт 43 доповнено абзацом згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Відшкодування витрат за пересилання звернення, адресованого до Європейського суду з прав людини, проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. Звернення засуджених інвалідів першої та другої груп, жінок з вагітністю понад чотири місяці,непрацюючих жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючих чоловіків віком понад шістдесят років і жінок - понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також осіб, звільнених від роботи через хворобу, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу, пересилаються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань. { Пункт 43 доповнено абзацом згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до Європейського суду з прав людини. { Пункт 43 доповнено абзацом згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. { Пункт 43 доповнено абзацом згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі. { Пункт 43 доповнено абзацом згідно з Наказом Державного

департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

44. Одержання та відправлення грошових переказів

У порядку, установленому Кримінально-виконавчим кодексом України ( 1129-15 ), засудженим дозволяється одержувати і відправляти грошові перекази родичам, а з дозволу адміністрації установ - й іншим особам.

45. Звернення засуджених

Засуджені викладають звернення в усному або письмовому вигляді. Письмові звернення направляються за належністю через адміністрацію установ виконання покарань. Для написання звернень засудженим на їх прохання видається папір і ручка.

Направлені адресатам звернення з питань одержання посилок (передач), надання побачень, телефонних розмов, медичної допомоги, забезпечення речовим майном, а також інші звернення, які можуть бути вирішені по суті адміністрацією установ виконання покарань, розглядаються на місці, не чекаючи результатів їх розгляду організаціями або посадовими особами, яким вони адресовані.

Звернення, адресовані до державних і громадських організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.

{ Абзац четвертий пункту 45 виключено на підставі Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань N 90 ( z0604-06 ) від 06.05.2006 }

У разі повторного звернення зі скаргою адміністрація в супровідному листі повідомляє, який орган розглядав попередню скаргу заявника та наслідки її вирішення.

Щодо звернень, адресованих до державних органів, громадських організацій та на ім'я посадових осіб з питань, які не входять до їх повноважень, особі, що їх подала, рекомендується переадресувати звернення. Якщо засуджений наполягає на відправленні звернення до визначеного органу, то воно направляється адресату.

Звернення, у яких є нецензурні або інші неприпустимі вислови, адресатам не відправляються.

Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань.

Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.

Відшкодування витрат за пересилання звернень проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. Звернення засуджених неповнолітніх, інвалідів першої та другої груп, жінок з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючих жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючих чоловіків віком понад шістдесят років і жінок - понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також осіб, звільнених від роботи через хворобу, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу, пересилаються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань. { Абзац дев'ятий пункту 45 в редакції Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Адміністрація установи повинна забезпечити безумовне виконання вимог Закону України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) та інших нормативно-правових актів, що регламентують роботу зі зверненнями громадян, і несе відповідальність за їх порушення.

46. Побачення і телефонні розмови засуджених з родичами й іншими особами

Засудженим за нормами, установленими Кримінально-виконавчим кодексом України ( 1129-15 ), дозволяються короткострокові і тривалі побачення та телефонні розмови.

Побачення і телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються.

Короткострокові побачення надаються з родичами та іншими особами під наглядом представника адміністрації установи виконання покарань. З іншими особами побачення надаються тільки тоді, коли, на думку адміністрації, вони не будуть негативно впливати на засудженого.

У разі відмови в наданні побачення на заяві засудженого або особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться примітка про причини відмови.

Начальник установи, як виняток, з метою виховного впливу може надати короткострокове побачення з родичами або телефонну розмову засудженим, яких тримають у ПКТ (ОК), ДІЗО або карцері.

Відповідно до вимог Віденської конвенції "Про консульські зносини" ( 995_047 ), ратифікованої Україною 27.04.89, генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних представництв закордонних держав мають право на короткострокові побачення із засудженими громадянами своїх держав.

Побачення засуджених з дипломатичними представниками до кількості встановлених кримінально-виконавчим законодавством України не враховуються, їх число не обмежується.

Тривалі побачення відповідно до статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 ) надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало в шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти, за наявності їх свідоцтв про народження та відповідної довідки органу самоврядування, що підтверджує факт їх проживання однією сім'єю.

Адміністрація установи, як правило, звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень з наступним або попереднім відпрацюванням.

Адміністрація установи за наявності технічної можливості забезпечує надання засудженим телефонних розмов, які проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації, згідно з графіком у неробочий час. Для проведення телефонних розмов використовується телефон чергової частини установи або встановлюється таксофон. Факт надання розмови засудженим реєструється у спеціальному журналі.

У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що перешкоджають нормальній діяльності установ, побачення можуть бути тимчасово відмінені.

Об'єднання побачень або розділення одного побачення на декілька періодів не дозволяється.

Засудженим на їхнє бажання дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими, а також тривалі та короткострокові побачення - телефонними розмовами.

47. Порядок надання і проведення побачень

Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення. Одночасно, за власним бажанням, засудженим подається заява про зняття його з котлового довольства на час перебування на тривалому побаченні.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, її родинні зв'язки із засудженим, можуть бути паспорт, посвідчення водія, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки органу самоврядування, що підтверджують факт проживання однією сім'єю засуджених з прибулою особою.

Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в особовій справі засудженого-іноземця круг близьких родичів визначається шляхом його опитування.

Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджають про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених правил.

Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу (додаток 16 до цих Правил).

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому цими Правилами.

Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.

Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого.

Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді.

На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному

обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.

Під час побачень не дозволяється передавати засудженим або засудженими будь-яких документів, записів, креслень і т.ін.

У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають остаточне рішення.

За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання.

Кімнати побачень обладнуються інвентарем згідно з переліком (додаток 17 до цих Правил).

48. Вихід засуджених за межі виховної колонії у виді заохочення та під час короткострокових побачень

Право відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі персоналу колонії або виходу за межі колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів, а також для проведення короткострокових побачень надається засудженим на підставах та в порядку, установлених статтями 143, 144 Кримінально-виконавчого кодексу ( 1129-15 ).

Вихід за межі виховної колонії може бути призупинений у разі проведення протиепідемічних заходів в установі чи у місцевості, на якій вона розташована. Вихід поновлюється після зняття карантинних обмежень.

Під час виходу за межі виховної колонії засуджені повинні мати охайний вигляд. На період виходу за межі виховної колонії їм може видаватися одяг цивільного зразку.

Засуджені до виходу за межі установи і після повернення підлягають повному обшуку та огляду в присутності лікаря.

Право виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів у виді заохочення та короткострокового побачення за межами виховної колонії надається засудженим лише з батьками чи іншими близькими родичами (повнолітніми) у межах населеного пункту за місцем дислокації виховної колонії і закінчується не пізніше двадцятої години. Тривалість виходу засуджених за межі виховної колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати восьми годин, а для проведення короткострокових побачень - норм, установлених Кримінально-виконавчим кодексом ( 1129-15 ).

Дозвіл на вихід за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів у виді заохочення та короткострокового побачення за межами виховної колонії надаються постановою начальника виховної колонії, у разі його відсутності – першого заступника або особи, яка виконує його обов'язки, за заявами засудженого та особи, яка прибула на побачення.

Право на вихід за межі колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів надається за рахунок короткострокових побачень.

Батьків чи інших близьких родичів, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення, ЧПНУ. Їх під розписку (додаток 18 до цих Правил) інформують про порядок супроводу засудженого за межами установи, правила його поведінки та відповідальність.

Після проведення повного обшуку та огляду засудженого в присутності лікаря ЧПНУ під розписку (додаток 19 до цих Правил) доводить йому правила поведінки за межами установи та відповідальність.

Вищезазначені розписки залучаються до особової справи засудженого.

Для виходу за межі установи засудженому видаються посвідчення про право перебування за межами колонії (додаток 20 до цих Правил) та довідка відповідного зразка (додаток 21 до цих Правил).

Після повернення до колонії посвідчення та довідка повертаються засудженим ЧПНУ, який проводить його повний обшук та огляд в присутності лікаря. Довідка долучається до особової справи засудженого.

У разі встановлення порушень правил поведінки під час перебування засудженого за межами виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів та на короткостроковому побаченні за межами установи, виявлення у нього під час обшуку прихованих від огляду заборонених предметів, виробів і речовин, ознак сп'яніння або тілесних ушкоджень уживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб.

Під час перебування за межами виховної колонії у супроводі батьків засуджені зобов'язані:

дотримуватися правил громадського порядку;

повертатися до установи в термін, установлений адміністрацією установи;

у разі виникнення об'єктивних обставин, що не дають змоги повернутися до установи в установлений термін, самому або через батьків чи інших близьких родичів негайно повідомити про це ЧПНУ, указавши місце свого перебування;

на вимогу персоналу виховної колонії або працівників міліції пред'являти посвідчення про право проведення короткострокового побачення за межами колонії та довідку. Після повернення до установи здавати їх ЧПНУ. { Абзац вісімнадцятий пункту 48 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Засудженим забороняється:

залишати межі населеного пункту, у якому дислокується установа;

пересуватися без супроводу батьків або близьких родичів, з якими дозволено вихід за межі установи;

уживати алкогольні напої та інші вироби на спиртовій основі;

курити;

проносити в установу предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено.

Склад осіб, яким у порядку заохочення надано право відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії, оголошується наказом начальника установи за письмовим погодженням з начальником територіального органу

управління Департаменту або особи, яка виконує його обов'язки.

Право відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі персоналу колонії надається, як правило, засудженим, які тримаються у дільниці соціальної адаптації виховної колонії. При цьому кількість засуджених, які одночасно виводяться за межі колонії, не повинна перевищувати п'ятнадцяти осіб.

Про вивід засуджених за межі виховної колонії відповідальний від керівництва або черговий помічник начальника установи інформує чергового територіального органу управління Департаменту, а при поверненні засуджених до колонії - доповідає про їх наявність.

Охорона та нагляд за засудженими, які виводяться за межі установи, здійснюється відповідно до встановлених вимог.

Засуджені мають право в установленому порядку зняти кошти зі своїх особових рахунків для оплати квитків на відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів.

49. Побачення засуджених з адвокатом

Відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 ) для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. На бажання засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці у кімнаті короткострокових побачень із забезпеченням їх безпеки.

Засудженим до довічного позбавлення волі побачення надаються в кімнатах короткострокових побачень, які обладнані кабінками згідно з додатком 17 до цих Правил. Побачення надається адміністрацією установи при пред'явленні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, угоди або доручення юридичної особи, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України ( 1129-15 ), не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою.

50. Облік посилок, передач, бандеролей, побачень, телефонних розмов та листів засуджених

Облік посилок, передач, бандеролей, що надходять на ім'я засуджених, а також наданих їм побачень і телефонних розмов (у т.ч. і наданих як заохочення) ведеться молодшими інспекторами в спеціальних картках (додаток 22 до цих Правил), які зберігаються у сейфі і обліковуються як бланки суворої звітності, а вміст посилок і бандеролей - у спеціальній книзі (додаток 14 до цих Правил).

Листи засуджених реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.

{ Дію норми пункту 51 зупинено на 2007 рік у частині обчислення строків отримання посилок (передач), бандеролей згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 16 ( z0147-07 ) від 05.02.2007 } { Дію норми пункту 51 зупинено на 2006 рік у частині обчислення строків отримання посилок (передач), бандеролей згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 40 ( z0247-06 ) від 23.02.2006 } 51. Обчислення строків надання засудженим побачень, телефонних розмов, вручення посилок, передач і бандеролей

Перші побачення, посилка (передача), бандероль, телефона розмова можуть бути надані засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань, незалежно від того, коли він мав їх у місцях попереднього ув'язнення.

Наступні побачення, посилка (передача), бандероль, телефона розмова надаються після закінчення періоду, що дорівнює частині терміну від ділення тривалості року на кількість відповідних побачень, посилок (передач), бандеролей, телефонних розмов, на які засуджений має право протягом року. Відхилення від визначеного терміну не може перевищувати 5 діб.

Час, протягом якого засудженим не видавалися посилки (передачі), бандеролі та не надавалися побачення, телефонні розмови у зв'язку з карантином, стихійним лихом або переведенням колоній на режим особливих умов, зараховується в строк, після закінчення якого засуджені можуть їх отримати.

Засудженим дозволяється в рахунок чергової посилки або передачі виносити після тривалих побачень продукти харчування та предмети першої потреби в кількості та асортименті, що встановлені для посилок і передач.


56. Спільна робота працівників кримінально-виконавчої служби із засудженими { Назва пункту 56 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

З метою ізоляції засуджених на підприємствах та виробничих об'єктах установ виконання покарань, а також об'єктах інших міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, де використовується праця засуджених, допускається робота працівників кримінально-виконавчої служби, який безпосередньо керує працею засуджених, а також працівників, які працюють за трудовими договорами у межах, потрібних для забезпечення нормальної діяльності виробництва, але не більше 15 відсотків від числа засуджених. { Абзац перший пункту 56 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Адміністрація установ уживає заходів для того, щоб працівники кримінально-виконавчої служби комплектувалися, як правило, з осіб однієї статі із засудженими. { Абзац другий пункту 56 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Особи, які працюють спільно із засудженими, повинні дотримуватися порядку спілкування з ними, про що зобов'язані давати підписку (додаток 25 до цих Правил).

Не дозволяється передача засудженим, а також приймання від них продуктів харчування, грошей, кореспонденції, речей, інших предметів, виробів і речовин. У разі порушення встановленого порядку винні особи притягуються до відповідальності у встановленому порядку.

57. Нагляд за засудженими

Нагляд є системою заходів, що спрямовані на забезпечення відбування та виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення (обмеження) волі шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ.

Нагляд за засудженими в установах виконання покарань здійснюється в порядку, установленому Департаментом.

З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організацію нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.

Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюється оперативним персоналом шляхом досконалого вивчення матеріалів особової справи засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового утримання, слідчих ізоляторах, лікувально-профілактичних закладах тощо, журналів обліку порушень режиму, рапортів приймання-здавання чергувань, даних медичної частини, перегляду кореспонденції, а також інформації персоналу соціально-психологічної служби та відділу нагляду і безпеки.

Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно, диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, що мають значення для правильного вибору методів і заходів впливу.

У разі переведення засудженого, який перебуває на профілактичному обліку, до іншої установи оперативний персонал долучає до його особової справи відповідні довідки-орієнтування із зазначенням підстави та терміну перебування на обліку.

Згідно зі статтею 105 Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 ) у випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію чи у зв'язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування установи посилюється охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи.

Для припинення групових протиправних дій засуджених та ліквідації їх наслідків за рішенням Голови Департаменту, начальника територіального органу управління Департаменту використовуються сили і засоби колонії, органів і установ виконання покарань, а в разі потреби з дозволу Міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі - органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

58. Залучення сил і засобів колонії, органів і установ виконання покарань для підтримання правопорядку в установах виконання покарань

З метою приведення умов тримання засуджених у відповідність до вимог чинного законодавства, підтримання належного правопорядку, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених, стабілізації оперативної обстановки в разі її ускладнення, виявлення та вилучення заборонених до зберігання предметів, виявлення підкопів і розшуку засуджених, які переховуються, періодично (але не менше 1 разу на квартал) проводяться обшуки та огляди засуджених і приміщень, огляди території житлової і виробничої зон установ виконання покарань, обстеження об'єктів, вірогідних для захоплення заручників засудженими та вчинення інших злочинів із залученням персоналу підрозділів спеціального призначення кримінально-виконавчої служби та персоналу інших установ виконання покарань. { Абзац перший пункту 58 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Залучення сил і засобів колонії, органів і установ виконання покарань для підтримання правопорядку в установах виконання покарань проводиться на підставі спеціального плану, який складається начальником виправної колонії та затверджується начальником територіального органу управління Департаменту і сповіщається прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законності при виконанні судових рішень.

Розділ XII. ПІДСТАВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ І ЗБРОЇ

59. Застосування фізичної сили і спеціальних засобів

Персонал кримінально-виконавчої служби має право застосувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків. { Абзац перший пункту 59 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника.

Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини, та за винятком необхідності відбиття раптового нападу на персонал кримінально-виконавчої служби або звільнення заручників.

Попередження може бути здійснено голосом, при значній відстані або зверненні до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватися. { Абзац третій пункту 59 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Кожний випадок застосування наручників, гамівної сорочки, спеціальних засобів і вогнепальної зброї в обов'язковому порядку фіксується у журналі рапортів приймання-здавання чергувань ЧПНУ.

60. Порядок і підстави застосування наручників

Наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, ЧПНУ та їх заступників.

Наручники до засуджених застосовуються у разі:

а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства;

б) відмови слідувати до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру;

в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб;

г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу.

Наручники застосовуються до засуджених у положенні "руки за спиною".

Кожні дві години здійснюється перевірка стану здоров'я засуджених до яких застосовані наручники.

Наручники знімаються за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або наказом начальника, вищого за посадою.

Про застосування наручників складається акт. Особи, які припустилися необґрунтованого застосування наручників, несуть за це відповідальність.

61. Порядок і підстави застосування сльозоточивих речовин, гумових кийків та фізичної сили

Особовий склад установи має право самостійно застосовувати сльозоточиві речовини, гумові кийки та фізичну силу у разі:

а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених;

в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення;

г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі;

ґ) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи;

д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі;

є) звільнення заручників.

Про застосування сльозоточивих речовин, гумових кийків та фізичної сили персонал складає рапорт, який розглядається начальником установи або особою, яка виконує його обов'язки, реєструється у спеціальному журналі та додається до особової справи засудженого.

Забороняється застосування сльозоточивих речовин та гумових кийків до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю персоналу установи або інших осіб, чи збройного нападу.

Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а пластиковим кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетенні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, копчику, крім випадків реальної загрози життю та здоров'ю персоналу установи та засуджених.

Перевищення повноважень із застосування цих засобів тягне за собою відповідальність, установлену законодавством.

62. Порядок і підстави застосування гамівної сорочки

Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства або безчинства були вичерпані і безрезультатні.

Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника установи або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності ЧПНУ і обов'язково пд наглядом медичного персоналу. Вказівка медичного персоналу про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який буйствує, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.

Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні (ДІЗО, карцері, окремій камері ПКТ або в кімнаті молодших інспекторів) не менше ніж трьома представниками чергової зміни.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується. ( Абзац четвертий пункту 62 в редакції Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань N 213 ( z1481-04 ) від 09.11.2004 )

Кожний випадок застосування гамівної сорочки документується у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Департаменту.

Особи, які припустилися необґрунтованого застосування гамівної сорочки, несуть за це відповідальність.

63. Порядок і підстави застосування вогнепальної зброї

Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю персоналу установ виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.

Забороняється застосовувати зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору. ( Абзац другий пункту 63 в редакції Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань N 213 ( z1481-04 ) від 09.11.2004 )

Про кожний випадок застосування вогнепальної зброї адміністрація установи зобов'язана негайно повідомити прокурора.

Порядок застосування вогнепальної зброї визначається законодавством

Розділ XIV. МАТЕРІАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ ЗАСУДЖЕНИХ

68. Умови та порядок надання засудженим права на додаткове витрачання грошей у разі перевиконання ними норм виробітку або сумлінного виконання встановлених завдань

Засудженим, які перевиконують норми виробітку, та тим, які працюють на погодинних роботах, з господарського обслуговування і сумлінно виконують встановлені завдання, може бути додатково дозволено витрачати на місяць для придбання продуктів харчування та предметів першої потреби гроші в сумі, яка визначається Кримінально-виконавчим кодексом України ( 1129-15 ).

Дозвіл на додаткове витрачення грошей надається начальником установи незалежно від відбутої засудженим частини строку покарання, але за умови, що в період, за який надається можливість додаткового витрачання грошей, він не мав дисциплінарних стягнень за порушення режиму.

На засуджених, яким надається право на додаткове витрачання грошей і яким нараховується мінімум заробітної плати, начальники відділень щомісяця складають списки, які затверджуються начальниками установ або їх заступниками і є підставою для надання такого права.

69. Мінімум заробітної плати, що зараховується засудженим на особовий рахунок

У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які не допускають порушень режиму, відповідно до статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 ) повинно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менш як п'ятнадцять відсотків, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад шістдесят років, жінок - понад п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - не менш як п'ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, виправних центрах, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як сімдесят п'ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

70. Авансування в рахунок майбутнього заробітку і грошова допомога

Засудженим, які прибули до установ виконання покарань, дозволяється в перший місяць роботи, до нарахування заробітку, за умов сумлінного ставлення до праці і відсутності порушень режиму придбавати в крамниці продукти харчування та предмети першої потреби за рахунок коштів, які є на особових рахунках. У разі відсутності таких коштів їм може бути нарахований аванс у розмірі 50 відсотків дозволеної для цих витрат суми в рахунок майбутнього заробітку.

Наданий аванс утримується із заробітку засудженого за той місяць, у якому він був нарахований.

Надання права користування коштами з особових рахунків, авансу здійснюється за письмовою заявою засуджених начальником виправної колонії.

У виняткових випадках адміністрація виховної колонії може надати одноразову грошову допомогу неповнолітнім засудженим, які не мають близьких родичів і раніше перебували в дитячих будинках, у розмірі п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати із спеціального фонду.

Розділ XVIII. МАТЕРІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ТА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ

92. Матеріально-побутове забезпечення засуджених

Для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови. У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні не нижче плюс 18 градусів за Цельсієм. Засуджені забезпечуються триразовим гарячим харчуванням, одягом, натільною білизною та взуттям, а також постільними речами за встановленими нормами. Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі, відрізняється від інших засуджених.

Вартість речового майна утримується із заробітку засуджених. За їхнім бажанням вартість цього майна може повністю або частково оплачуватись з коштів, що перебувають на особових рахунках. У випадках відсутності коштів на особових рахунках засуджених для утримання вартості одягу і взуття у поточному місяці, заборгованість за вказані предмети речового майна стягується в наступні місяці до повного її погашення. Після оплати вартості отриманого майна воно переходить у власність засуджених. Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ.

Засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам - понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, у тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.

Вартість харчування із заробітку засуджених вираховується щомісячно з дня перебування їх в установах виконання покарань.

Вартість харчування, не стягнута у поточному місяці із засуджених внаслідок низького заробітку або його відсутності, у наступні місяці не стягується.

В установах засудженим надаються платні послуги, у тому числі фотографування, копіювання документів, прокат кіно- та відеофільмів, додаткове медичне обслуговування, ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання, банно-пральні та інші послуги. { Абзац п'ятий пункту 92 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від 14.03.2007 }

Засуджені, які тримаються в колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах, а також у дільницях соціальної реабілітації, харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Комунально-побутові послуги

оплачуються ними на загальних умовах за встановленими тарифами.

Особам, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних (карантин, погодні умови і т. ін.), і не отримують за цей час заробітну плату, зазначені види забезпечення та обслуговування надаються за встановленими нормами за рахунок кошторису установи.

Виплата компенсацій чи забезпечення засуджених безкоштовним харчуванням та речовим майном здійснюються за довідками лікувальних установ або за довідками, підписаними начальниками виправних колоній.

Засуджені, які перебувають у лікарнях і стаціонарах, забезпечуються харчуванням за встановленими нормами, грошова компенсація за нього не виплачується. На час звільнення від праці для складання іспитів надається відповідна грошова компенсація з розрахунку середньомісячної заробітної плати засудженого.

Діти засуджених жінок, які відбувають покарання, до трирічного віку забезпечуються харчуванням і речовим майном за нормами, установленими для дітей, які перебувають у будинках дитини при виправних колоніях. За бажанням засуджених за харчування та речове майно дитини може видаватися грошова компенсація.

93. Особливості матеріального забезпечення засуджених жінок, які проживають за межами виправної колонії, та їх дітей віком до трьох років

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, установленими для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватись грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі.

Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських об'єктах.

Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.

94. Медичне забезпечення засуджених до позбавлення волі В установах виконання покарань здійснюються:

а) клінічне обстеження та нагляд за засудженими з метою оцінки стану здоров'я, при виявленні хвороб - застосування раціональної терапії та встановлення працездатності;

б) амбулаторне, стаціонарне і спеціалізоване лікування методами та засобами, що рекомендовані інструктивно-методичними вказівками Міністерства охорони здоров'я України.

Особи, які надходять до установ виконання покарань, підлягають обов'язковому медичному обстеженню. Результати обстеження, які містять дані психічного та соматичного стану, лабораторних аналізів, реєструються в медичних картках засуджених.

Порядок надання особам, які тримаються в установах виконання покарань, медичної допомоги, організації і проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних установ органів охорони здоров'я і залучення з цією метою їхнього медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства охорони здоров'я України.

З метою попередження проникнення інфекційних захворювань усі засуджені, які прибули до установи виконання покарань, після комплексної санітарної обробки та медичного огляду розміщуються у дільниці карантину, діагностики і розподілу. Профілактичний карантин та медичний нагляд здійснюються у колоніях 14 діб.

При виявленні протягом медичного обстеження інфекційних хворих серед засуджених проводиться комплекс протиепідемічних заходів. Тривалість медичного нагляду в даному випадку визначається максимальним інкубаційним періодом від дня ізоляції останньої особи, яка захворіла.

Засуджені мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюються засудженими або їх родичами за рахунок власних коштів. Консультації і лікування у таких випадках проводяться у медичних частинах за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини.

Медична допомога засудженим до довічного позбавлення волі організовується і надається, як правило, безпосередньо в камері у присутності не менше трьох представників адміністрації. При необхідності невідкладного надання медичної допомоги такі засуджені переводяться до найближчого лікувально-профілактичного закладу Департаменту або органу охорони здоров'я.

Перевезення до лікувально-профілактичного закладу (з лікувально-профілактичного закладу) засудженого до довічного позбавлення волі здійснюється в спеціалізованому автомобілі з конвоєм кількістю не менше п'яти осіб, до складу якого обов'язково повинен входити кінолог зі службовим собакою.

Засуджені, які відбувають покарання в дільницях соціальної реабілітації, за мотивованою постановою начальника установи виконання покарань (додаток 42 до цих Правил) проходять лікування у медичній частині виправної колонії, а засуджені, які відбувають покарання в колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання (крім осіб, засуджених вперше до позбавлення волі за злочини, учинені з необережності), для проходження стаціонарного лікування за мотивованою постановою начальника установи виконання покарань (додаток 43 до цих Правил) та у відповідності до вимог нормативно-правових актів Департаменту направляються до лікувально-профілактичних закладів Департаменту.

( Пункт 94 доповнено абзацом згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 213 ( z1481-04 ) від 09.11.2004 )

Гроші та цінні речі здаються до бухгалтерії виправної колонії і видаються засудженим після проходження лікування.

Перевезення жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, здійснюється без залучення кінолога зі службовим собакою.

( Пункт 94 доповнено абзацом згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 213 ( z1481-04 ) від 09.11.2004; із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 99 ( z0668-05 ) від 06.06.2005 )


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань 30.06.2007 N 134

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

19 червня 2007 р. за N 672/13939