Пам’ятки допомогти громадянам знайти правильні відповіді на питання, які виникають під час відбування покарання в місцях позбавлення волі та після звільнення
| Вид материала | Документы |
- Реферат на тему: " Амністія, помилування та інші форми звільнення від покарання", 178.98kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
- Кодексу України, 527.92kb.
- Історичні джерела кримінальної відповідальності жінок в Україні, 115.66kb.
- Вопросы, которые встречались в новых тестах на квалифэкзаменах: Закарпатье, я Вам очень, 1412.23kb.
- Проблеми смертної кари Додаток Ответы на вопросы по содержанию осужденных с пожизненным, 728.73kb.
- Н. А. Позбавлення волі: адаптація українського закон, 143.68kb.
- Пропонуємо визначити правильні відповіді на наступні тестові питання. За кожну правильну, 821.75kb.
- Проблемні питання, які виникають під час проведення семінарів для голів сільських, 343.5kb.
- При звільненні засудженої особи від відбування покарання з випробуванням на підставі, 31.5kb.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
(витяги)
Стаття 1. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина
Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 2. Сфера застосування Закону
Сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина лише між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.
Стаття 3. Мета парламентського контролю за додержанням
конституційних прав і свобод людини і громадянина
Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:
1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;
2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону;
3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;
4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;
5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;
6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;
7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.
ПОВНОВАЖЕННЯ УПОВНОВАЖЕНОГО
Стаття 13. Права Уповноваженого
Уповноважений має право:
1) невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовими та службовими особами;
2) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів;
3) звертатися до Конституційного Суду України з поданням: про відповідність Конституції України ( 254к/96-ВР ) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових
актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина;
про офіційне тлумачення Конституції України та законів України;
4) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;
5) на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах.
Доступ до інформації, пов'язаної із службовою та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими актами України;
6) вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;
7) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі;
8) відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання;
9) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;
10) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;
11) направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;
12) перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
Стаття 15. Акти реагування Уповноваженого
Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.
Конституційне подання Уповноваженого - акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України та законів України.
Подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 16. Підстави для провадження справ та призначення перевірок
Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує:
1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;
2) за зверненнями народних депутатів України;
3) за власною ініціативою.
Стаття 17. Розгляд звернень до Уповноваженого
Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ).
Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина.
За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
При розгляді звернення Уповноважений:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.
Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ.
(витяги)
Стаття 64. Права і обов'язки членів сім'ї наймача
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Стаття 65. Право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Стаття 66. Плата за користування житлом
Плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В одинарному розмірі оплачується загальна площа, що має належати наймачеві та членам його сім'ї за встановленими нормами, а також зайва площа, якщо розміри її на всю сім'ю не перевищують половини норми загальної площі, яку належить мати одній особі. Плата за користування рештою зайвої загальної площі береться в підвищеному розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Загальна площа, право користування якою зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї, не вважається зайвою. ( Стаття 66 із змінами, внесеними згідно з Декретом КМ N 11-92 від 15.12.92, в редакції Закону N 3187-12 від 06.05.93 )
Стаття 67. Плата за комунальні послуги
Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. (Стаття 67 із змінами, внесеними і Радою Міністрів Української РСР.)
Стаття 71. Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами
При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:
1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років – протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі;
2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
3) поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.
Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
4) виїзду в зв'язку з виконанням обов'язків опікуна (піклувальника) - протягом усього часу виконання цих обов'язків;
5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;
6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;
7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися прожи-вати інші члени сім'ї.
Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання. ( Стаття 71 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3187-12 від 06.05.93, N 1525-III (1525-14) від 02.03.2000, N 2377-IV (2377-15 ) від 20.01.2005)
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
(витяги)
Стаття 245. Форма довіреності
1. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
2. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
3. Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем.
Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.
Довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі.
Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.
4. Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про нотаріат
(витяги)
Стаття 7. Вчинення нотаріальних дій
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.
ПОВНОВАЖЕННЯ ЩОДО ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
До нотаріально посвідчених документів прирівнюються:
заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;
заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;
заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;
заповіти та доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;
заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, - також заповіти та доручення робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;
заповіти та доручення осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.
Посадові особи, перелічені в цій статті, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів чи в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.
Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для наступного направлення їх у державний нотаріальний архів чи державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.
Державна нотаріальна контора передає одержаний нею примірник заповіту на зберігання у відповідний державний нотаріальний архів з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт.
Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або якщо місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в державний нотаріальний архів міста Києва.
Завідуючий державним нотаріальним архівом зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт.
Посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, зазначеними у цій статті, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
ЗАСУДЖЕНІ ЗАПИТУЮТЬ – МИ ВІДПОВІДАЄМО
І.Я відбуваю міру покарання у виправній колонії і незабаром маю народити дитину. Прошу роз'яснити порядок та умови реєстрації дітей, народжених жінками, які утримуються у виправних установах? Яких прав набуває дитина після її реєстрації?
І.Згідно пункту 2.10 "Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні" – у
разі народження дитини жінкою, яка утримується у виправній установі чи слідчому ізоляторі, реєстрація народження дитини провадиться органом реєстрації актів цивільного стану за місцем знаходження цієї установи на підставі заяви матері та медичного свідоцтва про народження Ф.103-1/0-96 (паспорт матері подається тільки тоді, коли він зберігається в особовій справі).
Реєстрація провадиться уповноваженим представником адміністрації установи, який після реєстрації отримує Свідоцтво про народження, яке в подальшому зберігіється в особовій справі засудженої і видається їй при звільненні з установи, а в разі переведення дитини до іншого закладу, за межі установи, - Свідоцтво передається керівництву закладу, до якого переводять дитину.
Згідно з ч.3 і 4 ст.144 Сімейного кодексу України, реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, визначається її походження, присвоюється їй прізвище, ім'я, по батькові.
ІІ.В даний час я відбуваю міру покарання у виправній колонії за незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів. Директор школи-інтернату, де навчається та виховується мій малолітній син, звернувся до суду з позовом про позбавлення мене батьківських прав. Прошу роз'яснити, які можуть бути підстави позбавлення батьківських прав, хто має право звернутися до суду з позовом та які наступають правові наслідки відносно осіб, позбавлених батьківських прав?
ІІ. У відповідності до положень ст.164 Сімейного кодексу України - мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, (як крайня міра) якщо вони:
- не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без
поважних причин і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (така поведінка виражається у формі бездіяльності і не пов'язана з такими об'єктивними причинами, як тяжка хвороба новонародженої дитини, хвороба чи інвалідність батьків, відсутність місця проживання, скрутне матеріальне становище, та неспроможність виховання дитини на даний час);
- ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Тут варто мати на увазі неодноразове систематичне ухилення від виконання батьківських обов'язків, передбачених Сімейним кодексом України;
- жорстоко поводяться з дитиною. Під жорстоким поводженням слід розуміти
будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру;
- є хронічними алкоголіками чи наркоманами;
- вдаються до будь-яких видів експлуатації, примушують дитину до жебракування
та бродяжництва;
- засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Указані підстави є виключними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Рішення суду після набрання законної сили надсилається державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини для внесення до актового запису "Батько, мати" позбавлені батьківських прав на підставі рішення відповідного суду, зазначається – номер справи і дата постанови рішення (даний запис засвідчується підписом посадової особи і завіряється печаткою органу).
Законом обмежено коло осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав (ст.165 Сімейного кодексу України) - це: один з батьків; опікун; піклувальник; особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор, а також сама дитина, якій наступило 14 років (інші родичі, якщо дитина не проживає у них, за захистом прав дитини повинні звертатися до однієї із перерахованих вище осіб чи органів).
Тобто, директор школи-інтернату має право звернутися з позовом до суду про позбавлення Вас батьківських прав і таке рішення може бути прийняте, якщо з позовом до суду будуть надані вагомі докази, які є підставами для позбавлення батьків батьківських прав відповідно до норм ст. 164 Сімейного кодексу України.
Особа, позбавлена батьківських прав (ст.166 Сімейного кодексу України):
- втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
- перестає бути законним представником дитини;
- втрачає право на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
- не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
- не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
- втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини і в разі відмови щодо неї можуть бути вирішені питання про стягнення аліментів на користь дитини.