Про результати діяльності галузі охорони здоров’я в 2006р., заходи щодо подальшої її оптимізації та поліпшення стану здоров’я населення області”

Вид материала

Документы

Содержание За кошти державного бюджету За кошти місцевих бюджетів 855 лікарів вищої Здоров'я — один із головних критеріїв благополуччя окремої людини й суспільства в цілому. Структура захворюваності на 10000 населення майже не змінилась Назва показників Соціальна структура осіб, що вперше захворіли на туберкульоз у 2006р. Найменування регіону Приватні підприємці Особи, які повернулись з МПВ Найпоширенішим методом тубдіагностики серед дорослого населення залишається скринінгова флюорографія. Вимагає удосконалення бактеріоскопічна діагностика туберкульозу Ефективність лікування Негативно впливають на показники ефективності лікування Динаміка реєстрації в області випадків СНІД’у Шляхи передачі : 2005р. 2006 р. З урахуванням існуючої епідемічної ситуації з ВІЛ/СНІДу невідкладними завданнями на 2007 рік є Психіатрична служба Епідемічна ситуація з захворюваності на венеричні хвороби має тенденцію до подальшого зниження.

Подобный материал:

• Про результати роботи галузі охорони здоров’я в 2005 році, заходи щодо подальшого, 872.66kb.
• «Про результати діяльності галузі охорони здоров’я області за І півріччя 2011 року», 1982.64kb.
• Система охорони здоров’я це сукупність усіх організацій, інститутів І ресурсів, головною, 108.91kb.
• Львівська обласна рада, 52.73kb.
• Міністерство охорони здоров'я україни професійна спілка працівників охорони здоров'я, 111.65kb.
• Прекваліфікація вооз національних лабораторій з контролю якості лікарських засобів, 118.95kb.
• Указ президента україни про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав, 73.6kb.
• Державна акредитація закладів охорони здоров'я, 132.48kb.
• Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у донецькій області, 75.33kb.
• Міністерство охорони здоров'я україни наказ, 3114.39kb.

Довідка

„Про результати діяльності галузі охорони здоров’я в 2006р.,

заходи щодо подальшої її оптимізації та поліпшення

стану здоров’я населення області”


Діяльність медичної галузі області в 2006 році спрямовувалась на втілення в життя положень Програм діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування всіх рівнів, які передбачають здійснення заходів щодо поліпшення стану здоров’я населення, забезпечення необхідних видів і обсягів медичної допомоги, наближення її до пацієнта, продовження реформ в охороні здоров’я, в першу чергу переорієнтацію первинної медико-санітарної допомоги на загальну практику-сімейну медицину, проведення реструктуризації та оптимізації медичної допомоги, що надається на різних організаційних рівнях, реалізацію державних і регіональних медичних програм за пріоритетними напрямками охорони здоров’я.

Однак медична громадськість області стурбована малою ефективністю реформ, які здійснюються впродовж тривалого часу, але не носять системного характеру і тому не досягають бажаного результату, в першу чергу – рівної доступності і гарантій на забезпечення життєвонеобхідних видів і обсягів медичної допомоги. Оптимізму додає те, що минулого року питання реформування галузі були в центрі уваги Верховної Ради, її Комітету з питань охорони здоров’я. Зокрема, помітною подією стало розширене засідання Комітету за участю керівництва Міні­стерства охорони здоров’я України, Академії медичних наук України в вересні 2006 року, на якому розгля­нуто стратегічні питання розви­тку галузі на найближчі п'ять ро­ків, її законодавчої бази та інші нагальні проблеми.

Одностайність у розумінні шляхів подолання проблем і розвитку медицини свідчить про прагне­ння, наполегливість і рішучість у їх розв'язанні.

Про це засвідчили також і слухання, які відбулися в Комітеті з питань реформування галузі охорони здоров’я.

Працівники галузі чекають відпові­дних законопроектів з надією, що незабаром їх буде внесено на розгляд Верховної Ради України, тому що пита­ння, наприклад, фінансування галузі та медичного страхува­ння є дуже актуальними і одними з найва­жливіших, які слід розв'язува­ти, аби реформи в медичній галузі запрацювали на повну силу, а їх позитивний ре­зультат відчули люди.

Завдяки активній позиції обласної ради, обласної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, медичних колективів в поточному році вдалося вирішити цілий ряд серйозних проблем, які позитивно позначились на результатах діяльності галузі.

Запровадження нової бюджетної політики, яка базується на нормах Бюджетного кодексу України, основним принципом якої є програмно-цільове фінансування пріоритетних напрямів медичного забезпечення, зокрема лікування хворих на туберкульоз, цукровий діабет, злоякісні новоутворення, профілактика інфекційних захворювань, у т.ч. ВІЛ/СНІДу та інвестиційні програми придбання дороговартісного обладнання дещо поліпшили загальну ситуацію в сфері охорони здоров'я.

Обсяги видатків на охорону здоров'я щороку збільшуються як на державному рівні, так і за рахунок підтримки органами місцевого самоврядування усіх рівнів. У 2006 році бюджетні призначення на утримання закладів охорони здоров'я області збільшені органами місцевого самоврядування порівняно з прогнозними показниками Міністерства Фінансів України на 39,7 млн.грн., в т.ч. на 10 млн. грн. за рахунок субвенції з держбюджету місцевим бюджетам для оснащення сільських лікарських амбулаторій і ФАПів та придбання автомобілів швидкої допомоги сільським закладам охорони здоров’я. При цьому бюджет охорони здоров’я обласного центру збільшено на 13,3%, м. Сміла – на 8,4%, м. Умань – на 37,5%, м. Ватітіне – на 7%, по сільських адміністративних районах – від 20,7% в Чорнобаївському , 17,6% - Катеринопільському, 14,8% - в Шполянському, 14,3% - Жашківському до 3,4% в Лисянському і 1,7% в Уманському. В цілому по галузі бюджет 2006 року зріс порівняно з 2005 роком на 100 млн. грн. і складає 418347,2 тис.грн.

Одним із першочергових напрямків діяльності Головного управління залишалось як поліпшення наявної матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних закладів, оснащення їх діагностичним і лікувальним обладнанням, автомобільним транспортом, так і будівництво нових медичних об'єктів. Як ні в один з попередніх років, обласною радою, обласною державною адміністрацією були мобілізовані кошти державного, обласного бюджетів на будівництво і реконструкцію медичних закладів. За кошти державного бюджету продовжувалось будівництво обласної дитячої лікарні та за кошти державного бюджету і обласного бюджету розвитку - реконструкція корпусу обласного санаторію „Сосновий Бір” під обласний кардіологічний центр, на яких освоєно відповідно 30 млн.грн. і 6,135 млн.грн.

За кошти державного бюджету велись реконструкція і будівництво і інших об’єктів охорони здоров’я на загальну суму біля 2,5 млн.грн.:

• лікувального корпусу Городищенської ЦРЛ з заміною покрівлі та хірургічного корпусу; реконструкція і будівництво Боярської дільничної лікарні з амбулаторією, Бужанської дільничної лікарні з будівництвом котельні в Лисянському районі; Шевченківської дільничної лікарні Звенигородського району; стаціонарного корпусу Катеринопільської ЦРЛ з заміною покрівлі; дитячого відділення Черкаської ЦРЛ; корпусів і систем тепловодопостачання обласного дитячого санаторію „Руська Поляна”;
  
• За кошти обласного бюджету розвитку проводилась реконструкція Черкаської дитячої міської лікарні, обласного онкологічного диспансеру, обласного дитячого санаторію „Руська Поляна” на загальну суму 1 млн. 733 тис.грн.
  

За кошти місцевих бюджетів виконано капітальних ремонтів медичних закладів на суму 8104,9 тис.грн., поточних ремонтів будівель та обладнання – на суму 5440,0 тис. грн., придбано медичного та іншого обладнання довгострокового використання на суму понад 19 млн.грн.

В порядку централізованого постачання від Міністерства охорони здоров'я України у 2006 році заклади охорони здоров'я одержали медикаментів і виробів медичного призначення на суму понад 11 млн.грн., медичного обладнання (в т.ч. санітарного транспорту) - на 4,1 млн.грн., для поліпшення оснащення ФАПів і сільських лікарських амбулаторій - на 696,0 тис.грн.

Медичні заклади поповнились сучасною дороговартісною апаратурою-інкубаторами для новонароджених та для інтенсивної терапії новонароджених, реанімаційно-хірургічними моніторами, фіброгастроскопа-ми, імуноферментними аналізаторами, рентгенівською та флюорографічною технікою, в обласну лікарню придбано 3 апарати для гемодіалізу, барокамеру, в облонкодиспансер – пересувний діагностичний комплекс та пересувний мамограф, в обласну стоматологічну поліклініку – пересувну стоматологічну амбулаторію і т. ін.

Фінансування діючих медичних програм з бюджетів усіх рівнів сприяло поліпшенню окремих показників здоров’я населення: призупинено негативні процеси в сфері репродуктивного здоров’я.

Стабілізовано захворюваність на туберкульоз, яка залишилась на рівні 2005 р. і є на 22% нижчою від середньої по Україні, зменшилась смертність від туберкульозу , в т.ч. до 1 року спостереження.

Завдяки забезпеченню спеціальним лікуванням онкохворих, виявленню онкозахворювань в більш ранніх стадіях поліпшились показники їх виживання, зменшилась смертність до року спостереження.




Як наслідок, на 14,5% знизились показники первинного виходу на інвалідність населення працездатного віку (з 56,0 до 47,9) і на 8,8% (з 24,8 до 22,8) - дитячого населення.




Однак в сфері охорони здоров'я залишається багато невирішених питань.


Аналізуючи фінансове забезпечення галузі, слід відзначити, що воно залишається недостатнім, бо планом передбачено практично половину від мінімально необхідних коштів. У грошовому виразі коштів виділяється більше, але вони ідуть в основному на заробітну плату і комунальні платежі. На медикаменти, харчування хворих, технічне оснащення і поточні потреби в різних регіонах залишається всього 10-15% асигнувань.

Результат лікування все більше залежить не від професіоналізму спеціалістів, а від можливостей хворого купити ефективніші, і як правило, дорожчі ліки. Від цього залежить і можливість дотримання стандартів і протоколів медичної допомоги.


Забезпечення медикаментами хворих в стаціонарах, пільгових контингентів населення і хворих в амбулаторних умовах, яке фактично здійснюється в межах 10% від потреби, залишається найгострішою проблемою охорони здоров’я. Саме з приводу цього останнім часом зростає кількість усних і письмових звернень громадян.




Із передбачених на утримання установ охорони здоров’я області в 2006 році 418347,2 тис.грн., профінансовано 414197,9 тис.грн., або 99%.

Найнижчий стан фінансування склався у м. Сміла – 92,5 %.

У новий бюджетний рік галузь перейшла з боргами на суму 123,6 тис.грн. Вся ця сума складається із заборгованості міських закладів охорони здоров’я.

Так, у м. Черкаси при недофінансуванні галузі на 1,2 тис.грн. заборгованість складає 32,5 тис.грн., у м.Сміла при недофінансуванні в 957,2 тис.грн. заборгованість склала 42,9 тис.грн., у м.Умань при недофінансуванні 8,5 тис.грн. заборгованість склала 31,2 тис.грн.

В усіх інших районах та у закладах охорони здоров’я обласного підпорядкування заборгованості немає.

Впродовж року не було заборгованості із виплати заробітної плати.



За звітний період вартість 1 ліжко-дня з харчування склала 3,82 грн. (у 2005- році - 3,78 грн.), з медикаментозного забезпечення – 5,68 грн. (у 2005 році - 5,41грн.), тобто практично не змінилась.

Середня вартість ліжко-дня з харчування хворих по містах та районах склала лише 2,12 грн. (у 2005 - 1,63 грн.). При цьому у Ватутінській міській лікарні, Кам'янському, Чигиринському, Лисянському, Городищенському, Христинівському районах на харчування витрачається від 1,3 до 1,5 грн. в день.

Нормативна потреба в коштах на харчування хворих втричі більша від фактичних витрат.

Найгірший стан фінансового забезпечення витрат на медикаменти і харчування хворих у Христинівському районі – вартість одного ліжко/дня з медикаментозного забезпечення складає 1,50 грн. (1,69 грн. – 2005 році), з харчування – 1,51 грн.(1,50 грн. у 2005 році). По установах обласного підпорядкування видатки на придбання медикаментів та продуктів харчування профінансовані 100 - відсотково, а серед міст та районів – на 99,8 %.

Структурний розподіл бюджетних призначень по галузі становить:

- на оплату праці – 67,4 % ( проти 70,5% у 2005 році),

• на придбання медикаментів спрямовано – 6,4 % ( +1,2 %);
  
• на харчування хворих – 4,0 % (-0,3 %);
  
• на оплату енергоносіїв – 7,3 % (-0,4 %);
  
• інші видатки на утримання установ – 8,1 % (+0,2 %);
  
• капітальні видатки – 6,8 % . ( +2,1 %).
  

При таких значних витратах на оплату праці ( 279,0 млн.грн.) середня заробітна плата по галузі склала за 12 місяців 2006 року лише 620 грн. – передостаннє місце по рівню зарплати серед усіх галузей народного господарства і удвічі нижча, ніж у промисловості. На жаль, ця тенденція стійко зберігається.

Як уже відзначалось, обсяг капітальних видатків збільшився проти 2005 року на 13,3 млн.грн. В цілому на придбання медичного обладнання та капітальні ремонти за 2006 рік використано 28340,3 тис.грн., але з урахуванням фізичного стану будівель та реальної потреби установ в медичному обладнанні, санітарному транспорті це дуже малі кошти. При щорічній потребі придбання не менше, ніж 100 автомобілів, в 2006 році парк санітарного транспорту поновлено лише на 25 одиниць.

Як і в попередні роки, медичними закладами проведена значна робота із залучення позабюджетних коштів, які в 2006 році склали 25196,9 тис.грн. (6,0 % до бюджетних асигнувань), що дало змогу вирішити багато питань поточного утримання установ. Гуманітарної допомоги отримано на суму 3868,2 тис.грн. В цілому надходження власних коштів за 2006 рік у порівнянні з 2005 роком зросли на 2,9 млн.грн.

Сьогодні немає сумнівів в тому, що галузь потребує кардинальних змін, системного реформування.

Етапами реформ мають стати зміна форми оплати праці, визначення і забезпечення державою гарантованого рівня безоплатної медичної допомоги,

зміна статусу медичних закладів – реформування їх в комунальні неприбуткові медичні установи, запровадження обов’язкового медичного страхування, тобто зміна системи фінансування і, безсумнівно, здійснення заходів щодо раціонального використання фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів через запровадження економічно-доцільних моделей надання медичної допомоги, до яких в першу чергу слід віднести сімейну медицину, удосконалення і розширення обсягів надання стаціонаро-замінних форм медичної допомоги, реструктуризацію системи медичної допомоги, яка повинна надаватись на різних організаційних рівнях – первинному, вторинному, третинному, створення для цього необхідної лікувально-діагностичної бази. До вирішення ж цього питання державою єдиним шляхом хоча б часткового розв’язання проблеми зменшення гострого дефіциту коштів є спрямування додаткових асигнувань з місцевих бюджетів усіх рівнів, залучення органами місцевої влади коштів територіальних громад до вирішення пріоритетних програм охорони здоров'я, в т.ч., і далеко не в останню чергу, - на селі.


Внаслідок неусунення цілого ряду причин, які носять системний характер, в області назрівають серйозні кадрові проблеми.


Погіршується ситуація щодо забезпечення закладів охорони здоров’я лікарями. Станом на 01.01.2007 року в області працювало 4336 лікарів. Тільки за 2006 рік дефіцит лікарів збільшився до 1364 осіб (2005 рік – 1298). Показник забезпеченості лікарями за цей період зменшився з 31,9 на 10 тисяч населення до 31,6.



Стійку тенденцію до зниження за останні роки має і показник укомплектованості лікарями. Якщо в цілому по області в 2000 році він становив 82,4 %, то в 2006 році – 77,3 % ( - 5,1 %), що навіть нижче середнього показника по Україні у 2005 році (80,8 %).

Особливо непокоїть зниження цього показника в лікувальних закладах сільської місцевості. За 2006 рік зберігається зниження укомплектованості лікарями районів в цілому, центральних районних лікарень, дільничних лікарень та лікарських амбулаторій, зокрема: по районах в цілому показник знизився з 82,8% до 74,7%;

- по ЦРЛ – з 76,4 % до 76,0 %;

- по дільничних лікарнях – з 74,7 % до 71,3 %;

- по лікарських амбулаторіях – з 70,5 % до 69,1 %;


При середньорайонному показнику укомплектованості в 2006 році 74,7% найнижчі показники мали райони:

• Катеринопільський – 67,1 %;
  
• Тальнівський – 68,5 %;
  
• Городищенський – 70,3 %;
  
• Уманський – 71,3 %;
  
• Канівський – 71,7 %.
  

Станом на 01.01.2007 в області функціонують 7 лікарських амбулаторій без фізичних осіб лікарів (с.Демки Драбівського району, с.Княжики Монастрищенського району, с.Макіївка Смілянського району, с.Лукашівка Чорнобаївського району, с.с.Онопріївка, Веселий Кут, Заліське Тальнівського району) та 7 лікарських амбулаторій без фізичних осіб лікарів лікувального профілю - є лише стоматолог (с.с.Головківка, Суботів Чигиринського району, с.Хрестителево Чорнобаївського району, с.Криві Коліна Тальнівського району, с.Сушківка Уманського району, с.с.Шендерівка, Моринці Корсунь-Шевченківського району).

Найнижче укомплектовані лікарями сільські лікарські амбулаторії в Тальнівському, Монастирищенському та Катеринопільському районах.

Продовжує знизуватись, досягаючи критичного рівня, укомплектованість посад лікарів-лаборантів (23,9 %), патологоанатомів (51,9 %), неонатологів (70,5 %), інфекціоністів (72,6 %), фтизіатрів (72,9 %), анестезіологів (74,2 %), рентгенологів (74,6 %). У такій ситуації, при формуванні заявки на випускників вищих медичних навчальних закладів та видачі гарантійних листів на працевлаштування, керівники лікувально-профілактичних закладів у першу чергу повинні враховувати неукомплектовані лікарські посади.




Укомплектованість фізичними особами штатних посад молодших медичних спеціалістів тільки за 2006 рік зменшилась з 97,1 % до 95,8 %. Найнижчу укомплектованість спеціалістами цієї категорії мають Смілянський (83,1 %), Чигиринський (87,1 %), Канівський (87,8 %) райони та лікувально-профілактичні заклади м. Сміла (89,5 %). В Смілянському та Чигиринському районах навіть на рівні центральної районної лікарні укомплектованість посад молодших медичних спеціалістів значно нижча від середньорайонного показника (99,6 %) і становить лише 86,2 %. Такі цифри свідчать про недостатню роботу керівників закладів щодо прогнозування потреби в медичних кадрах, адже в області функціонують два медичні навчальні заклади з підготовки молодших медичних спеціалістів.

Показник забезпеченості молодшими медичними спеціалістами на 10 тисяч населення зменшився у 2006 році до 87,7 (2005 - 89,4).

Як і в попередні роки, проблемним залишається питання укомплектування спеціалістами ФАПів, воно пов’язане з плинністю кадрів, відсутністю благоустроєного житла та розвиненої інфраструктури села, що значно ускладнює направлення молодих спеціалістів, а головне, закріплення їх на місцях. Станом на 01.01.2007 року залишалися 7 ФАПів, в яких ні одна штатна посада молодшого медичного спеціаліста не була укомплектована основним працівником:

• Черкаський район – ФАП с.Хрещатик;
  
• Чигиринський район – ФАП с. Розсошенці;
  
• Лисянський район – ФАП с.Погибляк;
  
• Корсунь-Шевченківський район – ФАПи с.с.Бровахи, Глушки, Миколаївка, Саморідня.
  

На всі неукомплектовані ФАПи будуть направлені випускники Черкаського та Уманського медичних коледжів, але чи залишаться вони там - буде залежати від умов, які будуть забезпечені спеціалісту в селі.

В області, як і в цілому по Україні, за останні роки збільшується кількість працюючих осіб пенсійного віку. Із загальної кількості працюючих лікарів особи пенсійного віку становлять 26,3 % (2005 рік – 25 %). Відповідна тенденція зберігається і серед молодших медичних спеціалістів, їх кількість збільшилась до 13,1 % (2005 рік - 12,5 %).

У такій ситуації постає питання направлення на навчання до вищих медичних навчальних закладів мешканців сільської місцевості за цільовим прийомом для укомплектування лікарських посад за рахунок місцевих жителів. У 2006 році область в цілому забезпечила конкурс - 2,6 на одне місце. Добре спрацювали в цьому напрямку Чорнобаївський, Драбівський, Золотоніський, Уманський та Смілянський райони. Найменшу кількість абітурієнтів направили райони, які мають не найкращі показники укомплектованості (Христинівський, Кам”янський, Лисянський, Жашківський, Чигиринський).

У зв’язку зі зменшенням кількості випускників медичних ВУЗів, що навчаються за державним замовленням, постійно зменшується і кількість тих, що направляється в область. До того ж, не всі молоді спеціалісти, які направляються в область, приступають до проходження інтернатури: в 2006 році доїзд випускників ВУЗів дорівнював лише 77 %. Ще певна частина молодих спеціалістів не приступає до роботи після закінчення інтернатури. В минулому році закінчили інтернатуру 39 осіб, з них направлялися на роботу в лікувально-профілактичні заклади сільської місцевості 26 осіб. До роботи приступило лише 30 осіб, що становить 76,9%, у тому числі в лікувально-профілактичні заклади сільської місцевості доїхало лише 20 осіб – 76,9 % від направлених.

На місцях проводиться недостатня робота щодо закріплення наявних медичних кадрів. Однією з вагомих причин плинності спеціалістів та зниження укомплектованості лікарями є відсутність житла та перспективи на його отримання, особливо в сільській місцевості. Станом на 01.01.2007 року в районах області 59 лікарів не забезпечені житлом, з них 23 – молоді спеціалісти.

За період з 1999 року для лікарів області виділено лише 46 квартир. В 2006 році в районах області медичним працівникам надано 10 квартир - 6 квартир було виділено для лікарів центральних районних лікарень - у Канівському (2), Городищенському (2), Золотоніському та Тальнівському (по 1). Водночас жодної квартири за цей період не було виділено в Жашківському, Звенигородському, Кам’янському, Монастирищенському, Смілянському та Корсунь-Шевченківському районах. Тільки в Звенигородському районі не забезпечено житлом 19 лікарів, з них 4 - молоді спеціалісти, в Золотоніському – 8 (2 - молоді спеціалісти), у Канівському – 7 (2 - молоді спеціалісти). А щоб молодий фахівець міг придбати двокімнатну квартиру самостійно, йому, з його зарплатою, потрібно працювати 30-40 років.


Станом на 01.01.2007 року не забезпечені житлом 113 молодших медичних спеціалістів сільської місцевості. З 1999 по 2006 роки для цієї категорії медичних працівників було виділено лише 19 квартир, у тому числі лише 4 - в 2006 році, що не може бути розцінено, як позитивна тенденція для закріплення молодших медичних спеціалістів на селі.

В області здійснюється послідовна робота щодо підвищення кваліфікації і атестації лікарів і молодших медичних спеціалістів.75 % лікарів атестовано з присвоєнням кваліфікаційної категорії, що вище середнього рівня в Україні (за 2005 рік – 68,0 %). У закладах охорони здоров’я області працюють:

- 855 лікарів вищої категорії (26,3 % від загальної кількості лікарів, які мають кваліфікаційну категорію);

- 1636 (50,3 %) – першої категорії;

- 763 (23,4 %) – другої категорії.

У розрізі спеціальностей показники атестації лікарів області перевищують пересічні в Україні за більшістю профілів.

Кількість атестованих молодших медичних спеціалістів за 2006 рік збільшилась до 58,3 % (2005 - 57,6 %), що також вище середнього показника в Україні (за 2005 рік – 56,1 %).

В 2006 році підвищили свій фаховий рівень 936 (21,5 %) лікарів, з них 783 у закладах післядипломної освіти та 153 - на місцевій базі, а також 1588 молодших медичних спеціалістів (12,9%).


За умов, що склалися в галузі охорони здоров’я стосовно забезпечення фінансовими, матеріально-технічними і кадровими ресурсами, з кожним роком загострюється проблема їх раціонального використання. Мова йде, перш за все, про впровадження найбільш економічно-доцільних моделей надання медичної допомоги, які сьогодні добре відомі медичній галузі.

Перш за все, це прискорення реформування первинної медико-санітарної допомоги з впровадженням в її роботу засад загальної практики-сімейної медицини та зміною системи фінансування. Плани такого реформування в області до 2010 року розроблено і затверджено обласною, міськими, районними, сільськими радами, чого не можна сказати про їх виконання.

Станом на 01.01.07 року в роботу ПМСД впроваджено засади загальної практики-сімейної медицини в 87 закладах, з яких 72 функціонують в сільській місцевості, 15 - в містах. Впродовж 2006 року засади загальної практики введено ще в 20 нових закладах (в 9 ЛА, 8 ДЛ, 2 ЦРЛ та в 1 районній лікарні).


І
з запланованих до відкриття в 2006 році 96 сімейних дільниць відкрито лише 50. За 3 останні роки не виконали план впровадження сімейної медицини 9 регіонів: Звенигородський район (із запланованих 10 дільниць відкрито тільки 2), Смілянський (із запланованих 6 – відкрито 2), Шполянський (із запланованих 7 – відкрито 2), Чорнобаївський (із запланованих 6 – відкрито 3), Чигиринський (із запланованих 6 – відкрито 4), Кам”янський (із запланованих 4 – відкрито 2), а також в м.Черкаси (із запланованих 51 – відкрито 38), м.Сміла (із запланованих 10 – відкрито 8) та м.Умань (із запланованих 9 – відкрито 7).

Н
а 01.01.07 року в області зареєстровано 198,5 посад лікарів загальної практики- сімейної медицини (+50 в 2006 році), на яких працює 159 фізичних осіб (+44). Укомплектованість штатних посад фізичними особами складає 80,1%. 100,25 посад сімейних лікарів передбачено в ЛПЗ сільської місцевості, на яких працює 80 фізичних осіб. Укомплектованість штатних посад фізичними особами на селі складає 79,8%.


Забезпеченість сімейними лікарями в області становить 1,19 на 10 тис. населення (Україна в 2005 році – 1,06).

Найнижчий рівень укомплектованості штатних посад сімейних лікарів фізичними особами в м. Ватутіне, Драбівському та Лисянському районах – по 50%. Зовсім не укомплектовані посади сімейних лікарів в Катеринопільському районі в цілому, ЛА с.Нехайки та ЛА с.Білоусівка Драбівського району, ДЛ с.Виноград Лисянського району, ДЛ с.Зеленьки, ЛА с.Заліське, ЛА с.Онопрієвка Тальнівського району, ЛА с.Юрківка Уманського району, ДЛ с.Худяки та ЛА с.Геронимівка Черкаського району.

З 93 сільських лікарських амбулаторій сімейні дільниці функціонують в 42. До цього часу жодної сімейної дільниці в сільських амбулаторіях не створено в Звенигородському та Лисянському районах.

За принципом загальної практики обслуговується 364,2 тисяч населення, або 27,2% від усього населення області, з них 188,2 тисяч сільських мешканців, або 31,0% від жителів села.

Впродовж двох останніх років колегія Головного управління відзначає, що нерідко сімейні лікарі продовжують виконувати функцію дільничного терапевта, що їм не створюються умови для реалізації можливостей надання медичної допомоги за обсягом сімейної медицини. Одною з причин, що називалися головними лікарями, була відсутність медичного обладнання.

Але і при отриманні його в порядку централізованого постачання у більшості районів області не організовано роботу сімейних лікарів. Якщо в дільничних лікарнях, лікарських амбулаторіях кабінети сімейних лікарів мають відповідну площу та хоч деяке обладнання, то в міських поліклініках, поліклініках ЦРЛ, крім фонендоскопа, тонометра та 9 метрів квадратних кабінету лікар не має нічого.

Головними лікарями з року в рік надається одне пояснення – немає де розмістити сімейних лікарів та немає коштів для відповідного оснащення.

Ці проблеми дійсно існують, але немає і послідовної роботи щодо їх розв’язання, хоч відомо, що під цільові медичні програми в бюджети всіх рівнів можуть закладатись, якщо і не в кожному регіоні, але все ж таки певні кошти на їх реалізацію. Схоже, що в сімейній медицині вбачається тимчасове явище, яке, як і все тимчасове, проходить. Хочеться ще раз наголосити, що це дуже хибна думка, якої треба якомога швидше позбутися. Немає сумнівів в тому, що впровадження і удосконалення загальної практики-сімейної медицини дають можливість зберегти кошти від скорочення потреби в наданні високозатратної стаціонарної медичної допомоги. На жаль, існуюча сьогодні система первинної медико-санітарної допомоги не переорієнтована на профілактичну роботу, раннє виявлення захворювань, попередження їх ускладнень і рецидивів, своєчасну реабілітацію, корекцію факторів ризику і способу життя. Саме це є найефективнішим способом зменшення потреб населення в госпіталізації. Серйозною перешкодою втілення такої стратегії в життя є низька укомплектованість посад сімейних і дільничних лікарів, особливо на селі, недотримання нормативного навантаження на 1 лікаря, сьогодні в більшості сільських закладів охорони здоров’я 1 лікар обслуговує не 1250 мешканців, як це передбачено штатними нормативами, а 3-4 тисячі, нерідко – за відсутності санітарного транспорту.

Станом на 01.01.2007 року санітарного транспорту немає в 3 дільничних лікарнях із 55 і в 30 амбулаторіях із 93.

Р
еструктуризація мережі стаціонарних медичних закладів і системи медичної допомоги, яка може надаватись на різних організаційних рівнях – первинному, вторинному і третинному – є другим стратегічним завданням, з виконання якого продовж 2006 року відчутних позитивних зрушень в області також не досягнуто.

Кількість стаціонарних ліжок залишається надмірною і становить на 01.01.2007р. 11456 (на 01.01.2006р.11649), забезпеченість на 10 тис. мешканців області становить 85,6 ліжок, при визначеному Кабінетом Міністрів України нормативі – 80.


Слід відзначити, що медичними закладами активно розвиваються стаціонарозамінні види медичної допомоги в усіх поліклініках і амбулаторіях. В денних стаціонарах функціонують 1562 ліжка, на яких впродовж минулого року проліковано 61,5 тис. пацієнтів, або 459,7 на 10 000 населення, в стаціонарах вдома 83,3 тис. осіб (622,9 на 10 тис. нас.).


В

сього стаціонарозамінну медичну допомогу надано 144,8 тис. хворим. Набула визнання амбулаторна хірургія. Сьогодні кількість операцій, які виконуються в поліклініках, зрівнялась з кількістю операцій в стаціонарах і перевищує 70 тис. в рік.

Однак, якщо 5 років тому обсяги стаціонарозамінної медичної допомоги були одними з найвищих в Україні, то впродовж останніх років вони не перевищують середніх показників по Україні. Одною з причин цього є велика потужність ліжкового фонду, велика сітка дільничних лікарень, кількість яких за 2006р. не зменшилась ні на одну, а їх ліжковий фонд на 01.01.07р. становить 565 ліжок (на 01.01.2006р. 608 ліжок).

Із 55 дільничних лікарень в 15 кількість ліжок становить по 4-5, в 31 лікарні – по 10 при плановій потужності лікувальних корпусів в 25-50 ліжок. Витрати на 1 ліжко в рік в малопотужних дільничних лікарнях в 1,3 – 1,8 рази більші, ніж в ЦРЛ. Витрати на утримання 1 дільничної лікарні за 2005р. в середньому по області складали 273 тис. грн., в той час, як на утримання амбулаторії – лише 82 тис. грн. За 2006 рік вони зросли ще в середньому в 1,3 рази.

Головним управлінням охорони здоров’я та медицини катастроф неодноразово вивчались організація і якість медичної допомоги в дільничних лікарнях, які не мають ніяких реальних перспективів на поліпшення. Вони не забезпечені не лише сучасним діагностичним і лікувальним обладнанням, а в більшості не можуть виконати діапазон необхідних мінімальних обстежень, без яких взагалі важко говорити хоч би про якусь обґрунтованість діагностики.

Кожний регіон області надіслав в Головне управління своє бачення реформування охорони здоров’я, перспектив розвитку сімейної медицини, в яких визначено функції кожної медичної установи, передбачено реорганізацію дільничних лікарень в сімейні (лікарські) амбулаторії з денними стаціонарами. Кошти, які сьогодні ідуть на утримання стаціонарів дільничних лікарень, були б спрямовані на створення лікувальної і діагностичної бази для сімейних лікарів, придбання санітарного транспорту, а посади лікарів і молодших медичних спеціалістів – для введення необхідних додаткових посад сімейних лікарів і медичних сестер загальної практики.

Впродовж 2006 року ні один регіон жодного реального кроку в цьому напрямі не здійснив.

Не завершено реструктуризацію ліжкового фонду міських і центральних районних лікарень.

Реальної оцінки вимагає спеціалізований ліжковий фонд м. Умань, в якому функціонують ліжка спільного використання для надання медичної допомоги мешканцям міста і 6 прилеглих районів. Потужність його повинна бути приведена у повну відповідність з потребами в відповідних видах медичної допомоги мешканців цих районів.

За самими скромними підрахунками, витрати на утримання 148 ліжок міжрайонних відділень Уманської міської лікарні перевищують 3 млн.грн. в рік.

З
начно перевищує норматив забезпеченості ліжками на 10 тис. нас. ліжковий фонд Жашківського, Шполянського, Кам”янського, Чорнобаївського, Чигиринського та Смілянського районів. Як наслідок, в цілому по області значні кошти ідуть на утримання ліжок замість фінансування витрат на медичну допомогу, в т.ч. і на розвиток сімейної медицини. Знизити за таких умов рівень госпіталізації до середньо- державного показника (в 2005р. 21,6%) нереально, по області він найвищий в Україні і становить в 2006 році 24,7% (в 2005р. – 24,8%).

Вимагає удосконалення структура і потужність ліжкового фонду обласних медичних закладів. На їх базі продовжується організація високо- спеціалізованих медичних центрів, здатних надавати саме третинну медичну допомогу, доступну усім мешканцям області.

Одним із незмінних пріоритетів в діяльності галузі охорони здоров’я залишилась охорона материнства та дитинства.

Заходи, які були вжиті органами державної влади щодо матеріальної підтримки молодих сімей, фінансування діючих медичних програм, сприяли призупиненню негативних процесів в сфері репродуктивного здоров’я – вперше за багато років в області народилось на 1098 дітей більше (+ 10 %), ніж в 2005 році.

З метою реалізації регіональних програм охорони здоров’я матері і дитини в області продовжується будівництво обласної дитячої лікарні, педіатрична і акушерська служби поповнились сучасним обладнанням для забезпечення інтенсивної терапії дітям, виходжування недоношених і глибоко недоношених новонароджених і т. ін.





Основний показник служби – малюкова смертність залишився майже незмінним - 10,3%_о проти 10,2%_о у 2005 р (Україна - 9,99%_о), але суттєво змінилась його структура: зменшилась постнеонатальна смертність, співвідношення неонатальна/постнеонатальна має позитивну тенденцію і становить 2:1.

Основною проблемою залишається рання неонатальна смертність, питома вага якої в показнику малюкової смертності становить 50,4%. У порівнянні з попереднім роком істотно в позитивну сторону змінилось співвідношення мертвонароджень і ранньої неонатальної смертності (2005 р – 2:1, 2006 1:1).

В структурі малюкової смертності за 2006 рік зменшилась питома вага смертності дітей від керованих причин (смертність від хвороб органів дихання зменшилась майже у 3 рази).




Серед причин малюкової смертності 44,2% припадає на перинатальні причини, 23,9% - на вроджені вади, 10,6% - на нещасні випадки, 7,1% - на синдром раптової смерті.





В 5 районах області – Звенигородському, Катеринопільському, Маньківському, Кам’янському, Уманському малюкова смертність найвища і складає відповідно 23,2%о, 20,2%о, 20,0%о, 19,6‰, 19,2‰; в Монастирищенському, Смілянському – біля 3%о; в м. Ватутіне, Лисянському та Драбівському районах малюкової смертності не було.

Основним резервом зниження смертності дітей першого року життя є поліпшення репродуктивного здоров’я жінок, удосконалення амбулаторної і стаціонарної допомоги вагітним, роділлям і дітям. При проведенні експертної оцінки випадків ранньої неонатальної смертності виявлені деякі проблеми стаціонарного етапу, але більша частина – це проблеми амбулаторного етапу нагляду за вагітною жінкою. Поліпшити цю ситуацію має впровадження сучасних перинатальних технологій, яке здійснюється досить повільно у більшості регіонів області, попри всі позитивні результати. Так, наприклад, впровадження всього комплексу передбачених діючими наказами заходів на амбулаторному та стаціонарному етапах дозволило у 2006 році змінити показники роботи Уманського пологового будинку: без проведення реконструкції матеріальної бази проведено 137 партнерських пологів (20,4%), при цьому кількість ускладнень в пологах при партнерському їх веденні зменшилась майже у 2 р і становила 27,4% при 45,7% серед загального контингенту породіль, кількість кровотеч у ранньому післяпологовому періоді зменшилась більш, ніж у 2 р - з 8,6% до 3,7%, питома вага новонароджених на спільному з матір’ю перебуванні збільшилась від 93% до 97,4%.

В цілому по області у 2006 р проведено біля 600 партнерських пологів, що становить 5 %. Але навіть цей незначний показник разом із активним впровадженням стандартів амбулаторної та стаціонарної акушерської допомоги дозволили зменшити кількість патологічних пологів з 64,1% у 2005 р до 55,8%. Разом із тим, потребує подальшого поліпшення робота кабінетів планування сім’ї в регіонах області щодо невиношування вагітності – стабільно останні роки недоношеними народжуються біля 4% дітей. Зважаючи, що виходжування глибоко недоношеної дитини коштує біля 50 тис. грн. і що в подальшому ці діти мають вищий ризик інвалідизації, роботу з профілактики невиношування слід проводити постійно і цілеспрямовано.

Головним управління охорони здоров’я та медицини катастроф у 2006 році вжито заходів щодо оснащення обласного перинатального центру, у складі якого працює обласний центр планування сім’ї, сучасним діагностичним обладнанням: лабораторія центру отримала комплект обладнання для проведення ДНК-діагностики методом полімеразної ланцюгової реакції, багатофункціональний аналізатор «Віктор 1420» для діагностики вроджених порушень обміну речовин та розрахунку величини індивідуального генетичного ризику, імуноферментний аналізатор для визначення гормонів та внутрішньоутробних інфекцій. В центрі пренатальної діагностики впроваджено транскраніальне дослідження судин головного мозку та шиї, допплерівське дослідження судин, у тому числі судин головного мозку під час нейросонографії.


Суттєвий вплив на стан здоров’я дітей мають умови навколишнього середовища та шкільні навантаження. Кількість школярів, які мають відхилення у стані здоров’я, збільшується за період навчання в школі в 2,5 рази. Негативний вплив на здоров’я дітей здійснює використання сучасних інформаційних технологій. В навчальних закладах обладнано 451 комп’ютерний клас, частина з них укомплектована застарілою технікою, відсутні гігієнічні висновки на обладнання, не відповідають гігієнічним умовам меблі, відсутня ефективна вентиляція приміщень. Лише 320 кабінетів (72%) паспортизовано на відповідність санітарним вимогам. У порівнянні з попереднім роком значно збільшився показник виявленої при профоглядах патології у дітей 15-18 р: порушення гостроти зору збільшилось до 7,1% (2005 – 5,36%), сколіоз – до 4,3 % (2005 – 3,3), порушення постави - до 5,4% (2005 - 3,9%). Показники патології в інших вікових групах залишаються стабільними. Таким чином, у 2007 році саме діти вікової категорії 15-18 років потребують посиленої уваги, якісного диспансерного нагляду у фахівців.

З боку санепідслужби необхідно забезпечити жорсткий контроль за дотриманням необхідних санітарно-гігієнічних вимог в усіх навчальних закладах.


Для забезпечення реабілітації хронічно хворих дітей і попередження інвалідності в області функціонують 5 дитячих санаторіїв на 770 місць, у яких в цілорічному режимі забезпечується лікування дітей віком 3-18 років з 8 профілів захворювань. У 2005 році в обласних дитячих санаторіях проліковано 10797 дітей, у 2006 – 10990, біля 45% становлять діти з соціально незахищених сімей.

Щорічно здійснюються цільові заїзди в санаторій "Сосновий бір" для дітей-інвалідів, хворих на цукровий діабет, в санаторії "Зміна" та "Пролісок" - заїзди для дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. У 2007 році заплановано відкрити на базі обласного дитячого санаторію «Сосновий бір» ліжка для реабілітації дітей з онкогематологічною патологією.



Залишається високим показник загальної інвалідності з дитинства, по області в цілому він становить 203,3 на 10 тис дітей, по регіонах коливається від 270 (м.Сміла, К-Шевченківський район – за рахунок розташування спеціалізованих інтернатних закладів для дітей-інвалідів) до 154,5 (Смілянський р-н). Враховуючи, що показник загальної інвалідності формується методом накопичення контингентів дітей-інвалідів, позитивним є зменшення показника вперше установленої інвалідності у дітей з 24,8 у 2005 до 22,8 у 2006 р.



Значно вищою від середньообласного показника є первинна інвалідність дітей в Шполянському районі – 35,1 на 10 тис. дітей віком 0-18 років, Катеринопільському – 34,5, Маньківському – 30,2, Чорнобаївському – 26,6, м.Черкаси – 26,2, Городищенському, Золотоніському і м. Ватутіне – по 25,2.



В структурі інвалідності на 1 місці – вроджені аномалії, 2 – хвороби нервової системи, 3 – розлади психіки та поведінки, 4 – хвороби вуха, 5 – хвороби ока, 6 – хвороби ендокринної системи. Слід зазначити, що завдяки проведеним закладами охорони здоров’я заходам первинна інвалідність внаслідок хвороб нервової системи та розладів психіки у 2006 році зменшилась, хвороб вуха та ока - стабілізувалась. Інвалідність дітей внаслідок вроджених вад і спадкових захворювань продовжує зростати із-за обмежених можливостей впливу на цей показник охорони здоров”я. Зростає також первинна інвалідність по класу інфекцій (за рахунок СНІДу), хвороб ендокринної системи (за рахунок цукрового діабету). Внаслідок зростання в структурі інвалідності питомої ваги вродженої, спадкової, перинатальної патології серед дітей-інвалідів збільшується відсоток дітей раннього та дошкільного віку.


Мають місце цілий ряд невирішених питань в роботі акушерсько-гінекологічної служби. Якщо за старими критеріями роботи матеріально-технічну базу служби можна було б вважати задовільною, то оснащення її медичною апаратурою та устаткуванням відповідно до сучасних вимог недостатнє. Сьогодні служба практично не готова надавати необхідну медичну допомогу новонародженим дітям 500-1000г. відповідно до європейських стандартів мертво- і живонародженості.

Вимагає суттєвого поліпшення рівень кваліфікації лікарів акушер-гінекологів в ряді регіонів - Чорнобаївській, Чигиринській, Кам”янській ЦРЛ, Смілянській міській лікарні. Залишається недостатньою робота з надання спеціалізованої медичної допомоги в м. Ватутіне, Драбівській, Кам”янській, Катеринопільській, Чигиринській, Чорнобаївській ЦРЛ.

Стандарти надання медичної допомоги виконуються не в повній мірі, недостатнє оздоровлення диспансерної групи гінекологічних хворих стало хронічною проблемою, яку зрушити з місця не вдається впродовж цілого ряду років.

Виїзна робота жіночих консультацій в селах практично відсутня, незважаючи на те, що в переважній більшості ФАПів посад акушерок немає.

Звідси – немає систематичного контролю за обсягами цитологічного онкоскринінгу, його результатами та дообстеженням виявленої патології. Автоматизований моніторинг результатів цитологічного онкоскринінгу існує переважно теоретично, і так буде залишатись до того часу, доки постійними користувачами комп’ютерної програми не будуть районний (міський) акушер-гінеколог і завідувач жіночої консультації, які будуть підтримувати в достовірному стані і систематично використовувати базу даних.

Вимагає серйозної уваги акушерська допомога. В минулому році в Черкаському районі мали місце 2 випадки материнської смертності, які були предметом об’єктивного аналізу і принципового розбору на обласній конференції акушер-гінекологів. Останню крапку буде поставлено після завершення їх розгляду правоохоронними органами, якими за фактами смерті порушено кримінальну справу.



Впродовж останніх років по області в цілому залишається високою перинатальна смертність. В 2006 році вона знизилась до 9,8%о (в 2005р. – 10,7%о), але залишається вищою, ніж в Україні (2005р. – 9,5%о). Слід відзначити, що в минулому році в Городищенському, Драбівському, Жашківському, Монастирищенському районах випадків перинатальної смертності не було.



Вивчення причин перинатальної смертності показало, що високі показники – 18%о в Чигиринському районі, 23,6%о – в Маньківському, 20,2%о – в Звенигородському, 15,2%о – в Катеринопільському, 12,8%о – в К-Шевченківському, 13,1%о – в м. Сміла обумовлені переважно 2 причинами: недоліками диспансеризації вагітних і недостатнім рівнем рододопомоги.

Не найкращим чином характеризує службу високий відсоток кесарських розтинів.

В 2006 році він дещо зменшився, але порівняно з визнаним оптимальним показником - біля 10% - залишається значно вищим в м. Черкаси – 20%, Черкаському районі – 20,6%о, Жашківському - 17,7%, Маньківському – 13,0%, обласній лікарні – 27,7%.

В той же час акушер-гінекологами майже не виконується операція- накладання акушерських щипців, яка застосована в м. Черкаси в 2 випадках, м. Умань – в 2, Монастирищеській ЦРЛ – в 4, обласній лікарні – в 5, Городищенській ЦРЛ – в 10 випадках.

В усіх інших містах і районах вона взагалі не проводиться, сам же факт цього говорить про недостатній професійний рівень акушерів-гінекологів.

На обласному рівні здійснюється достатньо заходів щодо підвищення кваліфікації лікарів усіх профілів, в т.ч. акушер-гінекологів, і шляхом проведення обласних науково-практичних конференцій, семінарів, і шляхом навчання в закладах післядипломної освіти. Але, на жаль, постійне навчання на робочому місці за планами індивідуального підвищення кваліфікації носить найчастіше формальний характер складання плану, завідувачі ж відділень, районні спеціалісти не приділяють цій роботі належної уваги, хоча підготовка повинна здійснюватись саме з урахуванням слабкого ланцюга кожного спеціаліста. Контроль за підвищенням кваліфікації спеціалістів на місцях покладено на заступників головних лікарів з медичної частини і його слід постійно здійснювати на належному рівні.


Здоров'я — один із головних критеріїв благополуччя окремої людини й суспільства в цілому.

За даними ВООЗ, стан здо­ров'я населення визначається пе­редусім соціальними, економі­чними чинниками, способом життя, а узагальнено характеризується демографі­єю.

За останні 15 років внаслідок значного скорочення народжува­ності (з 12,3%о – в 1990р. до 8,5%о в 2006р.) набув відчутних змін віковий склад населення області.. Кількість ді­тей зменшилася більш, ніж удвічі, зростає кількість осіб пенсійного віку. В структурі населення на дітей 0-14 років припадає 14,2%, 0-18 років – 18,6%, на осіб старше працездатного віку в цілому по області – 26,7%, а серед сільських мешканців – 34,4%. Таким чином, відбулося значне демографічне постаріння населення, що у свою чергу при­звело до підвищення рівня за­хворюваності на патології, хара­ктерні для осіб старших вікових категорій. Це злоякісні новоутворення, суди­нно-мозкова патологія, ішемічна хвороба серця, хвороби обміну речовин і т. ін.

Іншою, не менш важливою про­блемою, стало зростання патологій з глибокими соціальними кореня­ми - наркоманії, ВІЛ-інфекції й ту­беркульозу, які стали серйозною загрозою для суспільства, бо хворі на туберкуль­оз — це переважно особи працездатного віку, а на СНІД — взагалі молодь.


Одним з пріоритетів в діяльності галузі охорони здоров’я залишається медичне обслуговування ветеранів війни.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2002 № 14 “Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002 – 2011 роки” в області діє обласна Міжгалузева комплексна програма „Здоров’я населення Черкащини” на 2002-2011 роки, IV розділом якої передбачено комплекс заходів щодо збереження здоров’я ветеранів війни.

Станом на 01.01.2007 на диспансерному обліку в медичних закладах області перебуває 100810 ветеранів війни, у тому числі 8340 інвалідів війни, 10320 учасників бойових дій, 73446 учасників війни та 8700 осіб, прирівняних за пільгами.

На місцях забезпечується постійний моніторинг стану здоров’я та медичної допомоги цій категорії населення. З метою організації надання належного рівня медичного обслуговування в усіх лікувальних закладах виділені лікарі-організатори.

В області проводиться послідовна робота щодо поліпшення надання профілактичної, амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної медичної допомоги ветеранам війни. Усі ветерани знаходяться на диспансерному обліку у лікарів-терапевтів в територіальних лікувально-профілактичних закладах області, профільні міські та районні спеціалісти контролюють якість надання медичної допомоги та реабілітації. Всі спеціалісти покращили в 2006 році показники диспансерного нагляду ветеранів війни в порівнянні з 2005 роком, але середньообласні показники обсягів диспансеризації у спеціалістів (крім терапевтів) нижчі від середніх показників по Україні. В першу чергу це стосується Лисянського, Шполянського, Чигиринського, Монастирищенського, Черкаського районів, Черкаських міських поліклінік №3, №5.

Амбулаторно-поліклінічними закладами області щорічно проводяться комплексні профілактичні медичні огляди ветеранів війни, під час яких забезпечується максимальна повнота таких оглядів.

З метою забезпечення ветеранів війни стаціонарною допомогою, в лікувально-профілактичних закладах області створена мережа спеціалізованих ліжок (ветеранські палати), загальний ліжковий фонд якої складає 761 ліжко, в тому числі в обласному госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни – 250. Головним управлінням охорони здоров’я та медицини катастроф облдержадміністрації, райдержадміністраціями, міськвиконкомами та керівниками лікувальних установ вживаються активні заходи щодо створення в зазначених палатах належних умов для перебування ветеранів: палати оснащуються холодильниками, телевізорами, килимками, радіоприймачами та ін. На жаль, стан фінансування медичних установ не завжди дозволяє це зробити в повному обсязі.

Всього за 2006 рік стаціонарно проліковано 27068 ветеранів війни, що складає 26,8 % від їх загальної кількості, в т.ч.

інвалідів війни - 5340 (64,0 % від їх загальної кількості),

учасників бойових дій - 4987 (48,3 % від їх загальної кількості),

учасників війни та - 14660 (19,9 % від їх загальної кількості),

осіб, прирівняних за пільгами - 2081 (23,9 % від їх загальної кількості).


У госпіталі стаціонарно проліковано 4934 ветерани війни (з них – 1351 – мешканці сільської місцевості, що складає 27,3 %), у тому числі: 2356 інвалідів війни, 853 учасників бойових дій, 1653 учасників війни та 72 особи, прирівняних за пільгами. Інвалідам ВВв та учасникам бойових дій, які являються жителями сільської місцевості, під час лікування в госпіталі проводиться зубопротезування в обласній стоматологічній поліклініці. У 2006 році зубопротезовано 72 таких особи.

Фінансове забезпечення лікування ветеранів в стаціонарних відділеннях здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Обсяги фінансування витрат на медикаменти та харчування регламентовані постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 477 "Про збільшення норм грошових витрат на обслуговування ветеранів війни у лікувально-профілактичних закладах" і складають відповідно 16 та 14 грн. на 1 ліжко-день. У зв’язку з обмеженим фінансуванням галузі зазначені нормативи дотримуються, на жаль, лише в обласному госпіталі для інвалідів ВВв та Золотоніській і Жашківській ЦРЛ. Найнижча вартість ліжко-дня в м. Ватутіне, Смілянських і Черкаських міських ЛПЗ та Чигиринській і Тальнівській ЦРЛ, де видатки на медикаменти становлять до 4-5 грн., а на харчування – до 3-4 грн. на 1 ліжко-день.

Недостатньо фінансуються всі види протезування ветеранів війни:

зубопротезуванням забезпечено 2392 ветерани - 26,4% від потреби;

електрокардіостимуляторами	- 49	- 47,1%;
ендопротезами	- 25	- 6,1%;
слуховими апаратами	- 760	- 30,6%;
штучними кришталиками	- 101	- 2,9%.

Хоч фінансові проблеми регіонів добре відомі, все ж з органами місцевого самоврядування необхідно вирішувати питання фінансування витрат на медичну допомогу ветеранам війни в повному обсязі.


Першочергова увага, яка приділяється боротьбі з хворобами системи кровообігу (ХСК), обумовлена їх значною поширеністю-серед трьох чвертей населення і високою смертністю-у двох третин населення, в той час як у більшості розвинених країн її частка в загальній смертності не перевищує 50%.

Соціально-економічна і демографічна ситуація, значне розповсюдження найбільш шкідливих чинників ризику серцево-судинних захворювань сприяють стійкій тенденції зростання в області поширеності основної серцево-судинної патології, яка в цілому по класу хвороб системи кровообігу на 10 тис. нас. досягла в 2006 році 7019,1, ІХС-2322,8, церебро-васкулярних хворобах (всі форми ) –729,4, стенокардії-971,5, має тенденцію до зростання і перевищує відповідні показники по Україні на 12-14%, а по стенокардії – на 25%.

Не втратила своєї актуальності робота щодо виявлення артеріальних гіпертензій, з якої починається корекція факторів ризику, лікування, попередження ускладнень.

Охоплено вимірюванням артеріального тиску 98,4% (в 2005р. - 98,6%) дорослого населення області. Менше цей показник в поліклініці №2 м.Черкаси, м.Сміла, Смілянській МСЧ, Звенигородському, Маньківському, К-Шевченківському та деяких інших районах (близько 92-93%).

Загальна захворюваність усіма формами ГХ збільшилась до 3353,2 на 10 тис. дор. нас. Не досягнуто середньобласного рівня в м.Умань, Уманському, Катеринопільському, Маньківському, Жашківському, Звенигородському, Золотоніському, Канівському, Лисянському, Христинівському, Кам'янському, Смілянському районах з усіма можливими негативними наслідками несвоєчасного виявлення АГ.

На “Д” обліку знаходиться 85,97% (в 2005р. - 85,9%) зареєстрованих з усіма формами ГХ. Чисельність групи ризику виникнення мозкового інсульту становить 24,4% від кількості диспансерного контингенту з усіма формами ГХ, однак в 2006 році має місце зростання абсолютної кількості усіх інсультів (з 2744 до 2827 випадків) і захворюваності ними з 25,1 до 25,9 або на 3% на 10 тис.дор. нас. Суттєво вищим показник захворюваності на інсульти є в м.Черкаси, м.Ватутіне, м.Сміла, Маньківському, Катеринопільському, Канівському, Уманському, Смілянському районах.

Захворюваність інсультами на тлі гіпертонічної хвороби зросла з 6,9 до 8,0, або на 16% на 10 тис. дор. населення. Найвищі її рівні в м.м. Черкаси, Умань, Ватутіне, Катеринопільському, Драбівському, Звенигородському районах.

Кількість інсультів в працездатному віці (усі форми) зросла до 697 (в 2005р. - 653), а захворюваність з 8,9 до 9,0 на 10 тис. прац. нас. Найвищі показники - в Христинівському, Чигиринському, Маньківському, Чорнобаївському, К-Шевченківському р-нах та м.Ватутіне. Така негативна динаміка захворюваності на мозкові інсульти дозволяє оцінювати ефективність диспансеризації пацієнтів груп ризику розвитку інсультів як недостатню і вимагає постійної уваги з боку керівництва медичних закладів і облкардіоцентру. На конференції в Форосі (жовтень 2006 р.), присвяченій новим парадигмам в комбінованій терапії артеріальної гіпертензії, з особливою стурбованістю відзначалось, що в боротьбі з артеріальними гіпертензіями найголовнішою метою є забезпечення адекватної антигіпертензивної терапії.

Згідно правилу половин, тільки половина хворих з АГ знають про свою хворобу; із тих, що знають, лише половина лікується, а з тих, що лікується, тільки половина досягає цільового рівня артеріального тиску.

Вивчення ситуації в м. Києві встановило, що ефективно лікується тільки 17% хворих, а в сільському регіоні Полтавської області – тільки 6,4%. Це означає, що у значної частини хворих вірогідність ураження органів- мішеней і розвитку ускладнень, які найчастіше носять фатальний характер, залишається дуже високою і визначається прогресуючою поширеністю АГ в загальній популяції.

Серед хвороб системи кровообігу в прогностичному плані одним із самих загрозливих є гострий інфаркт міокарду (ГІМ), саме тому вирішення проблеми боротьби з ним вимагає постійної уваги. В минулому році захворюваність інфарктом міокарду зросла з 13,3 до 13,7 на 10 тис. дорослого населення (або на 3%).

Найвищі рівні захворюваності зареєстровано м.Черкаси, м.Умань, м.Сміла.

Нижчі за середні показники захворюваності інфарктом міокарду в усіх сільських адміністративних районах і м. Ватутіне, а найнижчі - в Монастирищенському, Черкаському, Кам”янському, Лисянському, Городищенському районах.

Захворюваність на ГІМ у працездатному віці зросла на 5,5% - 5,4 до 5,7 на 10 тис. осіб працездатного віку. Серед усіх захворілих на інфаркт міокарду кожний третій – особа працездатного віку.

Смертність при інфаркті міокарда на 10 тис.всього населення, за попередніми даними, зросла з 1,33 до 1,38 - на 3,8% і суттєво перевищує середньообласний рівень в усіх містах, крім Ватутіне (Черкаси-2,27; Сміла-1,91; Умань-1,72) та 6 р-нах (Золотоніському-1,73; Смілянському-1,67; Чигиринському-1,54; К-Шевченківському-1,48; Уманському-1,44). Значно нижчим цей показник є в Шполянському-0,2; Христинівському-0,27; Кам”янському-0,3; Лисянському-0,37, що, разом з показниками захворюваності, свідчить про його недовиявлення або про дефекти у визначенні дійсної причини смерті і кодуванні.

Для такого висновку є підстави:

як правило, залишається невеликою кількість ЕКГ, зроблених бригадами відділень і пунктів ШМД в співвідношенні з питомою вагою виїздів до кардіологічних хворих;

неприпустимо низькою є активність медичних закладів щодо використання периферійних пристроїв системи „Телекард”, в той же час обсяги екстреної консультативної допомоги кардіологів за останні роки постійно зростають: в 2006 р.-351 виїзд (в 2005 р.- 309);