Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік
| Вид материала | Документы |
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 2559.27kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 2557.33kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 2554.88kb.
- Верховній Раді України шостого скликання, прогнозних макропоказників економічного, 5262.49kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік та основні, 1251.4kb.
- Про підсумки виконання Програми економічного та соціального розвитку м. Білозерське, 16.55kb.
- Програма економічного І соціального розвитку міста Лозова на 2011 рік, 2181.91kb.
- Програма розроблена з урахуванням завдань І положень наступних документів: Програми, 2595.57kb.
- Програма економічного І соціального розвитку сумської області на 2012 рік та основні, 1097.56kb.
- Програма економічного І соціального розвитку Бобровицького району на 2012 рік, 1499.69kb.
3.9. Розбудова інформаційного суспільства
Одним з основних пріоритетів державної політики у сфері інформатизації та створення умов для розвитку інформаційного суспільства має бути широке запровадження та використання новітніх інформаційних технологій як системних чинників політичного та соціально-економічного реформування країни шляхом:
у 2013 році
створення та впровадження механізмів та інструментів реалізації Стратегії розвитку інформаційного суспільства;
удосконалення чинної нормативно-правової бази, у тому числі щодо електронного урядування;
активізації роботи щодо кодифікації законодавства в інформаційній сфері, у тому числі розроблення Інформаційного кодексу;
реалізації Національної програми інформатизації;
стимулювання широкого впровадження в діяльність органів державної влади сучасних інформаційних технологій;
подальшої розбудови основних системоутворюючих елементів інформаційного суспільства: інформаційної системи “Електронний Уряд”; автоматизованої системи “Єдине вікно подання електронної звітності”; єдиного інформаційного веб-ресурсу звернень громадян до органів державної влади; єдиної автоматизованої системи (веб-порталу) з надання державних електронних послуг, Національної системи електронних ресурсів.
подальший розвиток системи електронних інформаційних ресурсів державних органів у частині розроблення та впровадження стандартизованих форматів даних, протоколів обміну і єдиних класифікаторів, довідників, а також протоколів доступу до них, застосування уніфікованих автоматизованих засобів пошуку та аналітичної обробки інформації;
створення сприятливих умов для розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та програмної продукції, у тому числі через розвиток державно-приватного партнерства у сфері інформатизації;
у 2014 році:
удосконалення механізмів та інструментів реалізації Стратегії розвитку інформаційного суспільства, у тому числі удосконалення інституціональних та інфраструктурних механізмів забезпечення участі громадськості у виробленні, ухваленні та реалізації політико-управлінських рішень відповідно до міжнародних стандартів;
подальшої реалізації Національної програми інформатизації;
запровадження повноцінного електронного документообігу та електронного цифрового підпису в органах державної влади та забезпечення обміну електронними документами між ними;
передання електронних документів у державні архіви, музеї, бібліотеки та надання доступу до них;
запровадження практики надання державних послуг в електронній формі;
стимулювання розвитку вітчизняної індустрії інформаційно-комунікаційних технологій та програмної продукції;
систематизації електронних інформаційних ресурсів органів державної влади та місцевого самоврядування та їх інтеграції у Єдину систему електронних інформаційних ресурсів;
розроблення та впровадження Програми стимулювання вітчизняної індустрії електронних книг і створення Національної електронної бібліотеки, що об’єднає наукові, інтелектуальні, культурно-мистецькі та музейні ресурси в єдину мережу;
створення та впровадження правових, організаційних та методологічних засад використання інформаційних та телекомунікаційних технологій (електронна торгівля, електронний банкінг, автоматизація управління бізнес-процесами тощо);
мінімізації міжрегіонального цифрового розриву та забезпечення гармонійного розвитку регіональної інформаційної і комунікаційної інфраструктури;
створення умов для забезпечення загального, рівноправного і прийнятного за ціною доступу до інфраструктури та послуг інформаційно-комунікаційних технологій.
3.10. Розвиток культури
Державна політика у сфері культури спрямовуватиметься на збереження культурних цінностей, створення економічних механізмів, що забезпечать ефективний розвиток сфери культури, професійного мистецтва та народної творчості, і реалізуватиметься шляхом:
у 2013 році
формування сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання та популяризація вітчизняної книги українською мовою;
сприяння розвитку мережі самодіяльних музично-фольклорних, етнографічних, хореографічних, хорових, музичних, театральних, вокально-інструментальних, та циркових колективів;
забезпечення повноцінного функціонування мережі бібліотек;
у 2014 році:
відродження традиційних видів художнього промислу та ремесел;
забезпечення оновлення фондів публічних бібліотек відповідно до культурних, інформаційних та пізнавальних потреб громадян;
забезпечення умов для виробництва національних художніх фільмів;
посилення державного контролю у сфері охорони культурної спадщини та забезпечення стабільної діяльності історико-культурних заповідників шляхом паспортизації та реставрації пам'яток історії та культури.
3.11. Розвиток туристичної та рекреаційно-курортної сфери
Головним завданням політики у туристичній та курортно-рекреаційній сфері є забезпечення її розвитку шляхом підвищення якості національного туристичного продукту до рівня міжнародних стандартів та формування іміджу України як туристичної держави, через:
у 2013 році
удосконалення нормативно-правової бази;
створення умов для зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму;
забезпечення відповідності туристичних закладів міжнародним стандартам;
у 2014 році:
сприяння розвитку мережі підприємств готельного господарства;
забезпечення ефективності використання рекреаційних ресурсів;
упровадження інноваційних проектів та наукових досліджень з питань розвитку перспективних видів туризму;
розвиток системи статистики з питань туризму;
забезпечення державної підтримки та комплексного підходу до рекламування національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг;
забезпечення належного розвитку інформаційної інфраструктури у сфері туризму;
створення цілісної системи державного управління туризмом у регіонах;
будівництво об'єктів для розвитку туристичної діяльності в сільській місцевості.
3.12. Розвиток фізичної культури і спорту
Головними завданнями державної політики у сфері фізичної культури і спорту є забезпечення фізичного розвитку, поліпшення стану здоров’я населення, пропагування ведення здорового способу життя, забезпечення розвитку олімпійських, паралімпійських, дефлімпійських та неолімпійських видів спорту, а саме:
у 2013 році
створення умов для фізичного виховання і масового спорту (забезпечення діяльності Всеукраїнського центру фізичного здоров′я населення "Спорт для всіх");
забезпечення державної підтримки дитячого, дитячо-юнацького спорту, спорту вищих досягнень, спорту інвалідів;
сприяння підготовці та участі збірних команд України з видів спорту у міжнародних змаганнях;
у 2014 році:
розвиток матеріально-технічної бази (забезпечення населення фізкультурно-спортивними залами, плавальними басейнами, спортивними майданчиками);
сприяння залученню інвестицій для розвитку фізичної культури і спорту;
упровадження державних спортивних лотерей (як джерел фінансування спорту);
удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації фахівців фізичної культури і спорту;
фінансування наукового забезпечення розвитку фізичної культури і спорту;
пропагування здорового способу життя серед населення.
3.13. Соціальний захист населення
Система соціального захисту населення є одним з пріоритетним напрямів державної політики і має бути спрямована на активізацію викорінення бідності шляхом:
у 2013 році
законодавчого врегулювання порядку надання пільг, компенсацій, гарантій та інших виплат;
поступової заміни існуючих безготівкових форм надання пільг на адресну грошову компенсацію;
запровадження методики непрямої оцінки доходів для отримувачів більшості видів соціальної допомоги;
інтеграції осіб з обмеженими можливостями у суспільство;
збільшення рівня соціальних виплат з урахуванням зростання прожиткового мінімуму;
активного залучення до надання соціальних послуг приватних суб’єктів;
у 2014 році
встановлення базового соціального стандарту вiдповiдно до Методики визначення прожиткового мiнiмуму для основних соціальних та демографічних груп населення;
розширення сфери застосування електронної соціальної картки в системі соціального захисту населення;
розвитку та розширення ринку соціальних послуг;
адресного збільшення розмірів соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам з одночасним стимулюванням їх до більш активної праці;
створення інформаційно-аналітичної системи соціального захисту населення та інтеграції інформаційних систем і програмних продуктів у єдину систему обліку та управління соціальними програмами і коштами;
запровадження супроводу одержувачів соціальної допомоги шляхом координації роботи органів праці та соціального захисту населення з центрами зайнятості;
удосконалення адміністрування програм, які призначаються за принципом "єдиного вікна";
переходу від фінансування установ та закладів, що надають соціальні послуги, до фінансування безпосередньо послуги, що надається клієнту;
формування та впорядкування мережі установ і закладів для людей похилого віку та інвалідів, ветеранів, бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, безпритульних.
3.14. Пенсійне забезпечення
Пріоритетним напрямом політики у сфері пенсійного забезпечення залишається поетапна реалізація пенсійної реформи, зокрема запровадження обов’язкової накопичувальної системи пенсійного забезпечення, подальший розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення, посилення ефективності управління пенсійними активами та їх захисту, диверсифікація схем приватного пенсійного страхування, що передбачається шляхом:
у 2013 році:
нормативно-правового забезпечення запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення;
забезпечення фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі у зв'язку з перерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду;
продовження поетапного перерозподілу між роботодавцем і найманим працівником частини єдиного соціального внеску;
економічного стимулювання розвитку недержавного пенсійного забезпечення, запровадження програм спільного інвестування;
у 2014 році:
удосконалення регулювання діяльності накопичувальних пенсійних фондів;
підвищення ефективності державного нагляду за накопичувальними пенсійними фондами;
упровадження корпоративних (професійних) пенсійних схем;
запровадження дієвих механізмів пруденційного нагляду за діяльністю Накопичувального пенсійного фонду.
4. Посилення ролі регіонів у забезпеченні економічного зростання та підвищенні якості життя населення
Пріоритетним напрямом державної регіональної політики стане ефективне використання потенціалу регіонів для забезпечення соціально-економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності держави. Реалізація зазначеного напряму передбачається шляхом:
у 2013 році:
підтримки конкурентоспроможності регіонів через удосконалення планування розвитку інфраструктури міст – обласних центрів;
забезпечення узгодженості політики стимулювання розвитку "точок зростання" та підтримки економічно менш розвинених регіонів через застосування фінансових інструментів стимулювання регіонального розвитку (державний фонд регіонального розвитку);
посилення міжгалузевої координації у процесі формування та реалізації регіональної політики;
у 2014 році
розвитку міжрегіональних і регіональних інфраструктурних систем, що стимулюють регіональні структурні зрушення та забезпечують ефективність регіональної економіки;
створення умов для поширення процесів розвитку і підвищення ефективності використання потенціалу через поліпшення транспортного сполучення, а також мереж зв'язку між основними міськими центрами в регіонах та між містами і сільськими районами;
стимулювання розвитку експортоорієнтованих та імпортозамінних регіональних виробництв на територіях, що мають для цього найбільш сприятливі умови;
створення умов для проведення структурної перебудови економіки регіонів у довгостроковій перспективі.
5. ЗМІЦНЕННЯ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ ДЕРЖАВИ
5.1. Реформування Збройних Сил України
Реформування Збройних Сил України здійснюватиметься шляхом відновлення боєздатності військових частин постійної готовності, підвищення ефективності управління військами, належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення Збройних Сил та інших військових формувань, оптимізації їх чисельності.
Забезпечення необхідного рівня підготовки Збройних Сил України здійснюватиметься шляхом виконання таких заходів:
у 2013 році:
удосконалення системи логістики та вивільнення з'єднань і військових частин від виконання невластивих функцій;
перехід до професійних Збройних Сил шляхом підвищення грошового забезпечення військовослужбовців за контрактом до конкурентоспроможного рівня на ринку праці;
участь підрозділів Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях та навчаннях;
у 2014 році:
здійснення заходів, необхідних для вирішення питання забезпечення військовослужбовців житлом, у тому числі створення службового житла;
удосконалення системи соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей (навчання без відриву від служби у ВВНЗ, забезпечення харчуванням за рахунок держави тощо);
здійснення заходів щодо переозброєння Збройних Сил сучасними зразками ОВТ, упровадження розроблення та виробництва ОВТ на підприємствах вітчизняного ОПК, розширення військово-технічної кооперації з іншими країнами, опрацьовування механізмів придбання ОВТ за кордоном.
5.2. Реформування оборонно-промислового комплексу України
У рамках реформування оборонно-промислового комплексу України передбачається здійснення заходів, спрямованих на залучення інвестицій в ОПК, оптимізацію його структури, створення економічно ефективних науково-виробничих об’єднань.
З метою задоволення національних потреб як у військовій, так і в цивільній сферах на найвигідніших для держави умовах та отримання покупцем компенсації вартості придбаного товару реалізовуватимуться завдання, спрямовані на розвиток та впровадження офсетної практики в Україні, розгляд наявних пропозицій на міжнародному ринку озброєнь, пошуку перспективних постачальників підофсетної продукції. У рамках виконання вищезазначених завдань здійснюватимуться такі заходи:
у 2013 році:
підвищення експортного потенціалу підприємств, забезпечення розвитку міжнародної виробничої кооперації;
удосконалення механізму нормативно-правового регулювання господарської діяльності підприємств;
удосконалення механізму державної підтримки підприємств, що провадять зовнішньоекономічну діяльність у військово-технічній сфері;
удосконалення нормативно-правової бази з питань застосування в Україні офсету;
удосконалення структури оборонно-промислового комплексу і його підприємств, забезпечення розвитку їх виробничих потужностей;
у 2014 році:
запровадження сучасних енерго- та ресурсозберігаючих технологій з виготовлення озброєння та військової техніки;
запровадження державного протекціонізму у сфері військово-технічного співробітництва з метою просування товарів військового призначення та подвійного використання вітчизняного виробництва на міжнародні ринки;
підвищення кваліфікації наукових та інженерно-технічних працівників, робітничих кадрів тощо;
формування дієвої системи внутрішньодержавної координації та здійснення контролю за виконанням офсетних договорів;
освоєння виробництва нових конкурентоспроможних видів озброєння та військової техніки.
6. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ
6.1. Європейська інтеграція України
Забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний і правовий простір є одним з ключових пріоритетів зовнішньої політики України, що передбачено Законом України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”.
Головним завданнями у відносинах з Європейським Союзом на середньострокову перспективу є укладення та подальша реалізація Угоди про асоціацію, включаючи положення стосовно поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Зазначене є необхідним елементом проведення економічних реформ в Україні, зміцнення її інвестиційної привабливості, диверсифікації виробничих та коопераційних зв’язків між суб’єктами господарювання України та ЄС, стимулювання зростання обсягів взаємної торгівлі.
У цьому контексті Уряд докладатиме зусиль та впроваджуватиме заходи щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС та сприяння вітчизняним суб’єктам господарювання в умовах режиму вільної торгівлі з ЄС. Заром з цим Уряд проводитиме роботу, спрямовану на:
у 2013 році:
юридичне оформлення розділів та укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема в частині економічного та секторального співробітництва;
започаткування реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі;
оновлення структури двосторонніх органів Україна – ЄС;
у 2014 році:
реалізацію положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в цілому;
проведення постійного діалогу між Україною та Європейським Союзом в рамках розширеної структури двосторонніх органів.
6.2. Розвиток торговельно-економічних відносин з країнами СНД
Розвиток торговельно-економічних відносин України з країнами СНД є одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики, який доповнює процес досягнення стратегічних зовнішньоекономічних цілей щодо європейської інтеграції нашої країни. Через співробітництво з країнами Співдружності Україна намагається реалізувати свої національні інтереси, створити умови для економічного зростання країни.
Україна виходить з того, що багатостороннє співробітництво держав – учасниць СНД в економічній сфері є базовим напрямом діяльності Співдружності та головним пріоритетом, що відповідає її національним інтересам. Реалізація зазначених напрямів передбачається шляхом:
у 2013– 2014 роках:
імплементації положень Договору про зону вільної торгівлі з країнами – учасницями СНД;
реалізації другого етапу (2012– 2015р.р.) Стратегії економічного розвитку СНД до 2020 року;
формування міждержавного інноваційного простору СНД на базі основних напрямів довгострокового співробітництва шляхом реалізації Міждержавної програми інноваційного співробітництва держав – учасниць СНД на період до 2020 року;
виконання Програми довгострокового торговельно-економічного співробітництва з Російською Федерацією;
розвитку торговельно-економічних відносин з Митним союзом Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації.
підтримки та подальшого розвитку проектів транскордонного співробітництва.
6.3. Розвиток співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями
У напрямі співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями та донорами міжнародної технічної допомоги ключовими завданнями державної політики є:
у 2013 році:
започаткування та підготовка нових пріоритетних проектів за підтримки ресурсів МФО та донорів міжнародної технічної допомоги відповідно до стратегічних напрямів співробітництва з країнами-донорами та з міжнародними фінансовими організаціями на 2013—2016 роки;
розвиток договірно-правової бази з країнами-донорами щодо залучення міжнародної технічної допомоги для реалізації проектів соціально-економічного розвитку;
удосконалення принципів та підходів у співробітництві з донорами, виходячи з принципів рівноправного партнерства та спільної відповідальності за досягнення цілей допомоги;
упровадження нових механізмів поєднання кредитних ресурсів МФО і грантових ресурсів для концентрації ресурсів на визначені пріоритети розвитку;
розвиток механізмів, які не передбачають прямих зобов'язань держави або надання державних гарантій, у тому числі шляхом використання можливостей МФК, БАГІ, ЄБРР, ЄІБ та ЧБТР у співробітництві з приватним сектором економіки з метою розвитку муніципальної та портової інфраструктури, будівництва, агропромислового комплексу, виробництва транспортного та енергозберігаючого обладнання;
переорієнтування співпраці з МВФ на безкредитні відносини (консультативно-дорадча та технічна допомога);
у 2014 році:
завершення реалізації спільних з МФО масштабних інфраструктурних проектів у сфері транспорту, енергетики та муніципальної інфраструктури;
започаткування нових проектів за підтримки ресурсів МФО та донорів для розвитку вітчизняного високотехнологічного виробництва, енергозберігаючих технологій, стимулювання експорту «високих технологій»;
визначення стратегії та механізмів надання Україною міжнародної технічної допомоги країнам, які є перспективними з точки зору освоєння їх ринків українськими виробниками товарів, робіт та послуг;
створення організаційних та правових засад для отримання статусу країни – кандидата ОЕСР, дотримання положень Кодексу про лібералізацію руху капіталів та Кодексу про лібералізацію поточних трансакцій;
визначення рамкових умов запровадження інструментів зовнішньої допомоги в рамках Бюджетної перспективи ЄС 2014+.
Співробітництво в рамках СОТ та укладення угод про покращення режимів доступу до ринків товарів і послуг з державами – торговельними партнерами залишаються найефективнішими інструментами розвитку торговельних відносин, поліпшення умов присутності вітчизняних виробників товарів і послуг на зовнішніх ринках та інтеграції України у світовий економічний простір. У рамках цього напряму ключовими завданнями державної політики є:
у 2013 році:
завершення укладення економічно обґрунтованих угод про вільну торгівлю з Канадою, Королівством Марокко, Сирійською Арабською Республікою та Турецькою Республікою та їх імплементація;
завершення двосторонніх переговорів про доступ до ринків товарів і послуг в рамках переговорів про вступ до СОТ Азербайджану, Білорусі, Боснії та Герцеговини, Ємену, Казахстану, Російської Федерації, Сербії та Чорногорії на умовах, що відповідають економічним інтересам України;
участь держави у багатосторонніх торговельних переговорах СОТ з урахуванням економічних інтересів України;
обґрунтування та оптимізація параметрів доступу до ринків товарів і послуг в рамках угод про вільну торгівлю з використанням сучасних методів економічного моделювання;
приєднання до Угоди СОТ про державні закупівлі з метою сприяння виходу українських виробників товарів і послуг на міжнародні ринки державних закупівель;
приєднання до Угоди про торгівлю цивільною авіатехнікою та її імплементація;
активізація використання механізмів СОТ для захисту економічних інтересів держави.
у 2014 році:
обґрунтування та започаткування переговорів щодо укладення угод про вільну торгівлю з іншими перспективними торговельними партнерами з метою сприяння нарощуванню експорту вітчизняних товарів і послуг до ринків держав – членів СОТ;
ефективне запровадження та вдосконалення сучасних методів моделювання для визначення оптимальних параметрів доступу до ринків товарів і послуг в рамках угод про вільну торгівлю з метою сприяння ефективному розвитку секторів вітчизняної економіки;
імплементація домовленостей світового раунду переговорів СОТ “Доха – Розвиток” (у разі його завершення) та підготовка позиційних документів України до нового раунду багатосторонніх торговельних переговорів СОТ;
захист звіту України в Органі СОТ з питань розгляду торговельної політики;
завершення двосторонніх переговорів про доступ до ринків товарів і послуг в рамках переговорів про вступ до СОТ інших держав – спостерігачів Організації на умовах, що відповідають економічним інтересам України.
Додаток 1_2