Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік
| Вид материала | Документы |
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 2559.27kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 2557.33kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 2554.88kb.
- Верховній Раді України шостого скликання, прогнозних макропоказників економічного, 5262.49kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік та основні, 1251.4kb.
- Про підсумки виконання Програми економічного та соціального розвитку м. Білозерське, 16.55kb.
- Програма економічного І соціального розвитку міста Лозова на 2011 рік, 2181.91kb.
- Програма розроблена з урахуванням завдань І положень наступних документів: Програми, 2595.57kb.
- Програма економічного І соціального розвитку сумської області на 2012 рік та основні, 1097.56kb.
- Програма економічного І соціального розвитку Бобровицького району на 2012 рік, 1499.69kb.
ІІІ. Пріоритетні напрями економічної і соціальної політики
З метою реалізації визначених середньострокових цілей та забезпечення спадкоємності державної політики відповідно до державних програмних документів, зокрема Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік, Кабінет Міністрів України на 2013-2014 роки визначив такі головні завдання за пріоритетними напрямами.
1. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УМОВ ДЛЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
1.1. Адміністративна реформа та поліпшення якості державного управління
Однією з найважливіших умов модернізації країни є підвищення ефективності державного управління на основі демократичних стандартів відносин органів влади та громадян. З урахуванням очікуваних результатів першого та другого етапів адміністративної реформи – відбудови дієвої вертикалі виконавчої влади відповідно до визначеної ідеології реформ, упровадження антикорупційного законодавства, а також законодавчого врегулювання питань реформування державної служби та системи надання адміністративних послуг – протягом 2013 і 2014 років планується виконання таких завдань:
у 2013 році:
упровадження нових моделей публічного управління на основі завершення етапу розбудови нової структури виконавчої влади на центральному та місцевому рівні, ефективного розподілу функцій і відповідальності, реформування державної служби, упровадження електронного урядування, підвищення якості надання адміністративних послуг та істотного поліпшення зручності їх отримання для громадян;
повномасштабне впровадження державного стратегічного планування соціально-економічного розвитку при гармонізації середньострокового економічного та бюджетного планування з використанням єдиної системи показників кінцевих результатів діяльності органів виконавчої влади;
у 2014 році:
завершення реформування сфери адміністративних послуг на основі законодавчого врегулювання, децентралізації та упровадження інформаційно-комунікаційних технологій при наданні адміністративних послуг;
імплементація найкращих практик та результатів, отриманих в рамках комплексних пілотних проектів з реформування сфери надання адміністративних послуг у містах Києві, Кіровограді та Луганську, на інші регіони України.
1.2. Цінова політика
Здійснення ефективної цінової політики сприяє стримуванню темпів інфляції та пом’якшенню її негативного впливу на економіку та соціальні наслідки, забезпечує міжгалузеву координацію, створює передумови для розвитку конкуренції. Удосконалення ціноутворення передбачається здійснювати шляхом вирішення таких завдань:
у 2013 році:
уповільнення темпів інфляції та утримання споживчих цін і цін виробників промислової продукції у межах визначених прогнозних макропоказників шляхом зменшення податкового навантаження на реальний сектор економіки; упровадження прозорих методологічних засад формування цін і тарифів; реструктуризації держмонополій та розвитку конкуренції; забезпечення товарної насиченості споживчого ринку;
запровадження ефективного цінового регулювання природних монополій в інфраструктурних та базових секторах економіки шляхом упорядкування адміністративно регульованих цін і тарифів, ліквідації перехресного субсидування одних категорій споживачів за рахунок інших; планомірного впровадження цін і тарифів, що забезпечать покриття економічно обґрунтованих витрат та інвестиційну складову;
у 2014 році:
запровадження “стимулюючого ціноутворення”, яке забезпечуватиме підвищення енергоефективності, залучення інвестицій та оновлення основних фондів;
поступова лібералізація ціноутворення із збереженням державного регулювання цін (тарифів) на товари та послуги природних монополій, та таких, що мають особливе значення для підтримки життєвого рівня населення (на електроенергію, газо- та водопостачання, загальнодоступні поштові, телекомунікаційні та транспортні послуги, окремі ключові споживчі товари);
усунення наявних регіональних диспропорцій у рівнях тарифів на житлово-комунальні послуги.
1.3. Грошово-кредитна політика
Робота у цій сфері спрямовуватиметься на підвищення ефективності та стійкості функціонування фінансового ринку шляхом активної державної політики щодо підвищення якості захисту прав та інтересів споживачів фінансових послуг, рівня прозорості в діяльності фінансових установ;
у 2013 році:
зниження частки проблемних активів у загальному портфелі активів банків та інших фінансових установ;
реалізацію моделі реструктуризації проблемних активів у банківській сфері;
забезпечення повноцінного функціонування агентства кредитних історій;
запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності для всіх фінансових установ;
удосконалення системи гарантування внесків населення;
у 2014 році:
підвищення якості системи захисту прав споживачів фінансових послуг та збільшення рівня довіри населення до фінансових установ;
удосконалення системи пруденційного нагляду за фінансовими установами, у т. ч. перехід до пруденційного нагляду на консолідованій основі за всіма фінансовими установами;
запровадження ринкових інструментів акумулювання і перерозподілу довгострокових фінансових ресурсів тощо.
1.4. Інвестиційна політика
Одним з пріоритетних напрямів інвестиційної політики є розвиток економіки на інноваційній основі. Створення сприятливих умов для залучення інвестицій з метою забезпечення розвитку базових галузей економіки та інноваційної інфраструктури, підвищення ефективності механізму надання державної підтримки, забезпечення концентрації державних капітальних вкладень на модернізації виробництва та впровадженні високих технологій передбачається реалізувати шляхом:
у 2013 році:
розвитку механізмів державно-приватного партнерства;
нормативно-правового забезпечення діяльності територій пріоритетного розвитку;
упровадження на окремих територіях спеціальних режимів залучення інвестицій;
оцінки ефективності надання державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів/проектних пропозицій, що включені до державного реєстру;
у 2014 році:
розвитку інноваційної інфраструктури;
розбудови мережі індустріальних (промислових) парків;
започаткування реалізації проектів на територіях пріоритетного розвитку;
створення наукових парків, технополісів, кластерів у Донецьку, Києві, Одесі та Харкові;
розбудови мережі індустріальних (промислових) парків в Автономній Республіці Крим, Київській, Львівській, Одеській та Харківській областях;
реалізації проектів на територіях пріоритетного розвитку в Автономній Республіці Крим, у Волинській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Луганській, Сумській, Харківській та Чернігівській областях.
1.5. Регуляторна політика та розвиток підприємництва
Одним із пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку підприємництва є подальше суттєве зменшення адміністративних бар'єрів на шляху розвитку підприємництва. Уряд докладатиме зусиль та реалізовуватиме завдання щодо створення сприятливих умов для ведення бізнесу, що передбачають:
у 2013 році:
суттєве спрощення процедур отримання документів дозвільного характеру для здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та подальше розширення переліку робіт, які можуть виконуватися на підставі подання декларації про відповідність матеріально-технічної бази вимогам законодавства;
подальше зменшення втручання органів державного нагляду (контролю) у діяльність суб’єктів підприємницької діяльності;
скорочення кількості видів робіт (послуг), які підлягають ліцензуванню і не становлять небезпеки для держави, життя, здоров’я людини та довкілля.
підвищення освітнього рівня широких верств населення від здобуття знань до започаткування та ведення власної справи;
у 2014 році:
передачу частини функцій здійснення контролю за провадженням господарської діяльності саморегулівним організаціям;
перехід від здійснення прямого державного нагляду (контролю) до профілактики і запобігання порушенням;
забезпечення впровадження систем електронного документообігу та автоматизованого обміну даними між адміністраторами і місцевими дозвільними органами;
реалізація механізму часткового відшкодування з місцевих бюджетів відсоткових ставок за кредитами, залученими суб’єктами малого і середнього підприємництва для реалізації інвестиційних проектів;
подальше розширення мережі об’єктів інфраструктури підтримки підприємництва (бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, регіональних фондів підтримки підприємництва тощо).
1.6. Розвиток науково-технічної та інноваційної сфери
Пріоритетними напрямами державної політики щодо активізації інноваційних процесів в економіці та повноцінного використання потенціалу науки є підвищення конкурентоспроможності сектору наукових досліджень та розробок та забезпечення його спрямованості на забезпечення реальних потреб інноваційного розвитку, підвищення ефективності бюджетного фінансування наукової сфери і підвищення ефективності інноваційної системи та інфраструктури інноваційної діяльності, зокрема:
у 2013 році:
збільшення частки бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування прикладних наукових досліджень і науково-технічних розробок, до 65 %;
збільшення фінансування на оновлення матеріально-технічної бази наукових установ та вищих навчальних закладів;
остаточне приведення законодавства України у сфері інтелектуальної власності у відповідність із вимогами законодавства Європейського Союзу;
застосування процедури закупівлі в одного учасника для фінансування за рахунок державних коштів науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, виконавці яких визнаються на конкурсній основі у встановленому законодавством, порядку;
створення економічних стимулів щодо технологічної модернізації вітчизняних підприємств
у 2014 році:
оновлення матеріально-технічної бази наукових установ та вищих навчальних закладів відповідно до сучасних вимог;
підвищення наукоємності ВВП за рахунок усіх джерел фінансування;
збільшення частки інноваційно активних підприємств;
розвиток інфраструктури підтримки малого бізнесу у сфері інновацій (бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій).
1.7. Податково-бюджетна політика
Ключовим завданням податково-бюджетної політики залишатиметься забезпечення макроекономічної стабільності, стійкості та збалансованості бюджетної і податкової системи, що передбачає:
у 2013 році:
доведення рівня дефіциту бюджету сектору державного управління (без рекапіталізації) до 2 % ВВП;
підвищення ефективності видатків шляхом їх пріоритезації та оцінки ступеня досягнення очікуваних результатів;
утримання на економічно безпечному рівні державного боргу шляхом оптимізації структури державного боргу, ефективного управління ризиками та надання державних гарантій;
запровадження механізму середньострокового бюджетного прогнозування на всіх етапах бюджетного процесу;
посилення стимулюючого характеру податкових преференцій шляхом підвищення їх економічної ефективності;
у 2014 році:
забезпечення збалансованості державних фінансових ресурсів, у тому числі утримання дефіциту державного бюджету на економічно безпечному рівні шляхом проведення виваженої бюджетної політики;
зміщення акцентів з прямих податків на непрямі, зокрема перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва – праці і капіталу – на споживання, ресурсні, рентні та екологічні платежі;
запровадження середньострокового прогнозування місцевих бюджетів та застосування програмно-цільового методу бюджетування на місцевому рівні;
зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів, посилення їх інвестиційної складової;
удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин.
1.8. Управління об’єктами державної власності та корпоративними правами держави
Основними пріоритетними напрямами державної політики у сфері управління об'єктами державної власності та корпоративними правами держави повинні стати оптимізація структури державного сектору економіки, завершення приватизації та створення сучасної системи стратегічного управління державним сектором економіки шляхом:
у 2013 році:
завершення інвентаризації державного майна та створення єдиної бази обліку й управління об’єктів державної власності;
створення державних господарських об'єднань та державних холдингових компаній, основним видом діяльності яких буде управління державними активами суб'єктів господарювання державного сектору економіки у відповідних галузях;
широке впровадження інституту незалежних директорів;
започаткування планування діяльності підприємств державного сектору економіки на середньостроковий період на підставі стратегій їх розвитку;
у 2014 році:
завершення формування нової моделі управління об’єктами державної власності, що передбачає, у т. ч. управління державними компаніями під керівництвом професійних менеджерів (які будуть призначатися на конкурентних засадах);
завершення приватизації об'єктів стратегічних галузей на основі галузевих підпрограм приватизації.
1.9. Розвиток внутрішньої торгівлі
Стратегічними завданнями сфери внутрішньої торгівлі буде збереження та закріплення позитивних тенденцій у забезпеченні населення товарами народного споживання та розвиток торгової мережі нових форматів. Реалізація зазначених напрямів передбачається шляхом:
у 2013 році:
подальшого вдосконалення нормативно-правової бази для ефективного державного регулювання сфери внутрішньої торгівлі;
упровадження в торговельну діяльність сучасних логістичних технологій, технологій фасування та зберігання товарів;
у 2014 році:
запровадження єдиних стандартів і правил організації та здійснення торговельної діяльності, що відповідають стандартам розвинених країн світу;
модернізація і розширення торговельної інфраструктури;
розроблення програм розвитку внутрішньої торгівлі щодо оптимізації соціальної, організаційної, функціональної і територіальної структур торгівлі;
збільшення нормативів забезпеченості населення торговельною площею в магазинах у містах та в сільській місцевості відповідно до середньоєвропейського рівня.
2. МОДЕРНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ІНФРАСТРУКТУРИ
2.1. Використання промислово-технологічного потенціалу
Державна політика у сфері використання промислово-технологічного потенціалу спрямовуватиметься на підтримку позитивних тенденцій, створених у попередніх роках умов для довгострокового кредитування реального сектору економіки та домогосподарств, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг на зовнішніх ринках збуту, нарощування їх експорту та створення умов для імпортозаміщення, сприяння структурно-інноваційним змінам у виробництві промислової продукції. Розвиток та ефективне використання промислово-технологічного потенціалу досягатиметься за рахунок:
у 2013 році:
модедернізації та технічного переозброєння промислового виробництва;
реалізації інвестиційних проектів з розбудови інфраструктури, оновлення виробничих потужностей;
підвищення конкурентоспроможності промислової продукції за рахунок упровадження технологій спрямованих на зменшення енерго- та матеріалоємності продукції;
нарощування експорту вітчизняних промислових товарів та створення умов для імпортозаміщення;
зростання виробництва промислової продукції, зокрема в галузях хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудування, автомобілебудування, металургійному виробництві тощо;
розвиток сучасних інноваційних технологій у галузі виробництва легкових автомобілів;
зростання обсягів виробництва вітчизняної продукції в галузі машинобудування, зокрема машинобудування для агропромислового комплексу, автомобілебудування;
збільшення обсягів виробництва продукції хімічної та нафтохімічної промисловості, зокрема за рахунок збільшення обсягів виробництва мінеральних добрив та продукції органічної хімії;
зміцнення експортного потенціалу металургійної галузі, зокрема за рахунок скорочення вивезення продукції сировинного напряму та переорієнтації на експорт кінцевої продукції;
у 2014 році:
переформування технологічної складової промислових виробництв, зокрема у галузі машинобудування;
упровадження новітніх технологій, устаткування і обладнання;
закриття нерентабельних виробництв;
вилучення з експлуатації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання;
проведення системної реструктуризації металургійної галузі з орієнтацією на кон’юнктуру внутрішнього та зовнішнього ринку;
будівництво об’єктів металургійного комплексу, спроможних замінити імпорт продукції продукцією власного виробництва;
упровадження технологій, що сприятимуть зниженню матеріало- та енергоємності промислової продукції.
2.2. Модернізація транспортної інфраструктури
Одним з ключових завдань у цій сфері є поліпшення якості наявних та будівництво нових об’єктів транспортної інфраструктури для потреб економічного розвитку та підвищення якості життя громадян шляхом:
у 2013 році:
модернізації залізничних колій для забезпечення швидкісного руху залізничного транспорту;
запровадження пілотних проектів реконструкції та експлуатації морських портів та аеропортів, що не підлягають приватизації, на умовах державно- приватного партнерства;
у 2014 році:
підвищення рейтингу логістичної ефективності України;
підвищення бюджетного фінансування програм модернізації та будівництва об'єктів транспортної інфраструктури на 10 % щорічно;
зменшення рівня зносу основних фондів залізничного транспорту до 65 %;
збільшення пропускної спроможності морських портів на 50 %;
розвиток логістичної інфраструктури аеропортів;
підвищення відповідальності місцевої влади за інфраструктурні активи місцевого значення шляхом делегування повноважень і відповідальності щодо управління місцевими дорогами, метрополітенами та іншими інфраструктурними об'єктами місцевого значення; спрямування відповідного фінансування на місцевий рівень, підвищення рівня моніторингу та контролю за цільовим використанням бюджетних коштів;
2.3. Розвиток зв'язку та телекомунікацій
Пріоритетними напрямами державної політики у сферах зв’язку та телекомунікацій стане перехід на найновіші стандарти зв’язку, адаптація національного законодавства та практики до норм європейських стандартів у сфері технічного регулювання та торгівлі послугами, забезпечення споживачів телекомунікаційними послугами гарантованої якості відповідно до національних стандартів, гармонізованих з європейськими; розширення спектру нових послуг на базі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та наукових розробок. Реалізація зазначених напрямів передбачається шляхом:
у 2013 році:
подальшого вдосконалення нормативно-правової бази документів, зокрема в частині взаємодії телекомунікаційних мереж, побудованих із використанням різних технологій;
започаткування процесів повномасштабної імплементації інтернет-сервісів та відповідних технологій, конвергенції традиційних і розвитку нових медіа-форматів на технологічній платформі Інтернет;
продовження розбудови мереж мобільного зв’язку четвертого (4G) покоління.
активізації фундаментальних та прикладних наукових досліджень за напрямами розвитку інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури та технологій;
у 2014–2015 роках:
продовження повномасштабної імплементації інтернет-сервісів та відповідних технологій;
створення та впровадження ефективних інструментів розв’язання проблеми телефонізації населення, особливо в сільській та гірській місцевостях, зокрема створення та забезпечення функціонування фонду універсальних послуг;
впровадження перспективних радіотехнологій телевізійного та мультимедійного мовлення;
започаткування створення високошвидкісних телекомунікаційних мереж із виходом на європейські та світові мережі на основі грід-технологій;
усунення наявних регіональних диспропорцій рівня номінального проникнення мобільного зв’язку;
подальше розширення мережі пунктів колективного доступу до мережі Інтернет, насамперед у сільських та віддалених гірських районах.
2.4. Оптимізація процесів структурних перетворень у паливно-енергетичному комплексі (ПЕК)
Пріоритетними напрямами державної політики у паливно-енергетичному комплексі стане підтримка нарощування власного видобутку вуглеводнів шляхом доведення перевищення рівня щорічних розвідувальних запасів над рівнем поточного видобутку, залучення до енергетичного балансу держави альтернативних та відновлювальних джерел енергії, продовження модернізації та технічного переоснащення усіх галузей ПЕК з одночасним посиленням вимог до забезпечення високого рівня охорони праці на підприємствах галузі. Створення умов для залучення інвестицій у розвиток ПЕК, насамперед шляхом запровадження економічно обґрунтованих цін і тарифів на всі види енергоносіїв, у тому числі „зелених тарифів” для стимулювання розвитку альтернативної енергетики. Реалізувати зазначені напрями передбачається шляхом:
у 2013 році:
створення умов для забезпечення обсягів пошуково-розвідувального буріння на газ та нафту та підготовки нафтогазоносних об’єктів (у тому числі на шельфі) та виявлення нових об’єктів (цу тому числі на шельфі) відповідно до Енергетичної стратегії України до 2030 р.;
забезпечення щорічного приросту розвіданих запасів нафти з газоконденсатом відповідно до Енергетичної стратегії України до 2030 р.;
початку будівництва терміналу із прийняттям скрапленого газу, використання нафтопроводу „Одеса – Броди”;
створення виробництва ядерного палива та цирконієвого виробництва;
послідовної лібералізації та забезпечення конкуренції та прозорості на ринку електроенергії;
залучення інвестицій в модернізацію основних фондів енергокомпаній, що здійснюють виробництво, передачу та постачання електроенергії з метою ефективного використання палива, скорочення втрат електроенергії, підвищення надійності та якості електропостачання;
створення законодавчої бази формування довгострокових резервів нафти та природного газу на основі досвіду країн ЄС;
забезпечення введення в дію нових виробничих потужностей з видобутку вугілля відповідно до реальних потреб держави у вітчизняному вугіллі (відповідно до Енергетичної стратегії України до 2030 р.);
у 2014 році:
завершення до кінця 2014 р. приватизації енергопостачальних і теплових електрогенеруючих потужностей;
завершення переходу до ринку двосторонніх договорів в електроенергетиці та доведення цін і тарифів на природний газ для усіх споживачів до економічно-обгрунтованого рівня;
завершення до кінця 2015 року ліквідації збиткових та безперспективних вугільних і торфодобувних підприємств, яка була розпочата у попередні роки;
продовження створення сприятливих умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток енергетичної галузі України;
продовження здійснення заходів з інтеграції Об'єднаної енергетичної системи України в об'єднання європейських енергосистем ЕКТБО-Е (континентальна Європа);
здійснення заходів із подальшої реалізації проекту розвитку Європейського та Азіатського нафтотранспортного коридору для транспортування каспійської нафти на європейський ринок територією України;
забезпечення диверсифікації джерел, постачальників, маршрутів та способів постачання енергетичних ресурсів, що імпортуються в Україну;
досягнення 100 % розрахунків за спожиті енергоносії всіма категоріями споживачів та погашення заборгованості за попередні періоди.