Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях частина 1
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5398.07kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2792.72kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5524.43kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2580.69kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Черкаська обласна рада, 58.32kb.
- Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
- Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.
НЕ ДАВАТИ ПИТИ МОЛОКО, СПИРТ, КАСТОРОВУ ОЛІЮ.
ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!
ТОЛУОЛ СНСН:
Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:
Можливе проникнення до організму через неушкоджену шкіру! Небезпечний при вдиханні парів.
1. Легкий ступінь отруєння – збудження, запаморочення, стан сп’яніння.
2. Середній ступінь отруєння – загальна слабкість, сонли-вість, нудота, блювота.
3. Тяжкий ступінь отруєння – задишка, порушення ритму дихання, втрата свідомості, можлива кровотеча з носа та ясен, судоми.
Долікарська і перша медична допомога:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря, зняти одяг.
3. Промити шкіру водою з милом, викликати блювоту.
4. У тяжких випадках – інгаляція кисню з карбогеном.
5. Прийняття внутрішньо ентеросорбентів “Ентеросгель”, “Силард”.
НЕ ДАВАТИ ПИТИ МОЛОКО, СПИРТ, КАСТОРОВУ ОЛІЮ.
ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!
ФЕНОЛ СНОН:
Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:
Отруйний при вдиханні. Можлива миттєва смерть!
1. Легкий ступінь отруєння - головний біль, загальна слаб-кість, запаморочення, нудота, відчуття сп’яніння.
2. Середній ступінь отруєння – стан ейфорії, безпричинний сміх, порушення ходи, нудота, блювота.
3. Тяжкий ступінь отруєння – маревний стан, сонливість, загальна загальмованість, пригніченість усіх рефлексів. Смерть від зупинки дихання.
Долікарська і перша медична допомога:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря, звільнити від одягу.
3. Забезпечення спокою і тепла.
4. Протирання ушкоджених поверхонь тіла 10-40% етиловим спиртом чи рослинними оліями.
5. Умивання тіла водою з милом.
6. Інгаляція зволоженим киснем.
Штучна інгаляція легенів – ОБЕРЕЖНО!
7. При попаданні внутрішньо – пити харчову рослинну олію, яєчний білок, після чого обережно промити шлунок (може бути аспірація) великою кількістю води до зникнення запаху фенолу.
ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!
ФОСГЕН СОСl2:
Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:
Один з найбільш отруйних газів при вдиханні! Після вди-хання фосгену можуть бути відсутні клінічні прояви протягом деякого часу.
1. Легкий ступінь отруєння - неприємний смак в роті, різь в очах, першіння в горлі, стиснення в грудній клітині, слабкість, запаморочення, слинотеча, кашель.
2. Середній ступінь отруєння – часте дихання, задишка, кашель з великою кількістю тінистого червоно-коричного хар-котиння.
3. Тяжкий ступінь отруєння – набряк легенів. Смерть від задухи, серцевої недостатності.
Долікарська і перша медична допомога:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря, зняти одяг.
3. Промити шкіру 2-5% розчином харчової соди.
4. Повний спокій, зігрівання тіла.
5. Інгаляція зволоженим киснем.
ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!
ФОРМАЛЬДЕГІД СНО:
Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:
Небезпечний при вдиханні парів, попаданні внутрішньо, попаданні на шкіру та слизисті оболонки.
1. Легкий ступінь отруєння - подразнення слизистої оболон-ки очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі), біль у грудній клітині.
2. Середній ступінь отруєння - головна біль, загальна слаб-кість, запаморочення, чуття страху, сухий кашель, іноді з доміш-ками крові, серцебиття.
3. Тяжкий ступінь отруєння – судоми, втрата свідомості, смерть. При попаданні внутрішньо – біль та печіння в ротовій порожнині, животі, кривава блювота, пронос.
Долікарська і перша медична допомога:
1. Винести на свіже повітря.
2. Інгаляції з 2% розчином харчової соди.
3. Промивання слизистих оболонок великою кількістю води (впродовж 15-20 хв.).
4. При отруєнні середнього ступеня або попаданні внутрішньо – промивання шлунка слабким розчином нашатирю.
5. Пиття молока.
6. Засоби проти кашлю.
7. При спазмі голосової щілини та набряку гортані – гірчич-ники на шию, 0,1% розчин атропіну або 2% розчин папаверину внутрішньом’язово.
8. При зупинці дихання – ШВЛ.
ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!
ФТОРИСТИЙ ВОДЕНЬ НF:
Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:
ДУЖЕ ОТРУЙНИЙ!!!
Можливе проникнення до організму через неушкоджену шкіру! Небезпечний при вдиханні парів, отруйний при прий-манні внутрішньо.
1. Легкий ступінь отруєння – почервоніння та свербіж шкіри, подразнення слизистих оболонок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі, сухий кашель), біль у грудній клітині.
2. Середній ступінь отруєння – утруднене дихання, задишка, збудження, серцебиття.
3. Тяжкий ступінь отруєння – не координовані рухи, пульс ниткобідний, втрата свідомості, дихання поверхневе, судоми, об-личчя синюшне, зупинка дихання. При наявності високих концентрацій – миттєва смерть.
При попаданні внутрішньо – слинотеча, біль в животі, слаб-кість, нудота, блювота, пронос. При взаємодії з рідиною викли-кає опіки.
Долікарська і перша медична допомога:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря.
3. Промивання слизистих оболонок і шкіри 2% розчином харчової соди.
4. При ушкодженні очей закапати 1% розчин новокаїну.
5. Забезпечення спокою, зігрівання тіла.
6. При отруєнні середнього ступеня – інгаляції з 2% роз-чином харчової соди, пиття лужної мінеральної води типу “Поляна Квасова”, теплого молока, зігріванні шиї.
7. При отруєнні середнього та важкого ступеня – тривалі інгаляції з киснем.
8. При зупинці дихання – ШВЛ.
ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!
ФУРФУРОЛ С4Н3ОСНО:
Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:
Небезпечний при вдиханні парів, попаданні внутрішньо, попа-данні на шкіру та слизисті оболонки.
1. Легкий ступінь отруєння – подразнення слизистих оболо-нок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі), біль у грудній клітині.
2. Середній ступінь отруєння – головний біль, загальна слаб-кість, запаморочення, чуття страху, сухий кашель, іноді з домішками крові, серцебиття.
3. Тяжкий ступінь отруєння – судоми, втрата свідомості, смерть. При попаданні внутрішньо – біль та печіння в ротовій порожнині, животі, тривала блювота, пронос.
Долікарська і перша медична допомога:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря.
3. Промити очі 2% розчином харчової соди, закапати 1% розчином новокаїну.
4. Промивання шкіри великою кількістю проточної води протягом 15-20 хвилин.
5. При отруєнні середнього ступеня або попаданні внут-рішньо – промивання шлунка слабким розчином нашатирю.
6. Пиття молока.
7. Засоби проти кашлю.
8. При спазмі голосової щілини та набряку гортані – гірчич-ники на шию, 0,1% розчин атропіну або 2% розчин папаверину внутрішньом’язово.
9. При зупинці дихання – ШВЛ.
ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!
ХЛОР Сl2:
Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:
ДУЖЕ ОТРУЙНИЙ!!! Можливе проникнення до організму через неушкоджену шкіру! Небезпечний при вдиханні парів, отруйний при прийманні внутрішньо.
1. Легкий ступінь отруєння – почервоніння та свербіж шкіри, подразнення слизистих оболонок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі, сухий кашель), біль у грудній клітині.
2. Середній ступінь отруєння – утруднене дихання, задишка, збудження, серцебиття.
3. Тяжкий ступінь отруєння – не координовані рухи, пульс ниткобідний, втрата свідомості, дихання поверхневе, судоми, обличчя синюшне, зупинка дихання. При наявності високих концентрацій – миттєва смерть. При попаданні внутрішньо – слинотеча, біль в животі, слабкість, нудота, блювота, пронос. При взаємодії з рідиною викликає опіки.
Долікарська і перша медична допомога:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря.
3. Промивання слизистих оболонок і шкіри 2% розчином харчової соди.
4. При ушкодженні очей закапати 1% розчином новокаїну.
5. Забезпечення спокою, зігрівання тіла.
6. При отруєнні середнього ступеня – інгаляції з 2% розчи-ном харчової соди, пиття лужної мінеральної води типу “Сва- лява Квасова”, теплого молока, зігрівання шиї.
7. При отруєнні середнього та тяжкого ступеня – тривалі інгаляції з киснем.
8. При зупинці дихання – ШВЛ.
ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!
ХЛОРБЕНЗОЛ СНСl:
Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:
Небезпечний при вдиханні парів, отруйний при попаданні внутрішньо.
1. Легкий ступінь отруєння – сонливість, запаморочення, чуття сп’яніння, сльозотеча.
2. Середній ступінь отруєння – головний біль, розлад коорди-нації рухів, загальна слабкість, сонливість.
3. Тяжкий ступінь отруєння – задишка, порушення ритму дихання, втрата свідомості, судоми.
Долікарська і перша медична допомога:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря, звільнити від одягу, що переш-коджає диханню.
3. Промивання шкіри водою з милом, викликати блювоту.
4. В тяжких випадках – інгаляція кисню з карбогеном.
5. Прийняття внутрішньо ентеросорбентів “Ентеросгель”, “Силард”.
НЕ ДАВАТИ ПИТИ МОЛОКО, СПИРТ, КАСТОРОВУ ОЛІЮ.
ХЛОРПІКРІН ССl3NО2:
Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:
Небезпечний при вдиханні парів, попаданні на слизисті обо-лонки.
1. Легкий ступінь отруєння – подразнення слизистих оболо-нок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі), відчуття стискання у грудній клітині.
2. Середній ступінь отруєння – головний біль, загальна слаб-кість, запаморочення, чуття страху, сухий кашель, серцебиття, нудота, блювота.
3. Тяжкий ступінь отруєння – миттєве виникнення набряку легенів.
Долікарська і перша медична допомога:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря.
3. Спокій, зігрівання тіла.
4. При попаданні на слизисті оболонки очей, носової та рото-вої порожнин –промивання 2% розчином борної кислоти, а при болях у очах закапати по 1-2 краплі 1% розчином новокаїну.
5. Промивання шкіри водою з милом.
6. Інгаляції з киснем.
7. При спазмі голосової щілини гортані - гірчичники на шию, внутрішньом’язове введення атропіну, платифіліну, папаве-рину.
8. При необхідності – кофеїн, кордіамін, камфора.
ЕТИЛМЕРКОПТАН СН3СН2SН:
Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:
Небезпечний при вдиханні парів.
1. Легкий ступінь отруєння – подразнення слизистих оболо-нок очей (сльозотеча, різь в очах).
2. Середній ступінь отруєння – головний біль, нежить, запа-морочення, стан сп’яніння, нудота, блювота.
3. Тяжкий ступінь отруєння – втрата свідомості, параліч дихання. Можлива смерть.
Долікарська і перша медична допомога:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря, звільнити від забрудненого одягу.
3. При отруєнні середнього та тяжкого ступеня – тривалі інгаляції з киснем, кордіамін, сульфокамфокаїн в/м.
4. При попаданні на слизисті оболонки та шкіру - промивання 2% розчином борної кислоти, а при болях у очах закапати по 1-2 краплі 1% розчином новокаїну.
5. Промивання шкіри проточною водою протягом 15-20 хвилин.
УВАГА!!!
При отруєнні іншими сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) необхідно діяти у відповідності до вимог Аварійних карток на ці хімічно небезпечні речовини.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки ста-ну засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення.
Після робить короткі підсумки заняття і ставить зав-дання на підготовку навчаємих до наступного заняття.
Т Е М А 10.
ВЗАЄМОДІЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ
ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РОБІТ У РАЙОНАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.
УЧАСТЬ ФОРМУВАНЬ У ЗАХОДАХ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАДОВОЛЕННЯ
МІНІМУМУ ЖИТТЄВИХ ПОТРЕБ ГРОМАДЯН,
ЯКІ ПОТЕРПІЛИ ВІД НАСЛІДКІВ НС.
Навчальна ціль:
Дати основи організації взаємодії особового складу формувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт та їх участі у заходах життєзабезпечення населення, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1-2 години.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальна площад-ка або містечко.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова. 5 хв.
1. Організація взаємодії особового складу формувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт в районах над-звичайних ситуацій. 15 (35) хв.
2. Участь формувань цивільної оборони у заходах жит-тєзабезпечення населення, яке потерпіло внаслідок надзви-чайних ситуацій. 20 (45) хв.
Підсумки. 5 хв.
Навчальна література і посібники:
1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., ВРУ, № 555-Х1У, 1999р., Київ.
3. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, ВРУ, № 1281-Х1У, 1999 р., Київ.
3. Цивільна оборона. Під редакцією генерала армії А.Т. Алтуніна. Воєнвидав, 1986 р., Москва.
4. Попередження надзвичайних ситуацій. Під редакцією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.
5. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.
6. Положення про МНС України, Указ Президента України № 1005/96, Київ.
7. Типове положення про управління з питань надзви-чайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адмініст-рації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.
8. Типове положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районної, район-ної у містах Києві і Севастополі державної адміністрації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.
9. Управління цивільною обороною. Під редакцією генерал-полковника В.М. Кожбахтеєва, Воєнвидав, 1986 р., Москва.
10. Взаємодія при виконанні завдань цивільної оборони. Під редакцією генерал-полковника А.І. Безотосова, Воєн-видав, 1988 р., Москва.
11. Життєзабезпечення населення в надзвичайних си-туаціях, Стандартвидав Росії, Москва, 1995 р.
12. Захист систем господарсько-питного водозабезпе-чення, Стандартвидав Росії, Москва, 1995 р.;
13. Мобільні засоби очищення поверхневих вод, Стандартвидав Росії, Москва, 1995 р.;
14. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 1997-2000 рр., Київ.
15. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1995- 2000 рр., Москва.
Матеріальне забезпечення
1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура цивільної оборони України.
2. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
3. Концепція захисту населення і територій в над-звичайних ситуаціях.
4. Управління, оповіщення і зв’язок цивільної оборони.
5. Дії органів управління і сил ЦО та населення у надзвичайних ситуаціях.
11. Навчальне містечко (місце) для проведення аварійно-рятувальних робіт.
ПЕРЕДМОВА
Одними із головних завдань цивільної оборони щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій наряду з виконанням завдань щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походжен-ня і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха, оповіщення населення про загрозу і виник-нення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку, захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження, орга-нізація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження, підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях є:
створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів;
організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ
РОБІТ В РАЙОНАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.
Управління в системі цивільної оборони полягає в здійсненні постійного керівництва зі сторони начальників ЦО всіх ступенів та управлінь (відділів, штабів ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення підлеглими начальниками, штабами, службами і силами ЦО щодо забезпечення їх постійної готовності і направлення зусиль на успішне і своєчасне виконання поставлених задач, які неможливо виконати без чіткої організації взаємодії і координації дій органів управління і сил цивільної оборони як в територіальних так і галузевих ланках.
Управління цивільної оборони включає: підтримання високого політико-морального стану особового складу органів управління, штабів, служб і сил цивільної оборони, їх постійної готовності до виконання постав-лених задач; організацію розроблення планів цивільної оборони і забезпечення їх виконання; прогнозування, здобування і вивчення даних обстановки, своєчасне прийняття рішення і доведення завдань до підлеглих; організацію і підтримання безперервної взаємодії при вирішенні завдань цивільної оборони; організацію бага-тостороннього забезпечення дії сил ЦО в ході виконання ними задач; постійний контроль за виконанням планів і прийнятих рішень і надання допомоги підлеглим; своє-часне відновлення порушеного управління і боєздатності сил цивільної оборони.
Управління повинно бути безперервним, твердим, гнуч-ким і стійким; воно повинно забезпечувати необхідну централізацію керівництва зі сторони старшого началь-ника і органу управління з одночасним наданням ініціа-тиви підлеглим.
Основою управління є рішення начальника цивільної оборони. На основі рішення начальника цивільної обо-рони розробляється план, який узгоджується з вище-стоящим органом управління.
План цивільної оборони оформляється текстуально як єдиний документ з додатками до нього необхідних карт, схем, графіків або розрахунків. В службах розробляються плани забезпечення заходів цивільної оборони у відпо-відності з задачами, які покладено на ці служби.
Для безпосереднього керівництва проведенням рятува-льних робіт в найбільш важливих містах, районах, на об’єктах господарської діяльності і в районах стихійного лиха використовуються рухомі пункти управління.
Сутність взаємодії при виконанні завдань цивільної оборони міститься в узгодженні і об’єднанні зусиль орга-нів управління сил та засобів ЦО, які задіяні для про-ведення аварійно-рятувальних робіт в осередках і зонах ураження, як по цілям, завданням, способам їх виконання так і по місцю та часу.
Організація взаємодії по цілям, задачам і заходам міс-титься у визначенні ролі і місця кожного органу управ-ління, формування в досягненні поставленої мети, вико-нанні кожного поставленого завдання і проведення кож-ного наміченого заходу.
Організація взаємодії за способами виконання постав-лених завдань і заходів - це визначення порядку вико-ристання сил і засобів різного призначення при виконанні завдань і проведені заходів, а також форм маневру ними в ході виконання поставлених завдань.
Організація взаємодії за місцем проведення аварійно-рятувальних робіт складається із узгодження зусиль за напрямками, маршрутами, районами, об’єктами та дільницями рятувальних робіт.
Організація взаємодії за часом – це узгодження зусиль за термінами виконання завдань проведення заходів, а також за іншими тимчасовими показниками.
Організація взаємодії при виконанні завдань циві-льної оборони означає: встановлення єдиних сигналів, єдиної системи кодування карт, документів тощо, поряд-ку обміну взаємною інформацією, порядку організації взаємодії територіальних та відомчих сил ЦО, створення спеціальної системи зв’язку взаємодії, порядку надання допомоги силами і засобами ЦО, а також контролю за виконанням встановленого порядку взаємодії.
Організація взаємодії між органами управління ЦО включає: визначення кола виконавців і їх конкретних обов’язків при виконанні заходів ЦО; узгодження зусиль виконавців за способами виконання задач, місцем і ча-сом; призначення головних виконавців заходів, відпові-даючих за безпосередню координацію зусиль сил і засо-бів ЦО, що залучаються; встановлення єдиних сигналів управління і порядку обміну інформацією між виконав-цями створення зв’язку взаємодії; визначення порядку здійснення контролю за практичною підтримкою взаємо-дії у ході проведення заходів ЦО.
Організація взаємодії здійснюється за наступними основними заходами ЦО: встановлення кордонів зон ураження та характеру пошкоджень споруд; визначення орієнтовних втрат (людських і матеріальних); організації інженерного захисту формувань ЦО (укриття особового складу в захисних спорудах); проведення термінової евакуації особового складу формувань із зони ураження; приведення в готовність та використання засобів інди-відуального захисту особовим складом сил ЦО (надання засобів та їх обеззаражування); забезпечення особового складу формувань незараженими продуктами харчуван-ня, їжею та водою; організації спостереження і лабора-торного контролю за довкіллям при виникненні загрози зараження; створення угрупування сил і засобів цивільної оборони для проведення аварійно-рятувальних робіт; ор-ганізації оповіщення особового складу формувань про можливість виникнення та виникнення надзвичайних си-туацій; організації захисту від наслідків надзвичайних ситуацій; порядку проведення аварійно-рятувальних ро-біт; організації управління роботами з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; організації взаємодії з військо-вими формуваннями ЦО України.
Порядок взаємодії між формуваннями в процесі проведення аварійно-рятувальних робіт визначають від-повідальні уповноважені керівники робіт з ліквідації нас-лідків надзвичайних ситуацій і особи, які очолюють проведення робіт на відповідних об’єктах (дільницях).
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яснення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
УЧАСТЬ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ У ЗАХОДАХ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ, ЯКЕ ПОТЕРПІЛО ВНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.
Концепція захисту населення і територій у разі ви-никнення надзвичайних ситуацій наряду з виконання інших задач, передбачає: проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків над-звичайних ситуацій та організація життєзабезпечення пост-раждалого населення; здійснення заходів щодо соціаль-ного захисту постраждалого населення; реалізація визна-чених законодавством прав населення в галузі захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб, які брали участь у їх ліквідації.
Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час перед-бачає заходи, що здійснюються центральними та місце-вими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих Рад народних депутатів, органами управління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту населення, адміністрацією підприємств, установ і органі-зацій завчасно, а також у разі надзвичайної ситуації з ме-тою створення умов для виживання, яке може опинилися (опинилося) в осередках ураження.
Життєзабезпечення населення в надзвичайних си-туаціях здійснюється з метою збереження життя і здоров’я людей, потерпілих внаслідок надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації та в містах їх відселення і повинно забезпечувати створення умов для виживання в умовах надзвичайних ситуацій населення на основі задоволення його першочергових потреб по встановленим нормам і нормативам у життєво необхідних видах матеріальних засобів і послуг.
Заходами життєзабезпечення населення, спрямовани-ми на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичай-них ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є:
тимчасове розміщення громадян в безпечних районах;
організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення;
організація забезпечення населення, що потерпіло, одя-гом, взуттям і товарами першої необхідності;
організація подання фінансової допомоги потерпілим;
забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах тимчасового розселення;
відновлення функціонування сфери соціального захисту населення, яке потерпіло внаслідок наслідків надзвичайних ситуацій.
При створені і підтриманні умов життєзабезпечення потерпілого внаслідок надзвичайних ситуацій населення повинні підтримуватися наступні його основні принципи:
приорітетність функції держави в підготовці і прове-денні всього комплексу заходів життєзабезпечення в НС;
раціональний розподіл функцій з життєзабезпечення в НС між центральними, регіональними, місцевими та відомчими органами управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
територіально-галузева організація життєзабезпечення в надзвичайних ситуаціях;
персональна відповідальність посадових осіб за вико-нання законодавчих, нормативних і правових актів з жит-тєзабезпечення в НС;
завчасність підготовки держави (регіону, території) життєзабезпечення в НС;
забезпечення соціальної захищеності і психологічної підтримки громадян в зонах НС;
забезпечення фізіологічної та енергетичної достатності норм життєзабезпечення в НС;
першочергове орієнтування системи життєзабезпечення в НС на місцеві ресурси і можливості з наступним вико-ристання державних ресурсів;
відкритість процесу життєзабезпечення за рахунок ви-користання ресурсів від непотерпілих регіонів держави та закордонної допомоги;
здібність до швидкого відновлення системи життєза-безпечення після дії на неї дестабілюючих факторів при-родних та техногенних НС.
Задоволення першочергових потреб населення у життєво важливих видах матеріальних засобів і послуг здійснюють:
забезпеченням водою, продуктами харчування, житлом, предметами першої необхідності;
інформаційним, медичним і санітарно-епідемічним, транс-портним і комунально-побутовим забезпеченням.
Забезпечення водою населення в НС повинно перед-бачувати задоволення:
потреб у воді лікувально-медичних заходів, санітарно-гігієнічного оброблення і профілактики населення;
господарсько-питєвих і комунально-побутових потреб потерпілого населення і особового складу сил ЦО.
Забезпечення продуктами харчування потерпілого на-селення в НС повинно передбачувати задоволення потреб у зерні, муці, хлібобулочних і макаронних виробах, м’ясі і м’ясопродуктах (консервах), молоці і дитячому харчуван-ні, рибі і рибопродуктах (консервах), картоплі і овочах, солі, цукру і чаю, а також фуражу для тваринництва.
Забезпечення житлом потерпілого населення в НС повинно передбачувати розгортання та спорудження при необхідності в зоні НС тимчасового житла (палаток, зем-лянок, збірних та рухомих будинків тощо), а також вико-ристання житлового фонду, що зберігся (будинки відпо-чинку, санаторії, пансіонати, піонерські табори, житлові будинки тощо) для розміщення потерпілого населення в місцях його відселення і евакуації.
Забезпечення предметами першої необхідності потер-пілого в НС населення повинно передбачати задоволення його потрібностей у верхньому одязі, взутті, головних убо-рах, постільних приналежностях, простій побутовій посу-ді, мінімумі товарів галантереї і парфумерії (нитки, ігол-ки, мило тощо) та інших товарах (табачні вироби, сірники, примуси, гас тощо).
Інформаційне забезпечення в НС повинно передба-чувати своєчасне оповіщення його і органів управління всіх рівнів про можливості і факт виникнення НС, мож-ливих його наслідках, правилах поведінки в зонах НС.
Медичне і санітарно-епідемічне забезпечення насе-лення в НС повинно передбачувати надання першої допо-моги потерпілому в зоні НС населенню, забезпечення його простішими медикаментами і медичним майном, сорту-вання поранених і надання їм кваліфікованої і елементів спеціалізованої медичної допомоги рухомими формуван-нями Служби медицини катастроф у зоні НС з наступною (при необхідності) евакуацією потерпілих в лікувальні заклади для стаціонарного лікування, а також виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.
Транспортне забезпечення населення в НС повинно передбачати проведення заходів із задоволення потреб в транспортних засобах для вирішення задач евакуації (перевезення) потерпілих із зони НС в райони відселення і підвозу матеріально-технічних ресурсів життєзабезпечення в зони НС.
Забезпечення комунально-побутовими послугами на-селення, потерпілого в НС, повинно передбачати прове-дення заходів щодо задоволення його мінімально необхід-них потреб у теплі, освітленні, санітарній очистці тери-торії, банно-пральному, ритуальному обслуговуванню.
Забезпечення безпеки населення та його функціонуван-ня в умовах надзвичайних ситуацій, обумовлених стихій-ним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, а так же використання сучасної зброї (воєнні надзвичайні си-туації) є загальнодержавною задачею, обов’язковою для вирішення всіма територіальними, відомчими і функціо-нальними органами управління і регулювання, службами і формуваннями та суб’єктами господарювання.
Об’єми і терміни проведення заходів щодо завчасної підготовки системи захисту населення визначають виходячи із принципу розумної достатності в забезпечення безпеки населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу.
Заходи медичного захисту при надзвичайних ситуаціях необхідно проводити з метою попередження або зниження важкості ураження, шкоди для життя і здоров’я людей від дії небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф, а також для забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуа-цій і в місцях дислокації евакуйованих.
Заходи медичного захисту населення в умовах природ-них і техногенних надзвичайних ситуаціях необхідно пла-нувати і здійснювати з використанням наявних сил і засо-бів міністерств і відомств України, безпосередньо вико-нуючих задачі захисту життя і здоров’я людей, а також спеціалізованих підсистем, екстреної медичної допомоги, санітарно-епідемічного контролю; захисту і життєзабезпе-чення населення в надзвичайних ситуаціях, екологічної безпеки та інших, з їх нарощуванням шляхом створення і розгортання необхідної кількості медичних формувань і установ.
Першу медичну допомогу потерпілим до їх евакуації в лікувальні заклади оказують безпосередньо в осередках ураження при проведенні рятувальних і інших невідклад-них робіт. Надання цієї допомоги необхідно виконувати з участю завчасно сформованих для такої мети з самого населення санітарних постів і санітарних дружин, до складу яких належить включати осіб, спеціально навчених загальним прийомам надання само- і взаємодопомоги та здатних організувати практичне виконання населенням цих прийомів в екстремальних умовах.
В рамках підготовки до виконання заходів медичного захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно завчасно створювати також спеціальні медичні форму-вання і установи; вести підготовку медичного персоналу; накопичувати медичні засоби захисту, медичного і спеціального майна та техніки для оснащення медичних формувань і установ; проводити профілактичні заходи і щеплення населенню; готувати до розгортання додаткову мережу лікарняних ліжок; розробляти режими поведінки і дії населення в надзвичайних ситуаціях.
Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах надзвичайних ситуацій необхідно проводити з метою невідкладного надання допомоги населенню, яке підверг-лося безпосередній або відносній дії руйнівних і шкідли-вих сил природи, техногенних аварій і катастроф, а також для обмеження масштабів, локалізації або ліквідації виник-лим при цьому надзвичайних ситуацій.
Комплексом аварійно-рятувальних робіт необхідно за-безпечити знаходження та виведення людей за межі зон дії небезпечних і шкідливих для їх життя і здоров’я факторів ураження, надання невідкладної медичної допомоги потер-пілим і їх евакуацію в лікарняні установи, створення для врятованих необхідних умов фізіологічно нормального існування організму людини.
Невідкладні роботи повинні забезпечити блокування, локалізацію або нейтралізацію джерел безпеки, пониження інтенсивності, обмеження розповсюдження і знешкод-ження дії полів факторів ураження в зоні лиха, аварії або катастрофи до рівнів, які позволяють ефективно викорис-товувати інші заходи захисту.
Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах надзвичайних ситуацій необхідно планувати і проводити з використанням сил і засобів міністерств і відомств, міжга-лузевих консорціумів, корпорацій, концернів, асоціацій, а також територіальних, функціональних і відомчих систем за підпорядкованістю підконтрольних їм територій і су-б’єктів господарювання, які мають необхідних спеціаліс-тів (охорони здоров’я, охорони правопорядку, матеріально-технічного забезпечення, соціального забезпечення та ін-ших) і технічними засобами, що можливі для використання в осередках ураження, в цілях перевезення людей, в тому числі з травмами і пошкодженнями, виконання демонтаж-них, монтажних, шляхових, навантажувальних і розванта-жувальних і земляних робіт, проведення дегазації, дезакти-вації, дезинфекції та інших спеціальних робіт.
В зонах ураження необхідно організовувати життєза-безпечення населення і особового складу формувань ЦО, що залучаються до участі в рятувальних та інших невід-кладних роботах.
Завчасна підготовка і введення в дію планів захисту населення в надзвичайних ситуаціях, що обумовлені при-родним стихійним лихом, техногенними аваріями, катаст-рофами, а також використання сучасної зброї, повинні передбачати проведення узгоджених за часом, цілям і засобам робіт з планування і виконання комплексу організа-ційних, інженерно-технічних і спеціальних заходів цивіль-ної оборони, а також по формуванню необхідних для цього сил і засобів.
Організація безперебійного забезпечення населення, що опинилося в осередках ураження і зонах зараження внас-лідок надзвичайних ситуацій, продуктами харчування, пит-ною водою і предметами першої необхідності є одним із головних питань, яке повинні вирішувати всі органи управління захистом населення і територій від НС. Це означає створення системи підвозу продуктів харчування, питної води і предметів першої необхідності., складування і організації місць та порядку їх видачі, забезпечення громадського порядку. Цю роботу, як правило виконують спеціалізовані формування служб цивільної оборони (тор-гівлі і харчування, інженерні, охорони громадського по-рядку, матеріально-технічного забезпечення.
Необхідно приділяти увагу щодо завчасної підготовки і проведення заходів щодо захисту продуктів харчування, джерел та систем забезпечення населення водою від зара-ження радіоактивними і хімічними речовинами та бакте-ріальними засобами.
Відновленням функціонування систем водопостачання, електро-, газозабезпечення та каналізації в першу чергу повинні займатися комунально-господарські служби місце-вих державних адміністрацій та органів місцевого само-врядування та спеціалізованих формувань ЦО відповідних галузевих служб.
Своєчасна організація і проведення робіт щодо санітар-ної обробки населення, обеззаражування техніки і транс-порту, територій і споруд, засобів захисту, одягу і взуття та проведення дезинфекції у цих умовах має першочергове значення щоб не допустити вторинного ураження насе-лення радіоактивними і хімічними речовинами та бакте-ріальними засобами, а також не допустити погіршення санітарно-епідемологічного стану населених пунктів і територій та виникнення осередків інфекційних захво-рювань населення і особового складу формувань цивільної оборони. Це завдання в першу чергу виконують спеціа-лізовані формування відомчих та комунально-господар-ських служб місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування (створення і забезпечення роботи СОП, СОТ, пересувних КСО, інфекційно-душевих установок ДДА-53А, ДДА-66, ДДП, ПуСО, використання комуналь-ної, сільськогосподарської, дорожньої, будівельної техніки тощо).
Організацією соціального захисту потерпілого населен-ня внаслідок надзвичайних ситуацій займаються органи соціального захисту населення місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування та страхові організації.
Організацією захисту сільськогосподарських тварин і рослин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріаль-них засобів в зонах ураження (зараження) займаються служби (формування) сільськогосподарських об’єктів (служ-би або формування захисту тварин і рослин).
Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу використовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запасами сільськогосподарською продукцією і фуражу, що упаковані в тканинні мішки, необхідно укри-вати брезентом або поліетиленовою плівкою , а в складах, що не піддаються герметизації – подвійним шаром брезен-ту або поліетиленової плівки.
При перевезенні продуктів харчування, предметів хар-чування, сільськогосподарської продукції і фуражу, питної води в умовах зараження навколишнього середовища ра-діоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами в першу чергу необхідно використовувати спе-ціальні транспортні засоби (хлібовози, водовози, зерно-вози, муковози тощо), а також спеціальну м’яку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами, багато-шарові крафт-мішки).
В цих умовах також можуть бути використані суцільно-металеві залізничні вагони з ущільненням дверей і люків; суцільнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і морські ізотермічні ємності та судна та інші анало-гічні транспортні засоби, а при перевезенні насипом і в м’якій тарі бортовими автомобілями і причепами для їх захисту від радіоактивних, хімічних речовин і бакте-ріальних засобів повинні використовуватися матеріали для укриття (брезент, плівка тощо).
Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бак-теріальними засобами продукція, матеріали та засоби під-лягають обов’язковому обеззаражуванню і контролю сту-пеню зараження до відповідних допустимих величин, а у разі їх перебільшення підлягають знищенню або поховання у спеціально створених могильниках.
Організацію інформації населення про наслідки надзви-чайних ситуацій, стан проведення аварійно-рятувальних робіт та порядок життєзабезпечення і соціальний захист потерпілого населення здійснюють місцеві державні адмі-ністрації та органи місцевого самоврядування, адміністра-ція уповноваженого керівника з організації і проведення аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки ста-ну засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення.
Після робить короткі підсумки заняття і ставить зав-дання на підготовку навчаємих до наступного заняття.
Т Е М А 11.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВЕДЕННІ
РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ
РОБІТ ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ
СТИХІЙНОГО ЛИХА, АВАРІЙ ТА
КАТАСТРОФ.
Навчальна ціль:
Довести до навчаємих основні заходи безпеки при слідуванні та проведенні аварійно-рятувальних робіт при ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1-2 години.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальна площад-ка або містечко.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова. 5 хв.
1. Заходи безпеки особового складу формувань цивіль-ної оборони при висуванню в район проведення аварійно-рятувальних робіт. 15 (35) хв.
2. Заходи безпеки особового складу формувань цивіль-ної оборони при проведенні аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок надзви-чайних ситуацій. 20 (45) хв.
Підсумки. 5 хв.
Навчальна література і посібники:
1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., ВРУ, № 555-Х1У, 1999р., Київ.
2. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, ВРУ, № 1281-Х1У, 1999 р., Київ.
3. Цивільна оборона. Під редакцією генерала армії А.Т. Алтуніна. Воєнвидав, 1986 р., Москва.
4. Попередження надзвичайних ситуацій. Під редакцією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.
5. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.
6. Положення про МНС України, Указ Президента України № 1005/96, Київ.
7. Типове положення про управління з питань надзви-чайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адмініст-рації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.
8. Типове положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районної, район-ної у містах Києві і Севастополі державної адміністрації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.
9. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97), 1997 р., МОЗ України, Київ.
10. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування (ДР-97), 1997 р., МОЗ України, Київ.
11. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стан-дартвидав Росії, Москва:
1. Режими діяльності рятівників, що використовують засоби індивідуального захисту при ліквідації аварій на хімічно небезпечних об’єктах, 1995 р.;
2. Засоби інженерного забезпечення аварійно-ряту-вальних робіт, 1996 р.;
3. Засоби знаходження людей в завалах, 1996 р.,
4. Аварійно-рятувальний інструмент і обладнання, 1995 р.
12. Кодекс законів України про працю, ВРУ, Київ,1990-2000 рр.
13. Періодичні інформаційні видання МНС України, 1995- 2000 рр., Київ.
14. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1995- 2000 рр., Москва.
15. Безпека труда, Ю.В. Борисповец, В. Е. Геращенко, Будівельник , Київ, 1981 р.
16. Охорона праці у будівництві, В.І. Русин, Г.Г. Орлов, М. М. Неделько, Будівельник, Київ, 1990 р.
Матеріальне забезпечення
1. Стенди або схеми в класі:
1. Нормативно-правова база цивільної оборони України.
2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у над-звичайних ситуаціях.
3. Організація проведення аварійно-рятувальних робіт.
11. Навчальне містечко (клас з техніки безпеки праці на об’єкті) для проведення аварійно-рятувальних робіт.