Робоча навчальна програма для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за спеціальністю «Правознавство» 030402
| Вид материала | Документы |
- Навчальна програма підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр", 1394.33kb.
- Робоча навчальна програма для фахівців освітньо -кваліфікаційного рівня "бакалавр", 1297.41kb.
- Робоча програма з фізики (назва навчальної дисципліни) для напрямку 0914 Комп, 874.55kb.
- Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни " Основи охорони праці" Для фахівців, 1111.5kb.
- Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни " Безпека життєдіяльності, 897.32kb.
- Програма вступного фахового екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра, 180.39kb.
- Навчальна програма з підготовки студентів вищих навчальних закладів освітньо-кваліфікаційного, 173.54kb.
- Робоча навчальна програма, плани лекцій та семінарських занять, завдання для самостійної, 587.06kb.
- Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни фінансовий аналіз для підготовки фахівців, 940.06kb.
Тема 10. Затримання органами досудового розслідування
підозрюваного у вчиненні злочину
| | Самостійна робота – 4 год. |
| Завдання для самостійної роботи | |
Законспектувати основні положення наступних нормативно-правових актів:
– Положення про основи організації розкриття злочинів органами внутрішніх справ України / Затверджено наказом МВС України № 456 від 24.09.2010.
Опрацювати питання:
– порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;
– форма та зміст протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Семінарське заняття – 2 год.
- Процесуальний статус підозрюваного.
- Підстави, умови та строки затримання підозрюваного.
- Процесуальний порядок затримання підозрюваного.
- Допит підозрюваного у вчиненні злочину.
Практичне заняття – 2 год.
1. Вирішення ситуаційних завдань:
Вирішення ситуаційних завдань зі «Збірника задач з кримінального процесу» до теми 10.
2. Аналіз макетів кримінальних справ.
За вказівкою науково-педагогічного працівника дати правову оцінку процесуальним документам, які складені органами досудового розслідування, щодо затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.
3. Обговорення реферативних повідомлень.
| | Індивідуальна робота – 2 год. |
| Завдання для індивідуальної роботи | |
Скласти процесуальні документи:
– протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину;
– протокол допиту підозрюваного.
Теми реферативних повідомлень
– особливості застосування заходів кримінально-процесуального примусу до підозрюваного;
– оскарження рішення про затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.
Ключові терміни та поняття теми
Підозрюваний, заходи кримінально-процесуального примусу, запобіжні заходи, підстави, мета та умови застосування запобіжних заходів, затримання підозрюваного, підстави затримання підозрюваного, умови затримання підозрюваного, строки затримання підозрюваного, процесуальний порядок затримання підозрюваного, порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, затримання підозрюваного органами дізнання, затримання підозрюваного органами досудового слідства, право на захист, допит підозрюваного, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, кримінальне переслідування, оскарження процесуальних рішень, прокурорський нагляд, відомчий процесуальний контроль, судовий контроль.
Методичні поради
Засвоєння положень цієї теми ґрунтується на розумінні ряду основних понять кримінального процесу, які стосуються процесуального статусу підозрюваного у кримінальному процесі. Під час підготовки до семінарських занять курсантам необхідно ознайомитись зі статтями 431, 106–107, 115, 148–1652 КПК. Слід мати на увазі, що у кримінальному процесі затриманню може бути піддана особа, підозрювана у вчиненні злочину. Причому підозра повинна спиратися на певні фактичні дані, визначені у законі як підстави затримання (ст. 106 КПК).
«Затримання» у процесуальному значенні необхідно відрізняти від звичайного розуміння терміну «затримання», який визначають позначають як фактичне обмеження свободи особи, пов’язане з доставлянням останнього в орган дізнання або до слідчого і здійснюване будь-яким співробітником органу дізнання або міліціонером ППС, потерпілим, очевидцем та іншим громадянином. Така дія, якщо вона здійснена не у порядку виконання постанови (доручення) слідчого або прокурора, називається доставленням. За своєю природою доставлення є адміністративно-правовим актом або ініціативною дією громадян, але не кримінально-процесуальним затриманням.
Затримання (його фактичне виконання) у кримінально-процесуальному розумінні можуть здійснювати лише спеціально уповноважені на те законом органи держави а саме: орган дізнання (ст. 106 КПК ), слідчий (ст. 115 КПК ), прокурор (ст. 227 КПК ), за постановою судді (суду). Не можна приймати рішення про затримання особи, не розв'язавши заздалегідь питання про те, є чи в самій події, у діях певної особи ознаки злочину і якого саме. Остання обставина важлива тому, що процесуальне затримання допустимо лише у зв'язку з підозрою у вчиненні такого злочину, за який передбачене покарання в вигляді позбавлення волі.
Затримання допускається з метою з'ясування причетності затриманого до злочину і вирішення питання про застосування до затриманого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Слід однак мати на увазі те, що для досягнення визначених цілей не в усіх випадках вимагається застосування затримання. Вдаватися до нього треба лише тоді, коли незастосування цієї міри може серйозно ускладнити досягнення названих цілей або хоча б однієї з них. Про іншу мету (рішення питання про запобіжний захід у вигляді взяття під варту) мова може йти лише після з'ясування причетності даної особи до злочину.
Таке більш широке висвітлення мети затримання сприяє правильному розумінню мотивів, що у сукупності з підставами, визначеними у законі (ст. 106 КПК), визначають правильне, обґрунтоване застосування затримання. У такому розумінні мети затримання сприяють правильній мотивації рішень про затримання. У світлі цього вони можуть служити і критеріями правомірності того або іншого мотиву для застосування затримання.
У ч. 1 ст. 106 КПК міститься перелік підстав, за наявності яких особу затримують по підозрінню у вчиненні злочину: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. Також за наявності інших даних, вказаних у ч. 2 ст. 106 КПК. Розширеному тлумаченню дана норма не підлягає, тому затримання, проведене по будь-яким іншим основі, є заздалегідь незаконним.
Список літератури до змістового модулю
[1-3, 6, 8, 14, 21, 22, 24, 28, 31, 39, 45, 51, 55-61, 65-68, 70, 71, 77-79, 81-83]