Geum.ru

Цей навчальний посібник практично перша в Україні спроба на академічному рівні комплексно дослідити І висвітлити сутність та основні складові сучасної інформаційної політики

Вид материалаДокументы

Содержание


Пропагандистський аналіз
З історії досліджень пропаганди
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Пропагандистський аналіз


Пропаганда як конкретна технологія впливу за роки свого існування виробила достатню кількість різних моделей, за якими будується інформаційний інструментарій (відмінний від, приміром, інструментарію масової культури чи наукового дискурсу).

Дж. Джоветт і В. О'Доннелл*169 наводять дві моделі пропагандистського впливу Т. Сміта: модель зміни джерела і модель легітимації джерела. У моделі зміни джерела пропагандист розміщує своє повідомлення в іншому джерелі, звідки воно і потрапляє до одержувача інформації (рис. 8.1).

*169: { Jouett G.S., O'Donnell V. Propaganda and persuasion. – Newbury Park etc., 1992.}



Рис. 8.1. Модель зміни джерела

У моделі легітимації джерела пропагандист розміщує своє повідомлення в легітимному для аудиторії джерелі для того, щоб потім використати його у своїх цілях, спираючись на нього, як на чуже, (рис. 8.2).



Рис. 8.2. Модель легітимації джерела

До цього можна додати модель збільшення впливу повідомлення, коли пропагандист бере повідомлення з іншого джерела, але надає йому значно більшої ваги, ніж це було раніше.



Рис. 8.3. Модель збільшення впливу повідомлення

Цей метод досить часто використовує пропаганда; багато з наведених вище ситуацій (наприклад, загибель корабля "Луїзітанія") належать саме до цього типу.

Дж. Джоветт і В. О'Доннелл запропонували аналізувати пропаганду за такими 10 параметрами.

1) Ідеологія та цілі пропагандистської кампанії.

2) Контекст, в якому відбувається пропаганда.

3) Ідентифікація пропагандиста.

4) Структура пропагандистської організації.

5) Цільові аудиторії.

6) Медіа-техніки.

7) Спеціальні техніки впливу.

8) Реакція аудиторії на різні техніки.

9) Контрпропаганда.

10) Результати та оцінка.

Йдеться про об'єктивізацію процесу пропагандистського впливу, що необхідно як для аналізу, так і для розробки ефективних пропагандистських повідомлень*170.

*170: { Докладніше див. Почепцов Г.Г. Теорія коммуникации. – М.; К., 2002; Почепцов Г.Г. Информационные войны. М.; К., 2000; Почепцов Г.Г. Психологаческие операции. – М.; К., 2002.}

З історії досліджень пропаганди


Багато спеціалістів, які зараз с класиками комунікативної науки у сфері пропагандистського впливу, сформувалися як науковці цього профілю під час другої світової війни, коли вони отримували фінансування від військових сил США для велику кількість досліджень (див. деякі постаті в Rogers EM. A history of communication study. A biographical approach. – 1994). У той період була сформована досить потужна експериментальна наука, розвитку якої, безперечно, допомогло державне фінансування. Ще однією особливістю цієї групи дослідників було те, що майже всі вони були емігрантами, і саме військові замовлення дали їм можливість, якої в іншому випадку могло й не бути, або вона було б розтягнута на десятиріччя, Оскільки, потрапивши в США, вони спочатку мали завойовувати "місце під сонцем."

Поль Лазарсфельд (1901–1976) звів комунікативний процес до чотирьох складників: хто, що сказав, кому і з яким ефектом. Він займався оцінюванням впливу радіоповідомлень, тому під час війни отримав відповідне військове замовлення з цієї теми. П. Лазарсфельд також запропонував такий інструментарій дослідження, як аналізатор програм і фокус-групи. Аналізатор фіксує те, що подобається або не подобається аудиторії. Динамічне групове обговорення проблеми у фокус-групи, дає змогу досліднику формулювати гіпотези, наприклад, про вплив повідомлень. П. Лазарсфельд також запропонував двоступеневу модель комунікації, яка сьогодні стала основною. У ній між ЗМІ та аудиторією було визначено, проміжний рівень – лідери громадської думки – обговорення з якими й спричинює зміни в масовій свідомості. На початку війни

П. Лазарсфельд запропонував своїм співробітникам вивчати іспанську мову, вважаючи, що після війни американський інтерес зосередиться у Латинській Америці. Тут він помилився, адже план Маршалла був зорієнтований на Європу. В цілому гроші від військового відомства становили половину бюджету його дослідного бюро, хоча Лазарсфельд пропонував скоріше нові методи дослідження, аніж конкретні результати аналізу пропагандистських повідомлень.

Курт Левін (1890–1947) відкриває поняття gatekeeper – той, хто чатує на брамі, не пропускаючи чужинців, – використавши це поняття для аналізу того, як відбувається добір новин. Це роблять редактори, керуючись власним розумінням того, що добре, що погано, після чого залишається десята частина і менше від того, що реально отримали ЗМІ на вході. К. Левін досить часто консультував з питань психологічної війни і пропаганди американське агентство, яке існувало до створення ЦРУ. Цікаво, що поняття gatekeeper теж виникло завдяки військовому замовленню, коли треба було привернути увагу населення до споживання субпродуктів. Аналіз показав, що група, яка просто слухала лекцію на цю тему, змінила своє ставлення лише на три відсотки, а коли в групі було проведено обговорення, в якому взяли участь усі, зміна ставлення досягла 36 відсотків. У цих експериментах К. Левін розглядав домогосподарку теж як gatekeeper, яка дозволяє або не дозволяє тим чи іншим продуктам потрапити в сім'ю.

Карл Ховланд (1912–1961) брав участь у дослідженнях бойового духу армії. У деякі періоди такі дослідження були заборонені, наприклад, у травні 1941 р. за сім місяців до того, як США вступили в другу світову війну. У результаті досліджень, наприклад, було встановлено, що піхота має найгірший імідж серед військ, і щоб урятувати, захистити від цього солдат пропонувалося ввести спеціальні значки наступу, шукати інші шляхи мотивації солдата.

Основним об'єктом, що його вивчав Ховланд, було ставлення та його зміна. Велика робота в цьому напрямку була проведена з аналізу кінопродукції, за допомогою якої Пентагон намагався, наприклад, тренувати 15 млн цивільних. У 1942 р. для зйомки фільмів на тему "Чому ми воюємо" було запрошено відомого голлівудського режисера Френка Капру. Було зроблено сім п'ятдесятихвилинних фільмів, котрі й тестував К. Ховланд. Недоліком цього аналізу було те, що повідомлення вже було фіксованим і дослідники нічого не могли змінити. Аналіз міг показати, наприклад, що після перегляду фільму 41 відсоток глядачів хотіли воювати, тимчасом як у контрольній групі ця цифра становила майже 38 відсотків.

Дослідження довіри до джерела повідомлення засвідчили її зв'язок зі зміною ставлення. Було виявлено певні закономірності, які відображено у таблиці 8.4 і 8.5.

Таблиця 8.4. Джерела повідомлень і ступінь довіри до них

Тема повідомлення
Джерело, якому довіряють
Джерело, якому недостатньо довіряють

Антигістамінні ліки: чи треба продавати їх без рецептів?
Журнал біології і медицини
Журнал А (кольорове масове видання)

Атомні підводні човни: чи можна побудувати в наші часи практичну атомну підлодку?
Роберт Оппенгеймер, відомий вчений з Манхеттенського проекту
Російська газета "Правда"

Брак сталі: чи винна в цьому металургійна промисловість?
Бюлетень національного планового комітету
Журналіст А

Майбутнє кінотеатррів: чи відбудеться зменшення кінотеатрів при розвитку телебачення?
Журнал "Fortune"
Журналіст В

Залежно від ступеня довіри до джерела збільшувалася чи зменшувалася кількість тих, хто змінював свої погляди (табл. 8.5).

Таблиця 8.5. Відсоток тих, хто змінив свої погляди, отримавши текст

Тема повідомлення
Джерело, якому довіряють
Джерело, якому недостатньо довіряють

Антигістаміни
23
13

Атомні човни
36
0

Брак сталі
23
-4

Майбутнє кінотеатрів
13
17

Середнє
23
7

Різниця між двома середніми
16
7

Карл Ховланд з групою вивчали також використання страху при побудові повідомлень. Виявилося, що сильний тиск залишає аудиторію в стані емоційного збудження, тому цього не слід робити. Вивчення подачі аргументів "за" і "проти" показало, що для аудиторії з низьким рівнем освіти не варто подавати негативні аргументи, якщо ж аудиторія має вищу освіту, їй слід подавати два види аргументів – це збільшує ефективність впливу.

Одним із перших дослідників пропаганди в США був Гарольд Лассвелл (1902–1978), який за допомогою квантитативних методів вивчав застосування пропаганди в першій світовій війні. Саме йому належать перші праці в галузі контент-аналізу. Під час Другої світової війни він проводив контент-аналіз пропагандистських повідомлень як з боку союзників, так і з боку противників. Він підготував 60 працівників, що робили контент-аналіз 39 іноземних газет.

Науковий аналіз пропаганди, здійснений на матеріалі Першої світової війни, отримав експериментальне продовження під час Другої світової війни. І саме це використання об'єктивного тестування, орієнтацію на широкомасштабні дослідження, закладені тоді, можна побачити в сучасних розробках з цієї теми*171.

*171: { Див.: Military Propaganda. Psychological warfare and operation. – New York, 1982.}

8.4. Комунікативні складові психологічної/ інформаційної операції

Психологічна/інформаційна операція – це насамперед комунікація, тому нас цікавлять типи комунікативних процесів, що найбільш ефективно слугують її цілям. Г. Джоветт і В. О'Доннелл визначають пропаганду як маніпуляцію символічним оточенням, яка може мати місце без фізичного оточення, так і з його допомогою*172. В останньому випадку ми маємо варіант впливу нових комунікативних технологій на сутність пропаганди, тобто зміна умов передачі повідомлень формує ті чи інші характеристики самого повідомлення. На цю тему писав і Ю. Лотман, коли розмірковував над проблемою перекладу текстів, написаних різними мовами культури. За такого перекодування завжди залишається частка, що не піддається перекладу, і саме вона найбільш вдало відтворює сутність цього типу комунікативного каналу.

*172: { Jowett G.S., O'Donnell V. Propaganda and persuasion. – Newbury Park, 1992. – P. 157.}

Якщо ми акцентуємо увагу на комунікативних характеристиках психологічної операції, то представники інших професійних сфер будуть бачити в ній риси важливі для себе. Саме так писав Д. Маклахан про першого керівника організації, що передувала ЦРУ, У. Донована: "У 1939 році Донован сказав, що, як він гадає, "те, що ми зараз називаємо незвичною або психологічною війною", посяде важливе місце в майбутніх битвах. Донован вважав, що таку незвичну війну можуть організувати (і керувати нею) тільки розвідувальні органи. Це забезпечило би збереження таємниці, надходження необхідних грошових засобів і захист від політичних нападів й галасу в пресі, а також надало би можливість самому Доновану стати на чолі цієї справи"*173. Уже в 1940 р. Держдепартамент повинен був за допомогою посольств забезпечити збір інформації серед іншого з таких питань: моральний дух (військових, керівників, цивільного населення); чутки; ефективність англійської пропаганди (кількість тих, хто слухає передачі, якість прийому і подібне), основні настрої (наприклад, невдоволення війною, страх перед США і подібне).

*173: { Маклахан Д. Тайны английской разведки (1939–1945). – М., 1971. – С. 235.}

Але військові інтереси час від часу виходять на суто комунікативні аспекти цієї справи. 10 червня 1941р. У. Донован звернувся до президента з меморандумом, де йшлося про таке: "В сучасній війні є ще один елемент, тобто психологічний вплив на моральний дух населення країни. В цьому важлива роль належить радіо. Використання радіо як зброї, до чого ефективно вдається Німеччина, має удосконалюватися". Один із засновників і керівників ЦРУ А. Даллес у своїй книзі з мистецтва розвідки*174 розглядає різні варіанти політичної дезінформації, які будуються не лише на гарній аналітиці, а й на чіткому знанні законів комунікативного впливу.

*174: { Даллес А. Искусство разведки. – М., 1992.}

Важливою складовою психологічної операції є інша аудиторія, зазвичай за визначенням це завжди аудиторія за межами своєї країни. На цьому обов'язково наголошується у відповідних визначеннях. Наприклад: "Організація для "міжнародних комунікацій" означає організацію в одній країні для комунікацій або зі світом в цілому, або з окремою аудиторією в іншій країні"*175. Оскільки це інша аудиторія ми гірше знаємо її мову і культуру. Інколи, вважаючи, що знаємо, ми отримуємо негативні результати через реальне незнання. Наприклад, польовий статут із психологічних операцій США говорить про використання під час війни у В'єтнамі туза пік, що для західної культури є символом смерті. Але це було помилкою, бо цей символ в східній культурі такого значення не має. Або такий приклад, як листівки, що писалися недосконалою японською мовою, що викликала посмішки на першому етапі психологічної війни тихоокеанської операції*176. Дія подібних міжнародних комунікацій може спрямовуватися як на індивідуальну, так і на масову свідомість. Існують операції з дистанційного впливу на лідера, що дає змогу досягати максимальної точності в комунікації. Це стає можливим завдяки детальному знанню цієї особи та її каналів комунікації. З іншого боку, масова свідомість як особливий об'єкт теж підлягає точному та об'єктивному вимірюванню. Успіх психологічної операції залежить від точності цього дослідження.

*175: { Military propaganda. Psychological warfare and operations. – New York, 1982. – P. 55.}

*176: { Gilmore A. You can't fight tanks with bayonets. Psychological warfare against the Japanese army in the Southwest Pacific. – Lincoln etc., 1998.}

У межах психологічних операцій нас будуть цікавити два варіанти інформаційних дій:

· уведення характеристик;

· заміна характеристик.

Уведення характеристик полегшується тоді, коли йдеться про "нішу", яка ще не заповнена масовою свідомістю. За міна характеристик – значно складніший процес, оскільки це вже варіант конкурентної комунікації, коли одна інтерпретація ситуації повинна витиснути іншу. Заміну характеристик ми можемо проілюструвати темами, які під час війни у В'єтнамі були найбільш значущими і за допомогою яких схиляли до дезертирства солдатів*177. З погляду нашого дослідження війну як патріотичний об'єкт, з одного боку, можна подати як об'єкт індивідуальний, сімейний, з іншого (у відсотках):

*177: { Bairdain E.F. and Б.М. Effectiveness of psyop messages: a foundation study // Military propaganda Psychological warfare and operations. – New York. – 1982. – P. 252.}

Тема листівки
В'єтконг (100 осіб)
Північнов'єтнамська армія (100 осіб)

Сім'я
17
10

Смерть
15
16

Заклик до дезертирства
8
12

Труднощі
6
–

Шанси на нове життя
4
–

Безглуздість жертв
4
–

Інші
2
12

Разом
56
50

Результати таких досліджень періоду корейської війни були неточними оскільки досліджувався лише один комунікативний канал (листівки), тільки один тип аудиторії (військовий противник), спеціалісти з психологічних операцій отримували результати із запізненням*178. Також слід зазначити, що в 1969 р. лише ЦРУ і військове розвідувальне агентство були єдиними джерелами таких відомостей для відкритих програм з психологічних операцій.

*178: { Katz P.P. Exploiting psyop intelligence sources // Military propaganda Psychological warfare and operations. – New York, 1982.}

Типи характеристик, що вводяться, визначаються за трьома основними складниками комунікативного процесу – цільовою аудиторією, ключовим повідомленням і за каналом комунікації. При цьому, ключовий комунікатор (або лідер громадської думки) також є, на нашу думку, елементом каналу, оскільки досить серйозно пов'язаний з ним. Дослідники виділяють два типи ключових комунікаторів: універсальні, пов'язані з усіма каналами, та специфічні, пов'язані з конкретним каналом.

Повідомлення має відповідати особистісним потребам одержувача інформації. Наприклад, під час другої світової війни пропагандисти передавали німецьким солдатам таке повідомлення: "Чи не краще використати мою хоробрість і силу для власного життя, коли Німеччину реабілітують після війни?"*179 Повідомлення також не повинно атакувати, воно має розмовляти з аудиторією її мовою, визнавати хоробрість і професіоналізм солдатів супротивника. При цьому слід наголошувати на неминучості своєї перемоги і обов'язковій поразці противника.

*179: { Katz P.P. Tactical psyop in support of combat operations // Military propaganda Psychological warfare and operations. – New York, 1982. – P. 43.}

Увага при плануванні психологічних операцій приділяється вибору комунікативного каналу, через який може передаватись будь-яке повідомлення. При цьому навіть натовп в американському польовому статуті розглядається як варіант каналу, який одночасно є й одержувачем цього повідомлення.

Що стосується такого каналу, як радіо, його ефективність визначають за такими сіями*180:

· *180: { Katz Р.Р. Intelligence for psychological operations 11 Military propaganda Psychological warfare and operations. – New York, 1982. – P. 149–150.}

· кількість і типи приймачів, які має цільова група;

· звичний час слухання радіопередач;

· заборони та обмеження на слухання "ворожихп передач;

· потужність (чистота аудіосигналу ) кожної зі станцій;

· техніка, що використовується для глушіння;

· які програми цікавлять кожну з цільових аудиторій (новини, драма, опера і подібне);

· оптимальна тривалість програми (може цільова аудиторія слухати п'ять хвилин чи п'ять годин);

· реакція владних еліт і цільових груп на програму.

Існує також і рецепт на випадок відсутності радіоприймачів у аудиторії. У процесі підготовки до психологічної операції під час війни у Перській затоці на іракські збройні сили було скинуто тисячі транзисторів з фіксованою частотою, щоб надати іракцям можливість слухати радіопередачі.

Радіо одночасно веде боротьбу за довіру аудиторії, що особливо стосується офіційних радіостанцій. У випадку Бі-Бі-Сі підкреслюється, що існує "необхідність узгоджувати репутацію точності, об'єктивності й, отже, вірогідності й довіри, з достатньо неоднозначним поняттям "національного інтересу"*181. До речі, оцінка роботи радіостанцій у зазначені періоди не була дуже позитивною через нечітко визначену політику*182.

*181: { Rawnsley GJ). Cold war radio in crisis: the BBC overseas services, the Suez crisis and the 1956 Hungarian uprising // Historical journal of film, radio and television. – 1996. – Vol. 16. – № 2.}

*182: { McLaurin M.D. Objectives and policy: the nexus // Military propaganda. Psychological warfare and operations. – New Yonc, 1982.}

На радянському і пострадянському просторі рівень довіри до джерела інформації є дуже важливим параметром, оскільки досить часто офіційні повідомлення не знаходять підтримки в населення саме через низький рівень довіри. Саме в цій ділянці втрачена важлива ланка зв'язку між владою і населенням, водночас в США урядові паблік рилейшнз активно розвивалися у роки депресії, коли влада не мала нічого, окрім слів, щоб запропонувати своєму населенню.

Найпопулярнішим засобом пропаганди радіо було в роки другої світової війни (що потім продублювалося в роки "холодної війни"). Тоді для Німеччини це було основним інструментарієм: вона мала мережу, що складалася з 26 радіостанцій. Одночасно здійснювався моніторинг іноземного мовлення, щоб давати відсіч чуткам. Проте у цій моделі є один недолік: немає можливості посилатися на чужі дані, щоб самому їх не поширювати. Професор Я. Засурський у програмі "Третій зайвий"*183 справедливо підкреслив з приводу західної пропаганди в радянські часи, що вона розповідала нам про події в середині країни, а не за її межами. Подібні теми завжди будуть користуватися популярністю, якщо про них мовчатимуть внутрішні ЗМІ.

*183: { Ren TV. – 1998. – 29 жовт.}

Ставлення до листівок пропонується оцінювати за такими параметрами*184:

· *184: { Katz P.P. Intelligence for psychological operations // Military propaganda. Psychological warfare and operations. – New York, 1982. – P. 150.}

· територія, на якій розповсюджуються листівки;

· методи, що використовує ворожий режим щодо пошуку листівок, чи використовується поліція, сили безпеки, школярі для збору листівок;

· покарання, що накладаються за зберігання листівок;

· реакція всього населення на повідомлення;

· реакція владної еліти на зміст повідомлень;

· реакція цільових груп на зміст повідомлень.

Повідомлення може по-різному впливати на характеристики каналу комунікації. Той чи інший канал може перебудовуватися відповідно до інформації, що її отримує. Наприклад, висвітлення в мас-медіа під час війни в Перській затоці через уведення особливої цензури на візуальні повідомлення відбилося на створенні комп'ютерної графіки. Тобто та сама система в новій ситуації може нарощувати інші "м'язи". Один із дослідник війни в Перській затоці пише: "Антивоєнно налаштовані критики мас-медіа звинувачували телевізійні мережі в намаганні прикрасити обличчя війни за допомогою відеографіки. Але ця критика не бере до уваги сутність гарного телевізійного дизайну, що спрямований на те, щоб принадити глядача, одночасно сховавши аспекти, що відштовхують. Добре зроблена графіка теоретично здатна підняти рейтинг"*185. Наступний висновок автора ще серйозніший: "Ще ніколи раніше старанно зроблене електронне зображення не домінувало у висвітленні конфлікту" (Р. 80). Внаслідок цього фільми періоду війни у В'єтнамі, що демонстрували справжній конфлікт, почали виглядати застарілими. Усе це ще раз демонструє, що канал передає свої характеристики повідомленню і завдяки цьому – ситуації. Реально глядач бачить символічну картину каналу, а не справжні ситуації. Графіка вийшла на перше місце через брак кадрів. Тобто сама сутність каналу вступила в протиріччя з відсутністю реального заповнення, що виявилося в розв'язанні проблеми суто по-голлівудські – за допомогою мультиплікації, хоча й комп'ютерної.

*185: { MacArthur J.R. Second front. Censorship and propaganda in the Gulf war. – Berkeley etc., 1992. – P. 79.}

П. Катц, можливо, трохи гіперболізуючи комунікативність психологічної операції, поклав в основу своєї моделі саме розподіл на канали*186. Основою цього є стандартний розподіл на складники комунікативного процесу: джерело ! кодування ! повідомлення ! канал ! одержувач.

*186: { Кatz P.P. Communication theory and research and their application to psychological operations // Military propaganda. Psychological warfare and operations. – New York, 1982.}

Р. Маклаурін розподілив фактори переконування на такі*187:

· *187: { McLaurin R.D. Perceptions, persuasion and power // Military propaganda. Psychological warfare and operations. – New York, 1982.}

· фактори джерела;

· фактори змісту;

· фактори каналу;

· факторії аудиторії.

Престижні джерела вважаються більш достовірними, особливо на нетривалий період. При цьому, якщо аудиторія відчуває, що джерело намагається змінити громадську думку, ефективність повідомлень відразу спадає. Зближення аудиторії та джерела збільшує силу переконання.

Відносно змісту повідомлення Е. Беттінгхаус писав, що значення міститься не в словах, а в людях*188. Р. Маклаурін говорить також про значення змісту для невербальної дії, розуміючи під ним підтримку цілей дією.

*188: { Bettinghaus Е.Р. Persuasive communication. – New York etc., 1968. – P. 135}

З погляду аудиторії розрізняють повідомлення, сила переконання яких відчувається чи не відчувається аудиторією. Вважається, що переконання іноземних еліт повинно здійснюватися без акценту на ситуаціях переконування, при цьому важливим компонентом стає координація.

Дослідження і в царині психологічних операцій, і в царині паблік рилейшнз починаються з так званого комунікативного аудиту. Цей термін не траплявся нам в літературі з психологічних операцій, але робота, що ведеться на першій стадії, повністю йому відповідає, оскільки вивченню підлягають комунікативні моделі суспільства. Серед питань, що вивчаються, є й такі*189:

· *189: { Katz P.P. Intelligence for psychological operations // Military propaganda. Psychological warfare and operations. – New York, 1982. – P. 130.}

· Як інформація потрапляє до людей?

· Хто залежить від радіо і газет чи інших осіб в отриманні інформації?

· Хто слухає радіо і коли?

· Хто може підняти листівку та за яких умов?

· Хто ходить до кінотеатрів?

· Хто читає журнали і якого типу?

У результаті має з'явитися відповідь на запитання, який канал чи комбінація каналів є бажаними для цього типу аудиторії. У результаті аналізу аудиторії можна відповісти на запитання, що є вразливими місцями, якою є сприйнятливість до тих чи інших пропагандистських повідомлень. Після проведення подібного комунікативного аудиту і відповідного аналізу аудиторії можна більш чітко формулювати свої завдання і цілі. Знання громадської думки дає змогу зробити наступний крок – спробувати побудувати національну модель світу. Така модель дає можливість побачити позитивні і негативні характеристики об'єктів. Глибинні інтерв'ю, що дозволяють більш чітко побачити асоціативні та інші зв'язки об'єктів, як дослідницьку процедуру застосував під час другої світової війни доктор Дікс. У таборах для військовополонених його представляли не як психіатра, а як співробітника, що просто цікавиться проблемами життя військовополонених. Він проводив опитування за заздалегідь підготовленими запитаннями, що в результаті давало змогу будувати більш точну модель світу, що була характерною для німців.

Під час корейської війни 1951–1952 pp. в таборах для військовополонених таким чином тестувалися пропагандистські листівки. Під час в'єтнамської війни, як пишуть американські аналітики, подібні дослідження проводити було не так легко, оскільки Женевська конвенція 1949 р. забороняє використовувати військовополонених таким чином. Як підкреслює Катц, особливий інтерес в цьому плані становлять не перебіжчики, а, наприклад, вороже налаштовані цивільні особи. Але на них повідомлення тестуються не так часто. Туристи також дають важливу інформацію про умови повсякденного життя чужої нації.

У цілому дослідження мають такі завдання:*190

· *190: { Military propaganda. Psychological warfare and operations. – New York, 1982. – P. 152–153.}

· визначення цільових аудиторій;

· мотивації і погляди індивідів і груп в обраних типах аудиторій;

· аналіз точок вразливості з погляду психологічної операції;

· визначання найбільш ефективного змісту повідомлень;

· визначення комунікативних каналів;

· оцінка ефективності програм з психологічних операцій.

Ще раз підкреслимо те, з чого починали: йдеться про комунікативні параметри. Навіть детальний (культурний чи етнографічний) аналіз аудиторії має за мету побудову більш точного комунікативного потоку, котрий в результаті зможе допомогти зекономити матеріальні та інтелектуальні ресурси. Вибір альтернатив у всіх цих випадках здійснюється лише з погляду збільшення ефективності пропагандистської комунікації.

Сфера застосування психологічних операцій у сучасному світі не звужується, а, навпаки, розширюється. Ф. Тейлор бачить такі причини цього: "Психологічні операції не були більше прив'язаними до традиційного поля бою, оскільки таким полем став глобальний інформаційний простір. Вони використовувалися в конфліктах низької інтенсивності, наприклад, колоніальних і партизанських війнах, котрі потребували високої інтенсивності пропаганди, їх використовували під час ескалації конфлікту у В'єтнамі"*191. Не меншого значення надає своїй пропагандистській діяльності й протилежна сторона, наприклад, терористи з ІРА. Тобто в сучасному світі роль і статус психологічних операцій поки не зменшуються, а зростають, оскільки зростають роль і статус інформаційної складової сучасної цивілізації.

*191: { Taylor Р.М. Munitions of the mind. A history of propaganda from the ancient world to the present day. – Manchester etc., 1995. – P. 267.}