Роль уряду: вплив на макроекономіку
| Вид материала | Документы |
- Національний банк україни -фінансовий агент уряду, 617.47kb.
- Музика та її вплив на людину привертали увагу дослідників ще з давніх часів, 36.56kb.
- Реферат на тему: Обслуговування внутрішнього державного боргу, 17.14kb.
- Информацинные материалы для доверенных лиц сильный президент-сильная страна, 1135.88kb.
- Стратегічний план економічного розвитку міста Новий Розділ, 828.78kb.
- Міста Нікополя Матеріали до Стратегічного плану економічного розвитку, 1096.27kb.
- День уряду у верховній раді україни, 1063.83kb.
- Верховної Ради України пропозицій до закон, 191.1kb.
- Мікроклімат в сім’ї І вплив на здоров’я дітей, 121.03kb.
- 1. Предмет вивчення екології на час її виникнення та на поч. ст, 250.48kb.
6.3 Використання політики для стабілізації економіки
Чи повинні розробники політики використовувати фіскальну і грошову політику для контролю за сукупним попитом та стабілізації економіки? Якщо так, то коли? Якщо ні, то чому?
6.3.1 Аргументи на користь активної стабілізації економіки
Уряд, щонайменше, має уникати такої поведінки, щоб бути причиною економічних коливань. Більшість економістів заперечують проти великих і несподіваних змін грошової і фіскальної політики. Більше того, коли відбуваються великі зміни, важливо, щоб розробники грошової та фіскальної політики це розуміли і могли відповісти на дії інших.
Деякі економісти вважають, що уряд має відповідати на зміни у приватному секторі стабілізацією сукупного попиту. Такі аргументи базуються на кейнсіанській теорії, що сукупний попит сильно коливається завдяки ірраціональним хвилям песимізму і оптимізму. В принципі, уряд може скоректувати грошову і фіскальну політику відповідно до цих хвиль і таким чином стабілізувати сукупний попит. Наприклад, коли люди надзвичайно песимістичні, Центральний Банк може розширити пропозицію грошей, і навпаки.
6.3.2 Аргументи проти стабілізаційної політики
Деякі економісти вважають, що урядові слід уникати використання грошової та фіскальної політики, намагаючись стабілізувати економіку. Вони вважають, що такі інструменти політики слід застосовувати для досягнення таких довготривалих цілей, як економічне зростання та зниження інфляції, і що економіці слід дати можливість самій поратись з короткотерміновими коливаннями. Хоча грошова та фіскальна політика в теорії і можуть стабілізувати економіку, вони сумніваються, чи можливо це насправді.
Проблемою є те, що політика впливає на економіку зі значним часовим відставанням. Зміни у грошовій політиці, як вважається, потребують шість місяців, щоб їх вплив позначився на виробництві та зайнятості і відчувався протягом кількох років. Тому, Центральні Банки часто реагують надто пізно, щоб змінити економічні коливання, і в результаті їх дії стають причиною економічних коливань замість того, щоб їх усувати. Часові відставання у фіскальній політиці значною мірою можуть бути віднесені і до політичного процесу. До того часу, як політику підготують до впровадження, економіка вже може змінитися.
6.3.3 Автоматичні стабілізатори
Автоматичні стабілізатори: зміни у фіскальній політиці, які стимулюють сукупний попит, коли економіка прямує до спаду без втручання розробників політики.
Автоматичні стабілізатори допомагають розробникам політики уникати проблеми часового відставання. Автоматичні стабілізатори - то є зміни у фіскальній політиці, які стабілізують сукупний попит тоді, коли економіка прямує до спаду без втручання розробників політики.
Найважливішим стабілізатором є податкова система. Коли економіка вступає у смугу спаду, кількість податків, що збираються урядом , автоматично падає, оскільки всі податки прив’язані до економічної активності. Автоматичне зниження податків стимулює сукупний попит і зменшує силу економічних коливань.
Урядові витрати також діють як стабілізатор. Приміром, в період спаду автоматично зростають витрати на виплати по безробіттю та на інші соціальні потреби. Автоматичне зростання урядових витрат стимулює сукупний попит в той самий час, коли сукупний попит недостатній для підтримки повної зайнятості.
Роль автоматичних стабілізаторів передбачає, що уряд не завжди намагатиметься збалансувати бюджет. Коли економіка вступає у спад, то податки падають, а державні витрати зростають. Для збалансування бюджету, урядові доведеться шукати шляхів збільшення податків або зменшення витрат під час спаду - а це загострить економічний цикл. Суворий баланс бюджету знищить вплив автоматичних стабілізаторів. Однак, уряд повинен ставити собі за мету збалансування бюджету в межах економічного циклу.
6.4 Економіка в довготерміновій і короткотерміновій перспективі
Може статися, що у нас виявиться дві теорії для визначення процентних ставок. В розділі 3 ми говорили про пристосування процентних ставок таким чином, що вони збалансовують пропозицію та попит на позикові кошти. На противагу сказаному, в цьому розділі розглядається, як процентні ставки збалансовують попит та пропозицію грошей. Яка ж з цих теорій правильна? Відповідь – обидві.
Така відповідь відбиває різницю між короткотерміновою і довготерміновою перспективою поведінки економіки. В довготерміновій перспективі:
- Виробництво визначається пропозицією капіталу й праці та наявними технологіями виробництва для перетворення капіталу та праці у продукцію.
- Для будь-якого даного рівню виробництва процентні ставки збалансовують попит і пропозицію на позикові кошти.
- Рівень цін пристосовується до врівноважених попиту і пропозиції грошей. Зміни у пропозиції грошей ведуть до пропорційної зміни рівня цін.
Однак, ці пропорції не зберігаються в короткотерміновій перспективі. Багато цін дуже повільно пристосовуються до змін у пропозиції грошей. В результаті загальний рівень не може саме врівноважити попит та пропозицію грошей в короткотерміновій перспективі. Така негнучкість цін змушує процентні ставки змінюватись, щоб привести грошовий ринок до рівноваги. Зміна процентних ставок, в свою чергу, впливає на сукупний попит на товари та послуги. Оскільки сукупний попит коливається, то економічне виробництво товарів та послуг відхиляється від рівня, встановленого факторами пропозиції та технології.
В короткотерміновій перспективі:
- Рівень цін застигає на певному рівні і, в короткотерміновій перспективі, стає відносно нечутливим до зміни економічних умов.
- За будь-якого даного рівня цін процентні ставки пристосовуються таким чином, що збалансовують пропозицію та попит на гроші.
- Рівень виробництва відповідає на зміни сукупного попиту на товари та послуги, який частково визначається процентними ставками, що збалансовують грошовий ринок.
7. вибір між інфляцією та безробіттям в короткотерміновій перспективі
Суспільству доводиться стикатися із вибором між інфляцією та безробіттям в короткотерміновій перспективі. Якщо розробники фіскальної і грошової політики збільшують сукупний попит, вони можуть знизити безробіття в короткотерміновій перспективі, але ціною зростання інфляції. Якщо вони скорочують сукупний попит, вони можуть знизити інфляцію, але тільки ціною тимчасового підвищеного безробіття.
7.1 Крива Філіпса
Крива Філіпса: це крива, яка відображає короткотерміновий вибір між інфляцією та безробіттям.
Короткотерміновий вибір між інфляцією та безробіттям часто називають кривою Філіпса. Пояснення такої кореляції пов’язане з сукупним попитом, і сукупний попит піднімає вверх тиск на зарплати та ціни в економіці. Це означає, що така комбінація неможлива, поки розробники політики віддають перевагу низькому безробіттю або низькій інфляції.
Мал. 16 Крива Філіпса
Все сказане підходить до нашої моделі попиту та пропозиції. Крива Філіпса просто показує поєднання між безробіттям та інфляцію, яке з’являється в короткотерміновій перспективі в результаті того, що зміна кривої сукупного попиту вздовж кривої сукупної пропозиції в короткотерміновій перспективі. Чим більший сукупний попит на товари та послуги, тим більше виробництво в економіці і тим інший загальний рівень цін. Збільшене виробництво обертається збільшенням зайнятості і зменшенням безробіття.
Тому, змінюючи криву сукупного попиту, грошова і фіскальна політика може направити економіку вздовж кривої Філіпса.
7.2 Зміни у кривій Філіпса: роль, яку грають сподівання
7.2.1 Крива Філіпса в довготерміновій перспективі
В довготерміновій перспективі більшість економістів вважають, що показник інфляції не пов’язаний із безробіттям. Це означає, що розробники грошової політики мають справу із вертикальною кривою Філіпса в довготерміновій перспективі. Якщо Центральний Банк збільшує пропозицію грошей повільно, рівень інфляції низький і економіка знаходиться у точці А на мал.17. Якщо Центральний Банк швидко збільшує пропозицію грошей, то показник інфляції стає великим, і економіка опиняється в точці В. В інших випадках рівень безробіття тяжіє до нормального рівня, який називається природним рівнем безробіття.
Мал.17. крива Філіпса в довготерміновій перспективі
Відзначте, що природний рівень безробіття може бути зовсім не суспільно бажаним рівнем безробіття. І він не лишається незмінним у часі. Рівень безробіття називають “природним” не тому, що він є добрий, а тому, що знаходиться поза впливом грошової політики. Однак, хоча грошова політика і не може впливати на природний рівень безробіття, інші політики це можуть. Для скорочення природного рівня безробіття розробникам політики необхідно звернутися до типів політики, які поліпшують функціонування ринку праці. Політика щодо ринку праці, наприклад, прийняття законів про мінімальну зарплату, ведення переговорів, страхування на випадок безробіття і перепідготовки можуть вплинути на природний рівень безробіття.
7.2.2 Сподівання та крива Філіпса у короткотерміновій перспективі
Політики можуть проводити експансіоністську грошову політику для тимчасового зниження безробіття, але в кінцевому рахунку воно повертається до свого природного рівня.
Короткотерміновий компроміс виникає завдяки інфляційним сподіванням. Очікувана інфляція показує, яких змін загального рівня цін очікують люди. Очікуваний рівень цін впливає на сприйняття людьми відносних цін, які формують самі люди і на встановлюваний рівень зарплат і цін. В результаті, очікувана інфляція є одним з визначних факторів розташування короткотермінової кривої пропозиції. Якщо інфляція очікується в короткотерміновій перспективі, тоді грошові зміни можуть потягнути неочікувані коливання у виробництві, цінах, безробітті та інфляції.
Однак, очікування, зарплати та ціни в кінцевому рахунку пристосовуються до рівня інфляції, і виробництво повертається до свого природного рівня.
Сказане можна наочно представити у вигляді рівняння:
Рівень безробіття =Природний рівень безробіття –
a (фактична інфляція –очікувана інфляція)
В короткотерміновій перспективі очікувана інфляція встановлюється. Вищи рівень інфляції пов’язаний із зниженням безробіття. Однак, в довготерміновій перспективі люди очікують тої інфляції, яку встановлює Центральний Банк. Таким чином, фактична інфляція дорівнює очікуваній інфляції та безробіттю в їх природних межах.
Зазначте, що політики не можуть продовжувати застосовувати цей короткотерміновий компроміс. Припустимо, політики застосували фіскальну або грошову політику для розширення сукупного попиту. В короткотерміновій перспективі економіка рухатиметься від точки А до точки В на мал.18. Безробіття падає нижче свого природного рівня, і інфляція зростає вище від очікуваної інфляції.
Мал.18. Очікувана інфляція і крива Філіпса в короткотерміновій перспективі
З часом люди звикають до вищого рівня інфляції і переглядають свої погляди щодо очікуваної інфляції. Коли очікувана інфляція зростає, короткотерміновий компроміс між інфляцією і безробіттям зсувається вверх. Економіка опиняється в точці С з вищою інфляцією, ніж у точці А, але з тим самим рівнем безробіття. Тобто, якщо політики користуються цим компромісом, то вони програють. Люди очікують все більшої і більшої інфляції і політикам доводиться все збільшувати і збільшувати інфляцію, щоб досягти короткотермінового підштовхування виробництва.
Саме так відбувалося у Сполучених Штатах наприкінці 1960-х та в 1970-ті роки. Починаючи з кінця 60-х американський уряд проводив як грошову, так і фіскальну політики, спрямовані на розширення сукупного попиту. В результаті інфляція залишалася високою - на рівні 5-6% на рік порівняно із 1-2% на початку 60-х. Однак безробіття не лишалося низьким. Коли інфляція залишилася досить високою і на початку 1970-х, то люди пристосували свої сподівання до реальності, і безробіття повернулося до тих 5-6%, які переважали на початку 1960-х років.
7.3 Зміни у кривій Філіпса: роль пропозиційних струсів
Струси сукупного попиту також впливатимуть на криву Філіпса. Прикладом можна вважати ситуацію у Сполучених Штатах та інших країнах в середині 1970-х років, коли різко зросли ціни на нафту, через те, що Організація Країн-Експортерів Нафти (ОРЕС) посилила свою картельну владу на нафтовому ринку. Україна зіткнулася з подібним струсом, коли із розвалом Радянського Союзу підскочили ціни на енергоносії.
Зростання ціни на нафту підвищило ціни виробництва багатьох товарів та послуг, скоротивши таким чином кількість товарів та послуг за даного рівня цін. Зміна сукупного попиту в даному випадку пов’язана із схожою зміною у короткотерміновій кривій Філіпса. Оскільки за таких умов фірмам потрібно менше працівників, то зайнятість падає, а безробіття зростає. Рівень інфляції також вищий.
Зіткнувшись із негативними змінами сукупної пропозиції, політики опинилися перед важким вибором. Якщо вони скоротять сукупний попит для подолання інфляції, то ще більше підштовхнуть безробіття. Якщо ж вони розширять сукупний попит заради подолання безробіття, то й надалі нарощуватимуть інфляцію. Іншими словами, політики опинилися перед гіршім вибором між інфляцією та безробіттям, ніж вони мали до змін сукупної пропозиції.
Тут постає важливе питання, чи є негативна зміна кривої Філіпса постійною, чи тимчасовою. Якщо люди сприймають цю подію, як тимчасове відхилення, то очікувана інфляція не змінюється і крива Філіпса повертається на місце. Але якщо люди сприймають струс як прелюдію до нової інфляційної ери, то очікувана інфляція зростає, і крива Філіпса залишається на новому, небажаному, місці.
7.4 Ціна скорочення інфляції
Коли Центральний Банк зменшує обсяги зростання грошей, то це йде в розріз з сукупним попитом. Економіка рухається від точки А на кривій Філіпса (див. мал.19) в точку В, в якій менша інфляція і вище безробіття. З часом очікувана інфляція падає і короткотермінова крива Філіпса зсувається вниз. Тепер економіка рухається від точки В в точку С. Інфляція стає нижчою, а безробіття повертається до свого природного рівня.
Таким чином, коли економіці необхідно подолати інфляцію, то вона мусить пройти період високого безробіття і низького виробництва. Розмір цієї ціни залежатиме від нахилу кривої Філіпса і швидкості пристосування очікувань щодо інфляції до нової грошової політики.
Мал.19. Дефляційна грошова політика
7.4.1 Раціональні сподівання і можливості безвитратної дезінфляції
Раціональні сподівання: теорія, згідно з якою люди користуються будь-якою наявною інформацією, включаючи і інформацію про урядову політику, для прогнозування майбутнього.
Очікувана інфляція - це важлива перемінна, яка пояснює, чому існує зв’язок між інфляцією та безробіттям в короткотерміновій, а не в довготерміновій перспективі. Швидкість зникнення цього зв’язку залежить від швидкості пристосування сподівань. Теорія раціональних сподівань твердить, що люди при формуванні своїх сподівань щодо інфляції беруть до уваги економічну політику.
Тому, якщо уряд чесно намагається скоротити інфляцію, витрати виробництва від скорочення інфляції будуть значно меншими. В цьому випадку люди значно швидше знизять свої очікування щодо інфляції. Короткотермінова крива Філіпса знизиться, і економіка швидко досягне низької інфляції без втрат тимчасового високого безробіття і зниженого виробництва. Однак, політики не можуть розраховувати, що люди одразу ж повірять їм, як тільки вони проголосять політику дезінфляції.
8. домашнє завдання
В даних нотатках ми розглянули вплив урядової політики на економіку в короткотерміновій і довготерміновій перспективі. Використовуючи інструменти нашого аналізу, подумайте над тими варіантами, які ви запропонували у вашому аналізі можливих рішень. Подивіться , чи зможете ви використати ці інструменти для пояснення різних впливів, що їх запропоновані вами політики можуть мати на економіку в короткотерміновій і довготерміновій перспективі. В першій половині наступного семінару ми це обговоримо.
А також, включіть до вашого словника:
- Продуктивність.
- Фізичний капітал.
- Людський капітал.
- Природні ресурси.
- Технологічні знання.
- Прибутки, що падають.
- Ефект захвату.
- Рікардіанська еквівалентність.
- Інфляція.
- Гіперінфляція.
- Кількісна теорія грошей.
- Грошова нейтральність.
- Швидкість грошей.
- Кількісне рівняння.
- Інфляційний податок.
- Ефект Фішера.
- Шагреневі витрати.
- Спад.
- Депресія.
- Теорія переважання ліквідності.
- Стагфляція.
- Ефект мультиплікатора.
- Ефект знелюднення.
- Автоматичні стабілізатори.
- Крива Філіпса.
- Раціональні сподівання.