Роль уряду: вплив на макроекономіку

Вид материалаДокументы

Содержание


Доходи, що скорочуються: властивість, завдяки якій прибутки від додаткових одиниць внесків у виробництво зменшуються при збільше
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

2.2 Економічне зростання та державна політика


Що може зробити уряд для підвищення продуктивності та життєвого рівня?

2.2.1 Важливість заощаджень та інвестицій


Оскільки капітал є продуктом виробництва, то суспільство може змінити наявні у нього обсяги капіталу. Одним із джерел підвищення продуктивності є інвестування нинішніх ресурсів у виробництво капіталу.

Суспільство постає перед альтернативою нинішнього та майбутнього споживання. Направлення більших ресурсів на виробництво капіталу зменшує ресурси споживання сьогодні. Щоб інвестувати в капітал, суспільство повинно менше споживати поточних прибутків та більше заощаджувати.

Заохочення до заощаджень та інвестицій - це один зі шляхів , яким уряд може стимулювати зростання, і в довготерміновій перспективі, підвищити життєвий рівень. У розділі 3 ми розглянемо вплив деяких політик уряду на заощадження та інвестиції.

2.2.2 Доходи, що скорочуються та ефект надолуження втраченого


Доходи, що скорочуються: властивість, завдяки якій прибутки від додаткових одиниць внесків у виробництво зменшуються при збільшенні кількості таких внесків.

Ефект надолуження втраченого: властивість, завдяки якій країни, що починали від більш біднішого стану, можуть зростати швидше, ніж країни, що від самого початку були багатші.

Збільшення сукупного капіталу веде до зростання продуктивності та економічного зростання. Однак, капітал є об’єктом, що породжує доходи, які скорочуються. Коли сукупність капіталу зростає, додаткове виробництво з нових додаткових одиниць капіталу падає. Іншими словами, коли працівники мають достатньо капіталу для виробництва товарів та послуг, надання їм додаткових одиниць капталу веде до тимчасового підвищення зростання. В довготерміновій перспективі збільшені заощадження ведуть до вищого рівня продуктивності та доходів, а не до вищих показників зростання цих перемінних.

Для капіталу доходи, що скорочуються мають ще й інше важливе значення: при інших рівних стартових характеристиках, для країни ліпше бути біднішою на початку її шляху до зростання. Іноді це називають ефектом надолуження втраченого. В бідних країнах працівники не мають навіть елементарних знарядь праці, і тому мають низьку продуктивність. Невелике інвестування капіталу можу значно підняти їх продуктивність

2.2.3 Іноземні інвестиції


Внутрішні заощадження - це не єдиний шлях для країни, яка бажає робити інвестиції. Іншим шляхом є іноземне інвестування.

Іноземні інвестиції можуть мати кілька форм:
  • Прямі іноземні інвестиції - інвестиції капіталу, що є власністю і керується іноземними юридичними особами.
  • Портфельні іноземні інвестиції - інвестиції, що фінансуються з-за кордону, проте керуються внутрішніми резидентами.

Коли іноземці інвестують у країну, то це робиться заради отримання прибутку від інвестицій. Тому іноземні інвестиції по-різному впливають на ВВП та ВНП. ВВП - це прибуток, отриманій всередині країни як її резидентами, так і нерезидентами, в той час, як ВНП - це прибуток, отриманий резидентами країни як всередині країни, так і за кордоном.

Закордонні інвестиції є одним зі способів економічного зростання для країни. Навіть якщо деякі прибутки від інвестицій відходять назад іноземним інвесторам, ці інвестиції збільшують загальну сукупність капіталу, і ведуть до вищої продуктивності та збільшення зарплат. До того ж тут є можливість навчитися майстернішим технологіям, які створені і використовуються в багатих країнах. Тому уряд може сприяти економічній діяльності, заохочуючи іноземні інвестиції. На практиці це означає зняття тих обмежень, які уряди накладають на іноземну володіння внутрішнім капіталом.

2.2.4 Освіта


Освіта - інвестиції в людський капітал - так само важливі для довготривалого економічного успіху, як і інвестиції у фізичний капітал. Тобто, для уряду одним зі шляхів підвищення рівня життя є відкриття добрих шкіл та заохочення населення до навчання.

Деякі економісти доводять, що людський капітал є надзвичайно важливим для економічного зростання, тому що створює позитивне середовище. Наприклад, досвідчена людина може продукувати ідеї про найліпші способи виробляти товари та послуги. Якщо ці ідеї приєднуються до загальносуспільних ідей та знань, то кожен може їх використовувати, і тоді ці ідеї стають загальним прибутком від освіти. Такі аргументи виправдують великі субсидії на інвестиції в людські ресурси у формі державної освіти.

2.2.5 Право власності та політична стабільність


Важливою передумовою роботи ринкової системи є всезагальна економічна повага до власницьких прав. Право власності стосується можливості людей мати повну владу над власними ресурсами. Наприклад, підприємці інвестуватимуть лише тоді, коли вони впевнені, що зможуть отримати прибуток від інвестування.

З цієї причини за ринкової економіки суди грають визначну роль у посиленні власницьких прав. Через систему кримінального права суди перешкоджають прямим крадіжкам. Через систему громадянського права суди забезпечують дотримання продавцями та покупцями укладених контрактів.

В багатьох країнах правова система працює погано. Контракти не можливо примусити виконувати і шахрайство лишається безкарним. Іноді уряд не тільки не спонукає до дотримання власницьких прав, але й фактично сам їх порушує. При веденні справ в деяких країнах вищі урядовці очікують хабарів від фірм. Така корупція перешкоджає координуючій функції ринків. Вона також відвертає від внутрішніх заощаджень та іноземних інвестицій. Політична нестабільність, як наприклад революції та перевороти, є прямою загрозою для власницьких прав.

Таким чином , хочемо підкреслити важливість ефективної судової системи, чесних урядовців та стабільної конституції для рівня життя у країні.

2.2.6 Вільна торгівля


Деякі найбідніші країни у світі намагалися досягти більш швидкого економічного зростання через внутрішньо-орієнтовані політики. Але сьогодні більшість економістів вважає, що бідним країнам ліпше проводити зовнішньо-орієнтовану політику, яка інтегрувала б ці країни у світову економіку.

Торгівля, певною мірою, є типом технології. Коли країна експортує пшеницю та імпортує сталь, прибутки країни є такими самим, як в тому випадку, коли б вона раптом винайшла, як обернути пшеницю на сталь. Тому, країна, що відміняє торговельні обмеження, досягає такого самого економічного зростання, які б сталися в результаті технологічного прориву.

2.2.7 Контроль за зростанням населення


Країни з великим населенням мають великі трудові ресурси і тому потенційно можуть мати більший ВВП, ніж менші країни. Однак, для розробників політики, що турбуються про рівень життя, ВВП на душу населення є кращим показником економічного благополуччя. Цей показник говорить нам про кількість товарів та послуг, доступних для пересічної людини в межах даної економіки.

Сильне зростання населення скорочує ВВП на душу населення. При швидкому зростанні населення обладнання кожного робочого місця великою кількістю капіталу значно утруднюється. Це веде до зниження продуктивності та зниження ВВП на кожного працюючого.

Скорочення темпів приросту населення є єдиним шляхом зростання рівня життя для країн, що розвиваються. Деякі країн роблять це прямо через закони, інші - непрямо, поширюючи інформацію про можливе контролювання народжуваності. Політика, спрямована на рівноправ’я жінок може також скоротити народжуваність. Жінки, що мають можливості отримати добру освіту та роботу матимуть менше дітей, ніж і, у кого немає ніяких можливостей за межами дому.

2.2.8 Дослідження та розвиток


Хоча більшість технологічних проривів виникають в результаті приватних досліджень фірм та інвесторів, існує і державний інтерес для стимулювання подібних зусиль. До певної міри знання є державним багатством. Як тільки людина щось відкриває, це відкриття приєднується до загальнолюдських знань і люди можуть вільно користуватися цим винаходом. Тому уряд має заохочувати дослідження та розвиток нових технологій.

Уряд може стимулювати дослідження не тільки шляхом прямого створення та розповсюдження технологічних знань, а й через систему патентів. Патент надає винахіднику право власності на винахід, перетворюючи його ідею з суспільної на приватну власність.