Geum.ru

Форум молодих науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року // За заг ред. О. М. Лозинського, І. В. Карівця, І. М. Назаркевича. У 3-х частинах

Вид материалаДокументы

Содержание


Тишкун Юрій.Реалізація бюрократією внутрішньої державної політики як засіб подолання гуманітарних викликів
Подобный материал:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   38

Тишкун Юрій.
Реалізація бюрократією внутрішньої державної політики як засіб подолання гуманітарних викликів


А. Дж. Тойнбі стверджував, що кожне суспільство в процесі свого розвитку стикається із “викликами” (зовнішніми чи внутрішніми) як сукупністю обставин, які впливають на людське середовище, і хоча не обов′язково мають загрозливий чи агресивний характер, втім вимагають “відгуків” – реакції на них. За відсутності останніх – неважливо чи то успішних, чи то ні, “виклики” призводять до втрати контролю за людським середовищем [3, c. 70-87].

З такими “викликами” стикнулось і українське суспільство на початку ХХІ століття. Вони локалізовані насамперед у його гуманітарній сфері, яка “пов'язана з реалізацією в основному духовного потенціалу людської особистості” і її трьома “горизонтами” – культурним, освітянським, релігійним, розвиток яких відображається у зростанні можливостей людини, її добробуту, безпеки, здоров’я та духовності [4, с. 373]. Як засвідчує Звернення Президента до Верховної Ради у квітні 2011 р. саме у цій сфері Україна стикнулась із цілою низкою викликів. Йдеться про низький рівень довіри у суспільстві, широке поширення бідності (26,4% населення країни або 12,5 млн осіб у 2010 р.), високий рівень захворюваності та старіння (понад 21% на початок 2010 р.) населення, зниження якості освіти [1, с. 12, 29, 33, 44].

Кількість цих викликів, їх довготривалість та масштабність робить можливим їх подолання виключно через політичну систему суспільства та її основний інститут – державу, що здатна мобілізувати ресурси країни для їх вирішення. Саме цілеспрямована, довготривала і масштабна внутрішня політика як “комплекс заходів демографічної, соціально-культурної діяльності держави, її структур та інститутів” [2, с. 57] здатна поступово подолати згадані виклики, які в разі їх ігнорування загрожують не лише “гальмуванням стійкого розвитку України та її успішної інтеграції до європейської та світової економічної спільноти”, але й “посиленням соціальної напруги й нестабільності у суспільстві” [1, с. 29, 31].

Якщо прийняття політичних рішень щодо шляхів вирішення гуманітарних викликів відноситься до компетенції вищих органів державної влади (законодавчої, виконавчої гілок та глави держави), то їх реалізація покладається на державний апарат – бюрократію. Наразі в Україні лише стоїть питання про формування “оновленої” ефективної влади, здатної до впровадження системних і послідовних рішень [1, c. 29] (зокрема і в гуманітарній сфері). Одним із елементів побудови такої ефективної влади є адміністративна реформа, яка покликана зробити владу відкритою, прозорою, ефективною, підвищуватиме ефективність публічного управління, зокрема якість надання адміністративних послуг, запобігатиме можливим зловживанням владою [1, с. 9; 11; 19].

У перспективі успіх адміністративної реформи в Україні дозволить створити міцний та ефективний інструмент реалізації влади, що здатен чітко реалізовувати визначену вищими органами влади державну політику. Однак, при цьому ігнорується проблема ідеології, яку втілюватиме бюрократія, що є надзвичайно важливим з огляду на те, що реалізована нею гуманітарна політика, зумовлена ліберальною (англосаксонські країни і сучасна ФРН), націоналістичною (держави Центральної і Східної Європи між Першою та Другою світовими війнами), консервативною (європейські монархії і Японія до Першої світової війни) чи то соціалістичною і комуністичною (СРСР та інші держави соціалістичного табору) ідеологією істотно відрізняється за цілями, засобами та наслідками.

Наразі ж для України характерною є боротьба у вищих органах державної влади між носіями ліберальної та націоналістичної і комуністичної ідеологій. У 1989-1991 рр. відбулось руйнування тоталітарного режиму з притаманною йому комуністичною ідеологією і відповідним їй типом гуманітарної політики, що орієнтована на створення людини “нового типу”. Спроба впровадження в життя націоналістичної ідеології як державної впродовж 1991-1994 рр. і відповідної їй гуманітарної політики, яка б розглядала індивіда як представника єдиної національної спільноти, закінчилась невдачею. У свою чергу ліберальна ідеологія, яка найбільше відповідає поняттю гуманізму та власне гуманітарної політики, оскільки ставить в центр світу індивіда і розглядає його за мету державної політики, не відбулась. Подібна ситуація призводить до підкресленої безідеологічності реалізованого курсу внутрішньої державної політики і свободи при виборі цілей та засобів її реалізації з боку державної бюрократії. Державний апарат без чітких цілей та ідеології схильний ставити собі за мету реалізацію власних цілей, що спрямовані на самозбереження і впровадження нею замінника ідеології – фетишизації держави [Див.: 2, с. 43]. Наслідком цього стало впровадження в Україні бюрократичної ерзац-ідеології “державотворення”, замість “державного будівництва” в західному розумінні як розбудови сильних державних інститутів, які здатні успішно розробляти і впроваджувати державну політику і спираються на широку підтримку суспільства завдяки високому рівні легітимності.

Однак, згадана вище адміністративна реформа спрямована виключно на реформування бюрократії як політичного, державного інституту. Втім значеннямає й інший аспект, тісно пов'язаний із попереднім – позиція бюрократії як соціальної групи в процесі реалізації державної внутрішньої політики в гуманітарній сфері. Оскільки зміст внутрішньої політики та її характер залежать від природи панівних класів, верств, груп, котрі спираючись на владу, прагнуть зміцнення свого панування, збереження і розвитку існуючих суспільно-політичних відносин [2, с. 57], слід відзначити, що саме бюрократія як одна з панівних соціальних груп, є одним із джерел корупції – явища, яке або виступає одним із джерел згаданих гуманітарних викликів, або є однією із причин їх ускладнення. Таким чином, зміна статусу бюрократії як панівної групи і позбавлення її можливостей експлуатувати суспільство в рамках моделі “захоплення держави” є одним з визначальних засобів подолання гуманітарних викликів у сфері внутрішньої політики.
Джерела:

1. Модернізація України – наш стратегічний вибір: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К., 2011. – 416 с.

2. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.

3. Тойнбі А. Дослідження історії: Скорочена версія томів І-VІ Д. Ч. Сомервелла / Тойнбі Арнольд; [Пер. з англ. В. Шовкуна]. – К.: Основи, 1995. – Т. 1. – 614 с.

4. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки – 2005 / [За ред. О. С. Власюка]. – К.: Знання України, 2005. – 608 с.