Geum.ru

Форум молодих науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року // За заг ред. О. М. Лозинського, І. В. Карівця, І. М. Назаркевича. У 3-х частинах

Вид материалаДокументы

Содержание


Сорба Олександр, Дубняк Максиміліан.Толерантність як засадничий принцип діяльності національно-культурних товариств
Подобный материал:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   38

Сорба Олександр, Дубняк Максиміліан.
Толерантність як засадничий принцип діяльності національно-культурних товариств


Національно-культурні товариства за майже двадцятирічну новітню історію України пройшли шлях від організацій, що утворювались за етнонаціональною ознакою, до реальних суб’єктів процесу формування української політичної нації. Аналіз причин, які спонукали громадян створювати національно-культурні товариства дає змогу визначити й головні напрями їхньої діяльності в перші роки незалежності. Як з’ясували, такими причинами стали: захист прав та інтересів представників національних груп, реалізація культурних потреб, залучення підростаючого покоління до національної мови та культури, можливість спілкування із представниками своєї національної групи. Одними із перших національно-культурних товариств створили представники єврейської, польської, грецької, караїмської, російської громад Києва, Львова, Одеси, Сімферополя, Донецька, Харкова, Ужгорода. Перші національно-культурні товариства (польське, єврейське, караїмське) за підтримки демократичних сил були засновані у Львові. Нині, за даними Державного комітету України у справах національностей та міграції, діє близько 800 національно-культурних громадських організацій, понад 750 з яких є регіональними. З метою підвищення ролі цих громадських організацій в Україні була створена у 2000 році Рада представників громадських організацій національних меншин України як консультативно-дорадчий орган при Президентові України.

Впродовж останніх років дослідженню діяльності національно-культурних товариств, їх ролі у процесі розбудови української держави були присвячені наукові розвідки В. Євтуха, О. Зонайлович, Н. Ішуніної, А. Леонової, Г. Лозко, В. Наулка, І.Панчука, О. Рафальського та інших. До реальних здобутків та проблем у суспільно-політичній діяльності товариств звертались у своїх розвідках та повідомленнях у пресі представники національно-культурних товариств (С. Давида, В. Єрмолова, А.Савченко, І. Левітас, О. Фельдман, та інших). Метою даної розвідки є обгрунтування необхідності розбудови національно-культурних товариств з опорою на принцип толерантності.

Збільшення розмаїття національно-культурних товариств, які відстоюють та репрезентують самобутність культур їхніх представників щораз більше потребуватиме спільної опори у своїй діяльності. На нашу думку, таким спільним підґрунтям діяльності національно-культурних товариств повинен бути принцип толерантності. Адже він є засадничим принципом демократії, прав людини, загалом сучасного культурного розмаїття. Саме це ствердила Декларація принципів толерантності, підписана усіма державами – членами ЮНЕСКО в середині 90-х рр. ХХ ст. Наприклад, на Львівщині сьогодні функціонує чимала кількість національно-культурних товариств. Прикметною рисою суспільної ситуації є те, що поруч з товариствами, які мають досить тривалу історією становлення та діяльності (наприклад, «Ческа бесіда», Російське товариство ім. О. Пушкіна, Словацьке товариство ім. М. Р. Штефаніка, Товариство польської культури, філія Товариства литовців України «Медейна», Львівське обласне німецьке товариство «Дойчес Гайм», Єврейське товариство ім. Шолом-Алейхема, Львівське обласне вірменське культурне товариство «Гай», Західно-українське Грецьке національно-культурне товариство ім. К. Корніяктоса тощо) також формуються нові товариства. Серед них: «Карм Че Лінг» (товариство буддійської громади), Львівська обласна громадська організація «Арабський Культурний Центр», Львівська обласна організація духовної культури Далекого Сходу та інші.

Культурна диверситивність людей одночасно вимагає суспільної толерантності. Остання передбачає терпимість до відмінностей серед людей, а також миролюбність – уміння співіснувати з іншими, не порушувати прав і свобод інших. Відтак Конфедерація національних товариств західних областей України та Федерація національних меншин Львівської області має що більше уваги приділяти поширенню цього принципу в межах своїх осередків. Адже національно-культурні товариства, виконуючи роль соціальних посередників між групами виразників різних інтересів і урядовими структурами, між громадянським суспільством і державою, спрямовують свою діяльність на розвиток дружніх міжнаціональних відносин. Подібний досвід діяльності вже мають на Буковині. Зокрема в грудні 2010 р. в Чернівцях було проведено презентацію збірника нормативних актів, які регулюють права етнічних громад Чернівецької області. У заході взяли участь керівники проекту «Ідентичності прикордоння: досвід буковинської толерантності» політологи та представники влади. Адже на формування толерантності впливають знання, відкритість суспільства, спілкування та свобода думки.

Отже, в Україні кількість національно-культурних організацій особливо швидко зростала з 1990-х рр. та продовжує збільшуватися сьогодні в час інтенсифікації глобалізаційно-міграційних процесів. Відтак можна стверджувати, що в Україні на сучасному етапі дедалі активніше розгортається діяльність національно-культурних товариств, які організовують новоприбулі трудові мігранти. Принципово важливим є те, щоб координаційні ради різних об’єднань національно-культурних товариств частіше провадили взаємний діалог та приділяли увагу поширенню принципу толерантності в межах діяльності своїх осередків, організовуючи конференції, семінари та друкуючи необхідну літературу. Саме завдяки активному навчанню зможе відбуватися повновартісне духовне відродження національних товариств та формування атмосфери толерантності, взаєморозуміння і взаємоповаги, утвердження міжетнічного миру і злагоди в Україні.