Geum.ru

Форум молодих науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року // За заг ред. О. М. Лозинського, І. В. Карівця, І. М. Назаркевича. У 3-х частинах

Вид материалаДокументы

Содержание


Лазарович Надія. Антропологічні виміри розвитку техногенної цивілізації: західноєвропейський та український контекст
Подобный материал:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   38

Лазарович Надія.
Антропологічні виміри розвитку техногенної цивілізації: західноєвропейський та український контекст


Стадіальний розвиток техногенної західноєвропейської цивілізації передбачає її градацію на доіндустріальну, індустріальну та постіндустріальну стадії розвитку, адже суспільства обміну, котрі постають за суспільствами виробництва, у свою чергу, починають змінювати суспільства комунікацій. Так, інформаційне суспільство – це «принципово новий етап розвитку сучасної цивілізації. Його основними ресурсами є інформація і знання, діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційно-інтелектуальних технологій та технологій зв’язку» [2, с.6]. Аналізуючи стадіальну концепцію розвитку західноєвропейської техногенної цивілізації, яка отримує своє висвітлення у світоглядних позиціях теоретиків-технократів, варто зазначити зміну акцентуацій суспільного розвитку індустріальної стадії техногенної цивілізації з її орієнтацією на системне виробництво, інструментальну раціональність, централізацію, стандартизацію та тотальний технологічний детермінізм. В інформаційному суспільстві знань і комунікацій ці соціальні чинники отримують нове змістове наповнення, яке виявляється у трактуванні інформаційної техніки нового покоління як такої, що сприяє появі конструктивно орієнтованої соціальної організації та створює відповідні умови духовного та морально-етичного вдосконалення людини. Зокрема С. Лем визначає інформаційні технології як «зумовлені станом знань і соціальною ефективністю способи досягнення цілей, поставлених суспільством» [1, с.12]. У контексті таких соціальних змін відбуваються трансформації уявлень про людину, які зумовлені зміною традиційно-усталеної та появою нової системи цінностей.

У разі переходу індустріальної стадії до інформаційної зі зміною соціально-культурних пріоритетів змінюється також провідна антропологема розуміння людської природи. Технізація та раціоналізація людського буття трансформує сутнісні виміри людської природи, що веде до втрати людиною загальногуманістичних морально-етичних принципів, духовних вимірів, нівелювання власної субстанційної сутності під впливом процесів глобалізації, поширення стандартів масової культури та цінностей споживання, універсалізації та стандартизації стилів мислення, моделей діяльності та соціальних ролей.

На індустріальній стадії стверджуються настрої технологічного детермінізму, техніка стає тим потужним соціальним чинником, який має невідворотний загрозливий вплив на природу людини (Р. Арон, Ж. Елюль, Г. Маркузе, Л. Мемфорд, К. Ясперс). У цьому контексті посилюються невідворотні процеси відчуження, простежується звернення до дефініцій «одномірності» людини, до трактування особи лише як «засобу» чи «функції», придатка до машини; на перше місце виходять такі визначення особи: «людина без властивостей», «homo technicus» («людина технічна»), «homo consumens» («людина споживаюча»), уречевлена людина («reified man»). Згадані теоретичні положення є своєрідним виявом занепокоєності західної цивілізації, наступом технократизму та дегуманізуючим впливом процесів технізації, які охопили всі сфери життєдіяльності суспільства і людини.

Відповідно, буттєва вкоріненість сучасної людини у інформаційно-технічні детермінанти цивілізаційного розвитку, без сумніву, сьогодні постає актуальною та злободенною проблемою. Слід зауважити, що соціокультурні виміри інформаційного суспільства також зумовлені виникненням особливого типу автономії особистості: людина може змінювати свої корпоративні зв’язки, не будучи до них жорстко прив’язаною; вона може і здатна дуже гнучко будувати відносини з іншими людьми, включатися у різні соціальні спільноти, а також і у різні культурні традиції. Цей прискорений цивілізаційний розвиток актуалізує проблему соціальної комунікації, адже світ, який постійно змінюється, обриває численні коріння минулого, заставляючи людину одночасно жити у різних традиціях, культурах, пристосовуватись до перманентно змінних соціокультурних та технічно зумовлених обставин. Відповідно, інформаційно-комунікативні технології, як стверджує Ф. Уебстер, підкреслюють індивідуалізований характер людської діяльності, а «зміни, що відбулися в мережевому суспільстві, означають: людині слід звикати до гнучкості і в тому, що вона робить сьогодні, і в тому, що вона збирається робити в майбутньому, якщо вона хоче вижити в «системній рухливості» інформаційного капіталізму….Якщо ви не в мережі, ви не можете повноцінно брати участь в житті мережевого суспільства» [3, с.139-140].

Водночас у концепціях «інформаційного суспільства» ставиться питання про нові моделі розвитку суспільства в цілому та людини зокрема. Так, на противагу технологічному детермінізмові індустріальної стадії аналізується спроба гармонійного поєднання особи та технічного середовища – «філософія техніки як філософія людини» (Х. Сколімовськи), стверджуються діяльність взаємодопомоги, підтримки, виховання (Ж.-М. Фері), а також цінність міжособистісного спілкування та споглядання (А. Етціоні). Акцент робиться на новому соціальному характерові людини – на «конфігуративному» чи «модулятивному Я» (Е. Тофлер). Провідне значення набуває симбіоз людини та природи на підставі принципу синергізму (Й. Масуда). Виокремлено нові грані людської природи – «Homo intelligens», – яка володіє високим рівнем інтелектуальної інформації та знань, а також завдяки новим засобам комунікації формує вільні громадські інформаційні мережі, в яких кожна особа здатна самовиразитись, самоствердитись, усвідомлюючи спільність людської долі. В умовах інформаційного суспільства розуміння людської природи аналізують крізь призму комунікації та знання, проявляючись у зверненні до самореалізаційних форм людського спілкування, відновленні гуманістичних цінностей, ствердження пріоритету духовних і морально-етичних вимірів.

Наголосимо, що ця проблематика набуває особливої актуальності в сучасних умовах розвитку українського суспільства. На тлі всезагальних процесів глобалізації й універсалізації, широкомасштабних суспільних пере­творень, які є невід’ємними атрибутами розвитку техногенної цивілізації, для української людини по-новому звучать питання ствердження національної самоідентичності, формування ціннісних орієнтирів.

Враховуючи соціокультурні реалії становлення інформаційного суспільства в Україні, варто зауважити, що ґрунтовні науково-методологічні розвідки західних мислителів слугують хорошим підґрунтям для розвитку українського варіанту. Хоча задекларована проблематика в Україні ще не віднайшла належного філософсько-культурологічного обґрунтування, можна спостерігати низку державотворчих ініціатив, які цьому якнайкраще сприяють. Зокрема, йдеться про прийнятий Верховною Радою України у 2007 р. Закон «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки». Також з ініціативи Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти запропоновано концепцію відкритого проекту «Стратегія розвитку в Україні інформаційного суспільства та суспільства, що ґрунтується на знаннях», яка стверджує основні пріоритети у галузі становлення інформаційного суспільства – рівень освіти та знання.

Отож, позитивні інтенції становлення інформаційного суспільства в Україні вже повністю набувають змістового наповнення. Не треба нехтувати глибинними субстанційно-духовними надбаннями й етнонаціональними вимірами українського суспільства, з якими пов’язуються особливості розвитку техногенної цивілізації в нашій державі.
Джерела:

1. Лем С. Сумма технологи [пер.с польск.] / С. Лем. – М.: Мир, 1968. – 608 с.

2. Скалацький В. М. Інформаційне суспільство: сучасні теорії та моделі (соціально-філософський аналіз). Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: 09.00.03. / В. Скалацький. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2006. – 16 с.

3. Уэбстер Ф. Теории информационного общества [пер. с англ.] / Ф. Уэбстер. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 400с.