Форум молодих науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року // За заг ред. О. М. Лозинського, І. В. Карівця, І. М. Назаркевича. У 3-х частинах

Вид материала

Документы

Содержание Лащівський Володимир.Напрямки удосконалення правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ

Подобный материал:

• Форум молодих науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року, 2281.89kb.
• Вельмишановні панове, ми продовжуємо термін приймання заявок до 15 травня!!!, 43.22kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• За загальною редакцією, 1428.32kb.
• Де надруковано. Видавництво Вид роботи учб, 290.21kb.
• Відомості про конференції, що плануються до проведення кафедрою соціально-економічної, 21.78kb.
• Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
• Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
• Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.

Лащівський Володимир.
Напрямки удосконалення правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ

В умовах формування в Україні основ правової держави роль і значення правового регулювання відносин в сфері внутрішніх справ набуває особливої актуальності. Як загально відомо, у законодавчих актах України визначається порядок діяльності органів внутрішніх справ та їх юрисдикційні повноваження. Особливо це стосується врегулювання суспільних відносин у галузі адміністративної діяльності. Розширення або звуження компетенції служб міліції, що здійснюють адміністративну діяльність, тягне за собою відповідні зміни об'єму та якості роботи щодо їх реалізації.

В умовах демократизації суспільства докорінним чином повинно змінюватися і правове регулювання в сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки. Ця сфера управлінської діяльності регламентується в основному нормами адміністративного права, суспільне призначення якого сьогодні отримує нового забарвлення. Воно ґрунтується на визначенні Конституцією України головним обов'язком держави «утвердження і забезпечення прав і свобод людини і грома­дянина», а також встановленні принципу, за яким саме «права і сво­боди людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямо­ваність діяльності держави» [1].

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративно-правового забезпечення реалізації прав і свобод громадян у їх взаємовідносинах з органами виконавчої влади є визначення таких основних форм і напрямів діяльності вказаних органів, їх посадових осіб, які забезпечували б повсякденний демократичний режим цих відносин на основі непорушності конституційних прав і свобод людини громадянина, такий правовий стандарт взаємовідносин органів внут­рішніх справ і особи, який враховує статус останньої як такого суб'єкта управлінських відносин, перед яким виконавча влада відповідаль­на за свою діяльність [2, с.210].

Суспільне призначення адміністративного права у сфері охорони громадського порядку в сучасних умовах має визначитись на підставі завдань як регулювання діяльності органів внутрішніх справ, так і, переважною мірою, запровадження і регламентації дійсно демократичних взаємовідносин між цими органами і громадянами. Йдеться про відносини такого типу, за яких кожній людині було б забезпечено реальне дотримання і охорона у сфері громадської безпеки належних їй прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у випадках їх порушення.

Тобто правовим регулюванням повинні бути охоплені як відносини самого громадського порядку і громадської безпеки, так і адміністра­тивна діяльність органів внутрішніх справ у цій сфері Системний по­гляд на роль права в управлінні дозволяє зробити висновок про те, що за допомогою правових норм набувають юридичного закріплення:

• усі основні зв'язки між суб'єктами соціального управління у його правовому виявленні;
  
• повноваження відповідних суб'єктів державного управління, а у ряді випадків правомочність суб'єктів громадського управління;
  
• правовий статус об'єктів соціального управління;
  
• основні питання взаємодії державних та недержавних організацій у сфері соціального управління;
  
• питання юридичного захисту інтересів учасників управлінських
  відносин;
  
• юридичні обов'язки суб'єктів соціального управління;
  
• система заходів юридичного примусу, що здійснюється в інтересах забезпечення стабільності державного управління [3,с.38].
  

У наш час поняття громадського порядку потребує переосмислен­ня у відповідності з реаліями життя, а також найповнішого їхнього правового врегулювання. Єдиного підходу потребують питання врегу­лювання використання засобів охорони громадського порядку. Сього­дні в охороні громадського порядку беруть участь не тільки міліція громадської безпеки, але і ряд інших правоохоронних органів, а також громадських формувань. У законах України, які встановлюють компе­тенцію цих правоохоронних органів відносно надання права викорис­товувати спеціальні засоби примусу, або застосовуються бланкетні норми, з відсиланням на Закон України «Про міліцію», де детально врегульовано порядок використання цих засобів, або дані норми по­вторюють норми вказаного закону і таким чином невиправдано роз­ширяють об'єм діючого правового матеріалу.

На наш погляд, настав час для всебічного закріплення усіх право­відносин громадського порядку в єдиному адміністративно-правовому акті – Законі України «Про охорону громадського порядку», проект яко­го треба було б, на нашу думку, розпочати розробляти вже зараз. В цьому законі, доцільно було б врегулювати відносини безпосередньо громадського порядку, такі як: правила поведінки осіб в громадських місцях, компетенція органів виконавчої влади та правоохоронних ор­ганів у сфері охорони громадського порядку, повноваження громад та суспільних організацій у забезпеченні громадського порядку, фінансу­вання заходів з забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, державні примусові заходи до порушників, а також заходи громадського впливу та інше.

На наш погляд, даний закон повинен мати наступну структуру. Преамбулу, у якій слід визначити предмет регулювання даного пра­вового акту, яким безсумнівно будуть відносини громадського порядку та діяльність правоохоронних органів, а також громадських правоохо­ронних формувань щодо його забезпечення. Перша стаття даного закону повинна бути присвячена визначенню наступних понять: «гро­мадське місце», «охорона громадського порядку», «громадська без­пека» «охорона громадської безпеки», «примусові заходи щодо охо­рони громадського порядку», «правоохоронні органи», «громадські правоохоронні формування», «заходи громадського впливу з охорони громадського порядку».

Доцільно було б, у статях закону, визначити та закріпити принципи охорони громадського порядку, серед яких насамперед – верховенст­ва права, законності, гуманності, гласності, уважного ставлення до особи, пріоритет прав і свобод людини та громадянина.

Цей закон має нормативно закріпити правила поведінки громадян у різних громадських місцях: на вулицях міст та населених пунктів, у парках відпочинку, на стадіонах, пляжах, в кіноконцертних залах, клу­бах і ресторанах, громадському транспорті тощо.

Окремий розділ закону слід, на нашу думку, присвятити правовому регулюванню використання заходів і засобів адміністративного при­мусу. У відповідних статтях треба надати вичерпний перелік заходів адміністративного примусу, які дозволяється застосовувати при охо­роні громадського порядку.

Потрібно також передбачити порядок застосування спеціальних засобів, які використовуються при охороні громадського порядку і гро­мадської безпеки та підстави для їх застосування.

На наш погляд, окремого врегулювання потребують питання їхньо­го застосування у випадках масових безпорядків та групових пору­шень громадського порядку.

В цьому ж законі треба, на нашу думку, визначити компетенцію рі­зних правоохоронних органів і служб у забезпеченні громадського по­рядку та його охороні.

Окремо в законі слід передбачити порядок участі громад, громад­ських організацій, спеціалізованих охоронних підрозділів підприємств та громадян у забезпеченні громадського порядку. Оскільки, на наш погляд, діючий Закон «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 року на сьогоднішній день потребує певних доповнень [4].

Прийняття Закону України «Про охорону громадського порядку» надасть змогу не тільки поглибити врегулювання відносин громадського порядку, а також буде виступати ще однією з складових гарантій правового захисту співробітників міліції.

Джерела:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 30. – С. 29.

2. Адміністративне право / [Остапенко О.І., Кісіль З.Р., Ковалів М.В., Кісіль Р.В.]. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. –536с.

3. Плішкін В.М. Теорія управління органів внутрішніх справ: підручник / В.М. Плішкін; за ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К.: НАВСУ МВС України, 1999. – 702 с.

4. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22.06. 2000 р. № 2334 – ІІІ // Офіційний вісник України. – 2001. – № 15. – С. 643.