Форум молодих науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року // За заг ред. О. М. Лозинського, І. В. Карівця, І. М. Назаркевича. У 3-х частинах

Вид материалаДокументы

Содержание


Кіт Вілена.Застосуваня досвіду інноваційного підходу у кадровій політиці по підбору персоналу в українських компаніях
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   38

Кіт Вілена.
Застосуваня досвіду інноваційного підходу у кадровій політиці по підбору персоналу в українських компаніях


Багато хто схильний вважати, що ринкова економіка є глибоко аморальною. Але це зовсім не так. Ринкове господарство по суті не може бути аморальним. Аморальними можуть бути вчинки людей, які займаються економікою. Ринкова економіка являє собою лише неперевершений за ефективністю механізм виробництва та розподілу. Механізм, який приймає людину такою, якою вона є: такою, що дотримується власних інтересів, егоїстичною, але також і творчою, такою, що творить цінності та користується ними.

Впродовж багатьох десятиріч у нас керівників призначали, а співробітників набирали та приймали на роботу. Але часи змінилися, змінилася й ситуація. Зникла всесильна влада партапарату та міністерської номенклатури, але з'явилися нові проблеми, турботи та завдання, які треба розв'язувати.

Тепер треба ясно розуміти, що всі співробітники організації, незалежно від посади, є персоналом.

Тепер на кожну посаду треба знайти людину, ввести її в організацію, допомогти оволодіти специфікою роботи, потурбуватися про те, щоб вона приносила максимум користі і при цьому відчувала задоволеність та гордість.

Першим кроком до цієї надзвичайно важливої роботи є завдання відбору найбільш перспективних людей з маси можливих претендентів, підбору одного, кращого, на певне конкретне місце. Прийом на роботу — перший і часто-густо найбільш відповідальний момент у кадровому менеджменті, і його сенс полягає аж ніяк не в оформленні документів при прийомі або звільненні співробітників організації. Його специфічна функція полягає в практичній реалізації кадрової політики, прийнятої керівництвом організації на певний період часу. Це означає, що без ясної, чітко сформульованої кадрової політики не може бути ефективної роботи.

Кадрова політика — це не просто перелік вакансій або потрібних робочих місць. Вона є відображенням стратегії розвитку організації загалом. Наприклад:
  • організація може бути зорієнтована на швидке зростання, розширення сфер діяльності у будь-яких напрямках, швидке нагромадження капіталу, незалежно від його джерел, та ін. У цьому випадку кадрова політика має бути спрямована на пошук та відбір підприємливих, ініціативних сповнених нереалізованих ідей співробітників, навіть за умови їхньої недостатньо високої професійної компетентності та невеликого досвіду роботи;
  • організація може бути зорієнтована на роботу з нечисленним, але дуже «солідним» контингентом партнерів або клієнтів. У цьому випадку кадрова політика має бути спрямована на пошук та відбір висококваліфікованих професіоналів, які мають великий досвід роботи у цій сфері діяльності, та високий авторитет, визнання та соціальний статус;
  • організація може бути зорієнтована на стабільну, постійну, ритмічну роботу виробничого типу. У цьому випадку кадрова політика має бути спрямована на пошук та відбір співробітників, які є професійно компетентними у вузьких рамках прийнятої технології, прагнуть точного та якісного виконання завдань, не виявляють надмірної самостійності.

Навіть цих нечисленних прикладів достатньо, щоб показати, що тільки професійно-кваліфікаційних характеристик зовсім недостатньо для здійснення якісного відбору кадрів. Необхідне врахування найважливіших психологічних та особистісних особливостей претендентів, щоб зробити правильний вибір. Таким чином, підбір співробітників з урахуванням їх відповідності всім головним вимогам конкретної посади та цілям організації є першим завданням.

Другим найважливішим завданням є захист організації від осіб, потенційно здатних заподіяти шкоду справі або організації незалежно від того, свідомо чи ні вони можуть це зробити.

Всі потенційно небезпечні особливості можна розділити на дві великі групи — загальні та специфічні.

До загальних належать різні психопатології та деякі особистісні особливості людей.

Наявність психічної патології, як правило, робить людину важко керованою, погано передбачуваною, важкою у спілкуванні, а головне, вона часто-густо просто не може нести відповідальність за свої слова та вчинки.

Виявлення потенційно небезпечних особистісних особливостей є значно складнішим. Підкреслимо, що йдеться саме про здорових людей — у них нормально розвинений інтелект, все гаразд з почуттями та емоціями, вони можуть бути добрими фахівцями. У них порушена сфера соціальних цінностей та установок, тобто вищі рівні особистості. Як правило, потенційно небезпечні особистісні особливості пов'язані з наявністю у людини асоціальних установок та цілковитою аморальністю. На практиці найчастіше це виявляється у трьох формах: схильності до брехні, ошукування та крадіжок.

Виявлення людей із зазначеними нахилами надзвичайно ускладнено й вимагає застосування спеціальних психодіагностичних засобів. Але крім цього має існувати система перевірки достеменності тих даних, які повідомляє про себе претендент на будь-яку посаду.

В усіх описаних випадках найбільш потенційно небезпечні якості безпосередньо не пов'язані з професіоналізмом та кваліфікацією працівника. Вони справляють свій негативний вплив переважно не на сам робочий процес, а на супутні, але не менш важливі аспекти. На жаль, саме ці аспекти і відповідно якості особистості звичайно випадають з поля зору керівників та кадрових служб при прийомі людей на роботу. Більшість описаних якостей самі по собі не є негативними — вони виявляються такими тільки при включенні людини на певні посади або функціональні місця в організації. При обійманні іншої посади ці самі якості можуть бути винятково цінними чи корисними. І останнє, але, либонь, найголовніше: як практично убезпечити фірму (організацію) від потенційно небезпечних співробітників?

За кордоном склалося кілька систем. Так, наприклад, в Швеції широко розповсюджена практика прийому на роботу або через спеціалізовані бюро та агенції, або за наявності «рекомендаційних листів» з попередніх місць роботи (вони є певним аналогом наших характеристик, але мають куди більше вагомість). А Ізраїлі ж прийнята узаконена система протекціонізму — на роботу приймають тільки за наявності двох «поручителів», які несуть юридичну та фінансову відповідальність за дії свого протеже.

Різні кадрові агенції, що є в Києві, навіть за наявності сучасної комп'ютерної бази, як правило, здійснюють підбір кадрів тільки за професійно-кваліфікаційним принципом. І тільки небагато які рекрутингові та кадрові центри здійснюють комплексний відбір. Використовуючи інноваційний досвід діяльності та існування у ринковій системі трудових відносин кадрових компаній таких країн-партнерів як Російська Федерація, Швеція, Ізраїль, та адаптуючи його для українського менталітету та специфіки населення та існуючої економічної системи в Україні. Методики, які розроблені науковими центрами цих країн переводяться на українську мову, проходять валідизацію та опробування на надійність. Після чого активно застосовуються українськими кадровими агенціями. Зокрема, співпраця практичних психологів ЛьвДУВС з науковим психофізіологічним центром Санкт-петербурзької педагогічної академії виводить на український ринок такі розробки як автоматизовану програму з відбору персоналу «Виявлення темпераменту та особливостей поведінки на основі тесту EPI, Айзенка» та ін.

У теперішній час завдяки наявності кваліфікованих психологів та сучасних технологій в кадрових центрах здійснюється комплексний підбір з урахуванням усіх описаних вище параметрів. Отримуючи заявку на підбір претендентів на вакансію, вони у тісному співробітництві з клієнтом визначають не тільки формальні професійно-кваліфікаційні запити, але й конкретні функціональні вимоги, спираючись на які будується робота центру. Кожний претендент проходить через спеціальний психодіагностичний комплекс, що дозволяє відсіяти непридатних і зберегти найбільш перспективних для певного конкретного робочого місця. Така форма організації роботи виявляється найбільш сприятливою як для фірм-клієнтів, так і для кожної окремої людини, яка шукає роботу, оскільки при збереженні цілковитої конфіденційності дозволяє максимально врахувати індивідуальну специфіку клієнта.