Світова література І культура

Вид материала

Документы

Содержание Микола васильович гоголь

Подобный материал:

• Поурочно-тематичне планування з предмета "Світова література", 193.17kb.
• Іі світова література Біологія, 482.24kb.
• Світова література Білет, 52.09kb.
• Література 12 кл. Література україни – матуральні питання, 773.21kb.
• Наталія Федорівна Власик, директор Томашгородської зош І-ІІ ст №3, назва посібника, 190.25kb.
• Світова література 10-11 класи Академічний рівень, 379.29kb.
• Сучасна світова культура”, 1140.07kb.
• Інтегрований курс «Література» (російська та світова) в усній формі Билет, 48.37kb.
• Російська мова та світова література 9 клас 1 рівень складності, 25.74kb.
• У м. Донецьку ради районний методичний кабінет світова література творчість о. Де бальзака, 243.73kb.

МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ ГОГОЛЬ

(18091852)

М. Гоголь народився в сім'ї поміщика на Полтавщині. Початкову освіту одержав удома, потім у Полтавському повітовому училищі та у Ніжинській гімназії "вищих наук". Світ українського побуту сформував світогляд і художній смак М. Гоголя. Життя провінційного юнака в столичному Петербурзі визначило головну тему його творчості – змертвіння людської душі. У літературознавстві М. Гоголя визнано королем сміху, можливо, за іронєю долі дата його народження – 1 квітня.


"Я прийшов у цей світ, щоб боротись зі злом, і допоможе мені в цьому Бог", — так визначив своє призначення М. Гоголь. Уся його творчість була спрямована на зображення негативних сторін російської дійсності та людських пороків. Зображуючи їх, письменник хотів бачити людство чистішим і кращим. Не поетизація світу дійсного, а іронія, сатира, гротеск — особливості художнього стилю письменника — змусили читача подивитися на себе в дзеркало і прийти до висновку: "На зеркало неча пенять, коли рожа крива".

М. Гоголь народився на Україні. Глибоким ліризмом прийнятий його збірник повістей "Вечера на хуторе близ Диканьки". Молоді, красиві парубки і дівчата які пашать щирим здоров’ям, визначають основну ідею збірника.

Усе в світі пережито: і чорти, і відьми, і чаклуни, тому що основна живлюща сила — у коханні. Невипадково збірник відкривається повістю "Сорочинская ярмарка".

Повість "Шинель" з циклу петербурзьких повістей – інша. Згубною силою тут є не фантастичні образи, а фантасмагоричний світ соціальної нерівності. "Маленька людина" Акакій Акакієвич – жалюгідний і нещасливий. Убогість життя формує його філософію. Повість пронизана гуманістичним пафосом: "значна особа" у відповіді перед Богом за принижених і ображених, і недотримання цього закону веде до відплати.

Сюжет комедії "Ревизор" заснований на страху. Усі дійові особи бояться викриття. Ситуація "Хлестаков —Городничий" викликає сміх — єдина чесна, шляхетна дійова особа в комедії. Кар'єризм, підлабузництво, низькопоклонство, неуцтво, шахрайство, неправда, обман, хвастощі, бажання здаватися краще, ніж ти є насправді, — ось те зло, що заважає нормальним людським відносинам у суспільстві.

"Мертвые души" — "головна книга", як сам визначив М. Гоголь, у його творчості. За задумом автора, книга повинна була складатися з двох томів. У першому автор збирався показати процес омертвіння людської душі, у другому — процес відродження. Але другого тому в письменника не вийшло, сам факт свідчить про те, що відродження суспільства в історії Росії ще не відбулося. У центрі сюжету твору – Павло Іванович Чичиков, колезький асесор, херсонський поміщик. Поєднання двох видів діяльності характеризує економіку Росії, коли дворянство історично віджило своє, а нові економічні, буржуазні відносини тільки починають зароджуватися.

На першій стадії цих відносин вимальовуються такі види діяльності, як спекуляція, користолюбство, обдурювання. "Надул, батенька, надул", — такий принцип збагачення Чичикова.

У літературознавстві існує точка зору про те, що М. Гоголь пародіює О. Пушкіна. Дійсно, дворянська Росія 1820-х років зображена в "Евгении Онегине"; у "Мертвых душах" — у 30-і роки XIX століття. Але стиль зображення різний: у першому випадку  поетизація, у другому  сатиричне зображення. На питання самого письменника "Русь, кудаже несешься ты?"  відповіді однозначної не надійшло. Росія знаходиться в постійному русі, прагненні і не дає відповіді. М. Гоголь розумів, что поміщецько-кріпосний уклад, економіка кріпосного права історично віджили своє, а нові, буржуазні відшения, на яких заснована економіка Заходу, тільки проникають у Росію. І це явище одержало в М. Гоголя художнє вираження — чичиковщина. Але і цей шлях відкидав письменник. Для Росії чистоган не прийнятний. Єдине, що бачить М. Гоголь в чичиковщині — це енергетика виживання. Поміщицька Росія в різних формах її прояву (Манілов, Коробочка, Ноздрьов, Собакевич, Плюшкін) уже мертва. Прагнення до збагачення також не принесе позитивних результатів, тому що воно засновано не на творенні, а на руйнуванні людської особистості. Мертва душа нації повинна відродитися. І це відродження письменник бачить у талановитому й одночасно забитому народі.

"Мертвые души" В. Бєлінський визначив як жанр ліро-епічної поеми. Широка панорама життя губернської, столичної, сільської Росії переплітається з глибоким болем М. Гоголя за долю народу і країни. Страждання письменника засновано на любові до рідної Батьківщини.

Майстерність письменника-сатирика виразилась у досконалості художньої деталі, за допомогою якої гоголівські герої виявилися яскравими узагальненнями явищ російської дійсності.

Едгар ПО

(18091849)

Едгар По народився в акторській сім'ї. Рано став сиротою, але був усиновлений багатим комерсантом. Учився в університеті, але не закінчив. Схильність до літературних занять позбавила Е. По матеріальної підтримки названого батька. Злидарське існування, безладне особисте життя привели до тривалої хвороби. Бездушшя оточуючих людей і байдужість суспільства до долі таланта обірвали творчість Едгара По в момент її розквіту.


Зміст творчої спадщини Едгара По можна виразити його власними словами: „Я родом із тих, хто відзначений силою фантазії і полум’яністю пристрасті". В історію американської літератури Едгар По ввійшов як поет, новеліст і критик. Його по праву вважають зачинателем детективного жанру, наукової фантастики, "страшного оповідання", а також предтечею поезії символізму. Він є класиком „короткого оповідання".

Прозова спадщина Едгара По — біля сімдесяти оповідань і повістей — невелика, але на диво різноманітна за стилем і тематикою. Справедливо оцінив творчість Едгара По Ф. Достоєвський, відзначаючи, що він „страшный писатель — именно страшный, хотя с большим талантом. Его произведения нельзя прямо причислить к фантастическим; если он и фантастичен, то, так сказать, внешним образом... Эдгар По только допускает внешнюю возможность неестественного события, и, допустив это событие, во всем остальном совершенно верен действительности".

Ця незвичайність повістування робить оповідання Едгара По новелами, в яких усі подробиці представленого образу чи події дійсно можливі і відбуваються в житті.

Усі новели По можна класифікувати за тематичним принципом: психологічні, науково-фантастичні і детективні.

Краса рятує все живе. Свої „страшні оповідання" Едгар По називав логічними. Головний герой досліджує таємницю шляхом міркування.

Детективні новели принесли письменнику світове визнання. Герой-сищик розмотує клубок загадок методом раціонального аналізу. Щоб читачу було легше стежити за процесом розслідування, автор уводить менш кмітливого напарника, який веде розповідь. Детектив пояснює йому в подробицях хід своїх думок (ця традиція укоріниться в детективній літературі: у парі будуть працювати Шерлок Холмс і доктор Ватсон, Еркюль Пуаро і полковник Гастінгс).

У "Золотий жук" Вільям Легран майстерно розшифровує складну криптограму (тайнопис), за допомогою якої пірат Кідд указав місце, де заховані скарби.

В оповіданні "Вбивство на вулиці Морг" сищик-аматор Дюпен знаходить рішення, у пошуках якого безрезультатно б'ються кращі уми паризької поліції. Дар аналізу служить джерелом інтелектуальної насолоди. Злочин, про факт якого говориться на початку оповідання, показання свідків, логіка міркувань і висновок сищика, коментар оповідача і, як підсумок, встановлення особи злочинця, — весь цей ланцюг чітко продуманих елементів і складає детективне оповідання. Дюпен — центральний герой — цікава особистість. Він аристократ, який одержав солідну освіту, любить книги, багато читає. Заняття сищика приваблює його як джерело естетичної насолоди. Найтонша інтуїція, сміливість припущення, яскравість уяви забезпечують успіх. Дюпен, сидячи в кабінеті, логікою міркування виявляє вбивцю. Для художнього стилю письменника характерні простота й лаконізм. Автор активізує думку читача, зосереджує його увагу на участі в рослідування.

Психологічна новела "Падіння дому Ашера" присвячена історії виродження і загибелі членів знатної родини. Родерік Ашер і його сестра Маделейн — хворі люди. Герої знаходяться на грані божевілля, їхня чутливість у сприйнятті світу доведена до краю. Страх сковує головного героя, його переслідують кошмари, дивні видіння. Мотив загибелі стародавнього аристократичного роду здобуває в цій новелі елегійне звучання.

Слід сказати про художню манеру американського письменника. Едгар По дуже простий і лаконічний у використанні художніх засобів. Ніщо не відволікає уваги читача, мобілізується його думка. У такий спосіб Едгар По прагне до єдності, до реалізації принципу гармонії.