Кушнір Леонід Леонідович кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії Полтавського університету споживчої кооперації України методичні рекомендації

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание З 3 агальні положення 4 кредити (144 години) 40 годин; – виконання завдань на лабораторних заняттях – 36 Перевірка та оцінювання знань та навчальної діяльності студентів Розподіл балів за опрацювання різних видів занять у складі навчальних модулів В – дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками. С D – задовільно – посередньо, зі значною кількістю недоліків. Е FX – незадовільно – для одержання кредиту потрібне певне доопрацювання. F

Подобный материал:

• О. В. Зайцев гроші та кредит. Лекційне викладення, 4352.85kb.
• Вірченко Володимир Віталійович кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної, 144.22kb.
• Н. В. Безрукова // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України:, 98.08kb.
• Методичні рекомендації до виконання науково-дослідницьких робіт Рівне 2011, 721.09kb.
• Методичні рекомендації І програма виробничої практики для студентів спеціальності 05010, 359.09kb.
• Програма та методичні рекомендації з організації та проведення стажування курсантів, 1158.84kb.
• Програма для середньої загальноосвітньої школи затверджено Міністерством освіти І науки, 816.28kb.
• Функціональна підготовка вчителів інформатики, 358.11kb.
• Реферат роботи, 156.91kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський університет споживчої кооперації України, 372.04kb.

З
3
агальні положення

Навчальний курс „Картографія з основами топографії” вивчається студентами І курсу за спеціальністю „Географія” та „Історія”. Форма контролю – іспит.

Мета навчального курсу: сформувати у студентів картографічні знання та уміння працювати з географічними картами.

Завдання курсу:

1. Сформувати знання про об’єкт і предмет вивчення сучасної картографії, її структуру та зв’язок з іншими науками;

2. Розвивати елементи картографічної культури через міжпредметні зв’язки науки при застосуванні картографічного методу дослідження;

3. Навчити працювати з картами та використовувати методи польової зйомки місцевості при створені карт та планів;

4. Ознайомити з основними формами самостійної роботи.

Загальний обсяг курсу “Картографія з основами топографії”: 4 кредити (144 години) спеціальність „Географія” та 3 кредити (108 годин) спеціальність „Історія”

Види навчальної діяльності студентів і час, відведений на їх здійснення:

– освоєння основного змісту дисципліни під час лекцій – 40 годин;

– виконання завдань на лабораторних заняттях – 36 години;

– виконання індивідуальних завдань і їх захист – 34 годин (19 годин „Історія”);

– виконання самостійних завдань і звіт про них – 34 годин (19 годин „Історія”).


Основні вимоги до вмінь з картографії та основ топографії

• Спираючись на поняття масштаб карти, вміти будь-якому чисельному масштабові надавати іменованого вигляду та навпаки; використовуючи поняття графічної точності, визначати межову точність будь-яких масштабів топографічних і оглядово-топографічних карт.
  
• Використовуючи поняття масштаб карти, за визначеним на карті відрізком лінії та відповідною йому довжиною лінії на рівневій поверхні Землі визначати масштаб цієї карти.
  
• Використовуючи поняття масштаб карти, вираховувати довжини відрізків, якими відобразяться на картах заданих масштабів відповідні їм лінії, що знаходяться на рівневій поверхні Землі.
  
• Спираючись на внутрішні та мінутні рамки аркушів топографічних і оглядово-топографічних карт, вираховувати за допомогою методу інтерполяції, географічні координати точок; наносити на ці карти точки за їх географічними координатами.
  
• Використовуючи координатну (кілометрову) сітку топографічних і оглядово-топографічних карт, розраховувати абсциси та ординати (прямокутні координати) точок, нанесених на ці карти; наносити на них точки за заданими абсцисами і ординатами.
  
• Використовуючи внутрішню та мінутну рамки аркушів топографічних і оглядово-топографічних карт, поправки напрямів на них та транспортир з лінійкою, визначати азимути, румби, дирекційні кути напрямів і розраховувати взаємозв`язок між ними.
  
• Використовуючи принципи ділення топографічних і оглядово-топографічних карт різних масштабів на окремі аркуші, встановлювати їх номенклатуру та за номенклатурою карт визначати географічні координати кутків рамок аркушів карт різних масштабів.
  
• Використовуючи градусну сітку глобусу, її властивості та значення, застосовуючи метод інтерполяції, географічні координати точок на ньому; проводити ортодромії між двома точками на глобусі та будувати їх на карті.
  
• Використовуючи топографо-геодезичні прилади та пристрої, здійснювати кутомірні та кутонарисні планові (горизонтальні) зйомки ділянок місцевості.
  

• В
  4
  икористовуючи прості прилади та інструменти, таблиці, визначати геометричним, тригонометричним і фізичним способами перевищення точок місцевості (нівелювання) для їх висотної характеристики.
  
• Спираючись на основні властивості різних картографічних проекцій, систем розподілу спостережень на них, особливості картографічної території, вимоги споживача та інші фактори, розрахувати необхідні параметри для графічних побудов нормальних сіток конічних, циліндричних та азимутальних проекцій.
  
• Спираючись на охоплену картографуванням територію, вигляд ліній, якими відображають меридіани та паралелі, проміжків між паралелями по прямому меридіану, використовуючи спеціальні таблиці, визначати повні назви картографічних проекцій.
  
• Використовуючи умовні топографічні знаки, уміти давати якісну та кількісну характеристику території, яка вивчається, її фізико-географічним та соціально-економічним об’єктам і процесам.
  
• Використовуючи допоміжне оснащення, давати характеристику рельєфу з визначенням абсолютних та відносних висот, розраховувати крутість схилу, будувати профілі місцевості.
  
• Використовуючи таблицю параметрів елементів геометричних фігур, розрахувати вихідні дані для побудов картодіаграм, значків, локалізованих діаграм на тематичних картах.
  

Перевірка та оцінювання знань та навчальної діяльності студентів

Для перевірки і оцінки знань студентів, аудиторної та позааудиторної самостійної й індивідуальної роботи з кожного модуля дисципліни можуть бути використані такі види контролю:

– контрольні роботи, короткий письмовий контроль та тестування з ключових питань курсу під час лекцій чи практичних занять;

– усне опитування з питань винесених на обговорення або самостійне вивчення, перевірка завдань під час практичних робіт;

– перевірка конспектів з питань, винесених для самостійного вивчення,

– перевірка робіт, виконаних самостійно за завданням викладача,

– перевірка доповідей та рефератів під час консультацій по організації самостійної роботи студентів.

Програмний матеріал дисципліни включає чотири змістових модулі, в яких передбачене виконання студентами всіх видів навчальної діяльності.

Система оцінювання спрямована на стимулювання систематичного вивчення студентом матеріалу навчальної дисципліни. Якість засвоєння теоретичного та практичного матеріалу кожного модуля перевіряється протягом семестру, а загальна оцінка знань студентів проводиться за 100 бальною шкалою. Протягом вивчення дисципліни студент накопичує бали в ході поточного й підсумкового (модульного) оцінювання. Всього за модулі у процесі аудиторних занять – 60 балів. Оскільки форма підсумкового контролю знань з навчального предмета – іспит, то на ньому студенти можуть отримати додатково 40 балів. Кількість балів переводиться в традиційну оцінку за такою шкалою:.

Розподіл балів за опрацювання різних видів занять у складі навчальних модулів:

Для усних відповідей:

– Поточний контроль по темам – від 0 до 5 бала;

– Участь в обговоренні питання – від 0 до 5 бала;

– Доповідь з питань для самостійного вивчення або реферат – від 0 до 5 балів

Для письмових робіт:

– Виконання практичного завдання у повному обсязі – від 0 до 5 балів;

– Перевірка конспектів (перевіряється за один модуль) – від 0 до 5 балів;

– Написання контрольної роботи – від 0 до 5 балів;

1
45
6. Потапенко В.Т. Типологія та ГІС-моделювання агро ландшафтів. // Український географічний журнал. – 1998. – №4. – С. 63-67.

17. Таранчул Д.О. Становлення геологічного картографування на основі космічного методу досліджень в Україні, ретроспективний аналіз. // Український географічний журнал. – 1999. – №3. – С. 61-65.

18. Таранчул Д.О. Методика великомасштабного аерокосмічного картографування території ДДЗ з метою виявлення пасток нафти та газу. // Український географічний журнал. – 2000. – №2. – С. 55-61.

19. Любченко В.Є Проблеми питання оновлення географічних карт. // Український географічний журнал. – 2000. – №4. – С. 29-34.

20. Дурун Т.В. Картографічні дослідження проблем захисту генофонду населення України та стратегія їх виникнення. // Український географічний журнал. – 2001. – №2. – С. 55-62.

21. Руденко Л.Г. Географічна картографія в Україні та її значення у геоінформаційному просторі. // Український географічний журнал. – 2001. – №3. – С. 110-113.

22. Курач Т.М. Методика картографування динаміки населення. // Український географічний журнал. – 2001. – №4. – С. 29-33.

23. Яковенко І.М. Картографічне забезпечення концепції регіонального рекреаційного природокористування. // Український географічний журнал. – 2002. – №1. – С. 70-76.

24. Пересодько В.А. Системне еколого-природоохоронне картографу­вання: завдання, цілі й методи. // Український географічний журнал. – 2002. – №2. – С. 53-57.

25. Вакуленко О.В. Основні напрями створення карт банківської системи України з використанням ГІС-технологій. // Український географічний журнал. – 2002. – №2. – С. 57-63.

26. Просул Ю.І. Системне туристичне картографування регіонів України і наукові засади, цілі, перспективи. // Український географічний журнал. – 2002. – №4. – С. 68-73.

27. Яковенко І.М. Про зміст і розробку комплексної картографічної моделі регіонального рекреаційного природокористування. // Український географічний журнал. – 2003. – №2. – С. 38-43.

28. Коні щук В.В. Типологія і картографування грунтів Черемського природного заповідника. // Український географічний журнал. – 2003. – №3.– С. 40-45.

29. Сосса Р.І. Тенденції і перспективи розвитку картографії та картографування. // Український географічний журнал. – 2003. – №3. – С. 69-74.

30. Ляшенко Д.О. Картографія і геоінформатика. // Український географічний журнал. – 2004. – №1. – С. 44-52.

31. Поліщук О.О. Концептуальні засади створення геоінформаційної системи регіону України. // Український географічний журнал. – 2004. – №1. – С. 53-56.

32. Городецький Є.М. Ісаев Д.В. Про проблеми визначення геогра­фічного центру України. Нові Підходи: //Український географічний журнал. – 2004. – №2. – С. 38-46.

33. Любченко В.Є. Історія та оновлення географічних карт. Теоретичні розвідки. // Український географічний журнал. – 2004. – №2. – С. 46-52.

34. Нагірна В.П., Руденко Л.Г. Тематика дистанційних досліджень в руслі сучасних суспільних проблем в Україні (географічна картографія). // Український географічний журнал. – 2004. – №2. – С. 30-74.

35. Руденко Л.Г., Борковська А.І. Національний атлас України: Блок карт населення та людський розвиток. // Український географічний журнал. – 2004. – №3. – С. 4-12.

36. Козаченко Т.І. Інтеграція функцій картографічного моделювання і ГІС-аналізу в геоінформаійних системах при суспільно-географічних дослідженнях. // Український географічний журнал. – 2004. – №3. – С. 99-106.

37. Селін В.А. Картографічне дослідження територій дикої природи на основі ГІС-аналізу. // Український географічний журнал. – 2004. – №3. – С. 109-116.

38. Ляшенко Д.О. Перспективні напрями картографічних досліджень інтеграції України


3
44
1. Салищев К.А. Картография. – М.: Высшая школа, 1982. – 272 с.

32. Салищев К.А. Картоведение. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 400 с.

33. Сердюков В. М. Аэрокосмические методы географических исследований. – М., 1987. – 227 с.

34. Скуратович О.Я. “Загальна географія. 6 клас.” – К., Зодіак-ЕКО, 1998 – 192 с.

35. Соколов И.А. Топографическая карта и местность. – М.: ДОСААФ, 1974. – 80 с.

36. Сосса Р.І. Історія картографування території України. Підручник для студ. вищих навч. закладів. – К.: Либідь, 2007. – 336 с.

37. Сысоев К.А. Основы геодезии и картографии.

38. Тысяча плюс один совет туристу: Школа выживания / Авт.- сост. Н.Б. Садикова. – Мн.: Современный литератор, 2005. – 352 с.

39. Штегена Л. Века и географические карты. – М.: Знание, 1987. – 48 с.

40. Хренов Л.С. Хронология отечественной геодезии с древнейших времен и до наших дней. – М., 1987. – 292 с


Періодичні видання


1. Авраменко Л.М., Левицький І.Ю. Особливості історичного картографування регіонів України. // Український географічний журнал. – 1995. – №1-2. – С. 48-52.

2. Золовський А.П. Ефективність дослідження у тематичній картографії. // Український географічний журнал. – 1995. – №3. – С. 52-56.

3. Бейдик О. Боплан і його “Опис України.”. // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2003, вересень, № 33-34. – С. 2-5.

4. Руденко Л.Г., Борковська А.Н. Концептуальні основи еколого-географічних досліджень та еколого-географічного картографування. // Український географічний журнал. – 1995. - №3. – С. 56-62.

5. Рибак І.П. «Камо Грядеші» або «картографія, критичні положення». // Український географічний журнал. – 1995. – №4. – С. 53-55.

6. Лоза Ю. Картографічний вінок України. // Український географічний журнал. – 1995. – №4. – С. 62-63.

7. Золовский А.П., Руденко Л.Г. Картографические исследования. // Український географічний журнал. – 1996. – №1. – С. 66-73.

8. Рибак І.П. Про тотожні риси розвитку картографії та живопису. // Український географічний журнал. – 1996. – №3. – С. 58-60.

9. Козаченко Т.І., Пархоменко Г.О. Теоретичні аспекти картографічного моделювання. // Український географічний журнал. – 1996. – №4. – С. 51-55.

10. Козаченко Т.І., Пархоменко Г.О. Теоретичні аспекти картографічного моделювання (система модифікації та етап процесу картографічного моделювання). // Український географічний журнал. – 1997. – №1. – С. 44-50.

11. Руденко Л.Г., Чоботюк В.С. Реалізація концепції багатоцільової інфор­ма­ційної системи у пілот-проекті ГІС Дніпра. // Український географічний журнал. – 1997. – №2. – С. 45-50.

12. Круглов І.С. Міська ландшафтно-екологічна інформаційна система. // Український географічний журнал. – 1997. – №3. – С. 41-47.

13. Бондаренко Е.Л. Картографічне моделювання інфекційної захворюваності населення на основі ГІС-технологій. // Український географічний журнал. – 1997. – №3. – С. 47-53.

14. Сорокіна Л.Ю., Давидчук С.В. Оцінка радіонуклідного забруднення лісів засобами ГІС на ландшафтній основі. //Український географічний журнал. – 1998. – №4. – С. 54-59.

15. Кострілов С.В., Воробйов Б.Н. Про можливість визначення рельєфо­залежного фактора ландшафтно-геохімічної міграції на підставі ГІС-технологій. // Український географічний журнал. – 1998. – №2. – С. 59-63.


К
5
ількість балів, набрана студентом із дисципліни, переводиться в традиційну оцінку за такою шкалою:

Бали	Національна шкала	Шкала ECTS
90-100	5 – відмінно	А – відмінно – відмінне виконання роботи з незначною кількістю помилок.
75-89	4 – добре	В – дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками. С – добре – загалом правильна робота з кількома грубими помилками.
60-74	3 – задовільно	D – задовільно – посередньо, зі значною кількістю недоліків. Е – достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії оцінки.
1-59	2 – незадовільно	FX – незадовільно – для одержання кредиту потрібне певне доопрацювання. F – незадовільно – необхідна серйозна подальша робота.