Geum.ru

Ця книга розміщена на сайті

Вид материалаКнига
У той-таки день житіє преподобного отця нашого Арети Печерського
Місяця жовтня в 25-ий день Страждання святих мучеників Маркіяна та Мартирія, Нотарів
Подобный материал:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   46

У той-таки день житіє преподобного отця нашого Арети Печерського355


Воістину достойно і праведно завше дякувати Богу не тільки за добрих, але й лихоносних; це ж бо не тільки праведному примножує благодать, як це Иову було, але й великого грішника перетворює в досконалого святого, як на цьому преподобному звіститься. Про нього-бо самовидець цього, блаженний єпископ так свідчить.

Був у Печерському монастирі один чорноризець, на ім'я Арета, родом із міста Полоцька, котрий потай тримав у келії своїй велике багатство і настільки був одержимий скупістю, що ніколи не подавав ані жодної цяти в милостиню убогому, ані самому собі не тратив нічого в потребу356. Однієї ночі прийшли злодії й покрали весь маєток його, тоді він від великої туги та скорботи мало сам себе не погубив і почав нападати на неповинних, багатьох мучачи без правди. Братія ж усе молила його, щоб перестав чинити такий розшук, і втішала, кажучи: "Свою печаль поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає"357. Він-бо нікого не слухав і жорстокими словами всім надокучав.

Невдовзі впав у недугу люту і вже близько смерті був, однак і тоді не припинив нарікання й огуди. Одначе чоловіколюбний Господь, "що хоче, щоб усі люди спаслися",358 виявив милість свою на ньому. Якось-бо лежав у хворобі тій, наче мертвий, і після довгого без-мовства свого раптом всім на слух почав кликати із великим криком: "Господи, помилуй, Господи, прости, Господи, я зогрішив, твоє воно є, не жалію про це!" А по тому звівся із хвороби і розказав братії причину крику свого — таке явлення.

"Бачив, — каже, — що прийшли до мене ангели і бісівський полк та й почали змагатися щодо вкраденого мого багатства. Кажуть-бо біси, що не похвалив Бога цим, але огудив. "Через це наш є і нам має бути переданий". Ангели ж кажуть до мене: "О окаянний чоловіче, коли б ти подякував Богові за вкрадене багатство твоє, це тобі вважалося б за милостиню, як Йову. Коли ж хто творить милостиню, велике воно перед Богом є, бо своїм добрим зволенням творить. Але коли терпить з подякою за вкрадене насиллям, замість доброго зволен-ня має спокусу диявольську, хоче-бо диявол в огуду вкинути людину, тож творить їй те. Подячливий же все Богу віддає, через що те уподібнюється до милостині". Це ангели сказали мені, я ж, — каже, — закричав: "Господи, прости, Господи, зогрішив, твоє воно є, не жалію про це!" І тоді біси звідти щезли, ангели ж пораділи і, поклавши мені пропале срібло за милостиню, відійшли".

Це почувши, братія прославила Бога, який наставляє на шлях покаяння тих, що, зогрішили, і звістив їм силу такої подяки. Блаженний же Арета, Богом наставлений, відтоді в усьому змінився на краще розумом та норовом, аж усі дивувалися й говорили про нього з апостолом: "А де збільшився гріх, там зарясніла благодать"359. І той, кого ніхто раніше не міг відвернути від огуди, по тому ніколи не відвертався від хвали, в усі дні славлячи Бога й дякуючи Йому Иововим голосом: Господь дав — і Господь узяв", як Господь зволив, так і буде, "нехай буде благословенне Господнє ім'я"360. Також і про інші прогріхи свої каявся щиро, схиляючись до нелицемірної убогості, до послушання не тільки позірного, чистоти зовнішньої та внутрішньої, подвиг чинячи ненастанними моліннями, безмірним постом і іншими численними чеснотами тілесними та душевними (до чого привела його чеснота подячності), більше, аніж у срібло та золото багатіючи, а з чеснотами у самого Бога; до Нього й переставився на вічний спокій після достатніх трудів, і покладений був чесно в печері, де чудотворним нетлінням мощів своїх засвідчує блаженство своє, рівне милостивим, отже, помилуваний є. Його ж святими молитвами хай і ми, подячно поживши, помилувані будемо і з ними купно нехай дякуватимемо Богові в Тройці у Царстві Небесному в безконечних віках. Амінь.

Місяця жовтня в 25-ий день

Страждання святих мучеників Маркіяна та Мартирія, Нотарів361


Коли примножилася нечестива Арієва єресь362, великі учинивши в святій Церкві роздори, і, ніби ризу, розідравши її надвоє, тоді однаке було гоніння на вірних християн від аріянів, як і від ідолопоклонників, бо були ненавиджені, мучені, гнані й убивані всі, котрі Христа Творця, а не творіння Бога вочоловіченого, а не просту людину, ісповідували; а найбільше множилася аріянська сила відтоді, коли сам цар Константій, син великого Константина, упав у ту єресь. Мав він у дворі своєму двох великих сановників: Євсевія і Пилипа, аріянів, що вельми гонили благочестивих і утискали Христову Церкву. Оті винуватцями були вигнання й смерті того, що поміж святих, отця нашого Павла Сповідника, патріарха царгородського; його-бо відіслали у Вірменію, підбуривши своїх однодумців, щоб зачавили його, що й сталося, а замість нього вивели на престола Македонія. І інших численних учителів та ісповідників благочестя по-всякому погубили, а з них було двоє: Маркіян та Мар-тирій, котрі словами та писаннями своїми вельми прикрашали Божу Церкву363 і були як два церковні сочки, що молоко учення виточували, духовних дітей напоювали. Були ж спершу при згаданому святому Павлу Ісповід-нику, патріарху; Маркіян був читець, Мартирій же іподиякон, обидва ж нотарії364, котрі писали всі учення та діяння свого патріарха, утверджуючи ними благочестя. Але й самі були великі проповідники слова Божого і поборники Церкви, що, ніби два щити, від єретичного стріляння захищали, дав-бо їм Господь, як вірним своїм, "мову та мудрість, що не зможуть противитися чи суперечити їй усі противники їхні"365, арії. Коли ж було вигнано й забито святого Павла, повернули єресеначальники отруту свою на учнів його оцих, на Маркіяна та Марти-рія, спершу-бо, як іскру вогненну в попелі, ярість свою в лукавстві сховавши, намагаючись хитрою звабою відвернути їх од благочестя до свого злочестя, давали багато золота угодникам Божим, обіцяючи випросити їм у царя велику благодать і вивести їх на архієрейські престоли і багатьох маєтків панами учинити, тільки нехай погодяться на таке злочестя. Вони ж усе в ніщо поставили: не взяли золота і відкинули обіцяні їм почесті, а з лукавства їхнього посміялися, бажаючи ліпше наругу, безчестя, муки й смерть прийняти заради благочестя, аніж, у єресі живучи, мати багатство, славу й честь. Побачили єретики, що нічим не можуть прихилити святих тих ісповідників до свого зловір'я, засудили їх на смерть, якої більше за життя бажали святі заради Христа.

Коли ж схоплені були й приведені на місце усічення, випросили собі малий час на молитву і, звівши очі та руки горі, сказали: "Господи Боже, "що сотворив серце кожного з нас, наглядаєш всі наші діла"366, прийми в мирі душі рабів своїх, оскільки заради Тебе мертвимося — "пораховано нас, як овечок жертовних"367. Радіємо, що такою смертю виходимо із життя цього заради імені Твого, сподоби-бо нас, щоб стали ми причасниками вічного життя у Тебе, Життя нашого". Так молилися, коли ж сказали: "Амінь!" — схилили під меча голови свої святі й усічені були від злочестивих аріян за сповідання божества Ісуса Христа.

Чесні ж їхні мощі деякі із вірних узяли368 та й поховали при воротях Меландійських у тому-таки Константинограді, їм-таки пізніше церкву той, котрий серед святих, отець наш Іван Золотоустий від основ збудував, і подавались у ній усілякі болящим зцілення через молитви святих мучеників на славу Богу, хваленого в Тройці навіки. Амінь.

У той-таки день святого Мученика Анастасія, котрий самовільно на мучення за Христа в руки нечестивих удався і мечем був посічений.