Модуль 1 Організація роботи в органах дпс з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом

Вид материала

Документы

Содержание Відмивання грошей Огляд політики Групи з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей, липень 1999 року, с. 2. Огляд політики Групи з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей, липень 1999 року, с. 2. Огляд політики Групи з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей, липень 1999 року, с. 2. Фіктивні компанії 2. Міжнародні організації, які координують роботу з протидії відмиванню злочинно отриманих доходів Спеціальний Комітет експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню грошей 3. Національна система протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом. Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг Про банки і банківську діяльність Постанова втратила чинність Заходи FATF стали потужним поштовхом для започаткування та розвитку в Україні системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, Указ Президента Постанова втратила чинність Утворено Координаційну раду Схвалено Концепцію розвитку системи Сумнівна фінансова операція Банк даних про сумнівні фінансові операції Порядок збору інформаціїпро сумнівні фінансові операції Механізми та способи відмивання грошей ... Полное содержание

Подобный материал:

• Ь бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом,, 58.08kb.
• Державний комітет фінансового моніторингу україни , 511.54kb.
• Про затвердження Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним, 55.24kb.
• Україна міністерство юстиції україни головне управління юстиції в одеській області, 157.04kb.
• Методичні рекомендації стосовно здійснення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами, 160.96kb.
• Харківський національний економічний університет, 138.48kb.
• Управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або, 108.87kb.
• До Правил проведення фінансового моніторингу, 16.73kb.
• Кабінет міністрів україни І національний банк україни, 328.63kb.
• Постанова від 10 грудня 2003 р. N 1896 Київ, 258.31kb.

МОДУЛЬ 1.


1.2.2. Організація роботи в органах ДПС з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом


Ви будете вивчати:

• поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Механізми та способи відмивання грошей;
  
• основні нормативні документи, що регулюють в Україні діяльність по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;
  
• кримінальну відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 209 КК України;
  
• роль та місце державної податкової служби України в національній системі протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом
  

Мета:

• Поглиблення теоретичних знань в питанні боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.
  

• Визначення завдань органів державної податкової служби щодо організації роботи в органах з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.
  

Після вивчення теми Ви будете:

• знати основні нормативні документи, що регулюють в Україні діяльність по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;
  
• вміти встановлювати походження «брудних» грошей;
  
• відслідковувати процеси і тенденції відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом;
  
• знати кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 209 КК України;
  
• знати роль та місце державної податкової служби України в національній системі протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.
  

Контроль

• Тести;
  
• Практичне завдання
  

Література до модуля

1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 №2341 - IІІ.
   
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-Х..
   
3. Закон України від 28.11.02 № 249-IV „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.
   
4. Закон України від 05.10.95 №356/95-ВР „Про боротьбу з корупцією”.
   
5. Закон України від 12.07.2001 №2664-ІІІ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”.
   
6. Закону України 07.12.2000 №2121-ІІІ “Про банки і банківську діяльність”.
   
7. Указ Президента України від 22.06.2000 № 813 „Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподатковуваних доходів, а також відмивання доходів, одержаних незаконним шляхом”.
   
8. Указ Президента України від 19.07.2001 № 532 „Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом”.
   
9. Указ Президента України від 10.12.2001 № 1199 „Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.
   
10. Указ Президента України від 22.07.2003 № 740 „Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню терроризму”.
    
11. Указ Президента України від 28.09.04 №1144 «Про Державний комітет фінансового моніторингу України».
    
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1896 «Про Єдину державну інформаційну систему у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню терроризму».
    
13. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1081 «Деякі питання Державного департаменту фінансового моніторингу».
    
14. Постанова КМУ і Національного банку України від 21.10.2009 № 1119 «Про затвердження плану заходів на 2010 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму».
    
15. Наказ державної податкової адміністрації України від 22.05.2003 №233 “Про затвердження Положення про банк даних про сумнівні фінансові операції”
    

Зміст

1. Поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
   
2. Міжнародні організації, які займаються боротьбою з відмиванням “брудних” грошей.
   
3. Основні нормативні документи, що регулюють в Україні діяльність по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.
   
4. Кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 209 КК України.
   
5. Національна система протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.
   
6. Роль та місце державної податкової служби України в національній системі протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.
   
7. Організація роботи спеціальних підрозділів по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, які функціонують в структурі ДПА України.
   
8. Правові засади взаємодії ДПА України з Державним комітетом фінансового моніторингу, правоохоронними органами та міжнародними організаціями з питань протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом
   

Ключові слова до модуля:

• доходи - це будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню доходів), яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а так само включає рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній;
  
• суспільно небезпечне протиправне діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, - діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три і більше років (за виключенням діянь, передбачених статтями 207, 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України, та внаслідок вчинення якого є незаконно одержані доходи;
  
• фінансова операція - будь-яка операція, пов'язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема:
  

• внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу);
  
• переказ грошей з рахунку на рахунок;
  
• обмін валюти;
  
• надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів;
  
• надання або отримання позики або кредиту;
  
• страхування (перестрахування);
  
• надання фінансових гарантій та зобов'язань;
  
• довірче управління портфелем цінних паперів;
  
• фінансовий лізинг;
  
• здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
  
• надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переводів та інших платіжних інструментів;
  
• відкриття рахунку
  

• обов'язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України;
  
• внутрішній фінансовий моніторинг - діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу по виявленню фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів.
  
• легалізація (відмивання) доходів - дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.
  

Вступ

Однією з найбільш актуальних проблем світового співтовариства у боротьбі з злочинністю є протидія легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, оскільки ці злочини по питомій вазі стоять на четвертому місці після наркобізнесу, торгівлі зброєю і нафтобізнесу.

Термін „відмивання” є синонімом терміна „легалізація” та історично пов’язаний з одним із перших та найбільш відомих способів легалізації злочинних доходів, який використовували кримінальні угрупування США у 20-30 роки минулого сторіччя. Отримуючи надприбутки від незаконної торгівлі горілчаними виробами під час дії „сухого закону”, вони показували їх як доходи здобуті через мережу пралень, яка належала їм, хоча насправді такого доходу від прання білизни не можна було отримати.

«Відмивання» грошей це операція, в процесі якої приховуються походження, призначення грошового платежу. «Відмивання грошей» - це конверсія, або "очищення" майна, яка бере початок від серйозного злочину з метою приховання джерела його походження. Процес відмивання «брудних» грошей несе загрозу для загальноекономічного розвитку територій та країн, які відмовляються від жорсткого контролю за цим видом міжнародної злочинної діяльності.

Неконтрольований приплив та відплив великого обсягу "брудних" грошей потенційно може зруйнувати національну економіку країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, спотворюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до ссылка скрыта. Відплив мільярдів доларів на рік з економічної системи ставить під загрозу не тільки стабільність та розвиток окремих національних економік, а й міжнародної фінансової системи в цілому.

1. Поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
   

Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28.11.02 № 249-IV у статтях 1 та 2 дає визначення поняття „легалізація (відмивання) доходів”, а саме, що це – вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами.

(З 21 серпня 2010 року цей Закон буде викладено

в новій редакції згідно із Законом України від

18 травня 2010 року N 2258-VI)

В документах прийнятих впливовими міжнародними організаціями даються такі основні поняття легалізації (відмивання) грошей:

Відмивання грошей (money laundering, blanchiment de capitaux, Geldwäsche) означає наступну поведінку, здійснену умисно:

–   зміна статусу або передача майна, знаючи, що це майно виникло з кримінальної діяльності чи з співучасті у такій діяльності, з метою приховування чи маскування незаконного походження майна чи допомоги будь-якій особі, яка втягнута у здійснення такої діяльності, для ухилення від правових наслідків своїх дій;

–   приховування чи маскування справжньої природи, джерела, місця перебування, розміщення, руху, права власності на майно, чи прав пов’язаних з ним, знаючи, що це майно виникло внаслідок кримінальної діяльності чи від співучасті у такій діяльності;

–   придбання, володіння чи використання майна, знаючи, на момент отримання, що це майно виникло внаслідок кримінальної діяльності чи від співучасті у такій діяльності;

–   участь, залучення для вчинення, спроби вчинити та допомога, сприяння, полегшення та консультування у вчиненні будь-яких дій, згаданих у попередніх параграфах

Знання, спроби чи прагнення, наявність яких вимагається як обов’язковий елемент зазначеної вище діяльності, можуть бути визначені з дійсних фактичних обставин.

Відмивання грошей має визнаватись таким навіть коли діяльність, яка породила майно, яке мало бути відмитим, була здійснена на території іншої держави-члена чи на території третьої країни.

Пункт (C) статті 1 Директиви Ради 91/308/ЄЕС від 19 червня 1991 року про запобігання використання фінансової системи з метою відмивання грошей (ОВ L166, 28.6.1991, С. 77), із змінами внесеними Директивою 2001/97/ЄС від 4 грудня 2001 року (ОВ L 344, 28.12.2001, С. 76).

Стадії відмивання грошей:

Розміщення (placement, placement) – перша стадія відмивання грошей, на якій особа, яка відмиває гроші, поміщає незаконні доходи у фінансову систему. Це може бути зроблено шляхом розбиття великих сум готівки на менш підозрілі маленькі суми, які пізніше депонуються безпосередньо на банківські рахунки, або шляхом купівлі серії грошових інструментів (чеків, грошових поштових переказів, і так далі), які пізніше збираються та депонуються на рахунках в іншому місці.

Огляд політики Групи з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей, липень 1999 року, с. 2.

Нашарування (layering, l’empilement) – друга стадія відмивання грошей, на якій особа, яка здійснює легалізацію, бере участь у великій кількості конвертацій або переміщень фондів для їх відмежування від їхнього джерела. Фонди можуть бути пропущені через купівлю та продаж інвестиційних інструментів, або особа, яка здійснює легалізацію, може просто провести фонди через ряд рахунків у різних банках по всьому світові. Таке використання широко розкиданих рахунків особливо домінує у тих юрисдикціях, які не приймають участі у співпраці з розслідування відмивання грошей. У деяких випадках особа може приховати трансферти як платежі за товари або послуги, таким чином надаючи їм правомірного вигляду.

Огляд політики Групи з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей, липень 1999 року, с. 2.

Інтеграція (integration, l’intégration) – третя стадія відмивання грошей, на якій фонди ре-інтегруються в офіційну економіку. Особа може обрати для інвестицій фондів нерухомість, предмети розкошу або ділову діяльність.

Огляд політики Групи з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей, липень 1999 року, с. 2.

Основні способи відмивання грошей:

• Вивіз готівкових коштів з країни за допомогою кур’єрів чи приховування їх в багажі, для їхньої наступної репатріації через іноземні банки.
  
• Багатократне зарахування готівкових коштів на ссылка скрыта різними фізичними особами.
  
• Заключення договорів з іноземними компаніями на виконання послуг інформаційного характеру.
  
• Заключення договорів з приводу купівлі-продажу товарів, яких фактично не існує.
  
• «Структурування» - штучне дроблення фінансової операції на декілька одиничних, з не великими сумами. При цьому грошові кошти переказуються використовуючи не тільки банківські установи, а використовуючи поштові відділення, ломбарди, тощо. В кінцевому підсумку кошти акумулюються на одному, чи декількох рахунках, з яких вони переказуються на цілком законній підставі в банк іншої країни.
  
• ссылка скрыта – державна реєстрація таких компаній як правило відбувається використовуючи підробні, або загублені паспорти, потім на основі зареєстрованого підприємства відкривається банківський розрахунковий рахунок, на якому акумулюються кошти, які згодом переказуються на рахунок іншої компанії, або отримуються в готівковому вигляді.
  
• Альтернативні банківські системи – це «відмивання» коштів в так званому «золотому трикутнику» (Тайланд, Бірма, Лаос), гроші проходять складний ланцюг осіб які ведуть такий рід бізнесу із покоління в покоління. Така схема отримала назву hawala, при використанні такої схеми кошти взагалі не потрапляють до банківської системи, а отже їх не можливо відстежити.
  
• Fie chien схема яка існує в Китаї, інколи її називають «система записки», тобто клієнт надає гроші «банкіру» в обмін на які він отримує розписку, яку він може обміняти в іншого «банкіра».
  
• ссылка скрыта – це передання не існуючих ризиків перестраховикам.
  

2. Міжнародні організації, які координують роботу з протидії відмиванню злочинно отриманих доходів:

Проблема тінізації економічних відносин актуальна для всіх без винятку країн світу. Більше того, за даними іноземних експертів, у глобальному масштабі ця проблема має тенденцію до загострення.

Провідним органом, створеним з метою протидії відмиванню брудних коштів та фінансування тероризму в світі, є Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), яка була заснована в 1989 році на зустрічі керівників Великої Сімки в Парижі. Одним із перших завдань FАТF була розробка Рекомендацій (загальною кількістю 40). Розроблені FАТF у 1990 р. і переглянуті у 1996 та 2003 роках 40 рекомендацій, створили загальні засади діяльності держав у напрямі боротьби з відмиванням грошей. Документ охоплює такі сфери, як система кримінального та виконавчого законодавства; фінансова система та її нормативно-правова база, а також міжнародна співпраця. Усі країни-члени FАТF взяли на себе зобов’язання боротися з відмиванням грошей і будувати свої програми боротьби на основі 40 Рекомендацій.

(FATF) – це міжурядовий орган, завданням якого є розробка і сприяння стратегії боротьби з відмиванням грошей як на національному так і на міжнародному рівні. На сьогодні членами цієї групи є 31 країна і дві регіональні організації: Європейська Комісія та Рада по співробітництву країн Перської затоки. У якості спостерігачів беруть участь такі організації як Рада Європи, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд.

ФАТФ відслідковує процеси, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє превентивні та запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.

В рамках Ради Європи у вересні 1997 року створено Спеціальний Комітет експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню грошей (МОНІВЕЛ), для здійснення оцінки заходів протидії відмиванню грошей держав, які не входять до ФАТФ.

Міжнародна організація, що об’єднує підрозділи фінансової розвідки 94 країїн світу має назву Егмонтська група. Основна мета цієї групи – не допустити злочинні елементи до використання законних фінансових систем для отримання вигоди від незаконної діяльності. Україна є членом Егмондської Групи з червня 2004 року.


3. Національна система протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.


Основними формами діяльності Групи FАТF є розробка та періодичний перегляд рекомендацій з протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом - зазначених Сорока рекомендацій (які, поряд із Вісьмома спеціальними рекомендаціями FATF щодо протидії фінансуванню тероризму, були визнані Міжнародним валютним фондом та Світовим банком як міжнародні стандарти боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, а також складання "чорного списку" країн, які не протидіють відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом - тобто не впроваджують у національне законодавство та не керуються у регулюванні фінансової сфери зазначеними Сорока рекомендаціями - з наступним запровадженням проти них фінансових санкцій).

Загроза запровадження санкцій FATF проти України сприяла активізації заходів органів державної влади щодо протидії відмиванню злочинних доходів.

З 1 вересня 2001 р. набрав чинності новий Кримінальний кодекс, який передбачає кримінальну відповідальність за діяльність, пов’язану з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом (стаття 209 КК України).

Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить Закон України “ Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”.

На розвиток правової основи протидії відмиванню брудних грошей спрямована і стаття 64 Закону України “ Про банки і банківську діяльність” стосовно ідентифікації банками осіб, які здійснюють значні та/або сумнівні операції.

19 липня 2001 р. прийнято Указ Президента України № 532 "Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом". На виконання цього Указу 28 серпня 2001 р. Кабінет Міністрів і Національний Банк України прийняли спільну постанову, згідно якої на виконання Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, органам виконавчої влади, банківським та іншим фінансовим установам доручено керуватися у своїй діяльності Сорока рекомендаціями FATF.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 № 386 утворено міжвідомчу робочу групу з дослідження методів та тенденцій у відмиванні грошей та інших доходів, одержаних злочинним шляхом. Розпорядження втратило чинність

 (згідно з постановою Кабінету Міністрів України

  від 2 жовтня 2003 року N 1565)

Постанова втратила чинність

(згідно з постановою Кабінету Міністрів України

 від 6 січня 2010 року N 25)

28 серпня 2001 Кабінет Міністрів України оприлюднив заяву стосовно боротьби з легалізацією ("відмиванням") коштів одержаних злочинним шляхом, у якій зазначено наступне.

"У сьогоднішньому відкритому фінансовому світі з високою мобільністю коштів та швидким розвитком технологій платіжних операцій, засоби для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, а також їх анонімного захисту в певних країнах чи на певних територіях роблять фінансову злочинність транснаціональною.

В Україні прийнято закони, спрямовані на боротьбу з відмиванням таких доходів, запроваджуються сучасні механізми відповідного контролю. У той же час існують численні перешкоди в ідентифікації клієнтів фінансових установ в окремих країнах і на територіях, передусім в офшорних центрах.

За останні роки значно зросла кількість країн, фінансові структури яких пропонують фінансові послуги без відповідного контролю чи регулювання. Вони також захищені банківською таємницею. Швидке збільшення кількості таких країн (територій), які не бажають співпрацювати і не беруть участі або беруть лише незначну участь у двосторонньому чи міжнародному співробітництві для подолання фінансової злочинності, посилює конкуренцію між офшорними центрами та ще більш погіршує ситуацію, що склалася на ринку фінансових послуг.

Для забезпечення стабільності міжнародної фінансової системи і підвищення ефективності роботи щодо запобігання відмиванню доходів, одержуваних злочинним шляхом, найбільш потужні фінансові центри світу пішли по шляху створення системи всебічного контролю, регулювання та нагляду. Українська фінансова система також приводиться у відповідність із цими вимогами.

Кабінет Міністрів України як Уряд держави, яка є повноправним членом міжнародної спільноти, офіційно

• визнає Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);
  
• основним його завданням у майбутньому буде застосування Сорока рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);
  
• країни чи території, які відмовляються співпрацювати з Україною, будуть визначатися за 25 критеріями, доведеними у цих рекомендаціях, і до них будуть застосовуватися певні заходи, передбачені в рекомендаціях;
  
• вживатиме вичерпних заходів, спрямованих на імплементацію Сорока рекомендацій у національне законодавство у межах, що не суперечать Конституції України;
  
• має намір продовжувати боротьбу з будь-якими формами відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, відповідно до міжнародних вимог та стандартів, а також законодавства України.
  

Боротьба з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, є вкрай необхідною з трьох основних причин.

По-перше, такі заходи дають можливість виявляти злочини, спрямовані на отримання "брудних" коштів: корупція, наркобізнес, шахрайство, ухилення від сплати податків та інші форми організованої злочинності.

По-друге, відмивання доходів сприяє розвиткові міжнародної корупції, що підриває зусилля України, спрямовані на становлення демократичних політичних інститутів та стабільної національної економічної системи.

По-третє, боротьба з цим економічним злочином допомагає захистити цілісність української фінансової системи від негативного впливу кримінального капіталу.

З огляду на це, Уряд України визначає такі першочергові дії у рамках комплексної програми заходів:

• посилення контролю за роботою національних органів правопорядку з метою зупинення нелегальних грошових потоків, а також міжвідомчої координації у разі проведення розслідування справ, пов'язаних з відмиванням доходів за допомогою існуючих кримінальних систем;
  
• звернення до Верховної Ради України з проханням негайно розглянути законопроекти, що запроваджують нові механізми боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;
  
• застосування рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) щодо ідентифікації країн, де ситуація з відмиванням таких доходів становить серйозну загрозу для України;
  
• підтримка дій експертів зазначеної Групи (FATF);
  
• спрямування діяльності підрозділів боротьби з наркобізнесом на більш ретельне дослідження аспектів цього виду кримінального злочину у частині, що стосується відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом:
  
  • активізація діяльності регулятивних органів, громадських та приватних структур, пов'язаної із запобіганням відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом;
    
  • удосконалення процедури інспектування банків органами пруденційного нагляду з метою виявлення ризикованих тенденцій;
    
    • запровадження ефективних способів виявлення і припинення ризикованих або підозрілих на відмивання злочинних коштів випадків шляхом підвищення рівня фахової та правової підготовки працівників сектору фінансових послуг, ігрових, брокерських та дилерських закладів:
      
      • продовження роботи щодо удосконалення законодавства з питань захисту інституту свідків і учасників судочинства в боротьбі з відмиванням коштів, одержаних злочинним шляхом:
        
        • створення умов для роботи компетентних органів інших країн на території України з метою запровадження нових механізмів боротьби з фінансовими злочинами;
          
        • звернення у разі потреби за допомогою до міжнародних фінансових організацій з питань удосконалення законодавства у боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;
          
        • створення умов для об'єктивного висвітлення у засобах масової інформації всіх аспектів боротьби з відмиванням коштів, одержаних злочинним шляхом.
          

Уряд України сподівається, що розширення співробітництва з урядами інших держав, міжнародними фінансовими організаціями, передусім із FATF, з метою активізації боротьби з легалізацією ("відмиванням") злочинних доходів на національному, регіональному та міжнародному рівнях, а також припинення нелегального руху таких коштів у світовому масштабі сприятиме створенню у своїй країні дієвої системи запобігання та протидії цьому соціально небезпечному явищу".

Незважаючи на наведену вище Заяву українського Уряду, вже 1 вересня 2001 р. чергова сесія FATF дійшла висновку про відсутність в Україні системи протидії відмиванню злочинних доходів та прийняла рішення щодо занесення нашої держави до "чорного списку". Більше того, з 20 грудня 2002 р. по 14 лютого 2003 р. проти України були запроваджені фінансові санкції FATF.

Заходи FATF стали потужним поштовхом для започаткування та розвитку в Україні системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Прийнято Указ Президента України від 10.12.2001 р. № 1199 "Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", відповідно до якого було створено урядовий орган державного управління з питань фінансового моніторингу - Державний департамент фінансового моніторингу у складі Міністерства фінансів України.

Затверджено Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,

на 2002 р. (Постанова КМУ і НБУ від 15.05.2002 р. № 676),

2003 р. (Постанова КМУ і НБУ від 20.01.2003 р. № 140),

2004 р. (Постанова КМУ і НБУ від 16.01.2004 р. № 45).


Прийнято базовий законодавчий акт у даній сфері - Закон України від 28.11.2002 р. № 249-IV "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом".

22 липня 2003 р. прийнято Указ Президента України № 740 "Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму", відповідно до якого, а також до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1896 створюється Єдина державна інформаційна система у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму (ЄДІС).

2 жовтня 2003 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 1565 підвищено статус Міжвідомчої робочої групи з дослідження методів та тенденцій у відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом.

Постанова втратила чинність

(згідно з постановою Кабінету Міністрів України

 від 6 січня 2010 року N 25)

Завдяки вжитим заходам на пленарному засіданні FATF у Парижі (25-28 лютого 2004 р) прийнято рішення про викреслення України з "чорного списку".


26 квітня 2003 р. прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від № 645 "Про порядок визначення країн (територій), які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 419 затверджено перелік країн (територій), які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму. Зазначений перелік регулярно переглядається з урахуванням "чорного списку" FATF. Відповідно до його останньої редакції (від 25.08.2004 р. № 598) до переліку входять Індонезія, М'янма, Науру, Нігерія, Острови Кука, Філіппіни.

Державний департамент фінансового моніторингу України у червні 2004 р. прийнято до асоціації фінансових розвідок - так званої "Егмонтської групи".

У жовтні 2004 р. Україна набула статусу спостерігача у Євразійській групі з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму.

Станом на 25 листопада 2004 р. Державним департаментом фінансового моніторингу укладено 19 меморандумів з підрозділами фінансових розвідок інших країн.


Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1081 утворено територіальні підрозділи Державного департаменту фінансового моніторингу.

Відповідно до Закону України від 18.05.2004 р. № 1726-IV Указом Президента України від 28.09.2004 р. № 1144 статус української фінансової розвідки підвищено до центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом: на базі Державного департаменту фінансового моніторингу утворено Державний комітет фінансового моніторингу а 24 грудня Указом Президента України № 1527 затверджено положення про цей Комітет.

Затверджено також плани заходів із запобігання та протидії легалізації (“відмиванню”) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на

2005 р. (Постанова КМУ від 10 серпня 2005 р. № 736);

2006 р. (Постанова КМУ і НБУ від 18 березня 2006 р. № 359).


Утворено Координаційну раду з питань функціонування Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму (Постанова КМУ від 22 вересня 2004 р. № 1250).

Схвалено Концепцію розвитку системи запобігання та протидії легалізації (“відмиванню”) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 рр. (Розпорядження КМУ від 3 серпня 2005 р. № 315).

Таким чином, систему протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, в основному сформовано.

Кримінальна відповідальність за легалізацію злочинних доходів

Законом України від 05.04.2001р. №2341-ІІІ, прийнято та введено у дію з 01.09.2001р. Кримінальний кодекс України, у якому передбачено кримінальну відповідальність за легалізацію злочинних доходів, а саме – статтю 209 (Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом).

Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом в редакції Закону України від 16.01.2003р. №430-ІV (набрала чинності з 12.06.2003р.).

1. Вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів,

- караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі,

- караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі,

- караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.


Примітка.

1. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

2. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


Роль та місце державної податкової служби України в національній системі протидії відмиванню „брудних” грошей


Державна податкова адміністрація України є одним із суб’єктів і активних учасників Національної системи боротьби з відмиванням доходів, одержаним злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму.

Це обумовлено тим, що ДПА України як орган центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом відноситься як до регуляторних, так і правоохоронних органів, оскільки відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” на неї покладені завдання з однієї сторони контролювати повноту, правильність і своєчасність сплати до бюджету і державних цільових фондів податків і зборів, а з іншої, за допомогою її структурного підрозділу – податкової міліції – виявляти і розслідувати злочини, які вчиняються у сфері оподаткування, у тому числі, пов’язані з відмиванням грошей, як то передбачено ст. 112 КПК України.

У своїй діяльності з питань протидії відмиванню грошей органи державної податкової служби керуються вимогами міжнародних конвенцій, зокрема:

• Конвенція Організацій Об’єднаних Націй 1988р. "Про боротьбу проти незаконного обороту наркотичних засобів і психотропних речовин" (Віденська Конвенція), яка визнала відмивання грошей міжнародним злочином;
  
• Конвенція Ради Європи 1990р. "Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскації доходів від злочинної діяльності" (Страсбурзька Конвенція);
  
• Директива Ради Європи 1991р. №91/308/EEC "Про запобігання використання фінансової системи з метою відмивання грошей";
  
• Європейська конвенція 1959р. "Про взаємну правову допомогу по кримінальних справах";
  
• Європейська конвенція 1957р. "Про видачу";
  
• 40 рекомендацій FАТF, прийняті в 1990р. і переглянуті в 1996р.;
  

Законів України:

• „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”;
  
• „Про державну податкову службу в Україні”;
  
• „Про оподаткування доходів фізичних осіб”;
  
• „Про банки і банківську діяльність”;
  
• „Про боротьбу з корупцією” та інш.
  

Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”. На розвиток правової основи протидії відмиванню брудних грошей спрямована і стаття 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” стосовно ідентифікації банками осіб, які здійснюють значні та/або сумнівні операції.


Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України, Указами Президента України від 22.06.2000 № 813 „Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподатковуваних доходів, а також відмивання доходів, одержаних незаконним шляхом” та від 19.07.2001 № 532 „Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом” у відповідності з якими у структурі органів державної податкової служби були створені спеціальні підрозділи боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Указом Президента України від 10.12.2001 № 1199 „Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” започатковано створення державної системи запобіганню та протидії легалізації грошей і координатора цієї системи – підрозділу фінансової розвідки в особі Державного департаменту фінансового моніторингу міністерства фінансів України (надалі Державного комітету фінансового моніторингу України).

Указом Президента України від 22.07.2003 № 740 „Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму” та рішеннями Уряду із зазначеного питання.

Зокрема розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 року № 315-р „Про схвалення Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005 – 2010 роки”, постанова КМУ і Національного банку України від 21 жовтня 2009 року № 1119, якою затверджено Заходи із запобігання та протидії легалізації, (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2009-2010 роки.

З метою більш ефективної реалізації заходів по запобіганню відмиванню грошей, передбачених щорічними Урядовими Програмами, які затверджуються спільними постановами Кабінету Міністрів України та Національного банку України, ДПА України складає свої деталізовані програми заходів, з урахуванням специфіки завдань та функцій її окремих підрозділів. Зазначені програми затверджуються відповідними відомчими наказами, а координація цієї роботи покладена на Департамент боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.


У відповідності з чинним законодавством до основних завдань і функцій ДПА України в системі протидії відмиванню грошей належать:

1. Участь у реалізації рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), яка передбачає проведення:

- заходів щодо ідентифікації фізичних та юридичних осіб (Рекомендації ФАТФ 5, 33, 34);

- надання інформації Держфінмоніторингу та правоохоронним органам про виявлені підозрілі операції, перевірка яких не належить до компетенції ДПА (Рекомендації 26, 31);

- виявлення та розслідування фактів відмивання грошей (Рекомендації 23, 24, 26-32);

- міжнародне співробітництво (Рекомендація 30).

2. Участь у розробці та реалізації заходів Програми Уряду у сфері боротьби з відмиванням грошей.

3. Розслідування злочинів, віднесених статтею 112 КПК України до повноважень слідчих податкової міліції.


З встановленням кримінальної відповідальності за легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 нової редакції Кримінального кодексу, який вступив в дію з 1 вересня 2001 року) та на виконання раніше вказаних Указів Президента України № 813 та 532 у складі органів державної податкової служби створено на центральному рівні – Департамент, а на регіональному рівні Управління (відділи) боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. В теперішній час зазначені підрозділи виведені із складу податкової міліції, комплектуються ревізорським складом і не наділені правом проведення оперативно-розшукової роботи та дізнання.

На зазначені підрозділи покладені завдання по забезпеченню виявлення фактів приховування або маскування незаконного походження доходів, виявлення їх справжнього характеру і джерел набуття, місцезнаходження, переміщення, розміру та використання, у тому числі для здійснення підприємницької, господарської, інвестиційної, страхової діяльності, розрахункових та кредитних операцій.

В основу роботи покладено міжнародний досвід організації роботи та викриття злочинів пов’язаних з відмиванням грошей.

Він полягає в отриманні інформації про сумнівні фінансові операції від Держфінмоніторингу, правоохоронних органів, а також підрозділів податкової служби, працівники яких займаються контрольно-перевірочною роботою. Зазначена інформація поступає до аналітичних підрозділів податкової служби, де вона обліковується та опрацьовується шляхом використання інформаційних масивів ДПА України. У подальшому забрані матеріали при наявності достатніх підстав передаються до ревізорських підрозділів, які спільно з оперативними працівниками з’ясовують всі обставини проведення підозрілих операцій і у разі встановлення складу злочину, передбаченого ст. 209 ККУ передають зібрані матеріали слідчим для порушення кримінальної справи. На підставі узагальнення результатів проведеної роботи розробляються методичні рекомендації щодо удосконалення документування та ліквідації схем відмивання грошей, вносяться пропозиції щодо законодавчого врегулювання цих питань


Довідково:

Злочинні доходи найчастіше здобуваються шляхом вчинення наступних (предикатних) злочинів:

• при зловживанні владою або службовим становищем
  
• привласненні або розкраданні майна службовому підроблені
  
• порушенні порядку заняття господарською та банківською діяльністю
  
• шахрайстві з фінансовими ресурсами
  
• фіктивне підприємництво
  
• шахрайстві
  

Серед загальної кількості порушених кримінальних справ за ст. 209 КК України відмивання „брудних” грошей найбільше здійснюється:

• у зовнішньо-економічній діяльності
  
• в агропромисловому комплексі
  
• у кредитно-фінансовій сфері
  
• в паливно-енергетичному комплексі
  
• через конвертаційні центри
  
• на ринку цінних паперів
  

Ефективність роботи залежить не лише від професіоналізму працівників, що є головною вимогою керівництва ДПА України, а й від плідної взаємодії з іншими правоохоронними та фінансовими органами.

• ДПА України бере участь у роботі Міжвідомчої робочої групи з дослідження методів та тенденцій у відмиванні грошей та інших доходів, одержаних злочинним шляхом.
  
• На центральному рівні співпрацює з Держфінмоніторингом України, Національним банком, Державними комісіями з цінних паперів та фондового ринку.
  
• З правоохоронними органами: Генеральною прокуратурою, МВС, СБУ, Держмитслужбою.
  

Особлива увага приділяється взаємодії з Держфінмоніторингом України, з яким

• 11 липня 2006 року підписано Угоду №5 про загальні засади співробітництва та взаємодію інформаційних систем,
  
• Спільним наказом Держфінмоніторингу, ДПА, СБУ та МВС України від 28.11.2006 № 240/718/1158/755( із змінами та доповненнями внесеними наказом Держфінморніторингу, ДПА, МВС та СБУ від 29 січня 2009 року № 11/33/24/53) затверджено Порядок надання та розгляду узагальнених матеріалів Держфінмоніторингу щодо фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, та отримання інформації про хід їх опрацювання.
  

В рамках існуючої Угоди про інформаційне співробітництво з Держфінмоніторингом України та відповідно до Регламенту передачі інформації до підсистеми ЄДІС, щотижнево ДПА України готується та засобами прямого зв‘язку, з використанням серверу Держфінмоніторингу України, передається інформація стосовно суб‘єктів господарювання, в яких вбачається ознаки проведення сумнівних фінансових операцій.

На міжнародному рівні ДПА України, у рамках міжурядових конвенцій, працює з відповідними відомствами 55 країн світу.

Крім того ДПА України укладено робочі договори з компетентними органами Литви, Угорщини, Нідерландів, Естонії, Польщі, Словаччини, Азербайджану, Бельгії , у яких передбачено обмін податковою інформацією та з питань співробітництва в галузі боротьби з ухиленнями від оподаткування, з незаконними фінансовими операціями та іншими фінансовими злочинами, що дозволяє на відповідному рівні органам державної податкової служби забезпечити співробітництво у питаннях запобігання легалізації злочинних доходів.

Міжнародна співпраця здійснюється також через Інтерпол та торговельно-економічні місії, які працюють у складі дипломатичних представництв України за кордоном (згідно Указу Президента України № 1082 від 22.09.2000 „Про внесення змін до Положення про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва за кордоном”.

22 травня 2003 року видано наказ ДПА України від №233 “Про затвердження Положення про банк даних про сумнівні фінансові операції”, який визначає порядок збору, аналізу, зберігання та обміну інформацією про сумнівні фінансові операції ( в даний час розробляється проект нової редакції)


Основні положення цього наказу:

Сумнівна фінансова операція – це фінансова операція, що потребує посиленого контролю і відповідає хоча б одному з таких критеріїв:

1. Обставини здійснення операції свідчать про відсутність об’єктивного зв'язку між операцією та характером діяльності хоча б одного з її учасників, здійснення операції при незвичних або невиправдано заплутаних умовах (за рядом ознак така операція істотно відрізняється від характерних операцій, що здійснюються суб'єктами господарювання у тих самих галузях і сферах діяльності з аналогічними групами товарів (робіт, послуг).
   
2. Використання під час здійснення операції коштів без підтвердження джерела їх походження, або із приховуванням чи перекручуванням відомостей про походження коштів чи про їх власника.
   
3. Наявність обґрунтованої підозри, що здійснювана операція суперечить вимогам законодавства або іншим чином наперед веде до завдання збитків державі, іншим суб’єктам правових відносин.
   
4. Сума, на яку здійснено операцію, не відповідає фінансовому та майновому стану хоча б одного з її учасників.
   
5. Здійснення операції у зовнішньоекономічній діяльності, за якою рівень цін не відповідає рівню цін на аналогічну продукцію (товари, роботи, послуги), що склався на світовому ринку.
   
6. Перерахування суми коштів на рахунок особи, який відкрито у банку, зареєстрованому в офшорній зоні, або на рахунок анонімного власника за кордоном.
   
7. Здійснення попередньої оплати за імпортними контрактами, предметом яких є імпорт товарів (робіт, послуг) нематеріального характеру на суму, що перевищує 30 відсотків вартості таких товарів (робіт, послуг).
   
8. Зарахування протягом дня на відкритий клієнтом у банку рахунок коштів від кількох учасників ринку фінансових послуг, які того самого дня різними способами переводяться у готівку або переказуються на інший рахунок, унаслідок чого на кінець операційного дня на такому рахунку не залишається коштів або їх сума істотно зменшується.
   
9. Зарахування на рахунок або списання з рахунка особи коштів в іноземній валюті за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), які фактично не виконуються.
   
10. Списання з рахунка або зарахування на рахунок юридичної особи коштів у готівковій формі, не пов'язане з характером діяльності цієї юридичної особи.
    
11. Здійснення операцій, за якими одні і ті самі корпоративні права, цінні папери та інші фінансові інструменти неодноразово продаються і викуповуються однією і тією особою.
    
12. У разі придбання громадянами, які працюють не за місцем основної роботи у суб’єктів господарювання (роботодавців) товарно-матеріальних цінностей за ціною, нижчою ніж балансова вартість на день здійснення такої операції.
    
13. При проведенні різного роду розіграшів, конкурсів, акцій із врученням призів, оформлення яких здійснюються у вигляді продажу таких виграшів за цінами, значно нижчими ніж їх ринкова вартість.
    
14. Здійснення операцій за умови, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше наступних ознак:
    

1. переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;
   
2. купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;
   
3. зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в країні (на території), яка не бере участь в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у зазначеній вище країні (території).¹
   
4. переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;
   
5. зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;
   
6. зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;
   
7. відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;
   
8. обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;
   
9. проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях, та придбання цінних паперів за готівку;
   
10. виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії;
    
11. виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;
    
12. розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбардах;
    
13. дострокове погашення векселів з дисконтом 20 відсотків номіналу і більше за операціями з поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) нематеріального характеру.
    

15. Інші обставини фінансово-господарської діяльності, коли є підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів.

Банк даних про сумнівні фінансові операції – це сукупність відомостей інформаційних баз даних щодо фінансових операцій, які проводяться суб’єктами підприємницької діяльності та фізичними особами і відповідають критеріям сумнівних. Метою формування банку даних про сумнівні фінансові операції є створення інформаційних масивів для здійснення комплексного аналізу відомостей щодо знаходження доходів у нелегальному обігу, виявлення тенденцій і механізмів, які використовуються у процесах легалізації злочинних доходів, та розробки заходів протидії таким проявам.

Інформаційні бази даних – це групи взаємопов’язаних задокументованих одиниць інформації, які об’єднані в автоматизованих інформаційних системах за певними ознаками, описують взаємовідносини та фінансово-майновий стан суб’єктів підприємницької діяльності і фізичних осіб. Така інформація належить до інформації з обмеженим доступом і має конфіденційний характер.

Збір інформації про сумнівні фінансові операції – це процес відбору даних про фінансові операції, перевірки їх на відповідність критеріям сумнівних операцій, документування та накопичення в автоматизованих інформаційних системах з метою:

• виявлення фінансових операцій, які використовуються для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;
  
• запобігання використання суб’єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб для легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом;
  
• проведення аналітичної роботи та обміну інформацією.
  

Інформація про сумнівні фінансові операції – це систематизований виклад узагальнених результатів аналізу певного масиву відомостей з банку даних про сумнівні фінансові операції, який дозволяє робити висновки про можливе відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, та доцільність перевірки обставин здійснення зазначених операцій.

Моніторинг фінансових операцій – це процес відстеження послідовності фінансових операцій, відбору тих, що відповідають заздалегідь визначеним критеріям сумнівності (операцій, аномальних для масиву даних, які обробляється), та їх аналізу з метою встановлення тенденцій, прогнозування процесів, виявлення схем і механізмів відмивання, універсальних для різних сфер і галузей діяльності.

Аналіз інформації – це процес обробки певного масиву відомостей з банку даних про сумнівні фінансові операції з метою встановлення відносин та причинно-наслідкових зв’язків між суб’єктами, що склалися у процесі їх реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності і можуть свідчити про відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.

Зберігання інформації – це комплекс заходів, спрямований на забезпечення збереження повноти і цілісності сформованих масивів даних про сумнівні фінансові операції, створення і підтримання належних умов для їх використання, а також запобігання несанкціонованому доступу, поширенню і використанню.