Geum.ru

Україна міністерство юстиції україни головне управління юстиції в одеській області 65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 34, тел. 705-18-00, факс 705-18-01

Вид материалаДокументы

Содержание


З метою ідентифікації резидентів суб’єкти первинного фінансового моніторингу встановлюють
З метою ідентифікації нерезидентів суб’єкти первинного фінансового моніторингу встановлюють
Класифікація клієнта здійснюється під час встановлення ділових відносин з ним, як і його ідентифікація.
Подобный материал:



УКРАЇНА


МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ


ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ


65007, м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, 34, тел. 705-18-00, факс 705-18-01


29.12.2011 № 07-10231

на № ____________

Державним та приватним нотаріусам Одеської області


Інформаційний лист

щодо практичного застосування нотаріусами, як суб»єктами первинного фінансового моніторингу вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.


Взяття на облік


У зв’язку із вступом в дію Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі – Закон) нотаріуси, у випадках, передбачених статтями 6 і 8 Закону віднесені до категорії спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу, а саме: виконання обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується нотаріусами, адвокатами, особами, які надають юридичні послуги, якщо вони беруть участь у підготовці і здійсненні правочину щодо:

купівлі-продажу нерухомості;

управління активами клієнта;

управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;

залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними;

утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб тощо (частина перша статті 8 Закону).

Враховуючи викладене, нотаріус зобов»язаний стати на облік у Держфінмоніторингу як суб»єкт первинного фінансового моніторингу у разі, якщо він бере участь у підготовці і здійсненні одного із вищезазначених правочинів.

Взяття нотаріусів на облік у Держфінмоніторингу передбачено абзацом п'ятим пункту 6 Порядку взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 747 (далі - Порядок), а саме: нотаріуси подають необхідну інформацію не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчинити один з правочинів, визначених частиною першою статті 8 Закону.

Відповідно до пункту 7 Порядку інформація, необхідна для взяття суб’єкта на облік, подається на паперових носіях за формою встановленою Держфінмоніторингом.

22 жовтня 2010 року набрав чинності наказ Держфінмоніторингу «Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов'язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та Інструкції щодо їх заповнення» від 26.08.2010 № 148.

Даним наказом затверджено форму № 1-ФМ «Форма обліку суб’єкта первинного фінансового моніторингу (відокремленого підрозділу)».

Відповідно пункту 8 Порядку передбачено, що у разі подання суб’єктом інформації, необхідної для взяття його на облік, у неповному обсязі або з помилками Держфінмоніторинг повідомляє про це суб’єкта. У такому разі суб’єкт протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідного повідомлення зобов’язаний подати інформацію в повному обсязі та/або без помилок.

У разі зміни інформації, яка стала підставою для взяття суб’єкта на облік, суб’єкт протягом трьох робочих днів з дати настання таких змін подає Держфінмоніторингу відповідну інформацію. Така інформація може подаватися на паперових носіях або в електронному вигляді (пункт 10 Порядку).

Висновок: нотаріус, починаючи з 22.10.2010 року, повинен був подати до Держфінмоніторингу інформацію, необхідну для взяття його на облік, не пізніше 3-х робочих днів з дати встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчинити один з правочинів, визначених частиною першою статті 8 Закону.

У разі зміни прізвища, адреси та інших даних, які були подані в формі № 1-ФМ, нотаріусу необхідно протягом трьох робочих днів подати Держфінмоніторингу відповідну інформацію (коригуючу форму 1-ФМ).


Щодо ідентифікації клієнтів


Згідно з пунктом 2 частини другої статті 6 Закону нотаріуси зобов’язані здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта у випадках, установлених законом.

Так частиною першою статті 9 Закону передбачено, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію клієнтів, які проводять фінансові операції. Додаткові дані для вивчення клієнта також можуть бути одержані від клієнта, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

Ідентифікація клієнта здійснюється до/або під час встановлення з нотаріусом ділових відносин, укладання правочинів з клієнтом, але до проведення фінансової операції.

Відповідно до пункту 4.11 Положення про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України, при проведенні ідентифікації та вивченні фінансової діяльності клієнта нотаріус може складати анкету.

Анкета формується за результатами здійснення ідентифікації та вивчення фінансової діяльності клієнта до, під час та в процесі обслуговування клієнта.

Частиною 9 статті 9 Закону визначено, що у разі ненадання клієнтом, з яким встановлені ділові відносини, необхідної інформації для ідентифікації та вивчення фінансової діяльності нотаріус має право відмовити йому в проведенні подальших фінансових операцій.

Дані, які встановлюються нотаріусом з метою ідентифікації клієнтів, визначені частинами 11, 12 статті 9 Закону.

З метою ідентифікації резидентів суб’єкти первинного фінансового моніторингу встановлюють:

1) для фізичної особи - прізвище, ім’я та по батькові, дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав. Під час ідентифікації з’ясовують місце проживання або місце перебування фізичної особи, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів або серію та номер паспорта, в якому проставлено відмітку органів державної податкової служби про відмову від одержання ідентифікаційного номера;

2) для фізичної особи - підприємця - прізвище, ім’я та по батькові, дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав. Під час ідентифікації з’ясовують місце проживання або місце перебування фізичної особи - підприємця, реквізити свідоцтва про державну реєстрацію та орган, що його видав, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку (за наявності);

3) для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження, реквізити свідоцтва про державну реєстрацію та орган, що його видав; з’ясовують відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про контролерів юридичної особи; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку. При цьому важливим є те, що з метою ідентифікації юридичної особи необхідно встановити відомості про власників істотної участі в юридичній особі та відомості про її контролерів.

Згідно із пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону істотна участь – це пряме або опосередковане володіння часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу (фонду), 10 і більше відсотків акцій або прав голосу в юридичній особі, прямий або опосередкований вплив на неї, а відповідно до пункту 20 частини 1 статті 1 Закону контроль юридичної особи – це пряме або опосередковане володіння фізичною особою самостійно чи спільно з близькими родичами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 та більше відсотків статутного капіталу або голосів юридичної особи, або незалежна від формального володіння можливість здійснювати будь-яким чином вирішальний вплив на управління чи на діяльність юридичної особи).

Таким чином, з метою здійснення ідентифікації юридичної особи (клієнта) суб'єкт первинного фінансового моніторингу з'ясовує відомості про власників істотної участі в юридичній особі та відомості про контролерів юридичної особи, а також відомості про фізичних осіб, які:

володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу клієнта;

мають прямий вплив на діяльність клієнта;

мають опосередкований вплив на юридичну особу.

Враховуючи викладене, суб'єкту первинного фінансового моніторингу рекомендується діяти наступним чином:

у випадку, якщо засновникам клієнта є виключно фізичні особи, суб'єкт первинного фінансового моніторингу з'ясовує відомості про фізичних осіб, що володіють 10 та більше відсотками статутного капіталу;

у випадку, якщо серед засновників клієнта є одна або кілька юридичних осіб, які володіють 10 та більше відсотками статутного капіталу, суб'єкт первинного фінансового моніторингу з'ясовує відомості про фізичних осіб, що є контролерами юридичних осіб засновників клієнта, тобто прямо або опосередковано самостійно чи спільно з близькими родичами володіють часткою або в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 та більше відсотків статутного капіталу або голосів юридичної особи;

у випадку, якщо засновником клієнта є юридична особа (особи), яка володіє 10 та більше відсотками статутного капіталу (засновник 1-го рівня), і засновником цієї юридичної особи (осіб) є юридична особа, що володіє 50 та більше відсотками статутного капіталу засновників 1-го рівня (засновники 2-го рівня), то слід з'ясувати відомості про фізичних осіб, що є контролерами засновників 2-го рівня, і т.д.

З метою ідентифікації нерезидентів суб’єкти первинного фінансового моніторингу встановлюють:

1) для фізичної особи - прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав, громадянство. Під час ідентифікації з’ясовують відомості про місце проживання або місце тимчасового перебування фізичної особи в Україні;

2) для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження та реквізити банку, в якому відкрито рахунок, номер банківського рахунку, з’ясовують відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про контролерів юридичної особи. Суб’єкту первинного фінансового моніторингу надається також копія легалізованого витягу з торгового, банківського чи судового реєстру або нотаріально засвідчене реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи.

При ідентифікації нерезидентів нотаріусам слід враховувати вимоги частини першої статті 6 та абзацу третього частини другої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», частини третьої та частини п'ятої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункту 19 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074, Порядку розгляду звернень щодо продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 23.08.2011 № 601, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2011 за № 1112/19850.

Таким чином, документом, який засвідчує місце проживання або тимчасового перебування нерезидента в Україні, для його ідентифікації відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» може бути: посвідка на постійне або тимчасове проживання, імміграційна картка, або паспорт.

Крім того, відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування – документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

Також суб'єкт первинного фінансового моніторингу може витребувати у клієнтів довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування.

У разі, якщо законодавством України не передбачено обов'язку для іноземців, осіб без громадянства здійснювати реєстрацію місця проживання або місця перебування в Україні, суб'єкт первинного фінансового моніторингу з'ясовує таку інформацію зі слів клієнта, та може відображатися в анкеті чи іншому документі, що підтверджує проведення ідентифікації клієнта.

При цьому, процедура такої фіксації повинна бути регламентована Правилами проведення фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

Документи стосовно проведеної ідентифікації фізичних або юридичних осіб, які беруть участь у правочинах визначених частини першої статті 8 Закону зберігаються у наряді 02-48. При формуванні цієї справи нотаріус зазначає на вищезазначених документах у вільній формі відповідно до якого правочину проведено ідентифікацію клієнтів.

Ідентифікація клієнта не є обов’язковою у разі:
  • проведення фінансової операції особами, які раніше були ідентифіковані;
  • укладення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу може здійснити спрощену ідентифікацію клієнта у наступних випадках:
  • у разі встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції, якщо клієнтом виступає орган державної влади, підприємство, що повністю перебуває у державній власності, міжнародна установа чи організація, в яких бере участь Україна відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
  • проведення фінансової операції на організованому ринку цінних паперів.

У разі якщо клієнт (особа) діє як представник іншої особи чи в інтересах іншої особи, або якщо у суб’єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені або вигодоодержувачем є інша особа, суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний згідно з вимогами цієї статті та положеннями інших законів, що регулюють процедуру ідентифікації, ідентифікувати також особу, від імені або за дорученням чи в інтересах якої проводиться фінансова операція або яка є вигодоодержувачем.

У разі якщо особа діє як представник іншої особи, нотаріус повинен перевірити також наявність у цієї особи відповідних повноважень.

Відповідно до пункту 4.1 Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2010 № 2339/5, ідентифікація та вивчення фінансової діяльності здійснюються у разі:
  • встановлення ділових відносин з клієнтами;
  • виникнення підозри в тому, що фінансова операція може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;
  • проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу;
  • проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

Залежно від ризику проведення операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму ідентифікація клієнта здійснюється також у разі проведення ним фінансової операції на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень, незалежно від того, проводиться така операція одноразово чи кількома операціями, які можуть бути пов’язані між собою.

Відповідно до пункту 4.12 Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2010 № 2339/5, документи щодо ідентифікації осіб, які є учасниками фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу, зберігаються суб’єктом (відокремленим підрозділом) не менше п’яти років після завершення ділових відносин з клієнтом, а вся документація про здійснення такої фінансової операції - не менше п’яти років після її проведення. У разі необхідності продовження встановленого строку зберігання документів щодо ідентифікації осіб, які є учасниками окремих фінансових операцій, та документації про здійснення окремих фінансових операцій Держфінмоніторинг інформує про це суб’єкта шляхом надсилання відповідного листа із зазначенням переліку осіб та/або фінансових операцій, документи щодо яких підлягають подальшому зберіганню суб’єктом, та строку продовження зберігання суб’єктом зазначеної інформації.

Висновок: нотаріус здійснює ідентифікацію та вивчення клієнта (всіх учасників) правочинів, визначених частиною першою статті 8 Закону, а документи, щодо ідентифікації зберігаються у наряді 02-48 «Документи (картки, повідомлення, відомості) щодо ідентифікації осіб, які провели фінансову операцію, та документи, що стосуються ділових відносин з клієнтом. Відомості про фінансові операції» не менше п’яти років.


Щодо класифікації клієнтів з урахуванням критеріїв ризику


Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» нотаріус, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний самостійно здійснювати класифікацію своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених Держфінмоніторингом України та органами, що здійснюють регулювання та нагляд за їх діяльністю, під час проведення ними фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинних шляхом, або фінансуванням тероризму, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними таких операцій.

Такі критерії ризику затверджені наказом Держфінмоніторингу України від 03.08.2010 № 126 «Про затвердження Критеріїв ризику легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.10.2010 за № 909/18204.

Класифікація проведення клієнтом операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму здійснюється відповідно до встановлених критеріїв за типом клієнта, географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів та послуг.

Класифікація клієнта здійснюється під час встановлення ділових відносин з ним, як і його ідентифікація.

Отже, здійснення суб'єктом первинного фінансового моніторингу класифікації клієнтів з урахуванням критеріїв ризику може відображатися в анкеті, яка є внутрішнім документом такого суб'єкта, або у іншому документі, що підтверджує проведення ідентифікації клієнта.

Процедура такої фіксації повинна бути регламентована Правилами проведення фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу.


Щодо внутрішнього фінансового моніторингу


Згідно з статтею 16 Закону фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше ознак, визначених цією статтею, або містить інші ризики:

1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції чи сукупності пов'язаних між собою фінансових операцій, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети;

2) невідповідність фінансової операції характеру та змісту діяльності клієнта;

3) виявлення фактів неодноразового проведення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового моніторингу або ідентифікації, передбачених цим Законом (зокрема дві чи більше фінансові операції, що проводяться клієнтом протягом одного робочого дня з однією особою та можуть бути пов'язані між собою, за умови, що їх загальна сума дорівнює чи перевищує 150 000 гривень.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону рішення про подання або неподання Держфінмоніторингу інформації про фінансову операцію, що підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, приймається нотаріусом. У разі прийняття рішення про подання Держфінмоніторингу інформації про фінансову операцію така інформація подається не пізніше 10 робочих днів з дня її реєстрації.

Висновок: нотаріус проводить внутрішній фінансовий моніторинг у визначених Законом випадках, а при підтвердженні підозр повідомляє Держфінмоніторинг про фінансову операцію не пізніше 10 робочих днів з дня її реєстрації. Якщо підозри не підтвердились при проведенні внутрішнього фінансового моніторингу, нотаріус складає до Повідомлення за формою № 2-ФМ довідку у довільній формі про причини неподання до Держфінмоніторингу інформації про фінансову операцію.


Щодо повідомлення Держфінмоніторинг про фінансові операції


Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані повідомляти Держфінмоніторинг про:
  • фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, - у день виникнення підозр, але не пізніше ніж через десять робочих днів з дня реєстрації таких операцій або спроби їх проведення;
  • виявлені фінансові операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, - в день їх виявлення або спроби їх проведення, а також інформувати про це визначені законом правоохоронні органи.

Повідомлення про фінансову операцію направляється до Держфінмоніторингу за формою № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу» (далі – форма № 2-ФМ). Інформація про фінансову операцію вноситься до Реєстру, що ведеться в електронному вигляді або на паперових носіях. У разі неможливості у встановлені строки внести інформацію про фінансову операцію до Реєстру, який ведеться в електронному вигляді, інформація вноситься до Реєстру на паперових носіях.

Реєстр, який ведеться в електронному вигляді, в кінці кожного місяця всі нові записи роздруковуються. Роздруковані сторінки засвідчуються підписом нотаріуса. До 5 числа кожного місяця роздруковані сторінки з інформацією за минулий місяць складаються у хронологічному порядку, прошнуровуються, засвідчуються підписом нотаріуса, скріпленим печаткою. На першій сторінці зазначається кількість сторінок, перша та остання дата внесення інформації. Такі сторінки зберігаються протягом п'яти років. Форма 2-ФМ формується із послідовних записів про фінансову операцію, при цьому кожний запис складається із заповнених бланків форм за відповідними розділами. Усі записи в Реєстрі нумеруються послідовно та мають наскрізну нумерацію.

Згідно із частиною шостою статті 8 Закону нотаріуси як суб'єкти первинного фінансового моніторингу не повідомляють Держфінмоніторинг про свої підозри щодо фінансових операцій у разі, якщо відповідна інформація стала їм відома за обставин, що є предметом таємниці вчинюваних дій, крім випадків посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за умови, що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400 000 грн або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400 000 грн.

Висновок: нотаріус повідомляє про фінансові операції у разі виникнення підозр при посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за умови, що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400 000 грн або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну
400 000 грн.


Начальник управління К.В. Продіус