Програми реформ та розвитку сільського господарства україни
| Вид материала | Документы |
- Програми реформ та розвитку сільського господарства україни, 3597.98kb.
- Меморандум погодження між Міністерством сільського господарства, лісів та сільського, 69.71kb.
- Розробити програми розвитку сільського господарства на 2012 рік та подати на розгляд, 18.46kb.
- Склад робочої підгрупи з розвитку сільського господарства та земельної реформи обласного, 19.2kb.
- Обласна програма розвитку тваринництва на 2011 2015 роки, 120.42kb.
- Про стан та напрямки розвитку сільського господарства в 2011 році за галузями (рослинництво,, 19.63kb.
- України на період, 1241.03kb.
- Концепція реформування та розвитку лісового господарства, 93.95kb.
- Про хід виконання Програми інформувати районну раду щорічно до 25 грудня, 589.27kb.
- Про внесення змін до Програми реформування І розвитку сільського комунального господарства, 121.45kb.
Такого набору інструментів достатньо, щоб був реалізований образ галузі молочного скотарства.
Суть та ключові характеристики застосовуваних інструментів див. в розд.5.
4.3.6.Результати реалізації Програми розвитку галузі Молочного скотарства
- гарантована якість молока на рівні світових стандартів на сертифікованих фермах,
- гарантована якість молочних продуктів на сертифікованих переробних підприємств,
- можливість збільшення цін та експорт молочної продукції на зовнішні ринки.
Реформи галузей, що забезпечують розвиток сільського господарства України (суть реформ)
4.4.Програма реформування Аграрної науки
4.4.1.Системні проблеми в Аграрній науці
(див. Додаток 4.4.1):
- НААН в існуючому стані не є затребуваним ресурсом технологічного розвитку та економічної ефективності для сільгоспвиробників. Реальні витрати бюджетних коштів на потреби НААН не відповідають корисності та ефективності продуктів її діяльності;
- аграрна наука не затребувана аграрним бізнесом і не сприяє його розвитку та рентабельному функціонуванню;
- організаційно-фінансова непрозорість та автономність системи аграрної науки створили підґрунтя для втрати її зв’язку з реальними практичними потребами розвитку та функціонування сільського господарства;
- кошти, які виділяються на підтримку агарної науки не відповідають її ролі в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва;
- відсутність системних зв’язків з провідними світовими аграрними науковими установами, тісних контактів з передовими сільгосппідприємствами світу та їх практичним досвідом впровадження та використання новітніх технологій зробили аграрну науку заручником застарілих догм та захисником неефективних шляхів господарювання.
4.4.2.Суттєві (ключові) складові бажаного образу аграрної науки
Забезпечує сільгоспвиробників інформацією та знаннями про сучасні в світовому вимірі ресурсозберігаючі технології виробництва, адаптовані до умов України.
Здійснює дослідження та вивчення з питань, актуальних для сільгоспвиробників та орієнтованих на підвищення прибутковості та конкурентоспроможності українських сільськогосподарських підприємств.
Здійснює в співпраці з підприємствами аграрного бізнесу впровадження результатів досліджень та вивчень, адаптованих до українських умов кращих світових рішень, підходів та технологій, здійснює технологічний супровід господарств, що переходять на новітні технології.
В галузі працюють кращі вчені, праця яких високо оплачується у відповідності до результатів, які досягають сільгоспвиробники за допомогою інтелектуальних продуктів цих науковців.
4.4.3.Основні напрями реформування аграрної науки
Для того, щоб технологічне переоснащення сільськогосподарського виробництва відбувалося швидко, з мінімальною кількістю помилок, аграрна наука має стати активним співучасником та інтелектуальним ресурсом реформ, реформуючись сама.
Сільськогосподарське виробництво від аграрної науки потребує:
- інформації та знань про сучасні в світовому вимірі ресурсозберігаючі технології виробництва, адаптовані до умов України;
- прийнятних до впровадження результатів досліджень та вивчень. Науковці можуть і повинні мати сумніви, питання для вивчення та перевірки, але сільгоспвиробникам мають передаватися ті результати, які кращим образом впливають на економічні та екологічні показники господарської діяльності господарств;
- науково-методичного супроводу при впровадженні новітніх технологій, результатів досліджень та вивчень.
Для цього в аграрній науці мають працювати кращі вчені, праця яких високо оплачується у відповідності до результатів, яких досягають сільгоспвиробники за допомогою інтелектуальних продуктів цих науковців.
Аграрна наука має стати відкритою, прозорою та зрозумілою для сільгоспвиробників. Тому установи аграрної науки мають щорічно звітувати аграрній спільноті (перед аграрним союзом, як суспільною організацією практиків – сільгоспвиробників) про результати своєї науково-практичної діяльності, ефективність використання державних коштів та отримувати від неї зворотній зв’язок, чути проблеми та дійсні потреби сільськогосподарського виробництва.
4.4.4.Підпрограми реформування Аграрної науки
Програма реформування Аграрної науки є складовою невід’ємною частиною Комплексної Програми реформ і розвитку сільського господарства України. Вона має охоплювати повністю викладені проблеми та бути способом реалізації майбутнього образу Аграрної науки.
Програма реформування Аграрної науки:
- Перегляд програми досліджень,
- Реформування процесівз акцентом на прикладну науку.
4.4.5.План реформ Аграрної науки
Змінити принципи функціонування та фінансування аграрної науки.
- Переглянути програми (за тематикою) досліджень. (80% людських та фінансових ресурсів спрямовувати на теми, пов'язаними з ресурсозберігаючими технологіями в ключових системо утворюючих галузях, 20% - на інші теми).
- Змістити акценти на програми адаптації та впровадження. При цьому в кожній темі 60% коштів спрямовувати на розробку, 40% на впровадження розробки.
- Реформування процесів з акцентом на прикладну, практичну науку. Збільшення фінансування кожної робочої теми досліджень, рівня заробітної плати науковців (можливо за рахунок скорочення кількості наукових установ, персоналу та тем досліджень) .
- Змінити принципи фінансування НААН.
- 50% всього фінансування на теми досліджень на замовлення МінАПУ (сільгоспвиробників)
- 30% на теми, які подані НААН і затверджені МінАПУ
- 20%на теми, визначені НААН як перспективні, або пов’язані з проведенням фундаментальних досліджень.
4.5.Програма реформування Аграрної освіти
4.5.1.Системні проблеми в Аграрній освіті
(див. Додаток 4.5.1):
- кількість випускників, яких щорічно випускає система аграрної освіти значно перевищує реальні потреби сільського господарства;
- програми навчання не орієнтовані на оволодіння майбутніми фахівцями новітніми ресурсозберігаючими технологіями;
- система навчання не забезпечує здобуття майбутніми фахівцями практичних навиків роботи в умовах новітніх ресурсозберігаючих технологій;
- аграрна освіта щорічно готує невиправдано велику кількість фахівців, не тільки не готових до роботи за новітніми технологіями, але й не бажаючих повертатися в сільське господарство після навчання.
4.5.2.Суттєві (ключові) складові бажаного образу аграрної освіти
Забезпечує підготовку фахівців для сільгосппідприємств, що володіють знаннями та навиками роботи в умовах застосування новітніх ресурсозберігаючих технологій, мають економічне мислення.
Здійснює системну перепідготовку працюючих спеціалістів та управлінців аграрного бізнесу при переході господарств на новітні ресурсозберігаючі технології.
В галузі працюють кращі викладачі аграрного профілю, які володіють знаннями передового світового досвіду аграрного виробництва, та отримують високу (значно вищу за середню по народному господарству) заробітну плату.
4.5.3.Основні напрями реформування аграрної освіти
Для того, щоб технологічне переоснащення відбулося, аграрна освіта, тісно інтегруючись з реальним виробництвом та аграрною наукою, має забезпечити сільськогосподарським підприємствам:
- підготовлених молодих фахівців, що володіють знаннями та навиками роботи в умовах застосування новітніх ресурсозберігаючих технологій, мають економічне мислення;
- системну перепідготовку працюючих спеціалістів та управлінців аграрного бізнесу при переході господарств на новітні ресурсозберігаючі технології.
Для цього в галузі мають працювати кращі викладачі аграрного профілю, які володіють знаннями передового світового досвіду аграрного виробництва, та отримують високу (значно вищу за середню по народному господарству) заробітну плату.
Оцінювати якість роботи закладів аграрної освіти, задавати орієнтири для вдосконалення системи підготовки кадрів, мають аграрії під час щорічних спільних підсумкових зборів з аграрним союзом, як суспільною організацією практиків – сільгоспвиробників. Ця інформація має бути публічною та доступною для суспільства.
Див. Додаток 4.5.3.
4.5.4.Підпрограми реформування Аграрної освіти
Програма реформування Аграрної освіти є складовою невід’ємною частиною Комплексної Програми реформ і розвитку сільського господарства України. Вона має охоплювати повністю викладені проблеми та бути способом реалізації майбутнього образу Аграрної освіти.
Програма реформування Аграрної освіти:
- Підготовка нових кадрів,
- Перепідготовка діючих кадрів,
- Реформування системи освіти.
4.5.5.План реформ Аграрної освіти
- Розробити та впровадити нові програми навчання викладачів, студентів, працюючих фахівців (з суттєвим акцентом на ресурсозберігаючі технології в ключових системоутворюючих галузях)
- Збільшити витрати на навчання одного студента та заробітні плати викладачів, за рахунок скорочення кількості навчальних закладів, студентів, викладачів.
- Змінити принципи фінансування учбових закладів:
- 70% коштів спрямувати на навчання студентів;
- 10% коштів спрямувати на перепідготовку викладачів;
- 20% коштів спрямувати на перепідготовку діючих фахівців.
- Змінити структуру навчального часу. 70 % учбового часу має бути виділене для аудиторних занять, а 30% - для практичних форм навчання безпосередньо в діючих сільгосппідприємствах.
4.6.Програма реформування державного управління галуззю
4.6.1.Системні проблеми в державному управлінні галуззю
- В Україні відсутнє комплексне системне бачення майбутнього образу держави, її народного господарства (в цілому та на рівні галузей), тому визначення пріоритетів розвитку здійснюється в режимі ситуаційного реагування на виникаючі «пожежі»;
- декларація державних пріоритетів часто не підкріплюється на рівні дій (спрямування та пропорції державного фінансування, надання пільг та преференцій, впровадження правил та регуляторних механізмів);
- при визначенні пріоритетів розвитку галузей не визначається позиція держави щодо напрямків технологічного переоснащення та параметрів базових технологій;
- держава невиправдано переймається функціями, властивими бізнесу, замість того, щоб стимулювати бізнес до розвитку в напрямках, що відповідають її стратегічним інтересам;
- інструменти державного управління використовуються безсистемно:
- суттєве наповнення інструментів часто не враховує стратегічні цілі, які мають досягатися за їх допомогою, та специфіку галузі, в якій вони застосовуються;
- майже відсутнє осмислене формування наборів інструментів для досягнення конкретних стратегічних цілей з урахуванням принципів необхідності та достатності, синергії фінансових та нефінансових інструментів, концентрації на стратегічних напрямках замість рівномірного розподілу;
- суттєве наповнення інструментів часто не враховує стратегічні цілі, які мають досягатися за їх допомогою, та специфіку галузі, в якій вони застосовуються;
- створювані програми комплексно не передбачають плану відповідних змін в інших галузях, гармонізації з іншими політиками та напрямками державного та суспільного розвитку;
- створювані програми, як правило, не забезпечуються фінансовими ресурсами та, не маючи варіантності в механізмах реалізації, лишаються невиконаними;
- не ефективно використовується ресурс місцевих органів влади в питаннях залучення, ефективного розвитку та соціальної відповідальності бізнесу (відсутність дієвих бюджетних, податкових інструментів впливу, можливостей сприяння залученню інвестицій, прискорення вирішення господарських суперечок тощо);
- відсутня система стабільних, прозорих, зрозумілих правил здійснення державного управління, що сприяє поширенню корупції (див. Додаток 4.6.1).
4.6.2.Суттєві (ключові) складові бажаного образу державного управління галуззю
Сучасна, кваліфікована, така, що володіє інструментами прозорого управління, орієнтованими на створення стимулів та мотиваторів для аграрного бізнесу.
Має мінімізований за кількістю штат високопрофесійних фахівців, маючих успішний практичний досвід в аграрному бізнесі, відібраних на конкурсній основі, високооплачуваних.
Гнучко реагує на зміни, що відбуваються в галузі. Вчасно змінює пріоритети, коригує адресність та набори застосованих інструментів, забезпечуючи точну по суті та неухильну реалізацію цієї програми та аграрної стратегії.
Безперервно здійснює гармонізацію положень, законів, правил та указів з вимогами аграрної стратегії та цієї програми.
4.6.3.Основні напрями реформування державного управління галуззю
Нова якість сільського господарства потребує іншого по суті, формах та засобах державного управління галуззю. Ключовими вимогами є:
- володіння інструментами прозорого управління, орієнтованими на створення стимулів та мотиваторів для аграрного бізнесу;
- гнучке реагування на зміни, що відбуваються в галузі (вчасна зміна пріоритетів, коригування адресності та наборів застосованих інструментів при забезпеченні точної по суті та неухильності реалізації стратегічних цілей та аграрної стратегії);
- високий рівень професіоналізму держслужбовців:
- глибоке розуміння факторів успішності аграрного бізнесу,
- знання світових тенденцій розвитку аграрних технологій та їхніх технічних систем,
- володіння ситуацією на аграрних ринках та ринках продуктів забезпечення сільськогосподарського виробництва, вміння визначати фактори впливу на ринкові ситуації;
- володіння навиками економічного та структурного моделювання галузі;
- глибоке розуміння факторів успішності аграрного бізнесу,
- здійснення координації та погодження діяльності інших гілок влади, та органів державного управління іншими галузями із потребами технологічного переоснащення та розвитку аграрної галузі;
- активна позиція в питаннях гармонізації положень, законів, правил та указів з вимогами аграрної стратегії та аграрної політики.
Для цього системі державного управління сільськогосподарською галуззю потрібен мінімізований за кількістю штат високопрофесійних фахівців, маючих успішний практичний досвід в аграрному бізнесі, відібраних на конкурсній основі, високооплачуваних.
Державне управління галуззю та виконання її бюджету має відбуватися прозоро, за зрозумілими правилами та алгоритмами. Для цього щорічно керівництво галузі має звітувати аграрній спільноті (перед аграрним союзом, як суспільною організацією практиків – сільгоспвиробників) про використання бюджетних коштів за минулий рік, про реалізацію галузевих програм, про доходження коштів до сільгоспвиробників, про результативність використання бюджетних коштів.
4.6.4.План реформ Державного управління галуззю
Напрямки реформування та ключові заходи, які необхідно здійснити в системі державного управління галуззю:
- Створити при Міністерстві аграрної політики України орган стратегічного управління, який забезпечуватиме:
- розробку та систематичне коригування Комплексної Державної програми реформ та розвитку сільського господарства України у відповідності до змін, що відбуватимуться;
- координацію зв’язків з іншими галузями, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та окремими міністерствами з метою забезпечення неухильної та точної по суті реалізації аграрної стратегії та цієї Програми;
- відслідковування ходу реалізації Програми та вчасну зміну пріоритетів ;
- відповідність Програмі рішень, що приймаються на рівні управління аграрною галуззю.
- розробку та систематичне коригування Комплексної Державної програми реформ та розвитку сільського господарства України у відповідності до змін, що відбуватимуться;
- Орган стратегічного управління має складатися з:
- постійно діючої групи штатних співробітників Міністерства аграрної політики України (ключові функції: розробка, підтримка прийняття, моніторинг, оперативне управління реалізацією програми);
- регулярно (2-3 дні на тиждень) діючої робочої групи складеної з представників передових підприємств аграрного бізнесу (ключові функції: безпосередня практична участь у розробці та моніторингу Програми);
- періодично (1-2 рази на місяць) діючої експертно-консультативної групи складеної з представників підприємств аграрного бізнесу, суміжних галузей, експертно-аналітичних центрів та установ (ключові функції: аналіз та конструктивна критика Програми на етапі розробки, відслідковування на етапі виконання як сприймаються та реалізовуються певні дії по Програмі, як доходять виділені кошти та спрацьовують фінансові установи, наскільки стимулюючими та мотивуючими є застосовувані інструменти);
- групи представників державних органів, установ, асоціацій, громадських організацій (ключові функції: на основі глибокого розуміння та прийняття Програми допомогти, щоб її сприйняла спільнота).
- постійно діючої групи штатних співробітників Міністерства аграрної політики України (ключові функції: розробка, підтримка прийняття, моніторинг, оперативне управління реалізацією програми);
- Комплексна Державна програма реформ та розвитку сільського господарства України має покрити все проблемне поле аграрної галузі системним набором рішень. Всі існуючі в Міністерстві аграрної політики України програми мають бути проаналізовані та за необхідності інтегровані до цієї Програми або скасовані.
- Переглянути та змінити функції в апараті управління різних рівнів – досягти спрощення структури управління.
- Скоротити чисельність державних службовців в апараті державного управління сільськогосподарською галуззю.
- Перейти на конкурсну систему підбору фахівців в апарат управління.
- Збільшити зарплати працівників системи державного управління сільськогосподарською галуззю, що пройшли конкурсний відбір.
- Впровадити новий алгоритм розробки бюджету сільськогосподарської галузі на основі:
- прозорості планування та порядку використання фінансових ресурсів;
- відповідності пропорцій в фінансуванні інструментів рейтингу пріоритетів статей (галузей, інструментів, заходів) Комплексної Державної програми реформування та розвитку сільського господарства України;
- систематичного узгодження пропорцій та об’ємів фінансування зі темпами та станом змін в галузях сільського господарства та ефективністю дії застосовуваних інструментів;
дотримання встановлених пропорцій в алгоритмі фінансування не залежно від обсягів коштів, що спрямовуються в рамках Державного бюджету на сільське господарство.
5.Зміни та пріоритети в інструментах управління.
Суть та механізм застосування інструментів в рамках програми.
Інструменти – це доступні до керування в рамках діючого законодавства Міністерством Аграрної політики України засоби впливу на суб’єкти та процеси, що забезпечують розбудову бажаного образу сільського господарства та його виробничих галузей.
Створення та наповнення необхідною суттю інструментів потребує активної, послідовної та твердої позиції органу державного управління аграрною галуззю у внесенні змін в інших державних політиках, що знаходиться за межами його компетенції.
Відповідальність органу державного управління аграрною галуззю полягає в адресному застосуванні цих інструментів для стимулювання аграрного бізнесу до змін у відповідності до мети цієї програми та визначеного бачення майбутнього образу сільського господарства та його галузей.
Принципи застосування державних інструментів регулювання:
- Застосування інструментів має запроваджуватись для впливу на ті ланки, які є критичними для сільгоспвиробників при реалізації програми, уникаючи необґрунтованого втручання в сільськогосподарську галузь;
- Пріоритет застосування нефінансових інструментів державного регулювання перед фінансовими (по можливості);
- Комплексне застосування інструментів, разом вони створюють синергетичний ефект впливу на сільське господарство;
- Доступ до інструментів на рівних умовах мають всі учасники програми;
- Інструменти державного регулювання мінімізують економічні ризики сільгоспвиробників, при їх добросовісному виконанні умов програми.