Geum.ru

1. На Житомирщині службовці завдали збитки державі на понад 345 тис грн

Вид материалаДокументы

Содержание


4. 7. Хай краще буде ліс, аніж болото!
Фермерський ліс? а чому б і не так?
Подобный материал:
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   118

4. 7. Хай краще буде ліс, аніж болото!


28/10/2010 - 229 перегл.





"Я - фермер, підприємець. Маю у власному розпорядженні 50 гектарів землі, 24 з яких - орна. Решту ж важко назвати землею сільськогосподарського призначення. Зокрема, 12 га щорічно підтоплюються весняними водами, літніми дощами. Два гектари - взагалі глибокі улоговини, обробляти які нема ніякого сенсу. Дарма ганяти техніку, викидати на вітер гроші на пальне та зерно -як то мовиться, занадто велика "розкіш". Водночас, за оці злополучні два гектари низини я маю неабиякі щорічні клопоти. Наїжджають і не один раз на рік представники різних комісій і починають дорікати - ага, мовляв, ми дали тобі земельку, а частина її у тебе очеретом заростає?! Думай, що з нею робити, інакше такий штраф накладемо, що шкіра тріщатиме!

Хотів оці 2 злополучні гектари низини залісити. Сосна такої вологості не витримає, а от осика ростиме. Тим більше, що і в Законі про фермерське господарство стаття 7 пункт 8 дозволяють це зробити. Однак на ділі виявилось все не так просто! Треба, мовляв, цільове призначення оцих низин міняти, треба проектну документацію виготовляти... А головне - не зпрозуміло до кого звертатись. І "низи" і "верхи" кажуть - у нас мовляв, ще "механізми не розроблено". А чому ж тоді, вибачте, у сусідній Польщі давно розроблено? Після огляду непридатної для сільгоспвикористання ділянки місцева влада без някої тяганини дає добро на заліснення, проект виготовляється безкоштовно, фермер від держави спочатку отримує 50 процентів від суми, витраченої на закупівлю саджанців, а через 5років, коли рядки "зімкнуться" - решту. Коли ж наші чиновники та міністри своїми кебетами дійдуть до елементарної простоти - запозичать оцей досвід у сусідів і впровадять у нас?"

Микола СМОЛЯ,
фермер, член ініціативної групи з заснування асоціації приватних лісовласників

ФЕРМЕРСЬКИЙ ЛІС? А ЧОМУ Б І НЕ ТАК?

Природні умови українського лісостепу потребують зовсім іншої моделі сільськогосподарського виробництва. Основу мають становити багатогалузеві господарства середніх розмірів, які органічно вписуються в лісоаграрний ландшафт, обробляти таку кількість ріллі, як дотепер неможливо і непотрібно.

На 1991 р. в Україні було 41,8 млн. га сільськогосподарських угідь, з яких 32 млн. га ріллі, або 56,7% розораних земель від загальної території країни. За рівнем розораності Україна посідає перше місце в світі, вдвічі випереджаючи країни Європейського союзу, де цей показник не перевищує 26%.

Більшість розораних земель - 80% перебувають в активних деградаційних процесах, що потребують комплексних, інтегрованих підходів до їх локалізації та нейтралізації аж до повного виведення з-під розорювання. Необхідно виводити з використання, за різними оцінками, від 2 до 10 млн. га. земель. Ці землі у переважній більшості розпайовані і вже мають своїх приватних господарів.

Іншою проблемою є незадовільний екологічний стан значних територій України. Концентрація різноманітних виробництв призводить до надмірного антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище. Величезні площі зайняті кар'єрами, териконами, звалищами відходів.

Надмірний антропогенний тиск на навколишнє природне середовище призводить до зниження стійкості екосистем, що може призвести до неможливості забезпечення функцій з підтримання життя людини. Ризикуємо отримати "індустріальну" пустелю.

МОЖНА ЗАПРОПОНУВАТИ ЦІКАВУ ІДЕЮ, ЯК ПЕРЕТВОРИТИ НЕГАТИВНІ ЯВИЩА, НАВЕДЕНІ ВИЩЕ, У ПОЗИТИВНІ. А ЯКЩО РОЗПОЧАТИ МАСОВУ ПОСАДКУ ЛІСІВ НА ТИХ ЗЕМЛЯХ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВИВОДИТИ З СІЛЬГОСПКОРИСТУВАННЯ, ДЕГРАДОВАНИХ І ПОРУШЕНИХ?

Україна, на жаль, одна з найменш лісистих країн Європи .Ліси займають близько 9,6 млн. га, або 15,6%. Але їх роль в стабілізації і очищенні природного середовища надзвичайно велика.

Вченими-лісоводами неодноразово наголошувалася необхідність збільшення частки лісів в структурі землекористування країни. Проблемою збільшення лісистості території України переймаються і на державному рівні. Для виконання завдань зі збільшення лісистості розроблена ціла низка державних програм. Зокрема: "Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України" на 2000-2015 роки затверджена Законом України від 21 вересня 2000 року, Державна програма "Ліси України" на 2002-2015 роки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 581, Програму "Першочергові заходи щодо створення захисних лісових насаджень на неугіддях та в басейнах річок" схвалено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. № 189, "Комплексна програма захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року" затверджена постановою Кабінету Міністрів України від З липня 2006 р. № 901 тощо.

На шляху реалізації цих рішень існує декілька головних перешкод. По-перше, для їх реалізації необхідні кошти з державного бюджету, які не завжди виділяються. По-друге, як показав практичний досвід лісорозведення на землях, які виведені з сільгоспвикористання, основною проблемою для реалізації державних програм є відсутність вільних земель. Вірніше не відсутність самих земель, а небажання їх власників передавати ці землі державі для лісорозведення. Представники Державного комітету лісового господарств України неодноразово зауважували, що сільські ради і райдержадміністрації діють з вузькоегоїстичних міркувань, не бажають передавати землі, не придатні ні для чого, крім вирощування лісу.

Законодавчо визначено існування та рівноправність державної комунальної і приватної форм власності на землі та ліси а також на підприємства. В лісах ведуть лісове господарство підприємства різних форм власності. Тому не зрозуміло, згідно якої логіки сільський голова і місцева рада повинні приймати рішення про передачу земель територіальної громади села держлісгоспові. Сама рада може створити сільське комунальне лісогосподарське підприємство, або передати землі будь-кому, хоч і мешканцю даного села в оренду для ведення лісового господарства і отримувати за це орендну плату в бюджет села. Ясно, така плата не надто велика, та все ж це більше ніж нічого, коли земля не використовується взагалі, або переходить у власність держави. ДЛЯ ПОСАДКИ ЛІСУ НА НЕВИКОРИСТОВУВАНИХ ЗЕМЛЯХ НА ОКОЛИЦЯХ СЕЛА ЛОГІЧНІШЕ ВІДДАТИ ЦІ ЗЕМЛІ СВОЄМУ ОДНОСЕЛЬЦЕВІ, ЯКИЙ ВИЯВИВ БАЖАННЯ ЗАЙМАТИСЯ ЛІСОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ, а не держлісгоспові, розташованому, можливо, аж через район, за 50-100 км. І результати господарювання добре видно і спитати за недоліки легше.

Часто лунають застереження щодо того, що приватний власник не буде витрачати кошти на лісорозведення, необхідне лише бюджетне фінансування цих робіт. Але держлісгоспи часто садять ліс на нових землях не за бюджетні а за власні кошти. Власні кошти держлісгоспів - комерційних підприємств державної форми власності не відрізняються від власних коштів приватного підприємства. Тому, якщо фермер, селянин, підприємець хоче отримати землю для посадки лісу потрібно забезпечити їм таку можливість.

Перспективність лісорозведення на приватних землях підтримується більшістю фахівців лісового господарства, проте позиція щодо приватизації лісів у більшості випадків негативна і не безпідставно. У всіх перед очима наслідки непродуманої приватизації в сільському господарстві. "Роздерибанити" і вирубати ліси - останній екологічний і економічний бастіон села - основна небезпека запровадження приватної власності у лісі. Тому необхідно однозначно і безкомпромісно заявити - "Ні приватизації лісів".

В той же час, для розвитку лісового господарства необхідно залучати сили і ресурси всього народу. Тому лісорозведення має стати національною програмою, якою переймаються "і студент і президент". Державні ліси мають бути стратегічним, недоторканним резервом нації, а поряд з ними, на землях не придатних для іншого використання, треба надавати можливість садити свій ліс і громадянам і приватним підприємствам і сільським та міським органам місцевого самоврядування і створеним ними комунальним підприємствам і державі в особі її органів.

На застереження, мовляв приватник отримає землю під заліснення а потім набудує там котеджів і неймовірно збагатиться можна відповісти - так, такі випадки можливі, але: всю Україну котеджами не забудуєш; використовувати таку кількість землі, як зараз, у сільськогосподарському виробництві неможливо; промислове виробництво скорочується, тому нової землі під об'єкти виробничої інфраструктури потрібно не так багато. Що робити на вивільнюваних землях? Відповідь одна - садити ліс.

В кожному селі є мешканець, або й декілька, який все життя садить дерева, з роками вже виросло чимало невеликих гаїв. Для українця немає нічого дивного посадити на вигоні біля своєї оселі дубок, берізку, липку, кленок, ясен. Це не викликає ніякого здивування чи запитань, такий ми народ. Звичаї та традиції народу необхідно використовувати для втілення національної лісової політики.

Навколо будь-якого українського села є балки, яруги, крутосхили, пагорби, галявини, болітця де вже навіть трава не росте, одні бур'яни. Якщо хтось захоче посадити кількасот дерев на цих землях, необхідно надати людям таку можливість. Згідно Лісового кодексу України лісом вважаються площі землі більше 10 соток. Посадити 300-400 саджанців, щоб отримати за 50-100 років 30-40 зрілих дерев можна за 1-2 дні. Щорічний догляд за цим лісом не потребуватиме великих зусиль і часу.

Звичайно, від цього лісу прибутків в грошах не буде, якщо вважати основною метою отримання ділової деревини промислових сортиментів великих діаметрів але, скільки екологічної і соціальної користі принесе таке володіння лісом!
Необхідно сказати декілька слів щодо глобального потепління та енергетичної безпеки держави. Лісорозведення допомагає вирішити і ці питання. Посадка лісів призводить до поглинання вуглецю що перешкоджатиме потеплінню клімату. Механізми Кіотського протоколу передбачають фінансування заходів із лісорозведення. Це може бути джерелом інвестицій у лісовирощування.

Дерева ростуть на землі і їм байдуже до іпотечних криз на іншому краю Землі, вони продовжують стабілізувати клімат, захищати ґрунти і води, очищати повітря, благотворно впливати на людський організм. Ліс є середовищем життя птахів і тварин, джерелом грибів та ягід, в ньому зосереджується біологічне різноманіття. Ці корисності нікуди не зникнуть з української землі поки ростуть ліси.

Щодо джерел енергії, то дрова зараз є перспективним енергоносієм. Країни Європи переходять на від-новлювальні джерела, серед яких дрова займають не останнє місце. Для опалення будинку взимку українській сім'ї достатньо 10 мЗ дров. Така кількість деревини приростає за рік приблизно на 2 га. лісу. На крайній випадок раптового припинення енергопостачання цей варіант є досить прийнятним.

Загалом, з усіх точок зору, лісорозведення є надзвичайно перспективним напрямом розвитку країни.

Павло ПОПОВИЧ,
Адвокат, науковий працівник
Національного аграрного університету

П.С.
Національний аграрний університет України проводить дослідження щодо розвитку лісорозведення на приватних землях в Україні. Можливо хтось має практичний досвід вирощування лісу на власній землі, землях фермерського господарства, або орендованих, і хоче поділитися досвідом? Ми завжди раді вислухати Вас. Якщо хтось зацікавиться можливостями ведення приватного лісового господарства, вирощування лісу на приватній землі Ви можете зв'язатися з нами для координації спільних зусиль.

 

Автор: Павло ПОПОВИЧ
Источник: Фермер України, №17-18