Geum.ru

1. На Житомирщині службовці завдали збитки державі на понад 345 тис грн

Вид материалаДокументы

Содержание


4. 18. Волинські екологи продовжують перевіряти пилорами (ФОТО)
4. 19. Степи України на межі знищення
Степи України, 27.10.2010
Подобный материал:
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   118

4. 18. Волинські екологи продовжують перевіряти пилорами (ФОТО)


21/09/2010 - 216 перегл.



Державна екологічна інспекція у Волинській області провела ряд перевірок підприємства, котрі займають переробкою деревини, – інформує інтернет-видання «Волинська правда».

Прес-служба державної екологічної інспекції повідомила, що перевірку проводили у Камінь-Каширському районі. Так, згідно з офіційними даними Стобихівської сільської ради на території с. Стобихівка Камінь-Каширського району було розташовано 24 стрічкових пилорам, із них експлуатується 7 підприємцями та громадянами.

У підсумку перевірки 4 громадянина притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення закону України «Про відходи» на загальну суму 1340 грн. Ще двоє «обішлися» приписами.

Також Державною екологічною інспекцією в області виданий припис Стобихівському сільському голові в місячний термін прийняти заходи щодо припинення діяльності суб’єктів господарювання, які працюють з порушенням вимог чинного природоохоронного законодавства при переробці деревини, оскільки дана функція входить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Матеріали перевірки також потрапили і до Камінь-Каширської міжрайонної Державної податкової інспекції, аби та вжила відповідні заходи.

Автор: -
Источник: ссылка скрыта

4. 19. Степи України на межі знищення


28/10/2010 - 617 перегл.



Дорогой Алексей! Чуть позже, - сегодня, мы разместим статьи о судьбе СТЕПЕЙ Украины опубликованные в последнем номере газеты "Природа и общество", в том числе и Вашу. Учредитель газеты, - Госкомлесхоз... Вы видите, - что-то меняется к лучшему. Давайте поддержим эти перемены ... М.П. / Оба автора статьи,- Алексеи, но я обращаюсь к Алексею Василюку, которого знаю лично и хорошим отношением которого очень дорожу... М.П./   

Степова зона України розташована на півдні та сході нашої держави і займає майже 40 % її території. За останні 150-200 років вона перетворилась на найбільш розорану частину Європи. У деяких адміністративних районах частка ріллі досягла 85-95%. Враховуючи площу житлової забудови, доріг, підприємств і т.д. можна констатувати, що від безкраїх степових просторів сьогодні залишилося близько 3% цілинних земель. Більш-менш великі фрагменти незайманого степу збереглися тільки на території кількох заповідників і національних парків, військових полігонах, та на території Донецького кряжу. Трохи азональних степів збереглося у Криму та у Лісостеповій зоні. Можна сміливо стверджувати, що степ є найменш збереженою і найбільш порушеною екосистемою України. Пристосовані до специфічних умов степового біотопу, ендемічні та зникаючі види флори і фауни не можуть існувати ні в яких інших екосистемах. У 2009 році в Україні вийшло нове видання Червоної книги України (ЧКУ), яка значно розширила списки видів, що охороняються. Проаналізувавши оновлені списки ЧКУ, ми встановили, що залежними від збереження степових біотопів є 159 видів тварин з 543 занесених до ЧКУ (29%). Також до Червоної книги потрапило 276 степових видів рослин з 826 (33,4%); 87 з них внесено в 2009 р. Розрізненість і незначна площа біотопів стають причиною вторгнення в степові ділянки адвентивних видів, деградації, зменшення площ і остаточного зникнення фрагментів степу. Отже, збереження зникаючих степових видів можливо лише за умови повного збереження всіх існуючих степових біотопів та створення навколо них відновлених (буферних) ділянок.

Найбільш ефективним рецептом порятунку степу є залуження і переведення частини орних земель у дикий стан або хоча б у пасовища. Самостійне відродження степу на покинутій ділянці оранки можливе вже за 15-20 років. Згодом на цих територіях стане можливим відновлення природних ценопопуляцій зникаючих видів. Якщо значно не зменшити площу ріллі, то ерозія ґрунту з часом перетворить степову зону України у напівпустелю, а в деяких регіонах на пустелю. Проте, на сьогоднішній день першочерговим завданням є збереження існуючих ділянок цілини та їхнього біорізноманіття, адже природа степу майже не охороняється на державному рівні. Про це говорить, наприклад, той факт, що такої категорії земель як «степ» взагалі юридично не існує. Ділянки сучасного степу збереглися насамперед завдяки контрастному рельєфу і кам'янистому ґрунту, оскільки тут неможливо було створити ріллю. Їх перетворили на пасовища або частково засадили штучними лісонасадженнями. Ці насадження й штучні водойми по балках до невпізнання змінили екосистему степової зони, ще більше ускладнивши умови існування її рідкісних видів рослин і тварин.

В Україні існує близько 10 000 об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ), які складають 5% площі країни. З них степові біотопи представлені у складі 7 природних заповідників, 1 біосферного заповідника, 14 національних природних парків і ще близько 600 малих заповідних територій (в деяких з них частина степових екосистем складає лише 1-2 га). Об’єкти ПЗФ, створені виключно з метою порятунку степових біотопів, можна перелічити на пальцях однієї руки. Якщо ми подивимося на списки об'єктів ПЗФ у степовій зоні, то більшість з них виявляться штучними лісовими насадженнями, штучним водоймами або урочищами, що включають різні біотопи. На початку 2010 р. ми розпочали створення кадастру степових ділянок, в якому збираємо інформацію про знахідки зникаючих видів рослин і тварин у степовій зоні. Вже перші результати показали, що наявна мережа об’єктів ПЗФ не завжди збігається з розміщенням цінних ділянок зональної рослинності та місць знахідок рідкісних видів.

На території України зі степом завжди велася необґрунтована боротьба. Його розорювали, з нього вивозили чорноземи і постійно випалювали. Здавалося б, і так все досить погано, проте сьогодні над степом нависла така загроза, яку раніше ніхто не міг уявити. Згідно з п. 2. Указу Президента України від 04.11.08 № 995/2008 "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень", органам місцевого самоврядування доручається визначити деградовані, малопродуктивні та техногенно забруднені землі, які доцільно залісити. Згідно з Наказом Держкомлісгоспу від 29.12.08 № 371 "Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України", що є прямою реакцією на зазначений Указ Президента, для кожної з областей визначений оптимальний показник лісистості. Виходячи з Наказу №371, площа лісів має зрости в першу чергу за рахунок степових областей. В разі реалізації цієї недалекоглядної ідеї, буде залісено до 4% степової зони і до 8% Кримського півострова. Значну частину земель запасу степових регіонів складають балки та круті схили, які є останніми залишками автохтонної природи степу з її біорізноманіттям. Вони могли б стати мережею перспективних об'єктів ПЗФ і основою екомережі регіону. Але саме ці залишки знаходяться під загрозою залісення. Це прямо порушує вимоги Закону України "Про Червону книгу України" і Бернської конвенції. На жаль, при передачі ділянок під залісення розглядається лише їх придатність чи непридатність для сільського господарства, а не екологічна цінність. Таким чином, в цілому позитивний природоохоронний Указ попереднього президента був перетворений Держкомлісгоспом в проект масштабного знищення залишків дикої природи 9 областей України.

Парадокс ситуації полягає в тому, що залісенню підлягає більше степових територій, ніж існує. Шансів на збереження степу в таких умовах вкрай мало. Так, у Луганській області заплановано залісення 100 000 га цілини, в Миколаївській області - 123 000 га і так далі. Багато фрагментів степу залісено вже в 2009 і 2010 р. Особливо резонансним стало заліснення ділянок степового заповідника «Заплава річки Чингул», зарезервованої території під розширення природного заповідника «Єланецький степ», частини новоствореного відділення природного заповідника «Трьохізбенський степ». Вчені та громадські організації виступили з гострою критикою такого безпрецедентного порушення природоохоронного законодавства. З метою протидії свавіллю деяких лісників, створена громадська кампанія «Збережемо українські степи!» (ссылка скрыта).

Більшість штучних лісових насаджень степової зони сильно деградовані. Крім того, що ліс в умовах степового клімату і так погано росте, ситуацію ускладнюють постійні підпали сухої трави, які знищують лісонасадження, перетворюючи їх на чагарники. Чому ніхто не хоче відновлювати їх та колосальні вирубки в Карпатах та Поліссі? І в чому полягає таке пристрасне бажання засадити лісом степ? Виявляється, що однією з причин цього є Кіотський протокол. України належить до тих країн, промисловість яких викидає в атмосферу значно менше парникових газів, ніж могла б і має певну кількість квот для продажу. Але отримані країною-продавцем квот гроші повинні бути використані на заходи проти парникового ефекту. Відомо, що зональні ліси зменшують парниковий ефект, накопичуючи парникові гази атмосфери в біомасі деревини. Умовою ж насадження лісів за «кіотські» гроші є те, що лісорозведення має відбуватись на територіях, де лісу немає. Але таких територій у степовій і лісостеповій зонах, крім останніх фрагментів степу, теж немає. Все інше: розпайовані поля, населені пункти, дороги і полігони під насадження лісу віддати неможливо. На місці деградованого ще 20 років тому лісу садити новий теж неможна ― за документами там вже є ліс. Через це, до речі, Держкомлісгосп не квапиться з відновленням лісонасаджень в Карпатах та Поліссі, адже на папері величезні вирубані простори цих регіонів позначені як ліс. Залісення також практично не планується на еродованій ріллі, меліорованих болотах лісової зони України, териконах і відвалах гірничої промисловості, яких тільки на Донеччині налічується більше 23 000 га.

На жаль, розробники концепції «кіотських лісів» не врахували того, що на Землі є різні кліматичні зони і пристосувати все під одні правила неможливо. Якщо на Поліссі та в гірських регіонах ліс росте природним чином і дійсно накопичує в своїй біомасі атмосферний СО2, то у степу оптимальним методом консервації вуглецю є збільшення вмісту гумусу в ґрунті. Завдяки кліматичним особливостям органіка у степовому ґрунті швидко накопичується але повільно розкладається. До того ж, накопичення відбувається нижче поверхні ґрунту, що унеможливлює її масове вигорання при пожежах. Але що відбувається, якщо в степу посадити ліс? Дерева піднімають накопичені за тисячі років органічні речовини вище рівня землі і перша ж степова пожежа спалює їх, викидаючи в атмосферу і той СО2, який накопичили самі дерева і той, який задовго до них накопичувала у ґрунті степова рослинність. Як результат, парниковий ефект не зменшується, а збільшується. Учасники кампанії «Збережемо українські степи!» пропонують міжнародну ініціативу, щодо зонування планети та відповідної стратегії консервації СО2 залежно від природно-кліматичної зони. Простіше кажучи, потрібно накопичувати двоокис вуглецю за рахунок біомаси лісу в межах природної зони лісів, а в степовій зоні ― за рахунок біомаси та гумусу родючого шару ґрунту.

Лісонасадження в степовій зоні зазвичай здійснюється трансконтинентальними видами-інтродуцентами. Наприклад, пошкоджена вогнем робінія псевдоакація (Robinia pseudoacacia), так звана акація біла, здатна пускати рясні кореневі пагони. Тому після пожеж штучні лиси часто перетворюються на чагарники. Таким чином, створення нових лісових насаджень у степовій зоні призведе до утворення такого ландшафту, в якому не буде ані степу, ані лісу.

16.09.2009 Кабінет Міністрів України затвердив нову державну програму «Ліси України на 2010-2015 роки», згідно з якою за наступні 6 років в Україні має бути висаджено 430 000 га нових лісів. Учасники громадської кампанії «Збережемо українські степи!» звернулися до Секретаріату Бернської конвенції з проханням надати офіційний висновок стосовно того, наскільки дії Держкомлісгоспу по залісенню степу відповідають міжнародним угодами, ратифікованих найвищими органами влади України. Крім боротьби з непродуманим залісенням та підготовки власних законодавчих розробок, учасники кампанії почали власними силами інвентаризацію степів України і створення степових об'єктів ПЗФ. На жодній існуючої карті цілинні ділянки степу не позначені. Тому інвентаризувати їх доводитися «з чистого аркуша», роздивляючись космічні знімки, і як величезний пазл збираючи по маленьких шматочках величезну строкату картину, яку колись ми зможемо гордо озаглавити «Степи України».

Автор: Олексій Василюк. заступник голови Національного Екологічного Центру України, м. Київ. Олексій Бурковський. активіст Всеукраїнської Екологічної Ліги, м. Днпропетровськ
Источник: ссылка скрыта