Кримінально-виконавчий кодекс україни

Вид материала

Кодекс

Содержание Якщо строк покарання закінчується Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього. Стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) може бути застосо У разі встановлення вагітності у жінки, засудженої до гро­мадських чи виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини кримінально-виконавча інспекц

Подобный материал:

• Кримінально-процесуальний кодекс України, 3072.32kb.
• Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. Семаков Г. С, Гель А. П., Київ, 2000, 2338.08kb.
• Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
• Президента України Віктора Януковича Андрій Портнов: Ухвалення нового Кримінально-процесуального, 429.21kb.
• Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень, 321.79kb.
• Кримінально-виконавче законодавство україни, 1221.59kb.
• 12. 00. 09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова, 67.92kb.
• О. В. Новіковим закон україни про внесення змін до Кримінально-процесуального кодекс, 52.38kb.
• Верховна Рада Українипостановля є: I. Внести до Кримінального ( 2341-14 ) та Кримінально-процесуального, 182.04kb.
• Верховна Рада України [Електронний ресурс] . - режим доступу до сайту : www zakon rada, 134.86kb.

Стаття 153. Припинення відбування покарання і порядок звільнення

1. Відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмежен­ня волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослуж­бовців, позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які мо­жуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону.
   
2. Засуджені до арешту, обмеження волі або позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, звільняються в першій половині останнього дня строку пока­рання.
   

Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятко­вий день.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповід­ного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповід­ного числа — в останній день цього місяця.

3. З особою, яка звільняється, проводиться повний розрахунок,
повертаються особисті документи, цінності та речі, які їй нале­
жать, видаються гроші, що зберігалися на її особовому рахунку, а
також довідка встановленого зразка, де зазначаються підстави
звільнення. На прохання особи, яка звільняється, видається ха­
рактеристика.

4. Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. При відсутності паспорта в особовій справі засуджено­го адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання.
   
5. Дострокове звільнення від відбування покарання проводить­ся у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня — у першій половині на­ступного дня.
   
6. Кримінально-виконавча інспекція в день закінчення строку покарання у виді громадських чи виправних робіт, а при звільнен­ні за іншими підставами — не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів направляє повідомлен­ня власнику підприємства, установи, організації або уповноваже­ному ним органу, де засуджений відбував покарання, про припи­нення виконання громадських робіт чи відрахувань з його заро­бітної плати.
   

Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.

1. Звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку з відбуттям строку є, так би мовити, загальним правилом. Це основна

493

і безумовна підстава звільнення засудженого. Будь-яка особа, яка була засуджена на певний строк до будь-якого покарання, після за­кінчення цього строку, буде звільнена від відбутого покарання.

2. Закінчення строку покарання означає його відбуття у повно­му обсязі згідно з вироком суду і, незважаючи ні на що, засудже­ний буде звільнений (виключення складають випадки вчинення засудженим в установі виконання покарання нового злочину, за який він засуджений вироком суду до нового покарання на новий строк). Ця гарантія закріплена Конституцією України в ст. 29, яка встановлює право людини на свободу та особисту недоторканість. Тобто держава будує кримінально-виконавчу політику на принци­пах невідворотності покарання та гарантування звільнення від по­карання з його відбуттям.

3. Якщо класифікувати цю підставу за вказаними вище крите­ріями, то вона є безумовною, виникає з відбуттям повного строку покарання, не залежить від стану здоров'я засудженого, здійсню­ється адміністрацією установи виконання покарань (керівником органу виконання покарання) на підставі вироку суду та не пов'я­зана зі статевими ознаками засудженого, що звільняється.
   
4. Кримінально-виконавчий закон встановлює наступний по­рядок звільнення засуджених у зв'язку з відбуттям строку пока­рання:
   

Відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі припиняється в першій половині останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесе­ні у строк покарання відповідно до закону.

Засуджені до арешту, обмеження волі або позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, та­кож звільняються в першій половині останнього дня строку по­карання.

Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятко­вий день. Всі ці вимоги відповідають духу національного законо­давства України, орієнтовані на засудженого, його законні інтере­си і права, а також забезпечують чітке функціонування кримі­нально-виконавчої системи.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповід­ного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповід­ного числа — в останній день цього місяця. Йдеться, зокрема, про випадки, коли закінчення строку покарання припадає на 29 люто­го. Якщо рік, коли строк покарання закінчується, не має такого числа, засуджений звільняється 28 лютого.

Звільнення з місць позбавлення волі за іншими підставами про­водиться у день надходження до установи виконання покарань.

494

відповідних документів. У випадку надходження до колонії після закінчення робочого дня (тобто, закінчення часу роботи, встанов­леного для державних установ, які функціонуються у даній місце­вості) звільнення проводиться вранці наступного дня. Якщо ж на­ступний день припадає на вихідний або святковий, звільнення здійснюється вранці наступного робочого дня, оскільки у подібних випадках день звільнення не міг бути завчасно відомим адміні­страції колонії, якій необхідний певний час на підготовку й здій­снення всіх встановлених законом дій з оформлення звільнення.

5. При звільненні з місць позбавлення волі засуджений зобов'я­заний здати майно установи, що перебуває у його користуванні, — постільну білизну, одяг, книги, культінвентар тощо. З особою, яка звільняється, проводиться повний розрахунок, повертаються особисті документи, цінності та речі, які їй належать, видаються гроші, що зберігалися на її особовому рахунку, а також довідка встановленого зразка, де зазначаються підстави звільнення. На прохання особи, яка звільняється, видається характеристика. За­судженому, що звільнюється, можуть бути видані документи про освіту та виробничу кваліфікацію, які він отримав в установі ви­конання покарань.

Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звіль­ненні. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого ад­міністрація установи виконання покарань завчасно вживає захо­дів щодо його одержання (як із матеріалів кримінальної справи, так і в разі втрати чи потреби у заміні за особистим проханням за­судженого).

Питання отримання паспортів, поновлення втрачених або замі­ни паспортів старого зразка на нові, вирішуються працівниками соціально-психологічної служби за особистою заявою засудженого (ця діяльність не відноситься до обов'язку адміністрації установи та здійснюється у формі допомоги засудженим. Процедура отри­мання, поновлення чи заміни паспортів врегульована спільним розпорядженням Державного департаменту України з питань ви­конання покарань та МВС України від 05.08.2001 р. № 331 / 86).

Начальник відповідної установи проводить бесіду з засудженим та роз'яснює його права та обов'язки, пов'язані зі звільненням із установи виконання покарань.

6. Особа, що звільняється, отримує довідку про звільнення вста­новленого зразка, в якій зазначаються: дата засудження, стаття, строк, всі судові рішення, що стосуються цієї судимості; підстави звільнення; час, протягом якого він відбував покарання або три­мався в установі виконання покарань (останнє — у випадку при­пинення кримінальної справи або її передачі на новий розгляд); невідбута частина строку покарання (у випадках умовно-достроко­вого звільнення); нова міра покарання, якщо позбавлення волі за-

495

мінено більш м'яким покаранням, не пов'язаним з позбавлення волі; додаткова міра покарання, якщо вона була застосована су­дом. У довідці відмічається також: наявність виконавчих листів та заборгованість за ними; пункт, куди слідує засуджений та до якого він забезпечений безкоштовним проїздом; видача йому продуктів або грошей на шлях слідування з визначенням отриманої суми, а у випадку видачі грошової допомоги — її розміру (всі відмітки, пов'язані з матеріальним забезпеченням, здійснюються виключно бухгалтерією установи виконання покарань).

Відомості про попередні судимості зазначаються у довідці тіль­ки тоді, коли вони не зняті чи не погашені. Якщо одночасно зі звільненням знімається судимість або засуджений звільняється від додаткової міри покарання, про це зазначається у довідці од­разу ж після додаткової міри покарання. У довідку в обов'язково­му порядку вклеюється фотокартка засудженого, яка завіряється гербовою печаткою установи, та зазначається її номер і серія.

У разі втрати засудженим після звільнення вказаної довідки, їх дублікати видаються адміністрацією установи виключно за запи­тами органів внутрішніх справ за місцем проживання засудженого (при направленні останніми на адресу установи завірених фото­карток особи) у межах строків зберігання архівних особових справ (загальний строк зберігання — 5 років після звільнення). В по­дальшому дублікати не видаються, а за запитами органів внутріш­ніх справ направляються лише довідки довільної форми без фото­картки особи із зазначенням установчих відомостей, які містяться в облікових картах.

7. Щодо покарання у виді громадських чи виправних робіт, то в день закінчення строку відбуття цих покарань кримінально-вико­навча інспекція направляє повідомлення власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засудже­ний відбував покарання, про припинення виконання громадських робіт чи відрахувань з його заробітної плати. Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.

Стаття 154. Порядок дострокового звільнення від відбування покарання

1. Амністія застосовується законом до громадян, засуджених
судами України, незалежно від місця відбування ними покаран­
ня.

2. Стосовно засудженого, представленого до помилування орга­ном або установою виконання покарань, відповідне клопотання подається у порядку, встановленому законодавством.
   
3. Стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) може бути застосо-
   

496

ване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду у поряд­ку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після від­буття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов'язана в місячний термін розгля­нути питання щодо можливості представлення його до умовно-до­строкового звільнення від відбування покарання або до заміни не­відбутої частини покарання більш м'яким.

4. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок психічної хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Разом з поданням до суду надсила­ються висновок спеціальної психіатричної експертної комісії й особова справа засудженого.
   
5. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок медичної або лікарсько-трудової експерт­ної комісії й особова справа засудженого. У поданні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбуван­ня покарання.
   
6. У разі визнання інвалідом першої або другої групи особи, за­судженої до громадських робіт або обмеження волі, орган чи уста­нова виконання покарань вносить подання до суду про його до­строкове звільнення від відбування покарання. Разом з поданням до суду надсилається висновок лікарсько-трудової експертної ко­місії.
   
7. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покаран­ня більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, за­суджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо за­суджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених — не рані­ше як через шість місяців.
   
8. Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбав­лення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'я­ким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про на­правлення у місця обмеження волі або позбавлення волі.
   
9. У разі встановлення вагітності у жінки, засудженої до гро­мадських чи виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція
   

497

вносить до суду подання про її дострокове звільнення від відбуван­ня покарання з часу звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами.

10. Засуджені до обмеження волі або позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування пока­рання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для ви­ховання дитини, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, по­логами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про звільнення її від відбуван­ня покарання або заміну його більш м'яким покаранням чи на­правлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком.

1. Однією з підстав звільнення засуджених від відбування по­карання є амністія. В перекладі з латинської мови амністія озна­чає прощення, тобто звільнення винної особи від того покарання, яке за загальним правилом повинне бути застосоване за певну про­вину. Існування цього інституту зумовлене реалізацією принципу гуманізму в діяльності органів держави.

Закон України «Про застосування амністії в Україні» у ст. 1 ви­значає, що амністія — це повне або часткове звільнення від кримі­нальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Амністія оголошується законом про амніс­тію, який приймається відповідно до положень ст. 92 Конституції України, яка встановлює, що амністія оголошується виключно за­коном, вимог КК України, Закону «Про застосування амністії в Україні». Такий закон може бути прийнято не частіше одного разу протягом календарного року (тобто він може взагалі не прийма­тись), а видання актів про амністію відноситься до компетенції ви­щого законодавчого органу нашої держави — Верховної Ради України. В законі про амністію вказується: категорії осіб, які під­лягають звільненню за цією амністією; види покарань, від яких звільнюються засуджені; обсяг амністії, тобто її розповсюдження лише на покарання або ж і на кримінальну відповідальність; кате­горії осіб, до яких не застосовується амністія; органи, на які по­кладається виконання закону про амністію; та інші питання. За­кон підлягає публікації в офіційних виданнях Кабінету Міністрів та Верховної Ради України.

Законом може бути передбачене скорочення строків відбування покарань певних видів. Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання. Особи, на яких поширю­ється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом. Якщо злочином було завдано шкоду, то звільнений на підставі закону про амністію повинен її відшкодувати, оскільки амністія не звільняє засуджено­го від цього обов'язку. Що стосується питання про погашення чи зняття судимості щодо осіб, до яких застосовано амністію, то воно вирішується відповідно до положень КК України, виходячи із виду і терміну фактично відбутого засудженим покарання.

2. Теорія та практика правозастосування знає три види амніс­тії: повна амністія; часткова амністія; умовна амністія.

Повна амністія — це повне звільнення зазначених в законі осіб від кримінальної відповідальності або від відбування покарання. Цей вид амністії передбачає повне звільнення особи без будь-яких обмежень. Наприклад, звільнення від покарання ветеранів війни (звільнення від відбування покарання). В цьому випадку засудже­ний звільняється з установи виконання покарань але зазнає інших обмежень, які тягне за собою кримінальна відповідальність (на­приклад, обов'язок відшкодувати шкоду за цивільним позовом в кримінальній справі, судимість, т. ін.). Звільнення від криміналь­ної відповідальності ветеранів війни, справи яких перебувають у провадженні. Такі випадки передбачають звільнення засудженого від відповідальності взагалі, тобто від усіх негативних наслідків та обмежень, які тягне кримінальна відповідальність.

Часткова амністія — це часткове звільнення вказаних у законі категорій осіб від відбування призначеного судом покарання. При­кладом можуть бути випадки, коли закон про амністію скорочує засудженим невідбуту частину покарання. Цей вид амністії, як правило, застосовується до тих категорій осіб, до яких не може бути застосована повна амністія.

Умовна амністія — це поширення дії повної або часткової амніс­тії на ті діяння, які вчинені до певної дати після оголошення амніс­тії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передба­чених в законі про амністію. Оскільки за загальним правилом дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня на­брання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію, то вказаний вид амністії є винятковим. Застосовується він з метою припинення су­спільно-небезпечних групових проявів. Така амністія може бути оголошена, наприклад, для складання зброї бандитськими угрупу-ваннями, до певної дати після набрання чинності законом про ам­ністію та передбачати їх звільнення від покарання.


498

499

3. Застосування амністії за жодних обставин не може бути за­стосовано до наступних категорій засуджених: до осіб, яким смерт­ну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі; до осіб, що ма­ють дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; до осіб, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обстави­нах; до осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави, бан­дитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, і які відбу­ли менше половини призначеного вироком суду основного пока­рання.

Ці категорії засуджених не можуть бути звільнені за амністією ні за яких обставин. Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється. Нерідко за­кони про амністію називають ще й такі категорії осіб, до яких ам­ністія не застосовується: особи, які після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинили новий умисний злочин; які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини пока­рання; до яких протягом певного часу вже було застосовано амніс­тію або помилування та які знову вчинили умисний злочин та ін. Також амністія, як правило, не поширюється на осіб, до яких про­тягом останніх десяти років амністія чи помилування вже застосо­вувалась, і які після цього знову вчинили умисний злочин (неза­лежно від погашення чи зняття судимості і того, чи була така особа звільнена від відбування покарання на підставі амністії або кримі­нальну справу було закрито в порядку ст. 6 п. 4 КПК України). Ви­ключення становлять лише засуджені, що після застосування ам­ністії чи помилування (наприклад, у виді скорочення невідбутої частини покарання) продовжують відбувати покарання. Сутність цього положення полягає в тому, що амністія за своєю правовою природою є актом прощення (держава «прощає» злочинця) і вчи­нення нового злочину показує невиправдання виказаної довіри. Законодавець не конкретизує, що дане положення стосується лише амністії, котра оголошується відповідними законами України, а лише вказує на факт попереднього застосування амністії. Виходя­чи з цього, а також з правової природи амністії, при вирішенні пи­тання про те, чи застосовувалась до засудженого амністія протягом останніх десяти років, потрібно враховувати і застосування амніс­тії на підставі нормативно-правових актів інших держав.

Дещо по-іншому необхідно вирішувати питання щодо засудже­них, які мають попередні судимості. Зі змісту законів України «Про амністію», що видавалися останніми роками випливає (зо­крема з положення, що особами, котрі мають дві і більше судимос­тей за вчинення тяжких, особливо тяжких умисних злочинів ви-

знаються лише засуджені за КК України 1960 р. або 2001 р.), що яаїї застосування впливають лише судимості за КК України.

' Як правило, не підпадають під дію амністії особи, до яких за­стосовувалися умовне засудження, відстрочка виконання вироку чи відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей у віці до трьох років (статті 45, 461 і 462 КК Укра­їни 1960 р.), чи до яких застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75, 79 і 104 КК України 2001 р.) і які під час іспитового строку чи відстрочки виконання вироку вчи­нили умисний злочин. Вказівка законодавця «які під час іспито­вого строку чи відстрочки виконання вироку вчинили умисний злочин» свідчить про те, що у подібних випадках приєднання по­карання на підставі ст. 71 КК України 2001 р. чи ст. 43 КК України